Як російський десантник надурив канал «Дождь», Юлію Латиніну, правозахисника Осєчкіна та співчутливих українців

Як російський десантник надурив канал «Дождь», Юлію Латиніну, правозахисника Осєчкіна та співчутливих українців

1 Квітня 2023
10568
1 Квітня 2023
11:00

Як російський десантник надурив канал «Дождь», Юлію Латиніну, правозахисника Осєчкіна та співчутливих українців

Лєна Чиченіна
Арт-оглядачка
10568
Ця історія є черговою ілюстрацію, чому у нас виник термін «хороші русскі» і чому вони неисправимы.
Як російський десантник надурив канал «Дождь», Юлію Латиніну, правозахисника Осєчкіна та співчутливих українців
Як російський десантник надурив канал «Дождь», Юлію Латиніну, правозахисника Осєчкіна та співчутливих українців

Сказати, що у мене істерика, — це нічого не сказати.

Бо сталося небачене та неймовірне: телеканал «Дождь» прозрів!

А разом із ним полуда з очей спала і в російського правозахисника Владіміра Осєчкіна. Шляхом неймовірних зусиль та випадку вони прийшли до сенсаційного висновку: російський військовий, який вдерся до Херсонщини і пробув там два місяці, — брехло і мерзотник.

Йдеться про одного з моїх улюблених персонажів — Павла Філатьєва, десантника, який типу втік з війни і написав книгу ZOV, яка минулого серпня стала справжньою сенсацією у росіян. Адже Павєл зробив такий сміливий вчинок: розповів чесно-чесно усю правдоньку про російську армію і що вона насправді далека від ідеалу. І що він усвідомив непотрібність цієї війни та її злочинність.

Російські опозиціонери та ліберали одразу пришли в восторг! Правозахисник Осєчкін записав із ним кількагодинне інтерв‘ю, яке з якогось дива розмістив ютуб-канал Одеської кіностудії. Осєчкін у захваті, публіка у захваті — у коментарях українці дякують російському десантнику за сміливість і людяність. І переживають за те, що ж тепер із Павлушою зроблять за такий вчинок і що його треба рятувати. Осєчкін обіцяє допомогти з виїздом.

Канал «Дождь» бере у Павла інтерв‘ю. Ведучий Тихон Дзядко обережно, аби не зачепити почуття героя, запитує у нього про його досвід. І постійно цитує фразу з книжки: «Мы не имели морального права нападать на другую страну».

Тихон із співчутливим виразом обличчя розмовляє з Павлом і, здається, абсолютно не усвідомлює, що той відверто бреше. Причому настільки явно і нахабно, що не зрозуміти це просто неможливо. Бо Павєл не лише мразь, а ще і тупа мразь, яка не має клепки навіть скласти хоч трохи реалістичну історію.

Він не заперечує, що воєнні злочини були, а тому видає страшну правду. Про мародерство. І воровство. А ще полоненого українця мусили вдарити прикладом, але цей вчинок негайно засудили і одразу порушили справу. Бо може російська армія і не ідеальна, але такі злочини там не залишаються безкарними.

Також Павєл зізнається, що ненароком, нечаянно, прости Господи, з БМД хтось розстріляв машину з цивільними. Всі загинули, крім хлопчика. Так його забрали в полк, нянчились і усіляко опікувалися. А потім знайшли родичів. І, звісно, винні у цьому злочині понесли покарання! Бо слідчий комітет такого не спускає!

Також Павєл розповідає, що взагалі не зрозумів, як опинився на Херсонщині. Бо були вони на учєніях в Криму і тут 24 числа раааз — і якось опинилися в Україні. Под видом учений. Бо ніхто їм нічого не говорив — в армії взагалі це не заведено. Він думав, що їде брати участь у референдумах «ДНР» і «ЛНР». Перший тиждень вважав, що почалась Третя світова і бойові дії йдуть на території Росії теж. Тому вважав, що защищает свою страну. А потім з‘ясувалася гірка правда, що вони вдерлися на чужу територію.

Здогадатися він про усе це ніяк не міг. Навіть попри кількарічний військовий досвід у Чечні. І тато його був військовим теж, у «гарячих точках». Павєл у дрібницях знає де хто і яку зарплату отримував на службі в Сирії. Але як опинився на Херсонщині – ні, не розумів.

Айяйяй! Але шо ж робить?! Ми не мали морального права нападати на іншу країну. Але він же патріот і тому буде воювати далі. Хоч це і неправильно. Але він любить Росію. Чому херсонці так недобре на нас дивляться? Ми ж не робимо нічого поганого! Пальцем же нікого не чіпаємо. Так, буває мародерство, але слідчий комітет із цим розбереться!

Ведучий вірить усій цій маячні і співчутливо киває. Коментатори в сльозах. 2.3 мільйони переглядів.

Те саме на каналі Юлії Латиніної. Бедный русский мальчик! Раскаявшийся и смелый! Белая кость!

Навіть на етапі прочитання його книжки стає зрозуміло, що мальчик не лише тупе брехло, але і нікчема. З армії він втік, але не тому що був проти війни, а тому, що в лікарні його відмовилися лікувати як він хотів. Він почав жалітися на біль у хребті, а лікарі сказали, що він підбріхує (медики виявилися розумнішими за Осєчкіна, Дзядка і Латиніну). Тоді він образився і вшився.

В книзі також він пише, що Україна сама виннна — не треба було русофобствувать.

Осєчкін допомагає йому виїхати в Париж. З умовою що книгу надрукують і половину прибутку він віддасть українцям. Але, як ви здогадується, Філатьєв усіх намахав. Права на книгу продав різним видавництвам і ділитися грошима передумав.

Останні кілька місяців у Фейсбуку він писав ображені простирадла про те, який Осєчкін сволочь, як він його ущемляет і оббріхує. Як він морально страждає він цього тиску, адже має тонку душу. Стає очевидно, що десантник не лише плохой человечек, але і вкрай жалюгідний, інфантильний, істеричний та капризний. Хоча навіть тут це зрозуміло не всім.

Але нарешті і до «Дождя» дійшло. У шведському виданні Dagens Nyheter вийшло інтерв‘ю з Філатьєвим у межах промо книжки (десантник каже, що вже встиг дати кілька сотен інтерв‘ю). Журналіст Ерік де ла Регера теж виявився розумнішим за російських колег і не повірив, що російська армія була такою няшкою і запідозрив автора у брехні. І зрештою, змусив десантника зізнатися, що він до написання книги знав, що полонених росіяни розстрілювали і вішали. І приховав цю інформацію. І це лиш те, що журналіст з нього «вичавив».

Після виходу цього інтерв‘ю журналісти «Дождя» офігіли. Невже? Невже бедный-бедный Павел говорив їм неправду?! В прямому ефірі на ліберальнєйшому і честнейшому телеканалі! Не может этого быть!

Правозахисник Осєчкін теж офігів. Так, він вже давно зрозумів, що його підопічний виявився гімнюком. Але хто ж міг подумати, що він бреше! Що він не розповідає усієї правди про військові злочини російської армії! В ефірі ютуб-каналу! Хто ж міг у серпні 2022 року повірити, що росіяни на окупованих територіях не лише мародерять і б‘ють прикладами полонених. За що потім отримують покарання від слідства.

«Дождь» влаштовує ефір з Філатьєвим і Осєчкіним. Перший постійно капризує то на сторонні звуки у навушниках, то на «провокативні» питання ведучої, то на Осєчкіна, то на шведського журналіста. Який впродовж інтерв‘ю ставив йому неприємні питання, намагався витягнути якусь сенсацію, діставав різними формулюваннями одного і того ж і зрештою перекрутив усе сказане.

Осєчкін же сидів із жалобним виразом обличчя і постійно вибачався, що повірив такому покидькові. Как же так получилось?! Якби ж він знав, що десантник бреше, то ніколи, ніколи б не взявся йому допомагати. Боже, как стыдно! Настільки, що його організація перестає організовувати такі евакуації. І подумає, як саме перевіряти решту військових на брехню. Адже її так важко розпізнати, що хоч детектор проходь.

Філатьєв же увесь час фиркав, усіх звинувачував у всьому і казав, що не збирається співпрацювати з українським слідством. Бо ці звірі його просто хочуть пов‘язати і обміняти в Росію. Тому він буде сидіти в Парижі і їсти багети.

Історія ця достойна екранізації. Але глядачі такого фільму жалітимуться на нереалістичність. Адже не може такого бути, щоб один недоумок з однозначним бекграундом так легко обкрутив навколо пальця розумних, освічених людей.

Та історія ця є черговою ілюстрацію, чому у нас виник термін «хороші русскі» і чому вони неисправимы. Адже для них навіть військові злочинці будуть бедными мальчиками, які потрапили в погану компанію і їх треба пробачити і врятувати. А мальчики будуть цим користуватися і постійно вішати цим ідіотам локшину на вуха.

Прикладів такого — мільйон. Їхнє видання «Важные истории» робило розслідування про військових на Київщині. Місцеві звинувачували їх у вбивствах. Ідентифікувати цих кретинів вдалося, бо вони влізли в чийсь будинок, наробили селфі на чужий фотік і там його забули.

Так ось, один з них цілу програму переконував, що до ніяких вбивств вони не причетні, что вы, что вы. Але в кінці таки зізнався, що вбили цивільних. Проте жодного розкаяння. Ми ж, каже, думали, що ці тварі здають наші позиції. І через них померли наші бідні друзі, такі ще молоді. Тому це була помста. І взагалі, ми виконували наказ – якби не виконали, нас би самих застрелили. Отако.

Ведуча говорить з ним і плаче. Бо як же, що ж з ним буде після таких зізнань! Треба йому негайно адвоката, захист і підтримку.

Фото: скриншот/Odesa Film Studio

 

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
10568
Читайте також
23.04.2023 12:00
Дмитро Десятерик
для «Детектора медіа»
4 147
20.04.2023 16:24
Лєна Чиченіна
для «Детектора медіа»
3 822
Коментарі
3
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Перець
61 дн. тому
Перепрошую , воєнних злочинів.
Перець
61 дн. тому
Браво. Хороший текст. 90 тисяч задокументованих військових злочинів росіян на чотирьохсот-тисячну їхню армію - це не може бути випадковістю. Це російська армія - як вона є. Це - російське суспільство - як воно є. Бандити, гвалтівники, мародери- грабіжники, моральні збоченці, відходи цивілізації. Військова форма тільки гарантує їм безкарність. Ось тут вони і проявляють всю свою суть.
galina
61 дн. тому
Ну не всі такі ідіоти. Стерненко про нього ще на початку всієї цієї історії робив коротке відео, де закликав йому не вірити.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду