«Детектор медіа» продовжує висвітлювати позицію різних сторін щодо останнього конкурсу на акредитацію організацій колективного управління авторськими правами. Про своє ставлення до конкурсу, а також про можливе об’єднання з іншими його учасниками «Детектору медіа» розповіли Руслана Лижичко, президентка громадської спілки «Автори та видавці», яка має збирати авторську винагороду з телерадіокомпаній, Вадим Лисиця, представник «Організації колективного управління авторськими та суміжними правами», яка має збирати роялті з готельно-ресторанних закладів, та Валерій Харчишин, очільник «Української агенції з авторських та суміжних прав», яка має намір оскаржувати результати конкурсу.

Переможці визнають результати конкурсу

«Те, що відбулась акредитація організацій колективного управління у сфері авторського права, – це позитивна і давноочікувана новина для всіх авторів і всього музичного ринку. Це нарешті дає шанс усім українським і зарубіжним авторам одержувати заслужену винагороду за використання їхньої музики», – сказала «Детектору медіа» співачка і продюсерка Руслана Лижичко, коментуючи рішення комісії Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, яка 17 грудня підсумки конкурсу на акредитацію ОКУ та обрала переможців.

Руслана Лижичко очолює нову громадську спілку «Автори та видавці», яка перемогла в конкурсі у сфері публічного сповіщення, де роялті мають платити телерадіоорганізації. А у сфері публічного виконання, де авторську винагороду платять заклади HoReCa/КаБаРе, переможцем стала «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (ОКУАСП). Проте інший учасник конкурсу, «Українська агенція з авторських та суміжних прав» (УААСП) на чолі з музикантом Валерієм Харчишиним, попросила міністра економіки зупинити процес акредитації, бо вважає, що конкурсна процедура проходила з порушеннями. Адже комісія надала можливість своїм членам голосувати за кілька організацій. Хоча обирати акредитовану організацію колективного управління вона мала за єдиним критерієм: найбільша кількість прав на твори.

Руслана Лижичко вважає, що в цій процедурі не було порушень: «Закон не забороняє членам акредитаційної комісії голосувати одночасно за декілька організацій. І з точки зору звичайної логіки тут немає нічого дивного – якщо хтось із членів комісії вважає, що репрезентативність кількох організацій рівна – чому він не може проголосувати за обидві? Втім, усе ж головне – це те, що нарешті українська авторська спільнота отримала шанс побудувати цивілізовану й прозору систему збору та розподілу авторської винагороди. Вірю, що в цьому питанні в нас не може бути опонентів».

Пані Лижичко вважає, що повторне голосування за претендентів на акредитацію навряд чи можливе, оскільки підписання наказу про акредитацію переможця конкурсу – це «автоматична дія міністерства».

Такої ж думки і директор розподілу ОКУАСП Вадим Лисиця, який наполягає, що конкурс відбувся відповідно до законодавства. «Рішення про акредитацію приймає не міністерство, а комісія, яка складається з представників різних органів та організацій, у тому числі, міжнародних. Згідно із законом міністерство не має права втручатись у роботу комісії. Рішення приймалися сімома з восьми голосів, і навряд чи будь-яке переголосування призведе до іншого результату», – сказав він «Детектору медіа».

Втім, раніше експерт з авторського права Дмитро Гузій розповідав «Детектору медіа», що після оголошення рішення комісії є п’ять днів на подання скарг від інших учасників і наведення доказів порушень. Після цього впродовж 15 днів ці скарги мають розглянути, а далі міністр уповноважений прийняти рішення — або затвердити рішення комісії з акредитації, або (якщо підтвердиться наявність порушень) провести повторне голосування за переможців.

Взаємні претензії

Один із за закидів УААСП до конкурентів – монополізація сфери ОКУ, адже нові переможці конкурсу пов’язані як між собою, так і з організаціями, акредитованими раніше в інших сферах. Приміром, директором ОКУАСП є Олександр Нікін, який також є уповноваженим від «Авторів та видавців». А ще один уповноважений від «Авторів та видавців» Павло Калениченко керує двома акредитованими ОКУ в інших сферах — КАМП (збирає роялті з провайдерів у сфері кабельної ретрансляції) та УМА (збирає роялті з радійників у сфері публічне сповіщення суміжні права). На думку УААСП, на ринку створюється «закрита монопольна система, яка створена та контролюється одними й тими самими бенефіціарами, а пов’язані між собою особи — Калениченко П.А., Нікін О.І., Гур’єв А.А займають керівні посади одночасно в декількох уже акредитованих організаціях колективного управління».

Вадим Лисиця відкинув закиди в монополізації: «Слово “монополія” застосовується до підприємницької діяльності, яка ведеться з метою отримання прибутку. Діяльність акредитованої організації спрямована на захист усіх авторів та паблішерів і є неприбутковою».

Він запевнив, що ОКУАСП надав підтвердні документи щодо юридичної передачі прав на більш ніж 1,7 мільйонів треків. А також, що ОКУАСП ліцензує близько 18000 закладів по всій Україні й лише у 2020 році фактично виплатив більше 15 млн грн авторської винагороди, зібраної саме у сфері публічного виконання.

Натомість Вадим Лисиця має кілька закидів до УААСП:

- УААСП заявляє, що управляє правами понад 4 мільйонів авторів з усього світу на підставі 104 договорів, оскільки вона є єдиною в Україні членкинею міжнародної спільноти із захисту авторських прав CISAC. Пан Лисиця має сумніви, що УААСП має найбільшу кількість договорів з авторами: «Громадська організація УААСП не має договорів з іноземними ОКУ. Ці договори має державна організація УААСП. ГО УААСП має дуже сумнівні з юридичної точки зору тристоронні угоди, щодо яких було багато листів та заяв Мінекономіки, а також відбуваються судові процеси».

Валерій Харчишин на це відповів, що тільки його УААСП має договори з іноземними ОКУ: «Наші опоненти намагаються створити міф про те, що нібито такі угоди має лише державна організація УААСП, яка зараз ліквідується. Часом міфи приживаються краще, ніж правда. Але правда в тому, що велика кількість міжнародних організацій погодилися співпрацювати з нами, з ГО УААСП». За його словами, мова йде не про домовленість із однією CISAC, а про перепідписання договорів з кожною міжнародною організацією. «Понад 15 судових справ державна організація, яка намагалась оскаржити ці наші договори з міжнародними спілками, програла», – додав він.

-  Через юридичну форму УААСП (громадська організація) до її складу можуть увійти лише фізичні особи. А музичні видавництва не можуть стати членами організації, тоді як права на 80% «усієї музики» належать саме їм, каже пан Лисиця. «Якщо надати цей статус (акредитацію, – ДМ) ГО УААСП, вона буде збирати кошти за права юридичних осіб (а це близько 80% усієї музики), які навіть теоретично не можуть стати її членами, контролювати діяльність, тощо. Це прямо суперечить законодавству та призведе до постійних конфліктів і зловживань».

Валерій Харчишин переконує, що в жодній країні 80% музики не належать юридичним особам, оскільки авторами можуть бути лише фізичні особи: «Наприклад, у Німеччині встановлення квота 33% для видавців. Більше 50% прав у всьому світі належать авторам, вони не передають їх видавцям чи юридичним особам, лише організаціям колективного управління».

-  Пан Лисиця закидає УААСП надмірні витрати на її діяльність та використання частини коштів з 12 млн грн, які організація нібито отримала від державної ОКУ «для виплати іноземним ОКУ». Валерій Харчишин каже, що лише нещодавно виграв суд у справі проти державної ОКУ, «який зобов’язав ДО УААСП надати нам звіти і відповідно до них ми маємо отримати грошові кошти для виплати іноземним ОКУ. Однак цих звітів ми не отримали, і, схоже, вони не збираються нам їх надати та виплачувати грошові кошти».

Чи можливе об’єднання організацій?

Руслана Лижичко вважає, що для всього українського музичного ринку найкраще було би, якби всі організації змогли домовитися між собою і не було би жодного протистояння між різними організаціями. За її словами, «Автори та видавці» проводили переговори з УААСП неодноразово: «Позиція ГО “УААСП” була досить радикальною, і досягнути домовленості не вдалось. Але це було в минулому. Нині краще думати про майбутнє й об’єднувати зусилля задля спільної доброї справи».

«Автори та видавці» декларують відкритість для всіх авторів і видавців. «Між самими авторами музики жодного протистояння немає: їхній спільний інтерес – одержувати заслужену винагороду, що збирається й розподіляється прозоро й ефективно, виплачується своєчасно підзвітною їм організацією. І в цьому сенсі перемога організації “Автори та видавці” є хорошим шансом створити саме таку організацію. Ми готові працювати з усіма авторами й усіма видавцями і разом будувати справедливе колективне управління. Від акредитації, що відбулась, не програє ніхто», – вважає пані Лижичко.

Натомість Валерій Харчишин вважає перемовини про об’єднання недоречними, оскільки їх пропонують уже після рішення комісії з акредитації, яке він та його організація не визнає. Він розповів свою версію спроб перемовин з Русланою:

«До мене Руслана звернулась уже тоді, як “Автори та видавці” оголошено переможцем у конкурсі з акредитації, яку ми не визнаємо. Тоді як я пропонував зустрітися ще до цієї “вистави акредитації”. Руслана була віце-президентом нашої організації. Звертався до неї неодноразово, бо ми мали голосувати за її звільнення з посади. Руслана відповіла словами підтримки, але поспілкуватися нам так і не вдалося. Після цього я дізнався про те, що вона стала президентом іншої організації. Можливо, вона забула що права на її твори знаходяться у британській організації колективного управління PRS for Music. Із цією організацією ми маємо відповідну угоду, тобто її права належать нам. Тому навіть не знаю, які права вона могла передати іншій організації. Об’єднання нам пропонували, коли ми зустрілись у кабінеті міністра культури. Тоді я сказав, що не вирішую такі питання особисто й маю погодити його зі спільнотою. Адже такі рішення мають прийматися на загальних зборах.

З нами зараз намагаються говорити з позиції сили – отриманої акредитації на засіданні, яке було проведене з порушеннями. У цьому я вбачаю корупційну складову і не можу прийняти цієї позиції. Ще ніколи я не відчував такої зневаги, як під час засідання цієї комісії. Адже всі члени чудово розуміють, що таке репрезентативність, це поняття чітко описане в законі, які її критерії, але вони воліли не зважати на це. Саме тому й утворився такий колапс, коли авторську винагороду не зможе збирати жодна ОКУ».

За словами пана Харчишина, міжнародна спільнота CISAC надіслала лист до міністра економіки, де висловила занепокоєння тим, як були проведені конкурси на акредитацію. «Сподіваюся, що чиновники дослухаються й не визнають цієї акредитації», — додав він.

Довідка:

Організації колективного управління (ОКУ) — це посередник між користувачами та авторами. Ці організації мають зібрати винагороду за використання авторських та суміжних прав у різних сферах, розподілити її та віддати українським та іноземним авторам і правовласникам. Тобто, музикантам, письменникам, художникам тощо. За законом «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», ухваленим у 2018 році, збирати роялті в кожній сфері мають ОКУ, акредитовані в Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.

У медійній сфері до кінця 2020 року були лише дві акредитовані міністерством організації: громадська спілка «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» (КАМП; має збирати роялті з провайдерів у сфері кабельної ретрансляції) та громадська спілка «Український музичний альянс» (УМА; має збирати роялті з радійників у сфері публічного сповіщення, суміжні права).

КАМП цього року домовилася з провайдерами про тарифи, почала збирати роялті за авторські та суміжні права та активно подавати позови до суду проти тих провайдерів, які не бажали укладати угоди. А от радійники з УМА не дійшли згоди щодо тарифів роялті. Відповідно до ухваленого влітку 2020 року закону, якщо індустрія не домовляється зі своєю ОКУ, то сторони намагаються визначити тариф через суд. Поки що судової практики в цьому питанні немає.

17 грудня комісія Мінекономіки підбила підсумки конкурсу і прийняла рішення про акредитацію ОКУ у ще двох сферах. У сфері публічного сповіщення, де платниками роялті за використання музичних творів є телерадіокомпанії, комісія визначила переможцем нову громадську спілку «Автори та видавці», президенткою якої є співачка Руслана Лижичко. У сфері публічного виконання, де платниками роялті є заклади HoReCa/КаБаРе, — «Організацію колективного управління авторськими та суміжними правами» (ОКУАСП). До речі, остання організація ОКУАСП свого часу подала позов проти Мінекономіки, через що була заблокована акредитація у згаданих сферах.

Ще один учасник конкурсу — «Українська агенція з авторських та суміжних прав» (УААСП) на чолі з Валерієм Харчишиним — попросила міністра зупинити процес акредитації, бо вважає, що конкурсна процедура проходила з порушеннями, та готова оскаржувати результати конкурсу в суді.