14:00
Неділя, 18 Квітня 2021

Якщо Путін нападе. Як новини й токшоу українських телеканалів реагують на ескалацію російської агресії

3 196
Політичні чвари та деструктивна критика влади не припиняються, інформації про план дій у разі вторгнення обмаль, а серйозність загрози оцінюють «на око».
Якщо Путін нападе. Як новини й токшоу українських телеканалів реагують на ескалацію російської агресії
Якщо Путін нападе. Як новини й токшоу українських телеканалів реагують на ескалацію російської агресії

Росія готує повномасштабне вторгнення в Україну, нашу армію розіб’ють у лічені дні, в усьому винен Зеленський, який провокує агресора, а взагалі все гаразд і немає чим перейматися. Приблизно таке уявлення про ескалацію російської військової присутності на кордоні та загострення бойових дій на Донеччині й Луганщині в останні тижні можна скласти, якщо поперемикати українські телеканали. Стурбованим небезпекою вторгнення українцям не дають достатньої інформації — їм доводиться обирати між заявами про реальність загрози, заспокійливими коментарями, що «Путін не наважиться», та політичними маніпуляціями. Центральні телеканали, судячи з опитування «Детектора медіа», не вважають за необхідне допомагати аудиторії зрозуміти, що робити у разі, якщо наступ розпочнеться. Що ж до медіа з виразно проросійською позицією, то вони відверто транслюють кремлівську точку зору та повторюють, що ескалація — наслідок дій української влади і «зовнішнього управління».

Тема «повномасштабного вторгнення» з наступом на Київ і захопленням великих територій не нова для українських медіа — його більш чи менш переконливо прогнозували та анонсували у 2020, 2019, 2018, 2017, 2016, 2015 і 2014 роках. Жоден із цих численних прогнозів не підтвердився, і це також небезпечно, адже з кожним разом суспільство все більше схильне сприймати такі повідомлення як «фальшиву тривогу». Так було й у липні 2020-го, коли Росія почала збирати війська й техніку на кордоні. До того ж небезпеку повномасштабного вторгнення використовували як аргумент у політичній боротьбі та передвиборчій агітації (на згадку про це нам залишилася відома пісня «Голосуй за Порошенка, а то Путін нападе»). Втім цього разу не лише наші, а й іноземні політики говорять про серйозність загрози. Чи відчувається вона в українських медіа?

Висвітлення ескалації в новинах

Моніторинг «Текстів» свідчить, що в Росії медіа почали говорити про загострення на фронті ще на початку лютого 2021 року. В українських теленовинах ця інформація стала найбільш обговорюваною в кінці березня.

Від початку року сумарна частка новин із передової зросла з 3% до 7%. За останні тижні новинарі підхоплювали заяви українських посадовців та політиків, реакцію міжнародних партнерів на скупчення російських військ та системно висвітлювали оперативну ситуацію на фронті.

Відправною точкою став обстріл українських військових під Шумами 26 березня. 30 березня у парламенті про рівень загрози доповідав головнокомандувач збройних сил Руслан Хомчак. Верховна Рада проголосувала за заяву щодо ескалації російської агресії. На «UA: Першому» та  ICTV сказали, що представники «Опозиційної платформи — За життя» не голосували за цю заяву. Попри демарш ОПЗЖ, у новинах «Інтера» цього дня розповідали, що партія вимагає ставити на розгляд парламенту питання соціальної політики та економіки.

Найбільше уваги темі війни за останній місяць приділяли на «UA:Першому», ICTV та 5 каналі. Протягом 5—10 квітня абсолютно всі канали з вибірки «Детектора медіа» збільшили частку новин з передової. А от наприкінці березня можна було спостерігати дивну тенденцію. В той час, коли більшість каналів активніше говорили про ситуацію на фронті, суттєво менше про це стали згадувати на «Інтері». Моніторинг за 29 березня — 3 квітня зафіксував, що частка новин про війну на сході зі звичних 4-5% для «Інтера» в той час упала до лише 2%.

Реверанси в бік Росії

Найбільш пасивним у темі російської агресії виглядає поки що Перший незалежний. Нагадаємо, що це новостворений канал на базі медіа Медведчука, сигнал мовлення якого також заблокували.  Ось кілька прикладів.

На початку квітня, коли ситуацію з посиленням російської агресії коментували в НАТО, Зеленський зробив заяву, обговорював цю ситуацію з Байденом та іншими світовими лідерами, у вечірньому праймі Першого незалежного не вийшло жодного повідомлення з комбінацією слів, що хоч якось натякала би на загострення. За весь тиждень було лише два зведення з фронту, а у новині про розмову Зеленського з Байденом дали максимально узагальнено: «Говорили передусім про ситуацію на Донбасі, реформи та епідемію коронавірусу».

6 квітня, коли матеріали більшості каналів були досить драматичні, адже на передовій загинули двоє військових (і ще двоє напередодні), про стягування російських військ до українських кордонів говорили президент Зеленський та представники Держдепу США, на Першому незалежному обмежилися трьома реченнями: «Двоє українських військових загинули на Донбасі. Як повідомляє пресслужба оперативно-тактичного угруповання Схід, один із армійців помер під час обстрілу позицій противником. Сталося це поблизу Невельського на Донеччині. Інший боєць загинув неподалік села Степне. Автомобіль, в якому він був, підірвався на вибухівці». Того ж дня у випуску йшлося про ініціативу мінської контактної групи провести екстрене засідання. Але і тут про російську агресію не говорять. Питання, що ставлять на порядок денний, називають «відновленням режиму тиші»; про те, що Росія брязкає зброєю на кордоні — «угруповання російський військ біля державного кордону, викликають глибоку стурбованість», і за тим одразу додали виправдання з посиланням на Пєскова: «Передислокація армії федерації територією Росії не становить загрози ні для кого».

Те, як у новинах подають позицію агресора, коли він очевидний, багато що може сказати про позицію редакції. Це відобразилося, наприклад, на новинах про спілкування Меркель із Путіним. 9 квітня на «Україні» повідомили, що у розмові з Меркель Путін звинуватив Київ у провокаціях: «Путін розповідав Меркель про буцімто провокаційні дії Києва. Утім, німецька канцлерка заявила: Росія повинна припинити нарощування військової присутності задля деескалації».  На «Інтері» лишили «буцімто» у звинуваченнях Путіна, але за ним останнє слово, а рішучість Меркель ставиться під сумнів: «Скоротити військову присутність біля українських кордонів вимагає від Росії Німеччина. Про це Ангела Меркель сказала Володимиру Путіну під час телефонної розмови. Принаймні так повідомили в уряді Німеччини. А от у пресслужби Кремля інша версія. Путін нібито наголосив, що в ескалації конфлікту винен Київ».

На СТБ те саме викладено так, що позиція Росії виглядає слабшою: «Однак у Кремлі про цю заяву Німеччини змовчали, лише звинуватили нашу державу, в загостренні ситуації на сході». Тут виглядає, що Росії немає чого сказати по суті, крім як переводити стрілки.

Називати своїми іменами

Новинарі часто уникають чітко називати сторону, яка провокує загострення конфлікту. Тоді у новинах з’являються абстрактні «бойовики», «ворог», «противник» та «окупанти». Але більшість матеріалів, присвячених російській агресії у теленовинах за цей період, не оминали згадок про відповідальність Росії. Бойовиків називали проросійськими чи російсько-окупаційними військами, звучали фрази про російську агресію та російські війська на кордоні. Це ілюструє аналіз 178 матеріалів у вибірці «Детектора медіа» за два тижні (29 березня — 12 квітня). Єдиний канал, котрий жодного разу в новинах не назвав Росію агресором, був Перший незалежний.

Найчастіше у теленовинах ініціаторами повідомлень про російську загрозу виступали українські посадовці: штаб Операції об’єднаних сил, командування збройних сил, президент, його офіс, міністр оборони, Міністерство закордонних справ представники ТКГ, окремі політики.

Також активно присутні у новинах різних каналів міжнародні партнери України. Усі висвітлювали розмову Зеленського з Байденом та низку заяв від різних посадовці США: президента, держсекретаря, представників Держдепу, Пентагону та інших. Також у новинах згадували про розмови Меркель з Путіним, позицію Литви, Канади, Швеції. В окремих випадках редакції проявляли ініціативу, щоби отримати ексклюзивні коментарі іноземних дипломатів. Так на ICTV отримали коментар тимчасової повіреної у справах США в Україні Крістіни Квін. На «UA: Першому» ексклюзивно взяли інтерв’ю у посла Швеції, який також говорив про ризики ескалації конфлікту через скупчення російської техніки. У новинах Першого незалежного якщо і говорили про ситуацію на фронті, то в форматі стислого переказу заяв.

Склалося враження, що для Першого незалежного НАТО є словом-табу. На відміну від решти каналів, тут жодного разу не згадали про заяви Альянсу чи перспективи долучення України до нього. Не кажучи вже про те, що Росія пригрозила ескалацією в разі вступу України до НАТО, про що окремо наголосили на ICTV та СТБ.

У новинах неодноразово розповідали про конкретні факти, коли російські найманці використовували заборонене озброєння. Зокрема саморобну вибухівку, що заборонена Женевською конвенцією. Ці згадки майже гарантовано потрапляють в новини, коли на цьому наголошує штаб операції об’єднаних сил.

Спроб не просто поінформувати, а розібратися в новинах бракувало. Менше десятка сюжетів за два тижні сумарно містили розмови з експертами. Це були представники Conflict Intelligence Team, InformNapalm, Національного інституту стратегічних досліджень, центру Разумкова та військові експерти Михайло Самусь і Олег Жданов, які пояснювали, що означає і до чого може призвести ескалація. Такі сюжети з’являлися на «UA: Першому», 5 каналі, «Україні» та ICTV. Здебільшого ці ж канали використовували матеріали іноземних журналістів, які могли зафіксувати переміщення російської техніки на прикордонних ділянках чи в окупованому Криму. Тобто половина каналів намагалася висвітлити ситуацію максимально різнобічно.

Бракувало у новинах і повідомлень про підготовку тилу до можливого розгортання воєнних дій та корисної інформації для пересічних українців, занепокоєних загрозою вторгнення. Більшість каналів 30 березня згадали, що парламент спростив процедуру призову резервістів. Наступного дня тільки на каналі «Україна» вийшов сюжет із розбором, як зараз влаштована ця система і як на неї вплине нова процедура. 7 квітня, долучивши коментарі військових експертів та юристів, цій же теми присвятили матеріал в «ТСН».

Політичні заяви

Перспектива вторгнення жодною мірою не послабила чвар в українському політикумі й не змусила протиборчі політичні сили об’єднатися або стримати деструктивну риторику. Наприклад, 5 квітня на каналі «Україна» Олег Ляшко переклав відповідальність за ситуацію на українську владу. Ведуча озвучила, що лідер Радикальної партії відреагував на загострення на сході, сказавши, що Росія «користається помилками влади». Далі пряма мова: «Звертаюся до всіх партнерів із українських демократичних сил про створення об'єднаної опозиції. Лише разом, об'єднавши наші зусилля, ми зможемо зупинити свавілля влади, яке веде до знищення України»

У новини потрапляли коментарі фракції «Голос», яка наголошувала, що парламент займається не тим, поки в розпалі пандемія та загострюється ситуація на сході. Такі тези озвучували Ярослав Железняк та Кіра Рудик на каналах, які часто не ігнорують цю фракцію («UA: Перший», 5 канал) чи симпатизують їй (ICTV, СТБ).

Іронічно, що на «Інтері» в аналогічній ролі виступала фракція «ОПЗЖ». 12 квітня Юрій Бойко говорив, що людей турбує «загострення на Сході» — російською агресію він це не називав. При цьому згадаємо, що 30 березня саме «ОПЗЖ» не голосувала за заяву проти агресії Росії та вимагала, аби Верховна Рада займалась «важливішими» речами. А 7 квітня на Першому незалежному вийшов матеріал, де ОПЗЖ за даними центру «Соціальний моніторинг» називають політсилою, на яку українці покладають найбільше надій для припинення війни.

2 квітня на 5 каналі Петро Порошенко з висоти свого досвіду прокоментував розмову Зеленського з Байденом: «Зі свого досвіду тривалих розмов із Джо Байденом — від складних до приємних — не мав жодних сумнівів, що як Президент США він був, є і завжди залишатиметься твердим та принциповим у своїй підтримці України».

Токшоу на стежці війни

Більшість українських токшоу, які моніторить «Детектор медіа», повноцінно почали обговорювати загострення ситуації на фронті лише на початку квітня. Протягом тижня 29 березня — 2 квітня 2021 року війні присвятили свої випуски «Свобода слова Савіка Шустера» («Україна»), «Ехо України» (Прямий), «П’ятниця. Вечір» («Наш»), «Український формат» (ютуб Медведчука). 5 квітня до них приєдналася «Свобода слова» на ICTV. Відтоді військове загострення та можливий наступ Росії певною мірою присутні практично в усіх ефірах. Скажімо, «Право на владу» («1+1») 8 квітня могло обговорювати пандемію, але в ньому був короткий блок зі включенням Руслана Хомчака, начальника Генштабу.

Особливості висвітлення війни на різних токшоу ґрунтувалися на двох факторах: політичній позиції каналу та якості роботи редакції.

Наприклад, «Свобода слова» на ICTV 5 квітня випустила практично ідеальний ефір. На ньому були присутні виключно компетентні спікери: Олексій Резников, Сергій Рахманін, Андрій Загороднюк та інші. Тут коротко, але конструктивно обговорили майже всі дотичні до ескалації теми: від нашого членства в НАТО до необхідності продовження дотримання умов перемир’я. У студії не роздмухували паніку, не поширювали маніпуляції. І, що цікаво, «Свобода слова» на покликала в ефір жодного носія російської позиції.

Гості «Свободи слова Савіка Шустера» 2 квітня дійшли згоди, що Кремль тисне на Україну й нам варто готуватися, проте реальний наступ навряд чи станеться. На цій програмі також зібралися топові профільні спікери: Дмитро Кулеба, Леонід Кравчук, Михайло Забродський. Але, на відміну від тезки з ICTV, токшоу на «Україні» все ж запросило в ефір представників ОПЗЖ і його тези помітно вибивалися з загальної картини. Юрій Бойко перекладав провину на Україну та звинувачував наших політиків у психозі й піарі на війні. Глибокого конструктивного обговорення у цієї «Свободи слова» не вийшло, радше презентація позицій.

«Ехо України» на Прямому 2 квітня заявило тему «загострення ситуації на Донбасі», але виявилося занадто зайнятим критикою Володимира Зеленського. Це дуже очевидний випадок, коли політична ангажованість та якість роботи редакції мають визначальний вплив на тематику.

«Токшоу №1» на «Україні 24» Ріната Ахметова традиційно було десь посередині між умовно проукраїнськими та проросійськими програмами. Як за посилами, так і за якістю. На цю програму зазвичай ходять не міністри, як на обидві «Свободи слова», а їхні заступники. Також тут стабільно репрезентують позицію ОПЗЖ. І ще ведучий Василь Голованов дозволяє собі кликати в ефір зовсім сміттєвих проросійських коментаторів, як, наприклад, Дмитра Співака. Подібна суміш перетворила тематичний випуск 7 квітня на змагання між пропагандистами та українськими чиновниками. Нестор Шуфрич намагався нав’язати фейк про буцімто вбитого українською армією хлопчика, поки Ірина Верещук, Олексій Гончаренко та Олександр Ольшанський спростовували його маніпуляції. Дмитро Співак тим часом поширював натяки, що західний світ хоче «спровоцировать конфликт на востоке Украине».

Телеканал «Наш» та ютуб-канал Медведчука надавали інформаційну підтримку російській агресії. Вони почали розповідати, що це Україна провокує Росію ще на початку березня. Ось, наприклад, цитата Іллі Киви з токшоу «Український формат» (канал Медведчука) 10 березня: «Системно идет и ведется работа по усугублению и обострению боевых действий на Донбассе». Надалі подібних посилів тільки побільшало і проросійські канали почали переслідувати палітру цілей: від легітимації нового російського наступу до демонізації кроків України до самозахисту. Детальніше про це читайте в окремому тексті.

Також варто відзначити гостьову політику. Канал «Наш» не нехтував жодними пропагандистами (Олена Лукаш, Олена Бондаренко, Михайло Чаплига) та за допомогою підігрування з боку ведучих надавав їм перевагу у студії. Але при цьому на «Наш» продовжували ходити й деякі проукраїнські спікери, які в силу можливостей заперечували російську дезінформацію. На токшоу кума Путіна війну коментували члени його партії, кишенькові «політологи», забуті всіма ексдепутати та Микола Азаров. Офіційні чи не офіційні представники інших сил (як Володимир Цибулько) бували тут спорадично.

Українські токшоу здебільшого не здатні якісно обговорювати важливі теми. І  ескалація з боку Росії поки що підпадає під цю тенденцію. Програми часто не можуть сфокусуватися на конкретних питаннях, зокрема й таких, про які треба знати кожному українцю: що робити у разі початку бойових дій, наскільки готова місцева інфраструктура до черезвичайних подій тощо. Токшоу охоплюють ситуацію занадто широко.

А глибина аналізу та якість фактажу страждають від політичної боротьби між гостями. Зокрема, останнім часом на токшоу загострилася проблема з суперечками «слуг народу» та «Європейської солідарності». На «Свободі слова» 5 квітня під час обговорення війни дійшло до згадки про Мальдіви. При цьому варто відзначити, що проукраїнські канали у своїх токшоу хоча б не роблять гірше. Не спекулюють на війні, не роздмухують паніку, не використовують ескалацію для маніпуляцій. Принаймні, так було до 9 квітня.

Фото: ukrinform.com



Читайте також
Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3196
Переглядів
Коментарі
Код:
Ім'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2021 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
DMCA.com Protection Status
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду