П’ятниця, 14 липня 2023

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа»

Привіт!

На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

Останні півтора року ми з вами живемо в постійному стресі. І, як це часто буває з нотатками на холодильнику, які після кількох днів ми перестаємо помічати, ми почали не зважати і на наш стрес, а дехто з нас і зовсім забув про існування такого явища. Нотатки на холодильнику притерлись для очей і втрачають своє значення, отак і ми згадуємо про щоденне напруження тільки тоді, коли в організмі відчуваємо збій. Я не пропонуватиму вам попіклуватися про себе і зробити чекап по кількох, здавалося б, невинних пунктах, але запропоную трохи відпочинку для вашого мозку, зібравши в цьому листі все найважливіше й цікаве за минулий тиждень.

Я люблю розсилки й листи до читачів іще й за те, що вони знижують рівень стресу, хоч би скільки його в нас було, зберігаючи нашу енергію, яка витрачається на пошук якісної аналітики та експертних текстів. Тож почнімо.

Перше посилання буде на глибокий, урівноважений і детальний аналіз підсумків саміту НАТО у Вільнюсі. Ось цей текст з інсайдами нашої Галини Петренко — «Не сподівайтеся, що українці самотужки захоплять Москву». Щиро рекомендую прочитати спочатку його, а  щоб закрити тему — вже перейти до наступного тексту, де ви дізнаєтесь, що про саміт НАТО писали пропагандисти. У ньому Артур Колдомасов розповів про російські фейки, маніпуляції, неправдиві новини, а також пояснив мету їх створення і технології, які використовують наші вороги.

Наш головний аналітик із моніторингу теленовин Ігор Куляс опублікував другу частину підсумків марафону «Єдині новини» за квітень — червень 2023 року. Чи вийшло за цей період робити краще і якісніше новини — можна сперечатися, але про стандарти не посперечаєшся. Ну ось, наприклад:

• Кількість висловлених суб’єктивних думок журналістів у новинах зросла більш як удвічі. Переважно це емоційна лексика, яка створює занадто оптимістичну картину війни.
• Зате безпідставних узагальнень у марафоні за цей період стало трохи менше.
• Натомість непристойно великою в марафоні є кількість порушень стандарту достовірності: це й інформація з інтернету, абстрактні псевдопосилання, фактична інформація без посилання на джерела.
• Відсутність відповідей на ключові запитання новини — таких порушень у телемарафоні не дуже багато, і вони радше є ситуативними, несистемними, зміни їх кількості на різних каналах із часом не мають ознак певної тенденції. 
• Це стосується й порушення етичних норм журналістики. Етичні порушення траплялися кілька разів, але не системно. Вони були різними: і некоректні запитання до людини в шоковому стані, і великі плани непричетних людей на словах негативного змісту, і ненормативна лексика.
• Далі про теми, «незручні» для влади, — схоже, що аспекти внутрішньої політики перебувають під негласним табу в редакціях телемарафону: чи то у вигляді якихось темників, чи усних «побажань», чи навіть просто на рівні внутрішньої цензури самих журналістів. У підсумку про дуже важливі історії телемарафон або інформує однобоко, або ж не інформує взагалі (всі деталі і приклади — в тексті Ігоря Куляса).

1. Наша Наталія Данькова розмовляла з Юлею Островською, гендиректоркою Мультимедійної платформи іномовлення. Говорили про новий проєкт The Gaze (це онлайн-видання, яке орієнтується на західну аудиторію) та просування українських наративів. Які завдання стоять перед новою платформою, який контент і чому саме такий, звідки фінансування і як зрозуміють, що мети досягнуто? Раджу прочитати це інтерв’ю.
2. А ось тут надихаюче інтерв’ю про відомого фінського музиканта (українця за походженням), який після повномасштабного вторгнення залишив справу свого життя — музику й почав займатися журналістикою, щоби писати про батьківщину свого тата і «казкову країну» — Україну. Як це: майже все життя покласти на вівтар музики, зробити собі імʼя — і потім піти в зовсім іншу сферу, писати про іншу країну й намагатися (попри все) туди потрапити.

Які ще супертексти ви могли пропустити цього тижня?

1. Ось цей текст на випадок, якщо ви шукаєте соціально вагомий аудіовізуальний контент. Простими словами, якщо ви шукаєте і хочете подивитися якісні українські повнометражні мультфільми, художні або документальні фільми, документальні тревел-проєкти, серіали, ютуб-проєкти або почитати онлайн-медіа. Марія Спалєк у межах спецпроєкту «Детектор медіа PITCHUA+» зібрала список із десяти переможців (на фото) минулих років — сьогодні це супервідомі імена і проєкти. Не пошкодуєте ні хвилини свого часу, витраченого на кожен із них.

2. А ось у цьому тексті ще більше історій про цікавих і героїчних українців, більше корисного та пізнавального, більше приводів пишатися собою та країною.

На телеканалі «Суспільне Культура» стартувало «Перше шоу» — це необтяжливий ранковий проєкт, який виходить щобудня із 7-ї до 9-ї ранку, де, зокрема, максимально просто й доступно намагаються пояснювати нововведення, які відбуваються в Україні, радити, як подбати в нинішніх умовах про здоров’я та безпеку, як зекономити тощо.

3. У новому випуску подкасту «Русскій фейк іді на ***» Вадим Міський розібрав фейк про те, що нібито один з українських сайтів оприлюднив кількість «загиблих і поранених серед українських військових» у ході контрнаступу. А також розібрав нову шахрайську схему, яка шириться на Волині. Там невідомі телефонують буцімто від імені голови Волинської ОВА та надсилають у вайбер фейковий лист із проханням переказати кошти — начебто «на техніку для української армії». 

4. А у випуску «Ньюспалму» воєнного часу Юрко Космина знову тонко познущався з трешу ворожої пропаганди — найдієвіша, тобто нищівна критика тоді, коли вона звучить через хороший гумор. Моя щира рекомендація.

На цьому майже все.

Пам’ятаєте, на початку листа я писала, як багато часу ми витрачаємо на пошук аналітики та якісних текстів? Це було не просто так, бо розібратися в безперервному інформаційному потоці й не потрапити на гачок російської брехні часом буває нелегко навіть досвідченим. Наша Лєна Чиченіна на прикладі нібито скандалу з нібито поїздкою актора Джонні Деппа до Росії пояснила, чому ми досі все ще віримо російським медіа.

А насамкінець — «Локшину замовляли?»: відео про тактики російської пропаганди у виправдовуванні власних злочинів. Вадим Міський пояснює, як агресор формує для своїх споживачів образ Росії як буцімто жертви інших країн і як російські пропагандисти та офіційні особи розмивають реальність за допомогою новомови, говорячи  про «київський режим».

Тепер точно все.

Дякую вам, що читаєте і що залишаєтесь із виданням, яке робить багато для оздоровлення українських медіа та розвитку медіаграмотності кожного з нас. І принагідно нагадую, що читати нас можна також у фейсбуку, інстаграмі, телеграмі або на сайті «Детектор медіа». Весь зворотний зв’язок можете також писати сюди — мені на пошту letter@detector.media

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.

Фото: Getty Images