Дуже гарячих медійних подій на липневий тиждень не припало. Тож у студіях токшоу здебільшого «харчувалися» старими улюбленими темами. На проросійських каналах — тезами про зовнішнє управління та «тиск на опозицію», а на Прямому вкотре пережовували «злив справи "вагнерівців"».

Частина політичних токшоу, які входять до моніторингової вибірки ДМ, уже пішли на канікули до кінця літа. 

7 липня, «Український формат», Перший незалежний

Право озвучувати вигідні Медведчуку тези сольно випало одному з його старих соратників спершу по Соціал-демократичній партії (об’єднаній), а потім по «Опозиційній платформі — За життя» Нестору Шуфричу. Той традиційно завітав до студії в медичній масці, незмінно за останні місяці розпочавши свою промову із жахів коронавірусної епідемії та слабкості влади на її тлі (хоч Україна вже місяць як перебуває у «зеленій» карантинній зоні).

Та далі повернулися до нагального: судового процесу над головою політради «Опозиційної платформи — За життя» Віктором Медведчуком (якому днями подовжили домашній арешт). Обидва підлеглих — Шуфрич та Панченко — захищали боса, як могли. Ведуча бідкалася: коли ж влада відповість за свої дії у міжнародних судах? Нардеп вислужувався перед керівником словами «люди за вами скучают» та відзначив «страх власти перед правдой».

На екран вивели відео сутички біля посольства Білорусі, де побилися симпатики та противники Олександра Лукашенка. Симпатії ведучої та гостя очікувано були на боці білоруського диктатора. Діана Панченко говорила, що Лукашенко є одним із найпопулярніших в Україні політиків, а Нестор Шуфрич додав, що «Протасевич (блогер, співзасновник телеграм-каналу Nехта. — Авт.) признал вину» в розхитуванні ситуації в сусідній країні, отримавши поблажливість Лукашенка. Маніпуляції на тему Протасевича «Детектор медіа» дослідив докладно.

Ще трохи позбиткувалися з піар-поїздки до щойно перейменованого парламентом Нью-Йорка на Донеччині лідера «Європейської солідарності» Петра Порошенка. А тоді згадали, що й Зеленський регулярно їздить на Донбас у короткому бронежилеті, який ведуча іронічно назвала «топиком».

Знову було про зарплатню в конвертах, яку начебто отримують нардепи від монобільшості. За версією Нестора Шуфрича, фінансуванням займається член фракції «Слуга народу» Максим Павлюк. Тарифи, сказав гість студії, варіюються від 20 тисяч доларів за голосування до 50 тисяч — керівництву певних груп. Одразу ж виникла суперечка: за версією Діани Панченко, «ставка» за потрібне голосування у «Слузі народу» — 25 тисяч доларів. Цікаво, коли ж усні заяви про хабарництво нардепів перетворяться на письмові, адресовані правоохоронним органам?

До гуртової сварки долучилися народний депутат Анатолій Бурмич («ОПЗЖ»), нардеп восьмого скликання Олег Барна (Блок Петра Порошенка), міністерка юстиції часів Януковича Олена Лукаш, дипломат Андрій Теліженко, політичні коментатори Андрій Гнатуш, Юрій Дудкін, Денис Ярославський і Дмитро Марунич. На екрані від початку програми майоріла важлива для керівництва телеканалу плашка.

Хто тут крайній у черзі? 

І хоча у студії вітчизняною землею не торгували, це не завадило гостям та ведучим перетворити черговий етер на базар. Стартували із заяв Олени Лукаш, що новій владі доведеться відновлювати дружні стосунки з Білоруссю. Ведучий В’ячеслав Піховшек відразу озвучив теорію змови, як «Україна стала полігоном» США з підготовки антибілоруських кадрів ще за часів Ющенка! Тезу не заперечував скандальний дипломат Теліженко. Нардеп Бурмич підливав оливи словами про «братні народи» України та Білорусі.

Далі у студії зійшлися два вибухонебезпечних фактори: на екрані показали поїздку Порошенка на Донеччину, а у кріслі сидів нардеп восьмого скликання від БПП Олег Барна. Який, як відомо, за словом до кишені не полізе. Не знітився й нині: почувши висміювання лідера «ЄС» за черговий піар, атакував «зелену» владу та її виборців. Зеленського Барна назвав «ідіотом», а тих, хто у 2019-му підтримав колишнього коміка на противагу Порошенку, — «бидлом».

Тут уже не стерпіла Олена Лукаш. Екссоратниця Януковича критикувала опонента за те, що той показово ганить чинну владу. Адже, мовляв, Зеленський і Порошенко сповідують спільну ідеологію. Та й взагалі чинний президент готує «свадебного кабанчика» Порошенка, аби той програв йому на наступних виборах (це ми вже чули від Лукаш два місяці тому). Потому у студії зчинилася сварка, внаслідок якої мікрофон вимкнули найактивнішому оратору Олегу Барні.

Ситуація в етері «Українського формату» йшла за накатаним сценарієм: левова частка гостей бідкалася, що Захід диктує Україні, що робити. Аж тут на тяжке буття поскаржився В’ячеслав Піховшек — розповів про утиски від влади, згадавши, як «пригнічують» нині Українську православну церкву Московського патріархату та як хочуть ведучі Першого незалежного говорити в етерах російською, не маючи такої змоги. Цікаво, що сам Піховшек примудряється вести свою «Хронологию недели» саме російською.

Пізніше, коли присутні ледь не билися на обговоренні Степана Бандери та Романа Шухевича, той-таки Піховшек наголосив, що його герой — маршал Жуков, який «звільняв Україну» (хоча для істориків постать радянського воєначальника є доволі суперечливою). Сварка, що йшла при цьому, завершилася черговим вимкненням мікрофона Барни. Та той позицій не здавав, пізніше сказавши, що Зеленський — «бракований єврей».

Наприкінці основного блоку присутні встигли посумувати за померлим від ускладнень коронаврусної хвороби російським актором та режисером Володимиром Меньшовим (і байдуже, що той виправдовував анексію Криму).

Клімат на каналі Віктора Медведчука останнім часом настільки змінився, що в етер «Українського формату» повернулася трохи призабута післямова — блок, у якому третьорядні політичні коментатори пережовують для глядачів тези, озвучені в основному розділі. От і нині на гостини до ведучого Олександра Шелеста з головного блоку програми «дрейфував» політкоментатор Дмитро Марунич, де компанію йому склали адвокат Андрій Доманський та політичні коментатори Олександра Решмедилова та Сергій Годний. Разом у випуску «Українського формату» участь взяли 12 гостей (10 чоловіків та дві жінки).

Загалом, токшоу «Український формат» важко назвати тим, що несе у собі бодай якісь сенси для глядачів. Адже воно, як і раніше, майже повністю складається із пропагандистських тез, вигідних Медведчуку та його російським партнерам. Тому проєкт може сміливо змагатися з програмою «П’ятниця. Вечір» на телеканалі «Наш». У неоголошеній номінації «П’ять годин балачок ні про що». Єдина відмінність двох програм — на більш рейтинговий канал Мураєва продовжують ходити представники чинної влади.

9 липня, «Ехо України», Прямий

На чергове перемивання кісток Зеленського і компанії зібралися народні депутати Інна Совсун («Голос»), Іванна Климпуш-Цинцадзе («Європейська солідарність»), колишні нардепи з «Народного фронту» Ігор Лапін та Леонід Ємець (останній нині — депутат Київради від «Євросолідарності»), міністр соцполітики кабміну Гройсмана Андрій Рева, політкоментатори Олександр Антонюк, Олег Саакян, політтехнолог Борис Тизенгаузен, головред онлайн-видання «Цензор.нет» Юрій Бутусов. Разом дев’ять гостей (сім чоловіків та дві жінки).

Стартували з чергового патріотичного пориву Матвія Ганапольського. Ведучий згадував, як на початку 2014 року тодішній комік Володимир Зеленський називав Україну та Росію «одним народом». І ставив риторичне запитання: чи і в статусі президента України діяч вважає так само? 

Депутатка Совсун говорила, що така позиція є «частиною внутрішньої культури» Зеленського. Але той нині проходить «шлях трансформації». Ексміністр Рева запевняв, що Зеленський — «пустий» і його, як посудину, наповнюють змістом сторонні люди. А Ганапольський констатував, що бачить президента нині, але «не може забути» Зеленського тих часів.

Далі той же Ганапольський «експертно» заявляв, що Україні «дали ляпаса щодо НАТО». Чим відкрив черговий раунд критики на адресу Зеленського: Рева казав, що той не хоче до НАТО, а Климпуш-Цинцадзе ствердила, що цінності чинного президента — це «совок». І тільки політтехнолог Тизенгаузен говорив, що в України є всі шанси на вступ до НАТО та ЄС.

Та токшоу «Ехо України» тим і особливе, що тут не лише теми, а й тон розмови диктує «авторитарний» ведучий. Тож далі Ганапольський видав черговий монолог на тему, чому він «тут, а не в Москві». Бо в Україні, мовляв, «вільно дихається». Вдихнувши вільного українського повітря, ведучий стрімко перевів тему на «вагнерівців».

Коментуючи заяви Зеленського, зроблені в інтерв’ю Наталі Мосейчук, Ганапольський допитувався: чому президент мовчав цілий рік після затримання білорусами російських бойовиків та для чого Зеленський телефонував Лукашенку? «Какого хрена ти подзвонив?» — запитував уявного Зеленського ведучий.

Какого хрена, Вова?!

Обговорюючи тему, ведучий та гості не уникнули маніпуляцій. Андрій Рева, відзначаючи «явку з повинною» чинного президента в інтерв’ю «1+1», допитувався, до чи після затримання «вагнерівців» той телефонував Лукашенку? Матвій Ганапольський, наголошуючи, що дзвінок Зеленського білоруському диктатору відбувся 5 серпня 2020 року, перепитував у присутніх, «коли їх («вагнерівців». — Авт.) затримали». Ігор Лапін відповів, що «після того, бо інший дзвінок вже був 18-го». Насправді білоруські силовики заявили про затримання російських бойовиків 29 липня. Тобто більш ніж за тиждень до розмови очільників України та Білорусі. Чому цей факт ніхто не перевірив та не виправив гостя, залишається загадкою. У студії «Еха» в цей час панувала «своя атмосфера»: Рева переконував, що Зеленський «не сказав, що не телефонував до операції» (ти ба, як все заплутано!) І взагалі — це ж було вже!

«Зраду», пов’язану з «вагнерівцями», перевів на іншу подібну той-таки Ганапольський. Зацитувавши свіжий пост головного редактора онлайн-видання «Цензор.нет» Юрія Бутусова. Той згадує, як 8 липня 2020 бійці СБУ обстріляли авто відомого українського диверсанта на позивний «Швед», затримавши потому і членів його групи. Вийшовши на зв'язок зі студією, Бутусов запевняв, що український диверсант причетний до знищення багатьох впливових сепаратистів. Підтверджень або спростувань із боку СБУ в ефірі глядачі не почули.

«Влада переслідує героя України?» — згущував фарби ведучий. Додаючи, що це — владний план «умиротворення» агресора, а нас усіх «тримають за дурнів». Ці слова підігріли гостей: Ігор Лапін кричав, що за таких дій влади «зростає запит суспільства на фізичне знищення зрадників». При цьому у студії жодним словом не згадали іншого українського диверсанта — Олега Мужчиля на позивний «Лісник». Якого у грудні 2015 року ті ж таки працівники СБУ застрелили як проросійського терориста. Може, тому, що тоді при владі був не осоружний Прямому Зеленський?

Під кінець програми Володимиру Зеленському дісталося ще й за слабку комунікацію. На противагу Порошенку, який, за версією Ганапольського, «все говорив». А ще висміяли лідера фракції «Слуги народу» Давида Арахамію за заяви щодо переймання державотворчого досвіду у Китаю. Ведучий волів списати ці слова на «недолугість» чинної влади.

9 липня, «П’ятниця. Вечір», «Наш»

Співати сольну партію до студії прийшов «експерт з усіх питань» Дмитро Співак. Зі старту похвалився, що дістав у подарунок футболку гравця збірної України Олександра Зінченка.

Хороший виконавець подарував футболку поганому

Та гурт ведучих знайшов негатив і тут. Оглянувши комірець футболки, де скандальне, на погляд УЄФА, гасло «Героям слава» заклеєне наліпкою з картою України, один із ведучих відзначив: «Это — позорище».

Зате Співака телевізійники вихваляли. Анна Степанець навіть згадала, що гість ефіру грав у молодіжній збірній СРСР. Той, своєю чергою, дорікав владі, що держава ніяк не фінансує футбол. Зокрема, національну збірну. Дісталося й письменниці Ларисі Ніцой за мовний скандал із форвардом Артемом Довбиком. Ще Дмитро Співак здивував тезою, що варто би перевернути державний прапор жовтим догори (хоча історики піддають сумніву доцільність таких дій). А далі, відповідаючи на запитання Макса Назарова, чи є Україна «местечковым государством», твердив, що ми «по политическому классу — за плинтусом».

Було і традиційне для проросійських діячів «виспівування», як Захід поглинув Україну, а «американцы ставят нам задачи». У той час, коли Росія, мовляв, має підтримку в Європі. А ще Співак, коментуючи «китайські заяви» лідера фракції «Слуги народу» Давида Арахамії, сказав, що нардеп «отменил декоммунизацию», вислужуючись перед лідерами КНР, де панівною ідеологією є комуністична. (Читачі, напевно, розуміють, що нічого подібного насправді не відбулося, а український закон про декомунізацію не має нічого спільного з Китаєм і тамтешньою політикою.) Назаров, цитуючи політкоментатора Вадима Карасьова, говорив, що «у Украины нет козырей, кроме территории».

Після того Співак хвалився, що саме з його подачі в парламенті створили слідчу комісію щодо роботи «Укрзалізниці». Порадивши керівництву держави «разогнать шоблу наблюдательного совета». Так само гість «разогнал бы шоблу» нардепів із монобільшості, які часто втрапляють у гучні скандали, як-от Олександр Юрченко (хоча той нині — позафракційний). Було й висміювання свіжовиданої книжки колишньої прессекретарки Зеленського Юлії Мендель «Кожен із нас президент». Макс Назаров гидливо зауважив: «Чтоб я отдал 190 грн за вот это вот!»

У груповому етапі галасували народні депутати Олег Дунда, Олексій Мовчан («Слуга народу»), Олексій Кучеренко ( «Батьківщина»), Нестор Шуфрич і Олександр Лукашев («ОПЗЖ»), депутат Київради Сергій Таран («Європейська солідарність»), нардеп восьмого скликання Олександр Кірш («Народний фронт»), блогер і член ТКГ Денис Казанський, політичні коментатори Юрій Молчанов, Михайло Чаплига, Валентин Гладких, Валерій Димов, Олександр Лазарєв, колишній голова СБУ Валентин Наливайченко. Спільно 15 гостей-чоловіків.

Знову неслося про військовий конфлікт із Росією та Мінські домовленості. Член ТКГ Денис Казанський наголошував, що дорікати Україні не варто, адже всі можливі домовленості зриває Росія. На що почув заперечення від політкоментатора Молчанова: «А что Украина может предложить Донбассу?» Відбивав проросійські атаки нардеп із монобільшості Олег Дунда. Спершу сказав, що українська сторона недостатньо роз’яснює західним партнерам ситуацію щодо війни з Росією. А потім і взагалі припустив, що в Росії шириться націонал-соціалізм (від чого запалало у ведучих і проросійських гостей). Нардеп восьмого скликання від «Народного фронту» Олександр Кірш вжив термін «народ Донбасса», викликавши заперечення від Дунди.

Моновистави, беручи слово, давав «заслужений артист» проросійських токшоу Михайло Чаплига. Нині гість кричав, що «ключ к миру — в майдане». Опонував уродженець Донецька Денис Казанський, говорячи, як смішно йому слухати «експертні» висновки людей, які не були на Донбасі на початку бойових дій. Та тезу Чаплиги про «майдан-винуватець» підхопив Шуфрич. Побіжно пропіарившись, як їздив в охоплений протестами регіон навесні 2014-го, щоб умовити мітингарів не розпалювати конфлікт. Та тоді, на погляд Шуфрича, «Порошенко решил воевать».

Захищати колегу з «ОПЗЖ» від уявних репресій став нардеп від «Батьківщини» Олексій Кучеренко: сказав, що Шуфрича, мовляв, далеко не вперше обирають до влади. А якщо комусь відомо про його злочини — то нехай доведуть і посадять депутата (у студії пролунав сміх).

 Покажіть мені того, хто мене посадить

Далі слово знову взяв Шуфрич, тепер уже провадячи про «репресії» проти голови політради «ОПЗЖ» Медведчука. Олег Дунда опонував: «що Порошенко, що Медведчук — одна особа». Смішно, що в «ОПЗЖ» те саме кажуть про Порошенка і Зеленського.

Далі списи ламалися довкола «впливу Заходу» та міжнародного становища України. Представник «Слуги народу» Олексій Мовчан з роллю захисника дій влади не впорався, бо опинився під пресом не лише проросійських коментаторів, але й симпатиків Порошенка. Один із яких — Валерій Димов — запевнив, що Захід не хоче виділяти Україні грошей, бо боїться, що їх розікрадуть олігархи на кшталт Коломойського (!).

Оборонятися Мовчану допомагав політкоментатор Валентин Гладких, говорячи, що всі позитивні зміни в Україні так чи інакше інспіровані втручанням зовні. Коли ж знову зайшлося про автомобільний скандал за участю нардепа Юрченка (якого більшість присутніх, попри позафракційність, вважає «слугою»), Гладких закликав «не узагальнювати по одному депутату».

Парламентар від «ОПЗЖ» Олександр Лукашев у цей час відстоював партійні інтереси: говорив про необхідність дотримання Мінських угод у чинній редакції. Мовляв, якщо написано «спершу вибори на непідконтрольних територіях, а вже потім — контроль над кордоном», то так тому і бути. Проросійський політкоментатор Олександр Лазарєв, у свою чергу, риторично запитав: «а украинцев спросили, хотят ли они в НАТО?». Валентин Гладких заперечив: питання вступу до Альянсу чіпляє українців куди менше, ніж житлово-комунальні чи земельні теми. Під завісу етеру присутні встигли почубитися і щодо нещодавно відкритого ринку землі.

Токшоу, що не потрапили в огляд:

6 липня, «Пульс», Перший незалежний

У програмі брали участь екснардеепка від Партії регіонів Ганна Герман, членкиня Венеційської комісії 2009–2013 років Марина Ставнійчук, нардепи Володимир Мороз, Анатолій Бурміч («Опозиційна платформа – За життя»), політичні коментатори Михайло Погребинський, Михайло Чаплига, Юрій Дудкін, Володимир Кацман, адвокат Іван Ліберман, член політради «ОПЗЖ» Андрій Лесик. Разом 10 гостей (вісім чоловіків та дві жінки).

7 липня, «Токшоу №1», «Україна 24»

Участь у шоу взяли народні депутати Ірина Верещук, Олексій Устенко («Слуга народу»), Ярослав Железняк («Голос»), Вадим Івченко (ВО «Батьківщина»), Сергій Рудик («За майбутнє»), Нестор Шуфрич («ОПЗЖ»), Вікторія Гриб, Вадим Новинський, Євгеній Шевченко (позафракційні), позаштатний радник голови Офісу президента Олексій Арестович, міністр закордонних справ часів Порошенка Павло Клімкін, російський опозиціонер Ілля Пономарьов, політичний діяч Дмитро Співак, перший заступник голови Держгеокадастру Анатолій Мірошниченко, депутатка восьмого скликання Надія Савченко (ВО «Батьківщина»). Разом 15 гостей (12 чоловіків і три жінки).

Виготовлення цього моніторингового звіту стало можливим завдяки фінансовій підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), наданій через проєкт «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією «Internews». Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Детектор медіа» та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та «Internews».