Такими є ключові тези, які висловили українські та закордонні експерти під час конференції «Правові та етичні підстави відповідальності російських пропагандистів за поширення пропаганди війни, ненависті та дезінформації», що відбулася 2 листопада 2022 року.

Захід організував Український інститут медіа та комунікації у партнерстві з ЦЕДЕМ, Платформою прав людини, Лабораторією цифрової безпеки за підтримки Американської асоціації юристів Ініціативи з верховенства права (ABA ROLI) в межах програми «Сприяння інтернет-свободі в Україні».

Учасники обговорили три ключові теми:

• роль російських пропагандистських медіа в розпалюванні війни;
• роль інтернету в поширенні пропаганди війни та дезінформації; пошуки механізмів, які могли би унеможливити використання соціальних медіа з метою поширення дезінформації та пропаганди війни;
• правові підстави відповідальності за поширення пропаганди війни та дезінформації.

Спікерами конференції стали провідні іноземні та українські спеціалісти у галузі міжнародного права, журналісти та експерти в сфері дезінформації та пропаганди, представники українських урядових структур.

«Ми розглядаємо цю конференцію як перший крок на шляху до міжнародного суду над російськими пропагандистами. Ми розуміємо, що цей шлях буде непростим і довгим. Проте нам важливо уже зараз розпочинати цей процес», — сказала виконавча директорка Українського інституту медіа та комунікації Діана Дуцик.

«Нам би не хотілося чекати десятки років [щоб відбувся трибунал над пропагандистами]», — заявив заступник міністра культури та інформаційної політики з питань євроінтеграції Тарас Шевченко. Він повідомив, що стратегічна мета України — це створення міжнародного трибуналу. А також, на його думку, важливо зафіксувати неможливість заперечувати злочини Росії проти України та українців.

Для досягнення цих цілей надзвичайно важливим є процес документування усіх злочинів (зокрема інформаційних), які скоїли та продовжують коїти росіяни. Цей процес документування потрібно розпочинати уже зараз, вважає Джеймс Бейкер, директор Інституту безпекової політики та права Сіракузького університету, в минулому суддя Апеляційного суду Збройних сил США.

На його думку, потрібно документувати не лише факти пропаганди війни та дезінформації, але й шукати докази фінансування цих пропагандистських кампаній і людей, які за цим стоять. «Бо через п’ять років це встановити буде набагато важче», — вважає він.

В Україні до збирання доказів у справах воєнних злочинів росіян залучена Генеральна прокуратура. В інформаційному полі російську пропаганду війни та ненависті фіксує Національна рада з питань телебачення та радіомовлення.

• Читайте також: Как в Руанде: риторика ненависти на российском ТВ

«Задача Нацради — забезпечити доказову базу», — говорить керівник управління контролю та моніторингу Олександр Дяченко. Він повідомив, що уже підготовлені два томи з аналізом російської пропаганди і триває робота над третім.

• Читайте також: «Медіаграмотність — це також зброя проти ворога»

Олександр Дяченко каже, що зараз багато громадських організацій також здійснюють моніторинг російської пропаганди, проте потрібна єдина методологічна рамка на основі права, аби в майбутньому ці матеріали можна було використовувати як доказову базу.

Повну трансляцію конференції можна подивитися за посиланням.

• Читайте також: «Журналісти особливого призначення». Хто такі російські z-воєнкори

Фото: camilo jimenez з Unsplash