Спектакль як бій. У Чернівцях відбулася прем’єра незвичної за формою картини про український театр

Спектакль як бій. У Чернівцях відбулася прем’єра незвичної за формою картини про український театр

8 Листопада 2023
3081
8 Листопада 2023
09:00

Спектакль як бій. У Чернівцях відбулася прем’єра незвичної за формою картини про український театр

Дмитро Десятерик
для «Детектора медіа»
3081
Глядач сам може визначити, що за герой перед ним.
Спектакль як бій. У Чернівцях відбулася прем’єра незвичної за формою картини про український театр
Спектакль як бій. У Чернівцях відбулася прем’єра незвичної за формою картини про український театр

Головний герой «Гамлета світла» (режисер Віктор Булига) — актор і режисер Іван Данілін. Він, здається, встигає всюди: керує дитячою студією й аматорською трупою в Чернівцях, грає Принца Данського в Рівненькому обласному театрі та влаштовує вуличні перформанси.

Іван Данілін (тут і далі кадри фільму «Гамлет світла»)

Фільми про людей театру в умовах війни — сталий мотив нашої документалістики. Можна згадати «Деміурга» (режисерка Ольга Семак), «Драм» (Юліан Улибін), «Короля Ліра: як ми шукали любов під час війни» (Дмитро Грешко), а також польсько-німецький «Синдром Гамлета» (Ельвіра Нєвєра, Пйотр Росоловський) про постановку за участі українських акторів. Ці історії зазвичай вибудовуються на зіставленні особистого життя героїнь чи героїв та їхньої театральної активності: артист(к)и на сцені та поза нею.

Булига частково дотримується цієї моделі. Ось Іван «проганяє» шекспірівські монологи з корком у роті; перебравшись разом із партнеркою на сажотрусів, вмикає світло в старомісті; репетирує з аматорами; декламує «Бути чи не бути» на кону; обговорює робочі моменти з художнім керівником і партнерами по спектаклю; розігрує з малечею в дитячому центрі «Вінні-Пуха» й казку про ріпку. При цьому жодних звернень у камеру, закадрових коментарів, новин із фронту. Режисер намагається максимально відсторонитися від героя й актуального контексту, навіть установлює камеру в глибині сцени, підглядає за Іваном з-за спин акторів: рідкісний ракурс. Постійне дистанціювання лишає глядачу можливість самому визначити ставлення до протагоніста.

Однак по-справжньому цікавим «Гамлет світла» стає на 49-й хвилині почасти завдяки тому, що можна назвати везінням документаліста. В ту мить, коли Булига фільмував підготовку до вистави за п’єсою Наталки Ворожбит «Зерносховище», в Палаці культури вимкнули світло через блекаут — тоді росіяни планомірно нищили нашу енергетичну інфраструктуру. Сюжет раптово і різко зламується; жодного театру, жодних розмов про мистецтво, натомість груба й жорстка конкретика — майже півгодинні пошуки генератора й кабелю, аби під’єднати дві лампи та колонку. Стандартний плин оповіді вибухає цією сирою, смиканою зйомкою, повною різких переходів між світлом і темрявою.

Звісно, в ефектного загострення сюжету є свій етос, цілком виправданий назвою: спектакль до річниці Голодомору, показується раз на рік, зіграти його — значить символічно перемогти окупантів тощо.  Але тут є ще одна, глибша особливість.

Театр — це мистецтво принципу «тут і зараз», це дійсність, що створюється одномоментно перед очима публіки. Зафіксований на камеру, театр втрачає цю іманентну якість, поглинається кінематографічним потоком образів. Однак, лишивши в кадрі довжелезний епізод аварії та ліквідації її наслідків, Булига наближає свій фільм до позаекранної реальності настільки близько, наскільки це можливо, пропонує ту правду, заради якої ми йдемо саме в кінозал. Інакше кажучи, театральному моменту гри, актуальність якого зникає перед камерою, протиставляється кінематографічне «тут і зараз»: неочікувана подія фіксується в режимі реального часу так, як фіксується, наприклад, бій на передовій. І отакий сутнісний контраст виправдовує назву фільму, котра інакше здавалася б занадто пафосною: це дійсно — бути чи не бути.

Віктор Булига, пряма мова:

— Спочатку я зняв тизер  фільму «Український Гамлет». І там був закадровий голос, Іван розповідав про свої проблеми, як його звільнили з театру. Але документальне відрізняється від ігрового тим, що в ігровому вже є сценарій, і від нього не сильно відхиляються. А куди заведуть документальні зйомки — ніхто до пуття не знає. І з цим блекаутом, я вважаю, нам творчо пощастило. Саме тоді я вирішив відмовитися від закадрового голосу, який спочатку планувався, тому що це ніби підказка, милиці для глядачів. Глядач має сам для себе вирішити, що це за герой перед ним. Я лишив головну лінію: боротьба світла проти темряви, добра проти зла.

Головне фото: кадр із фільму «Гамлета світла»

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3081
Читайте також
24.11.2023 11:00
Дмитро Десятерик
для «Детектора медіа»
1 633
21.09.2023 09:00
Дмитро Десятерик
для «Детектора медіа»
2 985
19.09.2023 13:00
Дмитро Десятерик
для «Детектора медіа»
1 371
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду