12:00
Неділя, 28 Квітня 2019

Міжвладдя, або Як виглядає поцілунок Медведчука. Моніторинг ток-шоу 22–26 квітня 2019 року

Посольство Росії на «112», виправдання Зеленського на «1+1», мовний сепаратизм на ZIK.
Міжвладдя, або Як виглядає поцілунок Медведчука. Моніторинг ток-шоу 22–26 квітня 2019 року
Міжвладдя, або Як виглядає поцілунок Медведчука. Моніторинг ток-шоу 22–26 квітня 2019 року

Про що можна говорити одразу після виборів президента? Про майбутнє з новою командою, про досягнення та помилки старої, про зміни політичного ландшафту країни. Нічого з цього жодне ток-шоу повноцінно не проаналізувало. «Свобода слова» зробила спробу, але запрошені туди політики ще, здається, самі не розібралися в новій політичний реальності. Інші програми віддали ефіри сваркам, тарифам, мові та поливанню брудом. У перший тиждень після закінчення ери одного президента й до початку ери наступного студії українських телеканалів виглядали так, наче ще не освоїли нової системи координат. І, відповідно, не могли допомогти з нею глядачам.

«Свобода слова» (ICTV), 22 квітня

Одразу після виборів «Свобода слова» зібрала в себе найкращий можливий набір гостей: Володимира Гройсмана та Андрія Парубія, що мали розповісти про найближче майбутнє української політики, та Ольгу Айвазовську, якій випало оцінити процес волевиявлення. На жаль, повноцінно зі своїм завданням впоралася лише керівниця «Опори», а от керівники держави поки що не могли чітко відповісти на більшість запитань. Володимир Гройсман, наприклад, навіть про те, чи спілкувався він із Володимиром Зеленським, розповідав якось невпевнено. Хоча, звісно, ньюзмейкером цього вечора Гройсман таки став: як із цією розповіддю, так і, головне, з неприємним для чинного президента повідомленням, що піде на вибори до Верховної Ради з новою політичною силою.

Біля мікрофона виступали: Володимир Гройсман, прем’єр-міністр України. Андрій Парубій, голова Верховної Ради. Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі «Опора». Експерти у студії: Володимир Фесенко, Центр прикладних політичних досліджень «Пента». Кирило Сазонов, політкоментатор. Ярослав Юрчишин, Transparency International Ukraine. Олег Саакян, політкоментатор. Тарас Загородній, політкоментатор. Загалом сім чоловіків та одна жінка.

Першим до мікрофона вийшов прем’єр-міністр, у якого ведучий та експерти допитувалися про співпрацю з майбутнім президентом, роль уряду у стабілізації ситуації в країні, кадрові зміни в Кабміні. На жаль, пан Гройсман відповідав на ці запитання у своїй класичній манері: розмите «шукати винних — безперспективний шлях», а потім піар на тому, яким успішним міським головою він був. Чи ведуться консультації з новою президентською командою й чи буде взаємодія конструктивною? «Президент має повноцінно виконувати свої повноваження», — а далі про свою боротьбу за тарифи. Перестановки в Кабміні? Гройсман не планує звільняти тих, хто добре працює, й розуміє, що у президента є квоти на певних міністрів. Єдиним чітким прогнозом на майбутнє у промові прем’єра стало його повідомлення його участь у наступних парламентських виборах із новою політичною силою.

Схожий рівень конкретики підтримував і спікер парламенту. Коли ми побачимо список коаліції, особливо враховуючи можливий розпуск парламенту через її відсутність? Послухайте краще про реформу парламенту й закон про мову. Як ви протидіятиме розпуску Верховної Ради й можливому скасуванню всіх законів за останні два роки? Будь-яке рішення буде мати апеляцію. Чи розглянуть народні депутати зміни до Виборчого кодексу? Чекаємо рішення профільного комітету та будемо шукати способи. Із ким підете на наступні вибори? Хочу, щоби проєвропейські та проукраїнські сили мали більшість у Верховній Раді.

На щастя, Ольга Айвазовська не пішла за прикладом політиків. По-перше, вона чітко оцінила чесність волевиявлення: вибори були чесними, але з доступом до медіа та прозорістю замовників соціології є проблеми. Також експертка спрогнозувала, що під час парламентської кампанії на місцях буде активно працювати підкуп. Щодо того, як зменшити нездорову кількість кандидатів на посаду президента, керівниця «Опори» вважає, що ми мусимо карати технічних кандидатів. Прямого цифрового втручання Росії у вибори пані Ольга не помітила, проте, на її думку, агресор із 2016 року працював у соціальних мережах, щоб девальвувати інститути влади, викликати недовіру та ненависть.

Загалом, це була чи не єдина за останні три місяці «Свобода слова» з цікавими запитаннями та політиками, що не намагаються (принаймні, прямо зараз) кудись обратися. Сподіваємося, що в подальшому на нас чекатимуть і цікаві відповіді.

«Пульс» («112»), 23 квітня

В Україні закінчилася довга та складна виборча кампанія, фактично змінився голова держави, кадрові оновлення очікуються на майже всіх ключових постах країни, починається реалізація нової політики. Але «Пульс» усі ці дрібниці не цікавлять і шоу на «112» продовжує займатися єдиним, що в нього добре виходить, — критикувати команду Петра Порошенка та поширювати російські міфи.

А хто може займатися цим краще, ніж Віктор Медведчук у годинному інтерв’ю власному каналу? Виступ лідера «Опозиційної платформи — За життя» почався з розповіді про грабіжницькі тарифи та владу, яка може їх змінити, але цього не робить. А от сам Медведчук їздив у Москву, добивався зниження вартості блакитного палива й не розуміє обурення Порошенка з цього приводу. Пояснюємо: Україна спеціально відійшла від прямих поставок із Росії в цілях енергетичної незалежності та безпеки. І за п’ять днів до цієї розмови РФ наочно проілюструвала, як використовує копалини в політичних цілях. На жаль, ведучі це слухняно замовчали й тема санкцій проти України лишилася нерозкритою. Так само як і тема роздачі російський паспортів на сході держави. І, взагалі, Медведчук — несподіванка! — не критикував Росію, а активно її виправдовував.

«[Порошенко] возвёл в ранг государственной политики антироссийскую истерию и радикальную русофобию [...] Позиция, которая многими не воспринималась, а если и воспринималась, то только в штыки [...] Это политика к добру не приведёт. Как выяснилось, добра для него как раз и не получилось. Этот результат, который он получил, об этом свидетельствует», — розповідав кум Путіна. По-перше, вся ця промова практично дослівно повторює російську пропаганду. Телебачення РФ теж намагається нав’язати думку, що програш Порошенка — це програш антиросійської політики й Революції гідності в Україні, хоча очевидно, що ці ідеї відстоює не лише він. По-друге, «істерія» та «русофобія» звучить так, наче українці недолюблюють Росію без причин. Анексію територій, тисячі загиблих, сотні взятих у полон Медведчук чомусь не згадує. По-третє, що означає «воспринималась только в штыки»? 63 % українців вважають Росію агресором.

Звісно, не обійшлося й без критики влади. Ось, наприклад, цитата повелителя «112» про міністра МЗС: «То, что делал господин Климкин, никогда ничем положительно не заканчивалась для Украины». Медведчук мав на увазі «для Росії», правда ж? Зважаючи на всі санкції, міжнародну підтримку та визнання агресії проти України.

А тепер краще сядьте. Адже Віктор Медведчук вирішив повідати глядачам і про свою діяльність. Так ми дізналися, що в перемовинах про звільнення українських моряків фігурують дві сторони: «Я и руководство Российской Федерации [...] Я это делаю не по просьбе или поручению господина Порошенко». А «мирний план Медведчука», той, що пропонує автономію Донбасу й зміни в Конституцію, уже попередньо узгоджений (!): «... Предоставление автономного статуса. Это все предварительно уже согласовано». Як і з ким пересічна людина без жодної державної посади, не питаючи в України, могла узгодити зміни в Конституції щодо територіального устрою держави?!

Володимир Полуєв та Ганна Степанець зображали із себе ведучих практично мовчки. Зате остання отримала від хазяїна букет на День народження. А глядачі дізналися, як виглядає поцілунок Медведчука.

На основну частину завітали: Олександр Лівік, народний депутат, Блок Петра Порошенка. Нестор Шуфрич, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Ігор Мосійчук, народний депутат, Радикальна партія. Олексій Гончаренко, народний депутат, Блок Петра Порошенка. Дмитро Разумков, спікер Володимира Зеленського. Андрій Пальчевський, телеведучий, політкоментатор, бізнесмен. Руслан Бортник, політкоментатор. Валерій Димов, політкоментатор. Олександр Кірш, народний депутат, «Народний фронт». Ілля Кива, лідер Соціалістичної партії. Олег Барна, народний депутат, Блок Петра Порошенка. Юрій Левченко, народний депутат, ВО «Свобода». Олександр Солонтай, політкоментатор. Євген Балицький, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Загалом 14 чоловіків та жодної жінки.

Головним трендом обговорення у студії стала констатація програшу «влади» та політичного «вироку» Порошенку. Лицемірства цьому додавало те, що «провал» чинного президента на виборах обговорювали люди, чиї кандидати набрали ще менше голосів.

Зіркою шоу став Андрій Пальчевський, який не має жодної політичної компетенції, але все більше нагадує нового народного депутата Медведчука. Протягом програми він встиг: назвати Порошенка «фюрером»; заявити, що Зеленський — це перший народний президент (хоча він не переміг у першому турі); ствердити, що Порошенко має стати першим покараним екс-президентом України (вибач, Янукович); розповісти, що Порошенко вкрав плоди Революції гідності, стабільність гривні та просто став «губителем страны»; вирішити, що за 30 років Порошенко найбільше з усіх політиків з’являвся на екранах (вибач, Тимошенко). Зеленському ж, на думку гостя, в команді потрібні такі люди, як Нестор Шуфрич. Та не хоче новообраний президент із вами об’єднуватися, перестаньте нав’язуватися.

Звісно, Пальчеський працював не сам. Ігор Мосійчук пропонував «відправити нафіг эту пані Доктор Смерть», що буцімто хоче продати землю під медичними інститутами. Обіцяв «бити й добивати» Порошенка, який лишив розколоту й пограбовану країну. Закликав оцінювати довіру іноземних інвесторів, дивлячись у кишені й холодильники. Раніше провідувач корів виступав також проти електронного голосування. Дякуємо Радикальній партії за прогресивну політику.

Нестор Шуфрич роздував тему фальсифікації виборів та пояснював своє подальше перебування в політиці тим, що не може лишити народ один на один із Порошенком. А чим він мотивував себе попередні двадцять років? Справу Медведчука у студії продовжував Євген Балицький. Народний депутат вирішив, що люди, які голосували проти Порошенка, голосували проти Томосу й мовних ініціатив. При тому, що незалежну церкву підтримують 54 % громадян, а статус української як єдиної державної — 64 %. Також соратник кума Путіна заявив, що якби в 1991 році українцям сказали, що в нас не буде «второго русского», але буде «движение в НАТО», країна могла б не відділитися від СРСР. Таке ж розповідають і на російських ток-шоу. Але найсмішніше — це те, що член «Опозиційної платформи — За життя», який раніше був членом «Опозиційного блоку», а до цього Партії регіонів, виступає проти ребрендингів.

З іншого боку барикади тримав Олег Барна, що розказував про Порошенка, який уже увійшов в історію; хвалив «армію, мову, віру»; закликав Зеленського вибачитися за образи України; й назвав членів Радикальної партії «зоофілами». А ще народний депутат нарахував 90 % православних українців. Насправді їх 67 %. Ведучі, які раніше тихенько слухали Медведчука, у другому блоці виправдовували екс-регіоналів, яких, на думку Валерія Димова, українці хотіли би бачити за ґратами.

Судячи з назви програми, «112» планував тримати руку на пульсі країни. Що, погодьтеся, доволі складно робити, коли ти запрошуєш одних і тих же гостей та мусолиш із ними одні й ті ж теми. Хіба що канал Медведчука вимірює пульс не тієї держави.

«Український формат» (NewsOne), 24 квітня

В «Українського формату» криза жанру. Політики (а отже й канали) Медведчука перебувають у стриманій опозиції до Володимира Зеленського, тож займатися нищівною критикою, маніпуляціями та образами щодо новообраного політика шоу поки що не може. Обговорювати майбутнє держави й давати професійні прогнози експерти NewsOne чи то не звикли, чи то не вміють, але загалом виходить у них не дуже. Жодних нових тем, крім виборів, у державі немає. Лишається тільки сваритися між собою й ганити команду ще чинного президента, хоча ця тема вже до непристойного затерта. Загалом, післявиборчий «Український формат» видався ще більш прохідним, ніж зазвичай.

Ляси точили: Євгеній Балицький, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Олег Осуховський, народний депутат, ВО «Свобода». Василь Німченко, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Андрій Пальчевський, телеведучий, політкоментатор, бізнесмен. Олександр Горган, екс-голова Київської ОДА. Олексій Гончаренко, народний депутат, Блок Петра Порошенка. Сергій Власенко, народний депутат, «Батьківщина». Сергій Щербина, головний редактор «РБК-Україна». Святослав Піскун, екс-генеральний прокурор. Нестор Шуфрич, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Ігор Мосійчук, народний депутат, Радикальна партія. Іван Крулько, народний депутат, «Батьківщина». Вадим Карасьов, політкоментатор. Василь Горбаль, екс-народний депутат. Юрій Луканов, політкоментатор. Загалом 15 чоловіків і жодної жінки.

У першій частині дискусії політики пройшлися по всьому: від поточного скликання парламенту (яке «покалечило судьбы миллионов людей») до Європи (яка «заберёт наших женщин и ребят»). Щодо новообраного президента, то у студії виділялися дві позиції. Андрій Пальчевський відверто симпатизував Зеленському, розповідав про їхні особисті перешіптування, і хвалив політика за перехід на українську мову в домашньому спілкуванні. Олексій Гончаренко наступного президента, зрозуміло, недолюблював і запропонував Зеленському вже зараз передавати свої законопроекти в Раду через якихось депутатів. Зазначимо, що до інавгурації в пана Володимира немає права законодавчої ініціативи, а власної готовності просувати законопроекти новообраного президента пан Гончаренко не висловив.

Крім цього, «дискусія» відзначилася великою кількістю перепалок. Олег Осуховський закинув Василю Голованому, що той хоче продовження війни. Ведучий від обурення аж перейшов на російську. Олександр Горган образився, що опоненти постійно прогнозують членам БПП «перебігання» в інші політичні сили. Потім гості кричали одне на одного з приводу того, чи розколота Україна.

У другій частині програми розкол вирішили таки спровокувати, обговорюючи тоді ще не прийнятий законопроект про мову. Нестор Шуфрич заявив, що до 2014 року в Україні взагалі не було мовного питання. Це смішна й неймовірно очевидна брехня: Партія регіонів просувала свій закон у 2012-му, Шуфрич захищав російську в 2007-му, Петро Порошенко (так, той самий) відстоював «язык» у 2005 році. Також, на думку Шуфрича, зараз питання російської мови виходить для українців на перший план, хоча насправді її захист тривожить 2 % громадян. Вадим Карасьов обурювався тим, що у ВР «не патріоти, а ідіоти». Святослав Піскун називав мовний закон «бензином» для суспільної напруги та боротьби за владу. Можливо, якби усілякі NewsOne та його політики не поширювали істерію й фейки, загроза була би меншою? У будь-якому разі, після прийняття закону, як і після отримання Томосу раніше, нічого не сталося: люди радіють, а контингенту NewsOne і далі дають із серйозними обличчями робити апокаліптичні прогнози.

Іншу позицію щодо мовного закону відстоював Олександр Горган, паралельно доводячи вислів «нічого так не псує музику, як її фанати»: «Якщо через десять років за касою буде сидіти темношкірий хлопець і відповідати тобі на суахілі, то ти просто повинен бути готовий до такої реальності [...] Не в Україні! Не в Україні! В Україні одна нація, одна мова, одна держава». А ще національні меншини та мови національних менших, яким Україна гарантує захист, правда ж?

У передмові до шоу виступав Олег Ляшко, що, мабуть, найкраще ілюструє розфокусованість та невизначеність каналу Медведчука після виборів. Як завжди, «головний радикал» намагався брати публіку епатажем. Наприклад, погрожував Володимирові Зеленському, якщо той буде проводити негативну для українців політику: «Страшнішої опозиції, ніж я, він не найде. Уночі буде спать із відкрити очима й серед ночі прокидаться в холодном поту». Також Ляшко вибачив екс-коміку жарти про себе й пообіцяв стати батьком нації. Щодо законопроекту про мову, то тут вже Василь Голованов активно намагався довести «радикалові» (і глядачам) його негативність, мовляв, мова — це не головна проблема і, взагалі, ставка Петра Порошенка на виборах президента.

Сподіваємося, оновлення влади оновить і кадровий та тематичний склад «Українського формату», а то ще трохи й Андрій Пальчевський почне закінчувати за Несторем Шуфричем речення про вирок Петру Порошенку.

«Право на владу» («1+1»), 25 квітня

Хоча у студії «1+1» цього дня торкалися питання законопроекту про мову, справжню суперечку викликав не він (адже критиків на програмі не було), а комунікаційна стратегія Володимира Зеленського. На захист новообраного президента став не тільки його спікер Дмитра Разумков, а й ведучі «Права на владу».

Дискусії вели: Оксана Сироїд, заступниця голови Верховної Ради. Микола Княжицький, народний депутат, «Народний фронт». Анатолій Гриценко, лідер партії «Громадянська позиція». Дмитро Разумков, спікер Володимира Зеленського. Олексій Гончаренко, народний депутат, Блок Петра Порошенка. Ігор Мазепа, інвестиційний банкір. Катерина Гольцберг, психолог. Леонід Косянчук, президент Асоціації операторів ринку нафтопродуктів. Павло Гриценко, директор Інституту української мови НАН України. Також у студії виступав Лінас Лінкявічюс, міністр закордонних справ Литовської Республіки. Загалом вісім чоловіків та дві жінки.

Розмова почалася із законопроекту про мову й Микола Княжицький, співавтор документа, чи не єдиний на тижні зробив корисну справу — у прямому ефірі звернувся до російськомовних громадян, розвінчавши кілька міфів. Він же наголосив, що мовні ініціативи 2014 року були лише приводом, а не причиною для сепаратизму й окупації. У Дмитра Разумкова запитували про позицію Володимира Зеленського щодо законопроекту, але спікер не зміг розповісти нічого більше, ніж уже було опубліковано у Фейсбуку.

Трохи більше про новообраного голову держави знав литовський міністр МЗС Лінас Лінкявічюс, що якраз мав зустріч із Зеленським: «Я почувствовал, что это очень искренний человек, есть мотивация, есть ответственность, есть очень сильное желание...» Також він запевнив, що новий президент і можливий новий курс не відлякають Захід від України, адже там оцінюють справи. Щодо російських паспортів в ОРДЛО, литовський дипломат вважає, що їх треба щонайменше не визнавати й продовжувати санкції.

Ще одним законопроектом, який у студії обговорили з його авторами, стала ініціатива з обмеження прав президента, або, як його називають у штабі Зеленського, «удар під дих». Оксана Сироїд пояснювала, що законопроект створювався під президента Андрія Садового й парламент перед його ухваленням мав би зняти із себе недоторканність та перевести виборчу систему на відкриті списки. Дмитро Разумков ініціативи не оцінив і назвав документ «попыткой конституционного переворота» та порушенням балансу влади. Саме концентрація завеликої влади в руках однієї людина, на думку спікера, призвела до Майдану та подальших подій. Це дивне порівняння, адже документ пропонує якраз забрати владу в однієї людини. Анатолій Гриценко теж обурився законопроектом, назвавши його неконституційним.

Але найцікавіше почалося, коли в дискусію із Разумковим вступив Олексій Гочаренко. Народний депутат жалівся, що Володимир Зеленський записав відео не про російські паспорти на Донбасі чи закон про мову, а про булаву. Офіційний спікер Зеленського заявив, що «закон про мову — персональна була відповідь». Персональна сторінка у Фейсбуку — це не персональна відповідь. Разумков же не думає, що всі зірки шоу-бізу, віп-персони, вищі державні посадовці та інші особисто ведуть свої соцмережі?

Далі за справу взялася неофіційна, але дуже важлива частина команди новообраного голови держави. Ведуча Наталя Мосейчук вирішила спростувати слова про відсутність особистої позиції Зеленського щодо паспортів, зачитавши позицію «команди Зеленського». Коли це не пройшло, ведуча заявила, що Порошенко програв вибори через свою нетехнологічність, а фейсбук-спілкування Зеленського, без прес-конференцій, «влаштовує всіх, принаймні 73 % це влаштовує». Пані Мосейчук, мабуть, єдина представниця ЗМІ, яка задоволена публічністю новообраного президента. Коли й це не спрацювало, ведуча «1+1» просто перевела стрілки: «Слухайте, зараз у нас президент Петро Олексійович Порошенко». Тобто, майбутній головнокомандувач може не думати про фізичні загрози державі до інавгурації? Але якщо Порошенко не вирішить цю проблему до кінця травня, з нею все одно стикнеться Зеленський. Ведучий Сергій Іванов теж став на захист кандидата «1+1», мовляв, новообраний президент — це безправний статус і, якщо він почне зараз оголошувати вимоги, то «новообраного президента принизить Росія ще до вступу на посаду». Відкриємо секрет: Росія вже принижує Зеленського, так само, як і майже всіх інших українських політиків та саму державу. Це що, привід нічого не робити?

Якщо чесно, то подібні виправдання Володимира Зеленського від журналістів (!) не дуже зрозумілі. Хіба співробітникам нового президентського каналу не вигідно, щоб очільник держави говорив сам за себе і його не доводилося захищати в ефірі?

«Народ проти» (ZIK), 26 квітня

Ти розумієш, що щось не так, коли «Народ проти» виявляється найбільш змістовним ток-шоу тижня. Цьому посприяли кілька факторів: по-перше, Наталя Влащенко закликала гостей на сваритися у Страсну п’ятницю, по-друге, ставила їм важливі запитання, по-третє, більшість обговорень у студії були спрямовані в майбутнє, а не в минуле. Ці, здавалося б, обов’язкові для будь-якого ток-шоу речі, в купі із плюралізмом думок, забезпечили телеканалу ZIK повноцінну, можливо, навіть корисну дискусію. Загальне враження псував тільки «резонер» Макс Бужанський.

Гостями випуску стали: Павло Жовніренко, політкоментатор. Максим Назаров, телеведучий. Сергій Фурманюк, журналіст. Сергій Шахов, народний депутат, «Воля народу». Георгій Тука, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій. Олег Петренко, народний депутат, позафракційний. Андрій Гергерт, комбат. Димитрій Присяжний, військовий капелан. Юрій Володарський, журналіст. Ігор Мосійчук, народний депутат, Радикальна партія. Данило Яковлєв, екс-боєць полку «Азов». Леонід Кравчук, перший Президент України. Костянтин Грищенко, екс-міністр закордонних справ. Загалом 13 чоловіків, жодної жінки.

Першою темою для «Народу проти» стали російські паспорти в ОРДЛО. Серед усіх ток-шоу нашого моніторингу саме тут зібрався найбільш компетентний склад гостей для подібного обговорення. Леонід Кравчук закликав не відвертатися від жителів окупованих територій, але й не знімати відповідальності з тих, хто бере російські документи. Павло Жовніренко роз’яснював, що, згідно із Законом «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету», Україна все одно не визнає ці паспорти й вони не більш ніж папірці. Максим Назаров згадав про угорську паспортизацію на Закарпатті, й одразу двоє гостей дали з цього приводу цікаві коментарі. Георгій Тука наголосив, що значно страшнішим за паспорти є утворення територіальних громад за етнічним принципом. Костянтин Грищенко пояснив, що проблема з угорськими документами розвивалася, головним чином, до введення безвізового режиму, через можливості, які відкривали ці документи. Також Георгій Тука й Леонід Кравчук наголосили, що українці вже не дозволять країні стати на коліна, хто б не був президентом.

Загалом, усе було цікаво та в межах пристойності, поки за справу не взялися резонери. Першим виступав Максим Бужанський, якого постійно цитують «Антифашист» та «Украина.ру» (це завжди хороший знак). Він закликав Україну нарешті визначитися із присутністю російських військ на Донбасі, мовляв, чому ми розповідаємо про їхнє можливе введення після роздачі паспортів, якщо вони вже начебто там? Можливо, тому, що присутність і введення масштабного контингенту для атаки — це різні речі? Також чоловік пропонував перестати займатися бравадою про сильну армію, якщо вона не може зупинити Росію. Як то кажуть, не можеш зупинити другу найсильнішу армію світу, — не мужик. Крім цього, резонер обурювався, що українські чиновники не можуть порахувати переселенців, зате рахують заборонених російських акторів і книжки. Владі, на думку пана Бужанського, взагалі «наплевать на переселенцев[...], наплевать на наших граждан, которые оказались там, на территории Донбасса...». І тільки ви почали задумуватися, навіщо ZIK щотижня тримає таких людей в ефірі, слово взяв інший резонер Юрій Михальчишин. Він розповів, що Польща зараз розігрує на заході України той же план, що й Росія на сході у 2014 році. Коментуючи історію із соцопитуванням про приєднання Львова до Польщі, пан Михальчишин заявив, що раніше через діалог нам нав’язували гомосексуалізм та «інші збочення», а тепер пропагують сепаратизм.

Обговорення відновлення інфраструктури Донбасу минуло без особливих цікавинок. Хіба що Леонід Кравчук вирішив, що Україна може вимагати мільярдні компенсації за відмову від ядерної зброї. А от закон про мову розпалив у студії справжні пристрасті.

Сергій Шахов заявив, що українці отримують російські паспорти якраз через мовні закони. Кремлівські пропагандисти аплодують стоячи, а ми нагадуємо — 2 % українців хвилює статус російської. Юрій Володарський вирішив, що через новий закон не можна буде, наприклад, зняти фільм про звичайного жителя Харкова чи Одеси. Це дивний аргумент, адже фільмам про звичайних жителів Нью-Йорка, Токіо чи Татуїна українська ніяк не заважає. Крім того, на думку пана Володарського, нові норми «окончательно отделяют Крым и Донбасс». Це ще одна популярна теза російських пропагандистів, але і її політкоментатору виявилося замало. Він також розповів, що російськомовні — це люди другого сорту в Україні, й порівняв новий закон із Валуєвським циркуляром. Очевидно, подібні маніпуляції, розповіді про репресії та істерики якраз і залякують громадян. Хоча насправді ніхто не забирає в українців право спілкуватися російською.

Георгій Тука цитував в ефірі заяву Володимира Путіна про те, що російська — це частина м’якої сили РФ. Не знаємо, як щодо мови, але Максим Бужанський точно може претендувати на це звання. Резонер ZIK закликав назавжди звикнутися з тим, що половина України російськомовна, заявив, що частина населення домінує над іншою (привіт риториці третини російських ток-шоу) і закінчив вечір контрольним пострілом: «Не нужно тянуть за собой эту старую ветошь, которую нам забрасывают остатки предыдущей власти, чтобы оставить нас в прошлом. Идёмте вперёд без этого архаизма дикого». Леонід Кравчук натомість запропонував цікаву річ: варто, щоби законопроект про мову підписав Володимир Зеленський, адже це він муситиме забезпечувати його виконання.

Плюралізм думок — це важливо. І якщо якийсь факт про Україну повторюють у кожному третьому російському ток-шоу — це ще не означає, що це брехня (означає). Проте саме ті теми, які цього вечора обговорювали в «Народі проти», ілюструють, що під час будь-яких дискусій варто бути адекватним. У буквальному значенні цього слова — таким, що відповідає дійсності. Хто захоче реінтегруватися у країну, де російськомовні — це люди другого сорту, де частина населення нав’язує іншій свою ідеологію, де владі плювати на громадян Донбасу? Подібні висновки мають повне право на існування, коли вони підкріплені фактами, а не коли сучасне українське законодавство голослівно порівнюється з імперськими заборонами. Цього тижня ток-шоу на ZIK вдалося саме тому, що дало компетентним фахівцям провести аргументовані дискусії зі складних, проте важливих питань. І провалилося через те, що спокійно дозволило «експертам» із невідомого чого розкидатися російськими гаслами.

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1990
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2019 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду