Чи-то влада таким чином намагається «залякати» державні та комунальні ЗМІ тим реформуванням, аби редактори були ще більш лояльними (знають ж-бо, що ті не дуже то й прагнуть йти на «вільні хліби»), або ж дійсно «прозрівають» лишень перед виборами (в що не дуже то й віриться). А зважаючи на те, що Україна останніх років чотири з передвиборчого періоду й не виходила, то щороку  з'являється дороблений-перероблений законопроект-страшилка для державних та комунальних ЗМІ (далі - ДК ЗМІ), обговорюється, а після виборів - зникає.

Тому й оприлюднений 8 травня 2009 року Міністерством Юстиції проект Закону «Про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ», обговорення котрого завершилось 8 червня, скоріш за все чекає та сама участь.

Після президентських виборів про нього забудуть...до наступних виборів. До речі, так само й з впровадженням суспільного мовлення. Про нього говорять багато. Чи не кожен народний депутат, котрий тим чи іншим штибом пов'язаний зі ЗМІ, починаючи з 2005 року вважає своїм «святим» депутатським обов'язком подати на розгляд законопроект стосовно суспільного мовлення.

Але віз, як кажуть в народі, й досі там. Так в чому ж проблема? В суті законопроектів чи в тих, хто їх пропонує, а чи в тих, на кого вони спрямовані? Не берусь стверджувати за всю Україну, але в Чернівецькій області реформування комунальних ЗМІ не хоче ні влада на місцях, ні редактори комунальних ЗМІ. Про саму ж перспективу такого реформування обласні чиновники «не для преси» стверджують, що це дуже малоймовірно. Й усмішка на вустах, котра ніби мовить: «Цілком зрозуміло, що таке статус-кво вигідне наразі всім».

Безальтернативний законопроект

Законопроект Верховна Рада планує прийняти до липня 2009 року, аби вже з 2010 розпочати підготовчий етап реформування ДК ЗМІ. До 1 січня 2014 року, згідно законопроекту, всі друковані ДК ЗМІ мають бути реформовані, їх фінансування з бюджету - припинене. Адже поки існує хоча б один друкований ЗМІ, засновниками (співзасновниками) якого є державні органи влади та органи місцевого самоврядування, говорити про «демократичний, європейський вибір українського суспільства» - зась.

Також в пояснювальній записці досить відверто викладена суть проблеми, яку нібито мало би вирішити роздержавлення ЗМІ: «практика попереднього погодження повідомлень і матеріалів, які поширюються державними і комунальними друкованими ЗМІ, їх засновниками, що дає змогу останнім маніпулювати суспільною свідомістю і особистою думкою громадян». Тобто Міністерство юстиції визнало факт систематичного багаторічного безкарного порушення прав журналістів.

Загалом законопроект передбачає, що реформування відбуватиметься в два етапи. Буде сформовано список об'єктів реформування. На підготовчому (2010-2011) етапі 48 друкованих видань буде реформовано. В наступну дворічку реформують решту 629 видань.

Для комунальних та державних ЗМІ передбачено кілька варіантів «нового життя»: або стати офіційним виданням, або стати господарюючим суб'єктом з обов'язковим функціонуванням, збереженням тематики та профілю, або...зникнути. І категоричне: «альтернативних способів досягнення поставлених цілей, крім шляхів, зазначених в проекті, не існує».

Варто зазначити, що законопроект закріпив значні фінансові та майнові гарантії для ДК ЗМІ (саме за відсутність останніх найбільше критикували попередні проекти). Й тут він «розщедрився» не на жарт. ДК ЗМІ користуватимуться приміщеннями, як користувались до реформування, матимуть мінімум на сім років орендні ставки для приміщень як для бюджетних організацій. Надто, у процесі реформування майно (крім приміщень та земельних ділянок), яке перебуває та/або станом на 31 грудня 2005 року перебувало на балансі редакцій (майно, надане або придбане трудовим колективом) передається у власність новоствореному господарюючому товариству безоплатно.

Умова одна: забезпечення функціонування друкованого ЗМІ, збереження його назви, цільового призначення та тематичної спрямованості. Окрім того, є в законопроекті такий пунктик, як «державна підтримка». А це і пільгові умови надання в оренду приміщень державної та комунальної форми власності, адресна підтримка, пріоритетне право на укладення договорів на висвітлення діяльності владних органів.

І треба мати на увазі, що головними «гравцями» все рівно залишається влада. Адже вона визначатиме кому, за/на/скільки ота фінансово-майнова допомога та підтримка надаватиметься.  

Тому те, що реформування «сприятиме економічній самостійності, розвитку добросовісної конкуренції серед друкованих ЗМІ», а тим паче «забезпечуватиме незалежну діяльність друкованих ЗМІ», як це записано в проекті, викликає сумніви.

Про яку добросовісну конкуренцію та незалежність може йти мова, коли всі «козирні карти» все рівно залишаться у вже реформованих ДК ЗМІ. Окрім всього вищезазначеного в держбюджеті на реформування ДК ЗМІ в середньому повинно бути передбачено по 80, 6 тис. грн. на один ДК ЗМІ. Загалом на чотирирічне реформування планують витратити близько 140 млн. грн. бюджетних коштів.

Реформа крізь буковинську призму

Піонерами ж на шляху роздержавлення комунальних ЗМІ в Україні сміливо можна назвати Чернівецьку область. Саме тут чи не вперше в Україні обласна влада ще в 1997 році стала на стежку роздержавлення обласної преси, співзасновником/засновником котрої була. Без відповідних законів і наказів «згори». Варто зазначити, що «розлучення» відбувалось складно. Зокрема, з обласною газетою «Буковинське віче», обласна влада довгий час ніяк не могла «поділити» техніку і приміщення. Були скандали, гучні заяви, але газета виходить, знаходиться в тому ж приміщенні, має ту ж техніку. Також до сего часу ще не викорінились звички обласної влади звертатись виключно до «своїх» газет для оприлюднення офіційних документів, заяв тощо.

Однак, як кажуть, процес пішов...

«Буковинська влада - обласна державна адміністрація та обласна рада -- єдина в Україні не має власних засобів масової інформації», - зазначив заступник начальника управління  інформації та зв'язків з громадськістю Чернівецької обласної державної адміністрації Іван Вергун. - Саме на Буковині відбулось перше в Україні публічне підписання Угоди про розподіл виробничих стосунків і гарантій незалежності редакційної політики між Хотинською районною радою, Хотинською районною державною адміністрацією та колективом Хотинської районної газети «Хотинські вісті».

Сокирянська ж районна державна адміністрація вийшла зі складу співзасновників Сокирянської районної газети «Дністрові зорі». Вижницька районна газета «Вижницькі обрії» уже декілька років не отримує дотацій з районного бюджету, а отримує кошти на висвітлення діяльності районної влади у рамках укладеної угоди». Тому до реформування ЗМІ, за словами чиновника, Буковина готова.  

Та чи готова комунальна преса до роздержавлення? Адже це потрібно буде опиратися тільки на власні сили (нагадаю, що тиражі районним газетам, що складають левову частку їх прибутку, забезпечує районна влада шляхом «добровільно-примусової» підписки), робити якісну газету, позбутися стабільного прибутку (фінансування з бюджету району плюс власні кошти плюс кошти на висвітлення діяльності органів місцевої влади), позбутися статусу (нагадаю, що згідно чинного законодавства редактор районної газети прирівняний в статусі і зарплатні з заступником голови районної адміністрації) тощо.

Якщо ще зважити на той факт, що редакції районних газет знаходяться в приміщеннях райрад/адміністрацій (почасти кабінети їх очільників та редакторів газет межують), що в законі чітко прописана ще й «державна підтримка» реформованим ЗМІ, що переважна більшість редакторів - люди перед і після пенсійного віку, то про «демократичний, європейський вибір українського суспільства» говорити ще ой як зарано... Але однозначно потрібно. Кваліфіковано. Прагматично. Без фанатизму, категоричності і крайнощів.

Фото: http://www.dipsm.org.ua/goto/teen

Надія Вірна, Інститут масової інформації