Вівторок, 29 серпня 2023

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

У лікарському кабінеті я ніколи не приховую свого невігластва. Я запитую найпростіші і часто найбанальніші речі. Я можу перепитати кілька разів, уточнити, знову запитати чергову дурницю і зізнатися, що ще досі не зрозуміла, поясніть, будь ласка. Проте в лікарів як пацієнтка я буваю нечасто, утім як мама з дитиною останні три доби і днювала, і ночувала в лікарні. Всі діти хворіють, з ними постійно щось трапляється, тому мамам неповнолітніх доводиться бувати частіше, ніж хотілося б, у медичних кабінетах. І от тоді настає мій час: поки ми чекаємо на результати аналізів, я починаю збирати історії, слухаю і розпитую лікарів про все — мені цікаво. Це ж іще один спосіб більше дізнатися про самих себе і те, як ми функціонуємо.

Та цього разу щось пішло не за планом. Спочатку я почула від лікарів і пацієнтів маніпуляцію про те, як усіх українців зобовʼяжуть платити за воду з колодязів та свердловин, тому залишила посилання на текст, у якому «Детектор медіа» пояснює, для чого пропагандисти створюють такі маніпуляції і як це працює.  Але найбільше розмов було про те, що стане новими основними точками інформаційних атак Кремля: «масова мобілізація» і «тотальна корупція» в Україні, «провал» контрнаступу», «зневіра західних партнерів» та уявні «договорняки» про мир. Тож ми обмінялися досвідом, дочекалися аналізів і моменту для найцікавіших матеріалів у ці дні від «Детектора медіа».

«Детектор медіа» продовжує масштабне дослідження якості контенту регіональних телеканалів під час великої війни. Цього разу Олександр Крумін зробив огляд телеканалу «Київ». Із хорошого: телеканал робить якісні новини з гарним візуальним оформленням, веде повноцінний телемарафон із прямими ввімкненнями та запрошенням різноманітних спікерів. Із сумнівного: враховуючи належність телеканалу Київській міськраді, Віталій Кличко в етерах «Києва» частий гість і очікувано постає в позитивному образі «міцного господарника», і в той час, як критичних матеріалів у бік київської влади у моніторинговий період не помічено, — у громади міста питання до місцевої влади є. І те, без чого можна було б обійтися: астрологічний прогноз на каналі, який зазвичай не має нічого спільного з реальною наукою.

Цифри, кількісні порівняння, якість контенту, присутність (а точніше, відсутність) жінок-спікерок в ефірі і постійні прогнози хороших росіян, у яких, як і в астрологічних, нічого спільного ні з наукою, ні з реальністю: Ярослав Зубченко разом із колегами зробили експертний аналіз трансляцій телеканалу «FreeДом» у липні. Мої колеги дослідили, що найпопулярніші обличчя іномовлення в липні не змінилися, але трохи помінялися місцями: топ очолювали воєнні коментатори, за якими слідував політичний коментатор Володимир Фесенко. Традиційно часто і багато облич, які щодня на телеканалі представляють владу, і статистично один представник опозиції на десять днів. Мінімально покращилася репрезентація жінок. І про вічне — пошук українськими медійниками хороших росіян: уже третій місяць практично ідентична кількість їхніх увімкнень на телеканалі «FreeДом» — 183 липневих проти 184 у червні. Проте вже давно час припинити і шукати, і вмикати їх у наші ефіри. А ось тут порушення стандартів в ефірних блоках «Інтера», «Ми — Україна», Суспільного, «1+1», ICTV, СТБ та каналу «Рада» — Ігор Куляс опублікував моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 19–21 серпня.

Цього разу моя колега Юлія Лавришин розповідає історію української журналістки з Бердянська, яка перетворилась на російську пропагандистку. Це вже четвертий матеріал власного спецпроєкту «Детектора медіа» про медіаколаборантів, які за своїм вибором, без примусу, стали рупорами російської пропаганди на тимчасово окупованих територіях. Ми вже публікували тексти про медіаколаборантів Херсонщини, про осередок російської пропаганди ТРК «Таврія» і про медійників-зрадників з окупованої частини Запорізької області. Також ми публікували текст про те, що за законом загрожує українським журналістам, які пішли на співпрацю з ворогом.  Учора «Детектор медіа» опублікував історію зрадниці Юлії Ваченкової.

Напевно, ви бачите, як у соцмережах люди бурхливо обговорюють, на часі чи ні, а якщо і так, то хто може знімати фільми, говорити і представляти українську кіноіндустрію на міжнародних подіях. Нещодавно на фейсбук-сторінці Держкіно з’явився допис, у якому повідомляється, хто ж поїде представляти вітчизняну кіноспільноту на Венеційському кінофестивалі, — серед решти імен найбільше кіношники критикують Остапчука, продюсерів «Бучі» та «Свінгерів». Лєна  Чиченіна спробувала розібратися, чи дійсно ці імена «10/10 за рівнем іспанського сорому», як саркастично пишуть про них інші учасники кінопроцесу.

І ще один цікавий момент, який не припиняє досліджувати Лєна у своїх текстах, — це згубні практики кіноіндустрії, через які ми не завжди знаємо і дивимося справді хороші українські фільми. Зокрема, «Мій карпатський дідусь» — хороша комедія, про яку ви не чули.

У новому випуску «Локшину замовляли?» Вадим Міський розповідає про доноси і заздрість росіян, коли ті живуть за принципом «аби в сусіда було гірше». І це відбувається не тільки в реальному житті, але й у віртуальному просторі, де розмови, доноси та негатив поширюються з неймовірною швидкістю.  А в подкасті  «Детектор медіа говорить» — новий випуск програми «Без стратегії нікуди». За посиланням перша частина розмов фахівців та управлінців у культурі про майбутнє Міністерства культури та інформаційної політики, підтримку держави в розвитку культури України, а також комунікації з фахівцями та суспільством. А ось тут друга частина.

На цьому поки що все,

дякую, що лишаєтеся з нами. 

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі або на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок можете також писати сюди — мені на пошту letter@detector.media. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі.

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.