Українці в абсолютній більшості позитивно оцінюють національних історичних діячів та негативно — російських і радянських, а історично найближчим народом вважають поляків. Таке ставлення характерне для усіх регіонів країни з незначними відмінностями.

Про це свідчать результати опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), проведеного на замовлення Міністерства культури та інформаційної політики України.

Майже дві третини українців (63%) вважають, що українці історично найближчі з поляками,12% респондентів кажуть, що історично українці найближчі з росіянами, ще 17% не можуть визначитися. При цьому інші народи, зокрема білоруси, угорці, болгари, американці, не набрали більше 2%.

Із твердженням про те, що Україна була колонією Російської імперії, погоджуються 64%, не погоджуються – 31%. З цим твердженням більшою мірою згодні ті, хто більше цікавиться історією, аніж ті, хто історією цікавиться мало або не цікавиться зовсім (68% проти 53%)

Більшість (60%) опитаних сприймають День незалежності як день, коли Україна відновила свою втрачену незалежність і державність, і третина (32%) вважає, що у цей день Україна вперше здобула незалежність. 

При цьому понад дві третини (69%) жителів країни вважають, що Україна є ідеологічною наступницею Української Народної Республіки, і 11% вважають Україну наступницею УРСР.

У ставленні до історичних постатей, які були включені до опитування, серед жителів України спостерігається консенсус.

Більшість опитаних в усіх соціально-демографічних категоріях та в усіх регіонах України (із невеликими відмінностями) мають позитивне ставлення до українських національних історичних постатей, що грали роль у становленні української нації та української держави, і різко негативно сприймають російських та радянських політичних лідерів та діячів.

Лідерами за позитивним ставленням опитаних серед історичних постатей є Михайло Грушевський (90% ставлять цілком чи радше позитивно), Богдан Хмельницький (89%), Ярослав Мудрий (86%), В’ячеслав Чорновіл (86%), Іван Мазепа та Степан Бандера (по 84%).

Найбільш незнаними постатями серед тих, кого включили в опитування, є поетка-націоналістка, розстріляна в Бабиному Яру, Олена Теліга (44% опитаних не знають її), митрополит УГКЦ Андрей Шептицький (34%), дисидент Левко Лук’яненко (21%), головнокомандувач УПА Роман Шухевич (17%), гетьман Павло Скоропадський (16%), король Данило Галицький (10%).

При цьому усі ці постаті мають позитивний баланс позитивного / негативного ставлення серед тих, хто їх знає. Зокрема, у Данила Галицького цей показник складає +87%, у Левка Лук’яненка — +81%, у Павла Скоропадського та Івана Мазепи — по +79%, в Андрея Шептицького — +76%, в Олени Теліги — +75%, в Романа Шухевича — +70%.

Найбільше негативного ставлення серед українських історичних діячів, включених в опитування, є до Нестора Махна (24%) та Симона Петлюри — баланс позитивного / негативного ставлення серед тих, хто знає, 33% та 50% відповідно.

Натомість серед семи російських та радянських політичних лідерів та діячів, включених до опитування, жоден не має позитивного балансу ставлення. Лідерами за негативним ставленням серед опитаних українців є Йосиф Сталін (90%), Володимир Ленін (86%), Катерина Друга (80%), Петро Перший (71%).

Менш однозначними постатями є пізньорадянські лідери Микита Хрущов та Леонід Брежнєв — обидва, пов’язані певним чином з Україною.  Негативне ставлення до Брежнєва висловили 65%, тоді як позитивне 27%. До Хрущова негативно ставляться 67%, тоді як позитивно 23%. Баланс позитивного / негативного ставлення до них –38% і –44% відповідно.

При цьому усіх згаданих шістьох російських та радянських діячів знали щонайменше 97% опитаних. Менш знаним серед включених до опитування російських та радянських діячів був лише Микола Ватутін — його не нали 30% опитаних, при цьому позитивне ставлення висловили 21%, негативне – 37%, не визначилися – 12%.

До національних діячів дещо більш позитивно ставляться жителі західних областей, хоча в усіх регіонах позитивне ставлення переважає. До російських чи радянських діячів відсоток тих, хто позитивно ставиться, трохи вищий серед жителів східних та південних областей, хоча і там абсолютна більшість ставляться до них негативно. Скажімо, до Степана Бандери позитивно ставляться 92% жителів західних областей, 85% центральних, 78% південних і 72% східних, тоді як до Леоніда Брежнєва позитивно ставляться 38% жителів східних областей, 32% південних, 25% центральних, 20% західних.

Деякі  регіональні відмінності можна помітити у обізнаності щодо певних історичних персон, таких як Павло Скоропадський, Левко Лук’яненко чи Роман Шухевич. Скажімо, Данила Галицького знають 98% опитаних на заході і 79% на сході, Андрея Шептицького — 85% на заході й лише 48% на сході.

«Загалом можна зауважити, що серед людей із вищою освітою, а також серед тих, хто високою мірою цікавиться історією України, більше тих, хто чув про перелічених у дослідженні історичних постатей, і менше тих, хто має позитивне ставлення до російських/радянських діячів», — зауважують дослідники.

У питанні ставлення до президентів України, найбільш позитивне ставлення до Леоніда Кравчука  (55%) та Віктора Ющенка (53%), дещо менше — до Леоніда Кучми (45%) і Петра Порошенка (39%). До Віктора Януковича позитивно ставляться 7%.

Із історичних подій, що були включені до анкети опитування, на чільне місце за позитивним впливом на історію України опитані поставили Революцію Гідності (84%), розпад СРСР (83%) та повстання Богдана Хмельницького (83%).

Серед подій недавньої історії дещо менш позитивні оцінки викликає Помаранчева Революція (70%).

Серед подій давнішої історії українці вбачають більше позитивної ролі у повстанні Богдана Хмельницького, ніж повстанні Івана Мазепи — 83% проти 74%.

Щодо подій ХХ століття, існування УНР та визвольні змагання 20-х років, а також боротьбу ОУН і УПА дещо поступилося у позитивному трактуванні самому факту створення ОУН — 67–68% проти 75%.

Найбільш негативне ставлення серед опитаних до введення радянських військ до Афганістану (93%), Голокосту (91%) та Другої світової війни (87%). При цьому дещо менше негативу викликають створення СРСР (73%) та колективізація (70%). Голодомор в цьому запитанні не фігурував.

Теперішню російсько-українську війну 81% оцінює негативно, тоді як 12% вбачають у ній позитивну роль для історії.

Лише 70% оцінили позитивно передачу Криму до складу УРСР, тоді як 24% — негативно.

Найбільше незнаною серед згаданих соціологами подій є Революція на граніті та прийняття царським урядом указів про заборону української мови в ХІХ столітті — про них не знають 48% і 50% опитаних відповідно.

Щодо трактування історичних подій та процесів, 91% погоджуються із твердженням, що Голодомор був геноцидом українського народу.

Абсолютна більшість (85%) жителів України вважають Радянський Союз відповідальним та співпричетним до розв'язання Другої світової війни, зокрема 50% – цілком, 35% – частково.

Понад дві третини (69%) респондентів вважають, що ОУН і УПА під час Другої світової вели боротьбу з усіма, хто посягав на незалежність України, 14% – що ОУН і УПА боролася лише проти більшовицького режиму, 4% — на боці нацистів проти Червоної армії, і 3% — що ОУН і УПА вели боротьбу лише проти нацистів та їхніх сателітів.

Опитування проводилося 19-27 січня 2023 року методом телефонного інтерв’ю. Були опитані 2004 дорослі жителі України. Застосовувалась випадкова вибірка номерів мобільних телефонів, згенерованих випадковим чином (random digit dialing). На етапі обробки даних отримані результати були зважені з урахуванням статево-вікової структури постійного населення. Статистична похибка вибірки не перевищує 2,2% для показників, близьких до 50%, 1,9% для показників, близьких до 25 або 75%, 1,3% для показників, близьких до 10 або 90%, 1,0% для показників, близьких до 5 або 95%, 0,4% для показників, близьких до 1 або 99%.

Нагадаємо, за даними цього ж дослідження, більше двох третин українців стверджують, що російсько-українська війна змінила їхнє ставлення та підвищила інтерес до історії України. Щоб вивчати історію, українці найчастіше використовують ютуб, соцмережі й телепередачі.

При цьому абсолютна більшість опитаних вважають, що держава повинна формувати свою політику у сфері історичної пам'яті, але більше половини кажуть, що держава займається цим недостатньо.

• Читайте також: Зросла кількість українців, які позитивно оцінюють розпад Радянського Союзу