Злочин без покарання
Хто був замовником убивства Ганни Політковської? Через два роки після злочину, вчиненого проти всесвітньо відомої журналістки і правозахисниці, відповіді на це запитання немає. І чи буде взагалі?
Ганну Політковську, оглядача і спецкора «Новой газеты», із садистською жорстокістю вбили 7 жовтня 2006 року у центрі Москви, у під’їзді будинку №8 на Лісовій вулиці. Поруч із закривавленим тілом співробітники міліції знайшли пістолет Макарова і чотири гільзи.
Камери зовнішнього спостереження зафіксували всі подробиці злочину. Проти беззахисної жінки діяла банда професійних кілерів. Один із них натискав на курок у ліфті. Інший чатував поверхом вище. Біля під’їзду вартувала жінка-убивця. Інші злочинці чекали в авто. Від самого початку жодного сумніву: убивство було замовним.
Трагедія сталася невдовзі після того, як Ганна Політковська дала інтерв’ю електронному виданню «Кавказский узел». Останнє у своєму житті. Той суботній день, як і всі інші, був розписаний у неї за робочим графіком. Вона ще мала підготувати статтю для «Новой газеты» про тортури у Чечні. Згодом колеги відновлять текст по записах. Єдине – їм не вдасться знайти знімки, про які вона згадувала під час останнього виступу в ефірі «Радіо Свобода». Ймовірно, вони потрапили до рук найманих убивць.
Тільки один із кілерів мав кавказьку зовнішність, інші – цілком «європейську». Це заплутує слідство і дає об’єктивні підстави для різних версій. Сумніву немає в одному: Ганну Політковську вбили за професійну діяльність. Вона безстрашно викривала злочини у Чечні, вчинені всіма учасниками конфлікту, корупційні дії вищих чиновників у Росії, засуджувала путінський режим і особисто володаря Кремля. У неї було надто багато впливових ворогів, які її ненавиділи і, зрештою, поставили криваву крапку…
Безпрецедентно гучний резонанс, який викликало убивство Ганни Політковської на Заході, поставив вищий ешелон російської влади у скрутне становище. Це було до останньої кавказької війни, коли у Москві зважали на те, що скажуть «за бугром». Невідомо, чи в іншому випадку Владімір Путін взагалі зреагував би публічно на цей злочин, добре знаючи, що в Росії громадянського суспільства не існує і йому нема чого остерігатися. Вперше він вимушений був відгукнутися на убивство Ганни Політковської під час телефонної розмови з Джорджем Бушем, пообіцявши, що винуватців буде покарано. Під час візиту до Німеччини восени 2006 року Путін назвав її убивство «омерзительным по своей жестокости». «Это преступление не должно остаться безнаказанным», – заявив він.
Єдиним виходом для російської влади було проведення серйозного розслідування чи, принаймні, видимості його з розрахунку, що пристрасті на Заході вдасться вгамувати. Піки діяльності російських правоохоронних органів дивним чином збігаються з річницями убивства Ганни Полікотовської і нагадують саморекламу. Торік на початку жовтня генеральна прокуратура оголосила, що убивство Ганни Політковської розкрито і звинувачення висунуто десятьом підозрюваним. Однак декотрих із них «за браком доказів» звільнили. Зокрема, на волі опинився колишній голова Ачхон-Мартанського району Чечні Шаміль Бураєв, котрого раніше називали організатором злочину.
Цього року генеральна прокуратура РФ затвердила попередній звинувачувальний висновок і 2 жовтня передала кримінальну справу про убивство Ганни Політковської до суду. Звинувачення висунуто трьом фігурантам: колишньому співробітнику московського УБОЗу Сергію Хаджікурбанову, а також Джебраїлу та Ібрагіму Махмудовим. Ще одного фігуранта, підполковника ФСБ Павла Рягузова, звинувачено у здійсненні спільно з Хаджікурбановим злочинів, передбачених статтями 283 і 163 УК РФ стосовно перевищення посадових повноважень, і вимагання 10 тисяч доларів. Він передав злочинцям нову адресу Ганни Політковської і записи її телефонних розмов, нібито не підозрюючи, для якої мети. Це означає, що не слід чекати жорсткого вироку.
Коли саме почнеться судовий процес і яким він буде – відкритим чи закритим – невідомо. І яким, зрештою, буде фінал?
Виокремлено кримінальну справу Рустама Махмудова, котрого вважають безпосереднім виконавцем замовного убивства. Однак шукай вітру в полі! Як свідчать правоохоронні органи РФ, проти нього вже було порушено кримінальну справу за статтею «викрадення людей» і він давно переховується від правосуддя. У самій генпрокуратурі РФ не в змозі зв’язати кінці з кінцями. Генеральний прокурор РФ Ю. Чайка заявив, що не знає «в какой именно стране находится убийца российской журналистки Анны Политковской». Натомість голова Слідчого комітету при прокуратурі РФ Бистрикін стверджував: «По нашим данным, убийца скрывается в Западной Европе. Мы даже знаем страну, в которой он находится». Натяк на сенсацію? Та поки не відбудеться екстрадиція, судити Рустама Махмудова можна хіба що заочно.
Мабуть, найбільше Кремлю хотілося б, щоби на лаві підсудних у Москві опинився опальний олігарх Борис Березовський. Але він на берегах Альбіону, де знайшов політичний притулок, і для російської Феміди недосяжний. Натомість голослівним підозрам Кремля щодо його причетності до убивства Ганни Політковської не ймуть віри не те що в Англії, а й у Росії. «Замовник злочину живе у нашій країні, а не в Лондоні», – переконаний головний редактор «Новой газеты» Дмитрій Муратов. А те, що на лаві підсудних опиняться справжні замовники убивства опонента чинного режиму, в авторитарній Росії неможливо апріорі.
В інтерв’ю телепрограмі «Совершенно секретно» Муратов висловив думку, що «силовые структуры – правящий класс России» «профессионально развалили следствие путем мнимой гласности». Порушивши таємницю слідства, вони влаштували відтік інформації, оприлюднили в електронних і друкованих ЗМІ прізвища, знімки та послужні списки підозрюваних у причетності до вбивства Ганни Політковської. Одразу після цього ті залишили межі Росії.
На запитання, чим закінчиться розслідування справи, Муратов відповів: «Мы узнаем имена убийц и пособников. Не знаю, узнаем ли мы имена заказчиков». Відповідь дипломатична, адже про замовників на майбутньому судовому процесі навряд чи взагалі йтиметься. Втім, головний редактор «Новой газеты» не міг висловитися інакше. Здійснюючи за обмежених можливостей власне розслідування, він співпрацює з генеральною прокураторою РФ. Чи буде й це розслідування успішним – під великим питанням.
Вшануймо пам’ять Анни Політковської!
Сьогодні, у день пам’яті Політковської (дівоче прізвище – Мазепа), марно шукати присвячені їй програми на телеканалах України. Комерція байдужа до людської трагедії, що потрясла цивілізований світ. Однак ця трагедія стосується не тільки журналістів. Кожен має змогу подивитися стрічки про мужню жінку, яка кинула виклик винуватцям чеченської війни й авторитарно-корупційному режиму в Росії, на YouTube - «Анна Политковская. Убить журналиста», док. фильм, «РенТВ»; «Совершенно секретно. Политковская».
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
