Все менше і менше часу залишається до 4 листопада – президентських виборів у Сполучених Штатах. І хоча незабаром президентська кампанія фактично виходитиме на фінішну пряму, не можна сказати, що перемога вже остаточно в кишені сенатора Барака Обами. Хоча троє теледебатів і постійна присутність на телеекранах американських виборців не пішла на користь 72-річному Джону Маккейну. Адже у порівнянні з сорокасемирічним Бараком Обамою він виглядав далеко не таким привабливим політиком, як це б хотілося Республіканській партії. Великою мірою телебачення пошкодило політичному іміджу Джона Маккейна, оскільки старий, хоча й досвідчений політик, не завжди виглядав перед виборцями як перспективна політична фігура на майбутнє.

 

Але якщо з Бараком Обамою нібито все зрозуміло, сьогодні він є визнаним фаворитом президентської гонки, то нині американська преса ставить одне дуже важливе запитання: які шанси на президентство залишаються у Джона Маккейна? Як зазначає U.S. News & World Report: «Радники пана Маккейна сказали, що ключ перемоги – в таких республіканських штатах, як Флорида, Індіана, Міссурі, Північна Кароліна, Огайо і Вірджинія. Якщо йому вдасться заручитися переважаючою підтримкою у цих штатах, то він зможе перемістити до свого активу від 260 до 270 голосів виборщиків, котрі необхідні для перемоги. Радники пана Маккейна вважають, що вони знайдуть додаткові необхідні для них голоси виборщиків, забравши Пенсільванію у демократів, або сполучивши деяку комбінацію зі штатів Колорадо, Невади, Нью-Гемпшера і Нью-Мексико. Все ще можна говорити про те, що Маккейн має шанс на перемогу, але було б краще, якби він позбувся використання у своїй кожній третій пропозиції фрази “мої друзі”. Це стало для нього лінгвістичним кліщем, котрого він, як видається, ніяк не може вирвати із себе».

 

Очевидно, що в Республіканській партії покладають останні надії на інститут виборщиків і на те, що в 2004 році цілком може повторитися ситуація 2000 року, коли Джордж Буш, програючи Елу Гору за загальною кількістю голосів, переміг під час голосування виборщиків.

 

У своєму інтерв’ю телеканалу Fox News Джон Маккейн змушений був визнати, що зараз Барак Обама випереджає його за підсумками соціологічних опитувань. А коли кореспондент поцікавився у претендента на Білий дім, чи готовий він до програшу в президентській гонці і чи розглядав взагалі таку можливість, Джон Маккейн чесно відповів: «Звичайно, хоча я і не зациклююся на цій думці». Втім, республіканець у будь-якому випадку вважає себе тим, хто не програє остаточно. «Мені доведеться поїхати назад до Арізони, представляти її в Сенаті і жити з моєю чудовою сім’єю». Й тут кореспондент Fox News вирішив остаточно «дотиснути» Маккейна: «Значить, у разі якщо успіх відвернеться від вас у день виборів, то Джона Маккейна жаліти не треба?». На що сенатор Маккейн відповів досить загадково: «Не потрібно жаліти Джона Маккейна, а Джон Маккейн постарається не жаліти себе».

 

Утім, як наголошує газета Orangeburg Times Democrat, котра видається у штаті Південна Кароліна, для Джона Маккейна є добрі і погані новини. «Сприятливою новиною для кандидата від Республіканської партії є те, що, за останнім опитуванням Winthrop/ETV Poll, у нього залишаються шанси на отримання перемоги у Південній Кароліні 4 листопада. Опитування виборців показує, що 55% вірогідних виборців у Південній Кароліні підтримують Маккейна. І це порівнюючи з 35% підтримки Обами. Поганими новинами для Маккейна стало пов’язування його з президентом Бушем, яке триває й далі. Навіть у Південній Кароліні, де Буш на перших виборах у 2000 році набрав найбільше голосів і де зараз зберіг свою популярність, новини не є хорошими. Адже тільки 31% виборців схвалюють роботу Буша на президентській посаді. А 55% ставляться до цього несхвально. При цьому 67% опитаних в Південній Кароліні думають, що нація перебуває на неправильному шляху».

 

Список опитаних виборців було розширено під час опитування Winthrop/ETV Poll, до нього включили Північну Кароліну і Вірджинію. І, як далі зазначає Orangeburg Times Democrat: «Отримані дані вказують на те, що під час національного голосування Обама має реальну можливість перемогти у цих двох штатах. У Північній Кароліні Обама має найменшу перевагу – 44,6% проти 44,2% у Маккейна. А у Вірджинії демократ лідирує з 44,6%, проти 43,3% республіканця».

 

Однак, висунення губернатора Сари Пейлін Джоном Маккейном на посаду віце-президента зробило свою справу. У Південній Кароліні «чинник Пейлін» спрацював. Приблизно 28% потенційних виборців говорять, що її висунення робить більш вірогідним їхнє голосування за Джона Маккейна. 23% говорять, що це, ймовірно, не так. А приблизно половина опитаних повідомили, що це ніяк не вплинуло на їхній вибір. Є велика ймовірність, що Маккейн переможе у Південній Кароліні. Але голосування у Північній Кароліні і Вірджинії може принести погані новини для республіканців. Якщо Маккейн програє там, то він може програти і в інших ключових штатах, котрі були колись республіканськими.

 

Утім, цілком можна говорити, що у Джона Маккейна і Барака Обами є в запасі ще не задіяні резерви. Так, останнє опитування ABC/Washington Post Poll показало, що у національному масштабі Маккейн набирає 72% підтримки, а Обама лише 23% довіри серед білих євангелістів. Очевидно, що подібний електоральний відрив мав би дуже тішити Джона Маккейна. Але не тільки у порівнянні з рівнем підтримки на цьому електоральному сегменті чотири роки тому Джорджа Буша. Адже у 2004 році підтримка євангелістами Джорджа Буша становила також 78%, але водночас підтримка його опонента з Демократичної партії Джона Керрі була всього 21%.

 

Проте, за прогнозами аналітиків з телеканалу CNN, ставлення під сумнів можливості Джона Маккейна отримати більшу «скибочку» євангелістських голосів є критичним для його перемоги в півдюжини штатів, де він повинен був би перемогти: Північної Кароліни, Вірджинії, Джорджії, Огайо, Міссурі й Індіани. Адже немає впевненості в тому, що Маккейн може розраховувати на результати Джорджа Буша в цих краях у 2004 році. Подібні побоювання мають під собою певний ґрунт. Адже незважаючи на те, що в Сенаті Джон Маккейн голосував значною мірою відповідно до євангелістських турбот, проте він у минулому ворогував з Християнськими консервативними лідерами і, на відміну від Джорджа Буша, рідко говорив відкрито про свою віру.

 

Видається, що сьогодні Північна Кароліна стає одним із найважливіших «полів політичної битви» за президентство між Джоном Маккейном і Бараком Обамою. Варто пригадати, що на цей момент чотири роки тому президент Джордж Буш мав переважну підтримку виборців у своїй кампанії в штаті Північна Кароліна. Нині ж Джон Маккейн і Барак Обама змагаються за перемогу в цьому штаті з різноманітним політичним ландшафтом. Тимчасом як до виборів залишається фактично менше двох тижнів, Маккейн лише за минулий тиждень побував у Північній Кароліні двічі. А поїздка Обами до цього штату стала четвертою за рахунком, починаючи від кінця вересня.

 

Обидві команди претендентів на президентське крісло повною мірою використовують можливості радіо і телевізійних каналів. Крім того, тисячі республіканських відправників розсилають листи електронкою та здійснюють телефонні дзвінки, намагаючись пов’язати Барака Обаму з «екстремальними лівими». Прихильники демократів, у свою чергу, намагаються показати його як найкращого друга середнього класу. Вся ця напружена боротьба за прихильність виборців показує, що штат Північна Кароліна, котрий протягом 32 років був надійно зафарбований у червоний колір республіканської партії, став безкомпромісним полем електоральної битви за прихильність американських виборців.

 

Деяке зменшення підтримки кандидата-республіканця почасти можна пояснити тим, що Республіканській партії доводиться «плисти» проти зустрічного вітру економічної ситуації в країні. Однак є й інша вагома причина, що має прямий стосунок до демографії. Адже за останніми статистичними даними у період з 2000 до 2006 року населення штату зросло більше ніж на 800 тисяч чоловік, що є абсолютним рекордом для Сполучених Штатів. А це вже – чиста математика. Оскільки ті люди, котрі прожили у штаті Північній Кароліні усе життя, позиціонують себе як консерватори. А от населення, що переїхало до штату за останнє десятиліття, здебільшого дотримується більш помірних поглядів, і саме на їхню підтримку так розраховує демократичний кандидат Барак Обама.

 

Щоб усвідомити всю напруженість виборчих перегонів у штаті Північна Кароліна, варто лише побіжно переглянути місцеву пресу, котра іноді куди глибше аналізує політичні процеси на регіональному рівні, аніж центральні газети з Вашингтону, Нью-Йорку, Лос-Анджелесу чи Чикаго. Такі північно-каролінські газети, як The Courier Tribune, The Mountain Times, Charlotte Observer, Rhino Times, The Clayton News-Star, The Sampson Independent, The Herald-Sun чи The Daily Advance цілком переконують у тому, що у боротьбі 4 листопада між республіканцями і демократами за голоси виборців цього штату компромісу не буде.

 

Проте, як наголошує газета The Washington Post, «сильні економічні вітри дмуть на людей із різних боків, нав’язуючи їм президентські альтернативи з інтенсивністю, якої цей штат не бачив до цього часу. Багато північних каролінців або біжать у напрямі до одного кандидата, або біжать від іншого, і ці кандидати зараз стали виразниками прагнень і тривог людей. Північна Кароліна переживає період змін, і її населення намагається їх осягнути. Штат довго був жирною червоною крапкою на виборчій карті, починаючи від 1976 року, щоразу голосувавши за республіканського кандидата. Команда Обами, що має більші ресурси, відкрила 45 офісів у штаті, порівняно із 35 офісами Маккейна. Політична структура штату надзвичайно роздвоєна: консерватори і прогресивісти сконцентровані в обох партіях. Проте республіканці наражаються на небезпеку втратити своє домінування в листопаді. Їхній ворог – зміни».

 

Цілком можна сказати, що на президентських виборах 2008 року завдяки телебаченню і друкованим засобам масової інформації штат Північна Кароліна став своєрідним політичним полігоном для всіх Сполучених Штатів. Від каролінського тестування американської політики та від його наслідків багато що може змінитися під час остаточного вирішення питання, кому ж дістанеться президентська посада, Джону Маккейну чи Бараку Обамі.