24 лютого, коли Росія пішла в наступ на Україну, «Детектор медіа» мусив припинити свої постійні моніторингові проєкти, адже наповнення ефіру телеканалів повністю змінилося. Центральні канали об’єднались у спільний марафон «Єдині новини #UAРазом». Однак і під час війни моніторинг і контроль якості телепродукту залишаються важливими. Тому ми запустили нове дослідження — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Додаткові пояснення щодо застосування стандартів журналістики під час війни є в матеріалі — відповіді на критику моніторингу. Коротке резюме моніторингових звітів читайте тут. Також у рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону.

Примітка: блок медіагрупи StarLightMedia (телеканали ICTV та СТБ) не потрапив до моніторингу, оскільки виходив в ефір телемарафону за межами доби 17 червня.

Суспільне (0:00–3:00) (оцінювалося 3 години ефіру)

Зміст ефіру. Структура ефірного блоку була такою ж, як і минулого тижня: півгодинний випуск новин (із ведучим В’ячеславом Афутіним) і 2,5 години гостьової студії (яку вели по черзі Євген Агарков і Андрій Діхтяренко, частину записаних інтерв’ю вели по черзі Олена Ремовська, Наталія Ткачук та Ігор Шавро). В ефірному блоці каналу були такі сюжети:

• Роксолани Лісовської про візит Макрона, Шольца, Драгі та Йоганніса до України,
• Данила Черниченка і Олександра Забродіна про бої в Сіверськодонецьку, обстріли та евакуацію людей з Лисичанська,
• Тетяни Реви про останню репетицію перед відновленням роботи Драматичного театру в Черкасах,
• Анастасії Галасюк про порятунок поранених у шпиталі в Дніпрі, про збір хірургами доказів воєнних злочинів окупантів,
• Дарини Коломієць про зниження Міністерством охорони здоров’я вимог до вступників у медичні виші,
• Анни Хорошун про можливості вступу українських абітурієнтів до закордонних вишів,
• Вадима Хащука про підготовку бою-реваншу між Усиком і Джошуа,
• Андрія Стасюка про те, як цивільні квадрокоптери переобладнують і використовують у воєнних цілях (невеликий документальний фільм).

Були два прямих ввімкнення:

• Андрія Крамченкова, про посилення і наслідки ворожих обстрілів Сумщини,
• Ольги Циктор про ситуацію в Одесі та області та про перейменування одеських вулиць.

Гостями студії були:

• Федір Веніславський, народний депутат, член Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, про підсумки «Рамштайна-3» і візиту Макрона, Шольца, Драгі та Йоганніса до України, про однозначність політичної підтримки і про брак необхідної Україні зброї;
• Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу, про ситуацію та настрої в Криму, про перспективи і шляхи визволення півдня України і Криму;
• Петро Оленич, заступник голови КМДА з питань цифрової трансформації, про організацію голосування за перейменування вулиць Києва, про додаток «Київ цифровий» (записане інтерв’ю Наталії Ткачук);
• Олександр Алфьоров, історик, про дерусифікацію українських вулиць, про профанацію київською владою процесу перейменування вулиць;
• Євген Корнійчук, посол України в Ізраїлі, про позицію ізраїльського уряду щодо війни в Україні, про сприйняття нашої війни ізраїльтянами, про те, як живеться в Ізраїлі українським біженцям (записане інтерв’ю Ігоря Шавра);
• Владислав Селезньов, воєнний експерт, речник Генштабу української армії (2014–2017), про те, як Україна може в майбутньому звільнити окуповані ще 2014 року Донбас і Крим, про оцінку постачання зброї західними партнерами і підсумків «Рамштайна-3», про ймовірність знищення Кримського мосту;
• Тарас Чмут, голова Фонду «Повернись живим» і воєнний аналітик, про роботу Фонду, про передумови для перелому у війні, про ситуацію з постачанням західної зброї, про конфлікти волонтерів із місцевими адміністраціями, про післявоєнне покоління українців;
• Андрюс Тапінас, литовський журналіст, про організований ним великий збір грошей литовців на зброю для України, про ставлення простих європейців до війни в Україні і про корумпованість політиків та бізнесів у Європі Росією (записане інтерв’ю Олени Ремовської);
• Арсен Мірзоян, співак, волонтер і доброволець, про музику і війну, творчість, концерти для військових на передовій, у шпиталях, про відродження української пісні, про скасування російської культури (записане інтерв’ю Олени Ремовської).

Крім того, в ефірі було вечірнє відеозвернення президента Володимира Зеленського.

Порушення стандартів. В одному випадку ведучий Євген Агарков не називав автора суб’єктивної думки: «Напередодні один з високопосадовців Міністерства оборони, він сказав, що Кримський міст, наприклад, це перше, що полетить, можна так сказати, коли ми отримаємо нове озброєння». Занадто відповідальна цитата, щоби подавати її анонімно. Добре, що гість Владислав Селезньов озвучив, що це сказав генерал-майор Дмитро Марченко. Ведучий Андрій Діхтяренко одного разу в запитанні до гостя теж не посилався на авторство оцінки: «За деякими оцінками, щоденно росіяни десятки тисяч снарядів випускають по наших позиціях, а наші у відповідь — ну напевно в 10 разів менше».

Було одне порушення стандарту точності. Пряме ввімкнення з Одеси в частині перейменування вулиць, за незначним винятком конкретики, в якій кореспондентка коментувала картинку, «перекривали» просто відео одеських вулиць, що не відповідало словам за кадром. Тим більше, що кілька планів показували по кілька разів поспіль під зовсім різного змісту слова кореспондентки.

Ведучий Євген Агарков часом робив неавторизовані оцінки, наприклад: «Коли Шольца запитали в Ірпені про ті наслідки, які він побачив, чи спонукатимуть ті наслідки, які він побачив, до пришвидшеного постачання зброї і до того, що вони готові будуть щось надати, він відповів, ну знаєте, як це виглядає, якась заготована, розмита фраза така, про це, що це жахлива війна і так далі, і так далі. ... Що ви думаєте?Бо досить розмиті фрази були».

І було одне порушення стандарту повноти інформації: гостя Олександра Алфьорова мало було представляти просто як «історика», слід було коротко пояснювати його фаховість. Сам гість у розмові прохопився, що він є головою експертної комісії з перейменування вулиць Києва. Це мав би повідомити ведучий у представленні гостя, бо це говорить не лише про кваліфікацію експерта, але й змінює його статус в ефірі (тобто він виступає не лише як експерт-історик, але і як ньюзмейкер і сторона конфлікту з Київрадою).

Інші зауваження. Погано була показана інфографіка щодо зброї, яку Україна запитувала в західних партнерів і яку реально вже отримала:

Тут і сама інфографіка була поганою з точки зору сприйняття з екрана (багато зайвого і неочевидного відразу ж, з першого ж погляду, неконтрастна, велика кількість зайвих написів дрібним шрифтом). Її жодного разу не розгорнули на весь екран, а тримали в одному з полівікон. Не кажучи вже, що ведучий мав би цю картинку дублювати словами (скільки треба — скільки надали по окремих позиціях), бо забагато там числової інформації.

Двічі не було належних фемінітивів: «розповідає лікар-стоматолог Карина Айрапетян», «Ірина Микичак, заступник міністра охорони здоров’я України» (сюжет Дарини Коломієць).

Елементи політичного піару. Мене здивувало, що ведучий Суспільного раптом згадав, що Федір Веніславський є членом фракції «Слуга народу», коли в контексті розмови про надання Україні зброї західними партнерами важливим було лише те, що він є членом Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки.

Резюме. Інформаційна складова була забезпечена трьома репортажними сюжетами (інші сюжети були оглядового й нарисового характеру) і двома прямими ввімкненнями. Із сюжетів доволі докладним було журналістське дослідження Дарини Коломієць про зниження вимог до вступників у медичні виші й невеликий документальний фільм Андрія Стасюка про те, як цивільні квадрокоптери переобладнують і використовують у воєнних цілях.

Порушень стандартів за три години ефіру було лише сім і вони були не системними. Був один прояв політичного піару. Прокремлівських наративів і токсичних медіаперсонажів в ефірному блоці каналу не було.

Телеканали «Україна» та «Україна 24» (3:00–9:00)

Зміст ефіру. Ефірний блок медіагрупи починався із тригодинної гостьової студії, яку вели Марія Скиба з Максимом Сікорою. Із 6-ї ранку годинні блоки починалися з 10–15-хвилинних випусків новин, які вела Марина Кухар, і продовжувалися гостьовими студіями, які вели Вікторія Малосвітна та Віталій Прудиус. В ефірному блоці каналу були такі сюжети:

• Марини Асмолової про візит Макрона, Шольца, Драгі та Йоганніса в Україну,
• Марини Асмолової про відновлення Ірпеня,
• Юрія Гули про американську збройну допомогу Україні,
• Оксани Шнайдер про плагіат росіянами українських хітів,
• Марини Дубини про ситуацію з цьогорічним врожаєм пшениці (про заміновані ворогом поля, знищені елеватори, проблеми з експортом, про ціну на хліб тощо),
• Олега Притикіна про волонтерів Запоріжжя, які переробляють спортивні автівки для фронту,
• сюжет Миколи Антофійчука про оснащення розвідки приладами нічного бачення, які передала компанія Ріната Ахметова «Метінвест»,
• Ірини Ухіної про те, як виживає бабуся з Ірпеня, яка втратила хату,
• Анастасії Середи про художню виставку в Римі, присвячену війні в Україні,
• Людмили Гаврилюк про те, як на Прикарпатті варять сіль,
• Володимира Миколайчука про школяра з Рівненщини, який розробив систему сповіщення про повітряні тривоги,
• Олени Чернякової про наречену захисника «Азовсталі», який нині в полоні,
• Юлії Бабак про навчання в Донецькому університеті внутрішніх справ, який 2014 року був евакуйований до Маріуполя, нині працює в Кропивницькому,
• Анжеліки Брушневської й Людмили Гаврилюк про стендапкоміка, який провів два місяці під окупацією в Херсоні,
• Євгенії Підлісевич про черкащанина на прізвище Байрактар,
• Оксани Лабойко про льотчиків, які проривалися в заблокований ворогом Маріуполь.

Були прямі ввімкнення:

• Всеволода Прокоф’єва з Брюсселя про підсумки зустрічі «Рамштайн-3»,
• Ірини Антонюк із Харкова про ситуацію в місті й області,
• Артема Джепка про ранкові обстріли на Миколаївщині,
• Артема Попова про ситуацію в Маріуполі.

Гостями студії були:

• Євгенія Кравчук, народна депутатка, заступниця голови Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, про роботу делегації ВР в Сенаті США щодо постачання зброї, про підсумки візиту Макрона, Шольца, Драгі і Йоганніса в Україну, про нові санкції проти Росії;
• Мамука Мамулашвілі, засновник і командир Грузинського національного легіону, про ситуацію в Сіверськодонецьку і на Бахмутській трасі, про дальнобійну артилерію і РСЗВ як єдине, чого бракує сьогодні армії;
• Таміла Ташева, представниця президента України в Автономній республіці Крим, про стратегію деокупації та реінтеграції Криму в нинішніх умовах;
• Олег Дунда, народний депутат, член Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку й містобудування, про судову заборону Партії Шарія і загалом про заборону проросійських партій;
• Юрій Соболевський, перший заступник голови Херсонської облради, про виїзд з окупованого міста, про ситуацію на Херсонщині;
• Денис Маслов, народний депутат, член Комітету ВР з питань правової політики, про законопроєкт, який дозволить нардепам та чиновникам воювати на законних підставах;
• Василь Фурман, заступник голови Ради Національного банку України, про позитивні наслідки майбутнього доєднання до ЄС для економіки України, про стан економіки країни;
• Олена Шуляк, народна депутатка, заступниця голови Комітету ВР з питань регіонального розвитку й містобудування, про відбудову зруйнованого ворогом, про участь у цьому західних партнерів, ситуацію з компенсаціями за втрачене майно;
• Дмитро Лубінець, народний депутат, голова Комітету ВР з прав людини та реінтеграції тимчасово окупованих територій, про постачання західної зброї і підсумки «Рамштайна-3»;
• Дмитро Сахарук, виконавчий директор компанії Ріната Ахметова ДТЕК, про роботу енергетиків компанії;
• Вадим Денисенко, радник міністра внутрішніх справ, про обстановку на фронтах Луганщини, про ймовірність нападу з боку Білорусі, про причини повільного постачання зброї західними партнерами, про позицію Китаю щодо війни в Україні, про вплив можливого кандидатства України в члени ЄС на перебіг війни;
• Петро Олещук, політолог, про підсумки візиту Макрона, Шольца, Драгі та Йоганніса в Україну і про перспективи набуття Україною статусу кандидата в члени ЄС, про темпи надання військової допомоги Україні;
• Дмитро Баграш, журналіст, публіцист із Німеччини, керівник організації Unkremlin, про проросійських політиків у владі Німеччини, про підготовку акції на підтримку України;
• Армен Чібухчан, історик, журналіст і політичний оглядач зі США, про постачання зброї Україні й залаштункові політичні ігри щодо цього;
• Олексій Буряченко, кандидат політичних наук, виконавчий директор Міжнародної асоціації малих громад, про підсумки візиту Макрона, Шольца, Драгі і Йоганнеса в Україну;
• Мар’яна Буджерин, дослідниця Центру Белфера Гарвардської школи держуправління Кеннеді, про підсумки «Рамштайна-3» і політичне значення формату, про варіанти майбутніх безпекових гарантій Україні;
• Олексій Дикавицький, заступник директора телеканалу «Белсат», про ймовірність наступу на Україну білоруських військ і наступу росіян із боку Білорусі, про можливості масових протестів у Білорусі, про лукашенківські пропагандистські масмедіа;
• Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень, про можливі сценарії знищення Керченського мосту, про ракетний потенціал України;
• Сергій Грабський, воєнний експерт, полковник, про постачання західної зброї і потреби армії, про навчання українських бійців володінню новими видами зброї, про можливості знищення Керченського мосту;
• Сергій Гармаш, журналіст, колишній представник Донецька в Мінській групі, про ситуацію на фронтах Луганщини та Донеччини, про можливі переговори щодо миру.

Крім того, в ефірі було показане вечірнє відеозвернення президента Зеленського.

Порушення стандартів. Найчастіше порушувався стандарт достовірності. Марія Скиба анонімно посилалася на авторство суб’єктивної думки: «Деякі європейські політологи кажуть, що, друзі, зверніть увагу на те, що зараз Макрон, можливо, є тим посередником між Європою та Росією, тобто це людина, яка передає думку фактично європейських лідерів, він спілкується з ним, з тираном, і може якимось чином передавати інформацію в одну сторону і в іншу». Ведучий Максим Сікора не вказував посилання на авторство суб’єктивних думок: «Суспільні настрої французькі штовхали його начебто, так писали, Макрона їхати в Україну, тому що французи хочуть більшої підтримки для України. ... Звучала навіть така ідіома, що для Макрона це був такий своєрідний політичний туризм». Ще в одному випадку ведучий Сікора узагальнено посилався на неназвані медіа: «У Хрустальному Луганської області вибухнув склад російських боєприпасів, після цього почалася пожежа. Про це повідомляють засоби масової інформації». Узагальнене посилання робив ведучий Віталій Прудиус: «Наші американські аналітики, колеги, друзі написали, що росіяни готують провокації щодо місцевого населення, щоб звинуватити українську армію в обстрілах цивільних». Узагальнені посилання на авторство суб’єктивних думок були в сюжеті Марини Дубини: «Аграрії підрахували, що цьогоріч мають зібрати близько 50 мільйонів тон збіжжя». А далі взагалі було таке: «Прогнозують, що через складнощі логістики та проблеми з пальним восени цінники на буханках можуть підскочити на 30%, однак запевняють, хліба вистачить усім». Хто саме «прогнозує» і «запевняє» навіть узагальнено не сказано. Узагальнене псевдопосилання на джерело суб’єктивної оцінки було в сюжеті Оксани Лабойко: «Прорив блокади Маріуполя — одна із найблискучіших воєнних повітряних спецоперацій за всю історію, кажуть військові експерти».

Гостьовий ведучий Віталій Прудиус в запитанні до гостя наводив точну кількість українських бійців, яких західні інструктори навчили працювати на новітніх видах зброї, взагалі без посилання на джерело інформації.

Усі порушення стандарту точності були некоректним використанням картинки, невідповідністю її тексту. У новинах зведення Генштабу «ілюструвалося» випадковим архівним відео бойових дій без позначення, що це архів. Так само «ілюструвалося» й повідомлення, що російські пілоти на півдні України бояться літати. Як ці побоювання пілотів символізує відео роботи гаубиць, мені важко сказати. Великий перелік населених пунктів, які зазнали ворожих обстрілів, у гостьовій студії «ілюстрували» випадковим набором відео бойових дій (причому йшлося про ворожі обстріли, а показували наших артилеристів — це взагалі-то нормально, чи як?).

Було повідомлення про бойові дії під Слов’янськом, в Богородичному, в Сіверськодонецьку, про Бахмутський напрямок, Золоте, Василівку та Берестове, Сіверський напрямок, прикордонні райони Сумської та Чернігівської областей тощо (все докупи, що саме по собі неправильно). І все це було «перекрите» випадковим набором відео зруйнованих будинків, а далі — якихось бойових дій.

Анонс засідання Єврокомісії був «перекритий» архівними планами засідання Єврокомісії. По-моєму, це абсурд. Повідомлення про онлайн-голосування з перейменування київських вулиць було «перекрите» відео Контрактової площі, вулиці Сагайдачного й Андріївського узвозу, які навряд чи будуть перейменовувати. Пряме ввімкнення кореспондента про гуманітарну ситуацію в Маріуполі «ілюструвалося» архівним відео зруйнованих будинків без позначення, що це архів.

І були також порушення стандарту відокремлення фактів від думок. Час від часу ведучі гостьової студії не авторизували власні оцінки. Марія Скиба казала: «Звичайно, те, що біситься Росія стосовно лендлізу, зрозуміло. Тому що надважка зброя точно допоможе нам перемогти швидше». Максим Сікора: «Були підозри, що Макрон трошки займається своєю ще й виборчою кампанією. Він не зміг впевнено виграти на парламентських виборах, його політична сила зі скрипом проходить в другий тур».

Велика кількість оцінок і висновків була в сюжеті Оксани Шнайдер: «Ба більше, паплюжать нашу творчість силоміць. Навіщо дивуватися? Вони лише так і можуть, жодних дозволів на використання інтелектуальної власності від українських виконавців ніхто навіть не просить. ... Вона записала перший сольний альбом пісень Скрябіна, перекладених російською мовою. Ані креативу, ані ідей. Проте, чого Росії не бракує — так це вміння поливати брудом. ... Нічого дивного, адже вони крадуть наші пісні давно. ... Схоже, ребрендинг газованої води у Федерації зайшов у глухий кут. Красти — в менталітеті росіян і цьому немає вже ні кінця, ні краю. ... Москва критикує українську та західну культуру і побут, проте неспроможна жити без чужого. Адже свого просто не здатна створити». Узагальнення з оцінкою було в сюжеті Анастасії Середи: «Такі артефакти справляють колосальне враження на іноземних відвідувачів».

Власну оцінку зробив Артем Джепко у ввімкненні з Миколаєва: «Що стосується самого Миколаєва, то місцевим перейматись не варто, я маю на увазі, що зайдуть сюди окупанти. Тому що місто дуже укріпилося, вже є три лінії оборони, прострілюється кожен кілометр, навіть кожен сантиметр, напевно. Всі шляхи, якими могли б зайти орки, вони всі заміновані, тому місцевим, звісно, перейматись немає чого». Занадто вже відповідальна заява, явно не журналісти таке повинні казати.

Двічі було порушено стандарт повноти інформації. Гостя Петра Олещука ведуча представляла просто як «експерта», в титрі було «політолог». Усього цього було не досить для підтвердження його компетентності в міжнародних питаннях. Також недостатньо було представляти Олексія Дикавицького як «заступника директора телеканалу “Белсат”». Треба було пояснити глядачам, що це білоруський опозиційний телеканал, який мовить із Польщі.

Інші зауваження. Зайвим було підкладати музику в сюжеті Марини Асмолової про родину, яка пережила окупацію та бойові дії в Ірпені. Сама історія й розповіді цих людей достатньо драматичні. Прекрасний був би сюжет Людмили Гаврилюк про прикарпатців, які варять сіль. Але все було геть зіпсовано глузливою музичкою, покладеною на весь сюжет. У підсумку ні інтершуму як слід не чутно (а інтершум тут був цінним), ані інколи навіть синхронів не чути до ладу. От навіщо це робити? Так само хороший загалом сюжет Оксани Лабойко про льотчиків, які проривалися в заблокований ворогом Маріуполь, був зіпсований підкладеною музикою. Навіть на синхронах.

Часом не було координації між новинами і гостьовою. Наприклад, повідомлення, що українська розвідка опублікувала техдокументацію Керченського мосту, було в новинах і повторювалося в гостьовій студії менш як за 15 хвилин.

І двічі ведучі забували про фемінітиви: «Євгенію Кравчук долучаємо до нашої розмови, народний депутат України» (ведуча Скиба). «Олена Шуляк, народний депутат України, заступник голови Комітету...» (ведучий Прудиус).

Елементи політичного піару. Повідомлення, що «Віталій Кличко, мер Києва, перевірив, як відбуваються відновлювальні роботи у пошкодженому російською ракетою багатоквартирному будинку в Святошинському районі столиці». Тобто новиною тут було «мер перевірив».

Був сюжет про оснащення розвідки приладами нічного бачення, які передала компанія Ахметова «Метінвест». У такій стилістиці: «Поки росіянам їхні, з дозволу сказати, волонтери скидаються на гумові чоботи, уже й про це відомо в Україні, наші розвідники, наче на Різдво, розпаковують подарунки. Багато подарунків. Від компанії “Метінвест” сьогодні — 120 пристроїв, що бачать вночі». Рінат Ахметов є власником медіагрупи «Україна». Також було таке повідомлення: «Від початку війни переселенці у Запоріжжі отримали понад 21 тисячу продуктових наборів. І продукти продовжують надходити. Це допомога від Фонду Ріната Ахметова і отримати її можна у “зеленому центрі” “Метінвесту” у місті Запоріжжя».

Було повідомлення про поїздку радника керівника Офісу президента Михайла Подоляка на Херсонщину. Власне, новина лише в тому й була, що він туди з’їздив.

Було ще таке повідомлення: «Перша віцепрем’єр-міністерка і міністерка економіки Юлія Свириденко заявила, що Україні треба здійснити стрибок від жертви агресії до потужної регіональної суперсили. Також вона зауважила, що цілей економічного зростання України можна досягти шляхом членства України в Європейському Союзі, а також повного доступу до ринків країн Великої сімки та ЄС до 2030 року. Також назвала основні кроки посилення економічного зростання. Це, зокрема, виробництво сучасної зброї, розвиток атомної енергетики, розширення конкурентних переваг в агропромисловому комплексі, використання потенціалу ІТ, а також відновлення металургійних заводів». Де тут новина, крім того, що «заявила» і «також назвала»?

Повідомлення про відновлення електрики компанією ДТЕК було поєднане з розмовою з гостем студії — виконавчим директором компанії Дмитром Сахаруком. Попри безумовну важливість теми, пан Сахарук з’являється в ефірних блоках медіагрупи постійно. І розповідає, зрозуміло, приблизно одне й те саме. Симптоматичні й однакові запитання до нього від ведучих: «Як часто взагалі доводиться їздити і лагодити одне й те саме? Як часто доводиться ризикувати?» тощо.

Резюме. Інформаційна складова ефірного блоку медіагрупи забезпечувалася більше прямими ввімкненнями, яких було чотири. Із 16 сюжетів чистими репортажами були лише два, решта — це були огляди та нариси. Дуже докладним і з якісним коментуванням картинки було пряме ввімкнення Ірини Антонюк із Харкова. І був дуже якісний нарис Олени Чернякової про наречену захисника «Азовсталі», який нині в полоні. Цей нарис був ще й інформативним про нинішню ситуацію з полоненими захисниками «Азовсталі». Гостьові студії в ефірному блоці медіагрупи були переважно ньюзмейкерськими (11 гостей із 20). Марія Скиба і Максим Сікора якісно вели розмови з гостями. Був цікавий досвід: ведучі спілкувалися українською, гість Олексій Дикавицький —білоруською. І всім усе було зрозуміло.

В ефірному блоці медіагрупи найчастіше порушувався стандарт достовірності інформації. І найбільше з цих порушень було узагальненими псевдопосиланнями на авторство суб’єктивних думок. Стандарт точності порушувався менше, ніж у попередніх періодах моніторингу. Всі його порушення були невідповідністю картинки й тексту. Порушення стандарту відокремлення фактів від думок були або відсутністю авторизації власних думок гостьових ведучих, або власні висновки й оцінки в сюжетах та прямих ввімкненнях репортерів. В ефірному блоці було шість проявів піару. Прокремлівських наративів та токсичних персонажів не було.

Телеканал «Інтер» (9:00–15:00)

Зміст ефіру. Структура ефірного блоку була інформаційною: кожна ефірна година починалася випуском коротких новин, які вела Лілія Налягака, продовжувалася гостьовими студіями, які вели по черзі Олексій Фадєєв і Олександр Васильченко. В ефірному блоці каналу були такі сюжети:

• Руслана Смещука про наслідки обстрілів у Костянтинівці, Покровську, Авдіївці на Донеччині,
• огляд Євгена Соломіна про бої в Сіверськодонецьку, обстріли Лисичанська, бої на Донеччині,
• Яни Танчак про візит Макрона, Шольца, Драгі і Йоганніса,
• Марії Тарасової про навчання з протипожежної безпеки в одеському торговельному центрі,
• спецрепортаж Геннадія Стамбули про будні окупованого Маріуполя,
• Андрія Анастасова про початок жнив на Одещині,
• Олени Мендалюк про наслідки ворожих обстрілів населених пунктів на Дніпропетровщині,
• Світлани Шекери про збір слідчими доказів воєнних злочинів росіян у Безлюдівській громаді на Харківщині,
• Євгена Онопрієнка та Інни Гогой про наслідки обстрілів прифронтових населених пунктів у Запорізькій області,
• Марини Біленької про терор Росії в Сирії,
• Тетяни Логунової про скорочення постачання газу в Європу «Газпромом»,
• Богдана Вербицького про відновлення зруйнованих ворогом газових мереж,
• Світлани Чернецької про прогнози британських експертів щодо сценаріїв дій Кремля у війні,
• Вікторії Парфенюк про зрадницю Наталію Поклонську,
• сюжет Ольги Лучек про чоловіка з Херсонщини, який втратив усю свою родину,
• Ірини Васюри про чоловіка на прізвище Байрактар,
• Євгена Онопрієнка про дитячий блокпост на Чернігівщині,
• Мар’ яни Мартин про харківського співака, який в Ужгороді став кондитером,
• Артура Терещенка про алею дерев, висаджену вимушеними переселенцями у Дніпрі,
• Світлани Чернецької про художницю, яка втілює ідею гобелену, присвяченого художниці Марії Приймаченко, який вишивають частинами українки по всьому світу,
• Ніни Коломієць про загиблого на фронті ресторатора Івана Чеканюка,
• Анастасії Даугуле про онука Марії Примаченко,
• Жанни Дутчак про проблему на Прикарпатті, де переселенцям, які живуть у школах, треба до початку навчального року знайти житло,
• Марії Тарасової про відновлення роботи Одеського оперного театру.

Були прямі ввімкнення:

• три ввімкнення Олени Абрамович із Брюсселя про оголошення висновків Єврокомісії щодо надання Україні статусу кандидата в члени ЄС,
• Світлани Шекери про наслідки обстрілів у Харкові,
• Олени Мендалюк про ситуацію в Дніпрі та на Дніпропетровщині,
• Інни Гогой про ситуацію в Запорізькій області.

Гостями студії були:

• Наталія Козловська, заступниця міністра розвитку громад та територій, про плани відбудови зруйнованого окупантами Макарова на Київщині, про спрощену процедуру фіксації руйнувань, про плани відновлення інфраструктури (інтерв’ю Каріни Вакарєвої);
• Коба Накопія, депутат парламенту Грузії, про ймовірне надання статусу кандидата в члени ЄС Україні й Молдові та відмову в такому статусі Грузії, про ставлення грузинів до війни в Україні;
• Вадим Гутцайт, міністр молоді та спорту, про спорт у часи війни, про санкції проти російського та білоруського спорту, про міжнародну підтримку українського спорту;
• Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики, про відновлення зруйнованих культурних об’єктів, можливості повернення вкрадених артефактів;
• Іван Федоров, міський голова Мелітополя, про ситуацію в окупованому місті;
• Олена Шуляк, заступниця голови Комітету Верховної Ради з питань місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, про рішення Єврокомісії, про плани відбудови житла та інфраструктурних об’єктів;
• Наталія Бабаченко, радниця голови Дніпропетровської ОВА, про ситуацію в області з загиблими й пораненими, зруйнованим житлом та інфраструктурою, гуманітарною допомогою і евакуацією;
• Олександр Хорунжий, пресофіцер ДСНС, про те, як іде розмінування по Україні;
• Іван Ступак, експерт Українського інституту майбутнього, про перспективу надання Україні статусу кандидата в члени ЄС і про те, як це може вплинути на хід війни, про підсумки «Рамштайна-3» і постачання західної зброї, про загрозу нападу з боку Білорусі;
• Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень, про потенційний напад з боку Білорусі, про перехід українського війська на стандарти НАТО, посилення співпраці України з НАТО, перспективи звільнення Донбасу і Криму;
• Володимир Дубовик, директор Центру міжнародних досліджень, про результати візиту в Україну Макрона, Шольца, Драгі і Йоганніса, про перспективу надання Україні статусу кандидата у члени ЄС;
• Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень, про вплив війни в Сирії на війну в Україні, про позицію Туреччини;
• Андреас Умланд, аналітик Стокгольмського центру досліджень східної Європи, про рекомендацію Єврокомісії і перспективу надання Україні статусу кандидата в члени ЄС, про постачання в Україну військової техніки.

Крім того, в ефірі було відеозвернення Зеленського до учасників саміту балканських країн.

Порушення стандартів. Стандарт достовірності порушувався найчастіше узагальненими посиланнями на авторство суб’єктивних думок. Так посилався ведучий Олександр Васильченко: «Приїзд європейських лідерів вже назвали візитом підтримки та солідарності». Таке ж порушення було в сюжеті Яни Танчак: «Цей візит західноєвропейських лідерів вже назвали історичним». Кілька узагальнених посилань на авторство суб’єктивної думки були в сюжеті Андрія Анастасова: «Тож їхній урожай, кажуть фахівці галузі, ризикує опинитися у кишенях спритних трейдерів». «Але все це — крапля в морі, кажуть експерти. На їхню думку, потрібне розблокування морських портів. ... А для розблокування портів, додають експерти, потрібна наша перемога». І одного разу в сюжеті Світлани Чернецької: «Тому аналітики припускають, що Кремль зараз шукає, що б можна було б “продати” за перемогу в Україні». Узагальнене посилання було і в сюжеті Олени Мендалюк: «...Здається, що життя вирує. А все тому, зізнаються місцеві жителі, що вони вірять у ЗСУ та їхню перемогу».

В інформації про обстріл Миколаєва не було якісного посилання на джерело: «З самого ранку окупанти вдарили по Миколаєву. Відомо, що одна людина загинула, ще шестеро поранено, серед них дитина». Ведучий Олексій Фадєєв наводив статистику без посилань на джерела: «Майже 3,5 мільйона українців залишилися без житла через російських окупантів. Ті зруйнували та пошкодили 116 тисяч житлових будинків».

Порушень стандарту точності було цього разу небагато. Попри те, що частина БЗ робилися цього дня грамотно, були й звичні порушення. Так, повідомлення про обстріли Сіверськодонецька «ілюструвалися» фото, які не відповідали тексту ведучої. Бо йшлося про руйнування будинку культури, профілакторію, заводів, а показували житлові багатоповерхівки. Так само невідповідно «ілюстрували» й пряме ввімкнення кореспондентки про наслідки обстрілів у Запорізькій області.

У сюжеті Мар’яни Мартин у бекґраунді стверджувалося, що ракетний удар по Харківській облдержадміністрації був 24 лютого. Насправді ж — першого березня. Архівне відео цього ракетного удару було титроване геотитром «Ужгород».

Найбільше ж (15 із загалом 31 порушення) цього дня в ефірі «Інтера» було порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Неочевидне узагальнення було в сюжеті кореспондентки Ірини Васюри про українця з прізвищем Байрактар: «А от змінювати прізвища або називати на честь Байрактара дітей українці поки не почали». Це твердження базувалося на синхроні керівниці Черкаського РАЦСу. Навряд чи можна точно це стверджувати про всю Україну, не виключено, що в інших областях вже є хлопчики Байрактари. Тим більше, що 6 червня в блоці того ж таки каналу «Інтер» був сюжет із Прикарпаття про новонароджену дівчинку, яку батьки назвали Джавеліною, а чекали хлопчика, якого готові були назвати Байрактаром.

Багато власних міркувань були в сюжеті Яни Танчак: «Макрон, Шольц та Драгі. Ці три європейських політики своїми заявами щодо України неодноразово викликали дискусії. А увагу до свого візиту до української столиці прикували і світової преси, і світових політиків, і всього суспільства ще до того, як приїхали до Києва. Але, чесно кажучи, з візитом своїм вони тягнули на відміну від інших світових лідерів». «Найбільше в суспільстві критикують німецького канцлера. Ледь не кожна його заява — привід для скандалу. Слова та обіцянки Олафа Шольца про постачання важкої зброї в Україну розходяться із реаліями». «Іноді здавалося, що французький президент навіть виправдовується за свої попередні заяви, за дзвінки Путіну». «Цей візит західноєвропейських лідерів вже назвали історичним, навіть попри те, що вони затягували з ним». «Наскільки єдині європейці щодо статусу кандидата для України, ми побачимо вже на наступному тижні, а ось наскільки єдині в боротьбі проти Росії покажуть нові санкції та надання важкого озброєння, яке так необхідне нашій країні».

Безпідставне узагальнення робив ведучий Олександр Васильченко: «Одесити б’ють усі рекорди легковажності: засмагають на піску поруч із табличками “Обережно, міни! ” та не зважають на сигнали повітряної тривоги». Узагальнення було і в підводці Олексія Фадєєва: «Першою почала збирати врожай Одещина. Цьогоріч тамтешнім аграріям доволі складно. Все через несприятливі погодні умови, дороге паливо та невизначеність з ринками збуту. Утім, фермери не сумують та настрій абсолютно бойовий». І в сюжеті Андрія Анастасова: «За всім цим з острахом спостерігають сільські громади, де розташовані фермерські господарства. Адже великою мірою саме завдяки їм у ОТГ можуть працювати лікарні, школи, дитсадочки та інша інфраструктура». І в сюжеті Олени Мендалюк: «Та навіть з цього пекла люди виїжджати не поспішають».

Ведучий Олексій Фадєєв не авторизував власні думки: «В Україні ситуація в енергетиці ще складніша. На це є кілька причин. По-перше, ресурси. Їх замало і ми залежимо від імпорту. По-друге, інфраструктура. Там, куди змогли дотягнутися росіяни, фактично зруйнували все».

В сюжеті Світлани Чернецької були власні висновки і оцінки: «Час підтискає Кремль приймати нові рішення, бо до осені Росія може відчути на собі всі наслідки вторгнення в Україну. Санкції та ізоляція принесуть безробіття та інфляцію і все очевиднішими ставатимуть втрати особового складу. І на цьому тлі “продати” відверту брехню щодо перемог в Україні буде значно складніше. ... Тож найімовірніше, що в найближчому майбутньому війна перейде в нову фазу, позиційну. І натяки на це вже видно на сході».

Власні міркування були в сюжеті Вікторії Парфенюк: «Більше подібного Поклонська уже не скаже. Схоже, нова посада вимагає особливої поведінки. ... Що ж, мовчання в обмін на кар’єру — вже проторений для Поклонської шлях».

Було два порушення стандарту повноти інформації. В сюжеті Руслана Смещука йшлося про наслідки конкретного ворожого обстрілу, але не згадується, про який населений пункт ідеться (і в підводці до сюжету цього не було). Лише дуже згодом із титрів це стає зрозуміло. Місце дії слід заявляти для глядача одразу ж. У сюжеті Марії Тарасової про Одеський оперний театр було багато не титрованих синхронів (тобто незрозумілою для глядача була компетентність цих людей).

Інші зауваження. Якісним був спецрепортаж Геннадія Стамбули про будні окупованого Маріуполя, але зіпсований підкладеною музичкою, яка заважала чути інтершум, а подеколи й синхрони. Мало того, що шириться мода з підкладання музики під сюжети, цього разу на «Інтері» підклали музику навіть під окремий синхрон командира тероборони.

Двічі забули про фемінітиви: «Урсула фон дер Ляєн, це очільник Єврокомісії» (у ввімкненні Олени Абрамович), «притягнути країну-агресора» (в сюжеті Євгена Онопрієнка та Інни Гогой).

Елементи піару. Був один випадок піару бізнесу власника. Сюжет про відновлення зруйнованих ворогом газових мереж був по суті рекламою роботи і продукції компанії RGC Production, яка виробляє газове устаткування. Заявлений бренд, у тому числі і в титрах, і в кадрі. Синхрони представника компанії з презентацією переваг компанії тощо. Компанія належить інвесторові «Інтера» Дмитрові Фірташу.

Резюме. Інформаційна складова ефірного блоку «Інтера» була якісно забезпечена 9 репортажними сюжетами, в тому числі з прифронтових населених пунктів і з окупованого Маріуполя. І 6 прямими ввімкненнями, в томі числі з Брюсселя, де цього дня Єврокомісія оприлюднювала свою рекомендацію щодо можливого кандидатства України в члени ЄС. З репортажів найбільш якісними були сюжети Руслана Смещука про наслідки ворожих обстрілів на Донеччині, спецрепортаж Геннадія Стамбули про будні окупованого Маріуполя і репортаж Олени Мендалюк про наслідки ворожих обстрілів населених пунктів на Дніпропетровщині. Гостьові студії були збалансованими: ньюзмейкерів і експертів було приблизно порівну з 13 гостей загалом.

В новинах кілька матеріалів робилися дуже грамотно і кваліфіковано в сенсі презентації реального відео й коментаря ведучої за кадром, зокрема, це були БЗ про те, як львівські десантники знищили ворожу техніку «Стугною», про наслідки обстрілу в Лисичанську, про завезення гуманітарної допомоги поліцією в село на Донеччині, про супутникові знімки перевезення краденого українського зерна до Сирії тощо. Крім того, тепер на «Інтері» якісною була інфографіка втрат ворога й подавалася коректно, ведуча Налягака подавала всі позиції відповідно картинці на екрані.

Найчастіше цієї доби журналісти «Інтера» порушували стандарт відокремлення фактів від думок. Це були власні міркування в сюжетах і багато було безпідставних узагальнень. Ведучі гостьової студії часом не авторизували власні думки. І найбільше порушень стандарту достовірності стосувалося анонімних узагальнених посилань на авторство суб’єктивних думок. Порушень стандарту точності цього разу було небагато.

Був один прояв бізнесового піару — цілий сюжет, присвячений компанії «RGC Production», яка виробляє газове устаткування. Прокремлівських наративів не було, з токсичних персонажів авторкою сюжету виступала Анастасія Даугуле.

Телеканал «1+1» (15:00–21:00)

Зміст ефіру. Структура ефірного блоку каналу, як і завжди, була нерівномірною. Спочатку були 30-хвилинні новини і 30-хвилинна гостьова студія. Далі були годинні випуски новин і годинні гостьові студії. Випуски новин вів Святослав Гринчук, підсумковий випуск о 20:00 — Алла Мазур, гостьові студії вели Наталія Мосейчук і Максим Сухенко. У блоці каналу були такі сюжети:

• Олени Шворак про наслідки ранкового обстрілу Миколаєва,
• Марії Васильєвої про візит в Україну Макрона, Шольца, Драгі і Йоганніса,
• Антона Коцуконя про те, як наші бійці тримають оборону під Харковом,
• Віталія Афанасієнка про приїзд міжнародних слідчих до раніше окупованої Богданівки на Київщині,
• Олени Черняєвої про останні приготування до прем’єри в Одеському оперному театрі,
• Валерії Ковалінської про концерт «Кварталу 95» та інших виконавців у Будапешті,
• Алли Хоцянівської про пілотний проєкт швидкої побудови нового житла на місці зруйнованого окупантами в селі Дмитрівка під Києвом,
• Оксани Родіонової про те, як відбудовується Макарів на Київщині,
• Олени Шворак, про те, як цього літа організовують відпочинок дітей у таборах,
• Ігоря Бондаренка про цифрову блокаду Росії,
• Ірини Коваленко про рішення вилучити зі шкільного курсу літератури російських авторів,
• Вікторії Ніконенко про те, як готують виші до нового навчального року в умовах війни,
• Марічки Кужик про відродження капелою «Дударик» українських пісень, украдених росіянами,
• Вікторії Ніконенко про евакуацію волонтерами людей із зони боїв,
• Маргарити Потапової про службову собаку, який під кулями шукав свого господаря,
• Ірини Маркевич про роботу медиків у прифронтовому Покровську на Донеччині,
• Наталії Нагорної про Олену Куклу, яка втратила на війні чоловіка й сина і сама воювала проти окупантів,
• Наталії Волосацької про Івана Скибу з Бучі, який дивом вижив після розстрілу окупантами,
• Мар’яни Бухан про поховання окупантів на українських землях,
• і сюжет Яни Слісарчук про меми в соцмережах щодо візиту Макрона, Шольца, Драгі та Йоганніса в Україну.

Були прямі ввімкнення:

• Зоряни Степаненко (кореспондентки «Радіо Свобода») про рекомендацію Єврокомісії щодо надання Україні статусу кандидата в члени ЄС,
• і її ж ввімкнення про шанси України на остаточне отримання статусу кандидата в члени ЄС,
• Ірини Маркевич з Донеччини про роботу медиків у прифронтовому Покровську,
• Валерії Ковалінської з Відня про закордонне турне «Кварталу 95» та інших виконавців,
• Олени Мацюцької з Києва про театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» в Києві,
• Марічки Кужик про театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» у Львові.

Гостями студії були:

• Ігор Поліщук, міський голова Луцька, про загрози нападу Білорусі на Волинь, про переселенців у Луцьку;
• Францішек Вячорка, білоруський опозиціонер, про настрої в Білорусі щодо ймовірного вступу військ країни в війну;
• Віктор Бондар, народний депутат, про відбудову інфраструктури;
• Юлія Свириденко, міністерка економіки, про розблокування українських портів, про якийсь бізнес-форум у Роттердамі, про ситуацію з пальним, про відшкодування Росією всього зруйнованого в Україні;
• Ольга Стефанішина, віцепрем’єрка з європейської та євроантлантичної інтеграції, про рішення Єврокомісії, оцінка підсумків візиту Шольца, Макрона, Драгі і Йоганніса в Україну;
• Ігор Жовква, заступник керівника Офісу президента, про підсумки візитів Макрона, Шольца, Драгі та Йоганніса, а також візиту Джонсона в Україну, про висновки Єврокомісії, про розв’язання питання блокування українського агроекспорту;
• Денис Монастирський, міністр внутрішніх справ, про розмінування українських територій;
• Всеволод Ченцов, представник України при ЄС, про значення рекомендації Єврокомісії для майбутнього рішення щодо кандидатства України в члени ЄС, про наступний рух України до Євросоюзу;
• Роман Світан, воєнний експерт, про ситуацію на фронтах і про ймовірність наступу білорусів;
• Арман Качарян, експерт Міністерства охорони здоров’я, про різні етапи протезування, як отримати протез, що оплачує держава тощо;
• Олег Устенко, економічний радник президента, про гроші на пенсії, зарплати бюджетникам тощо, про можливості державної підтримки українців, про відбудову України після війни;
• Марк Фейгін, «відомий адвокат, блогер, не менш уже відомий, спеціаліст по Росії, по російських хворобах, я б сказала» (так представили ведучі), про виступ Путіна в подробицях, про заяви Токаєва щодо квазіреспублік.

Порушення стандартів. Наталія Мосейчук дуже змістовно розповідала про Путіна з дуже «достовірними» посиланнями: «Сьогодні повідомляють, що його виступ переносився на певний час і пов’язують це з начебто DDOS-атаками, а насправді кажуть, що кілька днів тому в нього була якась нарада і людина виступала, і перенервувала і йому стало зле».

Зведення із фронтів у новинах одного разу подавалося без посилань на джерело.

Святослав Гринчук казав: «І вже з’явилися подробиці зустрічі британського прем’єра Бориса Джонсона та президента України Володимира Зеленського». От, розумієте, ці подробиці просто «з’явилися». Нізвідки.

Узагальнене посилання на авторство суб’єктивної думки було у прямому ввімкненні з Брюсселя: «Водночас на Банковій розуміють, що розслаблятися не варто. В будь-якому разі сьогоднішній сигнал з Брюсселя інтерпретували так: Україна належить до європейського простору, попри намагання країни-агресорки її знищити».

Узагальнене посилання було в сюжеті Олени Черняєвої: «Втім, головне, кажуть актори, що вистави будуть».

Статистичні дані (кількість зруйнованих будинків, гроші, виділені державою на відновлення тощо) в сюжеті Оксани Родіонової подавалися без посилань на джерела. Як-от: «попередньо підрахували, що російські загарбники пошкодили 45 мільйонів квадратних метрів житла».

Постійні узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки було в сюжеті Ірини Коваленко: «Літературознавці передусім за те, щоб переглянути саму методику викладання літератури, бо мовляв учні не мають цілісного уявлення»; «І саме без них у школі, кажуть фахівці, цілком можна обійтися»; «Рішення складне, але необхідне, пояснюють фахівці».

Більшість порушень стандарту точності виникали через «творчу» роботу з картинкою. Якесь абсурдне було «ілюстрування» прямого ввімкнення з Брюсселя щодо рекомендації Єврокомісії. Перекривалося архівними планами війни, або планами, як Зеленський передавав опитувальник ЄС, або якимось парадом у Грузії. Хоча картинка архівна, про події вже доволі віддалені в часі, на ній був титр «наживо». У такому ж вигляді це було в ефірі тричі. «Ілюстрацією» слів гостя Ігоря Жовкви були плани засідання Єврокомісії, яке вже відбулося, титр при цьому теж був «наживо».

Розповідь міністерки Юлії Свириденко про якийсь бізнес-форум в Роттердамі (пишу «якийсь», бо до ладу глядачу не було пояснено, що то за форум) творчо «ілюстрували» якимось відео мостів, потягів, незрозуміло чого. Повідомлення про затоплення російського буксира українськими ракетами чотири рази в новинах «ілюструвалося» глибоко архівними, ще до повномасштабної війни, кадрами острова Зміїний (на яких усі будівлі на острові цілі); це відео не позначалося як архівне.

Цікаво, як на мене, намагалися «ілюструвати» пряме ввімкнення Олени Мацюцької про фестиваль «Мельпомена Таврії» в Києві. Показували навіщось міністра Олександра Ткаченка, хоча про нього кореспондентка і не говорила, а розповідала про театральні колективи, які опинилися без приміщення або під обстрілами. Оригінально й недоречно також «ілюстрували» повідомлення про заборону КМДА використовувати в Києві феєрверки й гучну музику архівними планами феєрверка на Майдані Незалежності. І, зрозуміло, без позначення, що це архів.

Спроби «ілюструвати» пряме ввімкнення кореспондентки з Брюсселя були вкрай невдалими. Бо нарізка відео включала в себе як плани засідання Єврокомісії, так і плани візиту чотирьох європейських лідерів до Києва напередодні, і ще якісь архівні плани Макрона тощо. І щоразу все було не до ладу: кореспондентка говорить про Єврокомісію, показують Зеленського з Макроном, Шольцем та іншими, говорить про цей візит — показують Єврокомісію тощо. Ну і просто взагалі недоречні краєвиди брюссельських вулиць.

Ведучі Наталія Мосейчук і Максим Сухенко кілька разів називали самозванця Олександра Лукашенка «президентом» (Україна його офіційно таким не визнає).

У випуску новин о 18-й годині ведучий Святослав Гринчук давав трохи «альтернативну» версію візиту Макрона, Шольца, Драгі і Йоганніса в Україну: «У Київ вони прибули потягом. До місця зустрічі добиралися під звуки сирен, адже так збіглося, що в цей час було оголошено повітряну тривогу, і після зустрічі відразу поїхали». Випала поїздка європейських політиків до Ірпеня.

У підводці до власного сюжету кореспондентка Валерія Ковалінська казала: «як відбувся вчора концерт в Бухаресті». А в сюжеті йшлося про концерт у Будапешті.

Багато було порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Узагальнення було в сюжеті Марії Васильєвої: «Однак багато хто в Україні побоювався, що лідери старої Європи будуть схиляти президента Зеленського до замирення з Путіним, навіть ціною втрати захоплених Росією територій». Узагальнення було і в сюжеті Вікторії Ніконенко: «Але діти, яким два роки навчання зіпсував ковід, а третій — московити, прагнуть до спілкування та вчитися в звичному режимі, тому дедалі частіше обирають іноземні виші».

Власні висновки, оцінки й узагальнення робила Марічка Кужик у прямому ввімкненні: «З приводу культури не відбереш і навіть силу, і це тільки підтверджує нинішній формат “Мельпомени Таврії”»; «Вона на основі українських купальських пісень. І це дуже знаково»; «Про те, щоб його скасувати, і мови не було. Навпаки, театрали захотіли підтримати Херсон».

І був дуже показовий, як на мене, випадок. Ведуча Наталія Мосейчук у запитанні до гостя Ігоря Жовкви каже: «Коли ви говорите, що могло б бути і навпаки: спочатку виконання умов, а потім уже кандидатство. Але сталося так, що нам пощастило». Досвідчений і прискіпливий дипломат Жовква, який до того розповідав про велику і системну роботу України для отримання саме такого висновку Єврокомісії, тут же виправив ведучу: «Я не казав, що нам пощастило». Мосейчук, звісно, змушена була погодитися: «Це моя інтерпретація». Але інший гість міг би і не виправляти цю інтерпретацію. Тобто це — приклад того, як легковажна журналістська оцінка може змінювати зміст певної інформації. І ілюстрація до того, чому в авторських продуктах журналіст має обов’язково чесно авторизувати власну суб’єктивну думку.

Кілька разів було порушено стандарт повноти інформації. Недостатньо було представляти Романа Світана просто як «військового експерта» (в сенсі воєнного). Слід було коротко пояснити аудиторії його компетентність у воєнних питаннях. Лише постфактум ведуча сказала, що він військовий льотчик, полковник у запасі.

При правильному використанні архівного відео для бекґраунду останніх подій на шляху до отримання Україною висновку Єврокомісії щодо кандидатства в члени ЄС архівне відео не титрувалося датами. Не було позначене архівне відео в бекґраунді в сюжеті Вікторії Ніконенко.

Інші зауваження. У мене склалося стійке враження, що «пряме» ввімкнення Зоряни Степаненко з Брюсселя у випусках новин о 16-й і 18-й годинах було повним повтором її ж прямого ввімкнення у випуску о 15-й годині. Тобто було просто записаним повтором, який редакція «1+1» видавала за пряме ввімкнення. Бо дуже сумніваюся, що Степаненко тричі казала дослівно одне й те саме на тій же локації. Свого часу ще в мирні часи «1+1» постійно грішив такими псевдопрямими ввімкненнями. Здається, зараз не час, а національний телемарафон — не місце для обману глядачів.

І ще я не зрозумів, навіщо ведуча Мосейчук так наполегливо і творчо двічі анонсувала вечірній блог Марка Фейгіна з Олексієм Арестовичем.

Одного разу Мосейчук забула про фемінітиви: «перший віцепрем’єр-міністр» про Юлію Свириденко.

Елементи політичного піару. Представлення гостя Віктора Бондара Максим Сікора робив так: «народний депутат України, депутатська група, партія «За майбутнє», людина, яка розбирається в інфраструктурі». Вичерпне пояснення компетенції пана депутата. І в титрах теж було: «народний депутат, група “партія За майбутнє»”». Якась фантасмагорія з цією «партією», як на мене. Партії як такої нема (тобто є лише формально, а не як розгалужена політична структура), ідеології у партії нема (що її ватажки самі визнають як «проблему партії»), а в ефірі «1+1» в національному телемарафоні весь час так підкреслюється оце «партія» «За майбутнє». Коментар пана депутата, зрозуміло, був «за все хороше», загальні фрази, як на мене, ні про що.

І були ціле пряме ввімкнення з Відня й цілий репортажний сюжет із Будапешта про благодійні концерти «Кварталу 95» в Австрії та Угорщині. Я розумію, що в редакції «1+1» надзвичайно потужний ресурс, але ж гнати цілу знімальну групу, та ще й устаткування для прямих ввімкнень у закордонне турне «Кварталу»?

Резюме. Інформаційна складова була забезпечена вісьмома репортажними сюжетами. І начебто було 8 прямих ввімкнень (щоправда, два з них, імовірно, не прямі й не ввімкнення, а одне було не репортажним, а спробою зробити у ввімкненні нарис). З найбільш якісних я би назвав репортаж Алли Хоцянівської про пілотний проєкт швидкої побудови нового житла на місці зруйнованого окупантами в селі Дмитрівка під Києвом і відмінні нариси Ірини Маркевич про роботу медиків у прифронтовому Покровську на Донеччині, Наталії Нагорної про Олену Куклу, яка втратила на війні чоловіка й сина і сама воювала проти окупантів, Наталії Волосацької про Івана Скибу з Бучі, який дивом вижив після розстрілу окупантами, і Мар’яни Бухан про поховання окупантів на українських землях. Гостьові студії в ефірному блоці каналу були переважно ньюзмейкерськими, що додавало до інформаційної складової (8 ньюзмейкерів із 12 гостей загалом).

В ефірному блоці каналу найбільше цього дня було порушень стандарту точності (більшість із них традиційно стосувалися некоректної роботи з картинкою). Були також порушення стандартів достовірності (різного виду), відокремлення фактів від думок і повноти інформації. Одного разу було також порушення етичних норм (груба нецензурна лайка в ефірі).

Було два прояви політичного піару. Проросійських наративів і токсичних медійних персонажів в ефірному блоці каналу не було.

Телеканал «Рада» (21:00–24:00) (оцінювалося 3 години ефіру)

Зміст ефіру. Структура блоку телеканалу «Рада» була такою: перша ефірна година була суцільною гостьовою студією. Далі канал повернувся до сітки з 15-хвилинними випусками новин на початку кожної години й гостьовими студіями до її кінця. Новини вів ведучий Антон Страшко, гостьові студії по черзі вели Олеся Ніцевич і Назар Довгий. В ефірному блоці каналу були такі сюжети:

• огляд Богдана Олійника про ракетний обстріл Миколаєва, обстріли Харківщини, бої за Сіверськодонецьк, потоплення російського буксиру біля острова Зміїний,
• Валентини Моїсеєнко про випускний вечір для вимушених переселенців у Хмельницькому,
• спецпроєкт Ольги Бутко «Герої» (розгорнуте «портретне» інтерв’ю — нарис) про Героя України Ігоря Гордійчука, керівника Київського військового ліцею імені Богуна.

Було одне пряме ввімкнення Зоряни Степаненко (кореспондентки «Радіо Свобода») з Брюсселя, про рекомендацію Єврокомісії.

Гостями студії були:

• Олена Шуляк, народна депутатка, представниця Кабміну у Верховній Раді про відновлення зруйнованого ворогом, про відшкодування збитків людям;
• Ростислав Смірнов, радник міністра внутрішніх справ, член «Добробату», про роботу волонтерського проєкту «Добробат» із розбору завалів і відновлення пошкоджених будівель, про залучення інвесторів до фінансування відбудови конкретних будівель;
• Андрій Івко, заступник голови Держагентства автомобільних доріг, про відновлення зруйнованих ворогом доріг по Україні;
• Леся Забуранна, народна депутатка, членкиня Комітету з питань бюджету, про підтримку внутрішньо переміщених осіб, про наповнення бюджету під час війни, про виплати бюджетникам і пенсіонерам, про списання кредитів за зруйноване окупантами житло;
• Тетяна Король, заступниця голови правління Пенсійного фонду, про індексацію пенсій, про отримання пенсій переселенцями і біженцями, виплати пенсій в складних ситуаціях тощо;
• Володимир Фесенко, політолог, про рекомендацію Єврокомісії щодо надання Україні статусу кандидата у члени ЄС;
• Іван Ус, головний консультант Інституту стратегічних досліджень, експерт із міжнародної економіки, про санкції проти Росії, про шляхи наповнення бюджету України за рахунок арештованих російських активів;
• Ігор Петренко, політолог, про підсумки візиту європейських лідерів до України в контексті і підтримки євроінтеграції України, і постачання зброї, і можливих перемовин із Росією;
• Віктор Ягун, генерал запасу СБУ, заступник голови СБУ 2014-2015 років, про постачання західної зброї, про підсумки «Рамштайна-3»;
• Антон Кучухідзе, політолог-міжнародник, про позиції України щодо переговорів із Росією, про євроінтеграцію України;
• Світлана Янчинська, президент Асоціації українських медичних працівників провінції Онтаріо (Канада), про українських біженців у Канаді.

Крім того, в ефірі було вечірнє відеозвернення президента Зеленського.

Порушення стандартів. Стандарт достовірності порушувався лише тричі. Ведуча Олеся Ніцевич посилалася на соцмережу: «Так, президент України Володимир Зеленський у своєму твітері привітав позитивний висновок Єврокомісії». Вона ж наводила статистичні дані по кількості зруйнованих окупантами будинків без посилань на джерело цієї інформації. Або ж так само без посилань на джерело ведуча казала, що «майже трильйон гривень знадобиться Україні на відновлення зруйнованих доріг».

Стандарт точності найбільше порушувався невідповідністю картинки й тексту. Недолугі спроби «ілюструвати» слова гостя — політкоментатора Володимира Фесенка. Наприклад, він говорив про Туреччину, а показували якийсь багатолюдний проукраїнський мітинг, здається, у Берліні. І до того ж явно взятий з архіву. Слова гості Олени Шуляк намагалися «ілюструвати» ще зимовим відео. Та й взагалі, коли йдеться про якісь більш абстрактні (з точки зору картинки) речі, як-от про арешт та направлення на репарації Україні російських активів у Європі, «ілюструвати» це планами зруйнованих будинків є якимось дуже сумнівним символізмом.

Пряме ввімкнення з Брюсселя було «перекрите» архівним відео якихось бойових дій, хоча кореспондентка говорила зовсім про інше — про реформи, які Україна вже провела і які їй іще слід провести тощо. Ну і, зрозуміло, архівне відео не було позначене як архівне. Так само недоречним було й «ілюструвати» теж архівним і теж не позначеним як архів відео візиту фон дер Ляєн в Україну напередодні рішення Єврокомісії. Бо в цей момент кореспондентка говорила про вимоги Єврокомісії до України. Або про Швецію, Данію та Нідерланди, які заявили про готовність підтримати Україну. Або коли кореспондентка казала про реакцію Зеленського на рішення ЄК, показували чомусь московський Кремль. А коли казала про Кремль — показували Єврокомісію.

У сюжеті Богдана Олійника було відео обстрілу. За кадром кореспондент розповідав про бої за Сіверськодонецьк, геотитр при цьому був «Обстріли Харківщини». Що показували насправді — невідомо. Повідомлення Олесі Ніцевич про спрямування 375 мільярдів гривень на соціальні виплати було «перекрите» відео пункту видачі гуманітарної допомоги. Що не одне й те саме. А повідомлення, що пенсіонери-біженці зможуть отримувати українські пенсії за кордоном, було «перекрите» відео людей на львівському вокзалі. Теж така собі, м’яко кажучи, «ілюстрація».

«Філігранно точним» було «ілюстрування» розповіді Назара Довгого про візит чотирьох європейських лідерів. Він розповідав, що з’явилося фото у вагоні, що на вокзалі їх зустріла Стефанішина, а показували Макрона, Драгі і Шольца в Ірпені.

І катастрофічним було недотримання стандарту відокремлення фактів від думок. Оцінки й безпідставні узагальнення робила ведуча Олеся Ніцевич: «Дуже тішить, що навіть попри такі складні економічні труднощі, все одно в нашій країні відбувається підвищення мінімального прожиткового мінімуму, і мінімальної зарплати, і пенсії індексуються. Тому що знаємо, що пенсіонери, літні люди — це найсумлінніші платники комунальних послуг». З третьої ефірної години блоку каналу в гостьовій студії почав працювати ведучий Назар Довгий, який не авторизував власних думок: «Добре, що така реакція на побачене, був би результат, і європейським лідерам знадобилося понад сто днів. Але знову ж таки, був би результат». При тому, що майже все, що цей ведучий говорив, було суб’єктивними міркуваннями: «Без перебільшення, потрібний візит, справді, хороші такі життєдайні слова, але щодо беку кожного з поважних гостей тут варто було би сконцентрувати, закцентувати точніше увагу об’єктивно, якщо аналізувати бек цих політиків і заяви та конкретні дії, точніше, здебільшого бездіяльність, то раніше говорити про те, що передувало, не варто від початків було б щось очікувати від них щось конкретного і притомного». І так далі, й тому подібне. Мені б довелося розшифровувати майже все, що говорив цей ведучий.

От іще один приклад розумувань ведучого Назара Довгого. Заздалегідь перепрошую за довге цитування (сам втомився розшифровувати, якщо чесно): «Тут можна згадати італійський, так званий італійський план врегулювання, що пропонував прем’єр Драгі. Він більше схожий був на капітуляцію, хочте чи не хочте. Ну, положення цього плану виглядали саме так. Перший пункт — припинення бойових дій та початок перемовин щодо військового нейтралітету України. Питання досить дискусійне, обговоримо. Другий пункт — країни-гаранти для України. Ну, здається, це вже колись було, не спрацювало. Третій пункт — можливість вступу України до ЄС. Ключове — “можливість”, а не вступ, але цей візит вже дав конкретні результати і про це ми на початку згадали. Ну і врешті питання ОРДЛО і Криму. Тут цікаво, в якому контексті вони це бачать, розв’язання цього досить такого непростого питання. І “багатосторонній договір для підтримання миру і безпеки в Європі”. Тут все норм. Ну і варто зважити на політичну орієнтацію італійської коаліції, зокрема те, як з лівими, наприклад, так і з правими у Драгі чудовий діалог і порозуміння, і було, і є. Про залежність Італії від російських енергоресурсів взагалі годі говорити. Лише газу 30 мільярдів кубометрів практично на рік Італія купує саме в Росії, тож чи може італійський миротворчий план бути для нас корисним тоді, коли збереглася шалена незалежність, тобто залежність, вибачте, від Російської Федерації, це велике питання». Отак от слухав я це все й думав собі: можливо, пану Довгому варто полишити кар’єру телеведучого на телеканалі «Рада» й одразу йти собі в експерти-політкоментатори або ж у політику? Дарма ж він марнує свій час. Ну і зрозуміло, що це ніяка не журналістика. Тим більше, що це я навів лише маленьку частину промови ведучого, а в цей час в ефірі хвилин зо п’ять терпляче чекав своєї черги вже заявлений для глядачів гість — справжній експерт. Формат гостьової студії передбачає все ж дати глядачу послухати кваліфікованого ньюзмейкера або експерта, а не ведучого, якого неможливо переслухати. Занадто багато було пана Довгого в ефірі телемарафону. Й усе «ведення» пана Довгого було суцільним брутальним порушенням стандартів журналістики.

Тричі порушувався стандарт повноти інформації. У представленні Лесі Забуранної ведуча Олеся Ніцевич не пояснила компетентність гості в бюджетних питаннях, які обговорювалися (те, що та є членкинею бюджетного комітету ВР). Експерта Ігоря Петренка не досить було представляти просто як «політолога». Слід було хоч якось пояснювати його експертний досвід. І так само не досить було представляти Антона Кучухідзе просто як «політолога-міжнародника».

Насправді є ще такий стандарт як оперативність. Розповідати на новинному каналі 17 червня о 23:15 як новину про візит Макрона, Шольца, Драгі і Йоганніса, коли сам візит проходив уже більш як за добу, по-моєму, було, м’яко кажучи, неправильним із точки зору цього стандарту.

Інші зауваження. Інфографіка про порядок фіксації пошкодженого окупантами майна була такою, яку глядач точно прочитати до ладу змоги не мав (надто багато тексту надто дрібним шрифтом):

Дуже дивне, як на мене, було запитання ведучого новин до кореспондентки в Брюсселі: «Як відреагували на ці новини зі столиці ЄС у Києві й Москві»? Наче з Брюсселя краще видно реакції в Москві, й тим більше в Києві, де, до речі, розташована редакція каналу. Все ж таки прямі ввімкнення як інструмент новин є саме для того, щоб розповідати, що відбувається на місці самого ввімкнення, а не за кілька тисяч кілометрів звідти.

До відома редакції телеканалу «Рада»: при перекладі синхронів іноземців варто робити так, щоб чоловіків озвучували чоловічим голосом, а жінок — жіночим. Бо Макрон і Драгі в ефірі «Ради» «говорили» жіночими голосами. Якось неприродно це виглядає.

Назар Довгий занадто сумбурно формулює власні думки. Ось, до прикладу, лише фрагмент: «Отже, тема заявлена, хотілося б трошки бекграунду, так би мовити, то, що передувало. До речі, сьогодні досить знаковий такий позитивний день для всіх українців, адже все ж Єврокомісія рекомендувала двадцяти, скажімо так, президентам і прем’єрам двадцяти семи країн, членам значить Європейського Союзу все ж таки надати статус офіційно постійного кандидата для України, ми про це неодмінно сьогодні так само поговоримо. Але, те, про що ми зараз будемо говорити, власне з паном Ігорем, це те, що передувало цьому рішенню, напевно, в тому числі». Ну дуже важко з формулюванням думки.

Завершенням однієї з промов ведучого Довгого, поки черговий гість терпляче чекав якогось запитання, було таким: «Я би просто хотів, щоб ви зараз сформулювали свою думку, а поки що ми почуємо Урсулу фон дер Ляєн, очільницю Єврокомісії, а далі повернемося до вас», — сказав і поліз дивитися у смартфон. Пану Довгому варто згадати, що є ще така річ, як елементарна ввічливість (порушення етичних норм).

Журналісти «Ради» часто продовжували забувати про фемінітиви: «Юлія Паєвська, відома парамедик» (Антон Страшко, при цьому казав також про Паєвську «волонтерка» і «керівниця»), «Зоряна Степаненко, кореспондент Радіо Свобода» (титр), «Сказала міністр соціальної політики Марина Лазебна» (ведуча Ніцевич), «про це повідомила президент виконавчого органу фон дер Ляєн» (ведучий Страшко), «Світлана Янчинська, президент Асоціації українських медичних працівників провінції Онтаріо» (титр).

Елементи політичного піару. Була недоречна згадка ведучої, що гостя Олена Шуляк є «головою партії “Слуга народу”» і згадка про це в титрі. Як партійність гості стосується теми відшкодування людям збитків за знищене окупантами майно? Більш вагомою була би згадка, що Шуляк є представницею Кабміну у Верховній Раді.

І так само недоречним було представляти ведучій і в титрах народну депутатку Лесю Забуранну як «представницю фракції “Слуга народу”» в контексті розмови про виплати допомоги вимушеним переселенцям, про наповнення бюджету під час війни, виплати пенсій і зарплат бюджетникам тощо. Справжню компетенцію гості в цих питаннях описувала б не її партійна приналежність, а те, що вона є членкинею Комітету з питань бюджету.

У гостьовій студії Назара Довгого наводилася цитата радника керівника Офісу президента Михайла Подоляка: «Сьогодні українці сплачують страшну ціну за захист вільної Європи від російських таборів. Невже наші люди заплатили замало крові, щоб отримати шанс бути у сім’ї ЄС». Невже Подоляк уже став політиком настільки високого рангу, щоб ось так у національному телемарафоні цитувати порожню, чисто іміджеву, емоційну і маніпулятивну його заяву?

Резюме. Інформаційна складова «Ради» була ніякою. Із трьох сюжетів був лише один «мирний» репортаж і лише одне пряме ввімкнення з Брюсселя, і то — кореспондентки «Радіо Свобода». Натомість якісним був нарис у спецпроєкті Ольги Бутко про керівника Київського військового ліцею імені Богуна Героя України Ігоря Гордійчука. В студії каналу за три години побувало 11 гостей, 5 з них були ньюзмейкерами.

При тому, що стандарти достовірності й точності подачі інформації порушувалися небагато, дуже багато (і я не зміг навіть підрахувати) було порушень стандарту відокремлення фактів від думок — завдяки ведучому гостьової студії Назару Довгому.

В ефірному блоці каналу я нарахував три прояви політичного піару. Проросійських наративів не було, що ж до токсичних персонажів, то Назар Довгий не лише працював на каналі ZIK, коли він належав Віктору Медведчуку, а й був одним із ведучих ганебного марафону «Тхне Соросом».

Важливі теми, які не були озвучені в телемарафоні 17 червня

В ефірі телемарафону 17 червня не згадували про такі важливі події / теми доби:

• Die Welt написала, що Шольц, Макрон і Драгі просили Зеленського відновити переговори з Путіним. В Офісі президента України це спростували.
• Макрон після візиту в Україну висловився проти «руйнації Росії», бо тоді не буде миру в Україні.
• Екскерівника управління внутрішньої безпеки СБУ Наумова затримали в Сербії. Він міг передавати російським спецслужбам секретну інформацію.
• Фейсбук видалив сторінку українського 5 каналу.
• Росія не відповідає на запити представників ООН, які розслідують її воєнні злочини в Україні, — Reuters.

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)

Структура блоків різних каналів була різною. У Суспільного вона була такою ж, як і попереднього тижня: 30-хвилинні випуски новин і 2,5-годинні гостьові студії. Ефірний блок медіагрупи «Україна» починався із тригодинної гостьової студії без випусків новин, в наступні три години була звичайна інформаційна сітка: короткий випуск новин на початку кожної години і гостьові студії до кінця. Кожна ефірна година блоку «Інтера» починалася 15-хвилинними випусками новин, продовжувалася гостьовою студією. В ефірному блоці каналу спочатку були 30-хвилинні новини і 30-хвилинна гостьова студія. Далі були годинні випуски новин і годинні гостьові студії. Структура блоку телеканалу «Рада» була такою: перша ефірна година була суцільною гостьовою студією. Далі канал повернувся до інформаційної сітки з 15-хвилинними випусками новин на початку кожної ефірної години і гостьовими студіями до її кінця.

В ефірному блоці Суспільного було три репортажних сюжети (із восьми сюжетів загалом) і два прямих ввімкнення. В ефірному блоці медіагрупи «Україна» було чотири прямих ввімкнення, а з 16 сюжетів лише два були чистими репортажами, решта — оглядами й нарисами. В ефірному блоці телеканалу «Інтер» була велика кількість (24) сюжетів, із них дев’ять були репортажними. Крім того було шість прямих ввімкнень кореспондентів. В ефірному блоці телеканалу «1+1» новинна складова була забезпечена вісьмома репортажними сюжетами і п’ятьма прямими ввімкненнями. У блоці телеканалу «Рада» новинної складової майже не було як такої, лише один репортаж і одне пряме ввімкнення.

В ефірному блоці Суспільного загалом було дев’ять гостей, більшість із них (5) були ньюзмейкерами. В ефірному блоці медіагрупи «Україна» загалом було 20 гостей, 11 із них були ньюзмейкерами, решта експертами. В гостьових студіях «Інтера» було сім ньюзмейкерів і шість експертів. У гостьових студіях телеканалу «1+1» було вісім ньюзмейкерів і чотири експерта. В ефірному блоці «Ради» було 11 гостей, п’ять із них були ньюзмейкерами.

Грубих порушень стандартів в ефірному блоці Суспільного було мало (7) і вони не були системними. Найбільше порушувався стандарт достовірності інформації (чотири рази). В ефірному блоці медіагрупи «Україна» загалом було менше, аніж попереднього разу, порушень стандартів точності й відокремлення фактів від думок, натомість більше було порушень стандарту достовірності (майже половина з 31 порушення загалом). Причому більшістю цих порушень — узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивних думок. Усі порушення стандарту точності стосувалися невідповідності картинки й тексту.

Найчастіше цієї доби журналісти «Інтера» порушували стандарт відокремлення фактів від думок (15 разів), найбільше було безпідставних узагальнень. Стандарт достовірності було порушено 10 разів. Порушень стандартів точності та повноти інформації цього разу було небагато.

В ефірному блоці телеканалу «1+1» цього дня було загалом 38 грубих порушень стандартів. Найбільше порушувався стандарт точності — 15 разів (у більшості випадків це була невідповідність картинки і тексту). Стандарт достовірності в різні способи було порушено 12 разів. Було одне порушення етичних норм.

В ефірному блоці телеканалу «Рада» найбільше порушувався стандарт відокремлення фактів від думок завдяки не відокремленим від фактів і неавторизованим висновкам і оцінкам ведучого.

В ефірному блоці Суспільного був один прояв політичного піару (недоречна згадка фракційної приналежності нардепа Веніславського). В ефірному блоці медіагрупи «Україна» було 6 проявів політичного піару (про доброчинність компанії «Метінвест» і роботу компанії ДТЕК — обидві належать власнику «України» Ахметову; про захід мера Києва Віталія Кличка, поїздку на Херсонщину радника керівника ОП Михайла Подоляка й цитати віцепрем’єрки й міністерки економіки Юлії Свириденко). В ефірному блоці «Інтера» був один прояв піару — сюжет, присвячений компанії RGC Production, яка виробляє газове устаткування і належить інвестору каналу Дмитру Фірташу. В ефірному блоці «1+1» були два прояви піару. По-перше, невиправдана контекстом згадка про фракційну приналежність гостя-нардепа від «За майбутнє» Бондаря. По-друге, промо «Кварталу 95». В ефірному блоці телеканалу «Рада» було три прояви політичного піару. Двічі не до ладу згадували фракцію / партію «Слуга народу». І ще позитивно згадували Михайла Подоляка.

В ефірних блоках усіх телеканалів / медіагруп 17 червня не було проросійських наративів. В ефірному блоці «Інтера» з токсичних персонажів авторкою сюжету виступала Анастасія Даугуле, на каналі «Рада» — Назар Довгий.

Канали / групи так досі й не навчилися взаємно анонсувати одне одного (Суспільне не анонсувало медіагрупу «Україна», а та, у свою чергу, не анонсувала «Інтер»). У кращому разі ведучі згадували, який канал / група буде наступним в ефірі («Інтер» передавав слово «1+1», а «1+1» — «Раді»).

Скріншот відео: ТСН/YouTube