Існують різні варіанти перекладу цього влучного англійського новоутворення: від «Каліфорнійського блуду» до «Сексу та Каліфорнії». Винайшли слово Californication буцімто ще музиканти групи Red Hot Chilli Peppers, які мають альбом і пісню з такою назвою і навіть безрезультатно судилися з Showtime за авторське право на іменник. Донести кумедність поєднання слів «Каліфорнія» і «fornication» (дослівно «злягання», і найчастіше саме неодружених між собою людей) іншою мовою справді важко, натомість це робить сам фільм.

Головний герой Генк Муді, такий собі сучасний, на вибір, Онєгін, Чарльз Буковський, Сергій Макаров (Олег Янковський у «Полетах уві сні і наяву») переїжджає з Нью-Йорка до Каліфорнії: екранізація його філософського роману «Бог ненавидить нас всіх» у попсовий ромком «Безумство, що зветься коханням» є лише однією з багатьох його проблем.

Його дівчина Карен (за сумісництвом мати його 12-річної дочки) іде до іншого - в цьому горі навіть численні сексуальні партнерки, якими практично вистелено вулиці міста янголів, не можуть втішити чоловіка, а на додаток -намертво заблоковано його письменницький дар.

Він роз'їжджає Лос-Анджелесом на одноокому, ніби іронічно примруженому «Порші» і шукає сенсу в цьому безглуздому житті, щиро вірячи: щойно Карен повернеться до нього, його гедоністична природа втихомириться і житимуть вони довго і щасливо. Але це вже буде в якомусь іншому серіалі і, напевно, нескоро, бо поки що успішні рейтинги третього сезону фільму, показаного у США восени минулого року, змусили «Шоутайм» замовити четвертий сезон навіть раніше, ніж планувалося.

Генк Муді - на перший погляд, герой, відмінний від тих, до кого звик український глядач, і повна протилежність усім Попелюшкам, яких довелося передивитися. Він дуже слабкий, залежний від обставин, які підхоплюють і несуть його, як осінній листок, та ще й шматують у процесі: ось він без штанів приїжджає на зустріч із Карен, ось випадково займається сексом із 16-річною, ось курить якусь мерзоту, ось читає лекцію з літератури у школі під голодними поглядами хтивих старшокласниць. Нічого з цього він не хотів і не планував.

Але є у Генка принаймні одна впізнавана риса, яка робить його «своїм»: він у щось таки вірить.

Не випадково найперша серія починається з того, що він приїздить до церкви, де планує замолити гріхи й отримати відпущення, яке, він сподівається, дасть йому можливість знову почати творити. Але на перешкоді стає черниця, яка тут же, у стінах храму, пропонує зробити йому мінєт і таким чином допомогти чоловікові. Буквально за хвилину виявляється, що все це йому просто наснилося, але формула спроб героя зробити «як краще» і результату «як завжди» повторюється знову і знову в різних варіантах кумедності й абсурду.

Водночас, враження, що серіал головним чином про секс, - абсолютно оманливе. «Секс та Каліфорнія» про секс не більше чи менше, ніж практично будь-який інший серіал. У ньому, особливо на початку, більше графічного відображення сексу, але це швидше стилістика. Цей фільм головним чином про сенс життя - тільки пошуки цього сенсу в Генка дещо інші. Інші, але також знайомі, - пригадаймо тільки «Польоти уві сні й наяву» Балаяна, де головний герой Сергій Макаров напередодні 40-річчя вирішує підбити хоч якісь підсумки, і що ж він бачить?

Девід Духовний - це той самий Олег Янковський, тільки з поправкою, що в Радянському Союзі сексу не було, хоча навіть до «Польотів» закралося позашлюбне кохання. Обидва чоловіки прагнуть якоїсь міфічної довершеності й гармонії, натомість життя ловить їх у свої тенета, і що більше вони борсаються, намагаючись вирватися, то більше заплутуються, і тим міцніше їх це життя тримає. Обидва, як магніти, притягають представниць протилежної статі - напевно, нікому не треба пояснювати, чому всі ці безкінечні жінки так прагнуть роздягнутися й опинитися в горизонтальному положенні в присутності Генка - бо це, чорт забирай, Девід Духовний! Макаров/Янковський мав той самий ефект, тільки дещо завуальований через цензуру часу.

З розгортанням серіалу голих грудей стає трохи менше, а філософських думок Генка - про шоу-бізнес, про масову культуру, про інтернет, про літературу, про кохання, про життя, як воно є, - набагато більше. Він пише блог у лос-анджелеському журналі, який глибоко зневажає, він дає гостре радіоінтерв'ю, в якому висміює інтернетно-чатові словечка типу «ржунімагу», але тут же сам іронізує з доцільності й ефективносту радіоінтерв'ю як таких.

А от місцями Генк озвучує справжні психологічні перли. 12-річна дочка Бека, яка переживає перше нерозділене кохання, сумно запитує в нього: «Коли ж нарешті припинить боліти серце?», на що він відповідає після невеличкої паузи: «Якщо дуже пощастить - ніколи».

Ну хто після цього повірить хоч в один із його цинічних висловів?

Californication послідовно веде саркастичну і водночас сентиментальну тональність американського письменника Чарльза Буковського - за мотивами життя і книжок якого й створено фільм. Генк, так само як Буковський та його герої-протагоністи, щиро любить жінок і витрачає значну частину життєвої енергії на спроби їх зрозуміти і, по можливості, зробити щасливими. У більшості випадків у нього (так само як у героїв Буковського) нічого не виходить, але принаймні він спробував. А це вже більше, ніж те, чим можуть похвалитися багато інших екранних чоловіків.

Найбільші ж шанси сподобатися фільм має тим глядачам, які коли-небудь мали досвід: кризи середнього (або будь-якого іншого) віку, сексу від повної нудьги і нещасного кохання. Підкреслити одне або більше.