Моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 9 грудня 2022 року

Моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 9 грудня 2022 року

18 Грудня 2022
4108

Моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 9 грудня 2022 року

Ігор Куляс
для «Детектора медіа»
4108
Серйозні порушення стандартів і помилки в ефірних блоках «Ми — Україна», Суспільного, «1+1» і «Ради».
Моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 9 грудня 2022 року
Моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 9 грудня 2022 року

Цей моніторинг — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Резюме моніторингових звітів читайте тут. У рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону.

Нагадуємо про зміни у форматі представлення моніторингу в розділі стандартів. Тепер там подана лише статистика різних видів порушень і найбільш промовисті системні чи, навпаки, оригінальні приклади. Повний опис усіх порушень — тут.

Ефірні блоки ICTV / СТБ й «Інтера» виходили поза межами цієї доби.

Телеканал «Ми — Україна» (0:00–6:00)

Зміст ефіру

Структура блоку була такою, як і в попередні рази. Що дві години були випуски новин (опівночі випуск тривав 30 хвилин, а о другій і четвертій годині — по 15 хвилин). Решта часу були гостьові студії. Новини вела Ольга Грицик, гостьові студії — по черзі пари ведучих Юлія Галушка з Богданом Машаєм і Вікторія Малосвітна з Костянтином Лінчевським.У блоці були такі сюжети:

  • про те, як живуть люди у звільнених прифронтових селах Луганщини (зроблений журналістами Суспільного),
  • про бої під Бахмутом (зроблений кореспондентами Національної гвардії України),
  • про відновлення пошкоджених житлових будинків у чотирьох областях України за гроші ЄС,
  • про пограбований окупантами Херсон,
  • про вантажні рейси російських літаків із Китаю,
  • про вибухи на російських військових аеродромах,
  • про допомогу західних країн у відновленні української енергетики,
  • про зміни у виплатах субсидій,
  • про ситуацію на різних ділянках фронту,
  • про звільнену з полону військову Наталію Фіялову,
  • про льотчика «Карая», який знищив п’ять іранських дронів над Вінниччиною (зроблений речником Повітряних сил),
  • про вінницьких автомеханіків, які створюють «міні-гради» для армії,
  • про бійця, який втратив ногу і чотири дні виживав на полі бою,
  • про бійця, який втратив ноги, але планує повернутися в армію,
  • про волонтерів-переселенців до Черкас.

Було одне пряме ввімкнення про наслідки вечірнього обстрілу Харкова.

Гостями блоку були:

  • Михайло Бродський, надзвичайний і повноважний посол Ізраїлю в Україні, про допомогу Ізраїлю Україні, про постачання Росії іранської зброї, про військово-технічне співробітництво між Ізраїлем і Україною, про прогноз щодо політики Ізраїлю за нового уряду, про досвід Ізраїлю з виживання в умовах постійної воєнної загрози, про можливість більшої кількості біженців з України до Ізраїлю (записане інтерв’ю Олега Панюти).
  • Галина Лугова, начальниця Херсонської МВА, про ситуацію в Херсоні, про наслідки ворожих обстрілів, про ситуацію з укриттями і бомбосховищами в місті.
  • Сергій Братчук, речник Одеської ОВА, про ситуацію з ранковою повітряною тривогою в Одесі, про вибухи напередодні ввечері, про ситуацію з відімкненнями електрики в Одесі та області, про «протести проти відімкнень електрики» і контррозвідувальні заходи в Одесі.
  • Юрій Рашкін, депутат округу Рок штату Вісконсін, про отримання демократами більшості в Сенаті, про перспективи Доналда Трампа, про порівняння росіян з «Ісламською державою», про новий пакет військової допомоги Україні від США.
  • Нонна Мамулашвілі, опозиційна грузинська політикиня, про те, що уряд і правляча партія Грузії бояться «дратувати» Кремль і не дає військової допомоги Україні, про росіян, які втекли до Грузії від мобілізації.
  • Михайло Шейтельман, політтехнолог та письменник, про заяву Путіна, що нищення української інфраструктури є помстою за Кримський міст тощо, про риторику щодо знищення України, про судові позови українців проти Росії в Лондонському суді, про намір США додати приватну військову компанію «Вагнера» до списку терористичних організацій.
  • Дмитро Васильєв, політкоментатор, про трибунал для Росії, про зміни в системі міжнародного права задля світової безпеки, про розмови Росії щодо «переговорів», про можливі шляхи звільнення Росії від ядерної зброї, про скликання Росією Радбезу ООН через постачання західної зброї Україні, про спробу путчу в Німеччині.
  • Олександр Шульман, військовий оглядач, спеціальний кореспондент інформагенції «Армія-Інформ», про постачання Іраном ракет Росії, про проблематику боротьби з іранськими дронами, про ситуацію під Бахмутом.
  • Дмитро Левусь, політолог-міжнародник, про розгляд Сенатом США рішення про визнання Голодомору геноцидом, про те, чому Німеччина так довго не називала Голодомор геноцидом, про те, чому Росія боїться визнання Голодомору геноцидом, про російську культуру як імперську зброю, про дев’ятий пакет санкцій ЄС проти Росії.
  • Юрій Губаревич, член координаційної ради Білорусі, про використання Росією Білорусі для підготовки своїх військових, про настрої білоруського суспільства щодо війни проти України, про продовження репресій проти білорусів, про підготовку до мобілізації в Білорусі.
  • Олександр Мацука, дипломат, колишній керівник Секретаріату Радбезу ООН, про позови до Росії в Міжнародний суд ООН за геноцид в Україні, про проєкт резолюції Сенату США, про створення спецтрибуналу для суду над російським військово-політичним керівництвом, про позбавлення Росії права вето в РБ ООН, про скликання Росією РБ ООН через постачання західної зброї Україні, про виключення Росії з «Великої двадцятки».
  • Аріє Зайден, ізраїльський політолог, підполковник запасу «ЦАХАЛу», про воєнне значення знищення російських стратегічних бомбардувальників, про використання РФ іранських безпілотників, про логістику постачання в Росію дронів та ракет з Ірану, про стратегічну ініціативу української армії. Про можливість продовження мобілізації в Росії.
  • Григорій Кукуруза, економіст, про прогноз зростання цін на харчі у зв’язку з енергетичною кризою, про окремі групи товарів.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності порушили 40 разів. Шість разів подавали інформацію та відео з телеграм-каналів. Але були й ще більш недостовірні посилання: «Принаймні підписники там в телеграм-каналах писали про звуки вибухів» (ведучий Костянтин Лінчевський). «Пам’ятаємо як в телеграм-каналах ширилися кадри, коли була минула атака ракет Російської Федерації, про те, що люди перекривали дороги». «Пабліки напередодні повідомляли про вибухи у Херсоні» (ведуча Вікторія Малосвітна). «У коментарях до відео в інтернеті місцеві пишуть: вантажне повітряне судно прилетіло за військовою амуніцією». Йшлося при тому про китайських «місцевих» (у сюжеті Оксани Шнайдер).

Було 9 узагальнених розмитих псевдопосилань, на установи («підрахували у військовій адміністрації», «додають у міністерстві», «у нашому Міноборони вже пояснили», «запевняють в Пенсійному фонді»), на невизначені медіа («китайські ЗМІ миттєво спростовують закиди співвітчизників») і геть узагальнені («запевняють китайці», «за інформацією науковців»). 10 разів журналісти робили повністю абстрактні псевдопосилання («на цей момент відомо», «вже відомо», «ми знаємо» тощо). Шість разів інформацію подавали без будь-яких посилань на джерело. 9 разів давали узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки («за словами волонтерів», «кажуть українські військові», «серед військових вважають», «багато експертів говорять», «військові експерти радять» тощо).

Cтандарт точності порушили 22 рази, з них 13 разів некоректно «перекривали» картинкою сюжети і БЗ. Повідомлення про враження ворогом об’єктів цивільної інфраструктури «на Лиманському, Слобожанському і Запорізькому напрямках» «перекривали» знятим із дрона вибухом у чистому полі. По-перше, ніяких там на картинці не було і близько «об’єктів інфраструктури», по-друге, це явно був не ворожий обстріл, а робота українських військових, і по-третє, на якому з трьох згаданих напрямків було знято це відео? Було так у всіх трьох випусках новин. Текст Оксани Шнайдер у сюжеті про рейси транспортних російських літаків із Китаю було «перекрито» невідповідним архівним відео. І були навіть маніпулятивні моменти. Бо нічого ж, крім припущень, не відомо про вантаж цих літаків, а показували при цьому ракети: отже, виходить, Китай постачає Росії ракети? Повідомлення про підтримку резолюції про геноцид Росії в Україні комітетом Сенату США «перекривали» архівним відео будівлі Конгресу і чомусь президента Байдена, хоча він до цієї новини не мав жодного стосунку. Псевдоаналітичний сюжет Артема Джепка (як і всі подібні сюжети) був «перекритий» яким завгодно архівним відео бойових дій. І тут уже справді питання: а чим його «перекривати», коли сюжет на 90 відсотків складається з оцінок, висновків і припущень журналіста? Приречено невдалими були обидві спроби «ілюструвати» розмови з гостями.

І було сім фактичних неточностей. Ведуча Ольга Грицик у трьох випусках новин повідомляла таке: «Окрім цього противник завдав ударів на Лиманському, Слобожанському і Запорізькому напрямках. Цілями були об’єкти цивільної інфраструктури Куп’янська, Золочева і Очакова». З яких це пір Очаків виявився на Донеччині, Харківщині чи на Запоріжжі? Очаків — це Миколаївська область. Дуже неакуратно на каналі працюють із титрами і з їх озвучкою. Ведуча розповідала про резолюцію, яку підтримав до розгляду в Сенаті США комітет, а титр при цьому був: «Європарламент розгляне резолюцію...». Наводилася цитата сенатора від Демократичної партії США Бена Кардіна, а в озвучці за кадром говорилося: «Бен Кардін, секретар від Демократичної партії США».

Ольга Грицик, схоже, змішала докупи дві цитати, коли говорила ось цей текст: «Відновити українську енергетику до рівня, на якому вона була до повномасштабного вторгнення зараз неможливо, тому аварійні відключення триватимуть. Найтриваліші вони на Київщині, Львівщині, Житомирщині, Хмельниччині, Полтавщині, Вінниччині і Закарпатті. Споживачі кожної з цих областей поділені на три черги і їх підключають позмінно. Втім енергетики близькі до того, щоб повернутися до планових відключень, запевнив голова правління «Укренерго». А на екрані був титр: «Зеленський: відновити 100% енергосистеми зараз неможливо, але генерацію збільшуємо». Тобто в цій ситуації ведуча приписала слова президента голові правління «Укренерго». Або ж навпаки. Тут розібратися, хто що сказав, із того, що побачили глядачі, неможливо.

Стандарт відокремлення фактів від думок порушували вже традиційно найбільше (98 разів). 76 із цих порушень були cуб’єктивними думками журналістів у новинах. Велика кількість просто емоційних оцінок, наприклад: «Українські військові влаштували справжнє пекло ворогові у тимчасово окупованих Бердянську і Мелітополі». «Окупанти в паніці намагалися працювати зенітками» (ведуча Ольга Грицик).

І велика кількість «експертних» думок журналістів. Наприклад, у сюжеті Оксани Шнайдер: «Цікаво, що по дорозі на Москву повітряні судна зупинялися у Красноярську, Барнаулі чи Новосибірську, а у кожному з цих міст зосереджені потужні оборонні підприємства». В сюжеті Владислава Паливоди: «Деякі зі своїх стратегічних бомбардувальників можуть відправити на бази на півночі РФ. А відтак розтягнеться час виконання завдання, а разом з ним і використання ресурсу». «Відновити ж пошкоджені літаки окупантам вже не вдасться, адже сьогодні вони не мають для цього достатньо можливостей». У сюжеті Ганни Брикової: «І цілком вірогідно, аби координувати таку кількість допомоги, союзники створять ще одну робочу групу на кштал “Раммшайна”». «Рекордним» у цьому сенсі став сюжет Артема Джепка, який майже весь і складався з емоційних оцінок та «експертизи» журналіста: «Страшні бої тривають за трасу Сватове-Кремінна. Втрата контролю над цією трасою для московитів означає руйнацію всього луганського фронту». Або ж «Окупанти не були готові до такого тотального супротиву народу, а тому і не розрахували, що величезну частину свого арсеналу використають тут, в Україні». Усі псевдоаналітичні сюжети (яких в ефірі каналу цього разу було щонайменше три), на мій погляд, є моветоном. Замість того, щоб максимально давати в них слово реальним експертам, журналісти вирішують самі стати «експертами» і менторським тоном переказують чужі думки. А експертів вставляють мізерними синхронами, чисто «для годиться».

У 16 випадках ведучі гостьових студій Юлія Галушка, Богдан Машай, Вікторія Малосвітна і Костянтин Лінчевський не авторизували як слід власних висновків і оцінок. Ще тричі журналісти робили безпідставні узагальнення з емоційним забарвленням: «Росіяни й гадки не мають, на що здатні українці, щоб швидше перемогти» (у сюжеті Олексія Кермана). «У кожного болить серце за рідною домівкою» (у сюжеті Ольги Косенко). І найзагальніше узагальнення було в сюжеті Артема Джепка: «Разом з тим, абсолютно всі експерти переконані: найближчим часом нас очікує ще більша активізація бойових дій». Розумієте? Абсолютно всі на світі експерти переконані.

Ведуча Ольга Грицик двічі нечітко позначала межі цитування. Так, вона казала: «Кожен метр звільненої землі на Луганщині дається нашим військовим надзвичайно важко. І хоча вони мають певні переваги і успіхи, ворог ретельно готується до оборони. Він стягує не лише сотні бетонних пірамід, які уже прозвали “зубами дракона”, а й сотні вантажівок будівельних матеріалів. Окрім того, на ці напрямки окупанти кидають найбільш підготовлені свої підрозділи, сподіваючись виснажити наші збройні сили, сказав в ефірі національного марафону очільник Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай». І тепер вкажіть, із якого місця тут починалася думка Гайдая? За нормальним сприйняттям — хіба що зі слів «окрім того». Все, що було раніше (всі ці оцінки і факти), сприймалося як думка ведучої. Або ж такий текст: «Відновити українську енергетику до рівня, на якому вона була до повномасштабного вторгнення, зараз неможливо, тому аварійні відключення триватимуть. Найтриваліші вони на Київщині, Львівщині, Житомирщині, Хмельниччині, Полтавщині, Вінниччині і Закарпатті. Споживачі кожної з цих областей поділені на три черги і їх підключають позмінно. Втім енергетики близькі до того, щоб повернутися до планових відключень, запевнив голова правління Укренерго». Де тут починається думка чи факти від «голови правління “Укренерго”» (до речі, він же, цей голова, певно, має ім’я і прізвище?). Зазвичай же авторство розлогої думки слід заявляти у першому ж реченні повідомлення. А якщо думка складається більш як із двох речень, то ще раз згадувати її автора в кінці або ж казати «кінець цитати».

Стандарт повноти порушили сім разів. У повідомленні про вибухи в окупованих Бердянську й Мелітополі ведуча у трьох випусках новин посилалася на військову адміністрацію, не уточнюючи, яку саме (обласну, міську, і якщо міську, то якого міста).

Не давали експертного бекґраунду в представленнях двох гостей: Дмитра Васильєва представляли лише як «політолога», а Дмитра Левуся як «політолога-міжнародника».

Показуючи спецрепортаж про бої під Бахмутом, зроблений кореспондентами Національної гвардії України, усі титри на синхронах і стендапі перекрили одним неінформативним титром каналу «Бахмут, як нацгвардійці тримають східний фронт». Якась узагалі вийшла дурниця: взяли й зіпсували цим титром якісний матеріал воєнних корепсондентів.

Стандарт доступності подачі інформації. Ведуча Юлія Галушка казала: «Ну як же “не можна кенселити”?» Слово, не зрозуміле значній частині аудиторії. Вікторія Дмитренко в сюжеті про субсидії казала: «Пенсіонери зазвичай в топі заявників». Переконаний, що багато хто зі згаданих пенсіонерів (хоча і не тільки) не знає, що означає слово «топ».

Дуже важка для розуміння канцелярська мова була в сюжеті Вікторії Дмитренко: «Водночас соціальні норми житла та соціальні нормативи на таких осіб не розраховуються». «Якщо маєте понад три місяці заборгованості за комуналку, термін позивної давності якого не минув». Даруйте, але щоб хоч якось зрозуміти такі словесні конструкції, треба, мабуть, передивитися сюжет двічі чи тричі, а у глядача такої можливості нема.

Інші зауваження. Хоч і небагато (два рази), а все ж забували про фемінітиви: «Наталія за фахом кухар» (у сюжеті Олексія Кермана). «Бріджит Брінк, надзвичайний і повноважний посол США в Україні» (титр у сюжеті Ганни Брикової).

На прощання ведуча Вікторія Малосвітна казала: «Дякуємо, ... що обираєте канал “Ми — Україна”». Але глядачі зовсім не обов’язково обирають саме цей канал: вони обирають телемарафон. І знову-таки, ведучі каналу навіть не анонсували своїх колег із Суспільного в наступній годині.

Елементи політичного піару. Було таке повідомлення: «Створити спеціальний трибунал для Росії та покарати кожного за воєнні злочини в Україні закликав керівник Офісу президента Андрій Єрмак». І далі в тому ж дусі. І синхрон Єрмака і його заступника Андрія Смирнова. І скажіть, будь ласка, в чому тут новина? По-моєму, вже лише лінивий не «закликав створити трибунал».

Окрема історія з «політологом» (як його представляють) Дмитром Васильєвим. Я вже писав у попередніх подачах моніторингу, що експертний бекґраунд пана Васильєва ведучі телемарафону не пояснюють, але це не заважає йому коментували які завгодно теми. При цьому обов’язково позитивно згадувати президента Зеленського і представників його політсили. Так і цього дня Васильєв у різних темах мінімум шість разів згадував позитивно «Формулу миру Зеленського» і ще раз програму «Зерно з України Зеленського». І навіть знову позитивно згадав допис Давида Арахамії вже майже тижневої давнини про умови для переговорів з із Росією. Маю припущення, що не просто так його постійно запрошують редакції, на які, ймовірно, має вплив Офіс президента.

Резюме

Новинна складова була слабкою. Було лише два якісні спецрепортажі (та й ті — зроблені не журналістами каналу, а журналістами Суспільного і пресофіцерами Нацгвардії) і лише одне пряме ввімкнення. Та й у гостях побувало лише два ньюзмейкери (із 13 гостей загалом).

Порушень стандартів в ефірному блоці каналу було 171. Найчастіше порушували стандарт відокремлення фактів від думок (97 разів), найбільше з цих порушень було суб’єктивних думок журналістів у новинах. Стандарт достовірності журналісти каналу порушували в різні способи 40 разів, стандарт точності — 22 рази, стандарт повноти інформації — 7 разів.

Було умовно два прояви політичного піару. Наводилася думка керівника Офісу президента Андрія Єрмака, яка не містила в собі новини. І гість Дмитро Васильєв традиційно багато (в контексті різних тем) позитивно згадував президента Зеленського й керівника фракції «Слуга народу» Арахамію. Російських наративів та токсичних медіаперсонажів у блоці каналу цієї доби не було.

Суспільне (6:00–12:00)

Зміст ефіру. Структура блоку була дивною. Перші чотири ефірні години починалися з 15-хвилинних випусків новин, а продовжувалися гостьовими студіями. А після останнього випуску новин о 9-й ранку йшли суцільні гостьові студії до кінця блоку. Тобто в менш подієвому й активному проміжку доби новини були щогодини, а в більш подієвому й активному новин не було. Новини вела Олена Макаренко, гостьові студії по черзі — Євген Агарков і Андрій Діхтяренко. У блоці були такі сюжети:

  • про життя звільненого села Невського на Луганщині,
  • про життя звільнених сіл на Луганщині,
  • про долю мешканців будинку у Вишгороді, зруйнованого російською ракетою 23 листопада,
  • про ремонт житлового будинку на Салтівці,
  • про роботу супермаркетів в умовах частих відімкнень електрики,
  • про те, як в умовах відімкнень електрики працюють крамниці і ресторани,
  • про роботу лікарень в умовах відімкнення електрики і опалення,
  • про жителя Черкащини, який надає вимушеним переселенцям колись придбані ним покинуті хати в рідному селі Івківці,
  • про роботу саперів на звільнених територіях України,
  • про те, як зустрілася родина після окупації, евакуації, полону і фронту,
  • про операції з пересадки нирок і кісткового мозку в Черкасах в умовах війни,
  • опитування мешканців Києва, чи будуть вони святкувати зимові свята.

Були прямі ввімкнення:

  • з Харкова про наслідки ракетного удару по передмістю обласного центру,
  • з Запоріжжя про ситуацію в місті та області,
  • з Дніпра про ситуацію в Дніпрі та області,
  • про ситуацію з електропостачанням на Одещині,
  • з Херсону про наслідки ворожого обстрілу міста,
  • з Миколаєва про ситуацію з постачанням електрики, води і тепла в місті,
  • з Івано-Франківська про ціни на харчі у місті,
  • з Києва про ситуацію з комунальними послугами в умовах відімкнення електрики,
  • зі Львова про настрої львів’ян щодо майбутніх різдвяних свят.

Гостями ефірного блоку були:

  • Олександр Чуб, начальник Токмацької МВА, про залякування людей окупантами в Токмаку, про російських вчителів у школах і про вчителів-колаборантів, про вивезення дітей окупантами у Крим, про гуманітарну ситуацію в окупованому місті, ситуацію з електроенергією і опаленням (записане інтерв’ю Маргарити Галіч).
  • Іван Федоров, мер Мелітополя, про ситуацію в окупованому місті, про успішну роботу партизанів і армії, про участь у роботі окупаційної «влади» племінника Кадирова, про спроби окупантів налагодити військовий облік чоловіків у місті, про мародерство у місті та області.
  • Дмитро Живицький, начальник Сумської ОВА, про ситуацію на Сумщині, про наслідки ворожих обстрілів області, про роботу екстремальних служб.
  • Олександр Одинець, директор департаменту комунпослуг Львівської міськради, про коригування оплат комунпослуг в зв’язку з їх ненаданням через відімкнення електроенергії, про те, як людям робити перерахунки.
  • Сергій Череватий, речник Східного угруповання військ української армії, про ситуацію на Бахмутському та Авдіївському напрямках, про зміни в тактиці ворога на полі бою, про спроби ворога контратакувати під Білогорівкою та на Луганському напрямку.
  • Юрій Ігнат, речник командування Повітряних сил, про ситуацію на фронті, про особливості роботи військових в зимових умовах, про ситуацію на східній ділянці фронту, про вибухи на російських військових аеродромах.
  • Роман Головня, радник міського голови Херсона, про наслідки нічних обстрілів міста, про ремонт критичної інфраструктури міста, про ситуацію з електропостачанням і опаленням в місті, про конкретні потреби в гуманітарці.
  • Денис Попович, воєнний оглядач, про імперські амбіції Путіна, про ситуацію на фронті, про перехід російської армії до стратегічної оборони.
  • Олена Кулікова, голова правління ГО «Споживча довіра», про те, як в умовах відімкнень електрики вибирати їжу в магазинах, щоб не купити зіпсовану,
  • Віталій Шапран, фінансовий аналітик, про те чого чекати від блекауту в сенсі роботи банків, банкоматів тощо (записане інтерв’ю Назара Ониська).
  • Оксана Миронько, керівниця департаменту комунікацій Європейської бізнесасоціації, про вплив відімкнень електрики на роботу бізнесів, про роботу енергетики.
  • Іван Ступак, воєнний експерт Українського інституту майбутнього, про вплив на бойові дії мобілізованих у Росії, про навчання мобілізованих росіян в Білорусі, про сенс наступу росіян під Бахмутом, про контрнаступ українського війська на Луганщині, про імовірну другу хвилю мобілізації в Росії.
  • Зоряна Скалецька, міністерка охорони здоров’я в 2019-2020 роках, про роботу лікарень під час енергетичної кризи, про різні способи спрощення роботи лікарень, про благодійні фонди при лікарнях, про бюджетну систему дофінансування лікарень в умовах війни.
  • Євгенія Ігрунова, психологиня, про подолання страхів, пов’язаних із відімкненнями електрики, про те, як впоратися з депресивними станами.
  • Олександр Сергієнко, директор аналітично-дослідницького центру «Інститут міста», про ситуацію в комунальній галузі з огляду на зменшення оплат за послуги через війну, про перерахунки за недодані послуги, про підходи до облікування наданих комунпослуг, про більшу вразливість великих міст до наслідків блекауту.
  • Наталія Гнатуш, адвокатка, про те, що робити людям з комунальними боргами, про розстрочку сплати боргу.
  • Василь Павлов, воєнний історик, про вплив російської мобілізації на події на фронті, про сенс існування приватної військової компанії «Вагнера» в Росії, про історичні паралелі в російському та радянському веденні війни, про тактику ворога, про нездатність росіян забезпечити бронетанкові групи необхідною логістикою, про ворожу тактику «випаленої землі», про прогнози розвитку бойових дій взимку.
  • Марія Омельчук, волонтерка і психологиня, про психологічний стан військових і їхніх близьких, про психологічну допомогу під час війни, про психологічну підтримку дітей, про волонтерську діяльність (записане інтерв’ю Лариси Андрійчук).
  • Марія Сичинська, психологиня, сімейна консультантка, про свята під час війни, про святкування зимових свят під час війни, про психологічну підтримку в час війни.
  • Сергій Герцун, військовий, який звільняє Херсонщину, про те, як відбувалося визволення правобережжя Херсонщини, зокрема Чорнобаївки, про розповіді звільнених людей про окупацію (записане інтерв’ю Ірисі Герцун).
  • Ігор Лапін, спецпризначенець, майор української армії і колишній політик, про використання ПВК «Вагнера» на східній ділянці фронту, зокрема під Бахмутом, про будівництво росіянами ліній оборони на Луганщині та в самій Росії.
  • Ігор Луценко, військовослужбовець і колишній політик, аеророзвідник, про використання цивільних дронів на фронті, про загальну ситуацію на фронті, про брак засобів розвідки у нашої армії.
  • Артем Ткаченко, фронтмен гурту Probass A Hardi, про музику і війну, про плани гурту на свята, про благодійний тур гурту університетами України.

Крім того, в ефірі були:

  • відеозвернення президента Володимира Зеленського;
  • документальний фільм Христини Довбні про воєнне життя прикордонного з Росією селища Миропілля на Сумщині.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності порушили 37 разів — такого раніше не було. У 13 випадках інформацію без перевірки подавали з телеграм-каналів. Або ж, наприклад, ведуча Олена Макаренко казала в чотирьох випусках новин: «Одна людина загинула, дві поранено. Про це написав заступник керівника Офісу президента Кирило Тимошенко». «Написав» очевидно також в соцмережі чи телеграмканалі. Не ведучій же листа він «написав». В 11 випадках давали узагальнені розмиті псевдопосилання, як на певні установи («повідомляють у Головному управлінні поліції Запорізької області», «ДСНС також повідомляє»), так і на взагалі невизначену множину невизначених людей («каже місцева влада», «місцеві кажуть»). «Бенефісом» недостовірності (відразу чотири недостовірних посилання в одній новині) був такий текст Олени Макаренко: «У Москві горів торговельний центр “Мегахімки”. Пожежі присвоїли четвертий рівень складності. Площа загоряння 7 тисяч квадратних метрів, зазначили в місцевому МНС. Російські державні ЗМІ повідомили, що вибухи спричинили банки з фарбою... За попередніми даними рятувальників, одна людина загинула...» і так далі. Ще рік тому уявити таке в ефірі суспільного мовника було неможливо. А в телемарафоні, виявляється, «так можна»!

Було також кілька абстрактних псевдопосилань: «Також була інформація про обстріли». «У Харкові, за попередньою інформацією, прильотів не було». «Котельні всі працюють, вони повністю забезпечені, також говорять, що якщо навіть зникне електроенергія, будуть працювати котельні на генераторах». У трьох новинах посилань на джерело не було. Тричі були також узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки: «Я дивився по пабліках, і аналітики кажуть, що, власне, все так і було» (ведучий Євген Агарков). «Львів’яни кажуть, що зимою свята святкувати будуть, але вдома, ттихо, спокійно, зі своїми близькими, тобто без жодних звичайно гучних святкувань, вечірок». От прямо всі львів’яни так кажуть?! Або: «Ось такі були думки львів’ян щодо цьогорічного святкування зимових свят. Більшість з них все-таки налаштована на якесь таке тихе, сімейне святкування» (обидва у прямому ввімкненні Ольги Дейнеки).

Стандарт точності порушили 31 раз. Кілька разів були невідповідності тексту й картинки в коротких формах новин. Наприклад, повідомлення, що в Південній Кореї якось інакше рахуватимуть вік дітей, «перекривали» просто якимись зйомками вулиць і людей, треба так розуміти, Південної Кореї. Двічі були невдалі спроби «ілюструвати» прямі ввімкнення кореспондентів. Наприклад, у ввімкненні про ціни на харчі кореспондентка казала про вівсянку, а показували горох. І все інше було, що називається, «з точністю до навпаки».

У дев’яти випадках були заздалегідь приречені на невдачу спроби «ілюструвати» розмови з гостями. Вважаю, що Суспільному варто було б нарешті відмовитися від цієї дурниці, запозиченої у колег з інших каналів. Бо начальник Токмацької МВА Олександр Чуб розповідав про залякування і грабунок жителів міста окупантами, а показували колони військової техніки окупантів на сільській вулиці. Говорили з експерткою про роботу бізнесів в умовах блекауту, а показували якісь темні вулиці. І, до речі, такі ж темні вулиці з людьми і автівками чомусь показували в якості «ілюстрації» до розповіді іншої експертки про психологію під час війни. Або ж розмова з експертом з комуналки Олександром Сергієнком. Він про те, що українці справно платять за комунальні послуги, а показують якогось чоловіка зі смартфоном, сонячні панелі, якісь халтурні розводки проводів із лічильниками тощо. І невідповідним було «ілюстрування» розмови з адвокаткою Наталією Гнатуш. Гостя говорила про боржників за комуналку і про судові стягнення, а це «перекривали» якоюсь цілком упізнаваною жінкою (яка, цілком можливо, доброчесно платить за комунальні послуги).

І чимало було фактичних неточностей: з урахуванням повторів — 16 випадків. Ведуча Олена Макаренко казала про Олега Синєгубова: «За даними губернатора, частину російських ракет збили підрозділи протиповітряної оборони». От тобі й маєш! «Губєрнатори» і «губєрніі» — це в сусідній недоімперії. В Україні ніких «губєрній» нема. По-моєму, це надзвичайно груба помилка. А була вона у цілих чотирьох випусках новин і ніхто з редакції не підказав ведучій, що вона каже повну дурницю. Ще ведуча в підводці говорила про репортаж з «села Невельського на Луганщині», репортаж же був з села Невське. Село Невельське в Україні теж є, але воно на Донеччині. У трьох випусках новин. Нарешті аж у четвертому випуску новин ведуча стала називати село правильно. Але не виправила свою помилку у трьох попередніх випусках і не перепросила за неї. А це — принциповий момент! Або ж та ж ведуча говорила про зруйновану у Вишгороді п’ятиповерхівку; насправді ж ішлося про чотириповерхівку. І так повторювалося у трьох випусках новин. У повідомленні про рішення Ради ЄС не визнавати закордонні паспорти Росії, видані в окупованих частинах України та Грузії, у трьох випусках на відео був геотитр «Литва» (до чого тут саме Литва?). Олена Макаренко у трьох випусках новин говорила: «на самопроголошених відокремлених територіях Грузії». А йшлося не про «самопроголошені», а про території, окуповані Росією.

Стандарт відокремлення фактів від думок порушили 27 разів. 12 із них були суб’єктивні міркування журналістів у новинах. У міркуваннях репортерів, крім звичайних емоційних оцінок або ж оцінок, які підміняють собою факти, були і «експертні» висновки, наприклад, у ввімкненні Олександри Пономаренко: «Для того, аби повністю відновити цю мережу, електромережу, потрібно півтора-два тижні на це». Або спірні чи навіть дивні, як у ввімкненні Ілони Шевченко: «Як в супермаркеті, так і на ринку є великий асортимент, тож в принципі люди можуть обрати те, що їм до снаги». Або: «Також без світла можна завжди їсти фрукти та овочі».

Натомість не авторизованих суб’єктивні думок у авторських елементах ефіру було небагато, лише п’ять. Але доволі багато (10 разів) було безпідставних узагальненнь. І тут був один принциповий момент, який журналісти Суспільного вже давно взяли за метод. У мене є великі питання до опитувань людей на вулиці. Тому що, зрозуміло, ні про яку репрезентативність у цих опитуваннях не йдеться. І завжди залишається ймовірність свідомої чи несвідомої маніпуляції (тобто підбору синхронів на підтвердження певної думки / переконання журналіста, який робить ці опитування). У цьому ефірі таких опитувань було чотири. У двох із них — в Миколаєві й Києві — запитували людей про їхнє ставлення до ненадання комунпослуг через дії ворога. І от на основі цих опитувань уже і журналіст у ввімкненні, і ведучий у студії роблили безпідставні узагальнення: «...Слухали думки наших глядачів і просто мешканців Миколаєва, Києва. Люди здебільшого готові платити навіть за ті послуги, які їм не надаються». Або: «Багато людей, до речі, і це нам люди на вулицях підтверджують, готові платити навіть за послуги, які вони не отримують (ведучий Андрій Діхтяренко). «Вдалося поспілкуватися з містянами на цю тему, вони говорять, що під час повномасштабної війни вже навчилися справлятися з такими проблемами». «Отож, як бачимо, миколаївці, не дивлячись на всі труднощі, знаходять способи, як жити в таких умовах і загалом розуміють, що всі ці біди пов’язані саме з агресією Росії» (кореспондент Назарій Рубаняк). Останнє узагальнення «базувалося» на синхронах аж чотирьох (!) людей.

Стандарт повноти порушили 6 разів, і всі вони були неповним представленням або ж взагалі не представленням мовців в ефірі. Не досить було представляти Дениса Поповича лише як «військового (в сенсі воєнного) оглядача», а Василя Павлова лише як «військового (може, таки воєнного? Це ж про історію воєн, а не війська…) історика». У всіх чотирьох опитуваннях на вулицях людей не титрували. А це треба робити, тому що завжди є частина глядачів, які лише в цей момент ввімкнули телемарафон, отже, не розуміють, хто саме ці люди в синхронах.

Стандарт доступності подачі інформації порушили сім разів. Повідомлення про офіційне звинувачення екснардепа Андрія Деркача в США подавали з сайту Мін’юсту США. Для чогось на екрані при цьому в трьох випусках новин довго скролили «сліпий» і дрібний, ще й англійський, текст на сайті. Навіщо? Навіть той, хто знає англійську, нічого б там не зміг прочитати з екрану телевізора. Розмову з воєнним експертом Іваном Ступаком і з військовим Ігорем Лапіним «ілюстрували» несприйнятною з екрану (і при цьому ще й динамічною) мапою.

Ведучий Євген Агарков казав: «Це в дівчини такий лайфхак». Слово, якого значна частина аудиторії не знає.

Навіщось наводили таку цитату Нацкомісії з регулювання енергетики та комунпослуг: «З метою унеможливлення проведення нарахувань за неспожиту побутовими споживачами електричну енергію передбачено ряд дій, які необхідно вжити операторам систем розподілу в аспекті захисту прав споживачів, а саме: застосувати у разі відсутності фактичних показів лічильника понижуючого коефіцієнта споживання електричної енергії під час визначення середньодобового обсягу споживання електричної енергії індивідуальним побутовим споживачам у розрахунковому місяці». Крізь такий «канцелярит» притомний глядач не зуміє зрозуміти, про що насправді йдеться. І навряд чи комуть допомогло те, що цю цитату було набрано титром. Той випадок, коли краще не цитувати чиновників-«златоустів», а відразу ж «перекладати» це людською мовою. До речі, експерт Олександр Сергієнко в студії каналу сказав про цю цитату: «Що стосується вашої цитати Нацкомісії, вони, звісно, вміють наганяти туману там, де все і так прозоро».

Інші зауваження

От чого зовсім не розумію, то це такого планування, коли один і той же сюжет іде спочатку наприкінці випуску новин, а потім на початку наступного за новинами гостьового блоку, тобто з інтервалом (якщо вже бути точним) у 14 хвилин, як це було з сюжетом Дмитра Гребінника про відбудову будинку на Салтівці.

Була ще ось така координація між студіями: ведуча новин Олена Макаренко в 8:15 анонсувала, що далі «ефір підхоплює Андрій Діхтяренко», а «підхопив» його Євген Агарков.

Як на мене, взагалі непродуктивна форма — робити прямі ввімкнення з різних міст, щоби кореспонденти намагалися розповісти про настрої людей (з приводу оплати комунпослуг чи з приводу зимових свят, як було цього дня). Тут крім того, що самі спроби охопити настрої є маніпулятивними (про що вже я казав), але й кореспонденти майже гарантовано змушені робити безпідставні узагальнення, бо ж події як такої нема.

Резюме

Новинна складова ефірного блоку Суспільного була такою. Чистих репортажних сюжетів не було, було два спецрепортажі (радше реконструкція і нарис в одному) зі звільнених населених пунктів на Луганщині. Було шість репортажних прямих ввімкнень і 4 гостя-ньюзмейкера в студії (із 22 гостей загалом). Із сюжетів я б відзначив огляд Нікіти Галки про долю мешканців будинку у Вишгороді, зруйнованого російською ракетою 23 листопада.

Цієї доби у блоці була рекордно велика кількість грубих порушень стандартів — 108! Найчастіше, хоч як це прикро, порушували стандарт достовірності: 37 разів. Із них найчастіше це були новини, подані без перевірки з телеграмканалів та соцмереж. Стандарт точності порушували 31 раз. Половина цих порушень стосувалася некоректного використання картинки — в коротких формах, у прямих ввімкненнях і в розмовах з гостями. Половина ж порушень були фактичними помилками. Це дуже багато насправді. Стандарт відокремлення фактів від думок порушували 27 разів, найбільше було суб’єктивних міркувань журналістів у новинах і безпідставних узагальнень. 6 разів порушували стандарт повноти інформації, 7 разів — стандарт доступності її подачі.

У блоці Суспільного не було ні проявів політичного піару, ні російських наративів, ні токсичних медійних персонажів.

Телеканал «1+1» (12:00–18:00)

Зміст ефіру. Структура блоку була такою: він починався з 20-хвилинного випуску новин, потім протягом години тривала трансляція конференції з прав людини у Києві, після чого 40 хвилин знову новини. Далі година гостьової студії, година новин і знову година гостьової студії. Остання ефірна година блоку була поділена між новинами і гостьовою. Всі новини вів цього дня Святослав Гринчук, всі гостьові студії — Наталія Островська і Євген Плінський. У блоці каналу були такі сюжети:

  • про бойові дії під Бахмутом і про ситуацію в самому місті,
  • про ворожі обстріли прикордонних з Росією сіл на Сумщині,
  • про репетицію концерту Євгена Хмари з оркестром Збройних сил України,
  • про наслідки ворожого обстрілу передмістя Харкова,
  • про обмін торгівця зброєю Бута на американську баскетболістку,
  • про безпечне використання електрогенераторів,
  • про якусь (бо незрозуміло яку) судову справу проти фіндиректорки і президента УАФ,
  • про конференцію з прав людини в Києві,
  • про те, як «Лікарі без кордонів» допомагають людям у звільнених селах на Харківщині,
  • про дітей Херсона, яких рятували від окупантів лікарі.

Були прямі ввімкнення:

  • про наслідки вечірнього обстрілу передмістя Харкова,
  • два ввімкнення з Осло про підготовку до вручення Нобелівської премії миру,
  • з Херсона про ситуацію у місті, про обстріли міста і про презентацію марки «Херсон — це Украна»,
  • про наслідки ворожого обстрілу передмістя Харкова,
  • про ситуацію з електропостачанням в Одесі і області,
  • про підготовку новорічних ялинок на Київщині.

Гостями ефірного блоку каналу були:

  • Кирило Тимошенко, заступник керівника Офісу президента, про свою робочу поїздку до Херсона.
  • Віталій Музиченко, заступник міністра соціальної політики, про зміни у механізмах надання субсидій, про загальну ситуацію з тим, хто може претендувати на субсидії в нинішніх умовах, про фінансову допомогу західних країн на соціальну сферу в Україні, про способи отримання пенсій та соцдопомог.
  • Світлана Рекрут, директорка-розпорядниця Фонду гарантування вкладів, про стале зростання депозитів громадян в банках, про розпродаж майна колишніх російських банків в Україні, про перспективи створення гарантій по банківських вкладах для юридичних осіб.
  • Ігор Кузін, головний державний санітарний лікар, про ситуацію з захворюваністю на ковід та на грип, про забезпечення вакцинами від цих хвороб, про причини спалаху ковіду в Китаї.
  • Ігор Молоток, народний депутат, про обстановку на Сумщині, про роботу проєкту «Щит-фантом» зі встановлення камер спостереження на кордоні з Росією.
  • Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив», про ситуацію на Бахмутському напрямку, про стратегічні цілі росіян на Донеччині, про створення нашою армією певного паритету у «ракетній війні», про наслідки переміщення росіянами стратегічної авіації після вибухів на летовищах, про спроможності Росії до подальших масованих ракетних ударів, про посилення українського озброєння власними розробками.
  • Володиимр Волошин, психолог, про те, чи слід святкувати різдвяні свята, коли в країні війна, про відчуття провини, про те, як бути зі святом для дітей, як реагувати на різні реакції людей.
  • Дмитро Тужанський, директор Інституту центральноєвропейської стратегії, про політику Угорщини, про інструменти впливу на політику Угорщини з боку ЄС і України.
  • Тарас Семенюк, експерт-міжнародник, про придушення спроби путчу в Німеччині, про підтримку подібних радикалів Росією, про втрату Росією довіри більшості європейських еліт, про зв’язок німецьких подій зі штурмом Капітолію в США.
  • «Киянин», боєць української армії, який тримає оборону під Бахмутом, про ситуацію на фронті, про оборону міста, про настрої українських оборонців міста.
  • Ірина Кондратова, голова Харківського регіонального перинатального центру, про визнання її британським Бі-бі-сі однією з найвпливовіших жінок року, про роботу перинатального центру в умовах постійних обстрілів Харкова, і в умовах відімкнень електроенергії.
  • Крім того, в ефірі каналу були:
  • Трансляція Міжнародної правозахисної конференції «Права людини за темних часів» в Києві.
  • Документальний фільм із циклу «Берегиня на війні» про жінку з Чернігова, яка втратила на війні сина і допомагає армії.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності порушили 56 разів. Три рази «ілюстрували» новини відео, взятим з анонімних телеграмканалів. Було 9 розмитих псевдопосилань як на певні структури («повідомляють в «Укренерго», «додають в українському МЗС», «кажуть в Офісі президент»), так і на взагалі розмиті і невизначені групи людей («кричать російські генерали», «пишуть журналісти угорські», «за даними лікарів», «місцева влада запевняє», «кажуть енергетики»). В одному випадку ведучий Євген Плінський посилався так: «Це те, що ми знаємо з наших офіційних джерел, що до нового масштабного обстрілу їм потрібен мінімум тиждень часу на підготовку».

У сюжеті Олександра Романюка, наприклад, наводили думки з такими узагальненими розмитими псевдопосиланнями: «Ще із анексією Криму Росія почала масово утискати права українців та кримських татар, додають в українському МЗС». І «реформ, кажуть в Офісі президента, мають зазнати і системи колективної безпеки, і захисту прав і свобод». Ці дві цитати із сюжету —показовий приклад: журналіст цитував у першому випадку конкретно першу заступницю міністра закордонних справ Еміне Джепарову, а в другому — конкретно керівника Офісу президента Андрія Єрмака, які виступали на конференції. Так ні щоб конкретно їх назвати: навіщось «тягнеться і тягнеться рука» узагальнити слова конкретної людини на всю велику (а у випадку з Міністерством закордонних справ — взагалі величезну) структуру, в якій ця людина працює!

У 9 випадках були абстрактні псевдопосилання, такі як «відомо», «стало відомо», «ми бачимо» або ж «за оптимістичними прогнозами, роботи вдасться завершити в найближчі три дні». За чиїми саме прогнозами? 16 разів фактичну інформацію подавали без будь-яких посилань на джерела. Наприклад, гостьова ведуча без посилань розповідала про наслідки ворожих обстрілів Сумщини, а в цьому випадку джерелом були власні кореспонденти каналу, які робили звідти репортаж у новинах, то чому би було про це і не згадати?

А найбільше (19 разів) журналісти каналу робили уагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки. «Збитки від знищення ТРЦ оцінюють у 20–30 млрд рублів». Хто оцінює? «критики твердили», «науковці кажуть», «так кажуть рятувальники», «одеські рятувальники закликають», «фахівці зауважують», «зізнаються лікарі», «твердять правозахисники» тощо.

Стандарт точності цього дня порушили 26 разів. 12 із них були некоректним «перекриванням» картинкою текстів у сюжетах та БЗ. Ось лише кілька найбільш безглуздих. Зведення з фронту було традиційно «перекрите» випадковою нарізкою відео бойових дій, на частині відео були зелені дерева і трава (а нині наче ж уже зима) Але напису «архів» не було. Якимось «вінегретом» «перекривали» повідомлення про висновок Інституту вивчення війни, що Росія не відмовилася від максималістських цілей у війні. Якісь архівні Путіни на Валдаї, якісь блакитні шоломи на зруйнованій вулиці (хто такі, де вони? —  не зрозуміло), а коли йшлося про тактику «Ісламської держави» в Сирії та Іраку, зокрема, на словах «бойовики цілеспрямовано вбивали якомога більше цивільних» показували українських саперів, які розміновують поле. Повідомлення про зникнення яхти якогось російського олігарха з італійського порту навіщось «перекривали» архівним відео Путіна. Крім того, показували дві принципово різні яхти — якусь маленьку і якусь гігантську. Про яку з цих двох яхт було саме це повідомлення, зрозуміти було неможливо, хіба що робити припущення, що якщо вартість зниклої яхти була, як казав ведучий, «до мільйона доларів», то таки та маленька. Але ж навіщо тоді було показували гігантську? І принагідно у мене виникло питання: невже викрадення дрібної яхти вартістю «до мільйона доларів» — така вже важлива новина, яку слід повідомляти українській аудиторії?

Текст у сюжеті Олександра Романюка про конференцію з прав людини в Києві був «перекритий» таким собі «символічним» архівним відео різних подій війни, що, зрозуміло, не мало стосунку до того, про що говорив кореспондент за кадром. Той випадок, коли замість переказувати як власні думки учасників конференції слід просто давати їм це сказати самотужки у синхронах. Тоді й «перекривати» абичим потреби не було б. Повідомлення, що Болгарія вперше вирішила надати зброю Україні, «перекривали» стародавнім архівом «хаймарсів». Невже Болгарія надасть Україні «хаймарси»? Повідомлення про новий пакет збройної допомоги США у 275 мільйонів доларів «перекривали», як заведено, архівним відео будівлі Конгресу, а потім — чомусь російських блокпостів на окупованій частині України і  відео будівлі канадського парламенту.

Кілька разів було традиційно невідповідне «ілюстрування» прямих ввімкнень. Пряме ввімкнення кореспондентки з Осло «перекривали» не до ладу кадрами краєвидів Норвегії, а вона розповідала, як проходитиме вручення Нобелівської премії. А друге її ввімкнення «перекривали», зокрема, якимось архівом незрозуміло якої протестної акції, але в літній час. І замість позначення «архів» був титр «наживо».

Зрозуміло також, що всі спроби «ілюстрування» абиякими картинками розмови з гостями були невдалими (бо вони і не можуть бути вдалими ні за яких умов, крім однієї — коли гостю показують конкретну картинку і просять її прокоментувати, але такого в телемарафоні я не бачив жодного разу). Наприклад, воєнний експерт Олександр Коваленко розповідав про тактику й ресурси ворога, а показували зруйновані будинки в Бахмуті (які до тактики і ресурсів стосунку не мають).

І були фактичні неточності різного штибу. Брехнею був титр «наживо» й на архівному відео, яким «перекривали» пряме ввімкнення з Осло, і на записаних раніше синхронах, які вставляли в пряме ввімкнення (але це «звичний вивих» редакції, де титр «наживо» висить на прямих ввімкненнях, попри те, що їх частково «перекривають» явно не «живим» відео). Керівницю українського Центру громадянських свобод Олександру Матвійчук у титрі назвали «Олександр Матвійчук». Щоправда, у другому прямому ввімкненні цей титр таки виправили. У своєму сюжеті Олександр Романюк назвав Росію державою, «яка свого часу була однією із співзасновниць ООН». Що неправильно, однією з співзасновниць ООН була якраз Україна, навіть не будучи на той час державою. І Радянський Союз як держава, а не Росія. Ведучий Євген Плінський казав: «... Росію, яка є загальновизнаним в світі країною-терористом». На жаль, не є «загальновизнаною». Наприклад, навіть США й досі не визнали, не кажучи вже про велику кількість інших держав не те що світу, а навіть Європи.

Стандарт відокремлення фактів від думок. За порушеннями цього стандарту журналісти каналу встановили цього дня власний поганий рекорд — 136. 120 із них були суб’єктивними думками журналістів у новинах, де їх за визначенням бути не повинно. Серед них була «експертиза» бойових дій та ворожих обстрілів (всі ці «найгарячіші точки фронту», «окупанти різко збільшили наступальні зусилля, так само різко зросла інтенсивність ворожих артилерійських обстрілів», тощо). Всі оці нав’язлі на зубах емоційні оцінки («дивом лише минулося без людських жертв», «приголомшливу історію окупації», «лють окупантів», «медикам не вдалося, на жаль, його врятувати», «на щастя, в цьому будинку нікого не було», «гігантська вирва», «в нелюдських умовах» тощо). Натомість не авторизованих суб’єктивних думок ведучих гостьової студії було небагато, я почув лише 5. А безпідставних узагальнень було 11. Від «локальних», наприклад: «На Харківщині у звільнених селах люди й досі не можуть оговтатися від наслідків окупації» (ведучий Святослав Гринчук). «Майже у всіх селян під час окупації з’явились проблеми зі сном. Чи не кожен у черзі нині зізнається: спить найбільше 4 години на добу» (у сюжеті Вікторії Стрельцової). До по-різному «глобальних»: «Лікарі певні: діти — наше майбутнє» (у сюжеті Івана Петричака). «Водночас більшість країн уже остаточно зрозуміли: права і свободи — це не про Росію» (у сюжеті Олександра Романюка).

Стандарт повноти порушували небагато. У прямому ввімкненні Вікторії Стрельцової на синхронах людей не було титрів. У сюжеті Дмитра Святненка хтось невідомий і неназваний (синхрон не був протитрований) звинувачував у чомусь голову Федерації футболу Андрія Павелка. Не досить також було представляти Тараса Семенюка лише як «експерта-міжнародника».

Геть ніяк не було пояснено, чому з нардепом Ігорем Молотком говорили саме про Сумщину й саме про проєкт «Щит-фантом» зі встановлення камер спостереження на кордоні з Росією. Тобто незрозумілою залишилася компетеність нардепа саме в цих питаннях (представлений він був лише як член депутатської групи «За майбутнє», що не мало стосунку до теми розмов з депутатом і ніяк його компетентність у цих темах не пояснювало).

Ще в повідомленні про проєкт зі встановлення камер спостереження на кордоні Сумщини з Росією бекграундове літнє відео не було титроване як архівне.

Стандарт балансу думок. Сюжет Дмитра Святненка був грубо незбалансованим. Попри велику кількість обвинувачень на адресу голови Федерації футболу Андрія Павелка, слова йому або його адвокатам не дали. Що і зрозуміло, бо сюжет загалом виглядав як замовний.

Стандарт доступності подачі інформації. Ведучий Святослав Гринчук казав: «Тож для одеситів поїздка на роботу нагадує квест». Згодом про цей же «квест» говорив у прямому ввімкненні й кореспондент Сергій Осадчук. Жаргонізм, значення якого значна частина аудиторії точно не знає. Ведучий Євген Плінський казав: «Такий міжнародний у нас буде слот». Термін, якого більшість аудиторії гарантовано не розуміє. Ведучий Плінський і ведуча Островська називали Угорщину «антипромоутером України». Теж слово, значення якого точно не всі глядачі марафону вгадають (і в словнику не зможуть подивитись, бо воно сконструйоване самими ведучими).

У сюжеті Дмитра Святненка не було зрозуміло, в чому ж власне звинувачують очільника УАФ Андрія Павелка. Я не буду тут розшифровувати весь сюжет, але навіть якби я навів його повну розшифровку, ви би там нічого не зрозуміли (крім хіба того, що автор сюжету чомусь дуже не любить Павелка).

Інші зауваження

Я не розумію, навіщо робити два прямі ввімкнення про обстріл передмістя Харкова о дванадцятій і о п’ятнадцятій? Друге ввімкнення кореспондентка робила вже не з місця обстрілу і переважно повторювала ту ж саму інформацію, що давала і о 12-й годині – про стан поранених, які у лікарні.

Двічі нехтували фемінітивами: «К’єрсті Флогстад, виконавчий директор Нобелівського центру миру» (титр на синхроні). «Олена Жемкова, виконавчий директор Міжнародної общини «Меморіал» (титр на синхроні).

Елементи політичного піару

Був відверто «чорнопіарний» сюжет проти президента УАФ Андрія Павелка. З грубими порушеннями всіх ключових стандартів, починаючи зі стандарту балансу думок (бо слова обвинуваченому ніхто не надав). І з сентенціями на кшталт: «І напевно це звична практика для команди Андрія Павелка». Або ж «Власне, проблеми із законом у пана Андрія почали виникати після того, як він очолив Федерацію футболу і став суміщати цю посаду з посадою голови бюджетного Комітету Верховної Ради».

Була не виправдана контекстом згадка про належність народного депутата Ігоря Молотка до депутатської групи «За майбутнє» («кишенькової» сили власника каналу Ігоря Коломойського).

І був типовий «паркет» про те, що на засіданні Кабміну обговорювали ситуацію з енергосистемою і синхрон прем’єр-міністра Дениса Шмигаля.

Резюме

Новинна складова блоку каналу була такою: 4 репортажні сюжети (з 11 сюжетів загалом), 6 репортажних прямих ввімкнень (ще одне було не репортажне). У студії цього дня побували 5 ньюзмейкерів. З сюжетів найкращими були репортажі Олександра Моторного про бойові дії під Бахмутом і про ситуацію в самому місті, Оксани Солодовник про ворожі обстріли прикордонних із Росією сіл на Сумщині і Вікторії Стрельцової про наслідки ворожого обстрілу передмістя Харкова.

Загалом порушень стандартів у блоці каналу цього дня було рекордно багато — 230. Найчастіше (136 разів) грубо порушували стандарт відокремлення фактів від думок. Найбільше було суб’єктивних міркувань журналістів у новинах. Чимало було й безпідставних узагальнень. 56 разів порушували стандарт достовірності інформації. З них найбільше було узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивних думок і новин, поданих без будь-яких посилань на джерела. Стандарт точності порушували 26 разів, із них найбільше було невідповідностей між картинкою і текстом в коротких формах і сюжетах. Інша стандарти порушували небагато: 5 разів стандарт повноти інформації і 6 разів стандарт доступності. І було одне грубе порушення стандарту балансу думок.

Було три прояви політичного піару. Невиправдане темою згадування приналежності народного депутата Ігоря Молотка до депгрупи «За майбутнє», типовий «паркетний» матеріал про засідання Кабміну і прем’єра Шмигаля. І був негативний сюжет про президента Української асоціації футболу Андрія Павелка.

Телеканал «Рада» (18:00–24:00)

Зміст ефіру

Структура блоку була звичною. Більшість годин починалися випусками новин (тривалістю від 10 до 20 хвилин), продовжувалися гостьовими студіями. У блоці 20:00–21:00 був підсумковий випуск новин. Блок 21:00–22:00 складався з «Байрактар-ньюз», документального фільму й записаного інтерв’ю. Короткі новини вели по черзі Ольга Бутко й Андрій Сініцин, підсумковий випуск вони вели вдвох. Гостьові студії вели по черзі пари ведучих Тетяна Гончарова з Максимом Зборовським і Ольга Нємцева з ним же. Останню годину ефіру доби вів Назар Довгий.

У блоці каналу були такі сюжети:

  • про бої під Бахмутом,
  • про розмінування на звільненій Миколаївщині,
  • про наслідки ворожого обстрілу передмістя Харкова,
  • про поховання у Черкасах трьох поліцейських, які загинули на Херсонщині під час розмінування,
  • про трибунал, про злочини Кремля тощо (чесно, повний розфокус, я не можу навіть сформулювати, про що саме був цей «сюжет»),
  • про те, як працюють лікарні Київщини в умовах відімкнень електрики,
  • про те, як в Одесі люди виживають без електрики, води та тепла,
  • як мешканець села на Харківщині зробив «пункт незламності» для односельців,
  • про волонтерок на Кіровоградщині, які готують їжу для бійців на фронті,
  • про співробітника Запорізької атомної електростанції, якому вдалося вирватися з полону,
  • про звільнене село Надеждівка на Херсонщині,
  • про відновлення Ізюма після окупації,
  • про швачок-волонтерок, які шиють спеціальний одяг для поранених бійців,
  • про захисника України, який загинув на ворожій міні.

Прямих ввімкнень у блоці «Ради» не було.

Гостями були:

  • Кирило Тимошенко, заступник керівника Офісу президента, про ситуацію на Херсонщині, про відновлення інфраструктури, зокрема електромереж, про «пункти незламності».
  • Руслан Стрілець, міністр захисту довкілля та природних ресурсів, про ціну на дрова, про утилізацію відходів.
  • Ірина Верещук, віцепрем’єр-міністерка, про підготовку прифронтових областей до зими, про евакуацію людей з прифронтових територій, про евакуацію літніх людей.
  • Ярослав Юрчишин, перший заступник голови Комітету ВР з питань антикорупційної політики, про запобігання експорту до Росії чипів, якими вони забезпечують систему «Глонасс».
  • Сергій Соболєв, член Комітету ВР з питань правової політики, перший заступник голови української делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи, про фінансову допомогу Україні, про блокування Угорщиною фіндопомоги ЄС Україні, про майбутні рішення ПАРЄ.
  • Оксана Жолнович, міністерка соціальної політики, про нову схему виплат субсидій, про лікарняні, допомоги на дітей.
  • Микита Потураєв, голова Комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики, про законопроект щодо заборони російської церкви в Україні, про прогноз ухвалення законопроєкту про медіа, про спірну норму цього законопроєкту про закриття онлайнмедіа без рішення суду.
  • Андрюс Кубілюс, депутат Європарламенту, про підготовку резолюції Європарламенту щодо визнання Голодомору геноцидом, про голосування за створення міжнародного трибуналу для засудження злочинів Росії, про вплив визнання Росії державою-спонсоркою тероризму на вилучення закордонних активів Росії на користь України, про дев’ятий паакет санкцій ЄС проти Росії, про закриття каналу «Дождь» у Латвії.
  • Оксана Савчук, членкиня Комітету ВР з питань транспорту та інфраструктури, про саміт у Польщі з допомоги Україні у відбудові.
  • Олена Кондратюк, заступниця голови ВР, про її робочу поїздку до Бельгії, про долучення різних країн Європи до повоєнного відновлення України, про військову та гуманітарну допомогу Україні Бельгії.
  • Дмитро Лубінець, уповноважений ВР з прав людини, про підсумки конференції «Права людини в темні часи», про західні оцінки дотримання прав людини в Україні, про мінародні організації, які працюють за російські гроші, про поводження України з російськими полоненими і про поводження Росії з українськими полоненими, про обміни полоненими, про міжнародний трибунал (записане інтерв’ю Назара Довгого).
  • Володимир Кондрашов, речник Держспецзв’язку, про влучання російських ракет в об’єкти зв’язку, про економію мобільного зв’язку, про відновлення зв’язку на деокупованих територіях, про стаціонарні телефони, про відновлення телевежі в Херсоні.
  • Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента, про цілі Кремля в Україні, про бойові дії України, про майбутнє Росії, про долю московської церкви в Україні.
  • Віталій Ломакович, радник міністра фінансів, про допомогу Україні в наступному році, про прогноз інфляції на наступний рік, про фіксований курс національної валюти від Нацбанку.
  • Богдан Ференс, експерт з міжнародних питань, про заяву Меркель на виправдання своєї політики щодо Росії, про заяву Путіна про внесенні до воєнної доктрини Росії «превентивного ядерного удару», про дев’ятий пакет санкцій ЄС проти Росії.
  • Ярослав Жаліло, економіст, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень, про економічні прогнози на наступний рік щодо США, Китаю, ЄС тощо, про вплив спаду економік наших партнерів на Україну, про збільшення оборонних бюджетів різних країн внаслідок війни в Україні.
  • Олександр Кочетков, фахівець із ракетного озброєння, про запаси ракет у Росії, про ймовірне постачання до Росії іранських ракет і дронів, про подальшу тактику ракетних ударів Росії.
  • Олександр Грибов, «уповноважена особа від тактичної групи “Січ” з питань фортифікацій та оборони» (так представили гостя ведучі), про створення окупантами фортифікацій під Мелітополем та Бердянськом, про бої на південному напрямку, про важливість Мелітополя для подальших наступів нашої армії, про партизанський рух на окупованому півдні України.

Крім того, в ефірі були:

  • два відеозвернення президента Володимира Зеленського;
  • фільм Олени Морозової проєкту «Герої» про роботу чернігівських медиків під час наступу та обстрілів ворога навесні;
  • «Байрактар-ньюз».

Порушення стандартів

Стандарт достовірності порушували 36 разів. Посилань на джерела в інтернеті було небагато — лише в одному матеріалі, який повторили тричі. А от узагальнених розмитих псевдопосилань було найбільше — 17. Були і просто узагальнені посилання на структури і установи («як повідомили в «Укренерго», «в «Енергоатомі» кажуть», «кажуть у Мінсоцполітики», «у Кабміні пояснюють, «в українському МЗСі нагадали» тощо), і геть невизначені («урядовці заявили», «останнім часом у російських ЗМІ активно говорять», «у Берліні також переконані»). Було і таке: «Такі ж графіки запрацюють в Одеській та Дніпропетровській областях, зазначили в енергогенеруючій компанії». Це в якій з них? Бо ж конкретно ніяка з цих компаній у повідомленні не називалася.

Було кілька абстракцій («наскільки ми знаємо», «попередньо відомо»). А ведучий Назар Довгий видав таке «посилання-багатоходівку»: «З’явилася інформація, що нібито підтверджують західні розвідки і аналітики всіх цих інститутів вивчення війни, різних видань, які мають там певні джерела, що поставки нові будуть сотень ракет, нових «шахедів» і таке інше в обмін на літаки».

Без посилань на джерела подавали інформацію сім разів. Ще шість разів робили узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки: «західні аналітики стверджують», «прогнозують військові експерти», «деякі фінансисти прогнозують», «вважають в Офісі генерального прокурора», «кажуть лікарі»,«кравці ж закликають».

Стандарт точності. Порушень було загалом 34. З них майже всі були некоректною роботою з картинкою. 24 рази не до ладу «перекривали» журналістську начитку в БЗ, сюжетах або в гостьових студіях. Заяву амбасадорки США в Україні Бріджіт Брінк «ілюстрували» відео будівлі Конгресу США. Певно, пані Брінк сидить не в Україні, а у Вашингтоні? Чи у нас в Україні вже збудували точну копію американського Конгресу? Ведучий розповідав про російську систему «Глонасс» і мікросхеми, а «перекривали» це архівним відео якихось руїн і рятувальників, українських. Повідомлення про прогноз зростання українського валового внутрішнього продукту у наступному році «перекривали» відео пачок американських доларів. З якої це пори наш ВВП вимірюється в доларах, ще й у готівкових? Натомість відео друку української гривні і гривні в рахувальних машинках «перекривали» повідомлення, що там «наголосив» міністр фінансів України Сергій Марченко (щось важливе він «наголосив» про те, що «Україна захищає демократію всього цивілізованого світу» — дивне «наголошення» від міністра фінансів). До того ж ще й показали архівного Блінкена (от уже геть не зрозуміло, до чого). БЗ про конференцію про права людини в Києві «перекривали» так, що президентом Зеленським «виявився» ведучий Вадим Карп’як.

Невідповідність була у сюжеті Наталії Якобсон. За кадром був текст: «попри те, що самі поки що живуть без світла, води і газу», при цьому показували дві працюючі газові плити. Невідповідно «перекрито» було текст у сюжеті про Одесу без електрики. Наприклад, у тексті авторка казала про відновлення роботи бюветів, а показували, як люди набирають воду з привезеної діжки. Повідомлення про хакерську атаку «перекривали» відео уламків іранських дронів, бо ж у шкідливому хакерському повідомленні було «як розпізнати дрон-камікадзе». Ведучий розповідав про заяву Ангели Меркель щодо її політики і «мінських угод» і наводив бекграунди, а «перекривали» це закільцьованим архівним відео зустрічі Меркель і Макрона (до чого тут Макрон?). Це відео «прокрутили» по колу аж чотири рази.

Ведучий говорив про російські погрози ядерною зброєю, а «перекривали» це відео зруйнованих обстрілами багатоповерхівок. Ведучий Назар Довгий говорив про дуже різне: і що перемоги Росії на полі бою закінчуються, і про можливий тиск партнерів на Зеленського, і про прогнози Буданова тощо. А показували архівне відео бойових дій, як у Херсоні зустрічають українських військових тощо. Тобто слова ведучого і відео жили кожне «окремим життям». Причому відео знову було закільцьоване і повторювалося. Довгий говорив про нищення цивільної інфраструктури, про заяви Кремля, про іранські дрони й ракети, а показували танки і реактивні системи залпового вогню.

Само собою невдалими були також усі спроби «ілюструвати» якоюсь картинкою розмови з гостями. В підсумку Кирило Тимошенко розповідав, що в Херсоні навіть кав’ярні вже відкрилися, а показували зруйнований міст. Експерт Ярослав Жаліло говорив про збільшення оборонних бюджетів різних країн, а показували виробництво 50-єврових купюр.

Було кілька фактичних неточностей. Зокрема, ведуча Ольга Бутко казала: «На допомогу ж оплати послуг ЖКГ в листопаді українцям виділили приблизно стільки ж, як і торік — 3 і 9 мільярда гривень». 3 і 9 — дорівнює 12. То що, виділили 12 мільярдів? Ні, насправді 3,9 мільярда. Словами це так: «три цілих і дев’ять десятих». Ведучий Назар Довгий стверджував, що в військовому бюджеті США на наступний рік на військову допомогу Україні закладено 80 мільйонів доларів. А насправді 800 мільйонів. Гість Ярослав Жаліло впіймав ведучого Назара Довгого на наведенні неточних даних, що нібито Україні вже надали західні держави понад 100 мільярдів доларів допомоги. Ведучий тут виправився. А якби гість не помітив помилку? Але згодом Довгий знову озвучив ті ж помилкові дані.

Стандарт відокремлення фактів від думок порушували найбільше — 74 рази. З них 55 були суб’єктивними думками журналістів у новинах. Емоційні оцінки: «пекельні бої», «залишається найгарячішою», «героїчна оборона», «жахи окупації», «дивом вціліла», «ледве тримає себе у руках», «чим ближче до міста, тим страшніше». Або ж «експертні» висновки: «Завдяки перекиданню військ із Херсона, російським загарбникам вдалося трохи посунутися на Донбасі і тепер вони намагаються оточити Бахмут». «Загалом дефіцит електроенергії залишається в усій країні, тобто обсяг споживання більший, ніж генерація, тож про планові графіки наразі не йдеться». «Надважливо було спершу відновити живлення об’єктів критичної інфраструктури та запустити їхню роботу».

Ведучі гостьових студій 14 разів не авторизували власні міркування. Найбільше Назар Довгий, і тут я не дивуюся, бо легко забути про авторизацію, коли ведучий подеколи говорить більше за своїх експертів-гостей. «Ця заява, яку він зробив на щорічному засіданні Ради з прав людини, підтверджує ту тезу, що в Кремлі досі не розуміють кінцевої мети цієї війни». «...Є і риторика щодо ядерної загрози. Тези, що озвучують в оточенні Путіна, виникає періодично теж не просто так, бо ж коли російській армії нема чим похвалитися, а це протягом останніх 8 місяців демонструють Збройні Сили України, або коли в Кремлі вкотре не розуміють вектор свого подальшого руху саме через ситуацію на фронті».

Ще було 5 безпідставних узагальнень. Кілька прикладів: «Багато українців скаржаться, що так звані лікарняні їм не оплачують ще з літа» (ведуча Ольга Бутко). «Росіян такі експерименти, звісно, зовсім не тішать, їм несмачно, а москвичі їм не до вподоби» (ведучий Назар Довгий). «Щойно енергетики заживили мережі міських бюветів, одесити відразу поспішили зробити запаси води» (у сюжеті Тетяни Беженар).

Стандарт повноти. Було два порушення. У сюжеті Олега Зінченка наводилися якісь цитати, навіть набрані титрами, але не говорилося (ні словами, ні в титрах), хто ж саме висловлював ці думки. Також не досить було представляти Богдана Ференса лише як «експерта з міжнародних питань».

Стандарт доступності подачі інформації — шість порушень. Катерина Кусмарова в сюжеті казала слово «ґаджети», не зрозуміле частині аудиторії. Ведучий Андрій Сініцин казав «головний меседж». Слово-запозичення, значення якого може не знати частина аудиторії. Ведучий Назар Довгий канав: «сама симбіотика Путін і ядерна зброя». Боюся, що це слово точно не знає переважна частина аудиторії. Ведучий Довгий і економічний експерт Ярослав Жаліло в обговоренні неодноразово використовували термін «рецесія», значення якого точно більшість глядачів не знає.

І ще навіщось у двох випусках новин показували таку таблицю:

Зрозуміло, що нічого не зрозуміло буде глядачам, бо щось прочитати з екрана телевізора тут точно неможливо. То навіщо ж таке показувати?

Інші зауваження

Неякісно працюють звукорежисери на каналі, бо часто «під’їдають» перші слова ведучих після відеозаставок. Інколи настільки, що важко стає зрозуміти перші речення ведучих.

Ведучий Зборовський продовжує дуже складно формулювати запитання до гостей. Наприклад: «Ну от про Мелітополь ще хотів також зазначити, що це великий логістичний хаб, він має певну інфраструктуру, яка є сухопутним коридором до окупованих територій Луганської, Донецької областей, до Криму. Так от в контексті нашого наступу, хоча, як ви кажете, зараз таких наступальних дій, відвертих наступальних дій, не спостерігається з нашого боку, але вони можливо є приховані, можливо будуть в майбутньому, в тому що будуть, ми навіть не сумніваємося. Так от, які можливості відкриються для Збройних сил України в разі деокупації міста, враховуючи оті шляхи, про які я вже говорив». Ну прорубитися крізь цей «каракуль думки» на слух нереально. У мене кожного разу, коли Зборовський каже чергове якесь ось таке «запитання», виникає зустрічне запитання: навіщо такого повністю профнепридатного ведучого, ще й при цьому токсичного, який у попередні роки так само заповзято відпрацьовував на «русский мир» на каналах Медведчука, вперто тримають на каналі «Рада»? І не просто на каналі, а в ефірі загальнонаціонального телемарафону? Це не про політику, а про елементарну профпридатність — ці всі «до речі, в контексті цього хотілось би зазначити». «Ми саме так, в контексті такому говоримо». В такому контексті притомний менеджер давно би такого «контекстного» ведучого звільнив би і посадив в ефір притомну людину. Але ж не на каналі «Рада».

Наталія Якобсон у сюжеті говорила… чоловічим голосом. Ну, якщо вже так склалося, що авторка сюжету не може з якихось причин начитати його текст, то знайдіть десь у редакції жінку. Щоб не було когнітивного дисонансу.

І традиційно на каналі «Рада» про фемінітиви багато хто не знає: «Людмила Калмикова, волонтер», «Галина Рябоконь, волонтер», «Світлана Феценець, волонтер», «Наталя Сенченко, волонтер» (титри у сюжеті Лілії Кочерги). «Катерина Кусмарова, кореспондент» (титр на стендапі). «Ірина Верещук, віцепрем’єр-міністр, міністр з питань реінтеграції...» (ведуча Тетяна Гончарова двічі і в титрі). «Світлана Кошолап, директор Надеждівського будинку культури», «Людмила Зеленкевич, приватний підприємець» (титри в сюжеті Наталії Якобсон). «... Поговоримо з міністром соціальної політики Оксаною Жолнович» (ведучий Андрій Сініцин і в титрі). Господи, «поговоримо з міністром Оксаною», мізки не ламаються?

Елементи політичного піару

Ось таке запитання було ведучої Тетяни Гончарової до гостя Михайла Подоляка: «Цікавий момент. У церковній культурі немає того, що робить Кирило, і це теж можна його виносити, і лунають пропозиції від святих отців, на церковний суд. По ньому окремо можна розробляти певні процеси на кшталт Нюрнберзького, тому що це злочин, те, що робить Кирило. Скажіть, будь ласка, тут важливий момент, я встигаю вас про нього запитати, чому Зеленський став тим президентом, який відзначив, по суті першим існування цієї проблеми — проросійських елементів в УПЦ. І він призначив напередодні радника нового в черковних питаннях — пана Віктора Єленського. Тобто це тема, яку не хотіли чіпляти попередні президенти, всі не хотіли втручатися в церковні справи». Вам не здається, що це піар пана президента? І, звісно, Подоляк цю пропозицію прийняв так: «Супер, ви такі акценти правильно ставите. Мені знову ж таки дуже чудово з вами спілкуватися». А далі вже Подоляк цілком «законно» (бо ж у нього про це запитала ведуча!) просто піарив Зеленського.

Було класичне «паркетне» повідомлення про робочу поїздку заступниці голови ВР Олени Кондратюк до Бельгії. З ким зустрілася, що обговорили, а також що вона «наголосила», «заявила» і «закликала». Показували в ефірі це двічі.

У повідомленні про презентацію в Херсоні нової марки «Укрпошти» «Херсон — це Україна» був такий «поворот»: «Попри те, що продажі стартували лише сьогодні, витвір художника Андрія Сагача розлітається як херсонські кавуни, каже заступник керівника Офісу президента України Кирило Тимошенко. І додає: попереду ще дуже багато роботи, багато нових марок і багато міст, де треба оновити роботу». Так ось хто, виявляється, головний «герой» цієї події! Тимошенко був там із робочою поїздкою («проходив повз») і його, звісно ж, запросили бути «весільним генералом» на презентації марки. А в ефірі телеамарафону він (зусиллями ведучих «Ради») із «весільного генерала» став «головним героєм» події.

Цього дня канал «Рада» вже традиційно подавав фрагменти відеозвернення президента Зеленського в якості окремих інформаційних повідомлень. Ще раз нагадаю, що попри безумовну яскравість текстів відеозвернень президента, далеко не кожне речення в них є новиною. Не було новиною, наприклад, таке: «Дуже важливо бачити, що глобальні лідери світу дійсно почули українські мирні пропозиції, — на цьому наголосив президент Володимир Зеленський. Один із пунктів “Формули миру” — створення трибуналу для покарання Росії». Лідери почули, ми це бачили. Трибунал потрібен, і про це вже говорять пів року всі. Де тут новина?

Повідомлення про проведення в Києві форуму «Креативна Україна» починалося з того, що «відкрив форум міністр культури Олександр Ткаченко, а першою виступила перша леді Олена Зеленська, яка є кураторкою низки проєктів у сфері культурної дипломатії». І синхрони відповідно Ткаченка і Зеленської, хоча урочисті виступи на відкритті — аж ніяк не новина.

Наративи російської пропаганди і токсичні медіаперсонажі. В якійсь «добірці» новин токсична ведуча каналу Тетяна Гончарова говорила таке: «Росія нібито готова закінчити війну хоч завтра, але спершу має намір відвоювати звільнені Збройними Силами України території. Таке заявив прессекретар Путіна Дмитро Пєсков. На думку Кремля, українські землі є, цитую, окупованими Києвом». Це чіткий російський наратив в ефірі телемарафону. Не виправдовує тут ведучу Гончарову навіть сором’язливе слово «нібито». Навіть «нібито» не треба було цього подавати як новину в телемарафоні. А менеджерам продакшну «КіноКіт», який виробляє контент каналу «Рада» для нацмарафону (і їхнім кураторам в Офісі президента) вже давно слід замислитися, навіщо їм ці колишні медведчуківські і деркачівські ведучі, які ще й тишком-нишком пруть в ефір телемарафону наративи російської пропаганди. Саме ці ведучі — Тетяна Гончарова, Ольга Нємцева, Максим Зборовський і Назар Довгий — вели цього дня гостьові студії.

Резюме

Новинна складова блоку телеканалу була такою: 4 репортажних сюжети, прямих ввімкнень, попри активний час доби, не було. У студії побувало 11 ньюзмейкерів (з 18 гостей загалом). Із сюжетів я би відзначив репортажі Олександра Шилка про розмінування на Миколаївщині та Олега Решетняка про бої під Бахмутом (але в останньому було забагато оцінок), якісним був нарис Катерини Кусмарової про мешканця села Чепіль на Харківщині, який зробив «пункт незламності».

Професійні стандарти журналісти «провідного» (згідно з постійним твердженням ведучого Андрія Сініцина) каналу порушують постійно. За шість ефірних годин — 152 грубих порушення (в середньому це більш ніж 25 порушень на годину). Найбільше порушували знов-таки стандарт відокремлення фактів від думок (74 рази). Стандарт достовірності — 36 разів (це до питання про «найдостовірніші новини»). Стандарт точності порушували 34 рази. Переважно тим, що будь-які тексти і будь-які розмови з гостями «перекривали» якою завгодно, але не відповідною тим текстам чи розмовам картинкою.

Проявів політичного піару було шість. Один з них — улесливе запитання ведучої до радника керівника ОП Михайла Подоляка про Зеленського. Як мінімум, один із фрагментів відеозвернення президента був зайвим (не новиною, не інформативним, а подавався з претензією на «новину»). Були також «паркети» про заступника керівника ОП Кирила Тимошенка і двічі про заступницю голови ВР Олену Кондратюк. І було повідомлення про форум «Креативна Україна», де «головними героями» стали міністр Ткаченко і перша леді Зеленська.

В ефірі каналу цього дня працювали четверо токсичних ведучих (Гончарова, Нємцева, Зборовський і Довгий). Гончарова просунула в ефір один наратив кремлівської пропаганди (що звільнені українські землі «є територією Росії»).

Важливі події / теми, які не були озвучені в телемарафоні 9 грудня

  • Генсек Столтенберг висловив побоювання, що війна в Україні може перерости в війну між НАТО і Росією.
  • США наклали санкції на голову українського Окружного адмінсуду Києва.
  • Прем’єр Великої Британії Сунак пообіцяв Зеленському нові засоби протиповітряної оборони найближчими тижнями.
  • У трьох містах Білорусі побільшало російських військових.
  • Окупанти вивезли з Кінбурнського півострова всіх цивільних, — Кім.
  • Окупанти депортували до Росії понад 13 тисяч українських дітей, — дитячий омбудсмен.
  • В Одесі повідомили про підозру трьом заступникам мера Труханова.
  • Німецький Rheinmetall побудує два комплекси протиповітряної оборони Skynex для України, — Handelsblatt
  • Українська економіка впала на 30,8 % у третьому кварталі року, — Держстат.
  • Суд відправив під нічний домашній арешт митрополита Московського патріархату Іосафа.
  • Українська драма про Донбас потрапила до лонгліста премії «Оскар».
  • В «Арселор Міттал» Кривий Ріг спростували заяву Росії щодо складів з озброєнням на заводі.
  • Правоохоронці проводять обшуки в соборі Московського патріархату під Києвом.
  • СБУ оголосила підозру ректору Почаївської духовної семінарії Московського патріархату.

Ще було дві новини, які з’явилися після 23 години, тож їх міг би в гостьовій студії повідомити канал «Рада», але не повідомив:

  • Іранська підтримка російського війська зросте у найближчі місяці, — Білий дім.
  • Посли «Великої сімки» відреагували на відставку суддів Конституційного суду: перед призначенням нових — ухваліть реформу.

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)

Структура ефірних блоків. Структура блоку каналу «Ми — Україна» була такою ж, як і в попередні рази. Щодвігодини були випуски новин (опівночі випуск тривав 30 хвилин, а о 2-й і 4-й нові — по 15 хвилин). Решта часу були гостьові студії.

Структура блоку Суспільного була дивною, як на мене. Перші чотири ефірні години починалися з 15-хвилинних випусків новин, а продовжувалися гостьовими студіями. А після останнього випуску новин о 9-й ранку йшли суцільні гостьові студії до кінця блоку. Тобто в менш подієвому й активному проміжку доби новини були щогодини, а в більш подієвому й активному новин не було взагалі.

Структура блоку «1+1» була нерівномірною: він починався з 20-хвилинного випуску новин, потім протягом години тривала трансляція конференції з прав людини у Києві, після чого 40 хвилин знов були новини. Далі година гостьової студії, година новин і знову година гостьової студії. Остання ефірна година блоку була поділена між новинами і гостьовою.

Структура блоку каналу «Рада» була звичною. Більшість ефірних годин починалися випусками новин (тривалістю від 10 до 20 хвилин), продовжувалися гостьовими студіями. У блоці 20:00–21:00 був підсумковий випуск новин. Блок 21:00–22:00 складався з «Байрактар-ньюз», документального фільму й записаного інтерв’ю.

Новинна складова. Новинна складова каналу «Ми — Україна» знов була дуже слабкою. Були два спецрепортажі (та й ті — зроблені не журналістами каналу, а журналістами Суспільного і Нацгвардії) і лише одне пряме ввімкнення. Та й у гостях побувало лише два ньюзмейкери (із 13 гостей загалом).

У блоці Суспільного чистих репортажних сюжетів не було, було два спецрепортажі (це радше реконструкція і нарис в одному) зі звільнених сіл на Луганщині. Було шість репортажних прямих ввімкнень і четверо гостей-ньюзмейкерів у студії (із 22 гостей загалом). Мала кількість репортажної складової призвела до того, що випуски новин із 7-ї до 9-ї ранку наповнювалися майже суцільними повторами як сюжетів, так і коротких форм.

Новинна складова блоку каналу «1+1» була такою: 4 репортажні сюжети (з 11 сюжетів загалом), 6 репортажних прямих ввімкнень (ще одне було не репортажне). У студії побували 5 ньюзмейкерів.

Новинна складова блоку телеканалу «Рада» була такою: 4 репортажні сюжети, прямих ввімкнень попри активний час доби не було. У студії побувало 11 ньюзмейкерів (з 18 гостей загалом).

Гостьові студії. У гостьових студіях «Ми — Україна» цієї ночі побувало 13 гостей. З них двоє були ньюзмейкерами, один речник, решта — експерти.

У гостьових студіях Суспільного цієї доби побувало 22 гостя. З них 4 були ньюзмейкерами, 2 — речниками, один радник, 12 експертів і 3 учасника подій.

У гостьових студіях «1+1» цього дня побувало загалом 11 гостей. З них 5 були ньюзмейкерами, 4 — експертами і двоє — учасниками подій.

В гостях у телеканалу «Рада» цієї доби побувало загалом 18 людей. З них 11 були ньюзмейкерами, один речник, 2 радники, 3 експерти і один учасник подій.

Порушення стандартів. Порушень стандартів у блоці каналу «Ми — Україна» було 171. Найчастіше порушували стандарт відокремлення фактів від думок (97 разів), найбільше з цих порушень було суб’єктивних думок журналістів у новинах. Стандарт достовірності порушували в різні способи 40 разів, стандарт точності — 22 рази, стандарт повноти інформації — 7 разів.

Цієї доби у блоці Суспільного була рекордно велика кількість грубих порушень стандартів — 108! Найчастіше порушували стандарт достовірності — 37 разів, найчастіше це були новини, подані без перевірки з телеграмканалів і соцмереж. Стандарт точності порушували 31 раз. Половина цих порушень стосувалася некоректного використання картинки — в коротких формах, у прямих ввімкненнях і особливо часто в розмовах із гостями. Половина порушень були фактичними помилками. Стандарт відокремлення фактів від думок порушували 27 разів, найбільше було суб’єктивних міркувань журналістів у новинах і безпідставних узагальнень. Шість разів порушували стандарт повноти інформації, 7 разів — стандарт доступності її подачі.

Загалом порушень стандартів у блоці «1+1» цього дня було рекордно багато — 230. Найчастіше (136 разів) грубо порушували стандарт відокремлення фактів від думок. Найбільше було суб’єктивних міркувань журналістів у новинах. Чимало було й безпідставних узагальнень. 56 разів порушували стандарт достовірності. З них найбільше було узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивних думок і новин, поданих без будь-яких посилань на джерела. Стандарт точності порушували 26 разів, з них найбільше було невідповідностей між картинкою і текстом у коротких формах і сюжетах. Інша істандарти порушували небагато: 5 разів стандарт повноти інформації і 6 разів стандарт доступності її подачі. І було одне грубе порушення стандарту балансу думок.

Порушень стандартів в ефірному блоці каналу «Рада» було цієї доби 152. Найбільше порушували стандарт відокремлення фактів від думок (74 рази). Переважно це були суб’єктивні міркування журналістів у новинах, але й не авторизованих міркувань ведучих гостьових студій було чимало (14). Стандарт достовірності журналісти каналу порушували 36 разів у всі можливі способи. Стандарт точності порушували 34 рази. Переважно тим, що будь-які тексти і будь-які розмови з гостями «перекривали» якою завгодно, але не відповідною тим текстам чи розмовам картинкою.

Прояви політичного піару. У блоці каналу «Ми — Україна» було умовно два прояви політичного піару. Наводилася думка керівника Офісу президента Андрія Єрмака, яка не містила новини. І гість політкоментатор Дмитро Васильєв традиційно багато (якщо бути точним — 7 разів) щодо різних тем позитивно згадував президента Зеленського і ще раз керівника фракції «Слуга народу» Давида Арахамію.

У блоці Суспільного не було проявів політичного піару.

У блоці каналу «1+1» цього дня було три прояви політичного піару. Не виправдане темою згадування приналежності народного депутата Ігоря Молотка до депгрупи «За майбутнє», типовий «паркетний» матеріал про засідання Кабміну і прем’єра Шмигаля. І був негативний сюжет про президента Української асоціації футболу Андрія Павелка, що виглядав як замовний.

У блоці каналу «Рада» проявів політичного піару цього разу було менше, ніж у попередні: лише 6. Один із них — улесливе запитання ведучої до радника керівника ОП Михайла Подоляка про Зеленського. Як мінімум один із фрагментів відеозвернення президента був зайвим (не новиною, не інформативним, а подавався з претензією на «новину»). Були також «паркетні» повідомлення про заступника керівника ОП Кирила Тимошенка і двічі про заступницю голови ВР Олену Кондратюк. І було також повідомлення про форум «Креативна Україна», де «головними героями» стали міністр Ткаченко і перша леді Зеленська.

Російські наративи і токсичні медіаперсонажі. У блоці каналу «Рада» цього дня працювали четверо токсичних ведучих (Гончарова, Нємцева, Зборовський і Довгий). І, як вже стає традицією, токсична ведуча Гончарова просунула в ефір один наратив кремлівської пропаганди (що звільнені українські землі «є територією Росії»).

Російських наративів та токсичних медіаперсонажів у блоках «Ми — Україна», Суспільного й «1+1» цієї доби не було.

Скриншот відео: ТСН/YouTube

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
4108
Читайте також
Коментарі
2
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Думич Михайло
494 дн. тому
Олена Макаренко, до роботи на Першому каналі вела рекламні інтерв'ю із коментатором каналів Медведчука Михайлом Чаплигою, а Ольга Бутко та Андрій Сініцин працювали на каналах членів ОПЗЖ. Це, відповідно, ZIK та KyivLive, де вели «новини».
Думич Михайло
494 дн. тому
Кілька доповнень. Тарас Семенюк, за даними texty.org.ua, є псевдосоціологом, який просував у медіа Олега Ляшка.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду