Як ви проводите вихідні, коли на вулиці туман і холодний вітер, а вдома багато смачненького і хочеться релакснути на дивані? Залягаєте дивитися The Kominsky Method, Bandersnatch чи The Marvelous Mrs. Maisel? А я от подивилася цими вихідними «За витриной», «Буде страшно — посміхайся», «Загадку для Анни» і «Тайную любовь». І мені є що вам сказати.

«За витриной». Початок серіалу виглядає доволі незграбно через те, що автори вирішили не заморочуватися із представленням героїв і дали їм прямою мовою розповідати про себе самотужки в найкращих традиціях мексиканського «мила» 1990-х. Пам’ятаєте фрази на кшталт «Покличте мого сина Хосе-Ігнасіо. З ним хоче поговорити його мати Анна-Марія»? Уся перша серія цього продукту рясніє такими прийомами. Але потім історія про Попелюшку з-під Луганська, яка таки змогла захомутати власника столичного торгового центру, затягує. Як сказала моя завжди іронічна й тонка подруга, чий відгук і підштовхнув мене подивитися всю серіальну лінійку СТБ: «Я наревілася». Правда, вона не запам’ятала назву серіалу (в нашому дівчачому інтелектуальному гуртку він тепер фігурує під кодовою назвою «Бідна Галя») і не зрозуміла, що серія, яку вона подивилася, не була останньою — в принципі, це все, що потрібно знати про пасивне споживання лінійного телебачення.

Безумовно, подібні історії є кому споживати. Жіночки 40+ зітхають, приміряючи на себе образи таких героїнь і мріючи, що одного разу в їхньому житті все саме по собі зміниться на краще. А десятки тисяч школярок по всіх закутках нашої немаленької країни з її поганими дорогами, бідністю й обмеженою мобільністю саме з телевізора черпають уявлення про стосунки між людьми поза межами своєї соціальної бульбашки і саме з базою цих знань щороку приїздять підкорювати столицю. Вони не знають, що ці уявлення хибні, й саме завдяки цьому незнанню їм дуже зрідка навіть вдається здійснити свої мрії.

А щоби пояснити, що я маю на увазі під хибністю уявлень, наведу приклад. Якось при мені сценаристи, які працювали над одним серіалом, почали обговорювати сцену розваг багатого героя. Вони гадки не мали, що зараз у моді серед багатіїв, і просто фантазували, намагаючись вигадати щось максимально химерне. Це ж серіали, тут неважлива реальність. Тут важлива довіра аудиторії і збіг із її уявленнями.

«Буде страшно — посміхайся». А це вже не таке «мило», як попередній серіал. У курс справ глядачів ввели нормально. Створили інтригу з маніяком. Насмішили з охоронцем-вуаєристом, який у вільний від підглядання час майнить біткоїни. Самотня сильна героїня теж є, і прекрасний Принц на місці. «Ми самі стали тими чоловіками, про яких мріяли в юності», — ось тригер для цільової аудиторії жіночок 40+, які знову мріють, що одного разу в їхньому житті все саме по собі зміниться на краще (вибачте, маркетологи телеканалу: я про цільову аудиторію не знаю і вік пишу навмання).

І тут настав час зробити ремарку: я — плоть від плоті нашого медіаринку. Ще в ті часи, коли Time розміщував на обкладинці портрет Путіна, я займалася адаптацією виробленого в Україні контенту для російського ринку — мова про ділову періодику. Гумор ситуації полягав у тому, що на фокус-групах росіяни говорили, що читати українські журнали вони не будуть — це нижче їхнього рівня. Але коли ми їм давали цей контент без згадки про країну походження, то вони не могли відрізнити його від російського. І моє завдання полягало в тому, щоб вони про це ніколи не здогадалися. Потрібно було стежити за нюансами мови: наприклад, слово «український» замінювати на «вітчизняний» чи «наш», а «Київ» — на «столицю». Тому в мене дуже надивлене око. Коли герої серіалу кажуть, що до них хтось приїхав зі столиці, я одразу починаю думати: планують продати серіал сусідам. І якщо я ще розумію, нащо це у випадку з «За витриной», то україномовну двосерійку «Буде страшно — посміхайся» можна було би зробити й менш безликою. Українські глядачі зголодніли за впізнаваними українськими ландшафтами на екрані. Це я вам точно кажу: колись тільки завдяки великій кількості знятих дроном красивих видів Оболонської набережної я подивилася на «1+1» чотири мелодраматичні серії, назву яких уже не пам’ятаю. Взагалі, погляньте на Володимира Зеленського: ось у кого все для фронту, все для перемоги. Людина могла би сто разів продати всім сусідам свою банальну комедію про розлучення «Я, ти, він, вона», а він не тільки дуже красиво й упізнавано зняв там українські міста, але й декламує вірш Івана Франка про Україну.

«Загадка для Анни». Тут теж усе на місці: нормальні діалоги, вбивця, сильна майже самотня героїня, два Принци, підступна свекруха, дитина й наче спеціально для мене — Хрещатик! Наші шановні жіночки співчувають безплідній героїні. Цей серіал іще триває, але скажу авансом: він непоганий.

І глядачкам ще буде кому вдосталь поспівчувати: серіальні прем’єри виходитимуть на СТБ до кінця квітня. Природно, що якісь із них сподобаються аудиторії більше, якісь — менше. Канал експериментує з різними партнерами й жанрами, й обов’язково знайде свою формулу успіху. А цвях програми цього сезону — звісно, «Крепостная», що стартує 25 лютого. Судячи з трейлерів, там усього вдосталь: і знущань, і страждання, і пристрастей. І маніяка теж обіцяють.

На що ще я би хотіла звернути увагу: свої серіали СТБ не викладає в YouTube. Подивитися їх можна на сайті StarLightMedia Teleportal.ua. Коли будете дивитися, зверніть увагу на логотип «СТБ Серіал» замість звичного «СТБ Можливо все!» і спробуйте пофантазувати, як телеканал планує брендувати й монетизувати свій серіальний напрямок. Ми в «Детекторі медіа» теж за цим спостерігатимемо.

«Тайная любовь». На відміну від усіх попередніх, цей серіал виходив на телеканалі «Україна». Подивитися його я вирішила через феноменальний глядацький успіх: фінальна серія взяла частку 29,03 % за 18‒54, 50 тис.+ і 37,26 % за 18+, 50 тис.+. А ще він зацікавив мене тому, що досі саме «Україна» була головним для українських жінок постачальником слізливих серіалів.

«Тайная любовь» б’є в безвідмовний тригер: хороша дівчина всім пожертвувала заради прекрасного Принца, а він її підступно зрадив і виявився жабою й боягузом. Я над таким сюжетом переживала ще в третьому класі, коли дивилася «Чучело». Він вічний.

Телеканал «Україна», звісно, не може проігнорувати серіальну активність СТБ. Тепер розвиток концертів і телешоу — один зі стратегічних напрямків для мовника. 23 лютого стартує показ адаптації шоу The Brain — канал безстрашно поставив його десь під хвіст фіналу національного відбору «Євробачення». На нас чекає справді цікавий телевізійний сезон.