Привіт, наші найвідданіші читачі!

Свята відшелестіли, почалися цікаві історії. Найцікавіша з них, звісно — новостворений канал Ukraine World News Віталія Кропачова. Його поспіхом готували до запуску 22 січня (нібито на День Соборності, щоб засвідчити свій патріотизм), але тепер цей щасливий момент відтермінований на невизначений час. Бо до каналу багато питань — і у влади, і у регулятора, і в нас, зрештою. Наші Гала Скляревська і Наталія Данькова зробили дуже багато роботи, щоб знайти відповідь на ці питання.

Наталка поговорила з Денисом Козлітіним — цікавезним персонажем, який працював у компанії Олександра Януковича, керував «Парковим», супроводжував продаж «Тоніса», з якого потім зробили Прямий канал, а в останні роки займався купівлею—розкруткою—продажем каналів. На моїй пам’яті це перший такий відвертий екскурс у торгівлю ліцензіями/частотами/каналами; раніше все, що ми про це знали, говорилося натяками чи непублічно. Козлітін розповів, як не хотів продавати свій канал Медведчуку, як подружився з Кропачовим, як вирощував радіо «П’ятниця» на продаж, але потім побачив у ньому потенціал. Той випадок, коли я, редагуючи текст, відчув тремтіння пальців від азарту (це буває нечасто).

Більш безпосередній стосунок до нового каналу має Ольга Гіржева, яка колись була головною редакторкою NewsOne часів Мураєва, а до того працювала із Савіком Шустером. В інтерв’ю «Детектору медіа» вона розповіла, яким буде канал, дуже делікатно відкрутилась від запитання про канали Медведчука і їхніх колишніх працівників, а також сказала, що канал транслюватиме спільний телемарафон у цифровій мережі Т2 під старим логотипом «Так-TV».
Тим часом громадські організації і активні медійники готують заяву з закликом до влади не дати вийти на ринок каналу, в команді якого чимало колишніх працівників каналів Медведчука. Хоча, поклавши руку на серце, цих прізвищ, окрім Петра Маги, я раніше навіть не чув. Гаразд, деякі з цих людей працювали в різні часи на «112», ZIK чи NewsOne на різних посадах, але… Я ось теж працював на NewsOne. Ви не знали? :) Ну, я про це зазвичай нікому не розповідаю, бо забагато доведеться пояснювати — це було в доісторичні часи — кілька місяців займався їхніми соцмережами у 2009 році на запрошення Лаврентія Малазонії, який там тоді керував. Тоді це був канал про знаменитостей і хом’ячків. Але сам факт! Це я до того, що іноді занадто прискіпливе вивчення біографій може завести нас у складну ситуацію.

Навщо Кропачову канал? І Гіржева, і Козлітін кажуть, що це була його давня мрія, що він бачить у проєкті бізнесові перспективи, хоче працювати на перемогу і так далі. Ми з вами розуміємо, що телеканал у наш час не може бути використаний для заробляння грошей (навпаки — може бути використаний для утилізації чималих грошей, будьмо щирі). Отже, його планують використовувати для політичного впливу. Чийого, на кого? Будемо з’ясовувати.

Картина запуску й виходу на ринок дуже контрастує з кейсом «Ми — Україна», який ми спостерігали нещодавно. В тих ішло як по змащеному, в цих — радше навпаки. Канал намагається змінити концепцію, аби вважатися мовником загального інтересу й не мусити транслювати спільний телемарафон. Але при цьому планує щогодини показувати новини, а також запустити суспільно-політичні токшоу. І тут починається найбільша інтрига. Для влади вочевидь принципово, щоб у Т2 не було інших новин, крім марафону (не кажучи вже про суспільно-політичні токшоу, яких просто не має бути, бо не на часі). І 5 канал — один із трьох відключених — не врятувала «не інформаційна» програмна концепція. Навряд чи вона врятує UWN, якщо Нацрада, Мінкульт, РНБО, Держспецзв’язку і Офіс президента не захочуть, аби він був урятований. А якщо захочуть, то якою ціною? Цікаво! Будемо стежити.

З кумедного: бренд для каналу обирали явно поспіхом, тому не зауважили, що продублювали назву ресурсу Ukraine World, який запустила міжнародна організація «Інтерньюз». І не подумали, як це вимовляти вголос. З вами новини на каналі ю дабл’ю ен :)

Другу цікаву історію приніс нам автор нашого моніторингу спільного телемарафону Ігор Куляс. У другій частині підсумків жовтня—грудня 2022 року — про дотримання стандартів, піар, токсичних ведучих, замовчування тощо. Цей текст величезний за обсягом, але цінність дослідницьких знахідок у ньому неможливо переоцінити. Ігор демонструє, що кількість порушень стандартів в останні три місяці 2022 року зросла в кілька разів. Піару в окремих блоках марафону побільшало вдвічі. Деякі журналісти «точного і правдивого» марафону беруть новини в анонімних (!) російських (!!) телеграм-каналах і озвучують їх без перевірки. І так далі. Цей текст — розгорнутий діагноз марафону, який стрімко втрачає якість і стає схожим на найгірші зразки українського телебачення до великої війни.

Третій потужний ексклюзив — дослідження Ярослава Зубченка про медіа, які в час війни публікують гороскопи, астрологічні прогнози та іншу хіромантію. А таких виявилось чимало, в тому числі й ті, які вважають себе (і ми вважаємо їх) якісними та відповідальними. Я запостив посилання на цей текст, і мені написали в коментах, що це життя і нема на то ради — це дає трафік; тепер я думаю, чи не завести «Детектору медіа» штатного гаруспіка. Раз це дає трафік… :)

А якщо серйозно — колеги, просто припиніть. Це вже не смішно. Хоча від прикладів, які навів у тексті Ярослав, я сміявся вголос не раз.

Ще один ґрунтовний текст написав для нас Дмитро Золотухін. Причому спершу він пообіцяв своїм читачам на фейсбуку зробити це, якщо допис збере 750 лайків, а оскільки йдеться про сексуальність в українському інфопросторі, то лайки назбиралися легко. Дмитро пояснює, що українці серед кризи схиляються до кохання, тоді як росіянам одна смерть у голові. Й перебирає публічні скандали, пов’язані з відвертими фото державних службовиць і політикинь, шукаючи, кому вигідно просувати в інфопростір саме такі меседжі. Тизер: «Якщо ти знімаєш своє тіло на смартфон, щоб зібрати хлопцям на бронежилети і мавік, а хлопи за ті зйомки скидають тобі на карту гроші, то ти героїня. Якщо все те саме, але про це дізналися співробітники Національної поліції, ти злочинниця. У чиновниць чи військовослужбовиць не може бути гарної дупи, виставленої в інстаграм, бо вони ж тими дупами сидять у поважних кріслах високих кабінетів. А якщо вона тією дупою ще й хизується, і про це починають говорити в соцмережах, то треба негайно ту відьму спалити на вогнищі народного обурення».

А ще ми встигли на тижні, що минув, двічі написати про Арестовича, перш ніж він пішов у відставку. Не про самого Арестовича, щоправда, а про кіно за його участі, на яке збирають гроші. В інтернетах писали, що збирає організація Єрмака, але ми не знайшли підтверджень, тому поки що вважаємо це чорним піаром. Ідеться про фільм «Похорон Путіна», який хоче зняти Юрій Горбунов. Лєна Чиченіна написала про цей проєкт як про окремий приклад байрактарщини — дешевого скороспілого контенту, який недолуго рефлексує на воєнні реалії нашого життя. А наш читач Олександр Марченко доповнив картину, нагадавши, що фільми Горбунова — це ще й мавпування чужого, часто російського. І «комедія-караоке», яку планують зняти тепер, теж вигадана в Росії. Напевно, треба ще трохи часу й повітряних тривог, аби остаточно відохотити українських митців запозичувати російське.

На цьому, здається все. Ви ж не забуваєте дивитися «Ньюспалм»? Тоді точно все.

Дякуємо, що залишаєтесь із нами!

Ваш «Детектор медіа»

Фото: Ukraine World News