- Пане Віталію, що ж відбулося сьогодні на зборах акціонерів «МедіаДому»?

- Коли об 11:30 ми з паном Княжицьким прийшли до приміщення товариства «МедіаДім», де мало відбутися засідання його акціонерів, то побачили там якихось людей, які представились нам реєстраційною комісією. Тут треба зрозуміти таку річ: з юридичної точки зору реєстраційна комісія може бути призначена або акціонерами, які збираються, підтверджують свої повноваження і вирішують питання про реєстраційну комісію, або наказом легітимного генерального директора підприємства, яким є Артем Михайлович Петренко.

 

Проте нам показали документ про призначення цієї реєстраційної комісії, підписаний в.о. генерального директора Костянтином Івановичем Саврасовим. Ані я, ані Микола Княжицький не були поінформовані про призначення Костянтина Івановича виконуючим обов’язки гендиректора товариства. Це призначення могло відбутися тільки на зборах акціонерів, але цих зборів не відбувалося, ми не були поінформовані про їх проведення. Тому ми попросили, щоб нам показали протокол зборів, під час яких пан Саврасов був призначений в.о.гендиректора товариства, нам пообіцяли цей протокол надати, але не надали, і в мене є підозри, що його взагалі не існує. Будь-які рішення, що ухвалюються в обхід зборів акціонерів товариства «Медіа-дім», є незаконними, а особа, яка призначається у такий спосіб на будь-яку посаду, є нелегітимною і не може ухвалювати ніяких рішень.

 

Ми прийшли на збори з довіреними особами, які отримали від пана Княжицького довіреність на представлення його інтересів. Ми підкреслюємо: не як люди, які голосують, а просто представляють його як акціонера...

 

- Бо, як відомо, пан Княжицький пропонував досить великий порядок денний цих зборів і серед його пунктів було чимало професійних, фахових питань, які мали б цікавити передусім журналістську громадськість. Тому з нами прийшли шеф-редактор журналу «Детектор медіа» Наталія Лігачова, голова Національної комісії з питань свободи слова при Президентові України Тарас Петрів та інші відомі громадські діячі та журналісти.

 

Але в 11:50 прийшли люди, які назвались представниками підприємств «Левас» і «ВОК-СТРіМ», тобто засновників «МедіаДому», власників 90% його акцій. Вони сказали, що представники пана Княжицького не можуть бути зареєстровані, а лише бути присутніми на цих зборах як гості. Фактично ми могли завести їх як гостей, а потім учасники зборів мали проголосувати, запрошувати їх на ці збори чи ні.

 

Тобто нас поставили в ситуацію, коли людей, яких ми запросили взяти участь у обговоренні порядку денного, виступити від нашого імені, могли в будь-який момент рішенням цих інших людей – представників «ВОК-СТРіМа» і «Леваса» – просто викинути з цих зборів. Але разом з тим було створено ситуацію уявної демократії: мовляв, дивіться, ми всіх запрошуємо, всі можуть бути присутніми без будь-якого формального статусу.

 

Таким чином ми опинилися в ситуації, коли ми повинні були взяти участь у кричущому беззаконні. Перша ситуація беззаконня – це затвердження реєстраційної комісії, наказом незаконного в.о.гендиректора. Друга ситуація – це те, що ми не могли дати гарантії нормальної присутності на цих зборах запрошеним нами людям.

 

У цій ситуації пан Княжицький і я вирішили не брати участі у цих зборах. Люди, які прийшли представляти інтереси «ВОК-СТРіМу» і «Леваса», пішли проводити ці збори. У ці хвилини вони відбуваються, там є представники газети «24», і я сподіваюся, що ми отримаємо протокол зборів і дізнаємося, який там був порядок денний і які рішення по ньому прийнято. Втім, відверто кажучи, досвід моїх контактів з представниками «ВОК-СТРіМу» і «Леваса» переконує мене в тому, що ці люди можуть і не надати цього протоколу, хоч це і буде кричущим порушенням закону.

 

- Чесно кажучи, я здивований, тому що ніколи не бачив такої «ділової» атмосфери, коли присутні на зборах представники «Левасу» і «ВОК-СТРіМу» дозволяли собі досить неприємні зауваження на мою адресу, на адресу пана Княжицького, на адресу запрошених нами людей. Це було досить неприємно і мені особисто, і перед людьми, яких ми запросили і сподівалися, що збори протікатимуть у нормальній, діловій атмосфері.

 

- Я вважаю, що зараз ми маємо добиватися, аби вся процедура була законною, щоб нас не втягували під різними приводами в незаконні оборудки. Крім того, звичайно, є ще один дуже важливий момент – це захист інтересів трудового колективу, щоб все-таки примусити людей, афілійованих з Володимиром Костеріним дати журналістському колективу і ухвалити статут редакції, і обрати головного редактора, одним словом, якомога сильніше захистити трудовий колектив від волюнтаризму, якихось некомпетентних рішень. При цьому ми маємо усвідомлювати, що маємо справу з людьми, кричуще некомпетентними у всьому, що стосується засобів масової інформації, і фактично взяли курс на руйнацію того проекту, який ми створювали.

 

- Ми порадимося з цього приводу. Для того, щоб зрозуміти, що там відбулося, нам потрібно мати на руках протокол цих зборів. Тільки після цього ми вже вирішуватимемо, що далі робити.

 

- Ця – ні. Її дія закінчилась сьогодні об 11:45, хоча, звичайно, може бути повторена. Мені здається, що згода пана Костеріна на нашу пропозицію стала б найкращим виходом з ситуації, що склалася, бо він, здається, не уявляє, що далі з цим проектом робити. Він і люди, які його оточують, не є фахівцями у медіа-бізнесі.

 

- Я гадаю, це питання варто було б адресувати панові Костеріну. Але я можу тільки припустити, що він, як і багато людей, які займаються бізнесом і політикою в Україні, живе в уявному світі. У ньому він – відомий український політичний діяч і бізнесмен, шанований в суспільстві, володіє серйозним телевізійним каналом і авторитетною газетою.

 

Так могло б бути. Будь-яка людина завжди має можливість зробити політичний і моральний вибір, але вибір пана Костеріна був іншим, і цей вибір був гідно оцінений українськими виборцями, які проголосували за його партію на останніх виборах всім відомо, як. Цей вибір був оцінений і менеджерами, які залишили медіа-проекти, з якими він був пов’язаний, після втручання Костеріна і його оточення у зміст, у саму сутність цих проектів.

 

- Пан Костерін може продати газету кому завгодно, це його право. Про те, що він нібито веде якісь переговори з паном Хорошковським, я дізнався, як і ви, з газети «Дело». Пан Хорошковський – здібний медіа-менеджер, відомий бізнесмен, людина, яка довела свою компетентність у багатьох медіа-проектах. Звичайно, я був би радий, якби такий проект, як газета «24», зі мною чи без мене, – в даній ситуації це не має значення – потрапив до рук людей, які знають, як ним розпорядитись. Але чи справді веде пан Костерін переговори про продаж свого пакету акцій з Хорошковським чи з кимось іншим – я не знаю.

- Я не вважаю досвід, отриманий в газеті «24», негативним. Навпаки, він – напрочуд позитивний. Ми довели, що можна за досить короткий термін у досить несприятливих умовах – я маю на увазі і ринкові умови, і типографські, і умови розповсюдження в Україні – створити проект, який почав функціонувати, як якісна газета загального інтересу. Цей проект, якби не втручання пана Костеріна і його оточення, мав би непогано розвиватися і в бізнес-плані, і в творчому плані. Більше того, він буде розвиватися, там з’явиться новий професійний менеджмент. Тому я не вважаю, що цей досвід був невдалим. Я вважаю, що якщо будуть інші інвестиції в такий проект якісної газети, то я буду створювати таке видання, буду в ньому працювати.

 

Що стосується моєї діяльності в українській журналістиці, то я вам скажу таку просту річ. Я не для того після закінчення Московського університету залишився в українській журналістиці, писав для українських видань, вів передачі на українських телеканалах, намагався підтримувати зв’язки з українським медіа-простором, щоб зараз, через те, що я зустрівся з черговим непрофесійним інвестором на українському ринку, залишав українську журналістику.