Нацкомісія з питань захисту суспільної моралі хоче боротись за екологію наших душ. Її опоненти говорять про цензуру і «совок».
За круглим столом «Проблеми захисту суспільної моралі в українському інформаційному просторі очима журналістів», проведеному «Детектор медіаю» та Національною експертною комісією з питань захисту суспільної моралі у прес-центрі «Главред-Медіа» 3 квітня, зустрілись чиновники, науковці та журналісти. Для комісії це був один із перших «виходів у люди», адже з моменту свого заснування у 2004 році вона була одним із найбільш закритих органів. Після чергової зміни влади комісія, засновником якої є Кабінет Міністрів України, вирішила зробити свою діяльність відкритішою: з’явився офіційний сайт
http://moral.gov.ua/ , апарат комісії намагається комунікувати з журналістами та громадськістю.
Виконувач обов’язків голови комісії, сексолог Микола Бойко, на жаль, захворів, тому комісію представляв його заступник Юрій Салюк. За його словами, беручи участь у круглому столі, він прагне спростувати деякі міфи про Національну експертну комісію, поширені у медіа. Перш за все, наголосив пан Салюк, незважаючи на те, що комісія існує з 2004 року, де-факто вона почала діяти з липня 2006-го. Її річний бюджет становить близько 3 100 000 грн, із яких 2 900 000 – фонд заробітної платні для 90 співробітників апарату, і лише близько 150 тисяч виділяється на організацію заходів, оргтехніку, витратні матеріали тощо.
Тимчасовий виконувач обов’язків голови Національної експертної комісії Юрій Салюк
«
Узурпацію апаратом функцій комісії», про яку часто пишуть журналісти, пан Салюк назвав «
закладеною з моменту створення комісії у Положенні», яке не до кінця зрозуміле «
не тільки тим, хто має його виконувати, але і юристам». Незважаючи на ці труднощі, комісія щороку ухвалює кількасот висновків. 85% звернень, за словами Юрія Салюка, йдуть від правоохоронних органів, 21% - від органів державної влади, і лише 0,5% - від громадян. Майже 62% звернень стосуються продукції еротичного та порнографічного характеру, 11% - пропаганди жорстокості і насильства. У 2007 році кількість кримінальних справ, порушених за статтями КК щодо пропаганди жорстокості та обігу/збуту порнографії, зросла на 33%.
Юрій Салюк перелічив видання, які перевіряла Нацкомісія: «Лиза», «Телегид», «Обзор», «Хрещатик», «Сегодня», «10 дней» і навіть… «Пропоную роботу». Також в об’єктиві комісії були «телепрограми, які пропагують невігластво та неповагу до батьків». Винесені негативні експертні висновки щодо рекламних роликів мобільного оператора «Джинс», «MacCoffee», «Євросеть» та щодо зовнішньої реклами білизни «Ажур».Останнє звернення комісії було адресоване співаку та музиканту Павлові Гудімову, чий останній відеокліп містить вельми
відверті сцени.
Завданням комісії, за словами Юрія Салюка, є робота над формуванням українських еліт – соціальних, економічних, бізнесових, інтелектуальних тощо, - а також «робота у напрямку формування національної ідеї, що будуватиметься на основі моральних принципів». Він метафорично назвав Нацкомісію «комунальниками інформаційного простору».
«Ми всі вийшли з тоталітарної держави, і прекрасно знаємо, що таке заборона на інформацію, як вона обмежує розвиток людини, - сказала старший науковий співробітник Інституту соціальної і політичної психології АПН Олена Ліщинська. – Тому ми вважали, що доступ до повної інформації є дуже важливим для людини. Але ми прожили в такому режимі 15 років, і бачимо, до чого це призвело. 40% населення України мають ті або інші психічні вади».
Олена Ліщинська
У своєму виступі пані Ліщинська закликала «відстоювати право дитини на екологію інформаційного простору». На її думку, ініціювати боротьбу за мораль повинна інтелігенція, адже це є одна з її суспільних функцій. Насамкінець пані Ліщинська сказала, що головною національною ідеєю повинні бути «якісні люди» (що викликало у присутнього на круглому столі в.о. головного редактора газети «Хрещатик» Дениса Жаркіх асоціацію з Адольфом Гітлером).
Журналіст і кінознавець Аксинія Куріна – противник самого існування Національної експертної комісії. «Утворення такої комісії – рецидив радянської системи, - каже вона. – Це неправильно, коли в демократичній країні забороняють фільми. Це лише ще один гачок, що дозволяє притиснути «неугодних». На думку пані Куріної, яка вже висловлювалась щодо Нацкомісії на сторінках «ТК», необхідності захищати суспільну мораль в Україні немає; немає її також в інших цивілізованих країнах, де існують «інституції, які рекомендують продукт, який не зашкодить дітям» - але нічого не забороняють. Спроби держави втручатися у діяльність ЗМІ і навіть в Інтернет лякають Аксинію Куріну: вона вважає їх «хвилею цензури».
Аксинія Куріна
«Забороняти фільми – аморально, - резюмувала вона. – На жаль, освічені сучасні люди перебувають у меншості, тому не можуть впливати на цей процес. Нам усім треба по краплі вичавлювати з себе «совка»!».
Юрій Салюк категорично заперечив: мовляв, організації, подібні до Нацкомісії, існують в інших країнах, проте там ідеться не про мораль, а про етику. Це питання спричинило чи не найбільшу суперечку за круглим столом: одні його учасники та гості наголошували, що європейські держави регулюють «моральність» медіа, інші – заперечували, посилаючись на досвід тих чи інших країн. При цьому наводились вельми суперечливі дані та приклади. Так, голова правління товариства «Знання» Василь Кушерець наголошував, що бував у багатьох європейських країнах, відвідував «вулиці червоних ліхтарів» і бачив, як там усе погано з моральністю.
Зате Василь Кушерець вважає моральним розмовляти по мобільному просто під час круглого столу :)
Професор Інституту журналістики та президент Академії української преси Валерій Іванов наголосив, що навіть пуританські країни Європи та Америки останнім часом відходять від подібних обмежень. В інших країнах, наголосив він, цими питаннями опікуються переважно громадські організації, до яких державні структури деколи делегують своїх представників.
Професор Валерій Іванов
«Право регулюється законом, а мораль – суспільними звичками, - наголосив пан Іванов. – І мораль є надзвичайно мінливою: вона трансформується щоденно». Заступник директора Департаменту контрольно-аналітичної роботи Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Микола Пузирей наголосив, що державне регулювання медійного простору існує в усіх країнах.
Микола Пузирей
«
Треба регулювати, а ви хочете забороняти, - звернулась Аксинія Куріна до Юрія Салюка. –
Якщо люди ходять по газону, треба заасфальтувати дорогу!». Валерій Іванов погодився з пані Куріною, що «робота комісії є нонсенсом», і наголосив, що передусім необхідно боротись не з еротикою та порнографією у ЗМІ, а із занадто відвертими сценами насильства та жорстокості, зображенням мертвих та скалічених тіл тощо. Як приклад він навів програму «Надзвичайні новини» телеканалу ICTV, де часто можна побачити трупи жертв злочинів. Із тим, що еротику дарма
зробили центральним питанням захисту суспільної моралі в Україні, погодилася й пані Ліщинська.
Керівник «Хрещатика» Денис Жаркіх подякував Нацкомісії за її зауваження щодо
публікацій із нецензурною лексикою (деякі з «25 есе про кохання»): «
Ви змусили мене замислитись. Якщо із 25 есе ¾ - з матюками, то навіщо нам така сучасна українська література?». За словами Дениса, комісія може допомогти журналістам визначитись у ситуації етичної дилеми.
Денис Жарких
На захист комісії виступили й деякі присутні журналісти, зокрема представник асоціації «
Новомедіа» та борець із гомосексуалізмом Тарас Качор, який закликав опонентів Нацкомісії «
усвідомлювати відповідальність перед майбутнім».
Ваш автор, якому випала честь підбивати підсумки, наголосив, що не варто сьогодні ставити питання аж так гостро – «бути чи не бути», адже Національна експертна комісія робить крок назустріч суспільству, заявляючи про своє прагнення до відкритості, тож варто дати їй ще один шанс. Разом із тим, не можна не відзначити, що комісія була істотно скомпрометована, по-перше, тривалою непрозорою діяльністю, по-друге, кадровими скандалами і тим, що пан Салюк назвав «узурпацією апаратом функцій комісії», по-третє, включенням до керівного складу у минулому людей, яких навряд чи можна вважати гідними звання арбітра суспільної моралі.
Навряд чи доцільно сперечатися, потрібно чи ні захищати суспільну мораль: достатньо того, що значна частина суспільства відчуває потребу відгородитись від занадто агресивних матеріалів у медіа. Разом із тим, на думку вашого автора, у більшості випадків те, що експерти називають «порушенням суспільної моралі», є наслідком браку почуття міри та смаку журналістів, редакторів, продюсерів та інших людей, які творять порядок денний та контент у медіа. Позаяк медіабізнес стає дедалі відкритішим і соціально відповідальнішим, оцінка громадськості, - зокрема й справжніх моральних авторитетів, - є надзвичайно важливою для медіа. Тому, можливо, комісії варто перетворитись на впливовий і авторитетний громадський орган, що формуватиметься на основі результатів соціологічних досліджень, а не розпорядженням Кабінету Міністрів. Якщо комісія складатиметься з людей, яким громадяни довіряють судити про моральність, до її рекомендацій, навіть не підкріплених директивними повноваженнями регуляторного органу, безперечно, прислухатимуться засоби масової інформації. Тоді з органу цензури та обмеження комісія перетвориться на саморегуляційний засіб цивілізованого тиску громадянського суспільства на медіа.
Фото Яни Новоселової
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.
Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена