Чи така вже відстала Європа, як пише «НВ»?

Чи така вже відстала Європа, як пише «НВ»?

2 Червня 2022
1886
2 Червня 2022
16:33

Чи така вже відстала Європа, як пише «НВ»?

1886
Якщо Україна прагне вирватись із пострадянського світу й інтегруватися до Європи, нашим ЗМІ варто відмовитись від зображення Європи як чогось чужого й окремого від нас.
Чи така вже відстала Європа, як пише «НВ»?
Чи така вже відстала Європа, як пише «НВ»?

У виданні «НВ» вийшов матеріал «Що у Києві краще, ніж в Європі. НВ зібрав 10 аргументів українок, які через війну перебувають у ЄС». У ньому стільки поширених помилкових підходів та тверджень, що я вважаю цей текст вартим детального розбору.

«Доступніший інтернет, більше першокласних ресторанів, менше бюрократії, дешевша медицина — НВ розібрався, чим життя в українській столиці краще, ніж у європейських мегаполісах».

У матеріалі йдеться про міста, значно менші за Київ. У західних країнах розмір міст не дуже впливає на рівень та якість життя в них, як і статус столиці. Чого й Україні хочеться побажати. Тож як порівнювати життя в європейських містах, то не лише з Києвом, а, наприклад, із Кропивницьким або Кременчуком.

Отже, зі статті виявляється, що...

Факт перший: «На відміну від Києва, залишатися завжди на зв'язку в Європі — дороге задоволення, адже вартість мобільного звязку та інтернету значно вища».

Наведений приклад — єдиний — із Дубліна. За словами людей, які давно живуть у країнах Євросоюзу і дуже багато подорожують, ціни та умови дуже залежать від провайдерів, але загалом так, це дорожче — хоча й зарплати в людей більші.

«До того ж, новим жителям європейських міст доведеться забути і про таку розкіш, як вільний доступ до мережі у публічних місцях»; «В Польщі я спитала у офіціанта ресторану пароль Wi-Fi, почула у відповідь, що інтернет тільки для співробітників».  У наступному абзаці стає зрозумілим, що це — враження «з Познані» (це вже як російський «туман над Ирпенью» — насправді Познань чоловічого роду), один-єдиний приклад одного-єдиного «спитала». Ті, хто багато мандрує, підтвердять — вільний доступ до інтернету таки буває.

Ще: «Як у Польщі, так і у Німеччині домашній інтернет працює з постійними проблемами та періодичними відключеннями» — і тут Польща — це Познань, а Німеччина — це Ляйпціґ. І все, для категоричних висновків вистачить. Знайомий, який давно живе на Заході і якого я просив оцінити ці твердження, відповів коротко: оператори такі трапилися. Що ж до Wi-Fi, то в багатьох країнах його витіснив мобільний інтернет.

Факт другий: «Наша банківська система — просто космос». А саме: «У Києві ти можеш відкрити рахунок або знайти загублений переказ за день, а в Польщі цей процес займає декілька тижнів чи навіть місяців», — свідчить та сама пані, що й вище. То який процес — оформити рахунок чи розшукати переказ? А от «в Ірландії... ситуація ще складніша: картку в банку хоч і можна оформити онлайн, але для цього треба пройти відеопідтвердження з менеджером, отримати на домашню пошту код для застосунку, а вже потім — саму картку» — й тут та сама, що й раніше, спостерігачка. Тут виникає єдине зауваження: простіше — не значить надійніше, тим паче коли справа стосується банківських рахунків.

«Дуже багато компаній не приймають оплату карткою або користуються старими терміналами» — це вже про Дюссельдорф. За свідченнями людей, що живуть у країнах Євросоюзу, саме Німеччина справді славиться любовю до готівки. А от у Бельгії з цим не гірше, ніж в Україні.

Факт третій: «Високі гастрономічні стандарти»: «Поряд із київськими гурманами європейці невибагливі, тому рівень тамтешніх ресторанів значно поступається українським — і в контексті вишуканості страв, і в контексті обслуговування». Отак, світова слава французьких та італійських ресторанів — виявляється, дута! Свідчення — з Барселони та Гамбурга, кількість досліджених ресторанів не названа. Кажете, на колір і смак товариш не всяк? А поганий сервіс у ресторанах — у чому він полягає? Поганий, і все.

А що «в Ірландії хорошої кави практично нема» — ще Агата Крісті вустами Еркюля Пуаро нарікала на каву саме на Британських островах. А що в Польщі (де саме?) мало кав'ярень порівняно з Києвом, то просто Київ у нас дуже кавовий. Зате не такий чайний. 

Факт четвертий: «Продуктові переваги». «В європейських магазинах, окрім нестачі звичних круп і кисломолочних виробів, якісні фрукти, овочі та м'ясо представлені в категорії еко — тобто за подвійним цінником». Ані свідків, ані міста та країни, де кояться такі неподобства, не зазначено. Голослівно. Ну, а каші в багатьох західноєвропейських країнах не їдять.

«У польських і німецьких супермаркетах... свіжі риба та м'ясо є у дефіциті. Їх можна знайти тільки замороженими, не в усіх магазинах і в кращому випадку одне-два найменування». Голодують ті європейці, тим паче що й круп не мають — отже кирдик тій Європі. От тільки знайома розповідала, що її дочка — продавчиня м'ясного відділу в Інсбруку. Там увечері знижки, тож дочка відкладає хороші шматки вниз, щоби самій дісталися. Так, не люблять вони списувати м'ясо. Знайомий житель однієї з країн ЄС прокоментував просто: «Та все воно якісне». 

Факт п'ятий: «Всеохопна диджиталізація». «В той час як в європейських столицях увесь зв'язок з держорганами та банками відбувається у паперовому вигляді». Жодної столиці так і не названо, тим паче у множині. Жодного свідка — також. А знайомі підтверджують: «Дія» — це чудово, в багатьох країнах ЄС подібного немає, хоча в деяких є. Деякі країни, коли стосується грошових та статусних справ, віддають перевагу граничній надійності над легкістю отримання документів.

Факт шостий: «Перемога над бюрократією», бюрократія у Європі всесильна. Тут свідчення з Гамбурга, з неназваного міста Швеції й неназваного міста Польщі. Як свідчать знайомі, і це дуже залежить від країни.

Факт сьомий: «Споживчий рай». Єдиний приклад — Німеччина, місто невідоме. За свідченнями знайомих, що давно живуть на Заході, у більшості європейських країн час роботи магазинів справді коротший, ніж у нас, Україна пішла американським шляхом, де є цілодобові супермаркети. 

Факт восьмий: «Доступне житло на будь-який смак». «По-перше, вимоги до пристойного житла у європейців скромніші і, як наслідок, апартаменти в середньому сегменті часто виявляються непривабливими для співвітчизників», — прибиває стаття Європу до ганебного стовпа: не лише голодують європейці, а й туляться мало не в бараках. Цікаво тільки, який же рівень житла киян узято за точку відліку? Бо відомі мені люди в Європі — от саме із середнього класу — мають краще за середніх киян житло (квартири). Щоправда, так: володіють, а не орендують. А ще вони можуть реально обирати операторів комунальних послуг — і  реальних операторів, а не прокладки між споживачем та монополістом, які тільки збирають гроші й за самі послуги не відповідають.     

Факт дев'ятий: «Медицина тут і зараз». Звісно, про черги до лікарів аж по кілька місяців. Приклади з Польщі та Ірландії, а також твердження з Німеччини, що майже всі ліки можна придбати лише за рецептами — в цьому разі протизаплідні. За словами моїх знайомих, черги справді довгі, але й сімейні лікарі не лише знеболювальні та від кашлю вміють виписувати. І так, записуватися до вузьких фахівців треба не взагалі до «загальної системи лікарів», а до конкретного обраного пацієнтом лікаря — так само, принаймні в поліклініках, і в Україні.

Факт десятий: «Прогресивна індустрія краси». «За якістю послуг в сфері краси київські майстри дають масштабну фору європейським. Все через багаторічну культивацію догляду за собою серед жінок та високі вимоги українок до стандартів манікюру, зачісок та косметологічних послуг». Фактів — жодного (!), лише нижче жінка з Німеччини скаржиться на високі ціни.  

Знову про те саме: хіба ж Україна — це лише Київ? Видання «НВ» ж нібито національне, а не суто столичне? Що ж до європейських знайомих, вони підтверджують, що в тих країнах, де живуть, не заведено маніакально присвячувати всю себе наведенню краси. «На базар за картоплею, мов до нічного клубу» — пострадянська практика, з якої світ сміється. І власне враження: чи помічали деякі жінки, що після всієї цієї відчайдушної боротьби за красу вони виглядають рівно так, як і до цього?

А ще зауваження знайомого: видно, що респондентки купували аби дешевше, а в ринку згаданих у статті товарів та послуг не розібралися — що, де та як.

Отже, підсумкові враження. Дуже мала добірка респондентів і дуже вузька географія. І з цього редакція робить категоричні висновки й поширює їх на всю Європу. До того ж, кожна з респонденток розповідає не про все, а позитивних відгуків узагалі немає. Тенденційний матеріал, що має за мету підвести читачів до заздалегідь сформульованого висновку: негативного, антиєвропейського.

Впадає в око узагальнення з одного, максимум із двох, а також категоричні висновки з поверхових та фрагментарних фактів. Обидва — давно відомі маніпулятивні прийоми. Із тим самим успіхом можна опитати когось, хто побував у Лулео на північному березі Ботнічної затоки, й підсумувати: фі, в тій Європі таке холодне море — Дніпро в київському Гідропарку незрівнянно кращий за європейське море.

Протиставлення «у нас» та «у Європі» з тотальною перевагою «у нас» мені часто доводилося бачити. От тільки не так в українських, як у російських ЗМІ. Матеріали у стилі «нічого хорошого в тій Європі немає, Європа загниває» — там само. Матеріал зроблено за лекалами російської пропаганди.

Й от що є типовим. Немає такої країни — Європа. Євросоюз — це 27 країн, і в кожній із них — свої реалії. То російська пропаганда змальовує Європу як такий собі цілісний моноліт — бо взагалі оперує «великими державами», а на решту просто не звертає уваги. Отаку «велику державу — імперію» російська пропаганда з ЄС і зліпила. А слідом за російськими ЗМІ в українських також трапляється узагальнена Європа, у якій начебто не існує різних країн.  

Слідом за Росією в українських ЗМІ теж часто вживається «у Європі» у значенні «не в нас, не в Україні», нерідко можна зустріти протиставлення України і Європи. А Україна, виходить, не Європа? А що ж тоді? Євразія? Якщо Україна прагне вирватись із пострадянського світу й інтегруватися до Європи, нашим ЗМІ варто відмовитись від зображення Європи як чогось чужого й окремого від нас.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1886
Читайте також
25.03.2024 11:00
Борис Бахтєєв
для «Детектора медіа»
8 632
21.04.2022 16:53
Борис Бахтєєв
«Детектор медіа»
6 898
22.02.2022 13:03
Борис Бахтєєв
«Детектор медіа»
1 967
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду