Символічний збіг: відкриття конкурсу відбулося в день українських працівників радіо, телебачення та зв'язку. Навіть повідомили про це представників всіх делегацій, які зібралися на церемонію в Українському домі. Іноземці зібралися по-святковому. Навколо столів, щедро накритих українськими і не зовсім стравами. Представники делегацій 13 країн ввічливо поаплодували. Церемонію вели «штатні» вітчизняні євровізійні ведучі НТКУ пані Орлова (практично англійською) та пан Мірошніченко (вишуканою українською). Урочисто вжарили звичайно ж «гопак» і багаторазове гучне «гей». Іноземці, трохи здивовано, почали оглядатися навкруги в пошуках вищеназваного. Вочевидь були і хліб і сіль. «Вочевидь» тому, що на численних «плазмах», які стояли залами Українського дому відбувалося щось незрозуміле - «пімпочку» не ту натиснули чи штекернули не тим «татом» не в «ту» «маму». От і не побачив я телевізійної картинки «відкриття» в повному обсязі. Перший національний виходив у двогодинний живий ефір з 19.00 до 21.00. Представники телекомпаній інших країн могли забирати видовище за бажанням - хочете показуєте, хочете ні. Про тих, хто забажав досі не чув. На додачу започатковано трансляцію всіх подій Євробачення в інтернеті. Для забезпечення виконання цього цікавого але вкрай другорядного завдання і споряджено українську ТБ - команду. А ще працюють наші фахівці і на подіях «супроводу». Сподіваюся, що у телевізійної команди, яка відкривала конкурсний тиждень, під орудою досвідченого режисера - постановника пана Пилипчука з «пімпочками» все склалося. Зробити спробу продертися до досить зависокого мармурового паркану на 3 поверсі навколо колодязю по центру приміщення навіть не намагався - все було обстрикано телекамерами, задраними на практично всю висоту штативів та журналістками в променях репортажних світильників. Родзинка від колег: прапорець Грузії, гордо встромлений в хімічно накручену чорняву голову оператора. Головною цікавинкою стало те,що офіціозні дяді і тьоті практично «з'їли» хронометраж трансляції і телеглядачі не побачили різні і цікаві естрадні номери. Саме вони викликали найбільш гучні і відверті писк та оплески присутньої в Українському домі малечі. З кумедного - дітки, які уже «відпрацювали» свої номери, ніяк не могли побачити шоу. На перший поверх їх не пускали - а на третьому вони не могли дотягнутися через мармурову стіну. От і гасали вони прямо в різнокольорових костюмах з писком кругом. Я вибрав місце за окремим столом напроти багатодюймового екрану надсучасного телевізора. Місце виявилося ще й стратегічно вигідним - якраз поруч із маршрутом пронесення страв до фуршетних столів. Через деякий час заклопотані офіціанти вже самі зупинялися поруч. Отож перший офіційний євровізійний день виявився не тільки довгим, а і зі смачним вечором! Процес публічного жування завжди викликає у когось бажання зазирнути в стравохід довгофокусною оптикою. Жестом (практично пристойним!) намагався закликати «бажаючу» з темряви підійти і отримати...автограф. Чомусь втекла. Чекайте в неті фотошопований розріз моєї ротової порожнини. «Та це Ду..» Кінцівку я не розібрав і перепитав: «Дуня»? «Не „ня", а „ся», - якось навіть образившись виправили мене. Напевнее, я в житті щось загубив. Напевнее, важливе. Для когось.

Церемонія тим часом котилася далі: радісна промова прем'єрки - і все офіційно розпочато. Чомусь не помітив нікого з функціонерів Європейської мовної спілки. Воно й не дивно. Такого роду «події» їх мало цікавлять і, як правило, є елементом внутрішньої самовтіхи приймаючої сторони. В даному випадку - Національної телекомпанії нашої держави та її функціонерів.Тому, що тішаться саме функціонери. Професіонали, як правило, працюють. Важко. Від оргкомітету привітав всіх віце - прем'єр гуманітарний - пан Васюник. Пісенну частину події відкрила представниця України на конкурсі - 2008 Вікторія Петрик. Пані Орлова красиво представила її як «міс Петрик». Раптом з'явилася «картинка» з виступом і всі присутні журналісти змогли таки переконатися,що на сцені уже насправді маленька „міс". Цікавинкою виявилася зміна аранжування віце - переможної пісні «Матроси». З музики зник фрагмент відверто «запозичений» у легендарних «квінів». Можливо свій потужний відбиток наклали виступи міс Петрик в Європі. Там з авторськими правами все дещо конкретніше. І дорожче. Все. А у «нас» дівчатка радісно співають в прямому ефірі найбільшого загальнонаціонального телеканалу світові хіти .Це і зрозуміло - офіційні представники легенд далеко. Хоча, можливо, команда нашої майбутньої зірки все владнала. З Тіною Тернер. Через деякий час раптово почало здаватися, що міс Вікторія вирішила заспівати пісні з репертуру чи не всіх зірок світу. Журналісти з цікавістю почали переглядатися. Я висловив сміливу думку, що вона співатиме, доки не з'явиться «ще одне начальство». Як раз було «вчасно» - 27 хвилин та 34 секунди від початку церемонії уже пройшли. Але ні - на сцені всього лиш знову з'явився тимчасовий президент НТКУ Ілащук. От де (і нарешті!) знадобився досвід ведення корпоративів - було зачитано офіційне привітання маленьким учасникам конкурсу від Президента тимчасового іншого - України. З офіціозом було покінчено і розпочалося найцікавіше. Всі присутні, а головне телеглядачі України, отримали змогу побачити виступи всіх маленьких учасників і почути їх конкурсні пісні...От як раз з цього і розпочався фінал дитячого Євробачення - 2009 у Києві.

До цього побував на місці основної події. Споруда Палацу спорту уквітчана різнокольоровими банерами конкурсу та спалахує «картинкою» світлодіодного панно. Організація роботи на події коректна та спокійна.Навіть серьйозні і рішучі дяді з написом  «Союз мінус ЧК» на широких спинах не ріжуть око. По - сучасному обладнані приміщення для роботи журналістів - робоча зала та зала для проведення презентацій та пресових конференцій. Все нове з навіть не відідраною захисною плівкою. Швидкий і зручний інтернет. Чітко вибудовані робочі та сценічні зони, місце для проведення бліц - інтерв'ю на фоні символіки конкурсу.Внутрішнє начиння (повністю і коректно проінстальовані світло,звук та сценічні конструкції) забезпечила молода команда київських фахівців з ТОВ «ТОВІНС» (керівник - Олег Гончарук). Цікаво обладнаною, слушною та доволі естетичною виявилася зала відпочинку журналістів.До речі у малечі - кімнати відпочинку подібні. Поруч - повністю готова та обладнана кімната для проведення ТБ - інтерв'ю більшого формату. Одним словом, уже досить давно все в країні робиться швидко, якісно та на належному світовому рівні. Цікаво вирішений прес - пак конкурсу - льняна торбинка з фірмовою символікою,інформація про учасників яскравий буклет, навіть зелененька чашка. В моїй колекції уже є навіть з чим порівнювати: маю прес-пакет від бельгійської малечі Laura (дали задарма) та кумедну торбинку від білоруса Юри Демідовича зі смішними кролячими вухами, фірмовою футболкою, диском та об'ємною паперовою розгорткою (вигриз нахабним і цинічним наїздом - я хочу вуха!). Єдиною дрібною, але дуже гучною та дискомфортною ноткою стала невідомо на чий смак підібрана музика, яка різала вухо з моніторів кругом. Наступного дня цей «параметр» був рішуче врегульований і творчо і за рівнем гучності: приміщення для журналістів наповнили веселі і різні фонограми учасників конкурсу. У вівторок розпочалася і серйозніша робота над видовищем. Власне, технологічна робота розпочалася далеко заздалегідь - 5 листопада. За цей час уже навіть встиг з'явитися відеоролик з прискореними кадрами заповнення технологічними конструкціями світлом,звуком та декорацією пустої арени Палацу спорту.

Уже практично зрозуміла ідея сценічного вирішення. Деякі запитання викликають численні гострі кути, які ріжуть площину сцени. Це не сприяє динамічним рухам і побудові великих хореографічних композицій. Телевізійна шведська операторська команда та дітки потрохи звикають. Ті, хто з'являються на сцені випадково, ризикують. Гепнув з неї, здається, мальтійський оператор. Всім тілом і з усім багатотисячним залізяччам. ТБ - залізо то таке (для них) - а от зламані кістки це серйозніше. Медики підбігли буквально за секунди. Телевізійного ентузіаста терміново потаскали до хірургії. Жити буде. Хочеться, щоб ще й не дуже погано! З острахом практично уже бачу «рядки, що біжать» та «заголовки» : «...перша жертва дитячого Євробачення...», «...ми опозиціонери попереджали про неприпустимість побудови такої високої сцени...», «...нинішня влада неспроможна забезпечити безпеку...», «...регіональна партія готова за свій рахунок обкласти небезпечну сцену подушками...»

На нараді Оргкомітету конкурсу обговорювали, правда, дещо інші питання. 17 листопада о 15.17 прийнято рішення генеральну репетицію конкурсу 20 листопада проводити тільки за присутності в глядачевій залі членів делегацій, закордонних фанів та журналістів. Нагадаю - під загадковою назвою «генеральна репетиція» криється повномасштабний (зі світлом, димом і іншим) конкурсний концерт з повномасштабною ТБ - зйомкою. Нагадаю також, що саме цю «ТБ - картинку» отримують всі телевізійні компанії, які показують цього року конкурс, Ця картинка - для технічного страхування на випадок зникнення сигналу. А ще саме за цю картинку і виступ ставлять оцінки члени жюрі в різних країнах. 21 листопада в зал потраплять ті, хто зможе отримати квитки - запрошення. Каси для видачі заздалегідь замовлених квитків запрацюють 18 листопада. Це привід згадати про суто «київські» проблеми з повною і ганебною відсутністю глядачів на подіях Євробачення - 2005. Цього року керівництво НТКУ прийняло на мій погляд дивне рішення - за розповсюдження квитків відповідає «Пі» і «Ар» управління телекомпанії. Ще більш потужною родзинкою стало повідомлення про те,що діти будуть доставлятися в Київ автобусами з різних регіонів України. Для цього представникам обласних державних адміністрацій було заплановано виділяти по 200 а можливо і більше запрошеннь. «Родзинка» була оприлюднена ще до розпалу грипозної істерії. Але справа не в інфекції . З одного разу кожен пересічний українець здатен відгадати, хто мав потрапити на дитяче свято. Ні афішовано було, що приїдуть дітки - сироти чи з інтернатів. Цікаво, а хто візьме на себе право (чи гріх на душу?) «на місцях» полишати можливості от цих діток з цих інтернатів і призначити цих і з цього? Ну звісно ж, це мають робити не представники керівництва НТКУ, а дяді і тьоті в регіонах. Вочевидь також, що в бюджеті ( -тах) закладено кошти на автобуси, супровід, маски, воду та їжу. До речі, інформації коректної, спокійної про те а скільки ж хоча б надіслано заявок на запрошення отримати не можливо! «Телефонуйте за іншим телефоном...», «цим займається Свєта, ні Дуня, зачекайте здається таки Іра...», «її уже (варіанти: ще, поки що і т.п.) не має...»

Почекаємо на шоу біля кас Палацу спорту або постерігаємо за його відсутністю.

Про технології, техніку і...таємницю

Ліричний відступ: 0 12.57 в мої двері щось загрюкало. Оскільки грюкало доволі грубо і цинічно, я не поспішав.Поглянув у «дюрочку». Щось зникло.Повернувся до писанини.Посеред слова «Кушпі...» вся електрика простогнала «уваваавклац»! «Врьош! Нє вазмьош!», - згадав я кінокласику. Взяв китайський ліхтар та парасольку і пірнув у темряву і дощ. Згодом доплив «до іншого берега Уралу» - пресового центру дитячого Євробачення. 

Істерія в країні навколо медичних проблем вочевидь круто бере за горлянку і тих, хто працює над забезпеченням проведення дитячого Євробачення. Особливо тих, хто за щось реально відповідає і, головне, знає!

Це уже навіть стає кумедним. Гробова тиша: жодної цифри, жодної назви, жодного факту. Журналісти на екранах та в інформаційних стрічках мусять лише цитувати офіціозні виступи. І все... Я навіть не встигаю щось спитати у чергового мікро або дебелішого «начальника», як з рота вилітає сакраментальне: «це - комерційна таємниця». Чому декорації чорно-білі: комерційна таємниця! Чому опорядження будови зеле... - комерційна таємниця! А от у вас... - комерційна таємниця! А... - комерційна таємниця! Варто комусь із макроначальників помітити мене поруч з кимось з технічної або творчої команд у тому ж таки Палаці спорту - він чимчикує поруч і багатозначно киває - «пора на нараду...» Вочевидь - шпійонський умовний знак: «Ахтунг, ахтунг...ін дер люфт!»

З професіоналами таке теж трапляється. Але швидко проходить. От і перші секунди розмови з керівником ООО «Операторські технології» паном Анатолієм Парфенюком виявили суттєві розбіжності в трактуванні терміну «комерційна таємниця». Трохи згодом спеціяліста з цікавих технологій різного операторського обладнання як то кажуть «попустило». Зясувалося, що його команда має представництва в Європі (Швеція та Польща) і навіть в Росії. І забезпечити вони можуть виконання різних і доволі складних телевізійних і кіношних технологічних та творчих завдань. Адже сумісна їх техніка практично з будь якими професійними камерами будь якого формату. Попрацювали «технологи» не так давно і зі шведами. Просто в їх Швеції. Тим сподобалося. А ще закортіло шведським телевікінгам! Хочемо мати, говорять, саме телескопічний, і саме 14 метровий операторський кран, і саме в цьому місце знімального майданчику у Палаці спорту, і саме до 15 листопада. Ну що ж, буржуазія, хочете? Будь-ласка - майте! Новесенька «машина», виблискуючи свіженькою фарбою та металевими елементами, стоїть собі на хрустких колесах! А ще - тихесенько і автоматичненько - ковзає. А ще - стрімко туди і сюди літає! Загалом в «тракті» у шведів я нарахував 11 камер. З них - 4 працюють на різних спеціяльних керованих операторських пристроях (автоматизовані візки та величний 21 метровий кран для ЗГП в залі) Всі пристрої вітчизняні! Тоб то - наші. Наші ж технарі і оператори їх - вікінгів старанно навчають. За цим різномовним діалогом цікаво, ба навіть весело, спостерігати. П'яту «машину» (теж телескопічний кран) використовувала команда Першого національного на відкритті. Доволі рідкісне завдання, як на часи кризи: 2 знімальні майданчики і 5 складних пристроїв в один день, погодьтеся!

Мені довелося поспостерігати, як скандинави творили телевізійне вирішення саме виступу нашого маленького виконавця. Справа це марудна - адже у візуальному та хореографічному втіленні пісні використано елементи старовинних українських обрядів. Побачити і зрозуміти це іноземцям допомагала численна українська творча команда. Андранік Алексанян з висоти свого воза на сцені радісно за тим спостерігав і наочно відчував переваги рідного дому. Щось там вони вовтузилися і іноземці і наші. От сорочечка у нас може бути от така або така - здоровезний білявий швед киває! А от не встигнете донести віночки з від там от сюди? А у нас є інші, про всяк випадок! І ми їх от тут відразу покладемо! Бьютифул! Це уже швед у розпачі - не пройшло! Збоку за тим всім спостерігав оператор - постановник НТКУ Ігор Раллє. Спостерігав мовчки. Підійшов до нього. Повністю солідарні ми в думці про те,що «ми все можемо самі». В розмові виникло «вони використовують іншу технологію». Згодом з'ясували, що під цим терміном ми розуміємо дещо більше - творчий підхід. Підхід європейської телекоманди зводиться фактично до створення чи не повністю автоматичної програми показу кожного теленомеру. Знаючи точний хронометраж звучання кожної фонограми, телевізійники «набивають» в компьютер набір заздалегідь намічених планів з різних камер. Завдання режисера тицьнути в кнопку «гоу» автоматичного показу. Завдання операторів точно слідувати партитурі. Будь які імпровізації під час виконання номеру на сцені викликають ступор перед пультом потужної сучасної закордонної HD - петеески і телевізійну катастрофу! Звідси найголовніше для всіх учасників Євробачення від України - будь який номер має бути розгорнутим тільки для телебачення. До речі колеги неодноразово наголошували: навіть після перегляду останнього варіанту телепоказу будь яка євровізійна команда може навіть не просити, а вимагати внести зміни в телепартитуру: ось тут нам потрібен акцент на КРП з такої то камери! Результативність «гризні» в середньому 1 шанс з 5. Погодьтесь дещо більше ніж при відгадуванні в національній лотереї! Тут пана Ігоря «свиснули» по рації на перегляд телеваріанту цього репетиційного дня. Щасти!

Звернув також увагу і на те, що поступово і значно покращується світлове вирішення. Побачив посеред приладів та ферм людей у фірмових строях потужної вітчизняної технологічної і технічної прокатної фірми «Зінтеко». Знову наші. Спокійні Впевнені. Майстровиті. На них - левова частка світлового, фермового,лебідочного начиння. Два різні майданчики - основний і допоміжний Допоміжний - підвісний під стелею в глибині зали: «ой а там люди», - здивувалося поруч якесь дівчисько! До речі, основний сценічний майданчик висунутий в глибину глядачевої зали метрів на сорок. 1 і 8 сектори Палацу спорту потрапляють практично в середину декорації.Саме тому покрашення світлового вирішення перш за все вимагають „діагоналі". Зліва і справа на сцені вибудовані такі собі сходинки, на яких мають сидіти чи стояти люди - це відразу заповнить картинку. До тогож пустка ця «провалена» в чорному. А от трибуни Палацу спорту світлодерев'яні, а значить в променями потужних приладів вкрай яскраві. Якщо вони будуть порожні - «загине» будь яка телекартинка «зі зворотніх точок» крізь сцену. А з картинкою і її творче насичення! Мав можливість слідкувати за телевізійним репетеційним показом на численних плазмах, розкиданих Палацом - ці яскраві порожнини вражають! Сподіваюся і шведи це бачать та розуміють!

Поступово я перемістився до цікавинки, розгорнутої на першому поверсі київського Палацу спорту - «дитячої телевізійної студії». Виявилося,що на спеціяльновідокремленому від холу клаптику виставлено декілька раритених експонатів з музею телебачення НТКУ...і збудовано маленьку, але справжню телестудію! Дітки групами по 10 осіб протягом 15 - 20 хвилин можуть доторкнутися і до історії українського телебачення і до надсучасної телетехніки. Доторкнутися в буквальному розумінні цього слова - тобто, помацати! Руками! А ще побачити деякі просунуті телеможливості: побачити телесуфлер з якого тьоті і дяді так вправно читають чужі тексти, телевізійні камери та яскраві світильники, постояти в повністю зеленій кімнаті, яка магічно на екрані перетворюється на джунглі чи, припустимо, сцену Євробачення. Потицяти в пімпочки кольорові та побачити гудучі пристрої і цяцьки. Практично на декілька хвилин можна стати малими операторами та ведучими. Чого там - режисерами! Спеціялісти «Комтелу» (їм тотальний респект і уважуха!), які любязно надали те все надсучасне цифрове теледобро, навіть щось розкажуть! Дітки, які вже побували тут аж пищали! Різними мовами!І споглядаючи на «шкафи» старого телепричандалля (радісно побачив відеомагнітофон на який «писав» один з перших своїх телематералів в далекому 1984 році) з висоти цифрового віку співчувають - «а воно ж важке яке!». Правда, раптом виявилося, що в екскурсійних текстиках, наданих ентузіастами з музею НТКУ, знову чиясь вправна (чи недбала?) рука вкотре вписала - вік українського телебачення 58 років. Панове чи панянки! Ну годі вже! Нагадаю телебачення професійне в Україні існує з 1939 року. Сімдесят років нам, професіоналам. А вам?

Пані Орлова, яка готувала сюжет для першоговипуску «Щоденників Євробачення» ( вони стартують у віторок 17 листопада) теж погралася з цифровими забавками у «дитячій студії». І разом з тим нагадала, що маю коротко сказати про телевізійну або ефірну підготовку Першого національного до конкурсу. Приємно, що цього разу намагалися залучити до участі у підтримці конкурсу якомога більше програм і авторів з Першого національного. Про справи та підготовку конкурсу регулярно повідомляли в основних випусках новин. В ефір виходили програми, які знайомили українських телеглядачів з музичними номерами всіх учасників у порядку їх виступу. Саме завдяки таким програмам я і всі зацікавлені мали змогу порівняти і співставити рівень телевирішення відбіркових концертів в різних країнах. Відразу і з приємністю зазначу: Україна зовсім не пасла задніх! Завершила цей чи не двотижневий марафон підсумкова програма «Україна вітає!». Підтримували інтригу і випуски «Муз.Ua» (професійно) та навіть проект «Стильна штучка» (в своїй манері).Можливо, чогось не побачив - перепрошую!

Виходячи на вулиці вечірнього Києва подумав: ну що ж з того всього залишеться НТКУ після конкурсу? З сотень світлових приладів? Десятків метрів металевих ферм? З сотень квадратних метрів ой якого непоганенького ковроліну? З багатьох десятків «плазм» та багатьох десятків компьютерів? А стільці? А столи? А...Чшшшшш - комерційна таємниця! 
 

Олександр Зирін, незалежний український телевізійний оглядач