Перелити життя в кіно: як знімають «Королів репу»

Перелити життя в кіно: як знімають «Королів репу»

29 Серпня 2020
4071
29 Серпня 2020
11:00

Перелити життя в кіно: як знімають «Королів репу»

4071
На Київщині знімають один з найкращих проектів минулорічного 11-го конкурсу Держкіно, «Королів репу» Мирослава Латика.
Перелити життя в кіно: як знімають «Королів репу»
Перелити життя в кіно: як знімають «Королів репу»

Десь на трасі за Обуховом, між селами Григорівка і Германівка, узбіччям прогулюється розфуфирена діваха з шиньйоном і накладними віями. Біля неї зупиняється червоно-біла тюнінгована «копійка», де сидять два пацики в майках і з кепками-снепбек. «Привєт, Нін! Як дєла, як улов сьогодні?» – підстьобуючи питають вони. «Привєт, Джонні, Привєт, Казанчику. Переживаєте за тьотю Ніну? Та вобше нікого нема, наче вимерли всі. Я сяду до вас на мінуту, бо вже ноги не держать стояти». Нінка залазить у машину, знімаючи свої рожеві «лабутени», і починається комічно-печальний діалог «за жизнь» між молодшим і старшим поколінням.

У виробничому плані сцена триває всього 3 хвилини 40 секунд, але в ній – усе, що треба, аби побачити безперспективне життя сільської жінки, що ніби опустилася до проституції, початок історії двох друзів-хлопців, які мріють про музичну кар’єру реперів, і контраст між цими мріями і навколишнім життям, не здатним змінитися на краще, якщо ти не готовий брати на себе відповідальність за свої рішення. Бо роботи легкої і приємної немає, натомість є наркотики і кримінал, а мрії про музику – часом необґрунтовані, коли навколо – тільки поля кукурудзи і соняшнику.

Це зачин сильної та повчальної історії злету і падіння наївності та інфантильності, яка впалу в очі експертам на конкурсному відборі кінопроектів 2019 року. Проект представляв продюсер компанії Kristi Films Юрій Мінзянов, відповідальний за створення свого часу «Припутніх» Аркадія Непиталюка. А в кріслі постановника сидів Мирослав Латик, режисер минулорічного фільму «Халепа на 5 Baksiv». На роль Нінки, загалом, не надто великої, але дуже промовистої ролі, запросили зірку Ірму Вітовську. З кричущо-диким макіяжем «бойового розфарбування», у сукні-в-обтяжку і піднятим до потрібної задля правильної чоловічої реакції висоти бюстом, вона виглядає на обухівській трасі немов сонце посеред чистого неба – сліпить очі, і водії, проїжджаючи повз, звертають собі шиї в бажанні ретельніше роздивитися не так знімальний процес, як цей «яскравий» об’єкт. Ми йдемо з нею дорогою між вибудуваних рядочками з двох протилежних сторін машин обслуговування, й Ірма розповідає, що тільки приїхала з морів, пояснюючи свою приємну засмагу, і що роль не така проста, як здається.

Ірма Вітовська

«В цьому направленії професії в мене ще не було ролей, але мені цікаво експериментувати, особливо коли класний сценарій, – каже Ірма Вітовська. – Та й з Мирославом ми давно знайомі: він уже давно в професії, і ще в 2000-х мене запрошував, коли я була молодою акторкою, а він – студентом. Тільки я тоді зламала середній палець, і він узяв на роль іншу акторку. За ці роки він виробив хороше відчуття подібних персонажів, і нам було легко домовитися на березі про трансформацію моєї героїні, інакше в мене не було б бажання грати звичайну проститутку. Мусило з’явитися рішення, тому виникла біографія”, і “снісходітельне” ставлення до героїні переходить у жаль і потребу поставити себе на її місце – а як би я вчинила?».

Мирослав Латик, майже чорний від засмаги високий чоловік з багатотижневою щетиною, густими довгими вусами і сяючими блакитними очима, на майданчику рухається активно та вільно, чітко уявляючи собі, що він хоче і як усе має бути. Він постійно курить, що не заважає йому швидко переміщатися від монітору до машини, довго говорячи з акторами про міміку, специфіку промовляння фраз і навіть потребу, наприклад, озирнутися в конкретному кадрі, щоб додати сцені комічності. Минулого року на пітчингу він ну точно таким самим стояв перед експертною комісією, що вирішувала, чи виділяти на фільм 21 мільйон гривень з 26 мільйонів загального бюджету – без ніяковіння, але й без бравади, говорив про драму життя і потребу чесності в кіно. Після обіду, під шаленим сонцем серпневого дня, ми присіли з ними на сендбеги, мішки з піском, якими привалюють на знімальних майданчиках стійки і кронштейни, і говоримо про органіку та способи її досягнення.

Мирослав Латик

«Вітовська – це really cool, – каже режисер з відвертим задоволенням. – Коли проїжджає фура, а вона одна в кадрі – це круто, на це просто цікаво дивитися. Так, у якийсь момент вона заграється, і це треба присаджувати, але вона кльова в усьому – у пластиці, у відчутті, вона відчуває і сцену, і мізансцену, ще й підтримує акторів. А це не легко для них. Бо є проста, весела перша частина, і складна, бандитська друга частина. От тут уже я боюсь перебрати, щоб не було Бандитського Петербурга” і всього того, чим раніше насипали на телеках. Тобто це зашито у фабулу, але ж треба подати правильно, бо на початках оператор виявляв певне бажання естетизації цього світу. В мене ж упор на “естетику” фільму “Припутні”... просто з певним додатком фешну. Я хочу зробити історію сочно-яскраву, де буде багато хіп-хопу і тусовок, з музичною драматургією розвитку самого біту, від кумедних трешових треків типу “Сан Тропе” до складності і борзоти у фіналі».

Музична складова – одна з головних у фільмі. І це цілком на часі, зважаючи на стрімкий розвиток українського репу і хіп-хопу, сцена яких, з появою Альони-Альони, Айсідока, Електромеда, Дяді Вови чи Ropan’а, перетворилася на цілком придатний для слухання і рефлексій шмат сучасної культури молодих людей. «Королі репу» – це історія про таких молодиків, не просто пациків у кепках, а про «читаючих» реп. Тому й шукали на ролі хлопців у темі. Одним з них став актор з майстерні Богдана Бенюка Міша Дзюба, і його вибрали ще рік тому, і навіть зняли в тизері до проекту, представленого на пітчингу Держкіно. І попри бажання «простішого» актора – «а у Дзюби видно вищу освіту, типу інтелект», – режисер знайшов у Міші потрібний «нерв 20-річного пацана, який кудись рветься». Міша справді виглядає в кадрі впевнено, «дерзко», але й не перетягує каната, розуміючи драматичнісь історії, потребу перетікання життя в кадр і зміни персонажа.

Міша Дзюба

«Мені близька ця історія, бо я сам з невеличкого містечка, – каже Міша Дзюба, не тушуючись. – Я був таким самим пацаном, зі своїми мріями і, часом, закосмічними цілями. Тепер думать навіть страшно – хотів зніматися в кіно, й от – знімаюся! Так само і з героями-реперами. Ми починаємо легко, дуркуючи, бо зараз типу буде виступ, ми довольні, а потім герой все більше йде в себе, в себе, в себе. Він стає мовчазним, робить різкі вчинки, змінюється його реп, манера читки, його мислення. Тобто ті тексти, які були спочатку, стають складніші. А міняє його зустріч із бандитами. Він ніби перетворюється на гопника, короче. З такою походкою, говорінням – йому вже не треба навіть усі літери вимовляти. Плюс до всього змінити героя дуже допомагає грим: ми поставили багато бійок, і половину фільму я ходжу із замальованим обличчям. Навіть лінза, вставлена в око, міняє персонажа...».

Школа життя нарешті входить у кіно, яке й мусить бути віддзеркаленням життя, не прикрашанням його, а пропозицією зазирнути в дзеркало і спробувати рефлексувати, аби, в ідеалі, глядач захотів стати краще.

Комічна історія відбулася прямо під час зйомок, у безпосередній близькості з майданчиком. Оскільки знімали на реальній дорозі, була домовленість з поліцією щодо сприяння транспортному етапу зйомок і допомога протягом півдня у перекриванні руху: поки камера працює – машини їздять лише по одній смузі. І тут де-не-де взявся місцевий хлопець, трохи на підпитку і, можливо, не в дружбі з головою. То він хотів подивитися, то послухати, то стояв поруч із поліцейським, то виривався і заглядав – реально, мов у вікно – в кадр. Мирослав Латик сам пішов просити не робити такого. Врешті хлопець вирішив піти. Але не пішов. Вирішив поїхати. Та ж для цього треба стопнути машину, а ніхто не зупиняється. І він починає бурчати, поліцейські з ним сваряться, він відгавкується, і то гучно, що й за 70-100 метрів чутно звукорежисеру. Дубль переписують. Усі злостяться. Хтось матюкається. Вітовська каже в серцях: «з вашими матюками, б...». І всі трохи посміхаються і розслабляються.

«Я не люблю стерильності, – чітко резюмує Ірма, – і правда має бути такою, як є. Дуже дивно було б бачити мого персонажа, що говорить лінгвістично правильно». Але ж проблема – у використанні обсценної лексики, яка законом заборонена для використанням, зокрема, в кіно. Латик по духу згодний з Вітовською: «Я не вважаю, що мат треба пропагувати і too much кидати, але є ситуації, коли без нього – ніяк. Хоча ми намагалися знайти українські еквіваленти, або відсилки, наприклад, “ідіть у сраку, клоуни”. Інше – можна перетонувати, це ж кіно, врешті. Та й часи трохи змінилися – в першому варіанті сценарію я відчував навіть не 90-ті, а 80-ті роки ХХ століття, – гіпермерзотний світ. Зараз уже 2020 рік».

«Королі репу» розраховані як фільм для молоді, розповідаючи про молодь без прикрас. Сценарій відразу виглядав як м'ясо життя. І коли Юрій Мінзянов його отримав, він був приголомшений – і буквальністю мови, і тим, що це все написав уманьчанин Роман Магрук, людина-не-сценарист, викладач педагогіки та психології, який згодом таки став сценаристом, послуговуючись оком психолога, здатного перелити життя в кіно.

Юрій Мінзянов та Ірма Вітовська

Знімальний процес закінчиться посеред вересня. Вихід намічений на 2021 рік, і виробники обіцяють цікаву промо-акцію, з передуючими прем’єрі реп-батлами і «фіналом на прем’єрі фільму в одному з модних кінотеатрів».

Фото надані Kristi Films

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
4071
Читайте також
15.08.2021 11:00
Роксана Рублевська
«Детектор медіа»
6 366
09.12.2020 09:00
Ярослав Підгора-Гвяздовський
для «Детектора медіа»
4 310
10.10.2020 14:00
Ярослав Підгора-Гвяздовський
«Детектор медіа»
8 017
21.07.2020 10:00
Ярослав Підгора-Гвяздовський
для «Детектора медіа»
2 188
17.07.2020 15:00
Ярослав Підгора-Гвяздовський
для «Детектора медіа»
3 375
13.08.2019 10:30
Ярослав Підгора-Гвяздовський
для «Детектора медіа»
2 900
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду