Вячеслав Штучний: «Я готовий брати відповідальність на себе щодо акредитації та позбавлення акредитації відповідно до вимог чинного законодавства»

Вячеслав Штучний: «Я готовий брати відповідальність на себе щодо акредитації та позбавлення акредитації відповідно до вимог чинного законодавства»

6 Червня 2024
3131

Вячеслав Штучний: «Я готовий брати відповідальність на себе щодо акредитації та позбавлення акредитації відповідно до вимог чинного законодавства»

3131
Керівник апарату парламенту — про нові умови роботи журналістів у будівлі Верховної Ради на Грушевського, 5.
Вячеслав Штучний: «Я готовий брати відповідальність на себе щодо акредитації та позбавлення акредитації відповідно до вимог чинного законодавства»
Вячеслав Штучний: «Я готовий брати відповідальність на себе щодо акредитації та позбавлення акредитації відповідно до вимог чинного законодавства»

8 травня голова Верховної Ради Руслан Стефанчук підписав розпорядження про допуск журналістів до парламенту в умовах дії воєнного стану.

Фактично журналістам повернули доступ до будівлі парламенту, якого вони не мали понад два роки повномасштабної війни Росії проти України. У перший день понад 20 медійників працювали в будівлі під куполом на Грушевського, 5.

Верховна Рада змінила правила акредитації та порядок роботи медійників на період воєнного стану. Зокрема, допуск до парламенту тепер можуть отримати винятково медіа, зареєстровані відповідно до Закону України «Про медіа» та які систематично висвітлюють роботу Верховної Ради. Тепер, щоб потрапити в будівлю парламенту, журналістам потрібно переакредитуватися. Нова акредитаційна картка видається в момент, коли представник медіа заходить до будівлі парламенту. Коли він залишає парламент, картку забирає охорона й видає знову, коли журналіст прийде працювати до будівлі під куполом.

Телеканали можуть отримати акредитацію на шістьох працівників (два журналісти та чотири оператори). Друковані медіа — на двох журналістів і двох фотокореспондентів. Онлайн-медіа — на двох журналістів і двох фотокореспондентів чи телеоператорів. Одночасно до засідання допускаються максимум два представники від одного медіа — журналіст і фотограф/оператор.

Акредитація дозволяє працювати винятково у пресцентрі Ради, тобто на третьому поверсі. Але ложа преси закрита для них до кінця війни. Враховуючи загальну кількість місць у найближчому укритті, допустити можуть близько 30 осіб. Під час повітряної тривоги пресцентр припиняє роботу, а журналісти мають пройти до найближчого укриття. Після повідомлення про відбій тривоги пресцентр може продовжити працювати.

Акредитованим журналістам заборонено поширювати інформацію щодо початку засідання, його перебігу та прийнятих ініціатив, допоки засідання триває. Публікувати інформацію можна через годину після закінчення. Також не можна вести прямі трансляції з пресцентру та робити фото та відео в будівлі за межами пресцентру.

«Детектор медіа» поспілкувався з керівником апарату парламенту Вячеславом Штучним, який брав безпосередню участь у відновленні допуску журналістів до парламенту. За безпеку журналістів у будівлі парламенту відповідальність несе апарат і безпосередньо пан Штучний. На зустрічі з парламентськими кореспондентами на початку весни він сказав, що готовий узяти на себе відповідальність.

За його словами, з 8 травня журналісти не порушували правила роботи. Ажіотажу охочих працювати в будівлі під куполом немає. Він погоджується, що має бути баланс між безпекою та висвітленням діяльності парламенту, та все ж безпека для нього — це головне. Водночас не погоджується з тезою про закритість парламенту, оскільки працює сайт Верховної Ради, канал «Рада», наповнюються сторінки в соціальних мережах.

Серед додаткових умов проходження акредитації є додаткова перевірка спільно з Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України, Головним управлінням розвідки.

Пану Штучному подобається ідея єдиної прескарти та клубу парламентських кореспондентів. На його думку, і перше, і друге не завадило б українським журналістам. Але створити й запровадити це мають вони самі.

Нагадаємо, Вячеслав Штучний очолював апарат парламенту з жовтня 2019 року по липень 2020 року. 4 листопада 2021 року Верховна Рада вдруге призначила його керувати парламентським апаратом. Кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, бригадний генерал. Служив в органах внутрішніх справ, Управлінні державної охорони.

— Пане Вячеславе, що вас остаточно переконало в необхідності відновити хоча б частковий допуск журналістів до будівлі парламенту?

— Це питання порушували неодноразово на погоджувальній раді парламенту, потім обговорення активізувалося з обранням Ярослава Юрчишина на посаду голови комітету з питань свободи слова. Ми постійно обговорювали з ним це питання, пояснювали, що основне — це безпека. Окрім того, що ми забезпечуємо безпеку народних депутатів, працівників апарату, членів іноземних делегацій, тут зокрема перебувають військовослужбовці УДО. Місць укриття під куполом недостатньо, основне питання — відсутність бомбосховища. На превеликий жаль, воно не було передбачене в проєктах під час будівництва. Наголошую, основне питання — це безпека.

Нам потрібно було створити баланс між висвітленням діяльності парламенту і безпекою людей. Тому ми опрацьовували багато документів щодо безпеки, радилися з відповідними службами. Адже коли ви вже заходите в будівлю парламенту, то відповідальність за вас несемо ми. Ми говорили з журналістами, вони казали, коли їдуть на передову, дозвіл їм дає Генштаб, але відповідальність за їхнє життя лежить на них самих. Я кажу, що це стосується відкритої місцевості. Але коли ви зайшли в будівлю парламенту, то така відповідальність на нас.

Світлана Остапа та Вячеслав Штучний

— Хто саме несе відповідальність за безпеку в стінах парламенту? Руслан Стефанчук?

— За безпеку журналістів — апарат, на підставі розпорядження голови Верховної Ради України. Слід зазначити, що відповідно до ст.78 Закону України «Про регламент Верховної Ради України» голова Верховної Ради України вживає заходів для забезпечення безпеки й охорони парламенту та захисту народних депутатів.

Верховна Рада з початку повномасштабного вторгнення не зупинялась ні на секунду у своїй роботі. Ми (апарат ВРУ — «ДМ») не підписували, як деякі органи, відповідне розпорядження про простій. Ми одразу перейшли на онлайн-роботу та забезпечили тут присутність 50–70% працівників.

Завжди наголошував, що єдина користь від пандемії Covid — це те, що ми запровадили систему електронного документообігу, яка перед цим декілька разів відтермінувалася. Депутати можуть дистанційно і законопроєкт зареєструвати, і розписати пошту. Це дуже зручно, і це нас врятувало від зупинки роботи Верховної Ради. Всі, хто міг дістатися до будівлі парламенту 24 лютого, були тут, зокрема це мої заступники, керівники підрозділів тощо.

Електронний документообіг — це дуже важливо, швидко й ефективно для всіх. Тому що за одну секунду після того, як голова Верховної Ради розписав документ на апарат або народних депутатів, документ вже в адресата. Ми скоротили один підрозділ (33 посади), який займався раніше поштою. Це були люди, які брали паперові документи та заносили адресатам. Два-три дні йшло на те, щоб документ надійшов до всіх виконавців.

— З закликами повернути журналістам доступ до парламенту виступали медійні громадські організації та медіа. Згідно з соціологічними дослідженнями, близько 65% опитаних українців вважають, що журналісти мають бути присутні на засіданнях Верховної Ради навіть під час воєнного стану. Згідно з лютневим опитуванням соцгрупи «Рейтинг» від імені Центру аналізу та соцдосліджень Міжнародного республіканського інституту, 40% жителів України не схвалюють діяльність Верховної Ради, ще 37% скоріше не схвалюють, загальний показник перевищив 75%. Думаю, закритість парламенту і ставлення до його роботи українців — це взаємопов’язані речі.

— Я не згоден щодо закритості парламенту. Парламент не закритий, навпаки — відкритий. Є постанова, яка регламентує порядок висвітлення діяльності Верховної Ради України. Так, деякі депутати її порушують. Це вже їхня відповідальність. Але ні пресслужба апарату, ні пресслужба спікера, першого віцеспікера, віцеспікера, іноземні гості не порушують цей порядок. Тому що головне питання — це безпека.

А висвітлення діяльності триває, виходить парламентський дайджест («Парламентський день» і «Парламентський тиждень»), працюють канал «Рада» і сайт Верховної Ради. Дехто стверджує, що народні депутати збираються на засідання два-три дні на місяць. Насправді парламент повноцінно працює, а засідання проходять раз на два тижні по чотири-п’ять днів. Крім того, йде робота в комітетах, із виборцями. Майже всі народні депутати допомагають ЗСУ. Деякі є кураторами й допомагають бригадам чи іншим підрозділам.

Єдине, що знижує рейтинг і посилює недовіру до Верховної Ради, — це коли хтось із народних депутатів поїхав під час війни, наприклад, на Мальдіви. Це одразу удар по довірі. І ти комунікаційно нічого не зробиш, тому що тут уже йде колективна відповідальність, і посилюється негативне сприйняття всієї Верховної Ради. Хоча це й неправильно.

— Нагадайте, хто врешті підготував і ухвалив відповідний документ, згідно з яким розпочався допуск журналістів до парламенту?

— Апарат підготував, а розпорядження підписав голова Верховної Ради. Ми здійснили допуск майже в такий же спосіб, як було під час Covid, однак врахували безпекові фактори, передбачили укриття. У разі повітряних тривог представники медіа йдуть саме туди. Ми забезпечили у пресцентрі на третьому поверсі в кулуарах додаткові зручні робочі місця, комп’ютери, місця для підзарядки техніки. Забезпечили також каву, чай, харчування. Журналісти нам кажуть, що їм необхідно для роботи, і ми намагаємося ці прохання задовольнити.

Є додаткові зони для стендапів, кілька преспоінтів. Усі народні депутати, які бажають виступити чи дати коментар, приходять у пресцентр на третьому поверсі. Тут часто бувають і голова Верховної Ради, і заступники, і голови комітетів, голови депутатських фракцій і груп, іноземні гості.

Питання допуску журналістів пропрацьовували десь пів року, і рішення щодо допуску журналістів не було одноосібним. Воно обговорювалося з парламентськими кореспондентами. Ми доповіли про те, що можемо зробити, і журналісти після певних дискусій сказали, на що згодні. Ми знайшли баланс і спільне рішення з медіа, і з комітетом з питань свободи слова, і з головою Верховної Ради щодо допуску журналістів під час дії воєнного стану для висвітлення діяльності парламенту.

— Уже практично місяць як ви відновили допуск журналістам до парламенту. На ваш погляд, 25–30 журналістів — достатня кількість для висвітлення роботи парламенту?

— Ми можемо допускати з урахуванням безпекових місць під час повітряної тривоги до 40. Але вже бачимо, що в середньому 20–25 представників медіа професійно займаються висвітленням діяльності Верховної Ради. Ми їх знаємо кожного і кожну. Тому що ми спілкуємося, приходимо сюди, запитуємо, чим допомогти, що не так, може, є якісь додаткові потреби.

— Були якісь порушення з боку журналістів чи медіа протягом місяця?

— Не було. І хочу їм за це подякувати.

— Ще раз поясніть, чому представникам медіа не можна перебувати у ложі преси парламенту під час пленарних засідань?

— Ложа преси зараз — це теж питання, пов’язане з безпекою. Те, що туди буде тимчасово закрито доступ, узгоджувалося з усіма сторонами. Будівля парламенту має скляний дах. Пам’ятаю, як це було в перші дні повномасштабного вторгнення. Коли народні депутати голосували, то всі дивилися вгору на купол. Ви знаєте, що одна ракета на арку Дружби народів прилетіла і неподалік упав дрон? Ще осколки попадали біля готелю «Національний». Тому, поки триває війна, прийнято таке рішення, це винятково безпековий фактор.

Ми забезпечили в пресцентрі онлайн-трансляцію. Журналісти можуть тут дивитися засідання в реальному часі.

— На зустрічі з парламентськими журналістами на початку весни ви сказали, що готові взяти на себе відповідальність, щоб забезпечити хоча б частковий допуск медійників до парламенту? Що означає частковий?

— Частковий — ми мали на увазі кількість. Тому що знову ж таки повертаємося до безпекових факторів. Для того, щоб забезпечити безпеку представників медіа, частину працівників апарату, охорони, державних підприємств управління справами ми переводимо під час повітряної тривоги з Грушевського, 5 в інші, безпечні місця.

— Чи планує апарат парламенту провести переакредитацію представників медіа? Якщо так, то чи будуть виставлені додаткові фільтри для отримання нової акредитації під час воєнного стану? Як швидко ви зможете її провести?

— У нас зараз відкрита акредитація під час дії воєнного стану. Всі представники медіа, які відповідають вимогам і зареєстровані відповідно до закону «Про медіа», можуть подаватися і проходити акредитацію. Вони знають, що зараз ми додатково перевіряємо інформацію спільно з Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України, Головним управлінням розвідки.

— А раніше цього не було?

— Ні. Раніше у нас, як ви знаєте, була вільна акредитація, скажімо так. І це призвело до того, що акредитовано було чотири тисячі представників медіа. А чи це був представник медіа, чи ні? Чи це було медіа, чи ні? Ви ж самі все знаєте і розумієте.

— Тобто, ще одним фільтром стало те, чи зареєстроване медіа, чи ні?

— Так.

— Чи ставите зараз якісь додаткові вимоги щодо висвітлення?

— Так, ми дивимося, чи протягом дії воєнного стану ці представники медіа або саме медіа висвітлювали діяльність парламенту. Тому що у нас до цього було дуже багато людей, які не мали жодного відношення до висвітлення діяльності парламенту, але були акредитовані. Зараз це основний фактор.

— А щодо того, що вони зараз не мають права в реальному часі повідомляти новини з парламенту під час пленарного засідання?

— Ми це з ними теж проговорили. Згідно з розпорядженням, повідомляти можна через одну годину після завершення пленарного засідання. У присутніх журналістів є ексклюзив, наприклад, після засідання їм може прокоментувати події чи ухвалені рішення голова Верховної Ради. І не тільки голова, а й інші народні депутати, іноземні гості тощо. Плюс — ми забезпечили онлайн-трансляцію засідання для журналістів.

— А часто виходить керівництво парламенту до журналістів у пресцентр?

— Після кожного засідання. Представники пресслужби запитують у журналістів, кому б ви хотіли поставити запитання. Стефанчук, до прикладу, часто виходить до журналістів. Окрім того, заяви для медіа роблять іноземні гості під час їхніх візитів.

Руслан Стефанчук

— Були випадки, коли ви відмовили в акредитації вже за ці останні два місяці?

— Ми не відмовляємо, якщо немає підстав. Наприклад, якщо немає реєстрації відповідно до закону «Про медіа», ми просто не акредитуємо. Таких випадків було декілька.

— Можете назвати, кого саме не акредитували?

— Треба уточнити у пресслужби. Представники пресслужби — у постійному робочому контакті з представниками медіа, розʼяснюють вимоги та просять зареєструватися відповідно до чинного закону.

— А іноземні журналісти можуть акредитуватися?

— Акредитація іноземних медіа на період дії воєнного стану в Україні проводиться так само, вони мають бути зареєстровані відповідно до Закону України «Про медіа» та систематично висвітлювати діяльність Верховної Ради України. Законом чітко визначена процедура реєстрації. Іноземні медіа зазначають також країну походження медіа й адресу кореспондентського пункту в Україні.

— У Верховній Раді зареєстровано проєкт постанови №11140 «Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України “Про деякі питання висвітлення роботи Верховної Ради України дев’ятого скликання в умовах дії воєнного стану” щодо удосконалення порядку висвітлення», ініціаторами якої є здебільшого опозиційні народні депутати: Ірина Геращенко, Володимир В’ятрович, Микола Княжицький та інші. Автори постанови пропонують допускати в день пленарного засідання в кулуари третього поверху будівлі парламенту не більш як 100 представників медіа. Допуск акредитованих журналістів проводити в порядку ротації. Що скажете про їхню пропозицію?

— Якщо Верховна Рада прийме рішення, ми будемо забезпечувати його виконання, але ми дамо свої пояснення і зауваження щодо можливості чи неможливості перебування такої кількості осіб.

— Чому, на ваш погляд, не запрацював наповну парламентський пресцентр, відкритий в готелі «Київ»?

— Він працював і працює.

— Але ж наповну не запрацював.

— Що значить наповну?

— Ну, немає інтересу у журналістів туди ходити, бо вони не бачать там провідних спікерів і тих людей, які несуть відповідальність за рішення.

— Апарат Верховної Ради зробив усе можливе, щоб висвітлення діяльності там було. Ми розуміли, що в урядовий квартал обмежений допуск. Перші місяці після вторгнення до нас запити майже не надходили. Коли вже з Бучі, Ірпеня та Гостомеля пішли російські війська, тоді одразу збільшилася кількість запитів щодо інтерв’ю з головою Верховної Ради та іншими представниками парламенту. Були запити іноземних медіа.

Із зазначеного пресцентру вони вмикалися, записувалися, стежили за подіями. Тобто все було там. Пряму трансляцію засідань туди не давали. А потім наші журналісти сказали, що всім цікаво бути на Грушевського, 5, бо це центр подій, центр новин. І хоч ми створили всі умови в пресцентрі, багато хто з представників медіа і журналістів, з народних депутатів, вибачте, туди не йде. Хоча це поруч — три хвилини звідси, метрів 200 від будівлі під куполом. І на початку великої війни всі інтерв’ю вітчизняним та іноземним медіа голова парламенту, і не лише він, давали там.

— За вашими прогнозами, коли журналісти зможуть повністю відновити роботу у будівлі парламенту?

— Не знаю, не можу сказати.

— Після війни?

— Те, що це відбудеться після закінчення війни або скасування дії воєнного стану, це 100%. В умовах дії воєнного стану будемо максимально реагувати на запити й вимоги щодо висвітлення.

— Як ви думаєте, обмеження відразу будуть скасовані, як закінчиться воєнний стан, чи ще буде якийсь перехідний період?

— Думаю, що нам треба буде визначитися з порядком акредитації. Ми будемо акредитовувати тих журналістів, які пишуть про парламент, чи не тільки? У нас було багато прикладів акредитованих медіа, які жодного разу не писали про закони чи діяльність парламенту, а ходили по парламенту незрозуміло з якою метою.

Тому, на мій погляд, дуже важлива самоорганізація журналістів. Ми знаємо, хто є хто, і зараз місяць відновлення допуску журналістів до парламенту показав, що цікавляться роботою парламенту не більш ніж 20 медіа, зокрема це і представники «Еспресо», «Прямого» та «П’ятого».

— На зустрічі також говорилося про доцільність створення клубу парламентських кореспондентів, який би в рамках саморегуляції опікувався і питанням доступу журналістів до парламенту. Подібні клуби є у багатьох демократичних країнах. Чи можливо створення такого клубу при нашому парламенті? Хто, на вашу думку, мав би його створити?

— Розповім історію. Років 10 назад ми їздили у Францію і вивчали досвід комунікації представників правоохоронних структур із медіа. У них існує єдина прескарта. От єдина прескарта — це те, що потрібно для України. Але питання в тому, хто буде її видавати?

Держава не має втручатися в цей процес. Якщо одна громадська організація, то чому саме вона? І от тут треба визначитися самим журналістам.

У Франції, наприклад, видають єдину прескарту тим журналістам, які отримують понад 50% своїх доходів від журналістської діяльності, тобто це їхня основна робота. Виконувана робота повинна мати журналістський характер і виконуватися для одного або кількох медіа. Тому, на мою думку, треба напрацювати такий механізм в Україні. Ми готові допомогти. Самоорганізуйтеся, створіть клуб парламентських кореспондентів, ми сприятимемо вашій роботі. Але ж знову ж таки, ми допоможемо, але не хочемо у це втручатися.

— Тобто клуб мають створити самі журналісти?

— Так. Це повинна бути якась громадська організація, з якою ми зможемо співпрацювати. А журналісти бояться її зареєструвати. Ми можемо з нею не тільки говорити про допуск журналістів. Ми можемо організовувати візити в інші парламенти, щоб подивитися, як працює допуск журналістів і забезпечена їхня робота в інших країнах. Яка там законодавча база, чи є пільгове оподаткування. Ми готові допомогти.

— Думаю, що вони не бояться реєструвати ГО, вистачає інших ГО. Але тут час від часу просили парламентських кореспондентів узяти участь у відсіюванні акредитованих колег. Вони не хотіли, щоб їхніми руками когось відсіювали. Колись це не захотів робити навіть комітет свободи слова, який тоді ще очолювала Вікторія Сюмар. Акредитацію надавав апарат парламенту. Значить, апарат повинен позбавляти.

— Мені незрозуміло, чому намагалися розв’язати це питання на комітеті. Я готовий брати відповідальність на себе щодо акредитації та позбавлення акредитації відповідно до вимог чинного законодавства. У нас є виписані правила для акредитації, але не всі вони відповідають вимогам сьогодення. Ми не намагаємося прописати щось приховане для того, щоб потім позбавити журналістів акредитації. Ми за прозорість і партнерство. І за те, щоб відбувалося висвітлення діяльності парламенту. Ми за рівні умови. І лише для тих, кому це цікаво.

Журналістка «Ми - Україна» Олена Чернякова

— Журналісти ще кілька років тому, якраз перед війною, виступили з ініціативою не надавати більше звання «Заслужений журналіст України». Тому що не влада повинна визначати: заслужений журналіст чи не заслужений. Зараз кілька років вже не дають це звання. Держава, а саме Офіс президента, нагороджує журналістів орденами чи медалями. Парламент також дає відзнаки, наскільки я знаю.

— Ми зараз працюємо над новими відзнаками. До речі, до Дня журналіста до нас надійшло кілька звернень щодо нагородження представників медіа відзнаками Верховної Ради. Зараз це грамота і почесна грамота Верховної Ради України. Комісія буде визначати, кому вручити ці грамоти. Я вважаю, якщо людина професійно робить свою роботу, може отримати відзнаку. Чим заслужений юрист відрізняється від журналіста?

— Перед війною за підтримки донорів ви напрацьовували комунікаційну стратегію. Що з нею зараз?

— Ми працюємо над нею. У нас є напрацьований проєкт, який уже майже затверджений. Комунікаційна стратегія важлива. Ми говоримо про те, що нам треба посилювати комунікацію. Найбільша довіра до Верховної Ради була перші 6-7 місяців від початку повномасштабного вторгнення. Тому що Верховна Рада працювала в Києві. Не переїхала, не евакуювалася. Ми працювали нон-стоп тут, чули вибухи, які були поруч. У березні 2022-го мене набрав Данілов і запитав: «Ви де, у вас засідання?» Кажу, так. Він каже, 20 гелікоптерів по Дніпру йдуть у вашому напрямку. Потім два збили, інші розвернулися над Київським морем. Загроза захоплення парламенту реально існувала. Нам надходить інформація від Головного управління розвідки, СБУ. Понад 20 разів були загрози для парламенту як центру прийняття рішень. Доводилося не раз людей переводити на дистанційну роботу на декілька днів.

Пам’ятаю 2014 рік, я тоді був в УДО, коли Турчинов був спікером і в.о. президента. Ми проводили тут певні заходи, тому що очікували десант на парламент. Ми це бачили й у Криму.

— Під час обговорення проєкту комунікаційної стратегії, журналісти скаржилися, що бракує доступної комунікації з депутатськими фракціями та групами.

— Ми вже створили на сайті парламенту розділ «Діяльність фракцій і груп». Зробили навесні 2022 року. Ми реагуємо на запити.

— У яких соцмережах є сторінки Верховної Ради?

— У фейсбуці, твіттері, ютубі, інстаграмі. Хочемо зробити й у тіктоку. Ми посилюємо комунікаційну складову, будемо збільшувати кількість комунікаційників. ІТ і комунікація зараз у нас у пріоритеті. ІТ — це захист. На нас відбувалася велика кількість ддос-атак. І ми підготувалися до цього ще до війни. А ще ми постійно шукаємо молодих, талановитих людей. Тому що соціальні мережі, на мою думку, може вести саме молодь, яка відчуває, що там потрібно, як подати інформацію, щоб вона «зайшла». І ми вже набрали чоловік десять, зокрема й графічних дизайнерів.

— Які у вас зараз відносини з «Голосом України», який відповідно до закону «Про медіа» перетворився з друкованого медіа на офіційне друковане видання?

— Нормальні. Ми провели його реорганізацію. Змінили статут, знайшли керівника — Сергія Сіволапа. Він проходить спецперевірку. Думали, як збалансувати, щоб видання могло виходити регулярно, як зберегти колектив. Зараз «Голос України» працює відповідно до чинного законодавства.

— Як налагоджена у вас співпраця з телемарафоном «Єдині новини», частину якого виробляє продакшн на замовлення каналу «Рада»? Ви дотичні до цього чи ні? Чи тільки директор каналу «Раду»?

— Ні, тільки канал «Рада» відповідає за це. Є рішення РНБО, що канал має транслювати телемарафон. Але коли в нас є сигнали щодо порушень закупівель, ми призначаємо внутрішній аудит. Народний депутат Ярослав Железняк писав щодо фінансування «Ради», Держаудитслужба провела перевірку. Ми призначали свою. Якщо ми бачимо ознаки якихось правопорушень — ми відповідно реагуємо, як це передбачено законодавством.

— Ви говорите про фінансові питання. А як щодо порушення балансу в контенті? Чи не вважаєте ви, що це нечесно, що порушують ті, хто виробляє контент на замовлення, а відповідальність несе директор каналу «Рада»?

— Річ у тім, що телеканал «Рада» є замовником контенту. Тобто якщо тобі виробляють контент, то ти ж його маєш дивитися?

— Директор «Ради» дивиться весь контент, вироблений для телемарафону?

— Я ж читаю всі документи, які мені приходять, що стосуються діяльності апарату. Мені здається, що продакшн теж поніс відповідальність за певні порушення в ефірі. Вони звільнили відповідальних людей.

— На «Детекторі медіа» нещодавно вийшла публікація, що в марафоні, зокрема у слоті каналу «Рада», немає балансу політичних парламентських сил. Зокрема, в прямоефірні студії не запрошують представників «Європейської солідарності».

— Відреагували. Ви робили моніторинг по запрошених гостях, а ми зробили по представленню. У програмах «Парламентський день» і «Парламентський тиждень» є представники всіх політичних парламентських сил.

Фото: Вадим Сарахан

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3131
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду