«Київський тиждень критики» — це міжнародний кінофестиваль, створений із метою ознайомлення української авдиторії з найкращими новими й архівними фільмами, обраними професійними українськими кінокритиками. До програми входять свіжі призери головних світових кінофорумів, а також стрічки, що мали значний вплив на історію кінематографа або присвячені визначним кіномитцям.

«Тиждень» складається з Міжнародної секції, програми «Фокус», тематичних ретроспектив і спеціальних подій. Після кожного показу на глядачів чекає дискусія з кінокритиком. Усі сеанси й церемонії проходять у столичному кінотеатрі «Жовтень».

Організатор фестивалю — кінокомпанія «Артхаус Трафік», котра спеціалізується на незалежному й артхаусному кіно. Назву фестиваль отримав за аналогією з Тижнями критики, що проходять як окремі конкурси в Каннах і Венеції. На Київському тижні конкурсу немає, однак на церемонії відкриття вручають Національну премію «Кіноколо», започатковану Спілкою кінокритиків.

Час проведення «Тижня» — двадцяті числа жовтня. Ці дати звільнилися після того, як фестиваль «Молодість», що проходив саме в цей час багато років, перемістився на кінець травня — початок червня. Щоправда, цьогоріч «Тиждень критики» стартує раніше — 12 жовтня, оскільки «Молодість» через війну тимчасово повернулася до попередніх дат.

Звісно, найбільше уваги приверне Міжнародна секція. Цього року в добірку ввійшли шість стрічок із Каннського, Венеційського й Берлінського фестивалів. Зокрема, це відзначена «Золотою пальмовою гілкою»  судова драма «Анатомія падіння» (режисерка — Жюстін Тріє, Франція). Зірка німецького та європейського кіно Сандра Гюллер грає  письменницю Сандру, котра живе зі своїм чоловіком Самуелем і сином Даніелем у шале в Альпах. Коли Самуель гине за загадкових обставин, слідство не може визначити, було це самогубство чи вбивство. Суд починає детально розглядати важкі сімейні стосунки Сандри та її неоднозначну особистість. Критики відзначають, що картина має певну подібність до класичних кримінальних трилерів Гічкока.

«Анатомія падіння»

Ще один фільм у секції, гідний уваги — «Опале листя» живого класика фінського кіно Акі Каурісмякі (Приз журі в Каннах). Героїня з ім’ям Анса (Альма Пейсті) працює в супермаркеті, де прибирає полиці. Одного разу в нічному Гельсінкі вона випадково знайомиться з самотнім будівельником Холаппою (Юссі Ватанен). Безпритульні душі прагнуть справжнього кохання. Шлях пари до возз’єднання затьмарює алкоголізм Холаппи, загублений номер телефону, незнання імен і адрес одне одного. По суті, виходить, як завжди в Каурісмякі, пролетарська трагікомедія — смішна й зворушлива водночас. Важливий мотив фільму — потік новин з України, де триває війна.

«Опале листя»

Звісно, багато людей піде на «Прісциллу» — нову роботу Софії Копполи, присвячену дружині Елвіса Преслі. Головну героїню байопіку зіграла Кейлі Спені, котра отримала за цю роль «Кубок Вольпі» на Венеційському кінофестивалі.

Програму «Фокус: Україна — Польща» складають шість сучасних гітів українського та польського кіно. Нас представляють «Ля Палісіада» Філіпа Сотніченка, «Ти мене любиш?» Тоні Ноябрьової та «Назавжди-назавжди» Анни Бурячкової. Від Польщі — «Іа» (Єжи Сколімовський), «Дівчина з…» (Малґожата Шумовська) та «Зелений кордон» (Агнешка Голланд). Особливої уваги заслуговує останній. Голланд, чий попередній фільм «Ціна правди» розповідав про Голодомор, цього разу зачіпає гостру тему біженців із Близького Сходу й Африки, котрі намагаються дістатися до Європейського Союзу через Білорусь. Лукашенко безсоромно використовує біженців як інструмент антипольської дестабілізації, заманюючи їх на кордон обіцянками легкого проходу. Герої фільму, що спричинив гостру дискусію в суспільстві — активістка Юлія, молодий прикордонник Ян і сім’я сирійських біженців. У Венеції картина отримала Спецприз журі.

«Зелений кордон»

Звісно, вкрай рекомендовано не пропустити спецподію — прем’єру іспано-французької короткометражки «Дивний спосіб життя», адже це знято Педро Альмодоваром. Майстер цього разу вирішив погратися з жанром вестерну, залучивши двох американських зірок — Ітана Гоука та Педро Паскаля.

«Дивний спосіб життя»

Шанувальникам класичного спадку адресовано дві програми — «Жіноча роль» і «Людина з кіноапаратом». Перша — на славу легендарних українських акторок. Лідія Островська-Кордюм («Джальма», режисер Арнольд Кордюм, 1928), Наталія Ужвій («Прометей», режисер Іван Кавалерідзе, 1935), Інна Бурдученко («Квітка на камені», режисер Сергій Параджанов, 1962), Лариса Кадочникова («Вечір на Івана Купала», режисер Юрій Іллєнко, 1968), Людмила Єфименко («Лісова пісня. Мавка», режисер Юрій Іллєнко, 1981), Раїса Недашківська («Голос трави», режисер Наталя Мотузко, 1992) — без цих імен історію нашого кіно уявити неможливо.

Шість фільмів у програмі «Людина з кіноапаратом» розповідають про тих, хто робить кіно, і тих, хто його дивиться. Від саркастичного портрета Голлівуду («Бульвар Сансет», Біллі Вайлдер, 1950) до медитативної оди кінотеатру як справжньому клубу самотніх сердець («Прощавай, Dragon Inn», Цай Мінлян, 2003); від біографії культового режисера, якого вважали невдахою («Ед Вуд», Тім Бертон, 1994), до кривавого вуаєризму з камерою напереваги (Peeping Tom, Майкл Пауелл, 1960), від сатири на французьку кіноіндустрію («Ірма Веп», Олів’є Ассаяс, 1996) до драми американських порноакторів («Ночі в стилі бугі», Пол Томас Андерсон, 1997) — такого кіно про кіно ви ще не бачили.

«Київський тиждень критики» завершиться 18 жовтня.