5 грудня члени Комітету Верховної Ради з питань свободи слова зареєстрували в парламенті проект постанови № 2541 «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Безпека діяльності журналістів в Україні: стан, проблеми і шляхи їх вирішення». Самі слухання відбулися 6 листопада. «Детектор медіа» публікує текст рекомендацій повністю.

Рекомендації
парламентських слухань на тему: «Безпека діяльності
журналістів в Україні: стан, проблеми і шляхи їх вирішення»

Учасники парламентських слухань – народні депутати України, представники органів виконавчої, судової влади, органів місцевого самоврядування, творчих спілок, громадських організацій, працівники засобів масової інформації, науковці, розглянувши стан забезпечення безпеки діяльності журналістів в Україні, відзначають таке.

Станом на сьогодні, головними загрозами професійній діяльності журналістів в Україні лишаються перешкоджання професійній діяльності, погрози та інші випадки фізичної агресії. Не дивлячись на те, що вибори в Україні відбулися без значних порушень свободи слова, за перші 9 місяців 2019 року експертами «Інституту масової інформації» було зафіксовано 88 випадків фізичної агресії щодо журналістів. Вперше за останні три роки в Україні було скоєно вбивство громадянського журналіста Вадима Комарова (м. Черкаси). Залишаються нерозкритими резонансні вбивства журналістів, зокрема, Павла Шеремета. Невстановлені замовники вбивств Георгія Гонгадзе, В’ячеслава Веремія, Олеся Бузини та інших журналістів.

Все це викликає закономірну тривогу і справедливе обурення у суспільстві та занепокоєння вітчизняних і міжнародних інституцій, які відстежують ситуацію з дотриманням прав людини, забезпеченням фундаментального права на свободу слова в Україні.

За даними Генеральної прокуратури України, із січня по вересень 2019 року правоохоронці зареєстрували 187 кримінальних проваджень щодо злочинів, скоєних стосовно працівників засобів масової інформації, з них 136 кримінальних проваджень було зареєстровано за статтею 171 («Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів») Кримінального кодексу України. У той же час, із січня по вересень 2019 року правоохоронці розслідували та передали до суду 12 кримінальних проваджень щодо злочинів, скоєних стосовно журналістів (у 2018 році – 22 справи, у 2017 році – 23 справи).

Викликає тривогу, що наявні можливості чинного законодавства для гарантування свободи слова, безпеки професійної діяльності журналістів належним чином не використовуються. Мають місце факти відкритого ігнорування і порушення законів, наприклад, що стосується захисту джерел інформації журналістів. Намагання отримати доступ до значного обсягу відомостей про комунікації Н. Седлецької, ведучої програми телевізійних розслідувань «Схеми. Корупція в деталях», К. Бердинських, журналістки журналу «Новое время страны», всіх копій «авторських матеріалів» журналіста цього ж видання І. Верстюка, а також до редакційних комунікацій та інших внутрішніх документів журналістів програми «Схеми», що готували розслідування «Mr. Petro Incognito» – Михайла Ткача та Наталки Седлецької, викликають серйозне занепокоєння.

Однією з найбільших загроз законній професійній діяльності журналістів стає цензура з боку власників засобів масової інформації. У результатах опитування, проведеного «Центром прав людини ZMINA» серед журналістів і працівників засобів масової інформації, 70% опитаних розглядають цензуру власників, як найбільшу загрозу, фізичні загрози і загрози життю у зв’язку з журналістською діяльністю посідають третє місце, їх вважають найбільшими 41% опитаних. Однією з форм цензури з боку власників і керівництва телеканалів є контроль за змістом поширюваної інформації з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації, накладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати певних суб’єктів владних повноважень. Нажаль, випадки цензури з боку власників і керівництва телеканалів непоодинокі у вітчизняному медійному середовищі.

Робота незалежних журналістів на тимчасово окупованих Росією територіях України залишається суттєво ускладненою. Протягом останніх п’яти років правозахисні організації зібрали інформацію про більш ніж 300 випадків тиску на журналістів в Криму – напади, тортури, свавільні затримання, захоплення майна, обшуки, погрози, психологічний тиск, заборони зйомки і відмови в доступі до інформації. 18 українських інформаційних сайтів і 2 соціальні мережі повністю заблоковані на території окупованого півострова. Ще як мінімум 7 Інтернет-видань доступні тільки в деяких провайдерів. У таких умовах у Криму почала розвиватися  явище громадянської журналістики, коли звичайні люди беруть активну участь в процесі збору, аналізу та поширення інформації про арешти та обшуки «з перших вуст». Нерідко сюжети громадянських журналістів привертають аудиторію в мережі Інтернет, яку можна порівняти з аудиторією професійних засобів масової інформації. Утім, через таку діяльність як мінімум 9 громадянських журналістів, учасників ініціативи «Кримська солідарність», були заарештовані і зараз перебувають у слідчих ізоляторах. Серед них Сервер Мустафаєв – координатор «Кримської солідарності», громадянські журналісти РемзіБекіров, Осман Аріфмеметов, НаріманМемедемінов та інші активісти цієї ініціативи.

Окрім того, свобода переконань та їх вільного висловлення перебуває під особливою загрозою на території окремих районів Донецької та Луганської областей. Українські журналісти позбавлені можливості висвітлювати події на цій території через значну загрозу фізичній безпеці. А Станіслав Асєєв, Олег Галазюк, які утримуються в заручниках на тимчасово окупованих територіях Донецької області з 2017 року, були засуджені самопроголошеною адміністрацією в Донецьку до позбавлення волі на великі терміни.

Судові та правоохоронні органи в Україні не забезпечують належним чином права на свободу слова, на свободу професійної діяльності журналістів, фактично потурають негативним тенденціям, які становлять реальну небезпеку для свободи слова в Україні. Судова практика ще не стала надійним інструментом гарантування свободи слова, захисту діяльності засобів масової інформації і професійної творчої діяльності журналістів.

Учасники Парламентських слухань вважають, що ситуація вимагає посилення відповідальності правоохоронних органів, органів державної влади всіх рівнів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб за дії з перешкоджання професійній діяльності представників засобів масової інформації та неналежного розслідування таких справ.

Водночас, учасники парламентських слухань вважають за необхідне нагадати, що право на свободу слова пов’язане із обов’язками і відповідальністю. Учасники слухань наголошують, що це право не може використовуватись з метою ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганди війни, насильства та розпалювання міжетнічної, расової, національної, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини та здоров’я населення. Такі дії носять як внутрішній характер, так і використовуються з боку Російської Федерації.

У зв’язку з цим учасники парламентських слухань констатують:

високий рівень фізичної агресії до журналістів;

наявність погроз на адресу журналістів під час виконання ними своїх професійних обов’язків;

відсутність ефективного розслідування злочинів, скоєних проти працівників ЗМІ;

відсутність належного покарання судами осіб, які скоїли злочини проти журналістів;

системне небажання влади вирішувати проблему безкарності, ігнорування справедливих вимог журналістської громади;

неефективність наявних форм співпраці медіаорганізацій з силовиками і владними органами;

низький рівень довіри журналістів до уповноважених державних органів щодо їх спроможності захистити, знайти і справедливо покарати злочинців.

Окремої уваги заслуговує безпека роботи працівників ЗМІ в зонах бойових дій, надзвичайних ситуацій, на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях Автономної Республіки Крим, окремих районів Донецької та Луганської областей. Визначення стандартів, механізмів реагування мають стати спільним завданням органів державної влади, інститутів громадянського суспільства та професійної спільноти.

З огляду на виклики та загрози законній професійній діяльності журналістів, необхідність створення безпечних умов діяльності українських журналістів, учасники парламентських слухань р е к о м е н д у ю т ь:

1) Верховній Раді України:

проводити щорічні парламентські слухання щодо стану безпеки журналістів і свободи слова в Україні;

привести відповідальність за умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналіста, а також за вбивство чи замах на вбивство журналіста, у відповідність із нормами Кримінального кодексу України, які захищають життя і здоров’я громадян;

передбачити у законодавстві України, що вчинення кримінальних правопорушень у зв’язку із перешкоджанням реалізації права на свободу вираження є обставиною, що обтяжує відповідальність;

на законодавчому рівні надати захист діяльності громадянських журналістів (осіб, які збирають та поширюють суспільно важливу інформацію);

збільшити строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за правопорушення, вчинені стосовно журналістів у зв'язку з їх професійною діяльністю;

виключити з кримінальних і перенести до категорії адміністративних правопорушень діяння в формі незаконної відмови в наданні публічної інформації на запит журналіста;

визначити правовий статус Інтернет ЗМІ та журналістів Інтернет ЗМІ;

визначення понять «журналіст» та «журналістська діяльність» привести у відповідність до європейських стандартів у цій сфері, замінивши/виключивши ознаку «систематичності» такої діяльності – для охоплення захистом також і тих осіб, які несистематично займаються журналістикою і зазнали втручання в цю діяльність, та уникнення можливої потреби доводити протиправний намір перешкодити саме систематичній, а не будь-якій журналістській діяльності чи лише одному з її елементів;

створити ефективний наглядовий орган, який буде мати необхідні повноваження для здійснення ефективного контролю та припинення порушення законодавства у сфері захисту персональних даних, в тому числі журналістів;

2) Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова:

за участі заінтересованих органів Верховної Ради України та інститутів громадянського суспільства забезпечити підготовку законодавчих ініціатив, спрямованих на підвищення захисту законної професійної діяльності журналістів та інших медіа учасників, а також на посилення відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти журналістів;

організувати в регіонах України заходи з питань безпеки діяльності журналістів;

3) Президенту України:

активізувати зусилля уповноважених державних органів стосовно розслідування вбивств Георгія Гонгандзе, Павла Шеремета, Вадима Комарова, В’ячеслава Веремія, Олеся Бузини, звільнення полонених журналістів, зокрема Станіслава Асєєва (Васіна) та Олега Галазюка, припинення переслідування окупаційною владою Криму Миколи Семени та кримсько-татарських громадських активістів;

брати участь у парламентських слуханнях щодо стану безпеки журналістів і свободи слова в Україні;

4) Кабінету Міністрів України:

запровадити у співпраці з журналістськими організаціями щорічну премію «Захисник журналіста», якою заохочувати найкращих слідчих, поліцейських, прокурорів чи інших працівників, які зробили вагомий внесок у розслідування злочинів проти журналістів чи запобігли цим злочинам;

створити механізм швидкого реагування для захисту журналістів у формі урядової гарячої лінії, інформаційний ресурс (портал) з роз’ясненням прав журналістів та мапою порушень прав журналістів у співпраці Міністерства культури, молоді та спорту України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Генеральної прокуратури України, Державного бюро розслідувань та громадських організацій;

створити програму із надання притулків тимчасового захисту для постраждалих журналістів;

спростити процедуру доступу іноземних журналістів, правозахисників та адвокатів до Криму шляхом внесення змін до Порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї (Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 367), передбачивши: повідомний, а не дозвільний принцип порядку в’їзду іноземних журналістів, правозахисників та адвокатів на окуповану територію АР Крим; розширення переліку підстав для отримання дозволів іноземцями; спрощення порядку подачі документів для повідомлення/отримання дозволу для в’їзду на окуповану територію АР Крим;

забезпечити системний діалог між органами державними влади, громадськими та міжнародними організаціями з метою посилення профілактики/превенції та незалежності/ефективності розслідувань;

вжити заходів для забезпечення ефективного механізму виконання законодавства України про захист персональних даних, зокрема, тими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, які збирають персональні дані журналістів з метою акредитації;

5) Генеральній прокуратурі України:

визначити у керівництві Генеральної прокуратури України особу, відповідальну за нагляд за розслідуванням злочинів, скоєних проти журналістів;

посилити нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням злочинів, вчинених стосовно журналістів та інших працівників засобів масової інформації, а також інших осіб у зв’язку із реалізацією ними права на свободу слова. Зокрема, за своєчасним внесенням відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань; правильністю правової кваліфікації; повнотою (ретельністю) досудового слідства, включаючи дослідження мотивів вчиненого злочину та встановлення наявності або відсутності зв’язку між протиправним діянням та створенням перешкод у реалізації права на свободу слова; дотриманням розумних строків досудового слідства та прав потерпілих під час досудового розслідування;

забезпечити належне реагування (продовжувати відкривати кримінальні провадження та проводити ефективне розслідування) за переслідування журналістів та обмеження свободи слова на території окупованого Кримського півострову та окремих районів Донецької та Луганської областей;

6) Міністерству внутрішніх справ України:

визначити у керівництві Міністерства внутрішніх справ України  та Національної поліції України осіб, відповідальних за реагування і контроль за розслідуванням злочинів, скоєних проти журналістів;

7) Національній поліції України:

ефективно розслідувати справи вбивств журналістів Георгія Гонгадзе, Павла Шеремета, Вадима Комарова, В’ячеслава Веремія та інші випадки нападів на журналістів, що були скоєні у зв’язку з їхньою професійною діяльністю;

8) Державному бюро розслідувань:

визначити у керівництві Державного бюро розслідувань особу, відповідальну за контроль за розслідуванням злочинів, скоєних проти журналістів;

приділяти особливу увагу бездіяльності та неналежному реагуванню уповноважених державних органів та їх посадових осіб на злочини, скоєні проти журналістів;

9) Генеральній прокуратурі України, Міністерству внутрішніх справ України:

узгодити між собою методичні рекомендації Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ України щодо розслідування злочинів проти свободи слова;

10) Генеральній прокуратурі України, Міністерству внутрішніх справ України, Державному бюро розслідувань:

забезпечити публікування щоквартальних звітів про результати розслідування злочинів, скоєних проти журналістів;

11) Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції України, Державному бюро розслідувань:

забезпечити під час розслідування злочинів, вчинених стосовно журналістів, інших працівників засобів масової інформації, а також інших осіб у зв’язку із реалізацією ними права на свободу слова, своєчасне внесенням відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань; належну правову кваліфікацію вчинених діянь; повноту (ретельність) досудового слідства, включаючи дослідження мотивів вчиненого злочину та встановлення наявності або відсутності зв’язку між протиправним діянням та створенням перешкод у реалізації права на свободу слова; дотримання розумних строків досудового слідства та прав потерпілих під час досудового розслідування;

12) Генеральній прокуратурі України, Національній поліції України, Державному бюро розслідувань:

забезпечити повагу до права журналістів не розкривати свої джерела інформації та неухильно дотримуватись європейських стандартів та приписів законодавства України у цій сфері;

включити до обов’язкової програми підготовки, перепідготовки (підвищення кваліфікації) прокурорів, слідчих вивчення спецкурсу з питань захисту професійної діяльності журналістів та інших медіа-учасників, ефективного розслідування вчинених щодо них злочинів, розробленого з урахуванням європейських стандартів у галузі захисту прав людини, та забезпечити його подальше практичне втілення;

13) Міністерству оборони України:

сприяти висвітленню журналістами подій в зоні Операції Об’єднаних сил;

забезпечити захист персональних даних журналістів, акредитованих для висвітлення подій в зоні бойових дій;

14) Верховному Суду України:

узагальнити судову практику розгляду справ, пов’язаних із вчиненням злочинів щодо журналістів та інших працівників засобів масової інформації, а також інших осіб, у зв’язку із реалізацією ними права на свободу слова і звернути увагу судів на необхідність усунення виявлених недоліків та дотримання європейських стандартів у галузі прав людини;

у межах компетенції забезпечити втілення в українську судову практику принципу поваги до права журналістів не розкривати свої джерела інформації та неухильно дотримуватись європейських стандартів та приписів законодавства України у цій сфері;

обговорити з залученням усіх зацікавлених сторін правоохоронну та судову практику щодо доведення умислу на перешкоджання журналістській діяльності та інші пов’язані з цим практичні проблеми розслідування та судового розгляду відповідних кримінальних проваджень;

15) Державній судовій адміністрації України:

забезпечити окремий облік категорії справ, які стосуються злочинів, скоєних проти журналістів та працівників ЗМІ, та щоквартально оприлюднювати звіт з розгляду цих справ;

16) Національній школі суддів України:

включити до обов’язкової програми підготовки, перепідготовки (підвищення кваліфікації) суддів вивчення спецкурсу з питань захисту професійної діяльності журналістів та інших медіа-учасників, ефективного розслідування вчинених щодо них злочинів, розробленого з урахуванням європейських стандартів у галузі захисту прав людини, та забезпечити його подальше практичне втілення;

17) Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини:

активізувати роботу із захисту прав журналістів;

18) Штабу Операції Об’єднаних сил:

забезпечити координацію діяльності відповідних підрозділів Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України щодо створення належних умов для висвітлення подій в зоні Операції Об’єднаних сил українськими засобами масової інформації;

19) Органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

забезпечити проведення щоквартальних нарад з питань забезпечення прав журналістів на їх професійну діяльність із залученням керівників уповноважених державних органів, журналістських та медіаорганізацій;

20) Журналістським та медійним організаціям:

посилити роль журналістської громадськості у підвищенні рівня інформаційно-правової культури журналістів і працівників засобів масової інформації та формуванні середовища безумовного дотримання ними принципів професійної етики;

закликати журналістів ефективніше відстоювати свої професійні права та добиватися притягнення до відповідальності осіб, які на них посягають;

розвивати діалог із правоохоронними органами, зокрема, долучитися до удосконалення методичних рекомендації щодо застосування чинних норм законодавства  України для максимальної імплементації та практичного застосування тих інструментів, що є у наявності у правоохоронних органів;

21) Редакціям засобів масової інформації:

дбати про безпеку своїх співробітників при відрядженні їх у райони бойових дій або на висвітлення масових акцій;

забезпечувати журналістів та інших працівників засобів масової інформації належними документами, знаковими, сигнальними та іншими засобами позначення особи представника преси при відрядженні їх для висвітлення масових акцій;

залучати журналістів, інших співробітників редакцій засобів масової інформації до участі у тренінгах з безпеки, включаючи цифрову безпеку;

забезпечити цифрову безпеку співробітникам засобів масової інформації, які задіяні у зборі, зберіганні, обробці та поширенні інформації.