В НМПУ знову розгорілася дискусія, чи повинна профспілка бути журналістською, чи в неї можуть входити інші працівники редакцій? Хоча, здавалося б, на це вже є відповідь, яка дана в буремні роки боротьби з «темниками», персональний конфлікт Юрія Луканова з так званим «юридичним лобі» знову виніс це питання на поверхню.

У звичайній редакції журналісти за чисельністю не завжди складають більшість або навіть половину колективу. А, наприклад, у Польщі, в «Газеті виборчій», редакція разом із журналістами, фотокорами, дизайнерами та іншими творчими працівниками – лише третина усіх задіяних у випуску газети (принаймні так було на час мого стажування в цьому виданні).

І от уявіть, що такій редакції треба провести колективні переговори. Журналісти мають профспілку, але в ній лише невелика частка працівників. Чи є в такої профспілки шанс відстояти свою позицію в переговорах із власником? Жодних!

Протиставляти журналістів іншим працівникам редакцій – дизайнерам, верстальникам, фотографам, коректорам, рекламістам, секретаркам – це наперед програти у профспілковій боротьбі. Бо профспілкова активність у першу чергу потребує солідарності всіх найманих працівників. І не тільки в питаннях зарплат чи відпусток.

Ще один приклад – Національна спілка журналістів Великобританії та Ірландії. Вона об’єднує всіх працівників редакцій, через що й має силу та вплив. Проте в журналістів є певний «привілей» - профспілка видає їм національне посвідчення журналіста, якого не мають інші члени цієї профспілки.

Це, до речі, щодо того, чи можна визначити, хто журналіст, а хто ні. По-перше, у своєму визначенні профспілка зовсім не зобов’язана спиратись на законодавство. По-друге, є визначення «професійного журналіста», надане Міжнародної федерацією журналістів та іншими журналістськими профспілками. По-третє, ну, якось же в себе в редакціях ми досі відрізняємо водіїв від журналістів, то чому цього не можуть зробити члени медіапрофспілки?

Не вперше намагаються протягнути тезу, що керувати профспілкою можуть тільки «правильні журналісти». Колись побоювались адептів «темників», тепер от лякають юристами. Проте насправді проблеми в поганому керівництві профспілкою як організацією, а це, вибачте, залежить не від професії, а від здібностей керівників. І врешті-решт, керівництво профспілки обирають самі члени НМПУ на своєму з'їзді, тож, думати про це треба під час зборів. Ніякі юристи, електрики чи водії не зможуть захопити владу в профспілці, якщо самі журналісти будуть повсякденно проявляти ініціативу та інтерес до управління своєю організацією.

Сила журналістів як членів медіапрофспілки - зовсім не в тому, щоб надати їм виключне право керувати організацією. Керуйте, якщо є бажання, досвід та натхнення. Якраз із керівними кадрами в профспілці завжди була проблема, бо поговорити бажаючих багато, а попрацювати - завжди мало.

Сила журналістів, на моє переконання, має бути в професійних навичках збирати інформацію, аналізувати її, доносити свої ідеї до інших членів профспілки, переконувати. Але чомусь окремі журналісти вважають, що шлях узурпаторів найпростіший. Може, воно й так, тільки фінал вийде драматичний.