Ввімкнувши телевізор на ТРК «Україна» ще 1 травня о 9.30 з метою подивитися прем'єру проекту власного виробництва каналу «Відпустка навпаки», побачив у ролі ведучого співака Віталія Козловського. Перегляд програми відразу втратив для вашого автора будь-який сенс.

Наповнення програми тут ні до чого. Як раз навпаки: я не завжди поділяю думку колеги Отара Довженка з приводу якоїсь впертої кармічної вторинності всього, що робить своїми силами фінансований донбаським мільярдером всеукраїнський телевізійний канал «Україна». Принаймні, тут пропонується чи не найбільша кількість питомо дитячих розважально-пізнавальних (саме в такій послідовності) програм. Причому україномовних, згадайте хоча б «Срібний апельсин». Так, все це у стилістиці УТ-1 часів пізнього СРСР. Проте інші, більш актуальні канали, навіть такого не роблять, обмежуючись ранковими іноземними мультиками, та ще й  останнім часом - з перервою на рекламу між блоками. Ні, в плані розвитку (або радше спроби розвитку) телебачення для дитячої аудиторії я б таки віддав ТРК «Україна» належне та оцінив ці спроби позитивно.

Але ведучим ранкового сімейного реаліті-шоу «Відпустка навпаки» все одно був співак Віталій Козловський. Не стежачи за його творчістю, дізнався раптом: він має журналістську освіту і завжди мріяв вести власне телешоу. Причому, коли це, нарешті, сталося, на сайті митця пролився дощ підбадьорливих відгуків, і якщо розглядати це свіжим, не заангажованим поглядом, то побачене та почуте нагадує будуар інфантильного підлітка, виконаний у рожевих тонах та з плюшевими ведмедиками на подушках.

Припускаю, що таке враження від самої лише появи Віталія Козловського в телевізорі складається не лише в мене. Чому? Він же нікому нічого поганого не зробив... Навпаки, зовні дуже милий та симпатичний молодий артист, не замішаний у «лімузинних» скандалах чи серед адептів «Посольства Божого». Пояснити цей феномен якогось тотального неприйняття ваш автор не здатен. Як і всі, хто ділиться зі мною подібними враженнями.

Тут дозвольте трошки відійти від теми та згадати одну реальну історію.

Років із десять тому до Києва спробував переїхати і влаштуватися тут на роботу, скажімо так, один журналіст. Таких переселенців багато й нині, вони прибувають і здебільшого лишаються, та й сам ваш автор - не корінний киянин. Проте йдеться не стільки про географію чи навіть регіональний менталітет, скільки про певні світоглядні речі. У полікультурному мегаполісі з іншим, ніж у нього дома, ритмом життя та способом спілкування і навіть ставленням до часу, чоловікові, про якого я згадав, комфортно не було. Він важко сходився з людьми, хоча свою професію знав добре. Йому складно було продати себе як робочу одиницю, хоча на той час відкривалися нові проекти і фахівці були потрібні, адже все лише розширялося. Намагаючись зрозуміти, в чому справа, мій знайомий звернувся до езотеричних знань, вирішив - вся справа в кармі, і відгукнувся на оголошення, автор якого змінював карму та харизму за 5 днів та $ 140. Це були грубі гроші станом на початок нового тисячоліття навіть для Києва. Коли й це не допомогло, чоловік плюнув на столицю, повернуся в рідні краї і відтоді та дотепер - реальна «зірка» місцевої преси, одне з «золотих пір'їв» та дуже впливова людина в медійному середовищі.

Можливо, шановному Віталієві, як згаданому вище чоловікові, варто справді заплатити якісь гроші, аби поміняти карму та харизму. Або - місце проживання. Ясно, у Львові з шоу-бізнесом та тусовками, на які ходить Козловський, проблема. Проте тут уже треба вибирати: ондо Віктор Бронюк із групи «ТІК» бажаний гість будь-якого телепроекту, сама його поява в ефірі дає здебільшого позитивні емоції. Хоча мешкає він у Вінниці, що зовсім не зfважає музикантові не випадати з загального контексту шоу-бізнесу.

На підтвердження того, що з харизмою в Віталія Козловського також щось не те, наведу красномовний приклад із «Танців з зірками», коли він під фінал свого танцювального номеру скинув штани, опинившись у сімейних трусах. Якби, наприклад, це зробив Кузьма Скрябін чи той-таки Бронюк (до речі, «тіки» для свого альбому «Тихий» так і сфотографувалися, на мужчинах - труси в горошок), це б сто процентів додало їм призових фішок. Тоді як Козловський цим ходом себе остаточно добив. Значить, справа не в тому, що хтось зняв штани і показав труси, а в тому - хто зняв штани і на кому ці труси.

Чи ось вам ще приклад - «Анекдоти по-українські» на IСTV. Козловський часом там виринає з якимсь анекдотом. На перший погляд, анекдоти від нього ніби досить смішні, там бувають і гірші. Але з причин, які я знову ж таки не можу раціонально пояснити, у виконанні шановного Віталія навіть хіт сезону анекдотів посмішки не викличе, тоді як тупа порожня хохма, видана кимсь іншим, більш харизматичним, веселить. Зате хороший анекдот - твердження, що Козловський - це «мачо української естради», яким його подали свого часу в програмі «Провокатор» тому ж таки ICTV. Тобто складається враження: шановному Віталієві не личить жоден із амплуа, обраних ним для себе за образом та подобою тих, у кого знімати штани та бути мачо виходить органічніше.

Повертаючись до «Відпустки навпаки», хочеться наголосити: з ідеєю тут усе в порядку, дія відбувається за сценарієм. Діти на один вікенд міняються з батьками сферами впливу. Для того, аби отримати таке право, виконують три завдання, які зазвичай дітям не доручають. Скажімо, шпалери поклеїти чи там квіти полити. Далі, вирушивши в подорож, рулять часом батьків: коли й куди йти розважатися. Нарешті, дають своїм «старим» три завдання, а як ті не впораються - мають право навіть покарати. Дивитися на все це цікаво, керівники проекту забезпечили яскраву картинку та повноцінне видовище, використовуючи для цього пейзажі рідного краю. Всім учасникам подобається.

Помилка лише у ведучому, на мою думку. Співак Віталій Козловський часом виглядає молодшим за 11-12-річних хлопців та дівчат, тож мимоволі замислюєшся: може, в нього справді є в спальні рожевий атлас, мережані наволочки та плюшеві ведмедики... Він не став для учасників проекту та глядачів програми тим бонусом, яким сам хоче себе бачити. Тобто виявився зовсім не тією людиною, котру можна взяти з собою на безлюдний острів.

Скажімо, в одній з перших програм він приходить до дівчаток-двійнят. Вітається. Вони не знаходять слів у відповідь, трошки бентежаться, і Козловський тут же сприймає це на свою адресу: «А-а, не знаєте, що сказати?», маючи на увазі - дівчатка, побачивши Його, втратили мову. Потім кумир із придиханням переходить на інтимний шепіт: «Розкажіть мені про свої мрії...», і тут не виникає сумнівів: мрії дівчаток уже здійснилися, до них Козловський прийшов. Іншим разом він вітається з хлопцями-близнюками: «Привіт, пацани!», і помітно - так шановний Віталій здоровкається не часто, він хоче стати своїм для цих пацанів, але навіть у львівському дитинстві не називав пацанів пацанами. Проте виглядає ця спроба братання так, ніби першокласник проситься до старших хлопців.

Помітно, що керівники проекту працювали на видовищну частину дбайливо. Кастинг цікавий: діти активні, на близнюків просто цікаво дивитися, а в одній програмі брали участь професійні діти-актори. Проте прокол із ведучим, як на мене, досить відчутний.

Згоден, Козловський - не Кузьма, якого ангажують вести все, що погано лежить. Він таки справді нове обличчя в якості телеведучого. Одначе пошук нових облич, хоч і корисна справа, але не повинен відбуватися за принципом: «Давайте візьмемо цього, бо його фотку на обкладинках тулять».