У межах спецпроєкту «Детектора медіа» «Медіа vs Covid-19» досвідом кризового менеджменту, долання викликів карантинної доби, а також знахідками позитиву вже поділилися керівники розмовних та музичних радіостанцій, телевізійних каналів та холдингів і мультимедійних інтернет-платформ. А чи впоралися українські та світові медіа з новими обставинами та як коронавірусна пандемія та прийдешня криза далі вплинуть на журналістику й медіаринок, «Детектор медіа» запитав у медійних експертів.

Ми вже публікували відповіді на наші запитання від Ніни Кур’яти, Насті Станко, Сергія Рачинського, Отара Довженка, Павла Казаріна та Віктора Трегубова, Катерини Коберник, Олексія Мацуки, Наталії Лигачової, Гайгисиза Гелдієва. Наступним про вплив пандемії на медіа розмірковує Юрій Бутусов – головний редактор інтернет-видання «Цензор.нет».

– Юрію, як змінилося ваше професійне життя з початком коронавірусної пандемії та карантину?

– Набагато більше стало новин і набагато більше роботи.

– Які джерела і які особистості (не обов’язково журналісти, медійники) допомагають вам краще зрозуміти ситуацію та її можливі наслідки – у тому числі економічні, політичні, геополітичні?

– У мене за останні роки склалося коло з кількох тисяч людей, які для мене є джерелами інформації з тих чи інших приводів. І я звик на них орієнтуватися. Я знаю деякі першоджерела, завдяки соцмережам можна подивитися чиюсь думку або швидко зв’язатися з людиною, звернувшись до неї. Як правило, ці люди з України. Я пишу переважно про внутрішню політику, тому мене цікавить ситуація в країні.

– Які позитивні та, навпаки, негативні тенденції в українських та світових медіа ви спостерігаєте за час пандемії та обмежувальних заходів? Чи вдалося медіа швидко і сповна трансформувати свою роботу в нових обставинах? Кого ви можете поставити в приклад іншим?

– Чесно кажучи, я не помітив, що щось змінилося. Медіа під час коронавірусу такі, як завжди. Медіа – це загальна проблема нашого суспільства, пов’язана з усіма іншими процесами в державі.

Найбільша проблема України – відсутність розвиненої економіки та відсутність інвестиційних ресурсів. Тому в нас слабко розвинені, погано структуровані суспільні інститути, зокрема й медіа. У нас медіа – це насправді невеличкі проекти. І ми не можемо працювати на тому рівні, на якому структурується інформація у світі. У нас замало інформації, недостатня швидкість її отримання, недостатня кількість даних, недостатній експертно-аналітичний рівень.

– Як, на вашу думку, коронавірусна пандемія та економічна, соціальна криза, які прийдуть за нею, можуть змінити журналістику і сферу медіа в Україні та світі? Чи прогнозуєте ви зміни у моделях фінансування медіа?

– Я не бачу ніяких змін. Є стала тенденція – суспільство все більше виходить в інтернет. Інтернет та соціальні мережі стають основними засобами комунікації. Інтернет стає основним засобом монетизації. І нас очікує мережецентричне сторіччя – мережецентричні війни, медіа, бізнес, держави. Медіа йдуть спільно з державою та суспільством у цьому напрямку. І чим вище рівень диджиталізації, тим більше в медіа можливостей і ресурсів.

Модель фінансування, думаю, залишиться тією, що є зараз. Дуже добре працює в будь-яких умовах інтернет-реклама – Google advertisement – та інші інструменти, і з кожним роком краще і краще. Але в Україні поки що це не можуть бути великі гроші. Адже український ринок інтернету так само бідний, оскільки є похідною частиною загальної економічної ситуації. Звичайно, що в інтернеті постійно є життя, навіть під час кризи реклама в інтернеті живе. Це дає можливість якось виживати, але не приносить гроші для розвитку.

Ефективні медіа можуть бути тільки в суспільстві із заможними громадянами. Держава без заможного середнього класу не може забезпечити ні демократію, ні справедливість, ні юстицію, ні медіа. Для України створення заможного середнього класу – одна з ключових передумов демократизації та створення потужних незалежних медіа.

– Як, на вашу думку, зміниться медіаспоживання? Чи залишиться в людей (і як надовго) звичка споживати медійний контент так, як під час карантину? За рахунок чого медіа зможуть утримати здобуту аудиторію після карантину?

– В інтернеті немає аудиторії медіа. Натомість є аудиторія конкуруючих джерел інформації.

Будь-які види медіа будуть переходити на те, що базовою версією роботи буде інтернет-платформа. Телебачення, друковані газети, журнали залишаться, але це буде надбудова над фундаментом – інтернетом. Тому що інтернет вже не є середовищем для споживання інформації. Інтернет є комунікаційно-інформаційним простором. На цьому мережецентризм і побудований: люди залучені в єдиний комунікаційно-інформаційний простір, в якому вони вирішують різні питання: споживання всіляких послуг, пошук спільників, однодумців, у тому числі й у питання споживання інформації.

Те, що відповідає попиту, і те, що необхідно для якості комунікацій, буде ставати сильнішим. Наприклад, верифікація інформації – потрібна для комунікації? Обов’язково, бо це важлива складова для людини. Гадаю, що майбутнє медіа в інтернеті – це подання саме верифікованої інформації. І як тільки почнуться економічні зрушення, в українському сегменті інтернету з’явиться достатньо інвестиційного ресурсу для того, щоб розвивати медіа. Й інтернет стане базовим джерелом доходів і для телеканалів, і для друкованих ЗМІ – для будь-чого.

– На вашу думку, чи опанували більше українців за час пандемії навички інформаційної гігієни та медійної грамотності? Чи залишаться ці навички з ними? Як ви дійшли таких висновків?

– Я не думаю, що такі невеликі, порівняно з війною, події, як коронавірус, можуть щось суттєво змінити в українському суспільстві. Думаю, людство тільки вчиться жити в інтернет-середовищі, бо ми живемо в першому інтернет-поколінні. Тому ще тривалий час інтернет буде вільним середовищем – тобто, середовищем вільної комунікації. А невід’ємною складовою свободи є, на жаль, і свобода якихось дурниць, фейків, свідомих маніпуляцій та брехні.

Щоб із цим боротися, справді, потрібна конкуренція. А також – культура споживання, яка виникає з часом. Люди поступово для себе обирають ті чи інші достовірні джерела, вчаться робити для себе висновки. Вчаться не розважатися в інтернеті, а цінувати свій час – брати необхідне за мінімальний проміжок часу. Але це не швидкий процес. Зміни в культурі сталі, вони мають свою інерцію і потребують часу.

Та, думаю, все ж таки головна проблема – не інтернет. Головна проблема – це рівень економічного розвитку.

Фото: Детектор медіа