Суспільне обговорення прийнятих у І читанні змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів, якими поверталася кримінальна відповідальність за наклеп, винесло на поверхню кілька запитань: «Чому взагалі?», «Чому тепер?», «Кому вигідно?» та «Чого чекати?».

На питання «Чому взагалі?» відповідає, вочевидь, загальна ситуація в країні, що не дозволяє сумніватися в цілеспрямованому згортанні свободи слова владою Партії регіонів та Віктора Януковича зокрема. Вже в 2011 році було прийнято «Закон про судовий збір», із якого зникла прогресивна норма про те, що чим більша сума в позові до журналіста про захист честі та гідності виставляється, тим більший стягується судовий збір. Себто полегшено можливість ймовірної атаки на журналіста.

У вересні 2012 року громадськість ошелешили два документи. Перший з них - урядове розпорядження «Про інформаційно-роз'яснювальні заходи у сфері боротьби з тероризмом», яким Кабмін вимагає від силовиків і Держкомтелерадіо «своєчасного виявлення та припинення розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни, повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, посягання на територіальну цілісність і недоторканість України». А вже наступного дня після оприлюднення кабмінівського розпорядження Верховна рада приймає закон Журавського в І читанні.

На друге питання «Чому тепер?» на позачерговому засіданні Міжвідомчої робочої групи 19 вересня відповів сам автор законопроекту, відкрито визнавши, що саме перед  виборами та під час виборчої кампанії «є необхідність введення такого поняття», - малося на увазі поняття наклепу, присутнього в Кримінальному кодексі. До речі, про Віталія Журавського як законотворця було відомо тільки те, що він займався освітньою сферою (в тому числі такими важливими пропозиціями як відзначення 55-ої річниці створення Канівського училища культури та мистецтв), аж допоки не дійшов до думки, що треба поборотися з пропагандою гомосексуалізму (таке враження, що саме це є першорядною українською проблемою), та ось нарешті Журавський розпереживався за те, що «журналісти можуть спотворити результат виборів».

І тут надходить черга питання «Кому вигідно?». Після того як Журавський клявся, що не буде відкликати документ, і таки вніс проект постанови про відкликання, до нього питань може вже й не бути: мавр зробив свою справу. Маю на увазі не теперішню спробу подати себе білим і пухнастим, а чорну роботу внесення чиїмись руками цього законопроекту до стін Верховної Ради. До слова, так і не прояснилася ситуація, чому файл із довідкою «щодо відповідальності за поширення неправдивих відомостей, які принижують честь, гідність і ділову репутацію особи» був створений на комп'ютері в Адміністрації Президента.

Рада після голосування в І читанні необов'язково мусить дослухатися Журавського, як він «дослухався Януковича». Вигоди партії влади, а саме більшістю її голосів було прийнято закон у І читанні, очевидні: посіяти «охолоджувальний ефект» у середовищі журналістів уже зараз, ще до прийняття закону; відкладенням прийняття закону (бо в те, що його буде відкликано, віриться мало, зважаючи на розумування деяких регіоналів ) ПР штучно набрала електоральних балів за принципом анекдоту:  «Погано тобі? Купи козу! Стало гірше - продай козу!»; особисто Віктор Янукович, від впливу якого на особисте рішення поціновувача Канівського училища культури останній відхрещувався, чомусь опинився саме в момент прийняття вдумливого рішення про відкликання закону не де-небудь, а в Нью-Йорку на сесії ООН, де зміг продемонструвати усю демократичність та відкритість режиму.

«Чого чекати?» Чекати не варто, а варто боротися за скасування голосування в І читанні. Директор Інституту Медіа Права Тарас Шевченко переконаний, що наступний парламент буде менш слухняним, і мажоритарники не стануть танцювати під дудку Чечетова.

Однак у самій Партії Регіонів так не думають. Сергій Ківалов переконує, що в «спокійному робочому режимі законотворчості» новий парламент до цього питання повернеться. Тобто найгірше, що можна тепер зробити, це скласти руки. 1 жовтня ВР мала розглядати закон про наклеп у ІІ читанні. Громадські активісти закликають прийти в цей день до ВР і засвідчити своє негативне ставлення до цієї ідеї. Бо вже не раз бувало, що «майже неприйнятий» закон витягався з шухляди й затверджувався в останній момент. Попри всі заяви Ганни Герман, Володимира Литвина, наміри «просвітленого» Журавського картки відсутніх депутатів голосують справно.

Для того, щоби довести справу з ініціативою повернути статтю про наклеп до КК та КПК до бажаного громадськості завершення, себто повної відміни цих змін як таких, постанова Журавського про відкликання законопроекту має пройти складну процесуальну процедуру. Бо ж так насправді відкликати самостійно законопроект депутат можна лише до прийняття його в І читанні.

Ця постанова має бути спершу включеною до порядку денного засідання Ради, а таке рішення має прийняти погоджувальна рада. Цю процедуру пообіцяв провести голова регламентного комітету Володимир Макеєнко в понеділок 1 жовтня. А вже потім, у вівторок 2 жовтня, парламент мав би прийняти відповідне рішення по проголосованому в І читанні закону. І для обох цих голосувань треба 226 голсів щонайменше.

Втім, як справедливо зазначає політолог Петро Олещук, цей закон уже не є приватною інтелектуальною власністю пана Журавського або Партії регіонів. Зняти закон із розгляду буде досить проблематично, враховуючи хоча би позицію фракції комуністів, які, зважаючи на свою декларовану незалежність від партії влади, можуть бути й проти, що в цій ситуації зіграє на руку саме ПР. Після непроголосованого рішення виносити його на розгляд ще раз буде вже в рази складніше.

Чим страшний наклеп? Це засіб залякування не лише журналістів чи опозиційних політиків. Це засіб обібрати таку людину як липку за допомогою величезних штрафів. У Білорусі такими методами довели до самогубства громадську активістку Яну Полякову. Кримінальна справа за наклеп (навіть позбавлена тюремного строку) - це спосіб не допустити активних громадян до вирішення проблем у країні, не дати їм можливості балотуватися в парламент, фактично бути обмеженими в правах.

Цей закон ударить по кожному громадянинові, в тому числі й по тому, хто віддасть за нього свій голос. Партія регіонів разом із президентом Януковичем дала суспільству карт-бланш для того, аби дотиснути зняття скандального законопроекту. М'яч на стороні суспільства, громадських активістів, журналістів, опозиції. І мало домогтися обіцянки відкликати, треба завершити все процедурно.

Роман Кабачій, журналіст-експерт Інституту масової інформації