Президентське доручення

Як повідомляла «Детектор медіа», 5 березня президент РФ Дмитро Медведєв у присутності журналістів пообіцяв Віктору Януковичу сприяти появі одного-двох українських телеканалів в Росії. «Хочу вас проинформировать, что в самое ближайшее время я встречусь с руководителями наших СМИ, которые сейчас будут реализовывать проект по вещанию на территории всей РФ - в рамках цифровых возможностей - каналов наших ближайших друзей и соседей, и среди них один или два украинских канала», - цитує слова Медведєва зі спільної з Януковичем прес-конференції РІА «Новости».

Ця обіцянка, як із більшість політичних заяв, потребувала суттєвих уточнень. Конкретнішої інформації від президентів не надійшло, тож які саме мовники, яким чином, у які строки і за чиї кошти вийдуть на російський ринок, було невідомо. «Ми знаємо тільки зі ЗМІ про те, що є наміри. А механізм реалізації ідеї і як це буде викладатися в українсько-російських міждержавних угодах, нам невідомий», - прокоментував «Детектор медіа» слова російського президента заступник голови Нацради Юрій Плаксюк.

Утім, заступниця голови Адміністрації президента Ганна Герман інтерпретувала цю перспективу українських телемовників як головний здобуток Віктора Януковича на переговорах у Москві. У п`ятничному  ток-шоу «Шустер live» того ж 5 березня вона, щойно прибувши з літака в студію, заговорила саме про неї. Єдиний, хто виявив цікавість до заяви Медведєва (втім, як і обізнаність з цим фактом), був Віталій Портніков. Він застеріг, що в Росії поки немає цифрового телебачення (Медведєв говорив про цифрові можливості, тож Портніков зрозумів це як перехід на наземну цифру, який має відбутися до 2015 року). «Президент Медведєв сказав, що це буде до кінця року. Вже в середу він дає доручення з цього приводу. Навіть якби йшлося про перспективу найближчих п'яти років, то й це було б добре», - переконувала Герман.

Як і передбачала Ганна Герман, у середу, 10 березня, російський президент Дмитро Медведєв на нараді в Кремлі таки дав доручення. Пояснення, як це відбуватиметься, дав голова Міністерства зв'язку РФ Ігор Щеголев. Як пише «Газета.RU», на нараді він назвав оптимальним рішенням з точки зору розмірів території Росії розміщення таких каналів на супутниковій платформі «НТВ-Плюс». За його словами, зараз у цієї компанії з'явилися додаткові супутникові ємності й це дозволить додати нові канали.

Головна вимога до потенційних учасників програми - щоб їхній контент був «очищений для мовлення», сказав журналістам російський міністр. Голова Федеральної служби з нагляду у сфері зв'язку, інформаційних технологій та масових комунікацій («Роскомнадзор») Сергій Ситников додав, що іноземне ЗМІ обов'язково повинне зареєструватися в РФ і отримати ліцензію. За його словами, ця процедура не займе багато часу, фінансово не обтяжлива, а служба готова зробити все максимально швидко.

У свою чергу компанія «НТВ-Плюс» готова включити телеканали на свою платформу за власний рахунок. Генеральний директор «Газпром-медіа» (власник «НТВ-Плюс») Микола Сенкевич на нараді запевнив, що для абонента передплата на один з таких телеканалів коштуватиме «символічні гроші» - 50 рублів (близько 13 гривень).

От і вийшло, що президентська гучна обіцянка, яка спершу трактувалася як введення українських мовників до загальнонаціональних мультиплексів після переходу Росії на наземну цифру, виявилася насправді безкоштовним запрошенням на платформу «НТВ-Плюс» - не найвигіднішу пропозицію з точки зору охоплення ринку. Адже в Росії, як і в Україні, найбільша частка ринку платного телебачення (а це 13,6 млн домогосподарств) припадає на кабельне ТБ - 66%, у той час як супутникове має 31%. Причому, зростання супутникового телебачення відбувається за рахунок платних пакетів оператора «Триколор ТВ», чия абонентська база, за оцінками J'son & Partners Consulting, зросла з 2,2 млн абонентів у 2008 році до 3,5 млн у першому півріччі 2009 року (завважимо, що по цінах демократичний  «Триколор» і преміальний «НТВ-Плюс» і справді різняться як земля і небо).

Українці в Росії

Цікавим видається і питання очищеного контенту. Із загальнонаціональних українських телекомпаній свої міжнародні версії мають лише три. «Українські телеканали, які мають права і знаходитимуться в законодавчому полі на території Російської Федерації - це "Інтер+", "1+1 International" і державний УТР», - перераховує Анатолій Сальник, генеральний директор компанії «Торсат», яка представляє «Інтер+».

Жоден із них поки не присутній у платних пакетах супутникового телебачення Росії, хоча переговори ведуть. У відкритому доступі на супутнику є лише УТР - на Hellas Sat 2 (39˚ сх. д.). Його можуть приймати глядачі півдня європейської частини Росії. Приміром, абоненти «НТВ-Плюс», у яких антени налаштовані на Eutelsat W4 (36˚ сх. д.) можуть зловити УТР, додатково налаштувавшись на Hellas Sat 2. «Інтер+» на AMOS 3 (4˚ зх. д.) та «1+1 International» на Sirius 4 (5˚ сх. д.) кодують свій сигнал. «Телеканал для операторів платного телебачення є платним, тому це ще один аргумент, щоб він був закритим», - пояснює Анатолій Сальник.

Як уточнив головний менеджер «1+1 International» Родіон Принцевський, його канал у 2009 році перейшов з AMOS 2 (4˚ зх. д.) на Sirius 4, оскільки той пропонував краще покриття в Західній Європі, де канал веде переговори з агентами. «Інтер+» навпаки - перейшов із Sirius 4 на AMOS 3, куди мігрувала вся група «Інтер» наприкінці 2009 року. Раніше, до кінця 2008 року, «Інтер+» покривав територію Росії через два супутники - Sirius 4 і ABS 1 (75˚ сх. д.).

У російському кабелі ситуація інша - там є «Інтер+». «У Росію ми давно вийшли - ще у 2004 році. Присутні там у кабельних мережах в зоні покриття AMOS 3: Уфа, Казань, Чебоксари, Підмосков'я, Калінінградська область, Орловська область, Владимирська область. На жаль, держава нам у цьому не допомагає. Ми самі несемо витрати й виконуємо більшою мірою соціальну місію, ніж бізнесову», - зауважує Анатолій Сальнік. «1+1 International» також уже близький до виходу на російський ринок, про що близько року веде переговори.

Утім, не всі знають про те, що українські канали поступово просуваються в кабель. В ефірі «Шустер live» 5 березня Віталій Портніков заявляв що до цього часу діяла неофіційна заборона російського керівництва на демонстрацію українських телевізійних каналів у російському ефірі.

Представники українських міжнародних мовників заперечують політичні аспекти в цьому питанні. «Якогось державного офіційного тиску чи підкилимного за весь час поширення в Росії ми не відчували», - підкреслює Анатолій Сальнік.

За даними мовників, у Росії все відбувається так, як і в інших країнах. У Польщі, приміром, також складно потрапити в кабель, де мережі аналогові й місця мало. А в Ізраїлі українські канали є, але поширюються так, як вдалося домовитися: «Інтер+» - у кабельних мережах, а «1+1 International» - на супутниковій платформі YES.

На думку Родіона Принцевського, причини труднощів виходу за кордон не в політиці, а в економіці. На іноземних ринках наші мовники є нішевими каналами для нішевої (україномовної) аудиторії. Тож вони стикаються з такими самими перепонами, як нішеві канали в Україні.

«Бракує місця в кабелі - наприклад, у Москві неможливо пробитися в кабельні мережі. Крім того, накладаються технічні обмеження: якщо в кабельного оператора аналогова мережа і вона під зав'язку заповнена 50-ма каналами, а ми приходимо 51-м, то нас просто нема куди поставити. Або кабельний оператор розставить пріоритети таким чином, що віддасть місце новому російському тематичному каналу перед "1+1 International". Крім того, агенти вважають, що в українського каналу замала потенційна аудиторія й не хочуть зациклюватися на маркетингу», - розповідає Родіон.

І все ж таки в Росії, на відміну від інших країн, іноземні мовники мають обов'язково зареєструватися і проліцензуватися. На початку березня «Роскомнадзор» зробив «останнє китайське попередження» зарубіжним каналам, давши їм ще півроку на приведення своєї діяльності у відповідність до російського законодавства.

Як розповів «Детектор медіа» Анатолій Сальнік, «Інтер+» давно зареєстрований у Росії як ЗМІ, а також нещодавно подав документи на отримання кабельної ліцензії. Пан Сальнік не вважає російське ліцензування проблемою. А за словами Родіона Принцевського, російські представники українських мовників беруть на себе зобов'язання проліцензувати канал: «Наші потенційні партнери, з якими ми ведемо переговори, кажуть, що сам дистрибутор може владнати питання ліцензування».

До речі, українська Національна рада з питань телебачення і радіомовлення нещодавно стурбувалася законністю мовлення українських каналів за кордоном. Вона розіслала лист до телекомпаній, які мають ліцензії на супутникове мовлення, зокрема й на територію поза межами державного кордону України. «Просимо в місячний термін надати копії дозвільних документів, що підтверджуватимуть ваші права трансляції контенту на територію іноземних держав, передбачених умовами чинної ліцензії на супутникове мовлення, і дотримання вимог закону України "Про авторське право і суміжні права"», - йдеться в документі за підписом Юрія Плаксюка, оприлюдненому 9 березня на сайті Спілки кабельного телебачення України.

Через два дні Юрій Плаксюк заявив «Детектор медіа», що відкликав цей лист, тому що він неправильно процедурно оформлений. Але потреба в з'ясуванні, хто має права, а хто ні, за його словами є, тому що держава Україна не повинна відповідати за мовників-порушників за кордоном. Власне, через невизначеність з правами Нацрада відклала на початку року питання переоформлення супутникових ліцензій телеканалів групи «Інтер», які вказували в ліцензії територію поширення: «Україна та інші країни».

Перспективи

Співрозмовники «Детектор медіа» з ентузіазмом поставилися до заяви Дмитра Медведєва, хоча вони в Росію йшли і йтимуть без президентської допомоги. «Сподіваємося, що заяви політиків будуть сприяти якнайшвидшому завершенню наших переговорів», - сказав Родіон Принцевський. А Юрій Плаксюк висловив сподівання, що каналів буде не один-два, а більше. «Мінімум треба, щоб три-чотири канали представляли палітру українського мовлення: інформаційний, культурологічний, пов'язаний з нашими спортивними, економічними подіями», - додав він.

Однак експерти остерігаються, щоб обіцянки не залишилися тільки на папері. «Боюся, щоб у нас не розтягнувся час від політичного рішення до технічного впровадження. Але з нашого боку ми будемо це прискорювати», - відзначає в. о. голови Державного комітету телебачення та радіомовлення Олег Наливайко.

У Дмитра Медведєва так і не сказали, які саме канали візьмуть на борт «НТВ-Плюс». Очевидно, імена тих, хто буде там представлений, вирішуватиме українська сторона в цих переговорах (тобто президент Віктор Янукович або ті державні органи, яким він це доручить). Швидше за все державні органи просуватимуть державне мовлення, тобто телекомпанію «Всесвітня служба УТР», яка займається іномовленням за кошти держбюджету. Принаймні на те, що до пакету «НТВ-Плюс» потрапить УТР, розраховує Олег Наливайко.

Крім того, цього року Державний комітет телебачення та радіомовлення планує створити ще один міжнародний канал на базі Закарпатської ОДТРК («Тиса-1»), яка вже кілька років мовить через супутник Sirius 4 у відкритому доступі. Як пояснив «Детектор медіа» в. о. голови Держкомтелерадіо Олег Наливайко, йдеться про те, щоб передбачити для ЗОДТРК кошти на іномовлення з державного бюджету. «Ініціатива була від закарпатців, які це бачать пріоритетом, у них це непогано виходить, є гарні відгуки від діаспорян з Португалії. Тому ми хочемо розширити те, що вони зробили своїми руками і своїми головами», - розповів він. Чи буде Держкомтелерадіо сприяти виходу ще й «Тиси-1» на російський ринок, поки невідомо.

Водночас Україна має зробити зустрічні кроки, вважає Анатолій Сальник, і змінити політику стосовно російських каналів, скасувавши списки адаптованих каналів. Нагадаємо, що з міжнародних версій російських загальнонаціональних каналів до Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується, входить лише «НТВ-Мир».

Як і слід було чекати, Росія зробила свою пропозицію не задарма. «Если мы на это идем, то, будучи честными партнерами, мы рассчитываем на то, что соразмерность и паритетность будут проявлять и другие государства, чьи каналы мы собираемся "повесить" у себя на спутнике. Иными словами, мы рассчитываем на то, что в этом случае они как минимум будут сохранять те возможности вещания, которые сегодня у них есть по нашим каналам», - заявив Дмитро Медведєв на нараді в Кремлі. Як додає «Газета.RU», він відзначив, що російські канали з великим задоволенням дивляться за кордоном, а якість телебачення «досить пристойна».

Медведєв констатував факт, з яким важко не погодитися: російські телеканали виграють в українських контентом. Тому для українських кабельників російські канали лишаються бажаними, такими, що їх охоче купує український же глядач. І доки наші мовники залишатимуться ринком повторного показу російських серіалів і програм, навряд чи вони зможуть завоювати лояльність 3 мільйонів українців РФ. Утім, не треба мати ілюзій: телевізійний «крок назустріч» російського президента є радше дипломатичною акцією, ніж практичним запрошенням українських мовників в російський ефір чи до тих же кабельних мереж. Гадаю, у відповідь українці теж мали б запросити російських мовників на супутник. Але ж ідеться не про це.