У переддень свята Незалежності в ефір вийшли, окрім «ТСН. Тижня» на «1+1» та «Подробиць тижня» на «Інтері», також «События недели» на ТРК «Україна». До наповнення випусків новинарі підйшли дуже по-різному: якщо «1+1» зробив випуск цілком соціальним, то «Інтер» активно розкручував політичні теми і знову виступив на захист інтересів свого політичного патрона та гаданого співвласника Дмитра Фірташа, видавши в ефір абсолютно заангажований сюжет про ситуацію на його підприємстві «Рівнеазот» (про попередній подібний випадок ТК писала місяць тому). Тим часом команда «Событий недели» зосередилась на темі Дня Незалежності та «соціалці».

Урочистості

Безперечно, якби неділя не випала на переддень найбільшого державного свята, День Незалежності став би головною темою підсумкових програм, проте забігати наперед телевізійникам не випадало. «1+1» зробив пряме включення з урочистого приймання  із нагоди Дня Прапора у Софії Київській.

«Інтер» розпочав випуск «Подробиць тижня» із повідомлення про урочистості з нагоди Дня Прапора. Зазначивши, що свято зібрало в одному місці Президента, прем'єр-міністра та Голову Верховної Ради, Андрій Данилевич чомусь обмежився розповіддю про те, що зробив і сказав Президент; також було наведено синхрон Віктора Ющенка, тоді як Тимошенко з Литвином залишились «за кадром».

ТРК «Україна» обмежилась стислим хронологічним викладом головних урочистих подій дня, а також підготувала панорамний сюжет до Дня Незалежності (автор - Людмила Борток), спробувавши окреслити ситуацію в державі напередодні її 18-річчя. В хід пішли сумнівної якості метафори: «Свое совершеннолетие Украина встречает в статусе невесты на выданье. Сосед, с которым прошло детство в одном дворе, страшит своей напористостью, а кавалер из Евросоюза хоть и не скрывает своих чувств, однако с предложением руки и сердца не спешит». Своїми міркуваннями щодо ситуації в Україні з телеглядачами поділились письменники Андрій Курков та Густав Водічка, співак Володимир Гришко, екс-міністр економіки України Володимир Лановий та фінансовий експерт Ерик Найман. Загальна тональність сюжету песимістична, однак цей песимізм однаково стосується як «європейського», так і «проросійського» векторів можливого розвитку держави.

Подолання вето Президента

Команди підсумкових програм не встигли обробити та осмислити події п'ятниці у Верховній Раді, коли Блок Юлії Тимошенко та Партія регіонів подолали два вето Президента - на зміни до Закону «Про вибори Президента» та закон про фінансування Чемпіонату Європи з футболу 2012 року. ТРК «Україна» не присвятила цій події окремого повідомлення (погодьтеся, дивно, адже подія екстраординарна - змінено правила виборів глави держави!), а згадала про неї кількома фразами в рамках сюжету про... політичну рекламу. «1+1» та «Інтер» обмежились короткими і в цілому нейтральними повідомленнями із висновком, що долю обох законів вирішуватиме Конституційний Суд. Такий підхід до головної і єдиної вагомої внутрішньополітичної події тижня - безперечний мінус інформаційним службам.

Лозинський і «лозинщина»

«Інтер» знову відправив свого кореспондента до нової журналістської Мекки - Голованіська. Приводом для повернення до теми розшукуваного Віктора Лозинського (яку, нагадаємо, свого часу першим «розкрутив» саме «Інтер») стало порушення Генеральною Прокуратурою ще двох кримінальних справ проти екс-депутата БЮТ. Однак більше нічого нового в порівняні із попередніми репортажами з рідного селища депутата нам не показали. Андрій Сайчук пересвідчився, що садиба Лозинського стоїть на місці, у Голованівську втікача не бачили, а місцеві й далі воліють, аби їх не знімали на камеру. Далі журналіст перейшов до версії, за якою Лозинський начебто переховується в Ізраїлі. Логіка: хоч Ізраїль і заперечує факт перетину свого кордону людиною з прізвищем Лозинський, проте екс-депутат міг їхати за підробним паспортом. Перевірка: ліземо в інтернет і виявляємо купу оголошень про можливість купити ізраїльський паспорт; їдемо в Нетанію, «де начебто бачили втікача» (про це повідомила на початку серпня газета «КоммерсантЪ», але ж посилатись на джерела на українському телебаченні досі не заведено). В Нетанії Лозинського не знаходимо («Гагарін у космос літав, Бога не бачив, значить, Бога нема» :). І на завершення - твердження (з посиланням на екс-голову Голованівської РДА та одного з головних героїв сюжетів про Лозинського, Івана Кучера), що насправді втікач перебуває в Україні та бере активну участь в управлінні своїм майном та справами. Синхроном Івана Кучера (виділено фразу, заради якої, очевидно, і введено до сюжету цього персонажа) й завершується матеріал:

«Він тут, десь рядом телефонує, реально підкеровує, зв`язується, підбодрює їх, що всьо буде нормально. От щас Юлія Володимирівна переможе, вийду на волю і все буде нормально і ще окажеться, що бандити не ми, а ці, що на мене казали. Але він це помиляється. Я його не боявся, коли він був при владі, бандити в нього були попереду, міліція ззаду, прокуратура, суди - його. А зараз боятися - кого там боятися? Хай сидить там в лісі, поки сидить». Здавалося б, до чого тут Юлія Володимирівна? :)

Від Лозинського ведучий переходить до «лозинщини» - начебто синоніму свавілля можновладців: «В українській мові з`явився ще один аналог російського слова "бєзпрєдєл", - його в Україні останнім часом все частіше перекладають так - "лозинщина". Цей термін, на жаль, не став характеристикою поодинокого випадку в Кіровоградській області. Прояви "лозинщини" трапляються по всій Україні. Майже голівудський сюжет з підробкою документів, залякуванням свідків та спецназом трапився у райцентрі Романківці на Буковині. 9 місяців в ізоляторі тимчасового тримання з двома вогнепальними пораненнями сидить 18-річний Віталій та двоє його друзів». У короткому сюжеті явно переважає сторона постраждалих-обвинувачених - наведено лише короткий і не надто змістовний синхрон представника УБОЗ проти кількох емоційних синхронів родичів та адвоката. Утім, на прикладі наступного матеріалу можна пересвідчитись, що стандарт балансу на «Інтері» не визнають.

«Рівнеазот»: за Вітчизну, за Фірташа!

На минулому тижні Національна комісія регулювання електроенергетики України знизила граничну ціну на природний газ для хімічних підприємств, які виробляють азотні мінеральні добрива, на 16,6%. Пільги отримали всі азотні підприємства України (Північнодонецьке об'єднання «Азот», Одеський припортовий завод, концерн «Стирол», «Дніпроазот» і черкаський «Азот»), за винятком «Рівнеазоту», що належить компанії Дмитра Фірташа. Реакцією на такі дії уряду стала заява прес-служби «Рівнеазоту». А за кілька днів «Інтер» «вистрілив» величезним сюжетом Геннадія Вівденка із кількахвилинною підводкою, в якій більш ніж детально розтлумачена ситуація у вітчизняній хімічній промисловості. Тональність матеріалу завдає вже перше речення підводки - «Знищується потужний хімічний завод на Західній Україні», і далі - «знайти зрозуміле пояснення ситуації - вкрай важко». Головний меседж міститься у кінці підводки:

«Після того як хімпром став просто вимирати, уряд спромігся цього тижня знизити ціни на газ для хімічних гігантів. Ця знижка дозволить вийти на бодай нульовий рівень рентабельності. Однак одного з найбільш потужних заводів хімпрому - Рівненського "Азоту" - це не стосується. На самому заводі впевнені: ця дискримінація - розправа з активами основного акціонера "РівнеАзоту" - Дмитра Фірташа. Задля цього прем`єр ладна знищити величезний завод, який є постачальником міндобрив для селян усієї Західної України».

Провідний економічний репортер «Інтера» Геннадій Вівденко зробив сюжет у стилі «лайф», поїхавши до Рівного і записавши багато синхрону знедолених працівників «Рівнеазоту». Зокрема у сюжеті є 9 синхронів представників підприємства (в тому числі скорочених) і два синхрони експертів. Також у ньому зацитовано заяву прес-служби підприємства. Позиції представників НКРЕ чи уряду в сюжеті немає взагалі. Хоча сюжет починається із прямого звинувачення на адресу уряду: «До "РівнеАзота" в уряді особлива увага і дивні сюрпризи. То постачання газу припинять, то контролерів надішлють. Загалом урядовці попрацювали так, що півтори тисячі хіміків будуть звільнені до кінця серпня» (інформація про заплановане звільнення, до речі, фігурувала у ЗМІ ще в середині липня) І далі: «Кабінет міністрів вбив останні надії на порятунок».

Про мотивацію уряду глядач дізнається у вільному переказі з уст голови Спілки хіміків України Олексія Голубова, який також виступає на захист «Рівнеазоту»: «Формулировка, почему не вошло ровенский "Азот", как я потом выясняю, это экономическая нецелесообразность. В чем заключается экономическая нецелесообразность?». Відповідь на це запитання мав би давати уряд або НКРЕ, але дає її знову журналіст «Інтера»: «Знищення західноукраїнського комбінату, може пояснити лише особистим негативним ставленням прем`єра Юлії Тимошенко до акціонера "РівнеАзоту"».  Сюжет триває далі, журналіст наводить нові й нові аргументи на користь позиції підприємства Фірташа, і нарешті матеріал добігає кінця... Так і залишившись без будь-якої навіть непрямої мови уряду! Або - якщо коментувати в уряді чи НКРЕ відмовились - хоча б інформації про таку відмову.

«Вітати» колег із тим, що вони знов виконують функції піар-служби свого «не-власника» Дмитра Васильовича Фірташа, вже якось навіть незручно. Ця робота Геннадія Вівденка (до речі, вихідця із «старої» інтерівської ІАС) не має нічого спільного ні з інформаційною, ні з аналітичною, ні з будь-якою іншою журналістикою - це чистий піар.

Рекламна активність кандидатів у президенти

ТРК «Україна» злила теми результатів соцопитувань, рекламної активності політиків та актуальні політичні події до одного сюжету авторства Наталії Кравченко, об'єднавши їх наскрізним філософствуванням на кшталт: «Кандидата в украинские президенты, как и сани, готовить надо летом. Тем более, если уже зимой предстоит бороться за главное кресло страны. Поэтому и тянуть рейтинги кандидатов в гору стали задолго до официального старта предвыборной кампании. Должна вам сказать, не самая легкая это работа». Від влади фактичне ведення майбутніми кандидатами агітації коментує член Центральної виборчої комісії Михайло Охендовський, від корпусу політологів - Сергій Гайдай, який піддає нищівній критиці кампанії Яценюка, Тимошенко та Тігіпка (назвавши при цьому лише прізвище першого, про решту ж згадавши непрямо). На жаль, у гонитві за прикрашальництвом авторка, замість глибше розкрити справжню інтригу (статус реклами політиків, яка зараз розміщується на телебаченні та зовнішніх носіях - соціальна чи комерційна? Хто її фінансує, з яких коштів?), вдається до пустослів'я: «Вот так совершенно спокойно за одно лето благодаря политической рекламе все украинские города, как и счастливые семьи у Льва Толстого, стали похожи друг на друга. Но ее наличие на всевозможных рекламных конструкциях радует, скорее всего, только ее героев». І в такому ж дусі переходить до загальнополітичної теми:

«Что называется, ни уму, ни сердцу. С политической рекламой этим летом так же, как и с резонансными преступлениями и задержаниями. Результат - нулевой. Сбежавший Лозинский, безнаказанный Ратушняк, замолчавший Пукач - лишние тому доказательства». Спираючись на слова Сергія Гайдая, що політиків зараз могли би виручити лише «конкретні дії», авторка переводить тему на конфлікт навколо компанії «Надра України» (синхрони Юлії Тимошенко та Миколи Азарова із взаємними звинуваченнями), далі - до подолання президентського вето. Останнє коментують представник Президента у Верховній Раді Ігор Попов та проющенківський народний депутат В'ячеслав Кириленко; коментарів БЮТ та ПР немає. Далі ми дізнаємося дещо нове в порівнянні із сказаним на інших каналах:

«Президент же намерен обратиться в Конституционный суд. Эксперты склонны оценивать подобный шаг, как абсолютно бесперспективный, равно как и идею с досрочным роспуском парламента. Об этом опять на этой неделе заговорили на Банковой».  Хто ці безіменні «експерти»? На їхній думці було б цікаво зупинитись детальніше. Проте сюжет обривається після синхрону регіонала Ярослава Сухого, який пропонує призначити дострокові вибори ВР разом із президентськими, та ще пари порожніх фраз журналістки. Залишається припустити, що весь цей сумбурний сюжет був зліплений заради твердження про безперспективність звернення до Конституційного Суду.

Теми, які висвітлювались у підсумкових інформаційно-аналітичних програмах:

Смерті немовлят внаслідок вакцинації - «1+1» (головна тема, сюжет Світлани Тичун)

Аварійна ситуація на дніпровських ГЕС  (приводом для уваги до цієї теми стала катастрофа на Саяно-Шушенській ГЕС у Росії) - «1+1» (сюжет Ірини Маркевич), «Інтер»

Пожежа у Києві - «1+1»

Вибух складу піротехніки в Донецьку - «1+1» (сюжет Ірини Степанової)

Падіння курсу гривні - «1+1»

Ситуація з цінами на цукор - «1+1» (сюжет Маргарити Ситник)

Держкомфінпослуг закриває страхові компанії - «1+1» (сюжет Артема Альошина)

Вартість автомобілів українських футболістів - «1+1»

Весілля співачки Ані Лорак - «1+1»

Смерть російського актора Семена Фаради - «1+1»

Корупційний скандал у Державній інспекції контролю за цінами - «Інтер» (якісний і збалансований сюжет Надії Павлик-Вачкової)

Річниця пакту Молотова - Рібентропа - «Інтер»

Повернення українських емігрантів на історичну батьківщину - «Інтер»

Нестандартні лоти на інтернет-аукціонах - ТРК «Україна» (дотепний сюжет Олександри Петрушко про продаж голосу, совісті, Батьківщини тощо)

Проблеми медиків у провінції - ТРК «Україна» (сюжет Сергія Зленка)

Продовження історій жінок-інвалідів із Нетішина - ТРК «Україна» (сюжет Світлани Бородіної)

Приїзд експертів УЄФА для контролю за підготовкою до «Євро»-2012 - ТРК «Україна»

Підготовка до відкриття стадіону «Донбас-арена» - ТРК «Україна» (розгорнутий сюжет Марії Іванової з елементами «корпоративного» піару)

Резюме

Інформаційні служби продовжують працювати в «літньому» режимі, приділяючи мало уваги політиці та багато - «соціалці». Оскільки підсумкові програми вийшли напередодні Дня Незалежності, ця зручна для телепубліцистики тема майже не була використана (окрім сюжету ТРК «Україна»). Команди підсумкових програм побіжно висвітлили п'ятничні події у Верховній Раді, з подоланням два вето Президента - на зміни до Закону «Про вибори Президента» та закон про фінансування Чемпіонату Європи з футболу 2012 року - незважаючи на їхню важливість, та не дали адекватних експертних прогнозів щодо розгляду нових законів Конституційним Судом. Телеканал «Інтер» видав в ефір абсолютно піарний та заангажований сюжет про ситуацію на підприємстві «Рівнеазот», що належить Дмитрові Фірташу, та «погано прихований» чорний піар проти Тимошенко у матеріалі про Віктора Лозинського.

Моніторинг здійснено в рамках проекту громадської організації Internews Network «У-Медіа» «Моніторинг дотримання журналістських стандартів та підвищення медіаграмотності широкого кола українських громадян», який «Детектор медіа» реалізовує спільно з Інститутом масової інформації.

Ілюстрація -  beriki.ru