Події навколо «Євробачення» закрутилися. З 18 по 20 березня має пройти новий відбірковий конкурс, який і визначить, хто представлятиме Україну у травні в Осло. І що далі ситуація розвивається, то більше голова йде колом.

Почати з того, що EBU, чи то ЄМС - то неурядова міжнародна організація. Підкреслю це слово: неурядова. А отже, членом її є не Україна, а Національна телевізійна компанія України. А головою організаційного комітету «Євробачення-2010» є Ганна Герман. От вам і перше запитання: який стосунок має пані Герман до НТКУ?

Тут варто зауважити: телекомпанії, що є членами ЄМС, мають різну природу. Єдина умова - вони є загальнонаціональними. Доводилося зустрічати інформацію, ніби телекомпанія Мальти є приватною. Але здебільшого телекомпанії, що входять до ЄМС, являють собою те саме суспільне телебачення, обіцянки створити яке в Україні лунають от уже ледь не 10 років, а віз і нині там. Тож чи можливою для будь-якої компанії суспільного телебачення є ситуація, коли оргкомітет заходу, який вона проводить, очолює державний чиновник найвищого рангу? Чи сприйматимуть це «у Європах» як нормальне явище, а Україну - як типову європейську державу, якій тільки й місце, що в Євросоюзі?

Невеликий відхід від основної теми. У публічних виступах новопризначених міністрів та інших посадовців час від часу лунає з різних приводів: попередня влада робила це, тож і ми робимо те саме. Перебуваючи в опозиції, представники нинішньої влади критикували владу попередню за дії сумнівної легітимності, а тепер ті самі дії правлять їм за виправдання й ледь не теоретичне обґрунтування. З таким підходом погодилися й експерти. Пригадався ефір «Я так думаю з Ганною Безулик» від 11 березня: Кость Бондаренко виправдовував сумнівну законність створення нинішньої урядової коаліції тим, що розпуск парламенту Віктором Ющенком був узагалі геть неконституційним. На жаль, Безулик не стала розвивати цю тему, принісши її в жертву обговоренню поточних подій. Інакше з'ясувалося б: 2007 року уряд Віктора Януковича формував коаліцію (точніше, конституційну більшість) у такий самісінький, як і тепер, сумнівний спосіб; саме це й стало приводом для розпуску парламенту. Оце от «ті робили, то чому цим не можна?» повсякчас призводить до дежавю, до повторення ситуацій, що вже були. Ганна Герман-2010 один до одного повторює Миколу Томенка-2005. А ще більше повторює радянську практику, коли будь-який захід міг відбутися лише «під мудрим керівництвом» і ніяк інакше. Чи не чути тут досить тривожного дзвіночка, чи не намагається державна влада перебрати на себе функції, державі не властиві й віддані в демократичних країнах чи то на громадський, чи то навіть на приватний розсуд? 

Але ходімо далі. Членом ЄМС є НТКУ, Перший національний телеканал. Відібрані в результаті кастингу 20 учасників відбіркового конкурсу візьмуть 18 березня участь у прямому ефірі «Шустер live» на телеканалі «Україна». Упродовж 19 березня не лише Перший національний, а й Новий канал та «Україна» транслюватимуть ролики всіх двадцяти учасників. Тоді ж розпочнеться голосування, підтримуватимуть яке всі три канали. (Голосування не за фактом виступу на спільному концерті, а за фактом перегляду фрагментів роликів, та ще й протягом двох днів - сама по собі процедура небезсумнівна.) Того ж дня всі композиції буде показано в ефірі «Шустер live» телеканалу «Україна». 20 березня відбудеться гала-концерт, де й буде оголошено підсумки. Транслюватиме його не лише Перший національний, а й Новий канал.

Що все це означає? Ані «Україна», ані Новий канал прав на трансляцію «Євробачення» та пов'язані з ним заходи досі не мали. Ексклюзивними правами досі володів Перший національний як член ЄМС. Як сказав Ілащук, «Євробачення» - то «власний продукт Першого національного». Вислів «канали-партнери» нічого не пояснює, бо аж надто далеко в даному разі те партнерство заходить. Та й таке аж занадто тісне (в усякому разі, не лише інформаційне) партнерство державного каналу з приватними та комерційними - річ достатньо дискусійна.

Чи не чути тут ще одного тривожного дзвінка? Адже все, що відбувається довкола «Євробачення», можна тлумачити як демонстрацію новою владою її концепції телебачення, її поглядів на те, яким воно має бути. Коли хочете, філософії телебачення, якої дотримується нова влада. І, судячи з усього, має бути воно єдиною керованою державою структурою, де різниця між каналами має бути приблизно такою ж, як різниця між УТ-1 та УТ-2 за радянських часів. Суто номінальною.  

Із погляду «Євробачення», нічим особливо поганим для України ситуація, що утворилася, нібито не загрожує. ЄМС неодноразово підкреслювала: процедура відбирання учасників на конкурс є внутрішньою справою національних телекомпаній. От що телекомпанія запропонувала - з тим ЄМС і погодиться. Але це - лише практичний бік справи. Існує ще й така річ, як репутація. А в цьому плані нинішній аврал аж ніяк не додасть Україні респектабельності. Цілком імовірно, що в ЄМС сприймуть усе, що відбувається, з ледь прихованою посмішкою - як намагання виправити одну дурість іншою, як таке собі акумулювання абсурдів. Там цілком можуть подумати, що абсурдність дій - то не лише особиста риса характеру Василя Ілащука, а характерна особливість України як такої.

І невелика ремарка. Протягом останніх років в Україні тривала політика підтримки української мови та утвердження її як єдиної мови офіційного спілкування держави з громадянами. Хто ж, як не Перший національний (державний) телеканал в особі його керівництва, мав, як казали раніше, «бути на передовій» цієї політики, хто ж, як не він, мусив популяризувати українську мову та культуру її застосування?

Давно вже призвичаїлося: керівники Першого національного (а слідом за ними й інші) перекладають European Broadcasting Union як «Європейську мовну спілку». Але стриваймо. Що означає слово «мовний»? Це - прикметник, похідний від слова «мова». Чи відображає цей прикметник характер діяльності ЄМС, спеціалізацію цієї організації? Ані найменшою мірою: ЄМС не має ніякого стосунку ані до мови, ані до літератури. Дещо заборонений, але наочний прийом: забудьте про англійський оригінал та спробуйте перекласти оту «Європейську мовну спілку» російською. Що вийде? Правильно: «Европейский языковой союз». Іншого варіанту перекладу не існує.

Чи не дурниця виходить? Росіяни звуть цю організацію «Европейский вещательный союз». І мають рацію: англійське broadcasting саме й перекладається як «вещание», українською - «мовлення». Ну а тепер зовсім простеньке, для третьокласників, завдання: спробуйте утворити прикметник від іменника «мовлення». Це зовсім не складно: мовленнєвий. Європейська мовленнєва спілка - саме так із погляду грамотної, а не недолуго-суржикуватої, української мови мала б виглядати українська назва EBU. Що ж, коли керівники державного телеканалу поширюють отаку українську мову, то, може, й не дивно, що утвердити її все ніяк не виходить?

Що ж до «Євробачення»... З суто професійної та моральної площини проблема от-от перейде у площину політичну. Власне, вже перейшла. У чому вона полягала ще донедавна? Лише в тому, що керівництво державного телеканалу вольовим рішенням й у не надто джентльменський спосіб направило на престижний європейський конкурс маловідомого, але багатого співака, чиї артистичні дані видавалися небезсумнівними. І справді: «рідкісний тембр голосу» робить людину артистом до такої самої міри, як рідкісна форма вух або зубів робить її фотомоделлю. А от із артистизмом у Лазаровича - очевидні проблеми.

Чи була ситуація аж такою критичною? Ну, не вийшов би Лазарович до фіналу. Представники більшості країн не виходять до нього з року в рік. Це була б аж ніяк не трагедія. Відсутність нагород на Олімпіаді Україна пережила - то тим паче пережила б і невихід Лазаровича до фіналу «Євробачення». Нуль балів йому навряд чи загрожували: друзі-поляки хоч декілька балів, але неодмінно йому б дали, вони навіть «Ґринджолам» дали, здається, цілих 12 балів. Але, принаймні, все стало б очевидним, усе було б розставлено по місцях. Той самий Ілащук залишився б, даруйте, голий. Його виправдовування не викликали б нічого, окрім гомеричного реготу.  

Тепер Василь Лазарович (а за компанію з ним і Василь Ілащук) може перетворитися ледь не на героя, «безневинно умученого» новою владою. Про його суто артистичні якості незабаром забудуть, про його кумедне звернення до Віктора Януковича, у якому він перелічував власні заслуги перед Партією регіонів, - так само. Знову дежавю: 2005 року героїнею «біло-синіх» стала «умучена помаранчевими» Ані Лорак. Тепер вона спокійнісінько собі агітувала за Юлію Тимошенко, а отже, й за збереження Миколи Томенка на високих посадах. Як виступить новий висуванець від України, невідомо. Як виступив би Лазарович, ніхто ніколи не дізнається. Замість фактів будуть самі лише припущення: якби ото ж би. Можна буде досхочу базікати про «талановитого співака з суто українською душею», якого «нова антиукраїнська влада» проміняла на «дешеву попсу».

Хто виграє від цієї ситуації, то це передусім самі Лазарович та Ілащук: навіть якби Лазарович посів на «Євробаченні» першість, така розкрутка йому б і не снилася. Хоча не полишають думки, що й для влади ця ситуація - передусім піарна: дивіться-но, мовляв, і справедливість нова влада відновила, й діяти надоперативно, в умовах цейтноту вміє...

Фото - www.absurdu.net