Моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 19 березня 2023 року

Моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 19 березня 2023 року

28 Березня 2023
3218

Моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 19 березня 2023 року

Ігор Куляс
для «Детектора медіа»
3218
Серйозні помилки й порушення стандартів в ефірних блоках СТБ / ICTV, «Ради», Суспільного та «1+1».
Моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 19 березня 2023 року
Моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 19 березня 2023 року

Цей моніторинг — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Резюме моніторингових звітів читайте тут. У рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону.

Повний опис усіх порушень 19 березня 2023 року — тут.

Блоки телеканалів «Інтер» і «Ми — Україна» виходили поза межами цієї доби.

Телеканали ICTV та СТБ (0:00–6:00)

Зміст ефіру

Якоїсь певної структури ефірний блок медіагрупи не мав, бо майже повністю складався з повторів. Почався блок з єдиного прямоефірного 20-хвилинного випуску новин. Далі двічі повторювали цей випуск і двічі підсумковий випуск новин попередньої доби, підводки й сюжети тижневика «Факти тижня». Були численні документальні фільми, частково теж повторно. Новини вів Андрій Ковальський, підсумковий випуск — Тетяна Висоцька, тижневик вела Оксана Соколова. 

З приводу повторів: мені здається бодай якось виправданим показувати повтор підсумкового випуску, але повторювати короткі випуски, чітко локалізовані в часі, не зовсім правильно.

В ефірному блоці медіагрупи були такі сюжети:

  • про бої у Бахмуті,
  • про обов’язкову евакуацію дітей та літніх людей з Куп’янської громади на Харківщині, 
  • про наслідки ворожих обстрілів Марганця, 
  • про реакції світових лідерів на ордер Міжнародного кримінального суду на арешт Путіна, 
  • про значення видачі МКС ордера на арешт Путіна, 
  • про повернення церковних споруд державі Московським патріархатом,
  • про росіян, які не можуть отримати українське громадянство, 
  • про російські ІПСО, 
  • про окупацію села Плоского на Київщині, 
  • про ризики ударів ворога по українських греблях,
  • про смерть Сталіна й історичні паралелі,
  • про переваги американських авіабомб з системою JDAM над російськими УПАБ.
  • про двох хлопців-сиріт із Маріуполя, яких вдалося повернути з окупованого Донецька,
  • про танкістів на Донеччині, 
  • про загиблого в Оленівці військового «Азову», колишнього зоозахисника.

Були прямі ввімкнення:

  • про події на фронті в Донеччині, 
  • про наслідки влучання ворожої ракети в Запоріжжі.

Гостем ефірного блоку був Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу, говорили про повернення Криму, про зміни настроїв українських партнерів щодо можливості військового звільнення Криму, про настрої кримчан, про подолання наслідків 9-річної окупації.

Крім того, в ефірі були:

  • документальний фільм Олександри Ченкової з серії «Герої» про 19-річну операторку-зв’язківицю ЗСУ Руслану Данілкіну, яка втратила ногу;
  • документальний фільм Ольги Читайло із серії «Герої» про жителя Чернігівщини, якого окупанти вбили за те, що інформував ЗСУ про позиції ворога;
  • документальний фільм Сергія Костежа із серії «Герої» про те, як чернігівські надзвичайники рятували людей після ворожих обстрілів Чернігова в березні 2022 року (повтор з ефіру 12 березня);
  • ьри пропагандистських фільми проєкту «Антизомбі» про російську пропаганду;
  • два пропагандистських фільми проєкту «Громадянська оборона» про втрати Росії через розв’язану війну і про окупацію Криму.

Порушення стандартів

Велика кількість порушень частково пояснюється тим, що одні й ті самі помилки були в ефірі по 2-3 рази в повторах новинних випусків.

Стандарт достовірності інформації

Було 72 порушення стандарту. 13 із них — інформація, взята без перевірки з інтернету. Зокрема, відео з анонімних телеграм-каналів, якими ілюстрували повідомлення й одне з прямих ввімкнень про обстріли різних населених пунктів. 

Узагальнених розмитих псевдопосилань було відносно небагато (з повторами 9). Узагальнено «посилалися» на Донецьку ОВА й командування Повітряних сил. Було також два більш розмитих псевдо: «наші захисники, які боронять цей напрямок, кажуть» і «сусіди кажуть». Тричі в ефірі повторювалося абстрактне псевдопосилання «за оперативними даними». У 14 випадках фактична інформація подавалася без будь-яких посилань.

Найбільше (33 рази з повторами) було узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивної думки. Посилалися на неназваних мовців в «Укргідроенерго», Мінкульті і в Запорізькій ОВА. Далі були доволі «звичні» узагальнення: «медики, які тут чергують, кажуть», «кажуть посадовці», «танкісти кажуть», «правозахисники переконані». Були різні еволюції анонімної «експертної думки»: «експерти кажуть», «експерти припускають», «за припущенням експертів», «експерти ж наголошують». Були анонімні «західні журналісти оцінили» і «журналісти сумніваються». Та найбільш узагальнене: «це історичне рішення — так в Україні та світі реагують»

Стандарт точності інформації

Разом із повторами було 23 порушення. Майже всі з них — невідповідності картинки й тексту в сюжетах і БЗ. Доволі традиційно невідомо звідки було відео, яким «перекривали» повідомлення про ворожі обстріли Краматорська, Костянтинівки, боїв за Бахмут тощо. У повідомленні про наслідки ворожої атаки дронами ведуча розповідала про знищення дронів на заході України й на Київщині, а продовжували показувати картинку з Дніпропетровщини, ще й з геотитром «Дніпропетровська обл». Різні повідомлення й сюжети про ордер на арешт Путіна від Міжнародного кримінального суду і про санкції проти Росії «перекривали» традиційно умовно-ілюстративним архівом: відео Кремля, Путін із Кадировим, Путін з Асадом (ці кадри жодним чином не стосувалися теми), якимись ймовірно нафтогазовими об’єктами тощо.

Пряме ввімкнення кореспондента з Донеччини «перекривали» відео, яке за змістом не відповідало словам журналіста за кадром. Зокрема, відео наслідків обстрілів Краматорська (ще й з позначенням телеграм-каналу «Типичный Краматорск») використовували і під час розповіді кореспондента про наслідки обстрілу Костянтинівки. Він говорив про вечірні події — показували денне відео тощо. 

Стандарт відокремлення фактів від думок

За рахунок повторів одних і тих же випусків новин загалом в ефірі було 289 порушень цього стандарту. 203 з них — суб’єктивні думки журналістів у новинах. Різноманітні емоційні оцінки: «місто-фортеця», «найгарячіший напрямок», «найпекельніша точка на мапі бойових дій», «на жаль» і «на щастя», «назавжди закарбувалися в пам’яті», «сенсаційна новина», «страшні ракетні обстріли», «дають гідну відсіч», «добряче «насипають» ворогу», «справжній рай», «вражають неймовірною красою», «без перебільшення історичне рішення» і багато подібного.

Інколи оцінки журналістів викликали питання. Наприклад, ведуча Тетяна Висоцька казала в повідомленні про нібито приїзд Путіна до Маріуполя: «Путін помітно кульгав», «Також були помітні дивні залисини на голові».  Але цього не було видно на показаному в БЗ відео. У сюжеті Костянтин Мельников казав: «Цьому бійцю пощастило, під ворожим вогнем він уцілів». Боєць отримав чотири осколкових поранення, от вже «пощастило» людині. 

У сюжеті Олександра Мужичука, як часто буває, коли йдеться про агресора, лексика була радше не новинною, а пропагандистською: «російські пропагандисти сповнені люті», «Мєдвєдєв опустився до рівня туалетного гумору» тощо. 

Зустрічалися певні журналістські висновки: «Від безсилля окупанти б’ють по будинках мирних жителів» (ведучий Андрій Ковальський). «У Гаазі перед судом має постати не лише Путін, а й усі воєнні злочинці, які власними руками вбивали українців і свідомо нищили міста та села» (ведуча Тетяна Висоцька). «Такі дії російських окупантів — чергові свідчення того, що Росія — країна-терористка. Те, що вона коїть на українських землях — це ніщо інше як геноцид» (в прямому ввімкненні Костянтина Мельникова).

Були і «корисні поради» в сюжеті Ксенії Павлишин: «Відтак аби протистояти російським ІПСО, слід насамперед довіряти лише офіційним джерелам. Особливо ретельно фільтрувати всю інформацію, яка надходить з анонімних джерел у соцмережах». Остання «порада» є вкрай актуальною і для самих журналістів телемарафону, які запросто цитують подібну інформацію в ефірі.

У підводках та сюжетах тижневика «Факти тижня» усе без змін: тексти переважно складаються з суб’єктивних думок ведучих й авторів сюжетів, які вперто не хочуть ці думки коректно авторизувати. Тож вони звучать у якості псевдоекспертних міркувань та «універсальних істин». Загалом в ефірному блоці були лише три сюжета, а порушень стандарту в них назбиралося аж 68. Кілька прикладів: «На фронті російський наступ буксує. Єдине, що можуть путінські генерали, — це вигадувати нові єзуїтські способи вдарити по мирних містах», «А насправді Путін хоче довести, що українці мають фобію, тобто психічний розлад, тобто вони нездорові, а росіяни прийшли їх лікувати, визволяти. Тобто на майданчику Радбезу ООН Росія намагалася виправдати не просто своє вторгнення в Україну, а геноцид українців» (ведуча Оксана Соколова). «Отже за дальністю дії УПАБ-1500В беззаперечно поступається версії JDAM-ER. Крім того, заявлені характеристики російської бомби забезпечуються за рахунок надзвичайного ризику для пілота», «У цьому контексті її суперниця УПАБ — це банально моноліт, для модернізації якого необхідно повністю переробляти систему, що робить її просто неконкурентною» (у сюжеті Артема Кулі). «Втім Росія може піти на куди більш радикальні кроки — підірвати Каховську греблю. Під водою опиняться величезні території. Піти на це Росію може змусити одна цілком конкретна причина», «Тож вкрай важливо, щоб міжнародні партнери превентивно відреагували і протидіяли Кремлю в контексті і цієї загрози. Важливо якнайшвидше повернути найбільші гідроспоруди під контроль України» (у сюжеті Олександра Мельникова).

В ефірному блоці медіагрупи були й безпідставні узагальнення: «люди вмить забувають про війну», «волонтерів обстріли не бентежать», «мешканці настільки нажахані, що відмовляються будь-що коментувати», «цей гуркіт нашим танкістам до вподоби», «той день приголомшив всю країну», «армійці чекають».

Нечіткі межі цитування були в сюжеті Костянтина Мельникова: «Медики, які тут чергують, кажуть: якщо поранення були б тяжчі, одразу ж відправили б чоловіка на евакуацію. Бо тут, під постійними обстрілами надавати допомогу вкрай важко. Хоча таких поранень на день чимало». Ще друге речення можна було сприйняти як продовження цитати неназваних «медиків», а вже третє — цілком може сприйматися як оцінка самого журналіста. Не виключено, що так воно й було. 

Стандарт доступності подачі інформації

Було 8 порушень. Друга половина інфографіки ворожих втрат продовжує стрімголов випереджати слова ведучих за кадром та ускладнювати глядачам сприйняття інформації (це завжди так, коли на екрані одні складні числа, а за кадром кажуть про інші). 

У сюжеті Олександра Мужичука була ось така мапа. За кадром журналіст називав вибірковий перелік країн. Мапа була на екрані 13 секунд. Я дуже сумніваюся, що глядач за цей час (і без якісного пояснення за кадром) встиг, по-перше, прочитати «легенду». Тим більше, що вона написана занадто дрібним шрифтом. А по-друге, зробити хоч якісь висновки з мапи. Не кажучи вже про те, що для пересічного глядача не зрозуміло без пояснень, чим, наприклад, «підписали» відрізняється від «ратифікували».

Був ось такий титр у сюжеті Ксенії Павлишин: «Артем Старосєк, експерт з дезінформації, СЕО OSINT-агенції Molfar». Друга частина титру — непідйомна для розуміння пересічним глядачем. 

У сюжеті Артем Куля озвучував ось таку «експертну» думку: «Західний аналог, на відміну від УПАБ, це не цільна конструкція, а так би мовити бомба-конструктор. Система JDAM сама по собі — це пакет наведення та хвостові килі, які можна поєднувати як з 500-фунтовими бомбами МК-82, в тому числі з проникаючими версіями, 1000-фунтовими МК-83 та 2000-фунтовими МК-84 та багатьма іншими». Глядач мав якось усе це сприйняти навіть не в написаному тексті, а на слух.

Інші зауваження

Під час обох нічних повторів підсумкового випуску не було титру «повтор». Це неприйнятно, серед іншого тому, що у випуску були прямі ввімкнення з титром «пряме включення». Нічний глядач марафону цілком міг вважати, що включення відбувається прямо зараз, а не напередодні о 20-й. Крім того, коли ведуча називала маркери часу, вона могла вводити глядача в оману. Наприклад «11 із 16 іранських дронів були збиті в небі над Україною цієї ночі». Або ж «цієї ночі росіяни завдали ракетного удару по Запоріжжю». Насправді йшлося про попередню добу. 

За моїми спостереженнями, подекуди журналістам «Фактів тижня» стає явно замало неавторизованих емоцій у текстах і вони хочуть додати до сюжетів ще якесь шоу. Цього разу в сюжеті про смерть Сталіна все починалося з постановочних кадрів: «вмираючий Сталін» лежить у кабінеті на підлозі, до нього підбігають «охоронці», аж раптом один із цих «охоронців» виявляється… журналістом Олександром Мельниковим, який тут-таки біля умовного «вмираючого Сталіна» робить стендап. По-моєму, це вже геть не інформаційна журналістика, а якесь художнє кіно.

Елементи політичного піару

Було БЗ про те, що «санкції щодо Росії працюють, але є можливості для їх посилення, такий підсумок досліджень міжнародної експертної групи Єрмака-Макфола спільно з фахівцями Київської школи економіки». І згодом: «Та все ж Росія поки має достатній ресурс для продовження війни, наголосив керівник Офісу президента України. Саме тому контроль за дотриманням уже наявних санкцій і рішуча протидія їх обходу — пріоритетні напрями роботи міжнародної робочої групи, підсумував Андрій Єрмак». Ці речі раніше не говорив лише лінивий, вони не є бодай якоюсь новиною. Єдине, що було віддалено схожим на новину: «Цього року доходи країни-агресора від торгівлі нафтою та газом впадуть приблизно на 50%». Найімовірніше, це був прогноз Київської школи економіки, але в сюжеті розповіли, що група працює (тобто просто процес), що Єрмак «наголосив», Єрмак «підсумував», і зайвий раз показали Єрмака на відео. Разом із повторами випуску новин ця «джинса» була в ефірі тричі.

Резюме

До новинної складової ефірного блоку медіагрупи можна було віднести 3 репортажних сюжета і 2 прямих ввімкнення (щоправда, враховуючи повтори). Гостем блоку (теж у повторі) був лише один ньюзмейкер. Натомість було чимало якісних сюжетів. Зокрема репортажі: Костянтина Мельникова про бої у Бахмуті (оператори Дмитро Матвієнко і Юрій Остапчук) Тетяни Доцяк про проведення обов’язкової евакуації дітей та літніх людей з Куп’янської громади на Харківщині (оператор Ігор Тамбієв) і Софії Богуцької про наслідки ворожих обстрілів Марганця (оператор Ярослав Шейко). Також реконструкція Аліни Матвійчук про окупацію села Плоского на Київщині (оператора не названо) і нарис Поліни Спасенко про загиблого в Оленівці військового «Азову», колишнього зоозахисника (оператор Максиміліан Ільченко).

За рахунок повторів одних і тих же випусків новин, у блоці по 2-3 рази повторювалися і всі порушення стандартів, які там були. Відтак загалом набралося 392 порушення стандартів. 289 разів порушували стандарт відокремлення фактів від думок, дві третини випадків становили суб’єктивні міркування журналістів у новинах, решту — не авторизовані думки журналістів у тижневику і безпідставні узагальнення. Стандарт достовірності порушували 72 рази, найбільше було узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивних думок. Стандарт точності порушували 23 рази, стандарт доступності інформації — 8 разів, інші стандарти не порушували.

Був один прояв політичного піару — повідомлення без реальної новини про роботу робочої групи Єрмака-Макфола, де головним «героєм» повідомлення виступав керівник Офісу президента Андрій Єрмак. Це повідомлення було в ефірі тричі.

Російських наративів та токсичних медійних персонажів у ефірному блоці медіагрупи традиційно не було.

Телеканал «Рада» (6:00–12:00)

Зміст ефіру

Структура ефірного блоку телеканалу зазнала деяких змін. До звичної інформаційної сітки (10-хвилинні новини на початку кожної години й гостьові студії) додали ще короткі 2-3-хвилинні випуски новин посередині годинних блоків (умовно на тридцятій хвилині). Разом із безсистемними «новинами коротко» (по одному-два випуски щогодини), які начитують гостьові ведучі, і враховуючи, що редакція й раніше не здатна була якісно заповнювати репортажами новинну лінійку, вийшло надзвичайне перенавантаження ефіру безкінечними повторами одних і тих самих повідомлень. 

Всі формальні випуски новин вела цього дня Олена Морозова, гостьові студії вели Ганна Гомонай з Вадимом Колодійчуком, згодом — Ольга Нємцева з Максимом Зборовським.

В ефірному блоці каналу були такі сюжети:

  • про фотовиставку студентських робіт про рік війни,
  • про повернення до нормального життя села Мирне на Миколаївщині,
  • про загиблого воїна Анатолія Лауса,
  • про поліціянтку з Маріуполя, яка чекає свого чоловіка з полону.

Були прямі ввімкнення:

  • про наслідки влучання ворожої ракети в житловий масив у Запоріжжі,
  • про згортання «пунктів незламності» у Чернівцях,
  • про забіг на острові Труханів у Києві,
  • про реакцію нідерландських медіа на видачу Міжнародним кримінальним судом ордера на арешт Путіна,
  • про замінований Харківський екопарк,
  • про акцію з паперовими літачками,
  • про плани проведення спортивних заходів у Полтавській області,
  • про благодійну колекцію одягу з картинами Марії Примаченко.

Гостями ефірного блоку були:

  • Володимир Арешонков, член Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності, про імовірність затримання Путіна за ордером МКС, про значення ордера МКС як сигналу для всіх країн світу, про перекваліфікацію звинувачень на статтю про геноцид;
  • Марина Бардіна, заступниця голови Комітету ВР з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва, про ймовірності застосування ордера про арешт проти Путіна, про створення міжнародного трибуналу для керівництва РФ;
  • Олександр Мережко, голова Комітету ВР з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва, про юридичні та політичні наслідки ордера МКС на арешт Путіна, про створення спеціального міжнародного трибуналу, про імовірних двійників Путіна, про візит Сі Цзіньпіна до Москви;
  • Михайло Цимбалюк, перший заступник голови Комітету ВР з питань соцполітики й захисту прав ветеранів, про законопроєкти щодо підвищення мінімальної зарплати й пенсії;
  • Таміла Ташева, постійна представниця президента в АР Крим, про поїздку української делегації до Індонезії та Малайзії, про репресії окупантів проти кримчан, про приїзд Путіна до Криму, про стратегію реінтеграції Криму після звільнення;
  • Тарас Савченко, в.о. голови Сумської ОВА, про обстріли ворогом прикордонних громад Сумської області, про евакуацію мешканців прикордонних громад, про ремонт доріг в області;
  • Сергій Братчук, речник Одеської ОВА, про ситуацію на Одещині і в Чорному морі, про ситуацію з електрикою в регіоні, про дію «зернового коридору»;
  • Микола Коваль, пресофіцер бригади «Червона калина», про набір людей до бригади «Гвардії наступу», про завдання бригад «Гвардії наступу», про жінок, які йдуть у «Гвардію»;
  • Наталія Гуменюк, речниця Сил оборони «Південь», про ситуацію з ракетоносіями в Чорному морі, про ракетні удари по Херсонщині, про дії окупантів у Криму;
  • Олексій Дмитрашківський, речник Сил оборони Таврійського напрямку, про бої під Авдіївкою та Мар’їнкою, про посилення ворога резервами;
  • Іван Ус, експерт з міжнародної економіки, про продовження «зернової угоди», про прогноз впливу цієї домовленості на світові ціни на зернові;
  • Олег Гавриш, головний консультант кабінету керівника Офісу президента, про ордер МКС на арешт Путіна, про практичні наслідки цього ордеру для Путіна і для Росії загалом, про створення міжнародного трибуналу;
  • Богдан Ференс, експерт з міжнародних питань, про майбутній візит Сі Цзіньпіна до РФ і відносини Китаю з Росією, про видачу МКС ордера на арешт Путіна;
  • Вадим Денисенко, директор Інституту майбутнього, про виселення Московського патріархату з Лаври, про процес переходу священників з МП до ПЦУ, про ордер на арешт Путіна і його можливі наслідки;
  • Олексій Буряченко, кандидат політичних наук, про сенс поїздки Путіна в Крим і Маріуполь, про значення ордера на арешт Путіна;
  • Олена Вострова, «політичний психолог», про ордер МКС на арешт Путіна, про реакцію Пєскова, про реакцію російської пропаганди на рішення МКС;
  • Георгій Біркадзе, експерт з економічних і політичних питань, про значення видачі МКС ордера на арешт Путіна, про продовження дії «зернової угоди»;
  • Петро Недзельський, воєнний експерт, про ситуацію в Бахмуті, про ймовірний розвиток ситуації на фронті;
  • Руслан Андрійко, боєць 49 окремого стрілецького батальйону «Карпатська Січ», про бої на Луганщині, про концентрацію ворога на Лиманському напрямку та в районі Кремінної;
  • Сергій Забогонський, актор Маріупольського драмтеатру, про ворожий авіаудар по Драмтеатру в березні 2022 року, про те, як вибиралися з міста на вільну територію;
  • Михайло Лундін і Павло Крахмальов, учасники гурту «Брати Гадюкіни», про новий альбом гурту, про вплив війни на творчість гурту, про волонтерство, про концерти для бійців на фронті й для українців за кордоном.

Крім того, в ефірі були:

  • відеозвернення президента Володимира Зеленського;
  • бюлетень «Парламентський тиждень».

Порушення стандартів

Стандарт достовірності інформації

Цей стандарт журналісти каналу порушували 78 разів. У 24 випадках (з урахуванням численних повторів) — це була інформація, взята без перевірки з інтернету. Посилання на сторінки політиків чи установ у твіттері, фейсбуці, інстаграмі без додаткової перевірки. Посилання такого типу: «в мережі з’явилися фото», «відео опублікували на офіційній сторінці у твітері». У двох повідомленнях, які також неодноразово повторювали в ефірі, відео брали з телеграм-каналу та ютьюбу.

У 44 випадках журналісти робили узагальнені розмиті псевдопосилання. 19 із них — узагальнені «посилання» на Генштаб ЗСУ. Ще розмито «посилалися» на Військово-морські сили, Донецьку й Полтавську ОВА, прокуратуру Донеччини й неназване управління молоді та спорту. Крім того, були «посилання»: «у Кремлі стверджують», «багато медіа повідомляли», «запевняють російські ЗМІ», «британське телебачення говорить» і «за даними слідства». Було й ось таке фантастичне «посилання»: «Про це пише японське видання, посилаючись на власні урядові джерела». Яке саме японське видання? На які джерела? В уряді якої країни? 

Було три повністю абстрактних псевдопосилання: «за попередньою інформацією», «я чув» і «як вже зазначалося». У чотирьох випадках посилань не було взагалі. Узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивної думки цього разу було небагато — лише три: «на думку США», «попереджають лікарі» і «за інформацією Генштабу, нам вкрай потрібні літаки F-16».

Стандарт точності інформації

Із 40 порушень стандарту 21 стосувалося невідповідності картинки й тексту в сюжетах і БЗ. Було чимало повідомлень про ворожі обстріли різних населених пунктів, які «перекривали» фото якогось одного, невідомо якого саме. Наприклад, так було з повідомленням про ворожі обстріли Куп’янська, Вовчанська, Дворічної, Ветеринарної та Граниківки. А от повідомлення про ворожі обстріли Краматорська, Костянтинівки, Авдіївки, Бахмута, Красногорівки, Курахівки та Гострого (тобто 7 населених пунктів) «перекривали» одним-єдиним фото Нью-Йорка з допису Єрмака у твітері.

Повідомлення про висновки британської розвідки щодо призначення окупантами Мелітополя «столицею» Запорізької області «перекривали» архівним відео розбомбленого міста. Згодом цим же самим відео «перекривали» повідомлення про спроби окупантів захопити Авдіївку.

Повідомлення про продовження «зернової угоди» «перекривали» відео, на якому колоситься пшениця на полі. Титра «архів» не поставити, хоча на дворі наче не той сезон для пшениці. Загалом ці кілька планів (пшениця на полі, пшениця на елеваторі, вантажівки біля елеватора) змонтували ще минулого року й показують щоразу, коли мова заходить про «зернову угоду». 

Повідомлення про те, що Путін побував в окупованих Криму й Маріуполі, не знайшли «перекрити» нічим кращим, ніж красивими краєвидами кримських гір і бухт. Причому літніми. Коли говорили про очільника ПЦУ Епіфанія, показували фото якихось ченців Московського патріархату. 

У повідомленні про реакції світових лідерів на ордер МКС була класична історія, коли за кадром ідеться про одних персонажів, а на відео показують геть інших. Казали про Борреля — показували Байдена, казали про Шольца і прем’єра Японії — показували Борреля. 

І ще от наче дрібничка, але наскільки ж неохайно все робить редакція «Ради». У повідомленні про перехід на літній час ведуча казала: «О третій годині ночі необхідно буде перевести стрілку на годину вперед». На інфографіці був годинничок, який переводили на годину вперед з першої години ночі.

У трьох випадках геть невдало «ілюстрували» прямі ввімкнення. Ще гіршою була справа з «ілюструванням» розмов із гостями. Уже згаданим вище «пшеничним монтажем» «ілюстрували» розмову з експертом Іваном Усом. А потім ще раз — із експертом Георгієм Біркадзе.

Були і суто фактичні неточності. Коментуючи мапу з позиціями країн щодо Римського статуту, ведучий Вадим Колодійчук казав: «Країни, які не підписували статут, позначені червоним. До них належать серед інших США, Китай та Іран». Сполучені Штати належать до іншої категорії — тих, хто підписав Статут, але потім відкликав підпис. І відповідно позначені на карті «Ради» помаранчевим. Але це не завадило повторити цю ж саму помилку ведучій Ганні Гомонай. А потім двічі — ведучій Ользі Нємцевій. Чотири (!) рази ніхто в редакції не помітив, що в ефір іде груба та очевидна фактична помилка. Ведучі, коментуючи мапу, щоразу не звертали уваги, що їхній текст суперечить картинці.

Стандарт відокремлення фактів від думок

Порушень цього стандарту було найбільше — 87. 68 із них були суб’єктивними думками журналістів у новинах. Це й суто емоційні епітети та визначення: «російські варвари», «російських нелюдів», «на щастя», «на жаль», «бідкається», «страшної трагедії», «з честю виконали цю важливу місію», «на фронті гаряче», «звучить як злий жарт або іронія», «геніальній українській поетесі» тощо. Недоречне в новинах використання слів  урочистого стилю: «Стефанчук наголосив... Він також зазначив... і закликав» (це все в одному реченні в «Парламентському тижні»). Або ж цитата з «коротких новин» ведучої Ольги Нємцевої: «Окупанти проголосили Мелітополь столицею Запорізької області». «Проголосили» — це урочистий стиль, чи не забагато честі нікчемній дії злодіїв? Ведуча Олена Морозова робила «експертний» висновок: «Міністр не вказала назву бронемашини, але, судячи з відео, це «Бергепанцер-3» німецько-нідерландського виробництва». Або в тому ж таки «Парламентському тижні»: «Реформа з децентралізації влади має враховувати специфіку деокупованих територій». Артем Деркачов у прямому ввімкненні закликав: «Якщо ви дуже полюбляєте спорт, прошу доєднуватися, тому що Україна — це здорова нація» 

Гостьові ведучі Максим Зборовський й Ольга Нємцева у 12 випадках не авторизували власних суджень, наприклад: «Враховуючи те, що от власне і ордер на арешт Путіна, і рішення Міжнародного кримінального суду воно спрямоване на зміну політичної верхівки в самій Російській Федерації». «Тому що ми ж розуміємо, головний посил використання оцих «вагнерівців», зеків — це спробувати виснажити наші сили, але, як бачимо, не вдається» (Зборовський). «Але ж Україна з Росією не розмовляє, ми повністю перекладаємо свій інтерес на плечі ООН і на плечі Туреччини». «Хоча це дивна країна і навіть якщо всі 123 цивілізовані демократичні держави думають, що він маньяк і злочинець, викрадач дітей, а в Росії можуть думати, що він д’Артаньян». «Війна Росії проти України триває вже 9 років. Вона значно вплинула на вітчизняну творчість. Кількість патріотичного контенту, який підіймає бойовий дух, постійно збільшується і багато пісень не втрачають своєї актуальності і через роки» (Нємцева).

Було також 7 безпідставних узагальнень: «українці оперативно відреагували», «ми знаємо і глядачі наші знають», «у профільному Комітеті таку ініціативу підтримують, втім наполягають на ретельному опрацюванні», «ця тема знайшла підтримку і серед депутатського корпусу», «народні обранці вважають», «політики переконані», «ті люди, які залишилися, були дійсно перелякані цим випадком».

Стандарт повноти інформації

Усі 8 порушень стандарту повноти були пов’язані з неповним представленням гостей. Ведучі не пояснювали компетентність спікерів, зокрема не досить було представляти Івана Уса лише як «експерта з міжнародної економіки», Богдана Ференса як «експерта з міжнародних питань», Петра Недзельського як «військового (в сенсі воєнного) експерта».

Не досить було представляти Георгія Біркадзе лише як «експерта з політичних та економічних питань». Хоча, звісно, пояснити експертний бекграунд пана Біркадзе дійсно непросто. В ефірах «Ради» він коментує взагалі будь-які питання.

Представляли Олену Вострову як «політичного психолога». По-перше, це взагалі не пояснення компетенції гості. По-друге, ведучі обговорювали з нею ніяку не психологію, а юридичні наслідки ордера на арешт Путіна й реакцію російської пропаганди. Загалом, якщо у студії з’являється гість екзотичної спеціальності, варто пояснити глядачам, про що йдеться.

Олександра Мережка в титрі підписали просто як народного депутата України, що ніяк не пояснювало його компетентність у питанні ордеру МКС на арешт Путіна. Слід було титрувати його як голову Комітету ВР з питань зовнішньої політики. Так само просто народним депутатом титрували й Михайла Цимбалюка, хоча його компетентність у питанні підвищення мінімальної зарплати і пенсії пояснюється тим, що він є першим заступником голови Комітету ВР з питань соцполітики.

У сюжеті Інни Гуріненко не було титровано синхрон жінки (ймовірно організаторки виставки).

Стандарт доступності подачі інформації

Цей стандарт порушували тричі. Ведучий Максим Зборовський казав: «Вони витрачають багато грошей на той же косплей». Я сумніваюся, що вся аудиторія розуміє значення цього слова. Вікторія Прокопчук у прямому ввімкненні й ведучі в студії говорили про «фандрейзинговий проєкт». Теж сумніваюся, що вся аудиторія розуміє, що це значить. І чи не простіше казати «збір коштів»? 

Інші зауваження

Незбагненною є логіка ефірів «Ради». Є щогодинні випуски, є хаотичні «новини коротко», з’явилися короткі випуски новин на 30-й хвилині кожної години, ведучі гостьової студії час від часу роблять ще якісь інформаційні повідомлення (які переважно повторюють озвучене в інших рубриках новин). Крім того, «новини коротко» виникають щоразу в іншій частині ефірної години. Наприклад, о 7:10 закінчується штатний випуск новин, а вже о 7:14 починається випуск «новин коротко», де гостьові ведучі майже дослівно повторюють щойно сказане. 

В ефірі «Ради» є таке явище як «Парламентський тиждень». Це такий собі низькоякісний бюлетень нібито про роботу парламенту. Який принагідно використовується для політичного піару окремих персонажів, переважно керівників Верховної ради. За формою «Парламентський тиждень» — це добірка повідомлень із синхронами, текст яких «перекривають» або занудними «паркетними» планами з сесії чи засідань комітетів, або ж абиякими архівними картинками. Крім політичного піару, у цієї рубрики є ще одна серйозна вада. Анонімний автор цього «тижня» начитує за кадром текст, переповнений оцінками й висновками. Кому потрібні оцінки аноніма?

Як і раніше, анонси на початках гостьових блоків продовжують бути суто декоративним елементом. Не все, що в них обіцяють, потім обговорюється в найближчу годину (наприклад, ексклюзивне інтерв’ю марно обіцяли чотири рази). Або ж анонси настільки загальні, що глядачу все одно невідомо, чого очікувати в найближчу годину, попри заклик «не пропустіть!»

На «Раді» журналісти час від часу, замість того, щоб бути, як це належить, спостерігачами за подіями, починають самі брати в них участь. Цього разу у прямому ввімкненні Вікторія Прокопчук брала участь у «флешмобі»: робила, фотографувала і запускала літачок. 

Був ще такий момент. До розмови запросили актора Маріупольського драмтеатру Сергія Забогонського, розбурхали тяжкими спогадами, а зрештою — так і не дали розповісти до кінця його історію. Натомість гостя перебили хайповим запитанням («що би ви сказали Путіну в Маріуполі»), далі знову перебили й похапцем попрощалися. Суто по-людськи це виглядало, як на мене, дуже недобре. Суто професійно — геть зіпсували цікаве інтерв’ю, яке перед тим аж п’ять разів анонсували.

Цього дня в ефірі каналу була надзвичайна кількість ефірних лаж. То музику запустять не до ладу, то ведучі скажуть щось позаефірне, то заставка перебиває слова ведучих тощо. А ще ефір каналу постійно й не в тему «розривають» програмні перебивки. 

Зайвою є музика в інформаційних сюжетах, а тим більше під час синхронів у цих сюжетах.

Як і раніше, геотитри «Ради», титри джерела відео, титри «наживо» й «архів» розміщені на екрані так, що частково або й повністю ховаються під логотипами інших каналів, якщо глядачі дивляться телемарафон на них. 

Як і раніше, попри мізерну кількість репортажів у новинах (цієї доби на 6-годинний блок припали аж один репортаж і один спецрепортаж), редакція продовжує продукувати безкінечні нариси або огляди у формі прямих ввімкнень. Цього разу «чистих» репортажних прямих ввімкнень було лише 3, ще 5 були вже згаданими нарисами та оглядами.

І знову повна біда з фемінітивами: «Повідомила міністр оборони Канади Аніта Ананд», «міністр не вказала», «віце-прем’єр міністра, міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірини Верещук». «Наголосила міністр оборони Канади Аніта Ананд» (ведучий Вадим Колодійчук). «Альона Шкрум, народний депутат України», «Леся Василенко, народний депутат України» (титри у «Парламентському тижні»). «Наголосила заступник міністра оборони Ганна Маляр», «заступник міністра закликала повідомляти» (ведуча Ганна Гомонай). «вона майор поліції» (у сюжеті Лілії Кочерги). «Олена Вострова, політичний психолог» (ведучий Максим Зборовський і в титрі). «Вікторія Прокопчук, журналіст» (титр). «Дар’я Маркова, організатор флешмобу» (титр у прямому ввімкненні Вікторії Прокопчук). «Лауреат Шевченківської премії Ліна Костенко» (ведуча Ольга Нємцева). «Журналіст «Укрінформу» Ірина Драбок» (ведучий Максим Зборовський і ведуча Ольга Нємцева). «Ірина Драбок, власний кореспондент «Укрінформу» в Нідерландах» (титр).

Елементи політичного піару

У «Парламентському тижні» було таке повідомлення: «Цього тижня спікер українського парламенту Руслан Стефанчук взяв участь у церемонії нагородження працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій». Це — основна новина, на думку анонімних авторів.

Там же — Стефанчук зустрівся з прем’єр-міністром Латвії, подякував за допомогу Україні і «закликав не зменшувати темп санкційної політики»

Там же: «Другий парламентський саміт міжнародної «Кримської платформи», що пройде у Празі, має наблизити Україну до звільнення окупованих територій та Криму. Таку впевненість висловив голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук».

І знову: «Спікер українського парламенту провів важливу зустріч з надзвичайним та повноважним послом Китайської Народної Республіки в Україні Фань Син Жуном. Руслан Стефанчук наголосив, що Україна зацікавлена в якнайшвидшому завершенні війни Росії проти нашої держави і Китай міг би переконати Москву припинити агресію і негайно вивести свої війська. Він також зазначив... і закликав...»

Також у «Парламентському тижні» розповіли: «Таку стратегію Офісу президента взялася втілити в життя українська делегація на чолі з першим заступником голови Верховної Ради Олександром Корнієнком. «146 асамблея Міжпарламентського союзу відкрила для України нову сторінку відносин з багатьма країнами «глобального Півдня» та розширила дипломатичну територію співпраці». Корнієнко, зрозуміло, «закликав», і з’явився у синхроні.

У цій же програмі був синхрон народної депутатки Олени Шкрум, під час якого в титрі згадували її фракційну приналежність до «Батьківщини». Так само в титрі на синхроні народної депутатки Лесі Василенко вказували її приналежність до фракції «Голос». Хоча в цьому «Парламентському тижні» в усіх синхронах депутатів зазначали фракції, у цьому повідомленні цього було недостатньо. Адже компетенція обох депутаток у конкретній темі полягала в тому, що вони входили до складу української парламентської делегації на асамблеї Міжпарламентського союзу.

Канал «Рада» знову поновив традицію нарізати відеозвернення президента Зеленського на дрібні шматочки та неодноразово подавати кожен із них як окрему новину: у випусках новин, гостьових студіях, навіть в анонсах на початку гостьових студій (синхрони в анонсах майже на 20 секунд — це, як мінімум, неформатно). Одного разу у випуску новин подали шматочок відеозвернення і відразу ж почали гостьову студію з повтору цього самого шматочка. Я не оцінюю їх окремо як прояви політпіару, оскільки Володимир Зеленський, як президент і верховний головнокомандувач, безумовно є чільним ньюзмейкером. Але при повному перегляді ефірного блоку «Ради» пана Зеленського якось непропорційно багато. Чомусь в ефірах інших каналів його менше, хоча відеозвернення «одне на всіх».

Наративи роспропаганди і токсичні медіаперсонажі

Наративів російської пропаганди не було. Ефіри вів токсичний ведучий каналу Максим Зборовський. Максима Зборовського закликали відсторонили від участі марафоні, адже раніше він працював на каналі ZIK Віктора Медведчука та, наприклад, брав участь у марафоні «Тхне Соросом».

Резюме

Новинна складова ефірного блоку каналу традиційно була слабкою: два репортажних сюжета і три репортажних прямих ввімкнення (решта ввімкнень були нерепортажними). Частково це компенсувалося 6 гостями-ньюзмейкерами. 

В ефірному блоці телеканалу було 216 порушень стандартів. Найбільше (87) було порушень стандарту відокремлення фактів від думок, більшість з них (68) припадала на новини. Стандарт достовірності порушували 78 разів, більше половини з них були розмитими псевдопосиланнями на джерела фактичної інформації, ще третина — інформація і відео, взяті без перевірки з соцмереж. Стандарт точності порушували 40 разів: некоректною була робота з картинкою як в коротких формах новин, так і в «ілюструванні» прямих ввімкнень і розмов з гостями. Усі 8 порушень стандарту повноти інформації були недостатнім представленням компетенції гостей. Ще було 3 порушення стандарту доступності подачі інформації, інші стандарти не порушували.

В ефірному блоці каналу було загалом 7 проявів політичного піару, всі вони вийшли в бюлетені «Парламентський тиждень». 5 були традиційними «паркетами» про зустрічі і заяви перших осіб парламенту — спікера Руслана Стефанчука і його першого заступника Олександра Корнієнка, ще у двох випадках невиправдано згадували фракційну приналежність депутаток до «Батьківщини» і «Голосу».

Російських наративів у ефірному блоці каналу цієї доби не було, ефір вели двоє токсичних ведучих Ольга Нємцева і Максим Зборовський.

Суспільне (12:00–18:00) 

Зміст ефіру

Структура ефірного блоку каналу істотно змінилася. Формальні випуски новин тепер були на початках чотирьох ефірних годин (о 12-й і 15-й були півгодинні випуски, о 14-й і 17-й — 10-хвилинні), а в ті години, коли не було формальних випусків новин (тобто о 13-й і 16-й) — були «короткі новини» від ведучих гостьових студій (теж по 10 хвилин). Тобто, з точки зору функціоналу інформаційного каналу, все було добре, адже глядач, який шукає новини на початках ефірних годин, їх отримує (щодо якості новин — окрема розмова й вона буде далі). Весь інший ефірний час займали гостьові студії. Новини вів Дмитро Грінченко, гостьові студії — спочатку Андрій Діхтяренко, згодом — Євген Агарков.

В ефірному блоці каналу були такі сюжети:

  • про евакуацію цивільних з прифронтової Авдіївки, 
  • про посівну в Кропивницькому районі,
  • про те, як фермери Високопілля на Херсонщині власноруч розміновують поля, щоб почати посівну,
  • про створення мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів,
  • про працевлаштування українських біженців у західних країнах,
  • бекграунд про «зернову угоду»,
  • про тяжкопораненого командира ЗРК Сергія Шумея,
  • про те, як в навчальному центрі на Запоріжжі військові назвали бліндажі назвами станцій столичного метро,
  • про роботу комунальників у Черкасах,
  • про участь українських дітей з Херсону в шоу «Румунія має талант»,
  • про 2,5-річного хлопчика-волонтера зі Львівщини,
  • про жительку Київщини, яка в березні 2022-го в окупації рятувала пораненого чоловіка,
  • про загиблу харківську математикиню й волонтерку Юлію Здановську,
  • про життя переселенців на Одещині та Львівщині,
  • про родину переселенців з Бахмута, які на Сумщині допомагають ЗСУ.

Були прямі ввімкнення:

  • про ситуацію у прифронтових населених пунктах Запоріжжя,
  • про ситуацію на Донеччині,
  • про ціни на овочі в Полтаві, 
  • про ціни на овочі в Луцьку, 
  • про ціни на овочі в Києві, 
  • про те, як кияни ставляться до скорочення комендантської години.

Гостями ефірного блоку були:

  • Іван Федоров, міський голова Мелітополя, про поточну ситуацію в окупованому місті, про ліквідацію колаборантів й окупантів партизанами, про продовження примусової паспортизації окупантами, про обладнання бомбосховищ ворогом;
  • Андрій Білоусов, міський голова Кам’янського на Дніпропетровщині, про плани закінчення опалювального сезону;
  • Сергій Сухомлин, міський голова Житомира, про плани закінчення опалювального сезону;
  • Сергій Крук, голова Державної служби з надзвичайних ситуацій, про роботу рятувальників в умовах війни, про співпрацю рятувальників з волонтерами, про допомогу західних партнерів, про свідомі обстріли ворогом рятувальників і їхніх підрозділів, про катастрофу гелікоптера в Броварах, про роботу рятувальників біля лінії фронту, про роль пса Патрона в інформуванні дітей про мінні небезепки (записане інтерв’ю Олени Ремовської);
  • Ірина Верещук, віцепрем’єр-міністерка, міністерка з питань реінтеграції, про примусову евакуації дітей з зони активних бойових дій, про забезпечення й інтеграцію вимушених переселенців на нових місцях проживання, про працевлаштування переселенців, про перевірки ВПО на відповідність статусу для отримання держдопомоги (записане інтерв’ю Ігоря Шавра);
  • Микола Сольський, міністр аграрної політики та продовольства, про продовження «зернової угоди», про спроби Росії маніпулювати продовженням угоди, про перспективи для українських аграріїв, про перспективи включення Миколаївського порту до «зернової угоди», про питання збільшення кількості інспекцій на Босфорі;
  • Сергій Череватий, речник Східного угруповання ЗСУ, про ситуацію на різних ділянках східного фронту, про оцінку слів Пригожина про втрату ворожими військами ініціативи;
  • Олексій Дмитрашківський, речник Сил оборони Таврійського напрямку, про ситуацію на фронті в Запоріжжі й під Авдіївкою, про втрати ворожого війська, про можливі плани ворога;
  • Олег Зелінський, начальник пресслужби 63-ї окремої механізованої бригади, про морально-психологічний стан бійців, про відновлення бригади по ротації, про конкретні історії боїв за Бахмут;
  • Наталія Гуменюк, речниця Сил оборони Півдня, про ситуацію в Чорному морі, про пошуки росіянами уламків американського дрона, про наявність ракетоносіїв у Чорному морі;
  • Андрій Веселовський, дипломат, радник директора Національного інституту стратегічних досліджень, про пошук МЗС кандидатів на посади послів, про експансію української дипломатії в африканські країни;
  • Олександр Гапон, голова організації «Українська аграрна асамблея», про причини високих цін на овочі, про прогноз щодо врожаю овочів та цін на них, про державну допомогу фермерам;
  • Ігор Рейтерович, кандидат політичних наук, керівник політико-правових програм Українського центру суспільного розвитку, про майбутній візит Сі Цзіньпіна до Росії, про подальшу політику Китаю щодо підтримки РФ, про зміну трьох міністрів в українському уряді, про зміни освітньої системи України, про пошук МЗС кандидатів на посади послів;
  • Андрій Саук, проєктний менеджер Офісу підтримки реформ Мінрегіону, про переорієнтацію вітчизняного енергоспоживання на ощадливі режими, про плани реформування систем виробництва електрики та систем опалення;
  • Сергій Фурса, інвестиційний банкір, про перегляд бюджету зі спрямуванням додаткових 500 млрд гривень на оборону, про можливий вплив такого збільшення на економіку країни, про ризик майбутньої емісії гривні, про ліквідність банкової системи;
  • Катерина Рашевська, юристка організації «Регіональний центр прав людини», членкиня Квебекської спільноти міжнародного права, про правове значення й наслідки ордера МКС на арешт Путіна, про можливість доповнення ордера іншими звинуваченнями, про ймовірність арешту Путіна, про можливий вплив ордеру МКС на внутрішню політичну ситуацію в РФ;
  • Іван Ступак, консультант Комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони і розвідки, співробітник СБУ (2004–2015), про ситуацію між російськими військовими і Пригожиним, про можливий контрнаступ ЗСУ, про спроможності ворога, про мобілізацію в РФ;
  • Олег Саакян, політолог, співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості, про майбутній візит Сі Цзіньпіна до Росії, про політику України й західних партнерів щодо Китаю, про допомогу Китаю Росії в обході санкцій, про кадрові зміни в українському уряді, про пошук МЗС нових послів;
  • Вікторія Феофілова, керівниця організації «Горизонт змін», про інтеграцію переселенців на нових місцях проживання;
  • Неллі Стельмах, експертка проєкту реформ оборонних закупівель, заступницею Департаменту держзакупівель МО в 2014–2015 роках, про розслідування «Радіо Свобода» щодо нових контрактів МО на закупівлю харчів для армії;
  • Вадим Денисенко, виконавчий директор Українського інституту майбутнього, про поїздку Путіна до Криму й Маріуполя, про шанси Путіна на наступних президентських виборах у Росії;
  • Денис Попович, воєнний оглядач, про послаблення ворожого наступу, про наступну хвилю мобілізації в Росії, про постачання західної військової техніки;
  • Георгій Шабаєв, журналіст-розслідувач «Радіо Свобода», про нові контракти Міноборони на харчі для армії, про корупційні ризики за поточної схеми закупівель харчів Міністерством оборони;
  • Анатолій Козловський, військовослужбовець ЗСУ, про бойові дії на Харківщині на прикордонні з РФ;
  • Володимир Назаренко, заступник командира батальйону «Свобода» НГУ, про бої на Донеччині, зокрема під Бахмутом;
  • Микола Волохов, командир підрозділу розвідників «TERRA», про бої на Бахмутському напрямку, про знищення ворожої логістики і запасів, про якісний склад ворожого війська під Бахмутом, про зниження темпу ворожого наступу;
  • Павло Зібров, співак, про творчість під час війни, про концерти «Музичного батальйону» на фронті та в госпіталях.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності інформації

Порушень стандарту було рекордно багато з початку року — 47. Знову збільшилася  кількість інформації та відео, взятих без перевірки з соцмереж і телеграм-каналів (разом із повторами 13 випадків).

Найбільше було узагальнених розмитих псевдопосилань — на обласні державні адміністрації, Генштаб, ДСНС, командування «Північ» і поліцію Донеччини. Були «геополітичні» узагальнення: «у Москві кажуть», «підтвердила і ООН, але про терміни не сказала ні слова». І повністю розмиті: «за інформацією медиків», «лікарі кажуть», «продавці кажуть». Було одне абстрактне псевдопосилання «за офіційними даними». І 8 узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивної думки, теж на установи: «такі дані наводить Міністерство реінтеграції. І там же визнають», «у Міністерстві енергетики та вугільної промисловості сподіваються». Доволі традиційні «захисники жартують» і «робітники кажуть». І взагалі безособове «дуже багато говорили».

Стандарт точності інформації

Із 13 порушень стандарту точності 7 були невідповідностями картинки й тексту в новинних матеріалах. Наприклад, повідомлення про спільні навчання повітряних сил Південної Кореї та США «перекривали» відео навчань, але текст за кадром перестав відповідати картинці, коли ведучий розповідав про запуски ракет Північною Кореєю. Та й загалом ведучий казав про винищувачі й бомбардувальники, а показували гелікоптери. 

Повідомлення про наслідки ворожого обстрілу Краматорська «перекривали» відео звідти, але, коли ведучий говорив про різні зруйновані об’єкти (приватні будинки, багатоповерхівку, комунальні підприємства тощо) і про поранених, глядачам натомість показували розкадровки побитих уламками автівок. В анонсі випуску новин о 15-й годині текст про бої біля Бахмута теж був частково «перекритий» згаданою картинкою з Краматорська. 

Пряме ввімкнення кореспондента з Донеччини «ілюстрували» знову-таки відео з Краматорська. При цьому кореспондент розповідав, наприклад, про обстріли Костянтинівки. Ще в трьох випадках «ілюстрували» невідповідною картинкою розмови з гостями.

Було дві фактичних неточності. Інфографіка супроводжувалася текстом: «За 500 мільярдів гривень можна купити приблизно 8 мільйонів 400 тисяч тон гречки». На самій же інфографіці було написано «8,4 тонн». Термінологічна неточність була у сюжеті Ігоря Стрельцова — в титрі переселенців з Бахмута до Сумщини називали біженцями.

Стандарт відокремлення фактів від думок

Знову зросла кількість порушень цього стандарту. Загалом 37 випадків, 33 з яких — суб’єктивні думки журналістів у новинних матеріалах. Це були оцінки, як емоційні, так і ті, що підміняють собою певні факти. А також припущення, наприклад, ведучий Дмитро Грінченко казав: «У районі міста Середина-Буда зафіксовано 8 ударів, імовірно, з міномета калібру 120 міліметрів». І далі: «І з того ж таки міномета найпевніше ворог 5 разів бив і коло села Студене»

Справжнім бенефісом журналістських міркувань були нерепортажні прямі ввімкнення про ціни на овочі в різних містах. Оцінки, висновки і припущення звучали у прямому ввімкненні Каріни Попової: «Дивлячись із полиць, товар лежить свіжий, тому я думаю, що купують, але певно що не так часто, як це було б раніше». Той випадок, коли відповідь на запитання ведучого, чи купують люди огірки й помідори, міг би дати керівник великого супермаркету, з якого кореспондентка робила пряме ввімкнення. Але натомість глядачі почули її особисті припущення. 

Або ж «Бо все ж таки 100 гривень за кілограм огірків, мабуть, зараз не кожен може собі дозволити при тому, що люди багато хто втратив роботу, тому я думаю, що це можливо на якісь особливі події, але це суто моя думка. Думаю, що в кожного по-різному ситуація». Дуже добре, що кореспондентка авторизувала свою власну думку, але ще краще було б, якби вона трималася фактів. 

Припущення робив у прямому ввімкненні й Петро Юровчик: «Деталі звісно ж можна довідатись у власників супермаркету, але я думаю, це пов’язано з логістикою». Пряме ввімкнення Олександра Саюна було насправді дуже артистично виконаним потоком свідомості журналіста, воно повністю складалося з міркувань на кшталт: «Серед овочів і фруктів так і хочеться сказати: налітай народ, свій город, але з нинішніми цінами боюсь, що мені цього не вдасться зробити та і свого городу немає. Наші організми вже зараз звикають до весни, бо минула більша частина березня й нам потрібно більше вітамінів. Їх дуже багато в колючих огірках, а червоні помідори взагалі називають овочевою аптекою». Це було б доречним у якомусь розважальному ранковому шоу. 

Не авторизованих суб’єктивних думок ведучі гостьових студій майже не висловлювали, було лише два випадки. Було також лише два безпідставних узагальнення: «Але всі говорять зараз про економію насправді», «наші українці очікують сезон помідорів, овочів...».

Стандарт повноти інформації

Порушень цього стандарту було лише чотири. Зокрема, не досить було представляти Дениса Поповича як «віськового (себто воєнного) оглядача». Ведучий у ході розмови додавав про гостя, що «він наш колега», тоді принаймні слід було назвати, в якому медіа той працює. У сюжеті Ганни Железняк бекграундове відео часів минулорічної паливної кризи не було позначене датою (там, де йшлося про конкретні події, локалізовані в часі, слід було вказати в титрі місяць і рік). У сюжеті Карини Бугайченко та Василіси Степаненко про евакуацію цивільних із прифронтової Авдіївки під час начитки тексту на відео не було інтершуму. 

Стандарт доступності подачі інформації

Стандарт порушували 10 разів. На мою думку, не кращою є ідея брати з інтернету інфографіку й видавати її в ефір, як от цю мапа ворожих обстрілів. Проблема в тому, що ця мапа зроблена саме для інтернету, де користувач може за бажання все добре роздивитися — на повному екрані й без ліміту часу. На телеекрані за лічені секунди цього зробити неможливо: ні прочитати легенду мапи, ні зрозуміти, що означають різні кольорові позначення тощо. 

 

Інфографіка втрат ворога продовжує залишатися непідйомною для сприйняття. Багато складних чисел, які швидко змінюються на екрані. Якісь ведучий встигає дублювати за кадром, але більшість просто не встигає.  І каже лише про втрати за добу, а не про загальні втрати, то навіщо показувати останні? 

Цілком пристойна й симпатична за формою інфографіка на каналі періодично страждає від змістовних недопрацювань або не кращих рішень. У сюжеті Вадима Грінька про працевлаштування українських біженців за кордоном був такий текст: «77% українців за кордоном планують повернутися на батьківщину. Шоста частина з них — протягом найближчих трьох місяців». І ось така інфографіка. Для розуміння цієї логіки (адже числа 77 на екрані немає) глядачу треба швидко все прочитати та додати несусідні числа. 

Ще у сюжеті Маргарити Галіч було: «Є розетки, аби заряджати ґаджети». А ведучий Андрій Діхтяренко казав: «У цьому кейсі»

Інші зауваження

Редакція Суспільного зробила доволі логічне нововведення з короткими випусками новин від гостьових ведучих на початках тих годин ефіру, де немає формальних випусків новин. Але при цьому, по-перше, у них просто повторюють ті ж повідомлення, які були в останньому випуску новин. А, по-друге, підкладають під слова ведучих «тривожну» музику, яка звучить навіть на синхронах, і просто заважає сприймати інформацію. Як на каналі «Рада». Навіщо мавпувати дурниці?

Анонсуючи випуск коротких новин о 16-й, ведучий Агарков обіцяв: «Маємо свіжі новини». І сказав неправду, бо ніяких «свіжих» новин там не було. Просто повторювалися повідомлення, які вже були у попередніх випусках новин, починаючи ще з 12-ї години дня. Навіть такі: «Про це зокрема йшлося і під час зустрічі Чауса з командувачем Об’єднаних сил ЗСУ генерал-лейтенантом Наєвим у суботу». Тобто взагалі напередодні. Зрештою, відносно «свіжим» у цьому майже 10-хвилинному випуску був лише поданий наостанок оглядовий сюжет про працевлаштування українських біженців у різних країнах.

Та й загалом редакція Суспільного, схоже, копіює найгірше з підходів інших каналів. Кількість репортажного контенту в новинах зменшується, натомість людський і технічний ресурс витрачається на абсолютно нерепортажні прямі ввімкнення (як, наприклад, ввімкнення про ціни на овочі). 

Чомусь цього дня ведучий гостьових студій Андрій Діхтяренко дуже поспішав і не давав гостям до ладу завершувати власні думки. Так, на пів слові закінчили розмову про конкурс українського МЗС на посади послів із гостем у студії Рейтеровичем, і з  дистанційним гостем Веселовським. Заради чого? Щоб показати в повторі (!) сюжет про посівну на Кіровоградщині. 

Будь-яка інфографіка насамперед повинна допомогти аудиторії краще зрозуміти якісь факти. Мені здається, що цього разу в поясненні, що таке 500 мільярдів гривень, які планують додатково виділити на оборону, Суспільне перемудрило. Глядачам дали в інфографіці, скільки важили б 200-гривневі купюри на таку суму, або ж скільки мільйонів тонн гречки можна було би купити. Чи не краще було порівнювати з іншими речами, наприклад, скільки за такі гроші можна купити танків «Леопард», комплексів «Петріот», чи хоча б снарядів для артилерії? До речі, невдалість порівняння відчув і ведучий Діхтяренко, який трохи з тієї гречки поглузував.

Музика під час інформаційних сюжетів є абсолютно зайвою і заважає нормальному сприйняттю інформації. Як у сюжеті Назара Ониська про переселенців.

Нині на Суспільному перекладають російськомовні синхрони не синхронним перекладом, як було раніше, а українськими субтитрами. Так от ці субтитри розташовані так, що частково ховаються під плашкою геотитру. Сам геотитр Суспільного ховається під логотипом каналу «Рада».

Резюме

Новинна складова ефірного блоку каналу була не дуже виразною в сенсі репортажності: лише 2 репортажних сюжети й один спецрепортаж. Лише два репортажних прямих ввімкнення (решта прямих ввімкнень були нерепортажними). У гостях каналу побувало 6 ньюзмейкерів.

Порушень стандартів в ефірному блоці каналу цього разу дуже багато як для Суспільного — 111. Найбільше порушували стандарт достовірності — 47 разів, переважно це були узагальнені розмиті псевдопосилання на джерела фактів і використання інформації та відео з соцмереж. Було 37 порушень стандарту відокремлення фактів від думок, майже всі вони були суб’єктивними думками журналістів у новинах та інших новинних матеріалах. Із 13 порушень стандарту точності більшість стосувалася некоректного використання картинки в новинних матеріалах та в якості «ілюстрацій» до розмов з гостями. 10 разів порушували стандарт доступності подачі інформації і 4 рази стандарт повноти. Інші стандарти не порушували.

Проявів політичного піару, російських наративів та токсичних медіаперсонажів в ефірному блоці каналу цієї доби не було.

Телеканал «1+1» (18:00–24:00) 

Зміст ефіру

Структура ефірного блоку каналу була такою: годинний випуск новин, годинна гостьова студія, також годинний підсумковий тижневик, 1,5-годинна гостьова, 30-хвилинний випуск новин і годинна гостьова студія. Новини й підсумковий тижневик вів Святослав Гринчук, гостьові студії — Наталія Мосейчук та Максим Сухенко.

В ефірному блоці каналу були такі сюжети:

  • про бої за Бахмут, 
  • про програму відновлення пошкоджених ворогом будинків на Київщині,
  • про наслідки видачі МКС ордера на арешт Путіна,
  • про те, як дніпровські медики рятують зір пораненим бійцям і цивільним,
  • про популярні професії на ринку праці,
  • про те, як команда «ТСН» допомагає бійцям на передовій квадрокоптерами й автівками,
  • про проблеми усиновлення під час війни, 
  • про соціальні ініціативи компанії «Нафтогаз України»,
  • про викриття СБУ російського агента в Очакові,
  • про правові та політичні наслідки видачі МКС ордера на арешт Путіна,
  • про бюрократію військово-лікарських комісій щодо поранених бійців,
  • про початок посівної у воєнних умовах, 
  • про використання ворогами забороненої хімічної зброї, 
  • про історію Січових стрільців,
  • про волонтерський швацький цех у школі на Волині, 
  • про заручини бійця й медикині, які пройшли «Азовсталь» і ворожий полон.

Прямих ввімкнень не було.

Гостями ефірного блоку були:

  • Сергій Рудик, народний депутат, про примусову евакуацію дітей із прифронтових територій, про депутатів-фронтовиків;
  • Андрій Костін, генеральний прокурор, про правові наслідки видачі МКС ордера на арешт Путіна, про шанси на арешт Путіна, про можливості створення міжнародного трибуналу, про провадження Офісу прокурора України щодо злочинів агресії та геноциду з боку РФ;
  • Олексій Данілов, секретар РНБО, про виселення Московського патріархату з Лаври, про зовнішньополітичну активізацію Китаю і про майбутній візит Сі Цзіньпіна до Москви, про підтримку України Заходом, про плани щодо майбутнього Росії, про безпекові гарантії для України після перемоги, про фіксацію російських злочинів Україною й партнерами, про можливість знищення Путіна на території України і про двійників Путіна, про звинувачення України у знищенні «Північних потоків», про майбутній контрнаступ, про відсторонення комбата «Купола» після інтерв’ю, про реінтеграцію нині окупованих ворогом територій Донецької та Луганської областей (записане інтерв’ю Наталії Мосейчук);
  • Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента, про поїздку Путіна до Маріуполя, про рішення МКС про ордер на арешт Путіна, правові та політичні наслідки цього рішення, про майбутню реінтеграцію Криму, про майбутній візит Сі Цзіньпіна до Росії, про плани демократичного світу щодо майбутнього Росії;
  • Віктор Савінов, політолог, директор Міжнародного інституту політичної філософії, про посилення впливу санкцій на падіння російської економіки, про стан російської економіки;
  • Володимир Фесенко, політолог, про ймовірний вплив майбутньої зустрічі Путіна і Сі Цзіньпіна на подальший перебіг війни, про можливу політику України у відносинах з Китаєм, про правові та політичні наслідки ордера МКС на арешт Путіна;
  • Максим Яковлєв, завідувач кафедри міжнародних відносин Києво-Могилянської академії, про ймовірний вплив майбутньої зустрічі Путіна й Сі Цзіньпіна на подальший перебіг війни, про можливу політику України у відносинах з Китаєм, про правові та політичні наслідки ордера МКС на арешт Путіна;
  • Мохаммад Фараджаллах, редактор інфопорталу «Україна по-арабськи», про ймовірний вплив майбутньої зустрічі Путіна й Сі Цзіньпіна на подальший перебіг війни, про можливу політику України у відносинах з Китаєм, про правові та політичні наслідки ордера МКС на арешт Путіна;
  • Денис та Олександр (прізвищ не називали з міркувань безпеки), бійці «Російського добровольчого корпусу», які воюють на боці України, про причини свого вибору, про історію своїх протестів у Росії, про свою війну проти Росії і про майбутню війну в Росії проти режиму (записане інтерв’ю Оксани Радіонової).

Крім того, в ефірі були:

  • відеозвернення президента Володимира Зеленського;
  • документальний фільм про загиблого Героя України Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі» (у спогадах журналістів «ТСН»).

Порушення стандартів

Стандарт достовірності інформації

Стандарт журналісти каналу порушували 45 разів. У 5 випадках це була неперевірена інформація або відео з інтернету. При цьому у двох випадках «посилання» були цілковито абстрактними: «соцмережі вже позитивно відреагували» і «з’явилася інформація, я, до речі, дивилася одного ютьюбера-мільйонника, він мовить зі Сполучених Штатів Америки».

12 разів робили узагальнені розмиті псевдопосилання: на Міноборони, Генштаб, командування Медичних сил ЗСУ. Були й більш «глобальні»: «заявили в ООН», «не поточнюють і в Анкарі», «Київ напередодні заявив», «із Москви почали лунати заяви». Один раз посилалися на невизначені медіа: «його заява розлетілася ЗМІ». Було одне абстрактне псевдопосилання «як подейкують».

Взагалі без посилань подавали фактичну інформацію в 10 випадках. Зокрема, в сюжеті Наталії Ярмоли про викриття СБУ російського агента в Очакові був великий масив інформації без будь-яких посилань, навіть на анонімні джерела. Тема, звісно, складна і чутлива, але бодай якось слід було позначити, звідки авторка сюжету все це дізналася.

Найбільше було узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивної думки. Кілька «адресних»: «зазначають в ООН», «у посольстві одразу ж наголосили», «в амбасаді зазначають», «в офісі сайту працевлаштування називають». Більше — повністю розмитих, на великі групи людей: «бійці лагідно їх звуть «пташками», «кажуть воїни», «кажуть місцеві жителі», «медики визнають», «кажуть педагоги», «сміються вчительки-кравчині». Одного разу посилалися на невизначені медіа, ще й ворожі: «російські телеканали заговорили». Але «найдостовірнішими» були такі: «у цьому сходяться всі аналітики» і взагалі «прекрасне» — «як вважають обізнані джерела».

Стандарт точності інформації

Стандарт порушували 22 рази. 17 із них — невідповідності між картинкою і текстом в новинах і тижневику. Були доволі традиційні, коли повідомлення про обстріли в різних містах і селах «перекривали» картинкою якогось одного з них, причому невідомо якого саме. Або ж у повідомленні про те, що російські спецслужби за гроші збирають людей на антиукраїнські мітинги у Франції та Бельгії, зокрема в Парижі, в Тулузі і Брюсселі, текст ведучого «перекривали» відео якогось проросійського мітингу, але невідомо де. 

У сюжеті Наталії Ярмоли казала «Справа «Майстра» довела — наша контррозвідка СБУ працює вже на світовому рівні, руйнуючи найвдаліші шпигунські плани ворога», а показували архівні відео Кремля. Було також багато усних повідомлень «перекритих» не відповідним тексту архівним відео, ще й не позначеним як архів.

У трьох випадках було невідповідне «ілюстрування» розмов з гостями. Так, наприклад, не найкращою ідеєю було «ілюструвати» розмову з Михайлом Подоляком про майбутній візит Сі Цзіньпіна до Росії архівним відео прийняття лідером Китаю присяги. 

Розмову з політологом Савіновим про десятки мільярдів доларів, втрачених Росією внаслідок санкцій, «ілюструвати» відео, де чиїсь руки перебирають готівкові рублі. А також відео табличок обмінних пунктів валюти і, звісно ж, архівними (до того ж літніми) краєвидами Кремля. Розмову з нардепом Рудиком про евакуацію дітей з прифронтових населених пунктів «ілюстрували» відео евакуації літніх людей.

Ведучий Максим Сухенко в запитанні до Михайла Подоляка казав: «Чи цей процес визнання його (Путіна) військовим злочинцем чи злочинцем, який коїв наругу над дітьми, може відбуватися заочно і може статися так, що за рік-два на чолі країни, великої країни опиниться людина по суті з судимістю». Запитання про гіпотетичну ситуацію, якої насправді не може бути, оскільки Міжнародний кримінальний суд не може судити заочно. Згодом Сухенко так само казав: «Ми розуміємо, що на її чолі може бути злочинець, офіційно засуджений»

Стандарт відокремлення фактів від думок

Цей стандарт порушували найчастіше — 94 випадки. 58 із них були суб’єктивними думками журналістів у новинах. Лунало чимало суто емоційних оцінок: «кого інакше як «сталеві люди» язик не повертається назвати», «медикам вдалося досягнути неймовірних результатів», «в інтенсивних боях квадрики губляться блискавично», «сенсаційну фразу слід сприймати в контексті», «ці стежки — справжня лотерея з максимальними ставками», «вони щодня сплачують жахливу ціну», «нагадує про весь той жах, який відбувався тут рік тому» тощо.

Були й цілі міркування, наприклад у сюжеті Яни Слісарчук: «Ніч — зручний для військових злочинців час, темрява ховає те, що неможливо замаскувати вдень». Або «Але для всіх, хто за його наказом займається переміщенням українських дітей і іншими військовими злочинами в Україні, — це знак, що ордери можуть виписати чи й уже виписали і на них». Чи в сюжеті Валерії Ковалінської: «Тому ми, українці, маємо бути готовими до змін та вміти швидко пристосовуватися до нових реалій».

Було 32 не авторизованих журналістами суб’єктивних думки, переважно в тижневику. Приклади: «Саме агросектор чи не єдина надія української економіки на порятунок в умовах повномасштабної війни» (ведучий Святослав Гринчук). «Десятий "Рамштайн", зустріч мілітарних донорів України, показав, що в їхній свідомості відбувся тектонічний зсув. Вони зрозуміли, що їхнє уявлення про сучасну війну доведеться змінити» (ведучий «ситуативної кімнати» в тижневику Андрій Цаплієнко). «Справа "Майстра" довела — наша контррозвідка СБУ працює вже на світовому рівні, руйнуючи найвдаліші шпигунські плани ворога. Але одночасно і засмутила, адже послужний список Едуарда Шевченка та ордени на його кітелі мали б стати непереборним імунітетом проти зради. На жаль, не стали» (у сюжеті Наталії Ярмоли). 

Авторський текст у сюжеті Андрія Орляка майже суцільно складався з суб’єктивних думок журналіста, жодна з яких не була авторизована: «Вашингтон обрав бік одразу, а от спроба Пекіна втиснутись у "сіру зону", схоже, виглядає все непристойніше і непристойніше». Або припущення: «"Триденна" війна триває більше року, а зона так званих "інтересів Москви" починає вислизати з кремлівських рук. Путін це цілком усвідомлює, але навіть ще плете змови». Чи «Штука в тому, що після зустрічі Сі з Путіним нібито очікується дзвінок Сі з Джо Байденом і можливо розмова з президентом Зеленським. Принаймні така можливість розглядається і на цю розмову дуже розраховує Вашингтон, бо війна в Україні тримає на спусковому гачку армії обидвох континентів».

Було також кілька безпідставних узагальнень:«Європейці вражені і результатом, і швидкістю». «Українці готові змінювати спеціальність аби мати роботу». Що, всі? «Причому кожному зрозуміло: всі ці лозунги про «мовну проблему» чи «за мир проти НАТО» насправді стара пісня рашистів». «Це чудово бачать і в Європі, і в НАТО, і чудово розуміють, що рецепт вже відомий».

Стандарт повноти інформації

Було два порушення. У сюжеті Ірини Коваленко не був титрований військовий у синхроні (імовірно, представник командування Медичних сил ЗСУ). А в сюжеті Яни Слісарчук не було позначене бекграундове архівне відео.

Стандарт доступності подачі інформації

Теж два порушення. Ведуча Наталія Мосейчук казала: «Ми продовжуємо вечірній слот». Професійний термін, якого аудиторія може не знати. А в ході розмови з експертами вона ж казала: «А ви помітили, як Лавров його прийняв? Don’t be afraid. You are a my friend». Ведучим слід зважати на те, що частина аудиторії не володіє англійською. Тож цю цитату слід було одразу перекладати.

Інші зауваження

Ведуча Наталія Мосейчук ось так анонсувала інтерв’ю з Даніловим: «О 23-й ви подивитеся коротку версію інтерв’ю з секретарем Ради нацбезпеки і оборони Олексієм Мячеславовичем Даніловим, 23:00. Довгу версію, це дві години — на ютуб-каналі Наталії Мосейчук, приєднуйтеся будь ласка, бо там розмова така — і філософська, і життєва, і дуже багато новин... Коротка версія — це не "найсмачніше". Ми "найсмачніше" лишили в довгій, щоб люди приходили». Це одночасно реклама особистого каналу Мосейчук (в ефірі всіх каналів, які ретранслюють марафон!) та антиреклама самого марафону, де «найсмачнішого» не отримати. 

Елементи політичного піару

У представленні гостя нардепа Сергія Рудика недоречно згадували його приналежність до депутатської групи «Партія "За майбутнє"» — і ведучі, і в титрі. Це аж ніяк не пояснювало компетенцію гостя в темі примусової евакуації дітей з Бахмута та інших прифронтових територій. Його компетентність у цій темі (як виявилося в ході розмови зі слів самого гостя) пояснювалася тим, що Рудик воює на фронті. Навіть сам гість дослівно сказав таке: «Єдине, що би я б порадив колегам з моніторингових організацій, які намагаються порахувати у відсотках, скільки якої партії, не рахуйте. Зараз, повірте мені, на фронті до лампочки, хто представник якої партії». Золоті слова! Але навіть після них, подякувавши гостю, ведучий Сухенко знову нагадав про «Партію "За майбутнє"». «Натхненником» цієї «партії» є власник каналу «1+1» Ігор Коломойський. 

Сюжет про соціальні ініціативи компанії «Нафтогаз України» мав усі ознаки іміджевої реклами компанії й персонально її керівника Олексія Чернишова. Був в ефірі двічі.

Резюме

Новинна складова каналу цієї доби була слабкою: лише один репортажний сюжет, прямих ввімкнень не було, в гостях побувало троє ньюзмейкерів. Була велика кількість високоякісних сюжетів: репортаж Олександра Моторного про бої за Бахмут (оператори Данило Лисенко та Сергій Шпортило), оглядові сюжети Ірини Маркевич і Марічки Кужик про проблеми усиновлення дітей під час війни (оператор Андрій Романюк), Мирослава Ганущака про початок посівної в умовах війни (оператори Даніель Косаковський і Андрій Вєтошкін), Ніни Грушецької про використання ворогами забороненої хімічної зброї (оператор Володимир Черенков), нарис Тетяни Хомич про волонтерський швацький цех у школі на Волині (оператор Антон Онищук). Винятково якісним був документальний фільм про загиблого Героя України Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі». І дуже якісним було записане інтерв’ю Наталії Мосейчук з секретарем РНБО Олексієм Даніловим.

В ефірному блоці каналу було 165 порушень стандартів. Найчастіше (94 рази) журналісти порушували стандарт відокремлення фактів від думок. Причому це були як суб’єктивні думки журналістів у новинах, так і не авторизовані думки в тижневику й частково в гостьових студіях. Стандарт достовірності було порушено 45 разів, найчастіше це були узагальнені розмиті псевдопосилання як на джерела фактичної інформації, так і на авторство суб’єктивних думок. Чимало було інформації без будь-яких посилань на джерела. Стандарт точності порушували 22 рази, переважно картинки не відповідали тексту за кадром в новинах чи не вдало «ілюстрували» розмови з гостями. Стандарти повноти інформації та доступності її подачі порушували по 2 рази. Інші стандарти не порушували.

В ефірному блоці каналу було три прояви політичного піару. Нічим не виправдане згадування приналежності народного депутата Сергія Рудика до депутатської групи «Партія «За майбутнє». А також двічі повторений іміджевий сюжет про соціальні ініціативи «Нафтогазу України» і його керівника Олексія Чернишова.

Російських наративів та токсичних медійних персонажів в ефірному блоці каналу цієї доби не було.

Важливі події / теми, які не були озвучені в телемарафоні 19 березня

Нардеп від «Слуги народу» став учасником смертельного ДТП.

У навчальному центрі на Чернігівщині загинуло четверо військових.

Окупанти на Херсонщині хочуть відбирати житло в мешканців, що виїхали — Генштаб.

Російські спецслужби намагаються отримати доступ до комп’ютерів українців — Держспецзв’язку.

Компаніям у ЄС не вистачає вибухівки для збільшення виробництва боєзапасів для України — Financial Times.

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння) 

Структура ефірних блоків

Якоїсь певної структури ефірний блок телеканалів ICTV та СТБ не мав, бо майже повністю складався з повторів. Почався блок з єдиного прямоефірного 20-хвилинного випуску новин. Далі двічі повторювали цей випуск і двічі підсумковий випуск новин попередньої доби, підводки й сюжети тижневика «Факти тижня». Були численні документальні фільми, частково теж повторно. Мені здається, ще бодай якось виправдано показувати повтор підсумкового випуску, але повторювати короткі випуски, чітко локалізовані в часі, взагалі-то не зовсім правильно. Очевидно, медіагрупі не вистачає ресурсу на заповнення 12 годин ефіру поспіль (з 18-ї вечора до 6-ї ранку наступної доби). 

Структура ефірного блоку телеканалу «Рада» зазнала деяких змін. До звичної інформаційної сітки (10-хвилинні новини на початку кожної години й гостьові студії) додали ще короткі 2-3-хвилинні випуски новин посередині годинних блоків (умовно на тридцятій хвилині). Разом із безсистемними «новинами коротко» (по одному-два випуски щогодини), які начитують гостьові ведучі, і враховуючи, що редакція й раніше не здатна була якісно заповнювати репортажами новинну лінійку, вийшло надзвичайне перенавантаження ефіру безкінечними повторами одних і тих самих повідомлень. 

Структура ефірного блоку Суспільного істотно змінилася. Формальні випуски новин тепер були на початках чотирьох ефірних годин (о 12-й і 15-й були півгодинні випуски, о 14-й і 17-й — 10-хвилинні), а в ті години, коли не було формальних випусків новин (тобто о 13-й і 16-й) — були «короткі новини» від ведучих гостьових студій (теж по 10 хвилин). Тобто, з точки зору функціоналу інформаційного каналу, все було добре, адже глядач, який шукає новини на початках ефірних годин, їх отримує (про якість цих новин читайте вище). Весь інший ефірний час займали гостьові студії. Новини вів Дмитро Грінченко, гостьові студії — спочатку Андрій Діхтяренко, згодом Євген Агарков.

Структура ефірного блоку каналу «1+1» була такою: годинний випуск новин, годинна гостьова студія, також годинний підсумковий тижневик, 1,5-годинна гостьова, 30-хвилинний випуск новин і годинна гостьова студія. Новини і підсумковий тижневик вів Святослав Гринчук, гостьові студії — Наталія Мосейчук та Максим Сухенко.

Новинна складова

До новинної складової ефірного блоку каналів ICTV та СТБ можна було віднести 3 репортажних сюжета і 2 прямих ввімкнення (щоправда, з повторами). Гостем блоку (теж у повторі) був лише один ньюзмейкер. 

Новинна складова ефірного блоку каналу «Рада» традиційно була слабкою: два репортажних сюжета і три репортажних прямих ввімкнення (решта ввімкнень були нерепортажними). Частково це компенсувалося 6 гостями-ньюзмейкерами. 

Новинна складова ефірного блоку Суспільного була не дуже виразною в сенсі репортажності: лише 2 репортажних сюжети, один спецрепортаж і лише два репортажних прямих ввімкнення (решта прямих ввімкнень були нерепортажними). У гостях у каналу побувало 6 ньюзмейкерів.

Новинна складова каналу «1+1» була цієї доби слабкою: лише один репортажний сюжет, прямих ввімкнень не було, в гостях побувало троє ньюзмейкерів. 

Гостьові студії

В гостях у каналів ICTV та СТБ цієї доби був лише один ньюзмейкер.

У гостьових студіях телеканалу «Рада» цієї доби побував загалом 21 гість. Це були 6 ньюзмейкерів, 4 речника, 8 експертів і 3 учасника подій.

У гостьових студіях Суспільного цієї доби побувало 27 людей. З них 6 були ньюзмейкерами, 4 речниками, один радник, 10 експертів, два журналісти і 4 учасники подій.

На каналі «1+1» цієї доби побувало 10 гостей. З них 3 були ньюзмейкерами, один радник, 4 експерта і двоє учасників подій.

Порушення стандартів

За рахунок повторів одних і тих же випусків новин, у блоці ICTV та СТБ по 2-3 рази повторювалися і всі порушення стандартів, які там були. Відтак загалом набралося 392 порушення стандартів. 289 разів порушували стандарт відокремлення фактів від думок, дві третини випадків становили суб’єктивні міркування журналістів у новинах, решту — не авторизовані думки журналістів у тижневику і безпідставні узагальнення. Стандарт достовірності порушували 72 рази, найбільше було узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивних думок. Стандарт точності порушували 23 рази, стандарт доступності інформації — 8 разів, інші стандарти не порушували.

В ефірному блоці телеканалу «Рада» було 216 порушень стандартів. Найбільше (87) було порушень стандарту відокремлення фактів від думок, більшість з них (68) припадала на новини. Стандарт достовірності порушували 78 разів, більше половини з них були розмитими псевдопосиланнями на джерела фактичної інформації, ще третина — інформація і відео, взяті без перевірки з соцмереж. Стандарт точності порушували 40 разів: некоректною була робота з картинкою як в коротких формах новин, так і в «ілюструванні» прямих ввімкнень і розмов з гостями. Усі 8 порушень стандарту повноти інформації були недостатнім представленням компетенції гостей. Ще було 3 порушення стандарту доступності подачі інформації, інші стандарти не порушували.

Порушень стандартів в ефірному блоці «Суспільного» цього разу було порівняно багато — 111. Найбільше порушували стандарт достовірності — 47 разів, переважно це були узагальнені розмиті псевдопосилання на джерела фактів і використання інформації та відео з соцмереж. Було 37 порушень стандарту відокремлення фактів від думок, майже всі вони були суб’єктивними думками журналістів у новинах та інших новинних матеріалах. Із 13 порушень стандарту точності більшість стосувалася некоректного використання картинки в новинних матеріалах та в якості «ілюстрацій» до розмов з гостями. 10 разів порушували стандарт доступності подачі інформації і 4 рази стандарт повноти. Інші стандарти не порушували.

В ефірному блоці «1+1» було 165 порушень стандартів. Найчастіше (94 рази) журналісти порушували стандарт відокремлення фактів від думок. Причому це були як суб’єктивні думки журналістів у новинах, так і не авторизовані думки в тижневику й частково в гостьових студіях. Стандарт достовірності було порушено 45 разів, найчастіше це були узагальнені розмиті псевдопосилання як на джерела фактичної інформації, так і на авторство суб’єктивних думок. Чимало було інформації без будь-яких посилань на джерела. Стандарт точності порушували 22 рази, переважно картинки не відповідали тексту за кадром в новинах чи не вдало «ілюстрували» розмови з гостями. Стандарти повноти інформації та доступності її подачі порушували по 2 рази. Інші стандарти не порушували.

Прояви політичного піару

В ефірному блоці каналів ICTV та СТБ тричі було повідомлення без реальної новини про робочу групу Єрмака-Макфола, де головним «героєм» виступав керівник Офісу президента Андрій Єрмак. 

В ефірному блоці каналу «Рада» було загалом 7 проявів політичного піару, всі вони вийшли в бюлетені «Парламентський тиждень». 5 були традиційними «паркетами» про зустрічі й заяви перших осіб парламенту — спікера Руслана Стефанчука і його першого заступника Олександра Корнієнка. Ще у двох випадках невиправдано згадували фракційну приналежність депутаток до «Батьківщини» й «Голосу».

В ефірному блоці каналу «1+1» було три прояви політичного піару. Нічим не виправдане згадування приналежності народного депутата Сергія Рудика до депутатської групи «Партія «За майбутнє». А також двічі повторений іміджевий сюжет про соціальні ініціативи «Нафтогазу України» і його керівника Олексія Чернишова.

Проявів політичного піару в ефірному блоці Суспільного цієї доби не було.

Російські наративи і токсичні медіаперсонажі

Російських наративів та токсичних медійних персонажів у ефірних блоках каналів ICTV та СТБ, Суспільного і «1+1» цієї доби не було.

Російських наративів у ефірному блоці каналу «Рада» цієї доби не було, але ефір вів токсичний ведучий Максим Зборовський.

Скриншот відео: ТСН/YouTube

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3218
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду