Вівторок, 25 липня 2023

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа»

Привіт!

На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

Сьогодні день, коли СБУ повідомила власнику телеканалу «Наш», екснардепу Євгену Мураєву підозру в держзраді. Але радості не відчувається, бо Мураєв за кордоном, пишуть, що у Відні, і шансів, що його затримають, доправлять до України і він опиниться на лаві підсудних, — нуль. Тоді інше запитання: а чим йому загрожує ця підозра? А нічим. І знову запитання: а приміром, топменеджери каналу «Наш» (до речі, про те, як ліквідовували канали Мураєва і Медведчука, можна прочитати ось у цьому тексті Наталки Данькової), журналісти й телеведучі, депутати, колишні однопартійці, які робили те ж саме, що і Мураєв, багато років поспіль, —  мають понести відповідальність? І чи будуть такі ж підозри від СБУ для них? Сьогодні не той день в історії, коли буде відповідь на це запитання.

Але сьогодні той день, коли журналісти повідомили громадськості про відпочинок Юрія Арістова, нардепа від «Слуги народу», на Мальдівах ось буквально в цьому місяці. Народний депутат і, я додам, заступник голови парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки подав заяву про складання депутатського мандата. А на яких підставах він перетнув український кордон? Чи була робочою його поїздка на Мальдіви? Сьогодні  знову не той день, щоб отримати відповіді на ці запитання. І можна, про закордон підсанкційного Олександра Дубінського ви вже самі прочитаєте? Такий сьогодні день…

Тому, якщо не ми самі, тоді хто витіснить усіх колаборантів, посіпак, зрадників та й самих росіян із нашої землі, життя та з наших ефірів? І ось тут Лєна Чиченіна написала колонку про автора ютуб-каналу «Загін кіноманів» Віталія Гордієнка, який сформулював свою стратегію, як українців стимулювати дивитися український контент. Лєна пише, що стратегія Віталія має сенс. Винесу сюди одну її цитату: «Цікаво, що в українському твітері зазвичай ролики “Загону кіноманів” обговорюють бурхливо і з дискусіями. Ось і стосовно цього вже кинулися сперечатися. Є одна дуже популярна фраза, яку часто кажуть у таких випадках: “Аби не про Дудя”. Тому все йде за планом».

І в продовження теми розмова Галини Петренко з генеральним продюсером «1+1» Максимом Кривицьким. Говорили про споживання українцями російського контенту і, навпаки, тяганину росіян уже самими телевізійниками в український ефір — що із цим робити? Також поспілкувалися про те, як виживати телебаченню під час війни: що знімати, у яких жанрах, де брати гроші, про скорочення виробничих бюджетів, міжнародну співпрацю, новий контент для глядача і про те, чи зможе «1+1» повернути собі довоєнні показники.

А далі ще кілька хороших інтерв’ю, які ви могли пропустити на вихідних.

1. «Комедія війни: сміх в Україні» — цей документальний фільм в Україні і про Україну знімає американський режисер Крістофер Волтерс. Його головні герої, чотири українські коміки-стендапери, вирушають в Ірпінь, Чернігів, Харків... Вони виступають і перед цивільними, і перед військовими, багато жартують, багато сміються із себе і з ворога. Для українців гумор — це щось на кшталт зброї, а от про мотивацію і цілі американця, який до переїзду в Дніпро жив у Нью-Йорку і знімав кліпи для зірок репу, запитав наш Дмитро Десятерик. Розмова вийшла відвертою і неочікуваною.

2. Слово правди. Як редакція газети «МИГ» у Запоріжжі бореться з пропагандою окупантів.

А далі хочу поділитися з вами дослідженням моїх колег про телеграм-канали, які наслідують інші та поширюють російську пропаганду. Ось тільки один із сотень прикладів: у середині липня зловмисники створили фейковий телеграм-канал з іменем керівника Головного управління розвідки України Кирила Буданова. На цьому каналі поширили фейк, нібито Буданов подякував українським патріотам за партизанську спецоперацію в Криму. Новину розтиражували як українські медіа, так і прокремлівські. Згодом виявилося, що Кирило Буданов таких заяв не робив. Цей телеграм-канал продовжує існувати й нині. На 20 липня він має 19,4 тисячі підписників. Скільки таких каналів, у яких країнах, хто їх створює та що треба зробити, аби зменшити можливості дезінформування в телеграм-каналах, — розібрались і пояснюють мої колеги з Центру досліджень «Детектора медіа».

Білоруський Червоний Хрест визнав, що викрадає дітей з України. «Мене до глибини душі обурив той факт, що люди, думаю, у міру своїх думок запалених, або вони вважають, що так логічно чинити, коли звинуватили Білорусь у тому, що ми викрадаємо дітей, які приїжджають до нас на оздоровлення. І чесно кажучи, річ у тім, що і білоруський Червоний Хрест брав у цьому — і бере, і братиме, і братиме — активну участь», — сказав Шевцов, голова Білоруського Червоного Хреста, якого трохи раніше на окупованих територіях України помітили одягненим у камуфляж та з літерою Z на рукаві, хоча статут ЧХ вимагає від членів організації залишатися нейтральними.

Від’ємна українізація: як в СРСР русифікували українців. Чому нам соромно було спілкуватися українською? Чому російську ми вважали мовою успіху, а про «очищення» мов націй, які потрапили під окупацію СРСР, знали дуже мало? Як знищували авторську думку, перетворюючи будь-який текст на партійний шаблон, і що таке синтаксис «політичної покори» окупанту? Благодійну лекцію Євгенії Кузнєцової — письменниці, перекладачки та дослідниці — слухала і наша Ірина Семенюта. 

І як добре після всього цього просто знати, що новина про Папу Римського, який «просить звільнити» Пашу Мерседеса, — це кринжовий треш. Тож, щоб трохи розслабитись і зняти стрес, від душі раджу послухати подкаст «Русскій фейк, іді на ***» До речі, щоденний подкаст  Вадима Міського доступний і на окупованих територіях. Одна зі слухачок, яка пережила піврічну російську окупацію неподалік Херсона, розповіла нам, як ця радіопрограма допомогла їй та односельцям «зберегти зв'язок з реальністю».

І насамкінець продовження історії про долю серіалу «СМТ Інгулець» — його зніматимуть, от тільки за чиї гроші? Хоча Лєна Чиченіна, як завжди, бачить глибше і нам пропонує угледіти. В її новій колонці не так про гроші, як про цінності, інститут репутації і рафіноване малоросійство.

На сьогодні це все.

Тільки одна примітка — щоб ви мені потім не писали: «Марино, а де мої розсилки?». На жаль, листи можуть потрапляти у спам або в Promotions. Щоб цього не траплялося, додайте адресу letter@detector.media в адресну книгу, — це має допомогти. Якщо у вас Gmail, адресну книгу ви знайдете, клацнувши на три крапки у правому верхньому куті листа.

Якщо все сподобалось — порекомендуйте цю розсилку друзям, ми всією командою будемо дуже вдячні.

Тепер точно — це все, до зустрічі у п’ятницю;)

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.

Архівне фото: «НАШ» / фейсбук