24 лютого, коли Росія пішла в наступ на Україну, «Детектор медіа» мусив припинити свої постійні моніторингові проєкти, адже наповнення ефіру телеканалів повністю змінилося. Центральні канали об’єднались у спільний марафон «Єдині новини #UAРазом». Однак і під час війни моніторинг і контроль якості телепродукту залишаються важливими. Тому ми запустили нове дослідження — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Додаткові пояснення щодо застосування стандартів журналістики під час війни є в матеріалі — відповіді на критику моніторингу. Коротке резюме моніторингових звітів читайте тут. Також у рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону.

Примітка: «Інтер» не потрапив до моніторингу, бо виходив в ефір за межами доби 28 травня.

Телеканал «1+1» (0:00–3:00) (оцінювалося 3 години ефіру)

Зміст ефіру. Структура блоку була такою: годинний випуск новин «ТСН» (ведучий Святослав Гринчук) і дві години гостьової студії, яка цього разу називалася «Нічна варта» (ведучі Наталія Островська, Євген Куксін, Стас Ясинський і Євген Плінський). На початку третьої години були короткі оперативні новини (ведуча Катерина Нестеренко). В ефірі каналу було два репортажі, решта — нариси:

• Якова Носкова про прифронтові села Запоріжжя,
• Вікторії Стрєльцової про фіксацію правоохоронцями військових злочинів Росії в Харкові,
• Інни Лебеденко про родину з Київщини, у якій від ворожих обстрілів загинув батько, а скалічена матір залишилася з двома малими дітьми,
• Тетяни Хомич про чоловіка, який веде базу загиблих та зниклих безвісти на Волині,
• Наталії Гончарової про італійську віллу російського пропагандиста Соловйова,
• Ігоря Бондаренка про вишкіл військових і тероборонців із розмінування та замінування,
• Вікторії Ніконенко про канадську волонтерку, яка прикрашає малюнками пошкоджені обстрілами паркани в Бучі,
• Олени Лоскун про історію ікони, яка вціліла в розбомбленому окупантами будинку,
• Світлани Березівської про кошенят, яких врятували в Ірпені.

Прямих ввімкнень не було. Гостями студії були:

• Сніжана Матковська, українська біженка в Польщі, про пошук роботи за кордоном,
• Василь Воскобойник, голова Асоціації компаній із міжнародного працевлаштування, про вимоги роботодавців різних країн до біженців,
• Юлія Реброва, українська біженка, про досвід працевлаштування у Великій Британії,
• політкоментатор Валентин Гладких про звинувачення Медведчука на адресу Порошенка,
• Валерія Єгошина, журналістка програми «Схеми» («Радіо Свобода»), про ексгенерала СБУ Наумова, якого звинувачують у держзраді.

Крім того, в ефірі було відеозвернення президента Володимира Зеленського.

Порушення стандартів. В ефірі каналу було кілька грубих порушень стандарту достовірності. Так, ведучий Святослав Гринчук казав у новинах: «Посадовці кажуть, там виїхало до 90 відсотків населення, утім, деякі, попри вмовляння, залишаються і навідріз відмовляються їхати в безпечніші місця». У сюжеті Наталії Гончарової було псевдопосилання на анонімні джерела: «Про те, що ніхто за будинком не наглядає, свідчать і не забрані листи (у поштовій скриньці). З джерел "ТСН" стало відомо, що серед них повідомлення про те, що Соловйов не оплатив податок на свою італійську автівку». Євген Плінський у гостьовій студії робив узагальнене посилання на авторство суб’єктивної оцінки: «До перемоги ще там тижні, місяці, як пророкують військові експерти».

У випуску оперативних новин було відео без верифікації, взяте, ймовірно, із соцмереж («прильоти зняли на відео місцеві», сказала ведуча Катерина Нестеренко) із твердженням, що це ракетні удари по Харкову. Далі ведуча сказала: «Попередньо ці ракети були запущені із боку Бєлгорода. Є повідомлення і про те, що гучно і у Харківській області». Тобто три грубі порушення стандарту достовірності в одному повідомленні. І було в цьому випуску ще одне псевдопосилання: «Загиблих поховають у братській могилі у селищі Старий Крим. Рештки не ідентифікували. Тіла були сильно понівечені, розповіли місцеві». Без посилань на джерела інформації повідомляли про ракетні обстріли Дніпра.

Стандарт точності майже не порушувався. Було два випадки некоректного використання архівної картинки. Повідомлення про «відмежування» Московського патріархату від РПЦ в новинах було «перекрите» ще довоєнним архівним відео якоїсь хресної ходи. Зрозуміло, ці картинки відповідають тексту суто символічно. А в оперативних новинах повідомлення про цю ж подію було «перекрите» архівним відео Путіна і Кирила Гундяєва.

І багато було порушень стандарту відокремлення фактів від думок. У гостьовій студії було четверо ведучих, вони вдавалися до власних оцінок, висновків, припущень, узагальнень тощо. І далеко не кожного разу ці свої суб’єктивні думки авторизували. Ну ось до прикладу лише інтро цієї студії.

Ведучий Євген Плінський: «Втрати цієї війни вимірюються, друзі, не лише загиблими героями, понівеченою інфраструктурою, зруйнованими будинками. Головне — це люди, які виїжджають масово за кордон. Вже більше шести мільйонів українців вимушено і тимчасово виїхали за межі нашої країни, але з часом ці люди можуть втратити приставку “тимчасово” і можуть залишитись за кордоном назавжди».

Ведуча Наталія Островська: «Не дарма кажуть, що риба шукає там, де глибше, а людина — там, де краще. І ще до війни українці демонстрували, що можуть зірватись, поїхати за кордон, а в принципі непогано влаштуватися в еміграції. Але в нинішніх умовах люди поїхали не з власної волі. Українки зараз вимушені шукати надскладну роботу, аби прогодувати себе, прогодувати свою родину, бо чоловіки залишились в Україні захищати нашу державу».

Ведучий Євген Кусін: «І про це можна говорити годинами, але сьогодні у фокусі нашої уваги не про те, чому люди поїхали, як їх повертати додому, а про те, як українці виживають за кордоном, як українці заробляють за кордоном і за які гроші їм там жити».

Ведучий Стас Ясинський: «На третій місяць війни наші жінки та діти витратили всі гроші, які вони взяли з собою, тікаючи від ракет Кремля, і вже зараз всі зрозуміли, що потрібно шукати найголовніше. Робота зараз найголовніше».

Всі четверо висловлювали суб’єктивні думки, але ніхто не сказав, що це його думка.

Ще приклади. Власні неавторизовані оцінки Плінського: «За останні два дні головними новинами на тему колаборантів і державних зрадників відбулось насправді дві події. Це неймовірна заява Медведчука про те, що в усьому винен Порошенко». Євген Куксін неавторизовано висловлював власне припущення: «От, до речі, замах на Шевчика — це ж насправді дуже серйозний сигнал, тому що це означає, що зрадникам України ніхто нічого не забуде і навіть на окупованих територіях, під таким собі захистом окупантів, у них теж не буде спокійного життя, і тепер це просто факт». Ну і, зрозуміло, порушенням стандарту відокремлення фактів від думок є безапеляційне називання фактом власної думки. Гадаю, це не випадкова обмовка, бо трохи згодом ведучий Куксін казав і таке: «Нам, українцям, потрібно розуміти з цього лише один висновок, що розплата за зраду — вона неминуча. І це просто факт».

Власні неавторизовані оцінки й висновок ведучого Плінського: «От, наприклад, у нас є неймовірна і загадкова взагалі історія зрадника України зі Служби безпеки України. Генерал-майора Андрія Наумова, якого президент просто в прямому ефірі розжалував в цьому званні і відверто назвав зрадником. Для багатьох людей це прізвище нічого не говорить, але якщо виходить президент і на камеру під час війни називає твоє прізвище і називає тебе зрадником, ця людина цього точно заслуговує». З останнім твердженням ведучого навряд чи можна погодитися вже хоча б тому, що президент може, наприклад, помилятися. Я вже не кажу про презумпцію невинуватості.

І був неприпустимо жорстко порушений баланс думок. У студії майже пів години обговорювали звинувачення Медведчука на адресу Порошенка. Вже в анонсі другої години «Нічної варти» було заявлено звинувачення: «Чи перетвориться справа державної зради Медведчука на справу державної зради Порошенка». Далі були оцінки ведучого: «За останні два дні головними новинами на тему колаборантів і державних зрадників відбулось насправді дві події. Це неймовірна заява Медведчука про те, що в усьому винен Порошенко». Обговорити тему запросили політолога Валентина Гладких, якого у блоці «1+1» забагато (бо навіть ведучий Плінський чесно сказав про нього: «Людина, яка дуже часто з’являється в нашому ефірі»). Гладких заперечував політичний підтекст звинувачень Порошенка й доводив, що справа проти Порошенка не розколюватиме суспільство, що вона «на часі» і тому подібне.

Ведучий Плінський казав: «Є фундаментальні люди, які стоять в основі цього проросійського руху, і люди, які, будемо відверті, чекали перемоги Росії задля того, щоб тут створити повноцінну окупаційну владу». Ведучий Куксін: «Готувалися». Плінський: «Готувалися, ти правильно кажеш, і готували». Куксін: «І от підтвердження тому факту, що такі люди, отака фігура готувалася, це зізнання, які ми почули цього тижня від кума Путіна, його ще називають Віктор Медведчук. І знаєте, послухавши ці зізнання, воно як в старому анекдоті: зізнався Медведчук, а червоніє чомусь Петро Порошенко. Давайте послухаємо». Тобто тут ведучі стверджували, що Петро Порошенко працював на загарбання України Росією. І при цьому не була представлена позиція самого п’ятого президента, до студії не запрошували ні самого Порошенка, ні тих, хто міг бути його адвокатом.

Інші зауваження. Гостьова студія цього разу носила назву «Нічна варта» і вели її вже навіть не двоє ведучих, а четверо. В чому тут сенс, мені не зрозуміло. Бо за дві годину ефіру було лише п’ятеро гостей, подеколи ведучі говорили більше за гостей, бо ж кожному хочеться щось сказати, раз уже він в ефірі в цей нічний час.

І найбільше в цих розмовах було просто власних рефлексій на різні теми. Часом приблизно навіть такого змісту. Ведучий Плінський казав про Киву: «Людина зараз, людина взагалі феномен. Є версія британських учених, що взагалі мавпяча віспа почала передаватись саме через Іллю Киву». Це був, зрозуміло, жарт, але доволі симптоматичний, бо рівень обговорення теми колаборантів у студії в певний момент став саме таким. Той же Плінський казав про Киву: «Тобто це ошаліла мавпа, я вибачаюсь». Його підтримувала ведуча Островська: «Поведінку тварин треба вивчати». Плінський: «Мавпа, я вибачаюсь за те, що ми ставимо в один рядок цих людей». І далі розповідалися якісь фантастичні версії, що батько Киви нібито був убивцею ще в часи СРСР. «І от повертаючись до тези “яблучко від яблуньки недалеко падає”, якщо це дійсно батько Іллі Киви, а все співпадає». І тому подібне. Чесно кажучи, як для національного телемарафону це було занадто. А для інформаційного ефіру — радше дезінформаційно.

Ще одна не до кінця зрозуміла мені річ. Протягом усієї цієї «Нічної варти» на екрані був титр «Повтор». Мені не вдалося з’ясувати, де саме і в який час тоді була оригінальна версія. Бо в попередніх блоках телемарафону її не було.

В ефірі «Нічної варти» наводився розлогий фрагмент сюжету російських пропагандистів, зокрема таке: «В момент взрыва в подъезд входил глава военно-гражданской администрации с личной охраной. Агент киевских кураторов выжидал во дворе. Только увидел цель — нажал кнопку. О том, что могут погибнуть мирные жители, нацист не думал. Украинские власти в очередной раз показали истинное лицо, совершив покушение на человека, работавшего на благо города. Нацистов, отдававших приказ на устранение, не останавливало ничего. Ни мирные жители, ни детская площадка, которая находится в нескольких метрах. На данный момент ведутся следственно-оперативные действия. Виновные в теракте будут наказаны по всей строгости закона». Навіщо таке розлоге цитування наративів ворожої пропаганди у всеукраїнському ефірі? Зрозуміло, що потім ведучі глузували з цього відео. Але, на моє переконання, глузування — це найслабший із можливих аргументів для тієї частини аудиторії, яка хоч якою мірою є вразливою до російської пропаганди, і точно не аргумент для переконаних прихильників Росії. Тож потреби давати такий великий фрагмент цього відео не було. В ефірі пролунало, як мінімум, три наративи кремлівської пропаганди: про «владу українських нацистів», що «українці можуть знищувати своїх цивільних, у тому числі й дітей», і про «легітимну владу» на окупованих територіях.

Елементи політичного піару. Весь великий блок обговорення звинувачень на адресу Порошенка мав усі ознаки чорного піару: повна відсутність балансу думок, одноголосні однобічні звинувачення ведучих і гостя ефіру, негативна оцінна лексика й підміна фактів суб’єктивними думками. Не кажучи вже про те, що реального приводу обговорювати цю історію саме цього дня не було, ніяких подій / заяв із цього приводу в інформаційній картині дня не було, саме ж «викриття Медведчуком Порошенка» сталося, нагадаю, майже за тиждень до цього ефіру.

Резюме. Інформаційна складова ефіру «1+1» була цього разу надзвичайно слабкою: з 9 сюжетів лише два були репортажними (решта була нарисами), прямих увімкнень не було взагалі. Якісним був репортаж Якова Носкова про прифронтові села Запоріжжя.

Новинна складова була також надзвичайно слабкою і в гостьових студіях. До ефіру не запросили жодного ньюзмейкера, гостей запрошували радше під тематичні блоки, відтак із п’яти гостей ефіру було два експерти, дві українських біженки і журналістка-розслідувачка «Радіо Свобода». Теми обговорювалися не оперативні. У блоці «1+1» переважно порушувався стандарт відокремлення фактів від думок, бо численні ведучі гостьової студії переважно не авторизували власних висновків і оцінок. Трохи менше порушень стандарту достовірності й майже не було порушень стандарту точності. Натомість було жорстке порушення стандарту балансу думок, пов’язане з явним великим блоком негативного політичного піару. Озвучили в ефірі й наративи російської пропаганди.

Телеканал «Рада» (3:00–9:00)

Зміст ефіру. Структура ефіру була звичайною інформаційною, кожна ефірна година починалася десятихвилинним випуском новин і продовжувалася гостьовою студією. Новини вела Олена Морозова. Гостьові студії по черзі вели пари ведучих Тетяна Гончарова з Вадимом Герасимовичем і Ганна Гомонай із Максимом Зборовським. Сюжетів в ефірі каналу було дуже мало:

• Олега Решетняка про відновлення села Циркуни на Харківщині, звільненого від окупантів,
• Лілії Кочерги про свято останнього дзвоника для переселенців у Кропивницькому,
• Єви Миронової про людей, яким вдалося евакуюватися з Маріуполя.

Так само мало було і прямих ввімкнень, з них наближеним до репортажу було лише одне (перше):

• Дмитра Анопченка (кореспондента «Інтера» у США) про розмову Блінкена з Кулебою, про розблокування українського експорту, про надання Україні американських реактивних систем залпового вогню,
• Лілії Кочерги з Кропивницького про те, як працює місцевий хлібозавод,
• Вікторії Прокопчук із Бородянки, де закінчують зводити модульне містечко,
• Анни Ружін про проблеми з міським транспортом у Полтаві.

Гостями студії були:

• Олександр Грибан, заступник міністра економіки, про бронювання від призову окремих категорій працівників, про створення єдиної бази вакансій, про релокацію підприємств та відновлення економіки;
• Федір Веніславський, народний депутат України, член Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, про надання Україні систем залпового вогню, про ситуацію на фронті в Луганській області, про обстріли Харкова;
• Дарія Герасимчук, уповноважена президента з прав дитини та реабілітації, про злочини окупантів проти українських дітей, лікування в Україні і за кордоном поранених окупантами дітей;
• Сергій Гайдай, голова Луганської ОВА, про ситуацію в області;
• Олексій Яременко, заступник міністра охорони здоров’я, про резолюцію Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо Росії, про західну допомогу українській медицині;
• Юлія Тимошенко, народна депутатка, про військову допомогу Україні, про зустріч у Рамштайні, про виступ Кіссінджера, про пропозицію Джонсона, про вступ України до ЄС, імовірність застосування Росією ядерної зброї тощо тощо;
• Харитін Старський, пресофіцер бригади швидкого реагування Національної гвардії, про ситуацію на східному фронті і про перспективи українського контрнаступу;
• Валентин Гладких, політкоментатор, про запропонований Джонсоном союз з Україною та іншими східноєвропейськими країнами та Туреччиною, і перспективи членства України в ЄС;
• Олександр Левченко, посол України в Хорватії (2010–2017), про висилку хорватських дипломатів із Росії, про російські активи у Швейцарії, спроби посередництва Австрії й Італії тощо;
• Михайло Жирохов, військовий експерт, про оперативну ситуацію на фронтах, про перспективи контрнаступу, про можливі варіанти дій Росії;
• Олег Устенко, радник президента України з економічних питань, про курс долара, про можливості розблокування українського продовольчого експорту, про нафтове ембарго проти Росії, про відновлення економіки після перемоги, про ціни на бензин;
• Віктор Ягун, генерал-майор запасу, заступник голови СБУ (2014-2015), про ситуацію на фронті і ситуацію з резервами ворога;
• Дмитро Громаков, експерт Міжнародного центру протидії російській пропаганді, про протидію ворожій пропаганді;
• Богдан Ференс, експерт із міжнародних питань, про нафтове ембарго, про союз, запропонований Джонсоном;
• Сергій Кузан, керівник Українського центру безпеки та співпраці, про рух опору на тимчасово окупованих територіях;
• Андрій Ковальов, пресофіцер 112-ї бригади територіальної оборони, про можливі загрози повторного російського наступу на Київ з боку Білорусі;
• Василь Вовк, начальник головного слідчого управління СБУ (2007–2010, 2014-2015), про значення боїв за Сіверськодонецьк, про ситуацію на півночі України;
• Андрій Демченко, речник Держприкордонслужби України, про ситуацію на кордоні з Білоруссю, про пасажиропотоки на західному кордоні;
• Олена Бондаренко, співголова громадської організації «Батьки SOS», про навчання дітей біженців у Європі, про навчальний процес в умовах війни в Україні, про ідею перегляду навчальних програм, про відмову від російської мови та літератури у школах;
• Андрій Ремізов, в.о. директора Офісу з розвитку підприємництва та експорту, про новий додаток Мінцифри «Дія.Бізнес».

Крім того, в ефірі показували відеозвернення президента Зеленського.

Порушення стандартів. Майже всі порушення стандарту достовірності, яких було доволі багато (зокрема через велику кількість повторів одних і тих же інформацій), стосувалися повідомлень без перевірки взятих у соцмережах і телеграм-каналах ньюзмейкерів.

Також ведучий Вадим Герасимович говорив у запитанні до гостя: «Війська Росії намагаються витіснити українські сили з Лиману і розвинути наступ на Слов’янськ. Якщо говорити про стратегічну мету, яку переслідує наш ворог, то мова йде про те, що вони хочуть вийти на адміністративні межі Луганської і Донецької областей, а далі вже розпочати переговорний процес. Зокрема, є такі інсайди». Узагальнене посилання у прямому ввімкненні робила Анна Ружін: «На рейси не виходять приватні перевізники. Вони говорять, що тариф у 8 гривень дуже замалий». І в тому ж ввімкненні: «Вчора представники міської влади повідомили, що ті перевізники, які не виходили на маршрути, з ними будуть розривати договори».

Стандарт точності порушувався некоректною роботою з картинкою. Інформацію про заяву Бориса Джонсона щодо постачання Україні зброї було «перекрито» відео зруйнованих багатоповерхівок. Повідомлення про висновок американських правознавців, що Росія чинить в Україні геноцид, було теж «перекрите» відео зруйнованих будинків. Слова ведучої, що президент Зеленський візьме участь у саміті лідерів ЄС, були «перекриті» краєвидами адмінбудівель у Брюсселі. Навіщо? Повідомлення про бої на Харківщині «перекрите» відео, на якому рятувальники гасили пожежу. І так двічі. Повідомлення про бої на Луганщині «перекрите» нарізкою випадкового відео зруйнованих будинків. І так двічі. Повідомлення про те, що Всесвітня організація охорони здоров’я засудила агресію Росії, «перекрите» довільним набором архівних планів зруйнованого пологового будинку в Маріуполі, постріляних машин швидкої допомоги тощо. Без позначення, що це архів. І цією ж нарізкою кадрів було «ілюстровано» слова гостя, заступника міністра охорони здоров’я Олексія Яременка, який розповідав, як ухвалювалася резолюція ВООЗ стосовно Росії.

Загалом, як я вже не раз писав, намагання «перекривати» картинкою слова гостей призводить до гарантованої невідповідності картинки і слів. Як-от розповідь політкоментатора Гладких про ймовірний союз України з Великою Британією і державами Східної Європи була «перекрита» архівними картинками візиту Джонсона до Києва. Або розповідь про ситуацію на фронтах пресофіцера сил швидкого реагування Нацгвардії — якимись картинками військової техніки. Слова гостя Федора Веніславського «ілюстрували» краєвидами Вашингтона і виступом Байдена.

Тричі порушувався стандарт повноти інформації. Не досить було представляти Михайла Жирохова просто як «військового експерта», слід було дати пояснення його компетентності. Так само недостатнім було представлення Богдана Ференса просто як «експерта з міжнародних питань». Ведучий Зборовський при представленні гостя ефіру Федора Веніславського не забув згадати, що той із фракції «Слуга народу», але при цьому забув згадати важливу для контексту розмови інформацію, що Веніславський є членом Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки. Про це ведучий повідомив лише на четвертій хвилині розмови.

Інші зауваження. Мені здається, в редакції явно не розуміють призначення такого робочого інструменту, як пряме ввімкнення: навіщо було робити ввімкнення з хлібозаводу в Кропивницькому або з будівництва модульного містечка в Бородянці? Чи не логічніше було про виробництво хліба чи будівництво зробити повноцінні сюжети? Це повсякденні тривалі процеси, а прямі ввімкнення потрібні, щоби з місця події розповідати про подію сьогоднішнього дня.

Часом немає координації між новинами й гостьовою студією. Наприклад, БЗ про пса Патрона показали наприкінці гостьової студії і за десять хвилин повторювали в новинах дослівно й докадрово.

І ще журналісти далі забувають про фемінітиви: «Зараз поспілкуємось з народним депутатом України та двічі екс-прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко» (ведучий Герасимович). «Це заявила міністр закордонних справ Ліз Трасс» (ведучий Зборовський і титр у синхроні). «Владлена Паренкова, директор Кропивницького хлібзаводу», «Людмила Білик, керівник виробничої лабораторії» (титри). «Наша кореспондент Вікторія Прокопчук» (ведуча Гомонай).

Елементи політичного піару. БЗ про те, що прем’єр-міністр Денис Шмигаль і міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко нагородили медиків екстреної меддопомоги і передали їм автівки, придбані коштом ВООЗ та уряду Великої Британії. Типове «паркетне» БЗ з лексикою урочистого стилю і з «головними героями» події — прем’єром і міністром, а не з самими медиками.

Юлія Тимошенко в нинішній ситуації не є ньюзмейкеркою, бо не має стосунку до ухвалення будь-яких рішень (крім хіба голосувань за закони в парламенті, де її фракція має мінімальний вплив на результати голосувань). І вже точно вона не є експерткою, наприклад, у воєнній стратегії й тактиці, в характеристиках різних типів зброї, в дипломатії тощо. Ні, немає сумніву, що вона вправно вміє говорити на будь-яку тему. Але принципових новин у цьому інтерв’ю не було. Якщо за такі не рахувати менторські настанови пані Тимошенко уряду. Цілком, до речі, очевидні. Одне слово, дали їй змогу в довгому (цілих 23 хвилини!) інтерв’ю дати оцінку всьому, що відбувається.

Подавалася цитата керівника Офісу президента Андрія Єрмака про те, що Україні потрібні системи залпового вогню. Ця цитата не містила жодної принципової новини.

Недоречною була згадка про фракційну приналежність до «Слуги народу» нардепа Федора Веніславського — і на початку, і в кінці розмови з ним.

І ще був типовий «паркетний» матеріал, повторений двічі в ефірі. «Про успіхи у відбудові України розповів заступник керівника Офісу президента Кирило Тимошенко». У синхроні Тимошенко розповідав про відновлення інфраструктури Харківської області. За логікою, про це мав би говорити радше очільник області.

Резюме. Інформаційна складова ефіру цього разу була надзвичайно слабкою. Лише два з трьох сюжетів (це за шість годин ефіру) були репортажними. До прямих ввімкнень у редакції системно неправильний підхід, оскільки кореспонденти роблять їх не з подій, а намагаються в них розповідати нариси. Натомість гостей ефіру було чимало — 20. Із них більшість була експертами, «чистих» ньюзмейкерів було лише п’ятеро. Разом зі слабкою репортажною складовою шестигодинний ефір каналу можна було лише умовно назвати інформаційним.

Порушень стандартів було багато (частина з них багато разів повторювалася в ефірі). Основною вадою новин телеканалу була велика кількість фактів, узятих без належних перевірок зі сторінок ньюзмейкерів у соцмережах та телеграмах. Редакція продовжує некоректно використовувати архівну картинку, щоб «перекривати» різні повідомлення, і (що ще гірше) слова гостей студії. Тричі порушувався стандарт повноти інформації (ведучі не пояснювали глядачам як слід компетентність гостей). Натомість цієї доби я не побачив в ефірі каналу жодного порушення стандарту відокремлення фактів від думок — це добре.

В ефірі каналу було шість проявів політичного піару.

Телеканали ICTV та СТБ (9:00–15:00)

Зміст ефіру. Структура ефіру медіагрупи була такою ж, як і зазвичай. Ефір був поділений на півгодинні блоки, кожний із яких складався з 15-хвилинного випуску новин (які по черзі вели Анастасія Мазур і Андрій Ковальський) і різних елементів: гостьових студій (ведучою яких була Яна Брензей), фрагментів тижневика «Факти тижня» (які вели по черзі Оксана Соколова і невідомий мені ведучий), проєкту «Євротиждень» (Оксана Соколова) або якихось фільмів.

В ефірі медіагрупи виходили такі сюжети:

• Наталії Ничай про ситуацію в Миколаєві,
• Поліни Спасенко про розмінування в Горенці Київської області,
• Олега Корнієнка про бої на Донеччині,
• Андрія Почтєва про обстріли Комишувахи під Запоріжжям,
• Марії Малевської про те, як живуть люди у звільненому селі Руська Лозова під Харковом на лінії фронту,
• Анастасії Кожушко про відновлення одеського будинку, пошкодженого ворожою ракетою,
• Катерини Курбанової про вишкіл тероборони на Волині,
• Єгора Ромахла про відновлення волонтерами і Православною церквою України понищених окупантами сіл Чернігівщини,
• Тетяни Доцяк про ситуацію на Харківщині,
• Олександра Мужичука про евакуацію людей із Лисичанська,
• Тетяни Доцяк про декомунізацію харківських вулиць,
• Христини Величанської про ситуацію на ринку нерухомості,
• Наталії Кулик про зростання цін на городину через російську окупацію південних областей,
• Валерії Черненко про пошуки роботи в Польщі українськими переселенцями,
• Павла Васильєва про ймовірні спроби замаху на Путіна,
• Катерини Павловської про історичні паралелі між фінською війною СРСР і нинішньою війною Росії проти України,
• Катерини Курбанової про те, як українські бібліотеки очищають від радянської та російської літератури, що пропагує насильство, національну та релігійну ворожнечу,
• Оксани Михайлової про Ніжинський університет і Фонд Кучми,
• Людмили Цимбалюк про таксиста-волонтера із французьким бульдогом,
• Ірини Цимбал про собаку-водолаза рятувальників на Черкащині,
• Мирослави Прокопюк про переселенців, які у Львові продовжили родинний бізнес із виробництва суші,
• Людмили Цимбалюк про центр підтримки маріупольців на Вінниччині,
• Наталії Кулик про київських волонтерів, які прибирають і лагодять зруйновані окупантами будинки в Київській області,
• Катерини Курбанової про облаштування в Рівному лікарні під роботу в умовах бойових дій,
• Олексія Кобзаря про перепрофілювання роботи громадських організацій за підтримки ЄС.

І було два прямих ввімкнення:

• Тетяни Доцяк про обстріли у Харкові та області,
• Влада Круглова з виставки побитої ворожої техніки в Києві.

Гостями студії цього дня були:

• Вадим Лях, голова Слов’янської міської військової адміністрації, про ситуацію в місті;
• Віталій Барабаш, голова Авдіївської міської військової адміністрації, про ситуацію в місті;
• Єгор Чернєв, народний депутат, голова постійної делегації України в Парламентській асамблеї НАТО, про причини із затримкою і перспективи передачі Україні американських ракетних систем залпового вогню та іншого важкого озброєння;
• Сергій Притула, волонтер, про благодійний розіграш призу «Євробачення» і панами фронтмена Kalush Orchestra;
• Олександр Старух, голова Запорізької ОВА, про ситуацію в області;
• Олексій Чернишов, міністр із розвитку громад і територій України, про стан і можливості впорядкування бомбосховищ по країні, про оплату комунальних послуг українцями;
• Іван Федоров, міський голова Мелітополя, про партизанський рух і загалом ситуацію в місті;
• Ганна Маляр, заступниця міністра оборони, про ситуацію на фронті загалом і про ймовірність нового наступу ворога на Київ;
• Олександр Кубраков, міністр інфраструктури України, про відбудову зруйнованої ворогом інфраструктури, роботу «Укрзалізниці», варіанти експорту зерна суходолом;
• Петро Андрющенко, радник міського голови Маріуполя, про ситуацію в місті;
• Михайло Ільєв, начальник групи піротехнічних робіт та підводного розмінування управління ДСНС в Чернігівській області, і пес Патрон, про роботу з розмінувань на Чернігівщині, про роботу і славу Патрона;
• Євгенія Емеральд, снайперка полку «Сафарі» Нацполіції, про жінок на війні;
• Костянтин Сігов, директор Центру європейських гуманітарних досліджень Києво-Могилянської академії, про заяву Синоду Московського патріархату щодо відокремлення від РПЦ і прогнози щодо ймовірності реального відокремлення;
• Григорій Решетник, ведучий СТБ, про новий цикл програм на каналі СТБ.

Крім того, в ефірі були «Факти тижня», проєкт «Євротиждень» і два фільми проєктів «Антізомбі» і «Гражданская оборона».

Порушення стандартів. Почну із традиційного для цієї медіагрупи набору грубих порушень всіх стандартів загалом. Це такий собі «фірмовий стиль». Дуже поганий, я би сказав. Ведуча новин скоромовкою читає такий текст: «Цієї доби окупанти також обстрілювали місто Василівка в Запорізькій області. Інформації про постраждалих наразі немає. Окупанти продовжують обстрілювати населені пункти Донеччини. Цієї доби росіяни гатили по Святогірську, Богородничному та Вірнопіллю. Напередодні внаслідок обстрілів п’ятеро мирних жителів області загинуло, ще чотирьох важко поранено. На Луганщині ворог впритул обстрілював Сєвєродонецьк, пошкоджено 14 багатоповерхівок. Також серйозних ушкоджень зазнали 9 будинків у Гірському і по чотири — в Золотому та Лисичанську». Тут згадуються три області (Запорізька, Донецька і Луганська), хоча є ще й неназвана четверта (бо Вірнопілля — в Харківській області), і 8 населених пунктів. Під усе це показують два зруйновані обстрілами будинки — з яких вони населених пунктів, ба навіть із яких областей, зрозуміти неможливо. Геотитр часто бреше вже хоча би тому, що часом, коли ведуча називає вголос певну область, на екрані геотитр іншої області. А ще тому, що є відеоплани, які починаються під геотитром однієї області, а закінчуються під геотитром іншої (це взагалі повний абсурд, але я пам’ятаю, що в «зустрічних претензіях» до моніторингу від журналістів медіагрупи свого часу мені було категорично сказано, що, виявляється, з геотитром взагалі неможливо впоратися). При тому вся ця «інформація» подається без посилань на джерела. Тобто вона прийшла звідкись із космосу. Журналістам медіагрупи я щиро хочу порадити не змішувати докупи велику кількість різних подій у короткі тексти. І вже тим більше не «перекривати» ці тексти картинкою, яка випадково потрапила під руку. Бо це дивляться люди, яким не байдуже, що саме їм показують, коли згадують їхні рідні міста чи села. І я вже взагалі мовчу, що інформація ніколи не береться нізвідки, тому треба казати, звідки ви її взяли. І мовчу, що геть же ж незрозуміло, в яких саме населених пунктах було п’ятеро загиблих і четверо важко поранених. Невже це не важливо? Як мінімум, для тих глядачів, які мають у будь-якому зі згаданих населених пунктів родичів, це важливо.

Крім того, в ефірі медіагрупи ще була велика кількість порушень стандарту достовірності. Значна частина інформації в прямому ввімкненні кореспондентки Тетяни Доцяк була подана без посилань на джерела: що окупанти обстрілюють Харківщину і з Росії, зокрема, гаубицями «Піон» обстріляли Руські Тишки, Прудянку, Тернову, Коробочкіне і так далі. Доцяк у прямому ввімкненні, а згодом уже в сюжеті казала: «У соцмережах розмістили відео, як із російського Бєлгорода випустили три ракети». А згодом і ведуча новин Анастасія Мазур знову подавала це відео: «У соцмережах є відео, як із російського Бєлгорода по Україні було випущено три ракети». Як я писав уже вище (у блоці каналу «1+1»), зовсім не факт, що це саме відео ракет, випущених із російського Бєлгорода. І мене дивує те, як дві редакції запросто беруть на віру відео із соцмереж! І ні в кого з редакторів і ведучих навіть не виникає сумніву в достовірності цього відео й у відповідності його реальним обставинам.

Узагальнене псевдопосилання було в сюжеті Наталії Ничай: «Якби не було війни, кажуть місцеві, тут би рятувалися від спеки біля фонтанів десятки миколаївців».

Повідомлення про те, що Держінспекція з ядерного регулювання каже про загострення ситуації на Запорізькій АЕС, було взято зі сторінки в соцмережі. І (очевидно, як «доказ» достовірності) це повідомлення було «перекрите» скриншотом сторінки. Який у тому сенс, не розумію. І нічого не доводить, і прочитати його глядач з екрана не може. А навіть якщо у глядача хороший зір, йому треба знати англійську. В такому вигляді новину повторювали мінімум у двох випусках новин.

Ведуча Мазур не казала, звідки взяла статистику: «Росія розстрілює та бомбардує українські школи та садки, виші. Загалом постраждали майже дві тисячі навчальних закладів». І таку: «Виявилося, що Росія задіяла вже понад 45 відсотків наявного транспорту для матеріально-технічного забезпечення». Узагальнене псевдопосилання на оцінку було в сюжеті Наталії Кулик: «В уряді певнять, дефіциту овочів через окупований південь у нас не буде». Узагальнене посилання було і в сюжеті Павла Васильєва: «Російські ЗМІ повідомляють про нібито побиті горщики тікток-блогера Кадирова з прессекретарем Путіна Пєсковим та помічником Мединським». І у ведучого Ковальського: «Місію можуть організувати з Одеси, повідомляють європейські медіа». А ведуча «Фактів тижня» Оксана Соколова без посилань стверджувала: «Понад чверть мешканців України змушена була залишити свої домівки через війну».

Тричі журналісти узагальнено посилалися на авторство суб’єктивної думки. Ведучий Ковальський: «За оцінками експертів, досягнути довоєнного рівня економіці вдасться за 3-4 роки». І Валерія Черненко в сюжеті: «Аби убезпечитися від подібних ситуацій, експерти радять погоджуватися лише на пропозиції перевірених роботодавців». Узагальнене посилання було і в сюжеті Христини Величанської: «Ріелтори зазначають, сплеск цін можливий уже восени».

Чимало було й порушень стандарту точності. Так у випуску новин о 9:30 ведуча Мазур казала, що внаслідок обстрілів на Донеччині протягом доби загинуло п’ятеро мирних мешканців, тяжко поранено чотирьох. А у випуску о 12:00 ведучий Ковальський вже казав, що загинуло четверо, а поранено п’ятеро. Ще ведучий Ковальський казав про потоплений ракетний крейсер «Москва»: «Його вважали головним кораблем російського флоту». Насправді ж «головним кораблем» лише Чорноморського флоту Росії.

Решта порушень стосувалася некоректного використання картинки (переважно архівної), її невідповідності тексту в БЗ і в сюжетах. Повідомлення про зведення Генштабу в новинах було «перекрите» випадковим набором архівного відео без позначення, що це архів. І повторювалося в такому вигляді у трьох випусках новин. Так само випадковим набором архівного відео було «перекрито» й підводку до синхрону Зеленського. І відводку від нього.

Повідомлення про бойові дії на Херсонщині також було «перекрите» випадковим відео. Бо ведуча казала про обстріли сіл Херсонщини, а показували повітряний бій літаків, говорила про замінування берегів Каховського водосховища та облаштування окупантами пункту управління на гідроелектростанції, а показували якийсь сарай. І тому подібне.

У двох випусках новин повідомлення про обстріли Дніпропетровщини було «перекрите» архівним відео, зрозуміло, яке не відповідало тій конкретиці, яку казала ведуча. Повідомлення про бої на Луганщині, в якому згадувалася велика кількість подій у різних місцях області, було «перекрите» хаотичною нарізкою відео розбомблених будинків.

У прямому ввімкненні розповідалося, що харківське метро почало працювати, але люди через обстріли все одно ховаються в метро, а на відео були обстріляні вулиці міста. Повідомлення про закупівлю Пентагоном «стінгерів» у двох випусках було «перекрите» відео завантаження на літаки снарядів для гармат. Ведуча Мазур наводила статистику зруйнованих навчальних закладів, а показували зруйнований ірпінський міст і евакуацію з-під нього людей — не вказавши, що це архів.

У сюжеті Катерини Курбанової розповідь, що «в сусідній Білорусі військові маневри із залучення сил спеціальних операцій по-під кордоном з Україною продовжили щонайменше до 4 червня» була «ілюстрована» фірою з конячкою і дядьком на мотоциклі. Виглядало, як мінімум, кумедно.

У повідомленні про заяви канцлера Німеччини Шольца про допомогу Україні показували німецькі САУ. Яких Німеччина Україні і близько ще не надавала. Тобто в цьому випадку бездумне «перекривання тексту» створює маніпуляцію фактами.

Ведучий новин казав: «Сєвєродонецьк ворог декілька разів обстрілював впритул. Подекуди почалися вуличні бої. Пошкоджені 14 багатоповерхівок. Також обстріляне прилегле селище Синецький. Постраждали будинки у Гірському, Золотому, Лисичанську, Врубівці та Оріховому». Згадувалися сім населених пунктів, а «ілюстрували» це планами двох пошкоджених будинків.

У репортажі Тетяни Доцяк розповідалося про наслідки обстрілів у різних населених пунктах Харківської області, а показували відео Харкова. Повідомлення про зменшення Словаччиною залежності від російського газу було «перекрите» традиційними архівними трубами та вентилями. Ведучий розповідав про порт Одеси, а показували турецький порт.

Велике БЗ про рішення Московського патріархату з коментарями було «перекрите» випадковим набором відео з архіву. Повідомлення про кількість загиблих у боях за Україну спортсменів було чомусь «ілюстроване» відео якихось зруйнованих будинків. У «Євротижні» розповідали, що «Українська спілка відповідальних громадян, яку підтримує ЄС, придбала спеціальні автобуси для евакуації з Кривого Рогу», а показували в ролі спеціальних автобусів вокзал і потяг.

І багато було порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Висновки й оцінки робила ведуча новин Анастасія Мазур: «Росія розстрілює та бомбардує українські школи та садки, виші. Загалом постраждали майже дві тисячі навчальних закладів. Це теж прояв геноциду, й тому важливо підтримувати дітей та молодь, які попри все бажають навчатися». «Виявилося, що Росія задіяла вже понад 45 % наявного транспорту для матеріально-технічного забезпечення, але логістика в окупантів кепська, вони не в змозі забезпечити значну кількість військ навіть на відстані 100 кілометрів від власного кордону».

Власні міркування висловлював і ведучий Ковальський у новинах: «Окупантів не спиняють ні написи "діти", ні те, що цілять у садочки та школи. Вони цинічно нищать все і ще й знаходять виправдання своїм діям. Але за всі злочини нелюди будуть відповідати». «Очевидно, що церква Московського патріархату так вчинила під тиском громад, які спочатку великої війни почали ще активніше переходити до Православної церкви України. І хоче погасити ті бунти, які назрівають в суспільстві». «Уже зараз збитки від російської агресії оцінюють на рівні пів трильйона доларів. Тож масштаб міжнародної фінансової підтримки і "плану Маршалла" має сягнути принаймні трильйона. Важливо запропонувати механізми, які дозволять завдяки новим інвестиціям будувати підприємства, розвивати промисловість та отримати доступ України до світових ринків» тощо (задовго повністю цитувати). Імовірно, тут просто переказувалися думки якихось експертів, але, оскільки вони були без посилань на авторство думки, то автоматично стали думками самого ведучого.

Також ведучий Ковальський одного разу нечітко позначав межі цитати: «Є велика загроза, що ця проголошена незалежність суто формальна, наголошує архієпископ Православної церкви України Євстратій Зоря. Бо ця ж церква раніше вже заявляла про свою незалежність. Наголошує, що в документах має зазначатися автокефалія. Це канонічний термін, який означатиме реальну інструментальну незалежність від Москви. Тож варто зачекати усіх остаточних документів нового статуту, і тоді стане зрозуміло, чи про справжню незалежність ідеться». Від слова «тож» це вже сприймається як думка самого ведучого.

Висновки були в сюжеті Оксани Михайлової: «...президентський фонд Леоніда Кучми “Україна”, який уже не перший рік опікується університетом, подарував необхідне для дистанційки обладнання, бо освіта це не лише про навчання, а й про взаємопідтримку». «Освітній омбудсман України Сергій Горбачов заявив, що просвітницький геноцид — складова російського геноциду проти українського народу. Це означає, що відновлення права українських дітей та молоді на якісне навчання є ще одним фронтом війни за незалежність».

Безпідставне узагальнення було в сюжеті Анастасії Кожушко про відновлення одеського будинку, зруйнованого російською ракетою: «Втім, більшість людей все ж налаштовані оптимістично, бо вірять, що снаряд в одну вирву двічі не втрапляє» (це узагальнення на гіпотетичну «більшість людей» базувалося на єдиному синхроні мешканки будинку). Безпідставне узагальнення було і в сюжеті Катерини Курбанової: «Поки білоруси брязкають зброєю, пильності не втрачають і жителі прикордоння» — і аж один синхрон на підтвердження думки. І далі ще одне узагальнення: «Тож, якщо ворог надумає прориватися ще й з того боку, на нього чекатиме гідна відсіч і пощади не буде, запевняють бійці». Узагальнення було у прямому ввімкненні Влада Круглова: «Відвідувачі виставки вважають: техніки слід було виставити ще більше». І у ведучого Ковальського: «Мешканці ж столиці такий дизайн сприйняли позитивно та із задоволенням фотографують артоб’єкт для своїх соцмереж». Власний прогноз зробила в сюжеті Наталія Кулик: «Городини буде вдосталь, але от ціни навряд чи падатимуть навіть у розпал сезону».

Не представлений ведучий «Фактів тижня» не авторизував власних міркувань, і з яких переважно і складалися цілі підводки до сюжетів: «Президент Росії знову вибрався зі свого бункера, щоб пропаганда могла зняти сюжет, як їхній цар піклується про поранених російських вояків. Путін начебто відвідав військовий госпіталь. Оскільки медзаклад був схожий на якесь потьомкінське село, поранені солдати виглядали аж надто здоровими, а в одному з них користувачі впізнали актора, який уже брав участь у інших масовках. Тобто, можливо, це знову була вистава, адже Путін досі боїться замаху на себе. Як виявилося, небезпідставно». «Та якщо зазирнути в історію, то всі дії Москви — це мавпування старих методичок».

Ведуча «Фактів тижня» Оксана Соколова робила безпідставне узагальнення й оцінку (до того ж неавторизовані): «Серед тих, хто опинився за кордоном, цього тижня почала поширюватися паніка через новину, що ЄС планує відмінити безкоштовний проїзд в транспорті для українців».

Неавторизовані суб’єктивні думки були в сюжеті кореспондента «Фактів тижня» Павла Васильєва: «А втім, перші ознаки цього вже проявляються. Російські еліти дедалі частіше починають критикувати вождя за непрораховані наслідки від санкцій та воєнні провали в Україні. Нерви, схоже, здають і в самого Путіна». «Але чи визріє вже антипутінський заколот, чи його взагалі нема — питання поки що риторичне. Та в будь-якому разі наша перемога відправить у забуття і самого Путіна і його оточення». «З кожним днем час Путіна спливає. І схоже, він так і не вивчив історію, яка має властивість повторюватися. А вона досить красномовна: імперії зникають, а диктатори помирають».

І два істотні порушення стандарту повноти. У кількох випусках новин подавали «правильну» заяву канцлера Німеччини Олафа Шольца про допомогу Німеччини Україні. І не згадували у бекґраунді хоча би те, що Німеччина досі не надсилала Україні важкі озброєння, і що навіть у самій Німеччині опоненти різко критикують Шольца за гальмування військової допомоги Україні.

І ще показ архівного відео ворожого крейсера «Москва» був без позначки, що це є архів. І так було у двох випусках новин.

Інші зауваження. В ефірі медіагрупи StarLightMedia регулярно з’являються фільми проєктів «Антизомбі» і «Гражданская оборона». Як і раніше, ні ведучі медіагрупи, ні титри в самих фільмах не називають їхніх авторів, тобто фільми, де тексти є суцільними суб’єктивними міркуваннями, продуковані анонімними авторами. По-моєму, це ненормально. Тим більше в ефірі національного телемарафону, де все мало би бути гранично прозоро і зрозуміло. Крім того, так і не зрозуміло, чому ці фільми йдуть в українському ефірі ворожою мовою (певно, закон для цього ефіру не працює)?

Цього разу було два такі фільми. І хоч вони підписуються двома різними «проєктами», в них однакова стилістика, однаковий підхід і навіть голос у начитці. Стилістика загалом така: «И в целом здесь даже спорить не о чем: все они, безусловно, заслуживают либо пули, либо тюрьмы. Но при этом важно отметить весьма парадоксальную ситуацию: при всей своей упоротости и кровожадности российские пропагандисты куда больше вредят своей стране, чем помогают». «То есть представьте себе уровень неадекватности этого упыря. Вся Россия завалена гробами, счёт калек идёт уже на десятки тысяч, а чудак греет задницу в Москве и уже провоцирует новую войну». «И буквально тут же с подачи бездарного мужика Симоньян в России начинается истерика». «И конечно, в Москве от этого подгорает. Каждые 5 минут там визги, крики, новые угрозы». Ця «контрпропаганда» зроблена у стилі російської пропаганди. Мені здається, це було погане, неефективне рішення навіть до війни, а під час — й поготів.

У другому фільмі важко визначити єдину тему. Щось про те, як воєнна авантюра Путіна шкодить Росії: «Уже три месяца весь мир не перестаёт недоумевать. Это же до какой ручки нужно было дойти главному кремлёвскому шизофренику, чтобы помимо принесённых ужасов и тысяч смертей в Украине умудриться ещё и настолько сильно навредить своей собственной стране».

У цих «проєктах» не сказано не лише, хто їхні автори (чиї це все висновки і оцінки), але в них —купа якихось фрагментів висловлювань невідомих людей із російського телевізора (мабуть, відомих десь у ворожій Росії, але я, наприклад, із них зміг ідентифікувати хіба що Соловйова, Скабєєву та Симоньян). А загалом мені не зрозумілий головний посил цих фільмів: що є якісь Путіни, Соловйови, Шойгу, Патрушеви. І вони шкодять «своєй собствєнной странє». Але яка українцям справа до добробуту та майбутнього жителів Росії?

Ще одна для загадка — це так і не відомий мені ведучий «Фактів тижня». Його хоч коли-небудь представлять у телемарафоні? Усе ж людина має ім’я та прізвище, чому б це не сказати чи хоча би протитрувати? Тим більше, що він постійно висловлює власні міркування.

Гостем студії цього дня був ведучий СТБ Григорій Решетник, який розповідав про новий цикл програм на каналі СТБ. Мені здається, ефір телемарафону — не місце для самореклами медіагрупи.

І ще маю одне зауваження щодо підходу до гостьової студії. Вже не вперше ловлю себе на думці, що часом ведучі обривають на півслові цікаву розмову з гостем явно з міркувань хронометражу. Наприклад, так було в розмові із заступницею міністра оборони Ганною Маляр, коли обговорювали інформаційний вкид щодо нібито підготовки ворогом нового наступу на Київ; Маляр намагалася договорити, але їй не дали, хоча це було і важливо, й цікаво. Мені здається, що «точний» хронометраж у безперервному інформаційному ефірі не відіграє такої вже великої ролі, набагато важливішим є зміст; тим більше, що в окремих випадках хронометраж таки порушувався заради значно менш важливих тем. Нічого страшного не станеться, якщо випуск новин вийде на хвилину пізніше, якщо ньюзмейкер в ефірі говорить явно важливі речі.

Елементи політичного піару. У блоці медіагрупи 28 травня двічі показали піар-сюжет про допомогу Фонду Леоніда Кучми Ніжинському університету: «"Факти" побували на Чернігівщині, де Ніжинський університет імені Миколи Гоголя під час війни став прихистком не лише для студентів. Зараз виш відновив дистанційне навчання, а президентський фонд Леоніда Кучми "Україна" традиційно підтримав університет на освітньому фронті, оскільки опікується його студентами вже багато років». Титр у сюжеті був такий: «Ярослав Йотка, аспірант, стипендіат Президентського Фонду Леоніда Кучми "Україна"» (і Президентського, і Фонду — з великої літері в титрі, це не я помилився). І говорилося там так: «Університет відновив викладання дистанційне. А щоб було якісним і комфортним, президентський фонд Леоніда Кучми "Україна", який уже не перший рік опікується університетом, подарував необхідне для дистанційки обладнання, бо освіта це не лише про навчання, а й про взаємопідтримку». «Президентський фонд "Україна" і до війни опікувався багатьма школами та вишами, але тепер допомога навчальному процесу має особливе значення». І коментар Дарки Оліфер, прессекретарки фонду Кучми.

Резюме. Інформаційна складова ефіру медіагрупи забезпечувалася насамперед численними і якісними репортажними сюжетами, найкращими з яких були репортажі Наталії Ничай про ситуацію в Миколаєві, Поліни Спасенко про розмінування в Горенці, Олега Корнієнка про бої на Донеччині, Андрія Почтєва про обстріли Комишувахи і Марії Малевської про життя на лінії фронту в Руській Лозовій. Крім того, були також два прямі ввімкнення. Додавало новинності ефіру і те, що гостьові студії у блоку були переважно ньюзмейкерськими (із 14 гостей — 10 ньюзмейкерів). Ще з позитивного: ведуча Яна Брензей якісно вела розмови з гостями і, зокрема, чітко авторизувала власні думки. Грубих порушень стандартів в ефірі двох каналів цього разу було дуже багато — я нарахував їх аж 71. Причому порушувалися і стандарт достовірності за рахунок розмитих псевдопосилань, подачі інформації без перевірки зі сторінок у соцмережах і з телеграм-каналів. Стандарт точності порушувався некоректним використанням картинки. Шкода, були ж уже в медіагрупи цілком вдалі спроби працювати з картинкою коректно, але не цього разу. І грубо порушувався стандарт відокремлення фактів від думок.

У блоці медіагрупи було два прояви політичного піару (один піар-сюжет, повторений двічі).

Суспільне (15:00–21:00)

Зміст ефіру. Структура ефіру каналу різко змінилася і стала не дуже логічною. Починався ефірний блок каналу з майже 40-хвилинного випуску новин, далі йшло близько 2 годин і 20 хвилин гостьової студії, знову 40-хвилинний випуск новин, потім година 20 хвилин гостьової і підсумковий годинний випуск новин. Новини весь час вів Денис Зепсен, гостьові студії по черзі Андрій Діхтяренко та Євген Агарков. Протягом ефірного блоку каналу були такі сюжети:

• Петра Юровчика й Олександра Ватащука про життя прикордонних із Білоруссю сіл на Волині,
• Вікторії Гецко про гуманітарну допомогу прифронтовим селам Харківщини,
• Анастасії Терещук про те, як кияни самотужки відбудовують багатоквартирний будинок у Київі, пошкоджений російською ракетою на початку широкомасштабної війни,
• Ольги Лапшиної про вишкіл тероборонівців в Одесі,
• Андрія Крамченкова про наслідки ракетного обстрілу в Путивлі,
• Анни Добрань про весілля пораненого бійця в Кропивницькому,
• Діани Михайлик про підготовку української збірної з футболу до матчу із Шотландією,
• Нікіти Скоблікова про литовського журналіста, який збирає гроші на «Байрактар» для українського війська,
• Дарини Коломієць про дефіцит і ціни на пальне,
• Вікторії Гончарук про роботу аграріїв під час війни і в умовах дефіциту пального,
• Вадима Гринька про перспективи надання Україні статусу кандидата в члени ЄС і про значення цього статусу,
• Нікіти Галки про прогноз валютного курсу,
• Влади Прізової про можливості компенсації за знищене і пошкоджене окупантами житло,
• Ілони Захарук про геройськи загиблого воєнного льотчика Степана Тарабалку,
• Каріни Борисевич про луганчанина, який порятував від війни папуг,
• Анастасії Синяговської про хірурга, який рятував людей в окупованому Ворзелі,
• Анастасії Муратової про маріупольця, який пройшов фільтраційний табір окупантів,
• Дениса Шапошнікова про чернігівську школярку Ангеліну, яка втратила житло і школу,
• Марини Сметани про роботу харківських медиків-хірургів під час війни,
• Вікторії Гончарук про котячий хаб у Черкасах,
• Анастасії Терещук про паралелі, як Київ руйнували нацисти і як руйнують рашисти,
• Наталії Ткачук про створення пісні «Як тебе не любити, Києве мій».

Прямі ввімкнення були такі:

• Андрія Крамченкова про ракетні обстріли Путивля на Сумщині,
• Маргарити Дежкіної про ситуацію на Харківщині,
• Каріни Бугайченко з дня Києва,
• Наталії Ткачук про день Києва,
• Валентини Гурової про наслідки обстрілу Миколаєва й ситуацію з водопостачанням міста,
• Андрія Крамченкова про наслідки ракетного удару по Сумщині й ситуацію в області,
• Оксани Євпак про ситуацію в прикордонних із Білоруссю селах Волині,
• Каріни Бугайченко про день Києва і про пробіг під каштанами онлайн.

Гостями студії були:

• Олена Богдан, голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, про реальне значення рішення Собору УПЦ Московського патріархату;
• Ігор Терехов, міський голова Харкова, про ситуацію в місті, наслідки обстрілів, плани відбудови міста;
• Олександр Стрюк, голова Сіверськодонецької військової адміністрації, про ситуацію в місті;
• Анка Фельдгузен, послиня Німеччини в Україні, про перспективи постачання зброї Німеччиною, про роль канцлера Шольца в затвердженні рішень про передачу зброї Україні, енергетичні санкції проти Росії, про надання Україні статусу кандидата до ЄС (записане інтерв’ю Олени Ремовської);
• Руслан Ковбаса, керівник директорату соціальних послуг та захисту прав дітей Мінсоцполітики, про дитячий відпочинок влітку в умовах війни;
• Василь Артюх, головред видання «Трибун», про бої на околицях Сіверськодонецька;
• Олександр Богомолов, директор Національного інституту стратегічних досліджень, про проблеми на шляху України до ЄС;
• Лана Зеркаль, заступниця міністра закордонних справ з питань євроінтеграції (2014–2019), про пропозицію Джонсона Україні щодо союзу з Великою Британією, про перспективи вступу України до ЄС;
• Валерій Кавалевський, голова Кабінету представників Світлани Тихановської, про внутрішню ситуацію в Білорусі, маневри російських військ на території Білорусі, можливості вступу білоруської армії у війну, діяльність білоруських партизанів;
• Георгій Коваленко, ректор Відкритого православного університету, про реальне значення рішення Собору УПЦ Московського патріархату;
• Петро Черник, воєнний експерт, про надання Україні ракетних комплексів Harpoon і про можливості завдавати удари по військових об’єктах на території Росії;
• Давид Стулік, аналітик празького Центру «Європейські цінності», ексречник представництва ЄС в Україні, про перспективи надання Україні статусу кандидата у члени ЄС і прийняття шостого пакету санкцій проти Росії (записане інтерв’ю Олени Рамовської);
• Гено Табідзе і Леван Антадзе, представники Українського центру гуманітарної допомоги в Грузії, про волонтерську допомогу українським біженцям у Грузії і гуманітарну допомогу Україні;
• Андрій Шутка, волонтер, про акцію у Варшаві на підтримку вступу України до ЄС;
• Антон Дорох, співорганізатор акції на підтримку України в Берліні, про акцію;
• Сергій Луценко, син автора слів пісні «Як тебе не любити, Києве мій», про історію пісні;
• Павло Зібров, народний артист України, про пісню «Хрещатик» до Дня Києва.

Порушення стандартів. Порушень стандартів було значно менше, ніж у блоках інших каналах, але більше, ніж у попередніх періодах моніторингу. Так, було 7 порушень стандарту достовірності. Ведучий Андрій Діхтяренко ставив гостю запитання для уточнення неперевіреної інформації: «До речі, була інформація, поки що неперевірена, про те що ворог завдав удару по одному з мостів, які зв’язували ще Лисичанськ з частиною Донецької області». Але і в такому випадку слід було посилатися на джерело цієї інформації. І в розмові з іншим гостем ведучий казав: «Ходять чутки, і я також читаю про це в різних джерелах, поки що неофіційних, про те, що Росія не відкидає можливості передислокації на територію Білорусі також ядерної зброї». Не можна покладатися на чутки, потрібне бодай якесь, але реальне джерело. Ведучий гостьової студії Євген Агарков у питанні до гостя некоректно посилався на джерело: «В мережі з’явилась інформація, що російські військові зруйнували другий міст між Сєверодонецьком та Лисичанськом». Ведуча Олена Ремовська в інтерв’ю не послалась на фактичну інформацію: «Була також інформація, що стосується саме схвалення урядом, про те, що немає рішення».

Ведучий новин Денис Зепсен тричі робив некоректні узагальнені посилання: «Нині ситуація стабілізувалася, однак експерти кажуть, що тиск на валютному ринку досі є». «У половині з них завищували ціни на пальне. Через що в уряді вже говорять про те, аби повернути державне регулювання цін». «Якщо ворог захопить Лиман, це дасть йому перевагу у можливому просуванні вглиб Донецької області, зокрема до Краматорська та Слов’янська, кажуть військові».

Тричі порушувався стандарт точності. Пряме ввімкнення про ситуацію у волинських селах на кордоні з Білоруссю «ілюструвалося» відео, не відповідним тому, що розповідала кореспондентка. На мій жаль, Суспільне теж перейняло шкідливу звичку інших телеканалів — намагатись «ілюструвати» якимось відео слова гостей ефіру. Відповідно, слова білоруського опозиціонера Валерія Кавалевського були «перекриті» невідповідним відео. І зведення Генерального штабу по фронтах у підсумковому випуску було «перекрите» випадковим набором кадрів.

Двічі було порушень стандарт відокремлення фактів від думок. Узагальнення було в сюжеті Вікторії Гончарук: «За півтора місяця розпочнуться жнива. До цього часу, сподіваються аграрії, усі зернові сховища спустіють і будуть готові до нового українського врожаю». І узагальнення були у ввімкненні Наталії Ткачук: «Люди насправді вони дуже вдячні, що мають таку можливість сьогодні слухати ці пісні у Києві під відкритим небом, але вони не забувають, що це небо досі може бути небезпечне, адже часто і в Києві повітряні тривоги, як і по всій Україні».

Порушення стандарту повноти інформації були такими. У бекґраундовому сюжеті Анастасії Терещук про те, як у Другу світову Київ руйнували нацисти, зовсім не згадувалося, що значну частину будівель у Києві, в тому числі й Успенський собор Лаври, підірвали більшовики при відступі їхніх військ. Недостатнім було представляти Петра Черника просто як «військового експерта» (певно, в сенсі — воєнного). Необхідно було пояснювати його компетентність у питаннях війни. А у представленні Лани Зеркаль для обговорення перспектив євроінтеграції України важливим було згадати не те, що вона «Надзвичайний і повноважний посол України», а що вона п’ять років в МЗС займалася саме євроінтеграційним напрямом на посаді заступниці міністра.

Інші зауваження. Хороша інфографіка втрат ворога, але ведучий озвучує позиції не в тому порядку, як вони з’являються на екрані. І загалом не прораховано було швидкість зміни позицій у динамічній інфографіці. Редакції варто було б узгодити інфографіку з текстами за кадром.

Чомусь у каналу цього дня були постійні проблеми зі зв’язком, через що часом ведучим не вдавалося провести повноцінну розмову з гостями або ж зривалися прямі ввімкнення.

Був момент поганого планування. Пряме ввімкнення Наталії Ткачук про день Києва значною мірою повторювало попереднє ввімкнення Каріни Бугайченко, яке було менш ніж за годину тому.

І пару разів журналісти забували про фемінітиви: «Анналена Бербок, міністр закордонних справ Німеччини» (титр у сюжеті) «сказала посол Німеччини в Україні Анка Фельдгузен» (ведучий Діхтяренко в представленні і згодом у титрі).

Резюме. Інформаційна складова блоку забезпечувалася насамперед прямими ввімкненнями, яких було 8 (щоправда, були «дубльовані», тобто з повторами інформації), і 7 репортажними сюжетами. Були якісні репортажі Петра Юровчика і Олександра Ватащука про життя прикордонних із Білоруссю сіл на Волині, Вікторії Гецко про гуманітарну допомогу прифронтовим селам Харківщини і якісні прямі ввімкнення Валентини Гурової про наслідки обстрілу Миколаєва й Андрія Крамченкова про наслідки ракетного удару по Сумщині. У більшості прямих ввімкнень була коректна робота з картинкою, тобто кореспонденти коментують ту картинку, яку глядач бачить на екрані. Щоправда, слабким в інформаційному плані виявився підсумковий випуск новин о 20:00, який складався переважно з повторів сюжетів, які показували в попередніх ефірних блоках.

Гостьова студія на каналі була збалансована. Були як ньюзмейкери з основних тем дня, так і якісні експерти і учасники подій.

Порушень стандартів було більше, ніж у попередні періоди моніторингу. Була певна кількість некоректних посилань на джерела інформації як у новинах, так і в гостьових студіях, по кілька разів порушувалися стандарти точності, повноти інформації й відокремлення фактів від думок.

В ефірі каналу 28 травня не було проявів політичного піару, наративів ворожої пропаганди й токсичних медійних персонажів.

Телеканали «Україна»і «Україна 24» (21:00–24:00) (оцінювалося 3 години ефіру)

Зміст ефіру. Три години ефіру медіагрупи, які потрапили в цей моніторинг, були повністю гостьовою студією, яку вели Людмила Добровольська та Василь Пехньо. (Новин на початку не було, бо перед цим був підсумковий випуск новин у блоці Суспільного.) В ефірі були сюжети:

• Марини Асмолової про розмінування озера в селі Горенка на Київщині,
• Дарії Цисарук про відновлення напівзруйнованого окупантами Мотижина,
• Артема Джепка про вимушених переселенців,
• Анастасії Катаєвої про відкриття ринку житла,
• Оксани Шнайдер про призупинення Євросоюзом мит на українські товари.

Прямих ввімкнень не було. Гостями студії були:

• Вадим Бойченко, міський голова Маріуполя, про ситуацію в місті;
• Федір Веніславський, член Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони й розвідки, про ситуацію на фронті в Луганській області, про імовірність нового наступу на Київ, отримання Україною американських РСЗВ, пропозиція Джонсона про союз;
• Митрополит Епіфаній, предстоятель ПЦУ, про рішення Собору УПЦ МП;
• Анатолій Брикалов, міський голова Мирнограду Донецької області, про ситуацію в місті;
• Дмитро Сахарук, виконавчий директор компанії Ріната Ахметова ДТЕК;
• Анатолій Топал, віцепрезидент Асоціації керуючих нерухомістю, про ситуацію на ринку нерухомості в час війни;
• Ростислав Смірнов, радник міністра внутрішніх справ, про ситуацію на фронті і перспективи контрнаступу української армії, про ймовірність введення білоруських військ у війну;
• Єгор Чернєв, голова постійної делегації України в Парламентській асамблеї НАТО;
• Олег Устенко, радник президента з економічних питань, про світову продовольчу кризу і шляхи її вирішення, про прямі й непрямі збитки України від війни і шляхи компенсації цих збитків коштом Росії;
• Олег Жданов, воєнний експерт, про ймовірність нового наступу російських військ на Київ, про ситуацію на східному фронті, як нова зброя з Заходу змінить розклад сил на фронті;
• Катерина Рожкова, перша заступниця глави НБУ, про логіку зняття Нацбанком обмежень на готівковий курс валюти, про макрофінансову допомогу західних партнерів, про військову позику;
• Дмитро Соломчук, народний депутат, член Комітету ВР з питань аграрної та земельної політики, про експортну блокаду з боку Росії, про альтернативні шляхи українського агроекспорту, про вирішення дефіциту солі, про викрадення окупантами української продукції;
• Давид Гендельман, ізраїльський воєнний експерт, про оцінку ситуації на фронтах, про причини, чому Ізраїль не допомагає Україні важкою зброєю;
• Пітер Дікінсон, науковий співробітник Atlantic Council, про нову зброю.

Крім того в ефірі було відеозвернення президента Зеленського.

Порушення стандартів. Порушень стандартів було небагато. Три порушення стандарту достовірності. Були узагальнені посилання в сюжеті Анастасії Катаєвої: «Подавати тепер треба особисто, кажуть ріелтори». «Та вкладати у нерухомість інвестиційні аналітики поки що не радять». У сюжеті Оксани Шнайдер було узагальнене посилання на авторство суб’єктивної думки: «Україна в основному експортує сировину — зернові та сільськогосподарську продукцію, тож зараз прекрасний шанс використати нові можливості Євросоюзу, зазначають економісти».

Одного разу ведучий Василь Пехньо некоректно посилався на джерело суб’єктивної думки: «Усі чутки про швидкий наступ на Київ — це кремлівська пропаганда, яка має збурити паніку в Україні, кажуть офіційні українські особи. Зацитую: "ми вчора шукали, звідки така інформація могла з’явитися в соціальних мережах і це дійсно і російські джерела, і наші “небайдужі” громадяни". Ось що йдеться у цитаті українських офіційних джерел». Чи не краще було назвати ці джерела? В цьому випадку цитувалося сказане Ганною Маляр в ефірі телемарафону.

Всі чотири порушення стандарту точності були пов’язані з некоректним використанням картинки. Повідомлення про крадіжку окупантами металу з Маріуполя «ілюстрували» будівлею розбомбленого драмтеатру. Спроби «ілюстрування» слів гостя міського голови Маріуполя Вадима Бойченка відео зруйнованих будинків були невдалими, бо гість говорить про зовсім інші речі (складну епідеміологічну ситуацію, крадіжку окупантами металу з маріупольського порту тощо).

Сюжет Оксани Шнайдер про призупинення Євросоюзом мит на українські товари був «перекритий» повністю невідповідними тексту картинками, взятими з архіву. Невідповідними до абсурду. Кажуть про м’ясо і яйця, а показують тушки курей, про соки і крохмаль — показують пасіку й тому подібне. Крім того, ведучі розповідали про блокування Росією морських транспортних шляхів у Чорному морі, а показували при цьому плани посівної.

Два порушення стандарту відокремлення фактів від думок. Узагальнення було в сюжеті Анастасії Катаєвої: «Українці не поспішають ні купувати, ні продавати житло». А в сюжеті про відміну мит Євросоюзом висновки і оцінки авторки Оксани Шнайдер: «Державі потрібно розвивати переробну галузь, відчиняти двері для зарубіжних інвесторів і задля створення нових підприємств, а отже і робочих місць. Адже експорт готової продукції набагато вигідніший, при тому, що українські товари нічим не гірші від закордонних». «Зростання експорту допоможе стримувати негативні процеси, спричинені війною. А отже стабільнішим буде валютний курс і повільніше зростатимуть ціни в Україні». І одне порушення стандарту повноти інформації. Не досить було представляти Олега Жданова просто як «військового експерта», слід було коротко описувати його компетентність для аудиторії.

Резюме. Інформаційна складова блоку була слабкою — лише два репортажні сюжети. Прямих ввімкнень не було. Обидва репортажі були якісними: Марини Асмолової про розмінування озера в селі Горенка на Київщині і Дарії Цисарук про відновлення напівзруйнованого окупантами Мотижина. І був дуже якісний нарис Артема Джепка про вимушених переселенців.

Натомість гостьова студія (це були всі три години ефіру, які потрапили до цього моніторингу) була доволі інформативною. Із 14 гостей половина були ньюзмейкерами, і доволі сильними були експерти. Людмила Добровольська і Василь Пехньо якісно вели гостьові студії. Порушень стандартів було небагато. Проявів піару, наративів російської пропаганди і токсичних медійних персонажів в ефірі медіагрупи не було.

Важливі теми, які не були озвучені в телемарафоні 28 травня

• Росія завдала ракетного удару по Чорнобаївці під Херсоном, один загиблий і шестеро поранених.
• Через ворожі обстріли було зупинено роботу Слов’янської ТЕС.
• Президент Франції Макрон і канцлер Німеччини Шольц у телефонній розмові намагалися переконати Путіна припинити вогонь, відвести війська та звільнити захисників «Азовсталі».
• Путін скасував вікові обмеження для військових-контрактників.
• ООН навела статистику про понад 6,7 мільйона біженців з України.
• Фільм «Маріуполіс 2» убитого росіянами в Маріуполі режисера здобув спеціальну нагороду на кінофестивалі в Каннах.
• Президент США Байден скасував мито на імпорт української сталі.
• Послиня США отримала візу для роботи в Україні.
• По Кривому Рогу ворог завдав ракетних ударів, знищив завод.

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)

Ефірна сітка «1+1» складалася з годинного випуску новин і двох годинних блоків гостьової студії. Ефірна сітка «Ради» була звичайною інформаційною: короткі новини й гостьові студії щогодини. Ефірна сітка ICTV та СТБ складалася з півгодинних блоків, кожен із яких складався з новин та інших елементів. Значно змінилася ефірна сітка блоку Суспільного, до того ж стала не зовсім логічною: доволі довгі випуски новин були на першій і четвертій ефірних годинах, між ними були гостьові студії, остання година припадала на підсумковий випуск новин. Всі три години ефіру медіагрупи «Україна», які потрапили до цього моніторингу, були гостьовою студією.

Новинна складова була цієї доби надзвичайно слабкою на каналі «1+1», редакція обмежилася двома репортажними сюжетами (на три години ефіру). Так само майже не було репортажних сюжетів і реальних репортажних прямих ввімкнень в ефірі телеканалу «Рада». В ефірі медіагрупи StarLightMedia були численні і якісні репортажі, в тому числі з фронту, і два прямих ввімкнення. В ефірі Суспільного була достатня кількість репортажних сюжетів і прямих ввімкнень. Але в підсумковому випуску новин були переважно повтори. В ефірі медіагрупи «Україна» новин не було, новинна складова була представлена двома репортажами.

Дуже слабкою в інформаційному плані була гостьова студія на каналі «1+1»: з п’яти гостей не було жодного ньюзмейкера. На телеканалі «Рада» гостями студії були переважно експерти. Навпаки, в ефірі телеканалів ICTV та СТБ гостями були переважно ньюзмейкери (10 з 14 гостей загалом). Із 17 гостей ефіру Суспільного було по шість ньюзмейкерів і експертів з основних тем дня і були також учасники подій, зокрема організатори проукраїнських акцій у Берліні та Варшаві. В ефірі медіагрупи «Україна» половина з 14 гостей були ньюзмейкерами, решта — доволі сильні експерти з різних питань.

На каналі «1+1» було загалом 31 грубе порушення стандартів. Найбільше (20 разів, як мінімум) порушувався стандарт відокремлення фактів від думок за рахунок неавторизації гостьовими ведучими власних висновків і оцінок.

На каналі «Рада» загалом грубих порушень стандартів було 45, чимало з них просто неодноразово повторювалися протягом ефіру в різних випусках новин. Найчастіше порушувався стандарт достовірності через зловживання неперевіреною інформацією зі сторінок у соцмережах і телеграмах. Чимало також було випадків некоректного використання картинки. Натомість жодного разу не порушувався стандарт відокремлення фактів від думок.

У блоці ICTV та СТБ було 71 грубе порушення стандартів, причому багато було порушень і стандарту достовірності (недостовірність посилань на джерела, інформація зі сторінок у соцмережах і телеграм-каналах), і точності (переважно некоректне використання картинки, переважно архівної), і відокремлення фактів від думок (власні висновки й оцінки, безпідставні узагальнення в новинах, а також неавторизовані власні думки в тижневику).

Найменше грубих порушень стандартів було у блоці «України» (11) і Суспільного (13).

На каналі «1+1» був один випадок негативного політичного піару. І були озвучені наративи російської пропаганди. В ефірі каналу «Рада» було шість проявів політичного піару. В ефірі каналів ICTV та СТБ було два прояви політичного піару. В ефірах «UA: Першого» і медіагрупи «Україна» не було проявів піару, наративів роспропаганди та токсичних медійних персонажів.

Скріншот відео: Суспільне Новини/YouTube