Карантин затягнувся, й пандемія коронавірусної хвороби в роликах відеоблогерів поступилася місцем актуальним політичним скандалам. Зокрема, обговоренням справи Тетяни Чорновол у ДБР та затримання бійцями СБУ українського генерала-зрадника Шайтанова. І тільки Дмитро Гордон та Олеся Бацман «йдуть своїм шляхом», на власних ютуб-каналах і далі надаючи слово відвертим шовіністам та українофобам із Росії.

Тетяна Чорновол: вбивця чи жертва політичних репресій?

Минулого тижня в українському політикумі кипіли пристрасті за колишньою народною депутаткою від «Народного фронту», а нині членкинею «Європейської солідарності» Тетяною Чорновол. Напередодні Державне бюро розслідувань повідомило її про підозру в умисному вбивстві під час Революції гідності.

18 лютого 2014 року Чорновол, за інформацією правоохоронців, «керувала діями групи осіб» під час підпалу офісу Партії регіонів у Києві. Від пожежі в будівлі загинув чоловік. 14 квітня під будівлею ДБР, куди експарламентарка прийшла на допит, влаштували мітинг її прихильники — народні депутати від «Європейської солідарності» й колишні соратники з «Народного фронту». На підтримку Чорновол, крім політичних соратників, виступили, зокрема, колишній керівник управління спецрозслідувань Генеральної прокуратури України Сергій Горбатюк та навіть представник чинної влади — колишній соратник політикині по «Народному фронту», міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.

Реагували на подію й українські політичні блогери. Звісно ж, пропустити тему, бодай опосередковано пов’язану з ненависним Майданом і Петром Порошенком, не могли представники проросійського крила. Анатолій Шарій, зокрема, висміював акцію підтримки під Держбюро розслідувань. Блогер іронічно коментує слова депутатки від «Європейської солідарності» Софії Федини щодо «десакралізації Майдану» та її колеги Володимира В’ятровича — про урізання коштів на створення музею Революції гідності. Сам Шарій випустив для «десакралізації Майдану» ледь не половину власних відео. Наприклад, називаючи події 2013-14 років «самым ужасным, что произошло после Чернобыля».

Не відмовилася хайпонути на темі і блогерка «Страни.ua» Олеся Медведєва. Медійниця пригадала, як справу підпалу офісу Партії регіонів «пытался развалить еще Луценко». А саму «невменяемую» Тетяну Чорновол Медведєва вважає такою собі «ритуальною жертвою», яку нова влада утискає показово, щоб натомість не чіпати діячів рівня того ж таки Порошенка. Зрештою, цією справою, певна блогерка, Зеленський створює для Порошенка чергову «площадку для пиара», а Тетяна Чорновол постає в образі «Жанни д’Арк» української політики. Від чого, мовляв, у плюсі всі попередники, але аж ніяк не нинішня влада.

Критичніше на цю історію дивиться журналіст Данило Мокрик. У своєму відеоблозі медійник пригадав давню й напружену історію стосунків Чорновол та Держбюро розслідувань та зазначив, що з таким бекґраундом справа має розслідуватися з ювелірною точністю. Натомість у ДБР, певен Мокрик, ведуть її досить примітивно і грубо, повідомляючи Чорновол про підозру одразу в умисному вбивстві. З таким підходом правоохоронців, мовляв, «на коні» виглядає саме Тетяна Чорновол.

«Ця бісівщина дуже схожа на гру на полі Портнова і компанії», — так справу коментує вже головред «Українського тижня» Дмитро Крапивенко на каналі Романа Скрипіна. На думку журналіста, без людей соратника Януковича тут не обійшлося.

Із Росії з любов’ю

Активно в етерах українських блогерів обговорювались і теми, так чи інакше пов’язані з Росією. Зокрема, спецкор інформагентства УНІАН у Росії Роман Цимбалюк згадав про те, як на фоні світової пандемії Кремль майже не згадує про окуповані території Донбасу. Бо насправді «русским на эти территории насрать».

Росія, каже Цимбалюк, всіляко підштовхує Володимира Зеленського до капітуляції на Донбасі. Проте той, на думку блогера, на план «зради» поки що не пристає. Тож на окупованих територіях, вважає Цимбалюк, нинішній стан речей продовжиться на невизначений поки що час.

Згадував про свою рідну країну й колишній журналіст російського НТВ та українського Прямого каналу Євгеній Кисельов. У власних щотижневих «Итогах» журналіст мовив про Росію в контексті поширення коронавірусу. Зокрема, згадав, як московські правоохоронці влаштували неймовірні черги містян на вході до станцій метро, перевіряючи в них спеціальні перепустки. Це, не сумнівається Кисельов, призведе до різкого стрибка захворюваності в самій Москві. При цьому рятувати економіку влада Росії не збирається.

Росія не подякує навіть тим людям, які нищили Донбас у складі збройних формувань так званих Луганської й Донецької народних республік. Це вже тези зі свіжого відео блогера Дениса Казанського, який, нагадаємо, народився й довго жив у Донецьку. Блогер згадав казахського «антифашиста» Євгенія Щербака, який кілька років воював за «молоді республіки» під проводом загиблого нині терориста Мотороли. Потому бойовик переїхав жити до Росії. Проте в Казахстані Щербака оголосили в розшук за «участь в іноземних збройних конфліктах». За що найманця й затримали в Росії два роки тому. Днями ж бойовика таки передали казахському правосуддю, де йому загрожує до дев’яти років ув’язнення. «Дурачков, наемников и мародеров… Россия готова хоть свиньям скормить, если это будет выгодно», — підсумовує Казанський.

Сергій Стерненко вкотре мовив про «агентуру Кремля» в Україні, коментуючи затримання генерал-майора Служби безпеки України Шайтанова, якого правоохоронці вважають завербованим російськими спецслужбами. Людину, яка, за свідченням очевидців, саботувала оборону українських об’єктів під час наступу терористів на Донбасі, п’ятий президент Петро Порошенко навіть підвищив у званні у 2015 році.

Звернув увагу правоохоронців Сергій Стерненко й на полковника поліції у відставці Юрія Голубана. Який, як з’ясувалося, у 2014-му воював на боці бойовиків так званої ДНР. І якого у 2019 році просто звільнили із правоохоронних органів, не проводячи жодних слідчих дій. Із таким станом справ, каже Стерненко, «з нашою безпекою все погано».

«Русский мир» під протестним соусом

А в неоголошеній номінації «За підтримку русского міра в українському медіапросторі» цього тижня перемагає дружина телеведучого Дмитра Гордона, телевізійниця та блогерка Олеся Бацман. Вона на тижні опублікувала інтерв’ю з російським футбольним коментатором Василем Уткіним. Промовистий уривок із матеріалу поширив на власному каналі й Дмитро Гордон.

Приводом для спілкування з російським коментатором, очевидно, стала суперечка Уткіна з російським пропагандистом Володимиром Соловйовим про стан справ у сучасній Росії, яку діячі провадили у твітері. Внаслідок неї Уткін обізвав Соловйова «педерастической обезьяной», думка якої його не цікавить.

В інтерв’ю ж Олесі Бацман Василь Уткін розповідав багато: і про незгоду з діями Путіна, і про неправильність анексії Криму, а ще називав українців «братским народом». Тільки от ведуча, схоже, забула, як раптовий «опозиціонер» Уткін ще пів року тому відгукувався, наприклад, про форварда української національної збірної Романа Яремчука. Чи як ображав нашого футболіста Романа Зозулю. Та й загалом про Україну думка російського коментатора — вкрай невисока.

Тож до родини Гордона-Бацман укотре постає питання: навіщо тягти в наш медіапростір відвертих співців «русского міра»? Навіть попри те, що вони частково не згодні з політикою Путіна. Бо, хай скільки критикуватиме Соловйова той-таки Уткін, він залишається типовим росіянином, у цілому згодним із порядком денним Кремля, і українофобом. То навіщо українцям дивитися інтерв’ю з тим, хто нашу державу відверто зневажає?