Сперечатися з другом-меломаном щодо засилля російського й російськомовного продукту у вітчизняних ефірах - саме задоволення. В той час, коли він переконує тебе у винуватості самого слухача, ти волаєш до нього про слухачеву невинуватість.

Насправді тема нашої суперечки була далека від бандерівсько-сталінських спогадів про мову та історію. Ми говорили про те, чому з року в рік, з десятиліття в десятиліття шоубізнесовий ландшафт пересічного українця не змінюється.

На Сході палітра виконавців стабільно коливається від Пугачової з «Віагрою» до «Многоточія». А на Заході - від місцевої Ірини Федишин до «Океану Ельзи». Чому ротації не відбуваються не лише в політиці, але й у шоу-бізнесі?

Друг-меломан переконував, що винуватий слухач, якому ліньки «залізти в Інтернет, пошукати цікаву музику і закинути собі на плеєр». Я, своєю чергою, слухача захищав. Бо він - не винуватий.

Слухач, який залюблено підспіває будь-якій віагрі й глюкозі, якщо розібратися, - це губка, яку можна наситити будь-якою рідиною.

Колекціонер та артист Антін Мухарський в одному зі своїх інтерв'ю нагадав, що незалежність в Україні вибороли романтики. Романтики - не прагматики. Критичної маси своїх, українських прагматиків на світанку незалежності нам не вистачило.

Зате вистачило їх російському капіталу, який поряд з заводами-пароплавами прикупив собі кілька каналів і газет.

Маючи «на місці» свої медійні майданчики, російському капіталу дуже зручно підтримувати на значній території України своє культурне поле.

Що таке культурне поле? Це, грубо кажучи, фон, який лунає у буденності, під час конфліктів та визначних подій. Культурне поле - це вода акваріуму, у якому всі ми плаваємо. Це, вибачте за банальність, кров, яка тече жилами суспільства.

Тож, чому для російської сторони важливо і вигідно підтримувати своє культурне поле - «русскій мір» в Україні, зрозуміло усім.

А тепер від протистояння «російське-українське» перейдемо до протистояння «українське-українське».

Історик Ярослав Грицак каже, що перш ніж врегульовувати зовнішні конфлікти, українцям слід врегулювати конфлікт внутрішній. Про причини українсько-української суперечки можна дискутувати довго.

Але, якщо простіше, то конфлікт існує, коли є щонайменше дві різні точки зору.

Ми їх маємо. Аби конфлікт був тривалим у часі, кожна точка зору повинна мати свою міцну основу. Власне, тут давайте згадаємо про різні культурні поля, у яких живе Україна.

Цей українсько-український конфлікт культурних полів вигідний усім, хто не зацікавлений в реальному розвитку нашої держави. Бо маючи наповнені двома різними рідинами губки, ними можна маніпулювати скільки завгодно. Сьогодні - мова, завтра - Крим, у травні - День Перемоги.

Кінець цим безконечно ефективним для влади суперечкам може настати двома шляхами. Перший - це повна перемога однієї сторони над іншою. Сумнівно.

Другий шлях - це поява принципово іншого гравця, незаангажованого в жодному з культурних полів.

Уявімо собі, наприклад, що в упівсько-червоноармійській суперечці можна поставити крапку, просто змістивши наголоси: з героїв - Бандера, Сталін, інші - на жертв.

Уявімо собі, що між російською попсою і українською естрадою можна обрати якісний джаз.

Уявімо собі, врешті-решт, що між Шустером і Кисельовим з розкрученими спікерами можна обрати Портникова з кмітливими коментаторами.

Телеканал TVi наповнював губки іншою, третьою речовиною. І ось вам - два культурних поля почали чомусь розбавлятися третім.

Тому і став канал справжньою загрозою для чинної влади. Бо TVi валяв пасочки, що їх в українській пісочниці опікали роками. А сьогодні нам - і на Сході і на Заході - намагаються запропонувати не менше з двох зол, а реально можливий третій шлях. Зі зрозумілими принципами, акцентами й правилами.

Телеканал TVi потрібно знищити. Щоб і далі не зраджувати майдан, милуватися тим, як працює вона, і мандрувати нескінченним шляхом від стабільності до добробуту.

Телеканал TVi потрібно знищити, щоб зі солодким сумом нарікати на візові режими і насолоджуватися такою доступною близькістю з братніми народами.

Телеканал TVi потрібно знищити, щоб не руйнувалася система - така зручна для всіх, хто хоча б трохи при владі.

...Зрештою, саме тому акції на підтримку TVi у регіонах були такими малолюдними - бо переважна більшість українців живе у культурних полях, які пропонують лише два шляхи.

Але дуже хочеться вірити, що у цьому випадку сакраментальне «третього не дано» не спрацює.

Бо 8 вересня на площі українських міст таки вийшли люди, з чітким розумінням того, що вони тут роблять. Це була неполітична подія, яка змогла об'єднати розумних людей. І тут, і там.

Володимир Бєглов, «Укоаїнська правда»

Фото - «Укоаїнська правда»