13 грудня Верховна Рада ухвалила новий закон «Про медіа» у другому читанні і в цілому.  Голова комітету Верховної Ради з питань інформаційної та гуманітарної політики Микита Потураєв розповів «Детектору медіа» про процес ухвалення закону, зокрема конфлікти між різними політичними силами та компроміси, яких удалося досягнути для результативного голосування. Між іншим, і про вилучення змін до Виборчого кодексу, які монобільшість тепер планує ухвалити окремим законом. Очевидно, що різні політичні сили по-різному оцінюють цей закон, його позитивні та негативні сторони, зміни правил гри для медіа та потребу в подальших змінах на шляху до медійної реформи, якої чекає від України ЄС. «Детектор медіа» запитав про це Євгенію Кравчук («Слуга народу»), Миколу Княжицького і Володимира В’ятровича («Європейська солідарність»), Ярослава Железняка («Голос») та Ірину Констанкевич («За майбутнє»).  «Детектор медіа» також звернувся по коментар до пресслужби лідерки «Батьківщини»  Юлії Тимошенко, де редакції запропонували  ознайомитися з її дописом щодо ухвалення закону у фейсбуку.

Євгенія Кравчук, фракція «Слуга народу»:

1. Як ви в цілому оцінюєте ухвалений закон «Про медіа»?  У чому він змінить правила гри для медіа?

— Я, як співавторка і людина, яка три роки працювала над цим законом, вітаю таку єдність Верховної Ради і що за годину перед прийняттям усі фракції та групи вирішили підтримати законопроєкт «Про медіа». В цей день до нас зверталася президентка Європарламенту Роберта Мецола. Вона вітала Верховну Раду з імплементацію європейського законодавства. Це не тільки імплементація директиви — це велика медійна реформа, яка має високу легітимність.

Якщо говорити про індустрію і правила гри для різних медіа, то кардинальних змін немає. Але є полегшення. Наприклад, для ліцензіатів буде створено електронний кабінет для спілкування з Нацрадою, який замінить листування з регулятором. Окрім цього, дешевшим стане ліцензування для супутникового мовлення, і таку ліцензію буде простіше отримати. Традиційні аудіовізуальні медіа отримали багато переваг. Але є й певні обмеження. Наприклад, відповідно до директиви, визначено положення щодо захисту дітей. Прописано, в який час можна показувати контент, який може бути шкідливим для дітей. Також є обмеження на час війни і російської агресії. Це був наш компроміс із європейцями, які сприйняли жорсткі норми з огляду на війну, але попросили зробити цей розділ тимчасовим.

Також у новому законі є блок змін до закону про суспільне мовлення. Нарешті Суспільне зможе працювати у копродукції з іншими мовниками. Багато сильних каналів захочуть спільно із журналістами Суспільного зробити документальні програми про війну. У Суспільного є багато філій та унікального матеріалу, який треба використовувати. Також Суспільне зможе використовувати  державне фінансування для своїх диджитальних платформ. Я дуже тішуся, що ці платформи розвиваються і можна буде просувати їх бюджетним коштом.

2. Які були найбільш дискусійні питання? Щодо яких із них удалося досягти компромісу, а щодо яких — ні?

— Хочу подякувати голові профільного комітету Микиті Потураєву та іншим колегам. Тому що після першого читання було подано 2300 правок. І ми пройшлись по кожній правці, для цього провели сім чи вісім засідань підкомітету, а далі було ще три засідання самого комітету. Багато речей ми виписали разом із колегами, досягли багатьох компромісів. Щодо основних публічних зауважень: були питання щодо квотування. У першому читанні цей закон не охоплював квоти, а до другого читання ми ухвалили компромісну правку, що квота української мови — 90% для національних каналів і 75% для регіональних — має запрацювати швидше на пів року. Фактично ми даємо рік каналам, щоб вони могли підготуватись, зробити переклад та зняти нові програми. Ми розуміємо, що, на жаль, зараз телевиробництво майже не працює. Дуже мало програм знімається, серіали та фільми стоять на паузі. Але у бюджеті на 2023 рік закладені певні гроші на підтримку індустрії, і вони підуть на виготовлення контенту, тому квоти можна буде виконати швидше. Деякі дискусійні питання вирішувалися вже у сесійній залі. Шкода, що «Батьківщина» та «ЄС» в останній момент вирішили, що для них неприйнятні зміни до Виборчого кодексу. І поставили умову, що якщо їхня позиція не буде врахована, то вони не лише не голосуватимуть за закон (голосів і так було достатньо), а заблокують процес: вимагатимуть голосування по кожній правці, тоді розгляд затягнеться надовго і ми не встигнемо ухвалити закон вчасно. І хоча й індустрія, і громадські організації були проти вилучення змін до Виборчого кодексу, ми були змушені піти на ці вимоги двох фракцій.

Одна з вимог Євросоюзу була в тому, щоби в Україні був сильний регулятор із відповідними повноваженнями. Нарешті в Нацради будуть такі повноваження для регулювання медіа під час виборів. Але при цьому у Виборчому кодексі були старі правила агітації тощо. Вони не оновлювалися з 2009 року. І вийшло так, що повноваження в Нацради є, а правила старі. І індустрія наполягала одразу змінити і правила. Тому хоч ми і прибрали зміни щодо виборчого законодавства із закону «Про медіа», але вирішили, що цього або наступного тижня ми зареєструємо окремий законопроєкт зі змінами до Виборчого кодексу. Звісно, зараз не зрозуміло, коли будуть вибори, але ми маємо закрити цей гештальт.

І другий компроміс, якого ми дійшли в самій сесійній залі, стосувався каналу «Рада». Наші колеги з «Європейської солідарності» трохи перебільшують, коли кажуть, що немає такого поняття як парламентський канал, це все одно державне мовлення і європейці ніколи такого не пропустять. Ми перепитували у представників Ради Європи, й вони казали, що ніколи не наполягали на закритті каналу, який належить парламенту. Тому цей статус кво залишається. Але з’явилася правка, яка регламентує роботу каналу «Рада». У воєнний час, коли немає можливостей показувати у прямому ефірі засідання парламенту, ця трансляція йтиме або у запису, або у вигляді дайджесту. Також з’являється норма про створення програми за участю всіх представників фракцій та груп. А після війни канал повернеться до прямих трансляцій.   

Також на одному з останніх комітетів ми ще більше лібералізували положення для онлайн-медіа. До зареєстрованих онлайн-видань не застосовуватимуть таких санкцій, як тимчасове блокування. Для анонімних сайтів  блокування можливе. Анонімні сайти — ті, де нема ані контактів, ані імен відповідальних за видання людей, а є лише форма для зворотного зв’язку або нічого взагалі. І Нацрада, якщо побачить порушення на такому сайті, наприклад, статтю про «русский мир», навіть не зможе нікому написати. Регулятор зможе заблокувати такий сайт, якщо побачить три грубих порушення упродовж місяця.

3. Що для вашої фракції було найбільш принциповим, чи вдалося це відстояти?

— Оскільки наша фракція найбільше відповідає перед президентом за виконання євроінтеграційних кроків, для нас важливим було імплементувати директиву та дотриматись європейських норм. Також незабаром буде невеликий законопроєкт, який вносить зміни до закону «Про рекламу», і він також запроваджує вимоги директиви. Сподіваюся, що за нього вдасться проголосувати в січні. Окрім цього принциповим для нас було захистити інформаційний простір від агресора і створити рівність медійних гравців на ринку.  Так, щоб не було сірих зон у вигляді сайтів, які ніхто не бачить. Платформи спільного доступу не є резидентами й регуляція Нацради на них не може поширюватись. Але регулятор зможе писати, наприклад, адміністрації ютуба про те, що певний блогер порушує наше законодавство.

Микола Княжицький, фракція «Європейська солідарність»

1. Як ви в цілому оцінюєте ухвалений закон «Про медіа»? У чому він змінить правила гри для медіа?

— Проголосована у другому читанні редакція законопроекту є досить прогресивною. Тому варто подякувати людям, які працювали над текстом і доклали багато зусиль, щоб він був ухвалений.

Очевидно, що Закон про медіа досить серйозно змінить відносини між державою та медіа. Але при цьому робота самих медіа, скоріш за все, зміниться не так кардинально, оскільки проголосована вчора редакція у своїй більшості зберегла ті правила розповсюдження інформації, які вже існують. Це стосується чинних обмежень щодо російської пропаганди, квот української мови, фільмів, україномовної музики тощо.

Більш відчутно закон вплине на онлайн-медіа. Якщо дотепер їхня робота не мала спеціального регулювання, то після набрання чинності закону до інтернет-ЗМІ будуть застосовуватися норми і правила,  які протягом багатьох років застосовувалися здебільшого для телебачення.

Повністю змінилися підходи до контролю з боку Нацради. Відомо, що чинна редакція закону «Про Нацраду» не наділяє її повноваженнями навіть проводити перевірки. Зараз процедура нагляду окремо виписана в законі. Порушення з боку медіа розділені на три групи залежності від тяжкості, і відповідним чином розподілені санкції. Можна сказати, що санкції стали суворішими, але застосовувати їх Нацраді буде складніше через запроваджене регулювання нагляду.

2. Які були найбільш дискусійні питання? Щодо яких із них удалося досягти компромісу, а щодо яких — ні?

 — Під час підготовки законопроєкту до другого читання найбільші дискусії точилися навколо двох речей. По-перше, це намагання легалізувати телеканал «Рада». У 2005 році ПАРЄ прийняла резолюцію №1466 щодо України. В ній прямо вказували на необхідність ліквідації системи державних медіа та перетворення їх на суспільне мовлення. Запровадженню суспільного мовлення влада чинила опір багато років; по суті, лише Революція гідності дозволила його створити — закон про Суспільне ухвалений у квітні 2014 року.

На мій погляд, ліквідація державних медіа в Україні вже давно мала б бути пройденим етапом.  І тут не може бути компромісів, якщо йдеться про європейське майбутнє України. Відновлення державного мовлення, що відображене в законі «Про медіа» в контексті телеканалу «Рада», — це фактично відмова України від своїх євроінтеграційних зобов’язань. І те, що чинна влада вписала в такий важливий законопроєкт свої пострадянські забаганки і зробила це свідомо, це все-таки ганьба і велика темна пляма на весь законопроєкт. Ухвалені вже під час розгляду законопроєкту правки щодо каналу «Рада» частково виправили ситуацію, але все одно це не те, що ми мали зробити. Я не впевнений, чи може стати членом ЄС країна з державним телебаченням.

Друге питання стосувалось регулювання онлайн-медіа. Насправді наші євроінтеграційні зобов’язання інтернет-медіа не стосуються. Відомо, що в ЄС досі немає єдиних підходів до онлайн-медіа, тому те, що запропоновано в законопроєкті в цій частині, було здебільшого нашим уявленням про те, як мало б виглядати європейське регулювання. Але це точно не імплементація європейського регулювання. Я не був проти регулювання онлайну. Єдине, на чому я наполягав, — не допустити позасудового блокування українських онлайн-медіа. Здебільшого це вдалось відстояти, хоча мені б хотілось більше свобод для всіх українських медіа.

3.   Що для вашої фракції було найбільш принциповим, чи вдалося це відстояти?

— Для нашої фракції в першу чергу принциповими були питання інформаційної безпеки. Ми не голосували за цей проєкт у першому читанні передусім через спотворення підходів до формування переліку людей, які становлять загрозу національній безпеці, пом’якшення правил показу російських фільмів і повне ігнорування нещодавно ухвалених законів щодо заборони російської музики. Ці положення вдалося відстояти. Натомість були речі які, на жаль, погіршились. Ми наполягали на необхідності адаптації закону «Про медіа» до вимог закону «Про адміністративну процедуру» в частині мотивування Нацрадою своїх рішень, збереження загальної регуляторної процедури для нормативно-правових актів Нацради з обов’язковою реєстрацією їх у Мін’юсті тощо. Також ми наполягали, що не можна говорити про імплементацію європейських стандартів медіа, якщо в Україні без будь-яких рішень вимкнули мовлення трьох телеканалів. На жаль, ці питання відстояти не вдалось, але впевнений, ми до них іще повернемось і рано чи пізно зможемо привести українське законодавство та правозастосовну практику до європейських норм.

4. Євгенія Кравчук уже сказала, що довелося вилучити зміни щодо виборчого законодавства. Чому «Батьківщина» та «ЄС» були настільки проти?

— Це була позиція «Батьківщини», «ЄС» не наполягала на цих змінах. Основна проблема змін до виборчого законодавства — у їхній політизації. Вибори — це політика. Тоді як закон «Про медіа» має бути не політичним законом, а галузевим. Тому об’єктивно найкращий спосіб вирішення подібних питань — відмовитися від змішування медіа і виборів в одному законі й вирішувати питання змін виборчого законодавства окремим законопроєктом. Думаю, новий законопроєкт щодо цього чекати довго не доведеться.

Володимир В’ятрович, фракція «Європейська солідарність»:

1. Як ви в цілому оцінюєте ухвалений закон, у чому він змінить правила гри для медіа?

— Це дуже об’ємний закон, майже триста сторінок тексту, і в ньому є різні норми, часто суперечливі. Проте в цілому ухвалення цього закону оцінюю позитивно. І тому, що наше дотеперішнє медійне законодавство писалося в часи, коли не було інтернету, й давно потребувало оновлення. І тому, що законопроєкт передбачає дієві механізми захисту від російської пропаганди. І, звичайно, тому, що його ухвалення є однією з передумов для початку переговорів про вступ України до ЄС.

2. Які були найбільш дискусійні питання? Щодо яких із них удалося досягти компромісу, а щодо яких — ні?

— Багато було дискусійних питань, і не лише зараз. Адже цьому законопроєкту в різних редакціях — близько десяти років, і весь цей час тривали дискусії і пошук оптимальних рішень. Це стосується і сфери дії закону, і термінології, і регулювання онлайн-медіа, і переліку обмежень і санкцій за їх порушення, і повноважень регулятора, і змін до інших законодавчих актів, передбачених цим законом. ​

Якщо брати тільки це скликання Ради, то обговорення проєкту 2693-д тривало майже три роки, а до другого читання було подано понад 2300 поправок. І це — не спам, а реальні змістовні поправки, які розглядалися на засіданнях комітету і щодо них виносилися рішення. Але навіть побіжний огляд усіх спірних питань і ухвалених у процесі їх розгляду рішень зайняв би пару годин, як мінімум.

3. Що для вашої фракції було найбільш принциповим і чи вдалося це відстояти?

— Перш за все, ми не могли допустити стирання культурного кордону з Росією, послаблення захисту української мови і взагалі захисту від російських впливів. Саме це послаблення викликало найбільше обурення в тексті законопроєкту, ухваленому в першому читанні. Наша фракція не могла погодитися з таким підходом. Лише я особисто вніс понад 60 поправок для виправлення ситуації. І саме питанням мови і протидії російській інформаційній агресії було приділено найбільше часу на засіданнях комітету. Практично всі наші ключові поправки з цих питань були в тій чи іншій формі враховані. До другого читання в закон повернули нормальні формулювання про перелік людей, які створюють загрозу національній безпеці, повернули заборону відтворення фонограм та кліпів російських співаків, повністю гармонізували законопроєкт із законом про державну мову, нормально виписали визначення україномовних програм та фільмів, відповідальність за російську й комуністичну пропаганду, наблизили на пів року збільшення мінімальної частки української мови на телебаченні з 75 до 90%  тощо.

Питання, які комітет не вирішив, але на яких наша фракція наполягала, — це неприпустимість існування в європейській країні державного телебачення під виглядом буцімто парламентського каналу «Рада», неприпустимість позасудового закриття онлайн-медіа і необхідність повернути незаконно викинуті з мереж три українські телеканали. В останній день наші ключові поправки про онлайн-медіа і про те, що «Рада» має бути справді парламентським каналом і висвітлювати роботу парламенту, були враховані, після чого «Європейська солідарність» проголосувала за законопроєкт у цілому.

4. Із закону вирішили вилучити зміни щодо виборчого законодавства. Чому «Батьківщина» та «ЄС» були настільки проти? Чи будуть ще закони, які доповнюватимуть закон «Про медіа»?

—  «Європейська солідарність» не вимагала вилучення змін до виборчого законодавства. На мою думку, більшість цих змін була цілком прийнятною. Чому «Батьківщина» так категорично була проти, мені складно пояснити, а наша фракція, як і монобільшість, просто пішла їм назустріч у цьому питанні, щоб досягти консенсусу в голосуванні за закон у цілому. Чи будуть нові законопроєкти, що випливають із закону про медіа? Так, безумовно. Щонайменше — нова редакція закону про рекламу, а також зміни до кримінального й кримінально-процесуального кодексів, що стосуються роботи медіа й захисту свободи слова.

Ярослав Железняк, фракція «Голос»:

1. Як ви в цілому оцінюєте прийнятий законопроєкт? У чому він змінить правила гри для медіа?

— Це в першу чергу вимога євроінтеграції. Сподіваємося, що ринок стане більш врегульованим, а правила — прозорішими.

2. Які були найбільш дискусійні питання, з вашого погляду, і щодо яких із них удалося досягти компромісу, а щодо яких — ні?  

— Статус каналу «Рада» і частина про вибори. В ході дискусій знайшли компроміси.

3.  Що для вашої фракції було найбільш принциповим, чи вдалося це відстояти?

— Були питання в Сергія Рахманіна щодо регулювання. У інших колег — щодо частини про вибори. Однак через те, що частину про вибори вилучили, ці питання знялися.

Ірина Констанкевич («За майбутнє»):

1.  Як ви в цілому оцінюєте ухвалений закон «Про медіа»?  У чому він змінить правила гри для медіа?

— Закон «Про медіа» важливий у кількох аспектах: оновлення та осучаснення вітчизняного медіазаконодавства; синхронізація з європейським; врегулювання медіапростору під час війни і після її завершення на етапі відбудови України; створення цивілізованих можливостей для розвитку медіа.

2. Які були найбільш дискусійні питання? Щодо яких із них удалося досягти компромісу, а щодо яких — ні?

— Дискусій було багато впродовж останніх років. І я вважаю, що це правильно, що вони були, адже лише у процесі глибокого і детального обговорення фахівців можна напрацювати якісний документ. Дискутували щодо квот (національних і мовних), повноважень і виборів Нацради, вибори і медіа, онлайн-медіа. Практично з усіх досягнуто консенсусу. Тому в залі було 299 голосів «за». Це індикатор роботи. Почали з мінусів і вийшли на плюс, даруйте за фігуральність.

3. Що для вашої групи було найбільш принциповим, чи вдалося це відстояти?

— Ми подали понад 160 правок, дві третини з них були враховані (в різний спосіб). Наші головні позиції — це дотримання демократичних принципів, мовного законодавства, виборчого кодексу, підтримка й розвиток регіональних медіа, тютюнова реклама. Це все відстояли, інші сподіваємося окремими законами врегулювати.

Наша група теж вважала, що закон переобтяжений додатковими розділами, зокрема й тим, що стосується виборів. Але логіка такого регулювання є. Адже Нацраді повноваження законом надаються, але їх виконання проблематизується через неврегулюваність і нескоординованість із Виборчим кодексом. Тому, треба напрацювати новий законопроєкт для гармонізації цих процесів і питань. Законотворчість — це не догматичний процес. Реалії життя, суспільства і світу так швидко змінюються, що і політики мають оперативно на ці зміни реагувати. 

Ілюстративне фото: пресслужба Верховної Ради України