Кіпіш навколо «хороших росіян» набув апогею. Тригернула його зараз в українських соцмережах та онлайн-ЗМІ ситуація з Олександром Невзоровим — якому, можливо, надали українське громадянство (офіційних повідомлень і коментарів немає, Офіс президента на запит «Детектора медіа» ще не відповів) та Мариною Овсяннікової і її приїздом (або ні?) в Україну — знов-таки, прозорої інформації ніхто чомусь не надає.

Почитала я дописи на цю тему від дуже шанованих мною Алі Шандри (опубліковані з обмеженням «тільки для друзів») та Сергія Сидоренка та коментарі до них від багатьох не менш шанованих мною людей, серед яких Віктор Трегубов. І не втримаюсь — встряну ще й я :)

Отже, насправді ніхто не заперечує, що є хороші росіяни, які довгі роки борються проти режиму Путіна й усім серцем зараз співчувають Україні. Вони є — і як явище, і на рівні конкретних особистостей. Хтось публічно, хтось непублічно, хтось діями, хтось лише повідомленнями у месенджерах. Але, безперечно, адекватні порядні росіяни є ­ — і вони справді не заслуговують на нашу ненависть.

Але диявол, як завжди, в деталях.

• Ми ж усі пам’ятаємо, що в нацистській Німеччині існувало антинацистське підпілля? Чим воно займалося? Так, боротьбою проти Рейху (в наших реаліях це буде Кремль), зокрема й допомагало державам антигітлерівської коаліції, які вели війну проти Німеччини (в нашому випадку — Україні та коаліції західних держав). Хтось чув, щоб представники антинацистського підпілля боролися, аби довести, що в усьому винен лише Гітлер і не треба воювати з насправді хорошим німецьким народом? Ні. Отже, справою «хороших росіян» зараз має бути зупинення агресії Росії проти України. Крапка. І не просто закликами «ні війні» (не зрозуміло, війні кого з ким і хто не кого напав), а зупинення війни Росії проти України. І це все точно не про Овсяннікову.
• Чи були представники німецького антинацистського підпілля жертвами Рейху? Безперечно. Багато хто з них загинув. Але чи був трендом під час Другої світової дискурс про німців — жертв Рейху? Я про таке не чула. Жертвами в той час для світу були ті країни та їхні громадяни, які зазнали агресії Німеччини, і ті народи, щодо яких нацисти чинили геноцид. Бо якщо допустити під час війни РОЗМИТІСТЬ уявлення про те, хто є жертвою, агресор переможе дуже швидко. Бо військовий думатиме: може, той конкретний солдат, який зараз наступає на мій окоп, насправді хороший? І це для нього «чужа війна», його примусили? Може, мені не треба стріляти, а краще спробувати з ним поговорити, з’ясувати, чи все так однозначно?
• Чи можуть «хороші» громадяни держави-агресора претендувати під час війни на будь-які преференції, або навіть на премії та відзнаки? Ні. Це абсурд, бо таким чином, знову ж таки, розмивається поняття жертв агресора. За десятиліття після війни людство переосмислює те, що відбувалося, картинка стає не чорно-білою. Але під час війни все, що не чорно-біле — на рівні не особистих стосунків, а соціуму — шкодить перемозі добра над злом. Надання громадянства України громадянам держави-агресора під час війни — це преференція. Отже, попри будь-які заслуги нинішнього Невзорова перед Україною, надавати йому громадянство не можна.
• І нарешті: як вибудовувати стосунки з «хорошими росіянами»? Та нормально можна вибудовувати. Якщо прийняти те, на що справжні хороші росіяни абсолютно згодні (маю особистий досвід спілкування з ними — вже 24 лютого вони просили вибачення за напад Росії, не киваючи, що це, мовляв, Путін, а не вони). Не кожен окремий росіянин винен у цій війні, але вся Росія має понести відповідальність, яка колись буде втілюватись на рівні прийняття норм і законів для всього російського соціуму.

Зараз хороші росіяни разом із нами борються проти російської агресії, російської дезінформації, допомагають українським громадянам пережити страшні часи та допомагають громадянам Росії зрозуміти, що насправді відбувається. Так-так, саме до росіян вони мають звертатись перш за все, саме їм вони мають відкривати очі, а не українцям чи Заходу. І роблять вони це без будь-якого особистого піару, преференцій тощо.

Ми сприйматимемо хороших росіян як партнерів — і не більше. Причому партнерів, які мають довести свою добру волю допомагати України та свою чесність. Захід має припинити всі кампанії з відмивання росіян від колективної відповідальності, перенесення відповідальності лише на «поганого диктатора Путіна». Припинити піарити «хороших росіян», засипати їх нагородами і грішми, які мали б зараз іти громадянам держави — жертви агресії. І тоді не буде ані казусу Овсяннікової, ані казусу Невзорова (ходять чутки, вже й Станіслав Белковський десь на підході…)

P.S. До речі, стежу за тим, що зараз роблять у ютубі колежанки-телекритикині з Росії Ірина Петровська та Ксенія Ларіна. Без особистого піару, без намагань щось собі «накричати» від довірливого Заходу вони говорять те, що думають.  І воно абсолютно нелояльне до офіційної російської політики, до Путіна тощо. Й водночас вони випромінюють повагу до України і до українців. Ось вони (хоча не лише вони, звісно) — мої фаворити серед хороших росіян.