На третьому місяці повномасштабної війни з Росією українське телебачення трішки охолонуло. Якщо в березні в кожному першому сюжеті з фронту російську армію посилали «нахуй», то тепер посилають «нах@й» і не так часто. Крім подій на передовій, в ефірі стало більше матеріалів і розмов про життя переселенців, відновлення міст, історій постраждалих. Єдиною темою мовлення, безперечно, лишається війна, але ставлення до неї загалом теж ледь помітно змінилося. Журналісти наче усвідомили, що вона не закінчиться за два тижні. На подібному фоні особливо виділяється канал начебто іномовлення «FreeДом». Це чиста українська пропаганда, яка поєднує сюжети про російський нацизм та включення «хороших росіян». 

Справді Суспільне

Якщо ви ніколи не розуміли, навіщо нашій країні суспільне мовлення, зараз ваш шанс. Регіональний марафон — це, мабуть, найкращий телепроєкт, аби побачити, як виглядає українська дійсність під час війни. У першу чергу за рахунок своєї структури: одна трансляція складається з новин багатьох окремих регіональних філій Суспільного. А отже, на відміну від колег з інших каналів, розповідає не лише про події державного значення, але й про набагато дрібніші місцеві історії. Запуск ліфтів у Чернігові, пошук роботи у Кривому Розі, навчання в пошкодженому Харківському університеті мистецтв, демонтаж стели маршалу Жукову у Дніпрі, будівництво тимчасового житла у Львові, уроки малювання «тієї самої» поштової марки у Тернополі. Із подібних історій складається сучасне українське суспільство. І вони значно краще ілюструють життя в регіонах, ніж сухі зведення чи включення обласних голів. 

При цьому відносна «сухість», тобто намагання дотримуватися стандартів інформаційної журналістики, — це ще одна суб’єктивна перевага Суспільного. На фоні, наприклад, марафону «FreeДом» у сюжетах Суспільного майже немає музики чи пафосу. І тому вони сприймаються не як кіно, а як жорстка дійсність. Сюжет про трьох чоловіків, які стали друзями, поки ховали тіла вбитих у Бучі, не намагається вас спеціально шокувати чи вразити. Журналістам достатньо показати неприкрашену реальність. Аналогічно канал підходить і до експертних включень: у трансляції не побачиш шоуменів, російських лібералів та інших універсальних коментаторів.

Усе це, звісно ж, не означає, що регіональний марафон ідеальний. Наприклад, через природну репортажну специфіку каналу не вистачає аналітичних сюжетів. А ще, погляньмо правді в очі, ця трансляція для деяких глядачів може бути нудною. Історія про ніжинську фабрику м’якої іграшки «Копиця» — не зовсім та тема, яка утримує людей біля екранів.

Крім новин та експертних включень, у Суспільного є ще декілька форматів. Наприклад, регулярні новини культури. Чи нерегулярні тематичні ролики: поради від собаки Патрона, «Війна і міф» до 9 травня.

Узагалі, саме 9 травня регіональний марафон проявив себе найсильніше. Не знаю, чи це збіг, чи свідома дія, але на «День перемоги» Суспільне оприлюднило відразу кілька новин на табуйовану тему — втрати. Про похорон журналіста та військового Олександра Махова; похорон військового льотчика Романа Пасулька; подвиг мисливця Анатолія Кульгейка, який підірвав гранатою себе та двох росіян. Також глядачам розповіли про піротехніків, які отримали поранення під час роботи. Показали фрагменти пресконференції «Азова» з Маріуполя 8 травня. Та звернення дітей захисників Маріуполя. А потім ведучий, ледь стримуючи сльози, анонсував сюжет про хлопця, який став опікуном чотирьох братів та сестер у 18 років. День, який починався на Суспільному з історій ветеранів, закінчувався втратами сьогоднішньої війни. На жодному іншому каналі не було такої ілюстрації ціни перемоги. 

Внутрішньополітичний фронт

У березні партія Петра Порошенка запровадила мораторій на критику влади; поширювався він і на канали, близькі до політсили. І якщо порівнювати з їхньою ж риторикою до повномасштабної війни, в «Європейській солідарності» тримають слово. Проте певні дивні речі починають повертатися.

Можливо, найбільш наочний приклад — це привітання Петра Порошенка 8 травня, яке Прямий протягом дня цитував, щонайменше, п’ять разів. Того ж дня канал показував у прямому ефірі пресконференцію захисників Маріуполя. А далі з цього двогодинного заходу обрав для новин цитату з критикою влади: чиновники не приїхали особисто, не надіслали техніку для розбору завалів. Нардеп Олег Синютка на «Еспресо» згадав, що Петро Порошенко говорив про лендліз ще півтора місяця тому. У зв’язку з цим радимо всім політикам прямо зараз закликати до повернення окупованих територій. Щоби потім розповідати, що це ваша ідея.

4 травня Прямий та «Еспресо» транслювали брифінг нардепів від «Європейської солідарності», під час якого народні депутатки Ірина Геращенко та Ніна Южаніна закликали до збільшення фінансування армії. Так, ще наприкінці березня міністр фінансів Сергій Марченко стверджував: «Ти не можеш зараз дискутувати з Міністерством оборони, силовими відомствами про їхні потреби. Ти маєш забезпечувати їх, от і все». Тобто фінансування армії начебто належне. Водночас «Європейська солідарність» запропонувала зняти десятки мільярдів гривень із «лобістських речей»: доріг, державних каналів, президентського університету. Також Ірина Геращенко назвала кількість членів «Європейської солідарності», які зараз воюють або займаються волонтерством.

В інший час ведучі й гості критикували міністрів, яких буцімто не чути; відсутність санкцій України проти Російської православної церкви; небажання парламенту відмовитися від 9 травня; буцімто неготовність держави до війни; не підірвані мости з Криму. Остання тема випливала протягом тижня кілька разів, але у форматі ремарок, без спроби глибоко розібратися в ситуації. Воно й зрозуміло, адже глибоко розібратися зараз фізично неможливо. То навіщо ремарки?

Але загалом ці речі ще якось вписуються в межі прийнятної політичної дискусії, чого не скажеш про деякі інші заяви гостей Прямого та «Еспресо». Наприклад, Ігор Мірошниченко, член партії «Свобода», обурювався, що українська влада не вірила у власний народ, а перший опір росіянам на Київщині збройні сили вчинили аж у Гостомелі. Це не просто брехня, а образа на адресу прикордонників, бійців Нацгвардії біля Чорнобильської АЕС, військових, які вели бої біля Димера та всіх інших сіл і містечок Київщини. Врешті треба розуміти, що в Гостомелі намагався висадитися десант. А якби росіяни виявилися достатньо тупими, щоб десантуватися на Майдан Незалежності, Мірошниченко казав би, що ворог без опору дійшов аж туди?

Тим часом Сергій Хлань, колишній нардеп від Блоку Петра Порошенка, озвучив в ефірі Прямого, що херсонські працівники Служби безпеки України на фронті розповіли йому, начебто за два дні до вторгнення вивозили з міста родини високопосадовців прокуратури та Служби безпеки. Це гучна заява, яка однозначно становить суспільний інтерес. Але особливо під час війни подібну інформацію перед публікацією слід було би перевірити. Якщо Хлань не міг зробити цього сам зі зрозумілих причин, він міг би озвучити її Прямому за кадром, а журналісти б уже розібралися в деталях. Війна — не найкращий час для подібних звинувачень, якщо є хоч якийсь сумнів чи шанс, що вони є наслідком непорозуміння.

Загалом же Прямий та «Еспресо», а також телеканал «24» зараз займаються насамперед критикою Росії. Сергій Висоцький на Прямому звертається до росіян, що чинили звірства в Бучі: «Усе ми про вас знаємо [...] Ми вас обов’язково знайдемо. Знайдемо й ліквідуємо [...] Тому живіть усе своє життя, вам недовго залишилося, у постійному страху». На каналі «24» міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова називають «говорящая лошадь», чорноморський флот Росії — «чорномордорським», а з Херсона показують повішений муляж та обіцяють, що «так буде з кожним клятим рашистом, який приходить на нашу землю». Окремо варто відзначити, що Прямий знайшов десь екстрамаленьку «р» і саме так називає сусіднього агресора: «74-й день війни з ₚосією». Це прекрасно.

Найважче росіянам жилося 9 травня, коли на всіх трьох згаданих каналах їх цілеспрямовано (а не як зазвичай — між іншим) порівнювали з нацистами, висміювали їхній парад за відсутність авіаційної частини та показували про нього мемчики, а ще критикували виступ Путіна: пустий, слабкий, виправдальний. Крім того, всі три канали закликали до активнішої дерусифікації: позбутися святкування 9 травня, «Родіни-Матєрі», проросійських політиків.

Крім їхніх власних продуктів, в ефірі Прямого та «Еспресо» можна побачити й контент інших медіа. Наприклад, блоки новин Бі-бі-сі, «Радіо Свобода», «Голосу Америки» та навіть — уночі — трансляцію спільного марафону «Єдині новини», куди журналістів трьох каналів не взяли. Водночас Прямий та «Еспресо» періодично просять глядачів підписати петицію проти їхнього відключення у зв’язку з трансляцією цього марафону. Також Прямий транслював онлайн підписання закону про лендліз у США, а канал «24» показував концерт U2 в київському метро.

Щодо гостей. Кістяк коментаторів Прямого становлять ті ж люди, що й до 24 лютого. Але тепер вони все частіше вмикаються в ефір не з вулиць чи автівок, а з бліндажів / окопів / підвалів. Та намагаються згадати в розмові про свою причетність до армії. Наприклад, сказати, що зараз не стежать за світської хронікою, бо їм вистачає завдань у територіальній обороні. Або що перебувають у дуже секретному місці.

Що цікаво, трапляються в ефірі і представники влади. Щонайменше, коментарі Прямому давали народні депутати від «Слуги народу» Юрій Камельчук та Євгенія Кравчук. І все пройшло добре, конструктивно та без партійного піару. Які тут внутрішньополітичні чвари, коли прогнозуєш трибунал для Росії? Також на Прямому каналі з’являється лідерка  «Голосу»  Кіра Рудик. А от на 24 каналі толерують різноманітних російських опозиціонерів. Цього тижня в ефір включалися, наприклад, Марк Фейгін (мобілізації в Росії не буде, бо Путін боїться давати людям зброю), Андрій Піонтковський (про здоров’я Путіна), Ігор Яковенко (розчарування промовою Путіна 9 травня), Геннадій Гудков (сподівання, що США допоможе Україні з протиповітряною обороною). З іншого боку, співробітники каналу заслужили на премію, адже 9 травня покликали в ефір екологиню Євгенію Засядько та поговорили з нею про вплив на українську природу трупів росіян.

І Прямий, і 24 канал також змогли взяти інтерв’ю у Святослава Паламаря, заступника командира полку «Азов» із позивним «Калина», який зараз захищає Маріуполь. 

Іномовлення для самі знаєте кого

Після перегляду телепроєкту «FreeДом» (3–9 травня) до нього виникає два запитання: для чого та для кого він існує. Але щоб розібратися з відповідями, спочатку варто описати сам ефір.

Отже, «FreeДом» — це українське іномовлення, яке, за словами ведучих, розраховане на більш ніж 60 країн світу. І яке виходить російською мовою, тобто, знову ж за словами ведучих, приблизно для 200 мільйонів людей за кордоном. Цей факт означає, що всі україномовні записи дублюються й інколи це виглядає відверто дивно. Наприклад, коли «кацапів» перекладають як «росіян». Чи коли переселенці із дзвінкою українською розповідають про втечу від росіян дубльованою російською. Але це радше естетичне питання, яке, можливо, й не зачепить людей за кордоном. Проте їх точно зачіпатиме намагання україномовних гостей в ефірі «FreeДом» розмовляти ламаною російською.

Трансляцію організовують УНІАН (умовний ранковий блок), «Інтер» (день) та «Україна 24» (вечір). В ефірі всіх трьох трапляються тематичні сюжети, новини і включення коментаторів. Але кожен канал має власний помітний акцент: УНІАН показує здебільшого ролики, «Інтер» — новини, а ведучі «України 24» люблять спілкуватися з гостями під час дистанційних включень. Усі не без гріха.

Наприклад, мовлення УНІАН — це нерафінована пропаганда. Сюжети каналу звучать і виглядають так, наче їх робили найкращі експерти програми «Гроші» Олександра Дубінського: риторичні питання, спекуляції, музичні акценти й багато емоцій. Подивіться, наприклад, цей матеріал про ймовірну загальну мобілізацію в Росії: «Армия истощена и требует новых жертв», «Под угрозой любой мужчина», «Украина получила лучшее в мире вооружение», «Не дайте сделать себя пешкой в руках безумных генералов». Типово для пропаганди в сюжет додали аргументи, які можна використати проти самої України — наприклад, перелік ризиків участі в бойових діях. Теми в цих роликів теж специфічні: таємне життя Путіна, коханки та корупція Лаврова, денацифікація Росії, що спільного в Путіна та Гітлера. Про журналістику не йдеться.

Без підготовки дивують також гості. Якби на вулицях Москви було так багато російських опозиціонерів, як в ефірі «FreeДома», режиму Путіна вже не існувало б. Тут і журналіст із нульових, який зараз живе десь у Грузії. І депутат Держдуми від «Яблока» із 90-х. І полковник ФСБ у відставці. Часом це навіть мило, коли ведуча Віолетта Логунова представляє гостя словами «російський політик», а її колега Євгеній Кисельов уточнює: «Оппозиционный политик, я сразу предупреждаю». Ще миліше, коли канал випускає саркастичний сюжет про міграцію із Росії, а трохи пізніше вмикає Геннадія Гудкова, який сам переїхав у Болгарію. Ба більше, на питання, хто ж зараз виїздить із Росії, Гудков стверджує: «Все люди, у которых мозги есть». Цитуючи наших спільних знайомих, кхм-кхм, а почему вы не выезжали восемь лет?

Варто віддати «FreeДому» належне: більшість його росіян досить безневинні. У межах невеличких включень вони не встигають вийти за межі поверхового «Путін поганий, Росія розвалюється». А про те, чий Крим, ведучі їх і не запитують. Проте інколи все одно трапляються шкідливі екземпляри.  Ось, наприклад, активістка Ольга Курносова доводить: факт, що більшість росіян підтримують війну проти України, не означає, що вони кровожерливі. Просто людська психологія працює так, що «многие стремятся присоединиться к мнению большинства». Ем, тобто більшість усе ж підтримує війну проти України?! Російський фінансовий аналітик Степан Демура 6 травня доводив ведучим «FreeДома», що санкції у Європи вже закінчилися; що вони впливають на пересічних росіян, а не владу; і взагалі, тепер козирі в російської влади, бо вона може перекрити європейцям газ. От що трапляється, коли кличеш в ефір росіянина, який називає війну «операцией». Також не ігноруймо слона в кімнаті. Євгеній Кисельов, ведучий «України 24» та «FreeДома», сам пропрацював у російських медіа майже 30 років. А тепер розповідає в ефірі українського іномовлення, що треба розділяти Росію та путінський режим. Хіба що по різних камерах.

«Інтер» на фоні колег виглядає сірою мишкою і показує здебільшого українські новини. Але, з іншого боку, саме цей канал міг принести найбільше емоцій глядачам 9 травня. Розумієте, «Інтер» — це історично не те що проросійське, а радше навіть прорадянське медіа, яке навіть після 2014 року транслювало совєцьку кінокласику, концерти кремлівських зірок та великі шоу на 9 травня. В останніх ведучі розповідали, що вулиці українських міст «называют именами фашистских преступников» і взагалі «иногда нам кажется, что все против нас, что мы чужие в своей стране». Проте цього року риторика змінилася. Це раніше ведуча Ірина Юсупова переживала, що «Україна перетворюється на державу, де знищують пам’ять» і валять пам’ятники Жукову. Тепер вони з колегою Андрієм Данилевичем допитуються в гостей про радянські історичні міфи про перемогу, пакт Молотова-Ріббентропа, визначальну роль американського лендлізу для СРСР. Тут навіть затонула власна «Москва»: історик Олександр Лисенко в ефірі «Інтеру» заявив, що бійці УПА мали зрозумілішу особисту мотивацію для війни — незалежність України — ніж українці в лавах Червоної армії. Це нарешті сталося: один із каналів колишньої «Опозиційної платформи — За життя» почав хвалити бандерівців.

Але, якщо серйозно, якість контенту «FreeДома» відверто низька. Це бульварне телебачення, де гості раз на кілька днів оцінюють здоров’я Путіна по відео. Де ведучі поширюють фейкові фото: дитячий візочок із цифрою «200» — це фотошоп 2019 року. Де трансляцію називають «ВСУ подбили российский фрегат», хоча про саму подію в ефірі не говорять, а потім історія виявляється неправдою. І де інколи виступають не воєнні експерти, а шоумени. Розумієте, це ненормально, коли Петро Гаращук, генерал-майор у відставці, натякає, що флагман «Москва» потопили бойові плавці, та запитує, чому ми досі не розбомбили Кремль.

Інколи «FreeДом» узагалі їсть із землі: щонайменше тричі за тиждень УНІАН випускав сюжети про російських співаків. Перейдіть за цим посиланням і подивіться, на що Кабмін виділив 165 мільйонів гривень. Голосом, який зазвичай можна почути у «пратівнай» жовтій хроніці, канал повідомляє, що «Тимати нападает на Макса Барских». У сюжеті лунають вислови «звездные войны» та «битва на фронте шоубиза». Потім глядачам показують фрагменти відео, де зірки сперечаються, хто гей та в кого зайнятий рот. І врешті українські пропагандисти хвалять Максима Галкіна, який виступив проти режиму. Завіса.

Тож для чого та для кого існує «FreeДом»? Що ж, це точно не проєкт іномовлення: ні місцевий ефір, ні ведучі не перебудувалися для мовлення на «більше ніж 60 країн». Підсвідомо вони досі спілкуються з українцями. Це очевидно із жартів про «ДРГ» — хто їх зрозуміє за кордоном? Із формулювань на кшталт «наши убытки» в сюжетах,  наче в автора та глядачів спільні «убытки». Також це очевидно з піару: якщо пустити канал «Україна» у стерильне приміщення, вже за хвилину там з’явиться гуманітарна допомога від Фонду Ріната Ахметова. Зрозуміло, що ця інформація розрахована на українських виборців. Українську владу прямолінійно не піарять, просто наголошують, що марафон підтримує Міністерство культури та інформаційної політики, а також особисто президент Зеленський. Я би, звісно, краще не згадував про це в ефірі з Тіматі та колишніми полковниками ФСБ.

Що ж до жителів умовної Румунії, Болгарії чи російськомовних австрійців, то «FreeДом» просто не має чого їм запропонувати. Уявіть, що Росія напала на Польщу: ви б дивилися польське іномовлення про коханку Лаврова та козеня на ім’я Байрактар?

Звісно, інколи на каналі є зовнішня політика. Протягом усього третього травня тут вітали Польщу з днем Конституції. Якось говорили з експерткою про допомогу Чехії. Випустили короткий сюжет про те, що партнери довіряють Україні і як ми використовуємо передану зброю. Але всі ці спорадичні фрагменти лише змушують сильніші задумуватися: а навіщо ми працюємо з російськомовними громадянами?

Сенс іномовлення полягає в тому, щоби поширювати інформацію за кордон. Оскільки в контексті «FreeДома» ця інформація пропагандистська, подібна трансляція має в чомусь переконувати чи до чогось спонукати глядачів. Канал розрахований на російськомовну аудиторію, тобто здебільшого на мешканців пострадянських країн і вихідців із них. Щоби що? Європейські держави, де розуміють російську, нас і так підтримують: подивіться хоча б на глядацьке голосування «Євробачення». Азійські території СРСР проросійські настільки, що їх потрібно переконувати цілеспрямовано та зовсім інакшими аргументами, ніж «російська церква = духовне ФСБ». Якщо ж мета просто в тому, щоб голос України було чутно у світі, то його буде значно краще чути англійською і без сюжетів про Тіматі. Урешті, наші головні союзники розмовляють англійською або розуміють її.

«FreeДом» — це начебто спілкування України з пересічними іноземцями під час війни. Але воно  не намагається переконати німців натиснути на уряд, щоб той дав нам зброю. Не розвиває історію успіху у США. Не закликає у спеціальних ефірах до евакуації «Азовсталі». Натомість ведучі спілкуються російською з росіянами про російську економіку. А УНІАН ще й системно критикує Угорщину. Не те щоб для цього не було підстав, але невже українське іномовлення — це вдале місце для подібних висновків: «Власти Венгрии просто-напросто продали свою страну за дешевый газ. И теперь полностью зависят от воли Путина».

Словом, «FreeДом» — це іномовлення України для Росії. Подивіться самі: тут і знайома мова (не в сенсі російська, а в сенсі пропагандистська), і знайомі обличчя російських лібералів, і знайомі теми. Причому йдеться не лише про корупцію російських чиновників. Інколи «FreeДом» випускає матеріали, спеціально створені як відповідь на російську пропаганду. Наприклад, цей сюжет про те, що в Україні насправді шанують 9 травня.

Якщо ви не згодні з цими аргументами, ось простіший: у сюжетах «FreeДома» прямо звертаються до росіян. І ця ситуація доволі типова: їх вчать, як уникнути мобілізації чи як зірвати акцію «Безсмертний полк».  Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко на початку березня 2022 року теж говорив про «FreeДом» як про іномовлення, але в описі відео зазначив: «Разом відкриватимемо очі росіянам».

Чи є сенс в іномовленні на Росію — філософське питання, на яке ви можете відповісти самі. Але «FreeДом» варто принаймні визнати це спрямування й перестати позиціонувати себе як іномовлення для «більше 60 країн». Бо тоді його будуть оцінювати за цим критерієм, а поразки Україні зараз не потрібні.