«Ви з України? Говорите фарсі?» Лайфхаки комунікацій із далекими аудиторіями

«Ви з України? Говорите фарсі?» Лайфхаки комунікацій із далекими аудиторіями

4 Квітня 2023
3618
4 Квітня 2023
12:00

«Ви з України? Говорите фарсі?» Лайфхаки комунікацій із далекими аудиторіями

3618
Як розказати про війну людям, що прийшли послухати жарти та про знаменитостей, і не здатися при цьому «травмованим українцем».
«Ви з України? Говорите фарсі?» Лайфхаки комунікацій із далекими аудиторіями
«Ви з України? Говорите фарсі?» Лайфхаки комунікацій із далекими аудиторіями

— Звідки ви? — запитав таксист, що віз мене з аеропорту до готелю в американському Остіні.

— З України.

— О! Тут зараз багато людей з України.

— У Техасі? — здивувалася я.

— Так. Щойно закінчився ковід, усі одразу приїхали.

Я приїхала в Остін, щоб узяти участь в організованій Internews панельній дискусії про російську дезінформацію в Україні. Говорити про це нам належало на SXSW — дуже популярному в США щорічному фестивалі про музику, кіно та медіа. Люди приїжджають сюди з усієї країни та з-поза її меж, аби походити на концерти, послухати стендап, поспостерігати за кінозірками та розважитися в кіноатракціонах. А ще — послухати виступи на конференції, де знаменитості з різних сфер діяльності — шоубізнесу, підприємництва, медіа тощо — розповідають не тільки про свою основну роботу, а й про суспільні проблеми, розв'язанням яких вони опікуються.

Як показала ця моя перша розмова з таксистом, Техас — дуже далеко від України, в усіх сенсах. Багатьом українцям протягом останнього року доводилося розповідати про війну Росії проти України на різних майданчиках і перед різними аудиторіями, зокрема й далекими та мало обізнаними. Із власного досвіду маю декілька висновків, як зробити такі виступи результативнішими.

Чудово, коли на міжнародному майданчику вдається зібрати коло українців-однодумців, голоси яких підсилюють один одного. Але особисто я завжди додатково тішуся, якщо українські експерти інтегровані в ширше міжнародне коло: це стійкіша конструкція, яка не розсиплеться з часом, якщо фокус уваги світової спільноти зміститься. Зараз у провідних медіа та на топових подіях можна бачити таку інтегрованість українських дизайнерів, музикантів, науковців, журналістів тощо. Причому цей процес інтеграції є інерційним за своєю природою: ще в травні минулого року на одній великій конференції в Естонії російську дезінформацію в Україні обговорювали без жодного українця. Коли ж ситуація почала змінюватися, я запитувала в декількох іноземців, як вони розуміють цей процес: українців почали включати як представників іще однієї вразливої групи разом із національними меншинами та умовними «матерями-одиначками» чи це прояв щирого інтересу до раніше мало відомої країни? Мої співрозмовники запевнили, що інтерес щирий. І його можна й потрібно підтримувати.

У нашому випадку на панелі в Остіні я була єдиною українкою — природною та емоційною (куди ж без цього). Мої співрозмовниці додавали місцевого контексту: професорка з Гарварду Джоан Донован узагальнювала обговорюване та сипала зрозумілими місцевій аудиторії жартами, співробітниця Internews Мелоді Патрі нагадувала, що боротися з дезінформацією можна не тільки власне «боротьбою», але й вибудовуванням міцного контуру незалежних медіа, а модераторка з NBC Universal Бренді Задрозни спрямовувала розмову таким чином, щоб аудиторія не стомилася від нас суботнім ранком.

Ще один приклад інтеграції українців на SXSW — малюнки 12-річної художниці з Харкова Каті Боденко на стенді Lotic — техаської IT-компанії, що спеціалізується на сторітелінгу з використанням штучного інтелекту й аналізу баз даних.

 

Як би не хотілося розказати далекій аудиторії про себе, найкраща стратегія — розказувати їй про неї. Ми, наприклад, похвалили українську діаспору в Канаді та США за фандрейзингову ініціативу Saint Javelin.

Інколи далекі аудиторії помилково думають, що певні проблеми їх не стосуються. На ці випадки в мене є кілька заготовок. Наприклад, якось аналітики Hybrid CoE — міжнародного центру реагування на гібридні загрози під егідою ЄС та НАТО — показали мені карту Європи станом на 2035 рік, яку вони склали на основі висловлювань вищого керівництва Росії. Там не було жодної країни в теперішніх кордонах: натомість більша, ніж зараз, Угорщина, незалежна Каталонія, німецький Калінінград і взагалі відсутня Бельгія.

Читайте також:

Найшвидший спосіб зрозуміти локальний контекст — послухати, про що жартують у місцевих комедіях. За хвилину на цю сцену SXSW вийде нью-йоркський стендапер і скаже: «Не розумію, чому при сьогоднішньому рівні розвитку безготівкової економіки все ще знаходяться люди, які примудряються грабувати каси в маленьких американських магазинчиках. І чому натомість ніхто не грабує ігрові телешоу?». І зал весело сміятиметься з цього жарту.

Найскладніше в комунікаціях із далекими аудиторіями — зберігати позитив. Бажати співрозмовникам хороших вихідних, коли у вас за вікном щойно завершився черговий обстріл. Випромінювати елегантність після двох діб нічних переїздів із трьома пересадками. Люб’язно втішати у відповідь на зойки про вашу сміливість щоразу повертатися в Україну. Бо інакше почуєте, що вас не варто сприймати всерйоз, адже ви «травмований українець». І ваше місце на їхніх шпальтах і майданчиках швидко займуть росіяни, які й раніше не втомлювалися, і зараз у ресурсі.

Про Україну важливо говорити і позитивно, і поза контекстом війни. Бо тільки так можна закласти підвалини віри далеких суспільств у нашу повоєнну відбудову. Міністерство цифрової трансформації вибудувало свій стенд на SXSW довкола українських IT-стартапів. А вперше український стенд був представлений на фестивалі торік, одразу після початку великої війни.

 

І всі разом ми конкурували за увагу з усім, що рухалося, шуміло, блищало та вражало.

 

А з усіма нами конкурували гроші тіктока, який саме в цей час намагався підготувати громадську думку до слухань у Конгресі, і в Техасі, …

… і в Вашингтоні.

 

— Звідки ви? — запитав таксист, що віз мене до аеропорту після завершення нашої роботи на фестивалі.

— З України.

— Путін — жахливий злочинець. У мого друга вдома живуть українські біженці, — вселив було в мене надію в обізнаність техасців про російську війну цей чолов’яга. І тут же додав:

— Ви ж розмовляєте фарсі, чи не так?

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3618
Читайте також
13.03.2024 09:00
Галина Петренко
1 861
17.01.2024 08:00
Галина Петренко
«Детектор медіа»
1 716
02.06.2023 11:00
Галина Петренко
«Детектор медіа»
2 513
10.03.2023 09:00
Галина Петренко
«Детектор медіа»
2 641
09.12.2022 09:00
Галина Петренко
«Детектор медіа»
4 246
15.07.2022 23:02
Галина Петренко
«Детектор медіа»
1 651
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду