Найкраща у світі робота. Фільм «Східний фронт» про українських парамедиків вийшов у міжнародний онлайн-прокат

Найкраща у світі робота. Фільм «Східний фронт» про українських парамедиків вийшов у міжнародний онлайн-прокат

6 Січня 2024
1850
6 Січня 2024
10:00

Найкраща у світі робота. Фільм «Східний фронт» про українських парамедиків вийшов у міжнародний онлайн-прокат

Дмитро Десятерик
для «Детектора медіа»
1850
Стрічку знімали й на фронті, й у тилу.
Найкраща у світі робота. Фільм «Східний фронт» про українських парамедиків вийшов у міжнародний онлайн-прокат
Найкраща у світі робота. Фільм «Східний фронт» про українських парамедиків вийшов у міжнародний онлайн-прокат

«Східний фронт» є спільною режисерською роботою Євгена Титаренка та Віталія Манського, створеною у співпраці України, Чехії, Латвії та США. Світова прем’єра відбулася на Берлінале, а загалом фільм узяв участь у міжнародних кінофестивалях у більш ніж 30 країнах. Частина коштів, отриманих від продажу квитків на фестивальні сеанси, підуть на обладнання автiвки медичної евакуації.

Віталій Манський (2.12.1963, Львів) — радянський, російський і латвійський режисер документального кіно, продюсер, президент кінофестивалю «Артдокфест». Лавреат ряду міжнародних фестивалів і кінопремій. Мешкає у Латвії.

Попри успішну кар’єру в Росії, Манський ніколи не забував своє коріння, підтримував Україну словом і ділом. «Східний фронт» — не перша його картина, присвячена історичній батьківщині: зокрема, фільм «Рідні» (2016) режисер повністю озвучив українською.

Євген Титаренко (26.07.1988, Одеса) навчався режисури в Київському університеті театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого. Керував кінокомпанією та кіношколою в Ялті. Після початку тимчасової окупації Криму Росією покинув півострів і поїхав на фронт як документаліст, а потім записався добровольцем до медичного батальйону «Госпітальєри». Автор ряду документальних робіт, зокрема «War for Peace» (2015), створеної зі 120 годин матеріалу з фронту, та «Дніпро — форпост України» (2017) для Музею АТО в Дніпрі — першої документальної хроніки у форматі 360°. Має державні нагороди: нагрудний «Знак Пошани», орден «За оборону країни», медаль «За збережене життя».

Євген Титаренко

24 лютого 2022 року Євген повернувся на передову в складі «Госпітальєрів». Майже весь матеріал фільму – це зйомки Титаренка (бойове псевдо «Режик») або його побратимів: мобільні телефони й натільні камери. Манський представляє «Режика» та його друга «Косу» в короткому пролозі на Хрещатику, на тлі підбитої російської САУ: «Це ще не перемога, це День Незалежності 2022 року». Вся історія розгортається протягом цих перших 6 місяців війни: від 24 лютого до 24 серпня. Перша зйомка Євгена — у квартирі, на телефон, з констатацією: «Паніка буде».

Але паніки далі немає — лишень два контрастних потоки образів: фронт і тил. Ідучи на фронт, Євген і його однополчани відправили свої родини в село на заході України. У це тихе місце вони приїжджають лише на кілька днів, щоб відвідати своїх родичів і похрестити дев’ятимісячного сина одного з героїв.

Правдивий початок дії — це тривалий, майже 10 хвилин, повний адреналіну епізод евакуації важкопораненого бійця. Машина мчить розбитими дорогами, пролітає перехрестями, водій несамовито попереджає «Поворот!!!», поранений втрачає дихання, долітають до шпиталю, намагаються реанімувати — і саме в цю мить найвищої напруги Манський уриває сцену. Лишає глядачу дрібку надії.

Усі п’ятеро героїв — яскраві особистості, кожен по-своєму. А втім, людина у формі та людина без форми — не просто різний вигляд, а цілковито різний настрій, ритм і мова. Сцени в тилу — це переважно тривалі діалоги про все на світі — політику русифікації, банки сперми як спосіб зберегти генний матеріал захисників, чудесні вагітності, ідеологічні двобої з родичами, різні хитрощі, аби потрапити на війну з діагнозом, що виключає таку можливість. Це також служби в маленькій церкві, купання в ставку сонячного дня, застілля просто неба, пташині зграї на тихому смерканні.

Фронт — це дисонанси канонади, це солоні жарти й міцні слівця, це земля, переорана окопами та побита вибухами, це фрази, які звучать як вирок: «Чувак, всі твої 200». Це різні кола пекла; один із бійців так і каже: «Це як чистилище», потрапляючи на  ферму, де, загрузлі в болоті, повільно конають десятки корів.

Насправді співавтори не прагнуть шоку за будь-яку ціну. Всі моторошні фрагменти врівноважені мирними краєвидами, гумор ситуацій і образів є в обох світах. «Треба цінувати прості речі», — каже Євген, оббираючи апельсин — і ця втіха простих речей тут відчувається дуже гостро. Як і біль, як і жах війни. Манський дуже вміло поєднує різнорідні фрагменти. Завдяки майстерному монтажу «Східний фронт» набуває рис особливої поетичності.

Коли Манський з-за кадру заводить мову з Євгеном про те, який фінал має бути у фільму, то вони перебирають найрізноманітніші варіанти залежно від жанру, аж до фантастичного: «Я йду по Москві, Червона площа горить».

Але фінал реалістичний. Євген рятує ще одного пораненого, йде крізь постріли й вибухи. Тяжко відсапується. Тримається. Тримає небо.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1850
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду