Протести в Білорусі були темою, яку українські блогери минулого тижня обговорювали якнайактивніше. На фоні протистояння в сусідів в інформаційному полі не надто помітними були навіть новини на кшталт висування Сергія Притули в очільники столиці чи заяви соратників Медведчука про «рейдерування» владою його телеканалів.

Живе Білорусь?

Президентські вибори в Білорусі, що пройшли 9 серпня, мали би відбутися за традиційним для чинного президента країни сценарієм. Спершу все йшло за планом: за попередніми даними тамтешнього Центрвиборчкому, Олександр Лукашенко отримав 80% голосів виборців, тоді як чи не єдина реальна його конкурентка — опозиціонерка Світлана Тихановська — ледь перетнула межу в 10%.

Та замість прийняти шосту поспіль перемогу диктатора, білоруси пішли протестувати. Протистояння противників Лукашенка та силовиків набуло розмаху та не обійшлося без кровопролиття. Сутички в Білорусі стали темою номер один навіть в українській блогосфері. Звісно ж, кожен блогер дивиться на ситуацію з власної дзвіниці.

Анатолій Шарій передбачувано став на бік Олександра Лукашенка. На відеороздуми блогера надихнуло інтерв’ю Дмитра Гордона, яке той днями взяв у білоруського диктатора. На думку любителя червоних кульок, Лукашенко відповідав Гордону як справжній політик. Спершу розповідав, що під час анексії Криму українці мали воювати із «зеленими чоловічками» і що сам би чинив тільки так. А вже за кілька речень піддав сумніву, що захоплювати півострів прийшли саме росіяни. Хоча позиція «і вашим, і нашим», певен Шарій, характеризує білоруського президента лише як вправного політика. Що ж до загальних вражень, то Шарій виявився суголосним з колумністом «Детектора медіа» Борисом Бахтєєвим: спілкування журналіста та президента, мовляв, виглядало як передвиборчий піар Лукашенка.

Обговорював політичну пожежу в Білорусі і колишній нардеп від «Блоку Петра Порошенка», член наглядової ради «Укрзалізниці» Сергій Лещенко. «Країна чверть століття перебуває як у холодильнику», — іронізує блогер. Та нині, певен, так уже не буде, а за поганого сценарію розвитку подій Олександру Лукашенку, мовляв, і взагалі доведеться шукати прихистку на чужині.

«Білоруси нарешті припинили боятись», — тішиться з народних протестів активіст Сергій Стерненко. Сусіди, мовляв, таки дали рішучу відсіч тамтешнім «мусорам». Самого ж Лукашенка Стерненко вважає «старим схибленим тарганом», який зневажає права свого народу. Тож блогер вболіває, аби «у Білорусі все вдалося».

Лукашенко разом із його законсервованим «совком» різко виявився непотрібним ні Росії, ні Заходу. Так бачить ситуацію у сусідів телеведуча й відеоблогерка Тетяна Даниленко. Білоруського диктатора медійниця, разом із тим, вважає «головним вигодонабувачем» за часів війни між Україною та Росією. Адже Лукашенко, мовляв, використав часи протистояння для посилення торгівлі з обома сторонами конфлікту. Та замінити Лукашенка, певна Даниленко, наразі немає ким. Тож доля Білорусі на довгі роки — «залишатися російською вотчиною».

А от колега Романа Скрипіна Данило Яневський у черговому емоційному спічі (адже що більше емоцій, то більше й переглядів) закликав українців пильніше стежити за внутрішньою кухнею, а не заглядати в сусідські справи, з якими ті, мовляв, впораються і самі. А в Україні, певен Яневський, тим часом «одне лайно міняє інше». «Ви всі здохнете, якщо будете далі так жити», — лякає глядачів телевізійник.

Баканов, віддай «112-й»!

Та не Лукашенком єдиним жила блогосфера. Для проросійського її сегменту є і внутрішня важлива тема: розслідування СБУ обставин зміни власників телеканалів «112 Україна», NewsOne та ZIK. Ці канали нині належать куму Володимира Путіна та лідеру «Опозиційної платформи – За життя» Віктору Медведчуку (офіційно — його правій руці, нардепу Тарасу Козаку). У пулі пов’язаних з Медведчуком коментаторів б’ють на сполох: СБУ, мовляв, «віджимає» медіаактиви за прямою вказівкою Зеленського.

Рефлексують на цю тему і блогери проросійського спрямування. Не минула цю тему, зокрема, й Олеся Медведєва. Події довкола медіа Медведчука блогерка називає «наступлением на свободу слова» та «попыткой рейдерить каналы», чого, мовляв, раніше не бувало. Усе це, певна Медведєва, розпочав ще колишній глава Офісу президента Андрій Богдан. А нині нападки на ЗМІ, близькі до лідера ОПЗЖ, начебто активізувалися через наближення місцевих виборів. Адже, на її думку, щоб отримати добрий результат, «Слузі народу» потрібен доступ до потужних медіа.

Теж про Зеленського, та не про «утиски свободи слова», мовив журналіст Данило Мокрик. Він розкритикував президента за призначення заступником керівника Офісу президента діяча часів Януковича Олега Татарова. Посадовець, працюючи в Міністерстві внутрішніх справ за президента-втікача, згадує Мокрик, часто маніпулював, коментуючи ситуацію довкола Революції гідності, яка була тоді в самому розпалі. Тож це, на думку блогера — «навіть не плювок, а зелена медуза в обличчя учасників Революції гідності».

Від Мендель до Зеленської — один крок: так можна говорити про нинішню блогерську діяльність лідера політсили «5.10» Геннадія Балашова. Плітки про вагітність прессекретарки від глави держави, певно, набридли і самому блогеру. Тож він знайшов нову «споріднену» тему: а де ж нині Олена Зеленська? Терактами, що прокотилися Україною нещодавно, певен Балашов, «сценаристи» влади відволікають від проблем президента, пов’язаних з тим-таки «сексуальним» скандалом довкола Юлії Мендель. Який, щоправда, крім самого Балашова та медійника Романа Реведжука, виявився мало кому цікавим. Та лідер «5.10» продовжує підкидати дров у багаття, що ледь жевріє. «Где его жена, где дети? Почему они до сих пор не появились на людях совместно?» — не розуміє блогер. Так, немовби Зеленський неодмінно має на всі свої міжнародні та внутрішні зустрічі брати дружину та двох неповнолітніх дітей. Критикуючи главу держави, Геннадій Балашов тут же виносить і «обвинувальний висновок»: такий президент, мовляв, Україні не потрібен, а ситуацію у свої руки має брати парламент. До якого, нагадаємо, реформотворці з партії Балашова у 2019-му чомусь не пішли.

Голос Притули з-поміж київської зелені

Тим часом набирають обертів і баталії довкола такого бажаного для багатьох крісла Київського міського голови, де нині сидить Віталій Кличко. Як і раніше, активність виявляє блогер і нардеп від монобільшості Олександр Дубінський, який програв праймеріз «Слуги народу» Ірині Верещук. Днями потенційний кандидат досліджував зручність столичного транспорту. Для того любитель швидкості навіть проїхався, звісно ж, швидкісним трамваєм. У який, мовляв, «15 лет не садился».

Ба, більше: щоби показати, як Кличкові «по*уй» на пересічних киян (та пропіарити себе), небідний нардеп сів навіть в електричку, а потім спустився в метро. Висновки Дубінського — передбачувані: чинного мера варто прибирати якнайшвидше, інакше на столицю чекає хаос і руйнація.

У цей же час активізувався і колишній кандидат у нардепи від «Голосу», шоумен Сергій Притула. Спершу він оприлюднив відео, де закликав простий люд не лише обирати, а й обиратися, висуваючись на прийдешніх виборах. Як виявилося, такий заклик був «розігрівом» перед «основною частиною»: у наступному ролику телеведучий оголосив, що й сам піде в мери Києва від того ж таки «Голосу». «Не міг же я вас покликати, а сам не піти», — написав в анотації до відео Притула. На думку шоумена, Київ може й має бути більш технологічним та інноваційним. Тож політик готовий брати особисту відповідальність за зміни. Враховуючи нинішній перелік потенційних кандидатів в очільники столиці, долучення до цього гурту Притули не виглядає сенсаційним чи недоречним. Нам залишається лише спостерігати за перегонами та сподіватися, що переможе дійсно найгідніший.