Коли в липні цього року законопроект про повернення статті «Наклеп» був зареєстрований у Верховній Раді, відразу згадали про Росію. Як депутати Держдуми не так давно посилили відповідальність за цією ж статтею. «Українська влада, на жаль, копіює найгірші риси нинішньої російської політики...» - коментує московський незалежний журналіст Семен Новопрудський. Тоді деякі «регіонали» в своїх коментарях відхрещувалися від законопроекту Віталія Журавського, посилаючись на його приватну ініціативу та надмірний ентузіазм депутата. Усе змінилося, коли минулого тижня прийшов день голосування... У першому читанні всі справно висловилися за повернення «наклепу» до Кримінального кодексу Україну. Нагадаємо, що стаття про «наклеп» свого часу діяла в рамках радянського Кримінального кодексу від 1960 року і була вилучена лише 2001 року при підготовці нової редакції КК. І от - «приїхали»: за порушення цієї норми сьогодні знову пропонують саджати.

Українська громадськість, а точніше, журналістська спільнота доволі швидко мобілізувалася. Учора в інтернеті стартувала акція протесту проти законопроекту. Численні сайти розмістили на своїх сторінках великий чорний банер із написом «Захисти своє право знати. Скажи ні закону про наклеп». А на 1 жовтня, напередодні передостаннього пленарного засідання ВР перед виборами, заплановано журналістський мітинг під стінами комітетів Верховної Ради.

«Цей закон стосується не лише журналістів, але й усіх громадян, і є загрозою для всього громадянського суспільства. Бо до наклепів можуть віднести будь-яке публічне висловлювання або коментар у ЗМІ, якщо суд вирішить, що воно може завдати шкоди честі та гідності людини», - наголошується у спільній заяві журналістів.

Правда, треба сказати, що реакція й самої ПР на законопроект про повернення «наклепу» була неоднозначною. Від Ганни Герман, яка минулого тижня в ефірі ток-шоу заявила, що президент цей законопроект не підпише, до міністра економічного розвитку й торгівлі Петра Порошенка, який висловив свою негативну позицію щодо нього, та віце-прем'єра Бориса Колеснікова, який вчора запевнив журналістів, що «ніякої кримінальної відповідальності для журналістів бути не може. У цьому немає здорового глузду, це - чистий ідіотизм, - цитують Колеснікова «Дніпропетровськ. Коментарі». - У такому вигляді, як він є, цей закон президент Віктор Янукович ніколи в житті не підпише».

Чи означає це, що вгорі все ж таки вирішили пригальмувати? З іншого боку, вірити в «Президент це ніколи не підпише» навряд чи варто. Усе ж таки йдеться про одну команду. Причому, послідовну в своїх діях.

Щоправда, як стверджують правозахисники, норма щодо наклепу існує в європейському законодавстві. Інша справа - як вона може бути застосована в українських реаліях...

«Сама по собі криміналізація наклепу (поширення неправдивих відомостей) не суперечить Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, - коментує «Дню» правозахисник Дмитро Гройсман. - У переважній більшості країн Європи наклеп є криміналізованою діяльністю. По-друге, вони не мають проблем із цим законом тому, що суди правильно застосовують його норми. Закон про наклеп не стосується поширення інформації про державних службовців чи про питання, які не становлять суспільний інтерес. Також наклепник не карається у ситуації, коли він сам не знав, що поширює недостовірні відомості. Основною проблемою ухвалення такого закону в Україні є практика правозастосування, рівень незалежності судової системи та її адекватність, - продовжує Гройсман. - Ухвалення подібного закону призведе до того, що багато людей будуть засуджувати несправедливо, а ті, кого варто було б покарати, судимості не отримають. Формулювання закону про наклеп досить поблажливі та толерантні, але в наших сучасних умовах, ухвалювати його не можна».

«За часів СРСР норма про наклеп діяла дуже просто: будь-яка критика чинної на той момент влади сприймалася як наклеп, - говорить колишній в'язень радянських таборів Мирослав Маринович. - Застосування цієї норми, окрім як для боротьби із демократичними принципами, не було. Українська влада не хоче, щоб її викривали та критикували, - каже правозахисник. - Відтак, вона відновлює норму, яка зганьбила Радянський Союз ще в той час. Криміналізація наклепу призведе до згортання демократичних свобод та унеможливлення публічної критики чинної влади. Цей закон - реставрація тоталітарного ладу та, водночас, крок до відродження Радянського Союзу, про який мріє керівник нашого Східного сусіда - Володимир Путін».

До речі, «День» також взяв участь у висловленні протесту проти законопроекту Журавського та розмістив на своєму сайті згаданий банер. Хоча, звісно, навіть у такі критичні моменти треба відверто говорити: в історії про скочування України до радянських практик зіграла свою роль у тому числі журналістика. Тому що шляхи до цього скочування в суспільстві не були вчасно заблоковані. Ляпаси комуністам за кулісами ток-шоу - це не ті методи декомунізації, який мала би застосовувати зріла журналістика. Але протягом 20 останніх років на більше вона переважно не здобулася. У тому числі з цієї причини представники КПУ безперешкодно віщають в ефірі державного мовника, пропагуючи «заповіти НКВД», а повернення статті про «Наклеп» стає можливим. Це - явища одного порядку. Це - наслідки. А причини... А їх взагалі мало хто помітив. І, здається, переважно не помічають і досі.

КОМЕНТАРІ

«Саме поняття «наклеп» уже провокаційне»

Ярослав Мінкін, Луганський правозахисний центр «Поступ»:

- Я не хотів би коментувати цю ситуацію. Якщо говорити особисто про мою думку, то я вважаю, що цей законопроект є провокацією. Саме поняття «наклеп» уже провокаційне. Це стерте совкове поняття. Я гадаю, що цей закон, як і закон про регіональні мови й інші подібні провокаційні закони був ухвалений лише для того, щоб відвести увагу суспільства від інших суспільних проблем. Зазвичай такі закони ухвалюються з наміром і готуються свідомо. Якщо говорити про тенденції, то вони невтішні. Варто лише відзначити закон про протидію гомосексуалізмові. У демократичному суспільстві такого виникати не повинно. І тому постає запитання: чому в нашому суспільстві існують такі недемократичні закони? А в нас, окрім того, що вони є свідченням відсталості суспільства, то це ще й лакмусовий папірець, який слугує для розкручування скандалів в авторитарному «болоті».

«Цей законопроект є спробою змусити суспільство замовкнути»

Станіслав Федорчук, громадський діяч, культурний менеджер, Донецьк:

- Цей закон може зробити легітимним переслідування журналістів, блогерів і громадських діячів, які докладають зусиль у сфері розслідування зловживань владою службовим становищем тощо. Унаслідок його запровадження можна очікувати посилення редакційної цензури й самоцензури в журналістських колах, що вплине на загальний стан свободи слова в Україні.

Більше того, за цим законом, політична діяльність опозиції теж може стати переслідуваною, що змусить опозицію бути набагато «маломовнішою», ніж у сусідній Білорусі. Цей законопроект є спробою змусити суспільство замовкнути - не тільки ЗМІ, а й усіх громадян.

Колись Ігор Губерман у своєму вірші написав: «Усе, що спрацьоване рабами, завше працює на рабство». Сучасна українська влада й політичний режим за походженням є радянськими, і саме тому ці радянські норми несвободи такі життєздатні й загрозливі для України.

«Крок до азіатчини»

Олександра Дворецька, голова правління Кримської правозахисної організації «Дія»:

- Ухвалення так званого закону про наклеп в Україні - це, по суті, відмова від прогресивних європейських тенденцій розвитку права, крок до азіатчини. Це - наступний крок наступу на свободу патріотів України після закону про мови, який значно звузив можливості національного розвитку. Фактично це повернення до радянської правової системи, де діяла «стаття 123» та існувала кримінальна відповідальність за наклеп. Введення таких обмежень буде великим кроком назад у свободі громадян висловлювати свої погляди. Адже під сучасну редакцію цього пункту підпадають не тільки професійні журналісти, а й користувачі блогів і соціальних мереж. Сама по собі практика засудження до кримінальної відповідальності за публікацію своїх думок і оцінок, реальних фактів із життя та діяльності представників влади, є фактом тиску не тільки на незалежну журналістику, активістів, які займаються громадською журналістикою, а й на все суспільство, яке хоче знати правду, адже свобода слова - це не привілей для журналістів, а органічне громадянське право на правдиву інформацію всіх членів суспільства у вільних країнах. Можливість отримання реального строку за свободу висловлювання поглядів, за журналістське розслідування - це риса тоталітарного режиму, не говорячи вже про те, що подібна практика суперечить міжнародним стандартам свободи людини та свободи висловлювання поглядів. При існуванні залежної судової системи, репресивних правоохоронних органів та прокуратури, яка схильна тільки до обвинувачення, можемо говорити про те, що будь-який критичний матеріал можна буде трактувати як наклеп і притягнути автора до кримінальної відповідальності.

«Українська влада копіює найгірші риси нинішньої російської політики»

Семен Новопрудський, незалежний журналіст (Москва):

- Закон про наклеп у Росії не так давно ухвалений, тому гучних справ, пов'язаних з ним, ще не було. Проте є побоювання, що за допомогою закону переслідуватиметься будь-яка критика. Також ця стаття може бути використана для боротьби з частиною депутатів Державної Думи, яких не вдасться позбавити мандатів через бізнес. Зараз, наприклад, розгортається скандал довкола одного з найвідоміших опозиційних депутатів Держдуми Іллі Пономарьова, який вжив висловлювання «Партія шахраїв і злодіїв» щодо «Единой Росии». Зараз його мають намір позбавити слова до кінця роботи сесії. Є побоювання, що після позбавлення мандата проти нього порушать кримінальну справу за наклеп. Поки що резонансних справ немає, але як розвиватиметься ситуація надалі, вже більш- менш зрозуміло. Стаття про наклеп дає можливість дуже легко порушувати кримінальні справи проти будь-яких критиків, як партії влади, так і виконавчої влади. Стаття багатоскладова, і термін може варіюватися, але він не умовний, а реальний. Це дає можливість позбуватися людей: виганяти їх як з будь-якої державної посади, так і з Держдуми. Важливо те, що це - реальний механізм звільнення від політичних супротивників у структурах влади.

Що ж до ЗМІ, основна їх частина не опозиційна, тому говорити, що ухвалення цього закону якось позначиться на них, не варто. Водночас у зв'язку з ухваленим законодавством, згідно з яким можна заносити сайти до чорних списків, проблеми можуть виникнути з інтернет-виданнями, які переважно опозиційні. Інтернет, як найбільш непідцензурний простір, може потерпати не стільки від закону про наклеп, скільки від атаки по лінії боротьби з інтернетом.

Українська влада, на жаль, копіює найгірші риси нинішньої російської політики. Безумовно, закон про наклеп в Україні буде використаний проти політичних опонентів Януковича та ЗМІ. У країні, де демократичність влади і правоохоронні практики викликають сумніви - в цьому сенсі Україна і Росія країни однакові - такий закон є додатковим політичним тиском.

Підготували Катерина Яковленко, Микола Семена, Ганна Черевко, «День»

Фото - «День»