«Свобода слова» (ICTV), 18 березня

«Свобода слова» покращується як програма інтерв’ю, проте досі зберігає проблеми з «ток-шоу» та експертами. На випуску, присвяченому російській агресії, гості не перетиналися між собою та чули подекуди досить дивні запитання.

Шлях до миру пропонували: Петро Порошенко, Президент України, кандидат у президенти. Анатолій Гриценко, голова партії «Громадянська позиція», кандидат у президенти. Руслан Кошулинський, заступник голови партії ВО «Свобода», кандидат у президенти. Сергій Тарута, народний депутат, позафракційний, екс-кандидат у президенти. У першій частині президенту підігрували: Вадим Свириденко, уповноважений Президента України з питань реабілітації учасників АТО. Павло Розенко, віце-прем’єр-міністр України. Марія Іонова, народна депутатка, фракція БПП, заступниця голови комітету ВРУ з питань євроінтеграції. Рефат Чубаров, народний депутат, фракція БПП, голова Меджлісу кримськотатарського народу. Сергій Кривонос, заступник секретаря РНБО України. Юрій Щербак, письменник, дипломат, Посол України в США (1994–1998 рр.) У другій частині до студії завітали: Ольга Мусафірова, власна кореспондентка «Новой газеті». Денис Казанський, журналіст видання «Український тиждень». Олеся Яхно, політична експертка. Давид Сакварелідзе, член ради партії «Рух нових сил Михеїла Саакашвілі». Володимир Федорін, журналіст, співзасновник Bendukidze Free Market Center. Олександра Матвійчук, ГО «Центр громадянських свобод», координатор «Євромайдан SOS». Усього 12 чоловіків та чотири жінки.

За формою програма була поділена так: інтерв’ю з Петром Порошенком (в обох іпостасях: як президента і кандидата), інтерв’ю з Анатолієм Гриценком, інтерв’ю із Сергієм Тарутою та Русланом Кошулинським (були присутні у студії одночасно). Звісно ж, за два тижні до виборів ледь не кожне запитання та виступ зводилися до обіцянок чи містили уколи в бік опонентів.

Тон дискусії задали сорок хвилин обожнювання Петра Порошенка: нинішній президент критикував конкурентів, а його команда піарила свого кандидата. У розповідь про план повернення Криму пан Порошенко, наприклад, вставив фразу, що не буде з Путіним «ані кашу варити і їсти, ані на рибалку бігати, як деякі наші кандидати». А от що про самого президента сказав Юрій Щербак: «Путін [...] особистий і токсичний ворог президента Порошенка [...] Оскільки президент Порошенко впродовж цих п’яти років обіграв багато в чому Путіна. Він багато в яких ситуаціях переміг його [...] Петро Порошенко символізує стабільність України». Інколи присутні мінялися ролями: Марія Іонова нагадувала глядачам старі політичні меми про «хіхікання» та «ставання на коліна», а кандидат говорив про себе у третій особі: «Платформа, яку запропонував президент Порошенко...». Також глядачі дізналися, що радикали, які відвідують заходи політика, працюють на Путіна і що Порошенко планує вибухове зростання економіки.

Цікава думка в цій частині пролунала від Рефата Чубарова, мовляв, Росія розглядає ймовірність виходу з Криму й тому завозить туди своїх громадян: аби лишитися на території людьми. А от у присутнього на шоу Сергія Кривоноса так і не запитали нічого цікавого. Наприклад, як так сталося, що 6 березня він знявся з виборів на користь Порошенка, а вже 12 березня президент призначив його в керівництво РНБО.

Анатолій Гриценко акцентував увагу на трьох речах: критиці влади (здача Криму, корупція, кадрова політика), розповідях про те, як би він вчинив на місці влади (був би чесним), та своєму потенційному Генпрокуророві Давидові Сакварелідзе. З останнім навіть провели міні-інтерв’ю, уточнивши, наприклад, як він буде працювати із системою, що одного разу його вже «вигнала». Грузинський реформатор розповів, що рецепт — у зміні влади.

Із ротацією «експертів» різноманітності набули і їхні виступи. Тепер у студії лунало щонайменше три види звернень. Ольга Мусафірова поставила гостре та конструктивне запитання: що для Гриценка означає «порядок» і чи не перетвориться він на обмеження прав? Олеся Яхно (президент поїхав, а «команда» лишилася) відпрацьовувала стандартні теми дискредитації: нагадала Гриценку про проблеми з армією в його часи. Денис Казанський допоміг політику попіаритися: «Які три основні проблеми ви вважаєте першочерговими?». Відповідь: суди, енергетика та силовий блок. Як і рік тому, коли в Гриценка вже запитували про це ж саме. До речі, тоді в кандидата ще не було програми, де все це можна в будь-який момент прочитати й не просити його ще раз озвучити обіцянки глядачам. Із цікавого: Гриценко заявив, що списки всіх громадян — учасників «пірамід», за його інформацією, після виборів планують передати податковій і забрати в них субсидії.

Сергій Тарута та Руслан Кошулинський отримали у студії півгодинки на двох. Причому першого запитували головним чином про Юлію Тимошенко, на користь якої він знявся з виборів. Ведучий поцікавився в Тарути, як кандидати планують виконати обіцянку щодо втілення обох своїх програм, якщо ті містять суттєві розбіжності (наприклад, позаблоковий статус та НАТО). Олеся Яхно закинула Тимошенко лицемірство: мовляв, тепер вона, мабуть, підтримує позаблоковість, об’єднується з бізнесом (хоча говорить про деолігархізацію) та планує скасувати посаду президента (хоча підписала зобов’язання як голова держави). Сам Тарута розповідав про Порошенка-узурпатора та владу, яку не можна лишати ще на п’ять років. У Руслана Кошулинського, крім питань щодо дій чиновників від «Свободи» у 2014 році, поцікавилися планами з перевірки всіх жителів ОРДЛО на лояльність Україні. Експерти критично підійшли до цієї теми, уточнивши в кандидата, як це, на його думку, працюватиме й кого стосуватиметься.

Варто віддати належне ведучому Вадимові Карп’яку: він ставив гарні запитання, уточнював у гостей їхні позиції та вказував на суперечності. На жаль, усе це дисонувало із загальним максимально комфортним для кандидатів форматом програми, а також окремими сумнівними експертами. Серйозно, як журналісти можуть жалітися на непублічних, закритих політиків, якщо самі ведуть їх до влади в тепличних умовах?

«Пульс» («112»), 19 березня

Чим далі у виборчу кампанію, тим довші ток-шоу. Цього тижня «Пульс» упритул підібрався до п’ятигодинного рубежу, не містячи при цьому практично жодної інформації. Спочатку Юрій Бойко годину піарився на мовному законі, потім БПП та «Батькіщина» чотири години з’ясовували стосунки.

У студії сварилися: Юрій Бойко, народний депутат, партія «Опозиційна платформа — За життя», кандидат у президенти України. Нестор Шуфрич, народний депутат, партія «Опозиційна платформа — За життя». Олексій Гончаренко, народний депутат, Блок Петра Порошенка. Олександр Бригинець, народний депутат, Блок Петра Порошенка. Олександр Ливик, народний депутат, Блок Петра Порошенка. Івано Крулько, народний депутат, «Батьківщина». Андрій Іллєнко, народний депутат, ВО «Свобода». Михайло Головко, народний депутат, ВО «Свобода». Альона Бабак, народна депутатка, «Самопоміч». Олександр Горган, депутат київської обласної ради. Своїх політиків підтримували: політкоментатори Валентин Гладких, Олександра Решмеділова, Олексій Якубін, Ростислав Балабан, Руслан Бортник, Олеся Яхно, Юрій Молчанов, Олександр Солонтай. Загалом 15 чоловіків і три жінки.

Почалася програма з візуального визначення слова «лояльність». Біля мікрофона Юрій Бойко, до якого лояльний хазяїн «112» Віктор Медведчук. У кріслах лише лояльні «експерти» та Нестор Шуфрич. Запитання ставлять лояльні ведучі, що цілком могли б отримати якусь музичну премію за свій акомпанемент: «Говоримо про мир, про турботу, про надію на життя по-людськи [...] Але чомусь український парламент [...] концентрується саме на мовнову питанні». Сам Бойко теж заявив, що законопроект про мову — це технологія Порошенка, про яку той пише на своїх білбордах і взагалі людей це не цікавить. Мабуть, саме тому «Пульс» присвячує цьому вже третю програму поспіль. До речі, захист російської, чим так активно займаються співробітники Медведчука, і справді нікого не цікавить. За даними групи «Рейтинг», статусом цієї мови переймаються в Україні 2 % громадян.

Тим не менше, від Юрія Бойка глядачі слухали про «карательный закон» та мовних інспекторів, що будуть наглядати за працівниками. Це брехня, статтю про інспекторів виключили із законопроекту. Підняли у студії також питання того, чи не ускладнить новий законопроект стосунки з сусідами й реінтеграцію окупованих територій. Якщо, як Бойко, розповідати про знищення російської мови та «максимальне приниження» російськомовних, то, звісно, ускладнить. Це, до речі, виявилося не єдиним підігруванням куму Медведчука з боку його кандидата. Член ОПЗЖ розповів про рейдерські захоплення церков і те, що це Порошенко почав конфлікт на Донбасі. За словами Бойка, нинішнього президента обрали в травні, до початку активних бойових дій. Самопроголошення «ЛНР» / «ДНР», захоплення Слов’янська та Краматорська, початок АТО, бої біля Волновахи, Рубіжного та Жовтневого — все це сталося до виборів Президента. Інколи здається, що Бойко намагається не сам сподобатися виборцям, а відбілити Росію. «Експерти» допомагали йому з обома завданнями: Олександр Якубін стверджував, що 2014 року мовним законом влада показала сходу та півдню, що не чує їх і займається етнонаціоналізмом. Руслан Бортник розповів про «конституційний переворот»: наприклад, Конституція забороняє втручатися в релігійні справи, але церкву переназвали і прийняли нові закони. У нас і раніше були закони, що регулюють роботу церков. Також він стверджував, що Конституція забороняє державну ідеологію, але прийняли закон, який забороняє ставити під сумнів статус УПА. А такий же закон про Голодомор — це теж нав’язування ідеології?

Друга частина програми перетворилася на одну велику сварку та взаємні звинувачення. Іван Крулько, Олексій Гончаренко та Нестор Шуфрич найактивніше намагалися з’ясувати, хто планує фальсифікувати вибори і в кого з присутніх «істерика». Розмова торкнулася додаткових бюлетенів (а також кегелю і змісту бланків), спецдільниць для військових, репресій, технічних кандидатів (їх протягом шоу знайшли ледь не у всіх присутніх), підкупу пенсіями, Павла Лазаренка, розслідувань журналістів, роботи на «владу» та інших подібних тем. Уявлення про зміст цього блоку можна скласти за цитатою Олексія Гончаренка про те, що Тимошенко жодного разу не була на фронті. За цитатою Івана Крулька про те, що БПП відповідальний за бідність, розкрадання та підкуп виборців. За цитатою Нестора Шуфрича, що Юрій Тимошнко «чмо» і торгує своїм прізвищем. Також екс-міністр надзвичайних ситуацій не міг зрозуміти, як кібератака Росії може вплинути на українські вибори. Почитав би заяви ЦВК, чи що. Згадали на програмі і про тиск на журналістів, які критикують владу. Чекаємо, коли на захист журналістів приїдуть знімальні групи «112» та NewsOne. Також ведучі каналу анонсували власний екзит-пол, який проводитиме, зокрема, компанія «Соціальний моніторинг». Та сама, що в 2004 року оголошувала переможцем екзит-полу Віктора Януковича. А сенс та завдання програми «Пульс», про які раніше вже писав «Детектор медіа», сформулював Юрій Молчанов: «Кто-нибудь верит, что у нас в стране проходят честные выборы?! Да ну все же видят эту жуть...».

Остання частина шоу стосувалася тарифної політики і якимось чином виявилася ще менш осмисленою, ніж попередня. Глядачі вкотре почули про рекордні зарплати в «Нафтогазі», субсидійне кріпацтво, дешевий газ попередників, збитки від дешевого газу попередників, тарифний геноцид, спробу зробити людей бідними, аби купити їх перед виборами, борги Тимошенко, Порошенка в уряді Януковича. Взагалі, у студії планували обговорити ймовірність здешевлення газу, як про те казав керівників НАК «Нафтогаз» Андрій Коболєв. Можливо, для цього варто було би запросити хоча б одного незалежного енергетичного експерта.

Здається, що з наближенням виборів «Пульс», який і так завжди був хаотичною програмою, зовсім втратив контроль над цілісністю свого ефіру. З’ясування стосунків та взаємних образ тут з'являється все більше, а якоїсь нової та конструктивної інформації все менше. Імовірно, хтось робить ставку на заплутування та дезорієнтацію українців.

«Український формат» (NewsOne), 20 березня

Коротко всю суть «Українського формату» передає те, що в місцевому рейтингу чотири кандидати: тобто рівно стільки, скільки треба, щоби згадати про існування Юрія Бойка. При цьому саме опитування взяте в сумнівного «Соціопрогнозу», де показники політика вищі, ніж в авторитетних джерелах. З аналогічним рівнем маніпуляцій проходило майже все шоу.

Своїх кандидатів піарили: Олександр Горган, екс-очільник Київської ОДА. Руслан Бортник, політкоментатор. Нестор Шуфрич, народний депутат, член партії «Опозиційна платформа — За життя». Сергій Поярков, політкоментатор. Андрій Пальчевський, політкоментатор. Ілля Кива, голова Соціалістичної партії. Олеся Яхно, політкоментаторка. Сергій Щербина, головний редактор «РБК Україна». Усього сім чоловіків та одна жінка.

У першій частині програми (тема — виборча кампанія) гості здебільшого цитували політтехнологічні заготовки. Олеся Яхно розповідала, що не всі кандидати у програмах декларують євроінтеграцію (читай: Порошенко — єдина надія). Ілля Кива розказав про геноцид народу та владу, яка хоче продовжувати війну, й тричі підряд повторив «Порошенко — враг Украины». Сергій Поярков стверджував, що нинішній президент лідирує серед букмейкерів. Нестор Шуфрич запевняв, що в разі невиходу Порошенка у другий тур може початися серйозна судова тяганина. Андрій Пальчевський заявив, що в Україні слово «голосування» можна замінити словом «фальсифікація». Ведучий Василь Голованов навіщось згадав в ефірі про поданий одним єдиним нардепом законопроект про покарання у вигляді тимчасового позбавлення права голосу. На момент програми профільний комітет уже не підтримав цю ініціативу, але глядачів усе одно полякали.

Відбувся в «Українському форматі» і традиційний конкурс епатажних заяв. Ведучий сказав, що NewsOne — це останній незалежний канал, який може говорити правду. Особливо в щоденних новинах про Медведчука та сервільних інтерв’ю з ним. Особливо маючи офіційну санцію за фейк. Особливо цитуючи російську пропаганду та іншу сумнівну інформацію. Сергій Поярков вирішив, що «як тільки ми поборемо корупцію, у Росії ще більше приводів з нами воювати». Андрій Пальчевський перекрутив слова Курта Волкера: «Росія [...] не может найти общий язык, потому что существует неприязнь, это цитата, между двумя личностями: альфа-самцом Путиным и таким же альфа-самцом-дзюдоистом Петром Порошенко». Насправді Волкер говорив лише про неприязнь керманичів, а не проблеми Росії з пошуком спільної мови. В інтерпретації Пальчевського все звучить так, наче ім’я президента — єдина причина, чому РФ досі не зупинила війну проти України. Хоча, чого ще очікувати від людини, яка хвалиться інтерв’ю у Скабєєвої.

У другій частині програми на NewsOne вирішили обговорити монополію на насильство у країні, зокрема, ініціативи активістів із «захисту» виборів. У розмові взяли участь: Олександр Горган, екс-очільник Київської ОДА. Руслан Бортник, політкоментатор. Нестор Шуфрич, народний депутат, член партії «Опозиційна платформа — За життя». Ілля Кива, голова Соціалістичної партії. Олеся Яхно, політкоментаторка. Дмитро Раїмов, політкоментатор. Вадим Карасьов, політкоментатор. Рослислав Балабан, політкоменантор. Юрій Луканов, журналіст. Дмитро Співак, екс-кандидат у народні депутати від партії Наталі Королевської, екс-член журі КВН, політкоментатор, телеведучий. Ганна Маляр, юристка. Загалом дев’ять чоловіків та дві жінки.

Хоча в цій дискусії теж вистачало маніпуляцій, слід визнати, що не обійшлося й без світлих плям. До таких однозначно відноситься інтерв’ю з представником Нацдружин Ігорем Вдовіним, що пояснив позицію активістів і запевнив, що ті будуть на дільницях без зброї. Закінчився випуск виступом Ганни Маляр, яка закликала виборців не слухати присутніх політиків і в жодному разі не застосувати силу до фальсифікаторів на дільницях: адже фізична шкода перевищуватиме відвернену й настане кримінальна відповідальність. А от поза цим аудиторія могла почути, що влада довела українців до межі виживання, що в історії України ніколи не було чесних виборів, що акції проти Порошенка можуть повернутися проти всіх. Дмитро Раїмов натомість стереотипізував та принижував жителів провінції: мовляв, у селах нацдружинників чекають вила, хлопці з клубу та ймовірність не виїхати. На західній Україні, за його словами, люди голосують по кільком паспортам і теж можуть відправити нацдружників «вперед ногами». А от у Києві всі будуть інтелігентно вислуховувати активістів.

У передмові програми глядачі зустрілися з Олегом Ляшком, що цього дня якраз брав приступом Кабмін. Розмова пройшла дуже плідно для золотого цитатника нардепа: Ляшко порівняв МВФ із Гітлером, вирішив, що НАБУ дешевше розігнати (очевидно, правоохоронці існують для отримання прибутку), заявив, що в його команді по 20 кандидатів на кожну посаду й шанс зайняти ці посади мають також присутні у студії. І, звісно: «Подивіться на мою енергетику. Я любого задавлю і заставлю підписать угоду в інтересах українців». Окремою рубрикою стали спроби Василя Голованова навчити політика правильно вимовляти «М-В-Ф». На останнє можна було б дивитися вічно, якби не іспанський сором.

Дякуючи Ганні Маляр та інтерв’ю із представником «Нацдружин», цей випуск «Українського формату» не можна назвати цілком безсенсовним. Але майже весь інший хронометраж програми показує, що шоу на NewsOne просто вироджується: в закрите коло експертів, тем та меседжів не потрапляють нові ідеї, аргументи й факти. Усе правдивішою стає фраза «Якщо ти бачив один випуск “Формату”, ти бачив їх усі». Принаймні, з точки зору ідей, які шоу намагається нав’язати глядачам.

«Право на владу» («1+1»), 21 березня

Цього тижня «Право на владу» скопіювало формат «Свободи слова»: кандидати по черзі виходили до мікрофона, дві хвилини виступали на вільну тему, а потім ще 25 хвилин слухали запитання від ведучих та присутніх у студії журналістів. Очевидно, що за такої структури якість та зміст програми повністю визначали запрошені інтерв’юери. І ситуація з ними вийшла спірною: з одного боку, професійні журналісти ставили гострі та цікаві запитання й не давали кандидатам від них утекти. З іншого — всі гості були яскраво опозиційними, а деякі прямо запитували в політиків, чому вони не єднаються проти Петра Порошенка.

Біля мікрофонів виступали: Юлія Тимошенко, народна депутатка, лідерка партії «Батьківщина». Анатолій Гриценко, лідер партії «Громадянська позиція». Руслан Кошулинський, член партії «Свобода». Олександр Шевченко, народний депутат, член партії «Укроп». Останній цього разу не від Коломойського, а тому що в першій рейтинговій десятці. Запитання кандидатам ставили: Олександр Мартиненко, генеральний директор інформагентства «Інтерфакс-Україна». Олександр Дубінський, ведучий програми «Гроші». Дмитро Гордон, журналіст. Сергій Щербина, головний редактор інтернет-порталу «РБК-Україна». Також на правах медіаюристки у студії була присутня Тетяна Котюжинська. Загалом 7 чоловіків та дві жінки.

Першою до глядачів вийшла Юлія Тимошенко й одразу почала маніпулювати. Мовляв, ув’язнення, які в її біографії згадала ведуча, — це доказ того, що політикиня ніколи не була частиною системи. Якщо хтось, хто відбув шість скликань Верховної ради, кілька коаліцій, два прем’єрства та одне віце-прем’єрство — це не частина системи, тоді, мабуть, ніхто не частина системи. І, до речі, якщо Тимошенко, як обіцяє, засудить Порошенко, — він теж перестане бути частиною системи? Далі політикиня заявила, що оскільки рівень довіри українців до влади складає 9 % (буцімто найнижчий у світі), то й реальний рейтинг Порошенка не може бути вищий 9 %, а всій (!) українській соціології просто не варто вірити. По-перше, ця сама компанія, на яку зараз посилається Тимошенко, у часи її прем’єрства теж констатувала в українців найнижчий рівень довіри до влади у світі, й тоді він складав 4 %, а тепер 9 %. По-друге, ще місяць тому «Батькіщина» спокійно посилалася на українську соціологію. Також Юлія Володимирівна жалілася, що політики конкурують гаслами, а не змістом, а вже за хвилину прямо агітувала не голосувати за нинішню владу, бо «Кожен голос, даний сьогодні за діючу владу, — це, по-суті, прямий розстріл нашого майбутнього». Проте ведучі нагадували лідерці «Батьківщини» та іншим політикам про заборону агітувати й разом із гостями ставили непогані запитання: чим вона ще може здивувати виборців, чому пропускала важливі голосування у Верховній Раді, чому не пішла у відставку, як обіцяла, коли не повернула громадянам вкладення СРСР? І, звісно, від Дмитра Гордона: чи готова Тимошенко об’єднатися зі Смешком й іншими політиками, аби завадити Порошенку стати президентом.

Виступ Анатолія Гриценка відзначився проблемами із сигналом «1+1» у кількох областях. Полковник, не змигнувши очима, заявив, що це Банкова відключає канали. А коли ведуча уточнила, що проблеми мають не лише «плюси», політик вирішив, що «значить, вони ще більше бояться». Узагалі-то, там світло зникло, а від людини, яка рекламує себе «чесною», очікуєш якихось зваженіших звинувачень. Інтерв’юери зробили акцент на радикальних обіцянках Гриценка, розпитавши, зокрема, про авторитаризм та зміну Конституції (інакше як отримати повноту влади?). Цікавилися в лідера «Громадянської позиції» також тим, чому він не зніметься на користь більш рейтингового кандидата, аби прибрати з влади мародерів. Олександр Дубінський запитував, чому політик не виходить проти Порошенка на вулицях. Згадали й про сумнівних членів команди полковника, зокрема, Дмитра Добродомова, який був частим гостем на «Інтері», каналі олігархів Фірташа та Льовочкіна. Гриценко вирішив, що подібна медійна активність ще нічого не означає.

У Руслана Кошулинського розпитували про амбарну книгу Партії регіонів, де фігурувала «Свобода». Політик сказав, що виділення коштів не означає, що партія їх узяла. Цікавилися також політичним минулим самого Кошулинського (чому він не просував ініціативи, які зараз пропонує) і тим, чи згоден він, що «влада» й так виконує обіцянки «Свободи» (зокрема, щодо декомунізації). Ведуча згадала, що свободівцям «закидають співпрацю з Кремлем, тому що ви, мовляв, створюєте картинку розгулу націоналізму в країні». А Дмитро Гордон попросив Кошулинського дати оцінку своїм колегам, які буцімто закликали вбити журналіста. Кандидат рекомендував Гордону «перш ніж робити певні заяви, добре подумайте».

Закривав програму Олександр Шевченко і ще, мабуть, ніколи «Право на владу» не було настільки гострим до свого улюбленця. Олександр Дубінський запитував у Шевченка про помилки, через які той має лише 1 % рейтингу, й чому політик не віддасть цей відсоток комусь, кому він потрібніший. «Укропівець» похвалився, що враховуючи молодий політичний вік, і так має непогану підтримку. Звісно, з таким піаром у «ТСН». Олександр Мартиненко цікавився, навіщо Шевченко бере участь у кампанії, крім бажання поспілкуватися з людьми та розкрутити «Укроп»? Сергій Щербина нагадував політику про членство у фракції БПП. Ведуча дізнавалася, що народний депутат зробить зі своїм бізнесом. Кілька цікавих заяв пролунало й від самого Шевченка: Порошенко знає як закінчити війну, але не хоче; Безпекові переговори з країнами-союзниками треба вести в Києві, у студії у прямому ефірі. Проте найбільшу креативність у цьому блоці проявив Дмитро Гордон: він сказав політикові, що в нього приємна зовнішність, яка не викликає відрази («У вас також», — розгубився «укропівець») і запитав, чи був у «Буковелі» сніг?

У підсумку можна сказати, що на фоні інших ток-шоу «Право на владу» було доволі незручним для кандидатів та корисним для виборців. Але якийсь баланс експертів програмі все ж би не завадив.

«Ехо України» (Прямий канал), 22 березня

Петро Порошенко особисто не приходить на «Ехо України», але його дух постійно витає у студії. Теми програми, натяки спікерів, жарти ведучого, порівняння, критика — усе це якимось чином завжди виявляється вигідним кандидату й наслідує посили його кампанії. При цьому, коли справа доходить до негативних тенденцій, Порошенко, подібно привиду, одразу зникає. А от Тимошенко та Зеленський титанічними зусиллями притягуються до будь-якого бруду.

На своїх улюбленців працювали: Антон Геращенко, народний депутат, «Народний фронт», член колегії МВС. Юрій Чижмарь, народний депутат, Радикальна партія. Віктор Суслов, екс-міністр економіки. Георгій Тука, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньопереміщених осіб. Василь Горбаль, екс-нардеп, член ради НБУ. Олеся Яхно, політкоментаторка. Дмитро Корчинський, «громадський діяч». Олексій Гончаренко, народний депутат, Блок Петра Порошенка. Юлія Литвиненко, кандидатка у президенти, екс-журналістка. Тетяна Чорновіл, народна депутатка, «Народний фронт». Загалом сім чоловіків і три жінки.

Першою темою для «Еха України» стала зустріч Віктора Медведчука і Юрія Бойка з російськими чиновниками у Москві. Крім обурення, закликів до ув’язнення та пояснень подібного вчинку (мобілізація електорату), на програмі вистачало й очорнення цією подією інших кандидатів. Першим вигідні Порошенку речі озвучив по аудіозв’язку, ні багато ні мало, керівник апарату голови СБУ. За словами Ігоря Гуськова, цією поїздкою Кремль відволікає увагу українців від розслідування підкупу кандидатом, який «влаштовує Росію» (читай, Тимошенко). Також чиновник стверджував, що Росія «віддає меншу фігуру для того, щоб велика фігура отримала свободу своєї дії». Ідея проросійськості лідерки «Батьківщини» — це постійна рубрика «Прямого», яку далі  ще не раз згадували в ефірі. Олексій Гончаренко висунув з цього приводу цілу теорію змови: «Бойко каже, що я готовий домовлятися з «Батьківщиною». Яка всюди каже про що, друзі? Про газ [...] І тут нам кажуть, а таки газ може бути дешевшим. Ви вірите в таке співпадіння? Я ні [...] Юля тут, а вони — там. А воно все пов’язано». У всесвіті Гончаренка лише Петро Порошенко не говорить про перемовини з Росією. Очевидно, нинішній президент телефонує Путіну, обіцяє «холодний мир» та планує відновлення «Нормандського формату» без РФ. Олеся Яхно вдруге за тиждень засумнівалася, чи не планує Тимошенко після об’єднання з Тарутою позаблоковий статус для України. Щоправда, звучали й інші думки. Наприклад, Василь Горбаль заявив, що Бойко — «технологічний» кандидат Порошенка. Ведучий Матвій Ганапольський виправдав очільника держави, сказавши, що так можна усіх звинуватити в технічності.

Далі піар улюбленця «Прямого» та дискредитація його конкурентів почали зростати в арифметичній прогресії. «Решта кандидатів у Президенти, крім Порошенка, для Путіна не проблема», — почули глядачі в сюжеті. «Путін легко переграє Зеленського у політиці», — дізналися трохи згодом. Обговоривши потенційний вплив Росії на українські вибори, гості «Еха України» знову повернулися до лідера рейтингів. Точніше, до теми потенційно обов’язкових президентських дебатів, після яких «невідомо, що станеться з його [Зеленського, — ДМ] рейтингом». І, взагалі, новоспечений політик «від дебатів відмовиться». А пара «Порошенко — Зеленський» — це «боксерский поединок чемпиона мира с первокласником». І, раптом ви не знали, комік сам планує програти в другому турі, або такими будуть домовленості. Хоча Зеленський може й перемогти, якщо буде мовчки «корчити рожи». Кілька гостей також згадали, що законопроект про дебати спеціально просувають, аби допомогти Порошенку перемогти Зеленського в другому турі.

Після такої кількості образ шоумена Матвій Ганапольський вирішив сам образитися на коміка за пародію на себе у «95 кварталі». Подивившись (як стверджує, вперше) уривок скетчу разом із гостями, ведучий аж перейшов на російську. «Вам смешно? [...] Я понимаю, что вы хохочете. Только прошу вас, когда вы смеётесь, помнить, что это его ответ на просьбу нашего канала рассказать ВАМ, которые щас смеются с улыбкой до ушей над Ганачешским и над «Кривым каналом» [...] Он не отвечает, а отвечают вот эти вот ребята. А кто они, я хочу спросить? Почему они так говорят? Они что, сотрудники штаба? [...] Может быть, эта моя реплика уберёт улыбку с ваших лиц?» — звернувся Ганапольський до глядачів. При цьому маніпулюючи, що нібито так команда «95-го кварталу» відповіла всьог лише на заклики його, Ганапольского, до Зеленського прийти до них на канал та розповісти про свою программу. Начебто й не було на Прямому жодного чорного піару проти Зеленського. Далі «Прямий» продемонстрував своє «шоу», де Олексій Гончаренко намагається провокувати Зеленського, а той від нього тікає.

Не сповільнюючи темпу, «Ехо України» перейшло до наступного блоку чорного піару — сумнівної агітації кандидатів: Ігор Шевченко шукає дружину, Ляшко штурмує Кабмін, Тимошенко використовує скандали та їсть сосиски на заправках. Щоб ви зрозуміли рівень політичної медіаборотьби в Україні, Матвій Ганапольський навіть оголосив голосування: «Чи допоможе сосиска перемогти Юлії Тимошенко?» За словами каналу, політики постійно викладають свої фото із заправок у мережу й тільки Петро Порошенко тихенько вечеряє з дружиною в ресторані без фотографів та охорони. Можливо, президент не виклав фото, бо він у ресторані, а не на заправці? Про каву очільника держави на АЗС журналісти писали всього два місяці тому. Коротше кажучи, Олеся Яхно назвала подібний піар конкурентів Порошенка «політичною попсою» й звинуватила Юлію Тимошенко у відсутності послідовної позиції та змісту. Насправді, у кандидатки тільки «економічного курсу» 400 сторінок. Дмитро Корчинський заявив, що Зеленський намагається здаватися виборцям офіціантом і бути нижчим за них.

Варто визнати, що мінімальний баланс у студії все ж був, і представник Радикальної партії, наприклад, звинуватив Порошенка у підкупі виборців за бюджетні кошти (зокрема, через виплати пенсіонерам). Відповідь Олексія Гончаренка мають занотувати собі всі політики, які колись планують використовувати адмінресурс: «...Влада сьогодні намагається показати людям, що вона на щось здатна. Вибачте, а що має робити влада? У кожного є своя сильна сторона...». Закінчилася програма ще однією дискредитуючою темою — розслідуванням «Наших грошей» про фінансування кампанії Тимошенко. Тут Тетяна Чорновол розповіла, що лідерка «Батьківщини» допомагає Олександру Онищенку, зокрема, лобіюючи вигідні йому закони.

Якби політтехнологи Порошенка вирішили зробити ток-шоу, ймовірно, воно було б саме таким. У трьох з половиною годинах поєднали стільки чорного піару конкурентів президента, вигідних йому порівнянь та вчасного замовчування власних гріхів Петра Олексійовича (наприклад, у темі дурнуватого піару ніхто не згадав про Томос-тур), що присутність на шоу іншої кандидатки в президенти Юлії Литвиненко залишилась майже не поміченою. Вона отримувала слово всього кілька разів і навряд чи глядачі зрозуміли, що екс-журналістка претендує на першу посаду в країні. За тиждень до виборів дух Порошенка набрав в ефірі «Прямого» неймовірної сили.

Виготовлення цього моніторингового звіту стало можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Детектор медіа» та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.