Іn English

Нашому моніторингу телемарафону «Єдині новини» виповнилося рівно пів року. Тож «Детектор медіа» підбиває проміжні підсумки і спробує визначити загальні тенденції в телемарафоні. Зрозуміло, що протягом шести місяців телемарафон видозмінювався за різними параметрами. Найбільшою «тектонічною» зміною, звісно, був вихід із його учасників каналів Ріната Ахметова після закриття медіагрупи «Україна». Були й зміни контенту — і загальні, й на окремих каналах.

У моніторингу я оцінював лише по одній добі ефіру марафону на тиждень, тож моніторинг змальовував дискретну, переривчасту картину. Але на великій дистанції в шість місяців навіть така картина є показовою й дає надійні підстави для визначення тенденцій.

У першій частині цих підсумків піврічних спостережень я розбирав ефірну сітку телемарафону й роботу телеканалів із гостями.

Новинна складова ефіру телемарафону

Пропоную просте порівняння новинної складової блоків різних учасників телемарафону. Принципово нова фактична інформація про події дня може з’являтися в ефірі в різних виглядах і різними шляхами. Звичайно, є частина інформацій про події, які подаються короткими формами в новинах (усні інформаційні повідомлення, БЗ, БЗ із синхроном, просто синхрон із підводкою). Якщо бути відвертими, левова частка таких інформацій насправді береться редакціями з інтернету (соцмереж, телеграм-каналів і онлайн-видань), просто в багатьох випадках у посиланні на джерело інтернет «маскується». Цінність такої інформації, вважаю, є дуже невисокою, тим більше, що її достовірність завжди є, м’яко кажучи, сумнівною.

Справді цінною можна вважати лише ту інформацію, яку редакція здобула власними зусиллями, пошуком і перевірками. Для будь-якого інформаційного каналу це насамперед обидва види репортажів власних кореспондентів безпосередньо з місць подій — репортажні сюжети і прямі ввімкнення. І ще — гості-ньюзмейкери у студії (очно чи онлайн — не важливо). Адже в прямому ефірі гість-ньюзмейкер може озвучити принципові новини про події, що відбуваються, тобто навести принципово нові факти, або ж зробити певні принципові заяви («позиційні», про наміри, висловити важливі для суспільства оцінки чи висновки тощо).

Для оцінки роботи каналів зі збору реальної інформації я пропоную хай і умовний, але промовистий показник новинної складової блоків учасників телемарафону. Це сума кількості гостей-ньюзмейкерів у студії каналу, репортажних сюжетів і прямих ввімкнень. У наступній таблиці наведено середні показники на одну годину ефірного часу кожного каналу / медіагрупи:

Із цієї таблиці видно, що найінформативнішим учасником марафону була медіагрупа «Україна», яка працювала в марафоні до 22 липня. Майже настільки ж інформативним було Суспільне, не набагато відставали «1+1» і «Інтер». Значно слабшою була новинна складова в ефірних блоках каналів ICTV та СТБ. І ганебно низькою — у блоках телеканалу «Рада».

Якщо ж порівнювати окремі позиції, то видно, що у блоках «України» новинна складова переважно досягалася за рахунок запрошення великої кількості гостей-ньюзмейкерів — на 0,51 «гостя на годину» більше за середній показник по марафону (щоправда, я вже писав, що кількість тут не завжди означала високу якість), при цьому репортажних сюжетів медіагрупа робила мало (—0,35 сюжетів на годину).

На Суспільному висока новинна складова забезпечувалася насамперед завдяки великій кількості якісних прямих ввімкнень власних кореспондентів із місць подій, по кількості цих ввімкнень суспільний мовник набагато випереджав усіх інших учасників телемарафону (на +0,37). Натомість репортажних сюжетів вироблялося відчутно менше за середній показник (—0,19).

Телеканал «1+1» робив ставку на якісні репортажні сюжети (+0,14), при цьому гостей-ньюзмейкерів в ефірі каналу було відчутно менше за середній показник по телемарафону (—0,35). Кількість прямих ввімкнень була близькою до середньої по марафону.

У блоках «Інтера» була рекордна серед усіх учасників телемарафону кількість репортажних сюжетів (вища на 0,6 сюжету на годину від середнього показника), натомість найменша кількість гостей-ньюзмейкерів, на 0,54 нижча за середній показник (у формально гостьових студіях каналу часто гостей не було взагалі, ведучі презентували сюжети). «Вирівнювала» це більша за середню по ефіру кількість прямих ввімкнень.

Медіагрупа каналів ICTV та СТБ відстала за новинною складовою від колег по марафону лише через те, що дуже рідко робила прямі ввімкнення (найнижчий показник серед усіх, —0,46). При цьому мали середній показник кількості запрошених ньюзмейкерів і виробляли дуже багато якісних репортажних сюжетів (+0,44, більше виробляв лише «Інтер»).

Телеканал «Рада» відставав від колег по телемарафону за кількістю репортажних прямих ввімкнень. При цьому значна частина цих ввімкнень на каналі «Рада» була ще й не репортажами про події, а намаганнями (найчастіше незграбними) створювати нариси в режимі прямого ефіру (тобто інструмент застосовувався не за призначенням). Показник середньої кількості репортажних сюжетів на годину ефіру в каналу був найнижчим серед усіх учасників телемарафону, настільки низький, наче це ніякий не інформаційний канал (—0,64 від середнього). Трохи рятувала цю ситуацію більша за середню (на +0,3 на годину) кількість гостей-ньюзмейкерів в ефірі каналу, але знову-таки, як і у випадку «України», кількість часто не означала якість.

Ось загальна картина з виробництвом сюжетів учасниками телемарафону:

Тут, як бачимо, питома частка репортажних сюжетів була вищою за середній показник у «1+1», групи StarLightMedia і «Інтера». У перших двох — істотно. До цього можна додати ще й те, що саме в цих трьох учасників телемарафону було багато репортажів із фронту і прифронтових територій (у всіх у них в редакціях працює чимало потужних воєнних кореспондентів).

Мені видається дивним, що і загальна кількість сюжетів, і репортажів загалом була набагато нижчою у блоках Суспільного. Це при тому, що Суспільне має чи не найбільшу серед учасників телемарафону мережу власних кореспондентів по всій країні. Тобто тут скоріше питання не ресурсу, а якості планування.

Дуже малою була частка репортажів у медіагрупи «Україна».

І 28 репортажних сюжетів на «Раді» за 25 діб спостережень — це дуже мало. А вкупі з тим, що значна частина прямих ввімкнень, які робить канал, теж не є репортажними, це означає, що канал неможливо вважати справді інформаційним. Ми розуміємо, що канал до війни був суто парламентським, тобто в нього немає належної для справжнього інформаційного каналу бази — технологічної, кадрової тощо. Але ми також знаємо, що насправді для мовлення телеканалу «Рада» у марафоні всю продукцію виробляє за державні кошти ТОВ «Кінокіт». Які завдання таким чином вирішуються — мабуть, це риторичне запитання.

Порушення стандартів в ефірі телемарафону

Порушення стандартів у цьому моніторингу я фіксував не всі. Лише найгрубіші, а головне — лише ті, які істотно впливали або ж могли впливати на якість інформування аудиторії. Тому що метою цього моніторингу була не ідеалістична боротьба за примарний ідеал абсолютного дотримання стандартів, а спроба підказувати редакціям і журналістам, які порушення стандартів у їхній роботі можуть призводити до хибного інформування людей, тобто впливати на зміст інформації, спотворювати її. Що, зрозуміло, в умовах війни може дорого коштувати як конкретним людям, так і країні в цілому. Наскільки мені відомо, деякі редакції й дехто з журналістів завдяки моніторингу вносили поправки в роботу і позбувалися деяких помилок. На жаль, не всі й далеко не в усьому.

І ще одне. Цей моніторинг починався, як і телемарафон, у «пожежному» порядку, а потім поступово вдосконалювався. Через це системно фіксувати всі порушення стандартів з урахуванням їх повторів в ефірі я почав лише з 15 травня.

Подивімося, як виглядає картина з грубими порушеннями професійних стандартів у телемарафоні за пів року спостережень:

Кількість серйозних порушень професійних стандартів в ефірі марафону «Єдині новини» (вибірка — 25 діб протягом березня — вересня 2022 року)

Ці числа справляють враження, особливо ж підсумкові 3,5 тисячі грубих порушень стандартів, але більш показовими будуть середні показники порушень на одну ефірну годину. Вони такі:

З цієї таблиці видно кілька речей. По-перше, що телемарафон, покликаний якісно інформувати українців про події війни, працює неякісно. Бо протягом кожної ефірної години цього телемарафону журналісти припускаються в середньому більш як 8 грубих порушень професійних стандартів, кожне з яких тією чи іншою мірою спотворює інформацію чи дезінформує глядача. Це в умовах війни, коли подібне повідомлення може спричинити вкрай важкі наслідки для армії, або для цивільних, або для питань оборони держави, або для питань її зовнішньої політики тощо.

Маю всі підстави говорити це, бо, даруйте, майже три порушення стандарту достовірності щогодини — це надвисокий ризик дезінформації в ефірі марафону. А майже три порушення стандарту відокремлення фактів від думок щогодини — це гарантоване постійне спотворення інформації (інколи мале, а інколи велике).

Різні учасники телемарафону роблять різний «внесок» у цю вакханалію неякісного інформування. Найбільший, хоч як це дивно, — група StarLightMedia, переважно тим, що частина її журналістів (ведучих і репортерів) системно і підкреслено ігнорують стандарт відокремлення фактів від думок (6,8 подібних порушень на годину ефіру в середньому!). Певно, вважають, що глядачам замість інформування ціннішими будуть відсебеньки і рефлексії журналістів. А ще постійно покладаються на ненадійні джерела інформації або ж приховують ці джерела — вочевидь також ненадійні — від глядачів (4,4 порушення на годину ефіру). До цього додається ще й 3,6 порушення стандарту точності на годину, це переважно введення в оману глядачів картинкою, невідповідною до озвучуваної інформації.

Відчутно менше, але теж багато робить для ненадійності ефіру телемарафону телеканал «Інтер», «внесок» якого становить 19 % від усіх порушень в ефірі. І теж цей показник складається насамперед величезною кількістю порушень цих же двох стандартів (4,4 порушення відокремлення фактів від думок і 3,1 порушення достовірності на годину ефіру). І 1,3 порушення на годину в середньому стандарту точності.

17 % — «внесок» телеканалу «Рада». Тут найбільше порушень стандарту достовірності інформації (3,3), дуже багато порушень стандарту точності (2,7), але й стандарт відокремлення фактів від думок теж дотримується слабко (1,8 порушення на годину ефіру).

Канал «1+1» із «чорним внеском» у 15 % теж робить дуже багато порушень стандарту відокремлення фактів від думок (2,6 на годину) і стандарту точності (2,5). І 1,8 порушення на годину стандарту точності — також занадто високий показник для ефіру.

Медіагрупа «Україна» до свого виходу з марафону 22 липня встигла додати до спотворення контенту «Єдиних новин» свої 13 % «внеску». Переважно порушуючи стандарт достовірності (2,8 разів на годину), відокремлення фактів від думок (1,8) і точності (1,6).

На цьому вражаючому тлі 5 % «внеску» Суспільного можуть видаватися чимось незначним і навіть якимось «позитивним» (порівняно, звісно). Але не впадайте в оману. Адже насправді більше одного грубого порушення стандарту достовірності на годину й майже одне порушення стандарту точності на годину — це дуже багато, точно забагато, щоб говорити про безумовну якість такого продукту. При цьому достатньо для того, щоб у якийсь момент несвідомо протягти в ефір телемарафону хибну або й небезпечну інформацію. Та й до суспільного мовника вимоги є набагато вищими, ніж до олігархічних каналів. Суспільний мовник і створювався для того, щоб у спотвореному медійному просторі був бодай один острівець стовідсотково точної й надійної інформації. Як бачимо, Суспільне в межах марафону з цим завданням поки не зовсім впоралося.

Тепер погляньмо на картину з дотриманням (а точніше — з недотриманням) кожного стандарту окремо. У наступних таблицях всі показники різних видів порушень того чи іншого стандарту подані у відсотках від загальної кількості порушень кожного стандарту.

Як бачимо, «в загальному заліку» третина порушень стандарту достовірності інформації в телемарафоні припадає на подання без перевірки інформації і відео, які редакції беруть із соцмереж і телеграм-каналів. Найбільшою частка саме таких порушень цього стандарту була у блоках Суспільного (більше половини порушень). Майже половину порушень стандарту достовірності становила й частка цього різновиду у блоках телеканалу «Рада». Близько третини була частка у блоках ICTV та СТБ і медіагрупи «Україна». Втім, «Інтер» і «1+1» відстали не сильно.

Цей системний підхід несе в собі величезні ризики. Починаючи з того, що більшість каналів бере інформацію в тому числі з анонімних телеграм-каналів. Не знаю, чи слід нагадувати журналістам, що телеграм — це російський месенджер, який у жоден спосіб не підлягає об’єктивному контролю, що ніхто з нас достеменно не знає, наскільки він може бути контрольованим російським ФСБ. І крім дуже небагатьох втаємничених, ніхто не знає, хто стоїть за анонімними каналами. Наприклад, за тим же мегапопулярним у редакцій учасників марафону каналом «Труха» (від «Трушний Харків»). Або ж за всіма цими «х@йовими» і «нех@йовими» Херсонами, Миколаєвами і далі за списком. Де гарантія, що чергова інформація чи відео звідти не виявляться фейковими? В тім числі й генерованими ФСБ? («Детектор медіа» докладно аналізував проросійські телеграм-канали в Україні.)

Звісно, журналісти-«марафонці» можуть звинувачувати мене у шпигуноманії, але дати категоричну відповідь на мої запитання не зможуть. А це означає, що вони дають глядачам інформацію наосліп. Сто разів «проносило», отже й далі «пронесе». А може і не «пронести», але тоді буде пізно.

У марафоні за 25 діб протягом пів року траплялися фейки, почерпнуті з інтернету. Так, наприклад, канал «1+1» 31 липня з посиланням на «миколаївські пабліки» повідомляв, що бізнесмен Олексій Вадатурський, насправді убитий російською ракетою, «помер природною смертю». Третього вересня в ефірі ICTV та СТБ хибно повідомили про відкриття ресторанів «Макдональдз» у Києві з посиланням на неназвані телеграм-канали. «Інтер» подавав інформацію, що в Росії «на сайті держзакупівель з’явилися сотні лотів на організацію поховань», із посиланням на телеграм-канал «Можем объяснить». Російський анонімний телеграм-канал. Інколи випуски новин у телемарафоні можуть взагалі перетворюватися на якийсь «огляд соцмереж і телеграм-каналів», як це було, наприклад, на каналі «Рада» 22 травня — 5 повідомлень поспіль із посиланнями на телеграм і просто на соцмережі. А ще на тій же «Раді» 11 вересня був дуже показовий епізод, коли ведуча казала: «В медійному просторі з’явилося відео, на якому уламки російського літака Су-34». А гість, речник командування Повітряних сил Юрій Ігнат, сказав, що «це літак, збитий кілька місяців тому». А під «медійним простором», зрозуміло, мався на увазі якийсь телеграм-канал або фейсбук-сторінка.

Велику кількість інформації «марафонці» подають без перевірки із фейсбуків, твітерів і телеграмів посадовців, не кажучи вже про «офіційні» сторінки й канали офіційних установ. Я не дарма взяв у лапки слово «офіційні». Ще й кажуть, що це «верифіковані» сторінки. Але будь-яка заявлена «офіційність» і будь-яка «верифікованість» цих сторінок не гарантує їх від зламу російськими хакерами. А це означає, що в певний момент на «найофіційнішій» і сто разів «верифікованій» сторінці може з’явитися небезепечний для України фейк. І він гарантовано потрапить до ефіру телемарафону. Бо в редакціях ніхто не навчений робити перед публікацією хоча би найелементарнішу перевірку — зателефонувати, наприклад, до пресслужби установи й підтвердити, що чергове важливе, а то й сенсаційне повідомлення на їхній «офіційній» фесбук-сторінці відповідає дійсності. А навіщо? Це ж зайві клопоти.

Шкода, що досі ні численними дослідженнями «Детектора медіа», Інституту масової інформації та багатьох інших авторитетних структур на цю тему, ні цим моніторингом не вдається хоча би посіяти в головах журналістів здоровий сумнів із приводу «нормальності» ретрансляції фейсбуків-телеграмів у загальнонаціональний ефір.

Але в цьому контексті скажу ще два слова про Суспільне, в ефірних блоках якого було цілих 40 інформацій з фейсбуків-телеграмів за пів року моніторингу! При цьому якщо в березні — серпні ці порушення були поодинокими, то із серпня їх різко побільшало, був навіть день (3 вересня), коли їх було цілих десять! Я дивлюся, Суспільне вже не гребує навіть такими «посиланнями на джерела», як «згодом стався вибух у місці розташування Росгвардії. Про це пишуть у місцевих соціальних мережах і повідомляють російські пропагандисти». Або взагалі таке: «У західному Криму спрацювала система ППО, написав самоназваний голова півострова Сергій Аксьонов».

Свого часу інформація із соцмереж в ефірі «UA: Першого» і багатьох філій Суспільного вважалася надзвичайною подією. Тому що суворою редакційною вимогою було подавати в ефір винятково перевірену в надійних джерелах інформацію. Я це знаю, бо кілька років також брав участь у формуванні редакційної політики Суспільного. На жаль, після зміни керівництва інформаційних редакцій цю вимогу було скасовано на догоду нібито оперативності. А це підважує місію і ставить під удар авторитет Суспільного як інституції.

Майже чверть усіх порушень стандарту достовірності в ефірі телемарафону становили узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивних думок. Себто коли будь-яку оцінку, висновок чи інше міркування журналісти «приписують» невідомо наскільки широкій групі людей. Що ніколи не відповідає істині. Бо люди різні й думки в них теж різні. З будь-якого приводу. Найбільше узагальнювати полюбляють журналісти «Інтера» (третина порушень стандарту достовірності в їхніх блоках саме така), «України» (31%), ICTV з СТБ (29%) і «1+1» (26%).

По-перше, це шановані журналістами міфологічні узагальнені істоти: «експерти вважають», «аналітики радять», «фахівці переконують». Не кажучи вже про численних «військові обіцяють», «волонтери скаржаться», «психологи радять», а «екологи б’ють на сполох» (я не жартую) і навіть такі невибагливі, як «люди кажуть» або «люди бідкаються». Дуже переконливо звучать «посилання» на кшталт «на Банковій розуміють», «у Нацбанку натякають», а то й «переконані в Києві». А ще «професіонали сходяться на думці» і «в політичних колах заговорили».

А ще були, є і, на жаль, будуть невмирущі узагальнені розмиті «посилання» на джерела фактичної інформації на кшталт «чиновники кажуть», «в Кабміні повідомили», «в Офісі президента наголосили», «місцева влада заявляє». Не обходиться й без такого, що «деякі ЗМІ пишуть», хоча буває й більш творчо, як було на ICTV: «в пресу просочилася новина». Просочилася! Спочатку «в пресу», а звідти в ефір національного телемарафону.

І велика кількість повністю абстрактних псевдопосилань, якими, як фіговим листочком, журналісти прикривають або відсутність у них самих надійного джерела (тобто фактично дають в ефір щось із чуток), або (куди гріха подіти) ті ж самі дописи в соцмережах і телеграм-каналах. Абстрактні повідомлення бувають різні, наведу найпоширеніші, ті, які за цих пів року були в блоках всіх учасників телемарафону: «щойно надійшла інформація», «з’явилася інформація», «нам повідомили», «нам вдалося дізнатись» і просто «нам відомо». Це з найпоширеніших. Незмінною «опцією» є ось ці всі загадкові: «за різними даними», «попередньо відомо», «за попередньою інформацією», «за останніми даними», «за офіційними даними». Інколи щоб додати собі ваги, кажуть щось таке: «є такі інсайди», «є певна інформація, з певних політологічних кіл» або взагалі «з джерел "ТСН" стало відомо». Є такі чарівні джерела, з яких «ТСН» черпає інформацію, але говорити про них глядачу зась, бо, певно, пропаде тоді чарівна сила тих джерел.

Є абстракції на рівні плінтусу (з професійної точки зору): «за непідтвердженою інформацією», або навіть «за неофіційною, непідтвердженою інформацією», «подейкують» і «ходять чутки». Тобто тут журналісти навіть не приховують, що поширюють в ефірі марафону чутки. Оце вже найвищий рівень професіоналізму! При цьому ведучі всіх телеканалів і груп урочисто обіцяють глядачам «тільки перевірену інформацію».

Але попри весь цей яскравий інструментарій абстрактних псевдопосилань, все одно в ефірі телемарафону 11 % порушень стандарту достовірності стосувалися інформацій, які йшли в ефір взагалі без жодних посилань на джерела. Особливо цікаво це звучало, коли наводили числа різноманітних статистичних даних.

Дві третини порушень стандарту точності становить непрофесійна й халтурна робота редакцій і журналістів із картинкою в сюжетах і БЗ. Найгіршою ситуація з цим різновидом порушення стандарту точності була на каналах ICTV та СТБ (89 % від усіх порушень стандарту) і в блоках медіагрупи «Україна» (83 %). Не набагато краще на «Інтері» (77 %) і «Раді» (64 %). На «1+1» такий різновид порушень становив половину. Найменше подібних порушень було на Суспільному.

Взагалі, невміння українських телевізійників працювати з картинкою — це велика тема, «звична хвороба» української (та й усієї пострадянської) журналістики, бо в новинах на телевізорі в нас домінує текст. А картинка додається часто просто «для краси». Найчастіше її беруть з архіву за принципом «щось, що стосується» будь-якої теми, про яку текст. В мирних умовах це не грало великої ролі, всі до того звикли. Але в умовах війни використання якогось відео для «ілюстрації» якогось тексту призводить не лише до того, що картинка зовсім не відповідає тому, що в цей момент за кадром каже ведучий або репортер. В умовах війни люди уважніше дивляться на картинку й починають бачити, наприклад, що зі словами про їхній рідний Краматорськ їм показують Луганськ. Це стандартна ситуація, коли в повідомленнях про обстріли згадують цілий список населених пунктів, а показують картинку одного-двох з них. А може бути й гірше: хтось із глядачів цілком може побачити в розповіді марафону про сьогоднішню подію свого родича, який загинув місяць тому. І ми би про це знали, але у глядача нема загальнонаціонального ефіру, щоби сказати, що телемарафон бреше.

Повідомлення про різноманітні бойові дії більшість каналів «перекривають» випадковими нарізками відео бойових дій, що часто не відповідає тексту за географією, а ще частіше — за змістом, бо кажуть про знищення шести безпілотників, а показують танки, кажуть про результати ракетного обстрілу, а показують вибух освітлювальних снарядів, розповідають про роботу наших артилеристів, а показують винищувачі. Особливо «доречним» у телемарафоні виглядало відео підводного човна на розповіді про бойові дії на Харківщині.

Повідомлення про наслідки ворожих артилерійських чи ракетних обстрілів часто «перекривали» зовсім іншими зруйнованими будинками. Зруйнований психоневрологічний інтернат в інтерпретації «марафонців» може виглядати в одному випуску новин як корівник, в другому як житлова п’ятиповерхівка, а в третьому — як дев’ятиповерхівка. Крім того, відео зруйнованих будинків узагалі стало універсальною картинкою, якою журналісти довільно «ілюструють» які завгодно теми — від грошей на відбудову до міжнародних заяв із засудженням російських злочинів. Розповідають про звільнення Зміїного — показують Бучу, кажуть про Херсонщину — показують Салтівку тощо. І ще я вважаю ненормальним, коли, наприклад, численні повідомлення про події на захопленій ворогом Запорізькій АЕС в марафоні різні редакції «ілюстрували» глибоко архівними планами ЗАЕС ще з мирного життя, до початку великої війни. І хоч би позначили це як архів!

Є й більш «безневинні», подеколи й кумедні ситуації. Коли кажуть щось про Джо Байдена, а показують Капітолій. Повідомлення спочатку про заблокований, а згодом розблокований зерновий експорт перекривали навесні картинкою жнив, а в кінці літа — картинками посівної. Час від часу влітку на картинці з’являлися зимові кадри, хоч би їх титром «архів» позначили! Але ж ніт!

І взагалі будь-що розповідатимуть про ЄС або й про окремі країни ЄС — показуватимуть взяті з архіву краєвиди Брюсселя, розповідатимуть про будь-що, пов’язане з Росією, — показуватимуть обов’язково краєвиди Кремля. Розповідатимуть про будь-що, де хоча би раз з’являється слово «газ» — показуватимуть труби і вентилі.

Подібна нісенітниця видається на перший погляд безневинною, але вона підважує довіру частини аудиторії, здатної критично сприймати інформацію. Крім того, подібне відео як «ілюстрація» є інформаційним спамом, візуальним шумовинням, яке заважає сприйняттю реальної інформації, бо відвертає увагу глядача. При цьому не несе жодної корисної для теми матеріалу інформації.

18 % усіх порушень стандарту точності в ефірі телемарафону сталося через масове використання каналами «модної новинки»: вони намагаються якоюсь картинкою «ілюструвати» розмови з гостями. Підкреслю, саме «якоюсь» картинкою, бо вона завжди неконкретна, не має жодного стосунку ні до гостя, ні до конкретних подій, просто взята у відеоархіві редакції за принципом «щось по такій-то темі». Оскільки журналісти не володіють даром передбачення, всі ці «ілюстрації» завжди не відповідають словам гостя; коли більше, коли менше, але завжди.

В ефірі телемарафону таке диво я вперше в житті побачив у блоці телеканалу «Рада» 18 квітня, потім на «1+1» 25 квітня, а у травні ця бздура поширилася на «Україну» і (що мене найнеприємніше вразило) на Суспільне. Оскільки я дивлюся телемарафон лише один день на тиждень, то зовсім не факт, що законодавцем цієї дурної «моди» був телеканал «Рада». Можливо, першими були інші, просто в ефірах, які я не дивився. Єдиний обережний висновок, який можу зробити, — що Суспільне не було першим, а запозичило дурну моду у своїх колег по телемарафону (як завжди, запозичують якісь абсолютні дурниці). Не піддаються цій пошесті (принаймні в тих ефірах, які я бачив) лише медіагрупа StarLightMedia і канал «Інтер». І це правильно.

По-перше, зрозуміло, численні розмови про зерновий експорт обов’язково «ілюструють» або посівною, або жнивами, причому в багатьох випадках із невідповідністю сезону. Крім того ще популярні порти, кораблі (подеколи це контейнеровози, хоча йдеться про пшеницю) і палаючі поля пшениці на півдні України. На «1+1» міністр Чернишов говорить про альтернативну енергетику, а показують розвантаження вугілля. Там же міський голова Харкова розповідає, що в місті вже відкриваються магазини й починає працювати метрополітен, а показують зруйновані будинки на Салтівці. Експертка розповідає про сонячні батареї — показують дрова. «1+1» робив численні спроби ілюструвати слова воєнних експертів своєю динамічною картою бойових дій, і завжди (як пороблено!) виходило так, що експерт розповідав про бої на Харківщині, а карта показувала бої на півдні і навпаки. А в одному випадку 6 червня на «1+1» був повний когнітивний дисонанс. Журналіст Цимбалюк наживо спілкувався з ведучими, а показували якісь плани Росії і того ж самого Романа Цимбалюка, який несамовито щось кричав прямо в телекамеру; інтершуму при цьому не було, так що в підсумку Цимбалюк «кричав спокійним голосом».

Не пас задніх у «новаціях» і телеканал «Рада». Зі «знахідок» 10 липня, наприклад, ось таке: нарізали з архіву випадкове відео якихось різних бойових дій, «закільцювали» його і крутили на різних гостях — воєнних і невоєнних експертах. І коли експерт Снегирьов розповідав про переваги «хаймарсів», і коли експерт Грабський розповідав про імовірність нападу з Білорусі, і коли експерт Недзельський говорив про виснаження російської армії, і коли політкоментатор Гладких говорив про зміну послів України в кількох країнах, і коли радник МВС Денисенко говорив про ситуацію на східному фронті, і коли експосол України Левченко говорив про приєднання України до ЄС.

Ще на «Раді» слова експертки про конфлікт між Сербією і Косовом чомусь «ілюструвався» якимись винищувачами над морем. Ані в Сербії, ні в Косовому моря ніколи не було.

І ще був дуже повчальний для телевізійників-«новаторів» епізод. У блоці «Ради» говорили з речником Повітряних сил Юрієм Ігнатом, а «ілюстрували» розмову якимись архівними відео пусків ракет. Аж це побачив гість і сказав, що це кадри ще довоєнних навчань української протиповітряної оборони на полігоні «Ягорлик», який, до слова, нині окупований росіянами.

9 вересня «Рада» здивувала ще однією режисерською знахідкою: слова нардепа Бакунця «ілюстрували» текстовою цитатою радника керівника Офісу президента Подоляка, зрозуміло, про щось зовсім інше, аніж говорив гість. А потім цією ж цитатою «ілюстрували» запитання ведучого до наступної гості.

На Суспільному якось передбачувано взялися «ілюструвати» слова члена аграрного Комітету ВР Дмитра Соломчука «архівними» пшеницею й елеваторами, а гість — треба ж таке! — розповідав про м’ясо. Говорили з головою правління «Укрзалізниці» про налагодження експорту зернових залізницею, а показували то пасажирські потяги, то товарні, але чомусь із вугіллям і нафтою.

Ще один різновид порушення стандарту точності — намагання якось «ілюструвати» власних кореспондентів у прямих ввімкненнях. Тут наче береться відео, раніше відзняте кореспондентами на місці події. Але при цьому картинка все одно «не дружить» зі словами журналістів за кадром, бо вони-то правлять своє, а картинка живе своїм життям. От, наприклад, кореспондент «Ради» у прямому ввімкненні казав, що «зараз у Харкові повітряна тривога, ми у першій зупинці-укритті, яку встановили у місті». А показували при цьому цю ж зупинку-укриття, тільки зняту ззовні, а повз неї неквапно проходили люди з дитячими візочками.

Ще гірше, коли намагаються «ілюструвати» прямі ввімкнення архівним відео. Так, наприклад, на «Раді» «ілюстрували» пряме ввімкнення кореспондентки з Одеси. Показували відео вибухів і зруйнованих будинків, а саме цієї доби жодних обстрілів Одеси не було.

Окремі репортери все ж відстежують картинку і намагаються її коментувати. Найкраще це вдавалося кореспондентам Суспільного і каналів ICTV та СТБ.

І є одна вада, пов’язана з «ілюструванням» прямих ввімкнень, яку я постійно бачу на каналі «1+1». Оскільки там прямі ввімкнення власних кореспондентів заведено позначати титром «наживо», а паралельно заведено «ілюструвати» це раніше відзнятим відео, то виходить брехня, коли в ефірі з’являється раніше відзняте відео з титром «наживо». Це не наживо. Особливо ж дивно це «наживо» виглядає, коли за вікном вечір і темно, а під титром «наживо» «1+1» показує ясний день.

Щодо фактичних неточностей маю невеличке застереження. Гадаю, зрозуміло, що одна людина (тобто я як автор цього моніторингу) фізично не в змозі перевірити всі сотні фактів, а також десятки цитат, які виходять протягом доби в ефір марафону, що його готують сотні людей у редакціях більш як пів десятка потужних загальнонаціональних телеканалів. Тому в цьому моніторингу я виловлюю далеко не всі фактичні неточності, лише ті, що є найбільш очевидними. Але й цього досить, щоб говорити про 12 % саме фактичних неточностей з усіх порушень цього стандарту. Це дуже-дуже багато для телемарафону, що претендує на точність інформування.

Бувають очевидні ляпи. Так, ведуча «Ради» казала в одному випуску новин, що внаслідок обстрілів на Донеччині протягом доби загинуло п’ятеро мирних мешканців, тяжко поранено було четверо. А в наступному випуску ведучий казав навпаки, що загинуло четверо, а поранено п’ятеро. Або, наприклад, ведучий медіагрупи «Україна» казав: «Саме сьогодні, 9 травня, в світі відзначають день перемоги над нацизмом у Другій світовій війні». Насправді ж світ відзначає 8 травня.

На ICTV і на «Інтері» періодично помилки з геотитрами. Показують конкретну подію в одному місті з геотитром іншого.

Тут домінували власні суб’єктивні думки (оцінки і висновки, припущення тощо) журналістів у новинах (це 53 % порушень стандарту загалом у марафоні). Попри те, що в новинах журналіст повинен розповідати факти і надавати слово учасникам подій. Які вже й будуть казати свої суб’єктивні думки з приводу фактів. «Лідерами» із такого порушення цього стандарту були канали «Інтер» (66 %), медіагрупа «Україна» (63 %) і медіагрупи StarLightMedia (62 %).

Прикметно, що новини останньої носять горде ім’я «Факти», хоча насправді значною мірою складаються з оцінок і висновків ведучих і кореспондентів. Як приклад грубого порушення стандарту якраз наведу пару «промов» ведучої новин на ICTV Олени Фроляк: «Багатогранний український патріотизм. То кричимо "дайте нам зброї" в пунктах тероборони, то ховаємось від повісток і обурюємось, коли їх вручають у громадських місцях. Насамперед нам треба усвідомити: боронити нашу землю за нас не буде ніхто... Звісно на передовій потрібні вмотивовані вояки, але вмотивовані теж закінчуються і таких на весь фронт може не вистачити. Тому нам треба набратися терпіння, зціпити зуби і боротися, якщо не хочемо, щоб тут був русскій мір». Або ж таке: «Для відбудови Україні знадобляться архітектори, реконструктори, фізики, інженери. Драйверами стануть науковці, але з ними біда. Точні науки у нас не в пошані, не доклалась до цього і держава. На критичні спеціальності у нас хронічні недобори. Нам невдовзі нікому буде підтримувати атомну енергетику. Фізиків-ядерників щороку ледь набираємо. А ті, хто є, часто спокушаються закордонними можливостями». Тут не було жодного факту, натомість суцільні оцінки ведучої, які вона подавала як факти. А далі ще й давала настанови: «Державі слід про це подбати і вже починати кардинально виправляти ситуацію». Прикметно, як на мене, що згодом усе це дослівно повторював у новинах і інший ведучий Орест Дрималовський. Чиї ж це думки?

А ось приклад підводки на «Інтері»: «Міф, який було зруйновано у перший же день війни. Російська армія не така страшна, як про неї розповідають посіпаки Путіна. Техніка застаріла, нового озброєння небагато, тактика ведення боїв ще радянська, а екіпірування солдатів взагалі не витримує жодної критики. Враження таке, що вони до нас потрапили з фронтів минулого. Чому ж друга за чисельністю армія світу гола, боса, дика і голодна? Відповідь очевидна: що жирніші генерали, то худіші солдати. Довгі роки російську армію, як і суспільство, об’їдали корупціонери з непомірними апетитами. Ну щоправда ми з вами мусимо їм за це лише подякувати».

Підводка Тетяни Гончарової на «Раді»: «І світло переможе темряву. І тил — також війна, тільки зброя там своя: любов, підтримка, розуміння та співчуття. Надійний тил зараз у Прикарпатті, де продовжують приймати вимушених переселенців».

Менше, але все одно багато (29 % порушень стандарту), становили неавторизовані суб’єктивні думки ведучих і журналістів авторських елементів (гостьових студій, сюжетів, позначених як авторські типу «Погляд» на «1+1», підводок і сюжетів у тижневику «Факти тижня» тощо). Тут «лідерами» були канали «1+1» (46 %) і «Рада» (40 %). Знову-таки журналісти авторських програм мали би знати, що власні міркування для глядача слід чітко маркувати саме як власні міркування. А не подавати як факт. До авторських також належать і документальні фільми, яких було чимало в ефірі марафону, але там ситуація із власними думками була і є хорошою. Завдяки тому, що в усіх цих фільмах або взагалі не було авторських текстів, або ж вони були дуже лаконічними і мали скоріше пояснювальний характер, оцінок і висновків у собі не містили.

Ось приклади. Ведуча Наталія Мосейчук на «1+1»: «... Наша пятая колонна. Они так рассказывали Путину о том, что их здесь с хлебом-солью будут встречать, понимаете. А тут так мокрыми трусами по мордасам получили в Киеве, Гостомеле, в Буче, в Ирпене». Таке має повне право казати той, хто власноруч із боями гнав окупантів з-під Києва. А тут і авторизації жодної. Або коли на «Інтері» ведучий Олексій Фадєєв у повідомленні про витік аміаку внаслідок ворожого обстрілу підприємства «Сумихімпром» роздавав глядачам поради як експерт, але без авторизації: «Утім зараз головне — не панікувати! Аміак — це легкий газ, тому запам’ятайте: для захисту необхідно спуститися або в підвал, або на нижні поверхи будинків» тощо.

Назар Довгий на «Раді» без авторизації так «інтерпретував» коротке висловлювання президента «Це буде найскладніша зима за всі роки незалежності»: «Ну і через війну складною буде зима як для нас, так і ЄС. А для повноти картинки, розуміння посилу, більш цілісно теза звучить наступним чином: через цю війну це дійсно буде найскладніша зима за всі роки незалежності, але все нормально. Маємо пройти її так, аби наші люди відчували нормальну роботу держави. Так і буде. До речі, ключове, що все буде нормально. Тож коли європейці скаржаться, що муніципалітет, скажімо, їх міста вимикає вночі сітілайти, чи зменшує температуру гарячої води, або нервують через те, що паливо подорожчало на 15–30 відсотків, нехай згадають українців, які навіть в умовах війни роблять все, аби пройти зимовий сезон нормально».

Відсоткове співвідношення цього не показує, але в ефірі марафону було засилля безпідставних узагальнень (я їх зафіксував за цей період аж 164). І їх робили журналісти всіх без винятку каналів / медіагруп. Це коли думку однієї людини або в кращому разі кількох людей журналісти поширюють на велику групу людей, що є абсолютною неправдою:

«Виступ легендарних Coldplay та українського вуличного музиканта зчинив фурор у Польщі. Зараз про це говорять геть усі» («1+1»).

«Харків’яни в тривозі і починають вірити російським фейкам про нібито незахищений Харків» (ICTV та СТБ).

«Звіт міжнародної правозахисної організації "Amnesty International" обурив весь цивілізований світ» (ICTV та СТБ).

«Жителі Миколаєва непохитні у своєму прагненні жити у вільній державі» («Інтер»).

«Люди не поспішають при сигналах тривоги в укриття. Є ті, хто все-таки їх не ігнорує і спускаються до бомбосховищ. Але можна констатувати, що, на жаль, їх меншість» («Рада»).

«Та поки в країні війна, сказати напевне, що буде з роботою далі, не береться жоден експерт» («Рада»).

«Подивитися футбол на відновленій арені мріє кожен житель Чернігова» («Україна»).

«А ще світові очевидно, що Росія — не лише країна-терористка, але й мародерка, яка краде і переконує світ, насамперед себе, у власній могутності» («Україна»).

Найбільшою проблемою майже всіх каналів у дотриманні стандарту повноти була не зрозуміла мені впевненість у тому, що будь-хто з їхніх гостей чи спікерів у сюжетах / синхронах якось автоматично набуває статусу «компетентного в питанні» уже самим фактом запрошення його до ефіру. 52 % всіх грубих порушень — умовне позначення, або взагалі відсутність позначення, компетентності в тому питанні, про яке говорили гості чи мовці в синхронах. Найчастіше це стосувалося експертів, серед яких було чимало «нерозкручених» медійних облич. Ну, вибачайте, я дуже сумніваюся, що широкій аудиторії були відомими «сходознавець» Андрій Бузаров, «військовий експерт» Михайло Жирохов, «політолог» Ігор Петренко, «політолог-міжнародник» Антон Кучухідзе, «експерт з міжнародної політики» Ілія Куса, «експерт з міжнародної економіки» Іван Ус, «політконсультант» Дмитро Васильєв і так далі й так далі.

Крім того, часто навіть і більш-менш відомих аудиторії медійних персонажів слід було представляти відповідно до контексту розмови, а цього теж не робили. Наприклад, на «1+1» не пояснили компетентність народної депутатки Галини Янченко в темі корупційних скандалів, пов’язаних з Агентством розшуку й менеджменту активів. Замість того, щоби представити її, наприклад, як членкиню Національної ради з питань антикорупційної політики при президенті України, ведучі представляли її як заступницю голови фракції «Слуга народу», що до контексту розмови не мало жодного стосунку. На «Інтері» гостя Олександра Алфьорова представляли як просто «історика», в той час як для контексту розмови про перейменування київських вулиць було важливим, що Алфьоров є головою експертної топонімічної комісії Києва. На телеканалі «Рада», представляючи гостя Ігоря Козловського лише як «релігієзнавця і кандидата історичних наук», ведучі забули сказати, що Козловський майже два роки був політичним в’язнем Росії. Обговорювали при цьому тему політичних репресій, то до чого тут релігієзнавство? Або таке: на Суспільному представили Марка Фейгіна як «політика і правозахисника». При цьому було би критично важливо згадати, що Фейгін — російський «політик і правозахисник», бо говорили з ним про настрої в оточенні Путіна, серед російських генералів і в російському суспільстві.

І ще одне. На каналі «1+1» часто взагалі не титрували людей у синхронах і сюжетах. Здогадайтеся, глядачі, самі, хто це говорить і в чому його сила в «експертизі». Це я вже не кажу, що у блоках цього каналу часто не титрують і гостей студії, тож глядач, який ввімкнув телемарафон після представлення гостя ведучими, не знає кого це він слухає.

У 26 % випадків стандарт повноти порушувався в бекґраундах відсутністю позначення архівного відео датою події. А це, хоч би що казали журналісти, є надзвичайно важливим для великої частини аудиторії, яка в новинах сприймає будь-яку картинку «як сьогоднішню». І тоді картинка місячної чи річної давнини вводить їх в оману.

А ще журналісти різних каналів час від часу (і це 16 % випадків грубих порушень стандарту повноти в телемарафоні) забували про «класичні» запитання, на які навіть під час війни, за можливості, слід давати відповідь: «що? де? коли»? Так, наприклад, у блоці «1+1» був хороший сюжет про порятунок із-під завалів враженого ракетою будинку мами і доньки, але ні в самому сюжеті, ні в підводці до нього не було сказано, в якому місті якої області це відбувалося. Хоча, судячи з характеру інформації, це не було військовою таємницею.

У блоці каналу «Рада» в новинах чотири рази було БЗ з різними інформаціями про теракт в Оленівці. Це про відповідь на питання «де?». Говорилося про супутникові знімки як доказ теракту, про думку Подоляка з цього приводу, що полк «Азов» пообіцяв знайти всіх винних у теракті, і про те, що Червоний Хрест не пустили на місце теракту. По відео ж, крім кадрів колонії в Оленівці, показували і відео акції родичів «азовців» у Києві, але жодного слова про неї ведучий не говорив і цю картинку не пояснював. Це про питання «що?».

У блоці Суспільного о 23-й годині ведучий казав про ворожий обстріл Миколаєва, який відбувся цієї доби ще до світанку. Про час обстрілу ведучий не казав жодного слова. А без уточнення глядач міг сприйняти цю інформацію як про обстріл, який стався щойно ввечері. Це про питання «коли?».

Щодо бекґраундів це були переважно поняття, які слід було пояснювати. Ну, наприклад, у гостьовій студії «Інтера» гендиректор компанії «Оператор ГТС України» використовував термін «NLG-газ», а ведучий не пояснював глядачам, що це означає, і не перепитав гостя про значення терміну (це просто англійська абревіатура скрапленого газу). Або ж титри на синхронах в ефірі «Ради»: «Олег Пустовгар, регіональний представник УІНП в Полтавській області». Що воно за «УІНП»? Або «виконавчий директор Ukraine Invest». Що це за структура?

Або ось такий приклад із блоку Суспільного. У бекґраундовому сюжеті докладно розповідали, як у Другу світову Київ руйнували нацисти (як порівняння з нинішніми руйнуваннями України росіянами). А зовсім не згадували важливе для сьогодення, що значну частину будівель у Києві, в тому числі й Успенський собор Лаври, підірвали більшовики при відступі радянських військ.

Тут наче й порушень небагато, навіть сумарно. Але деякі з них були жорсткими.

Кілька разів у телемарафоні брутально порушували стандарт балансу думок. У блоці «1+1» майже годину гостьової студії 28 травня присвятили обговоренню звинувачень Медведчука на адресу Порошенка. Ведучі каналу солідарно з гостем («політологом» Валентином Гладких) виступали прокурорами експрезидента. Без жодного шансу останньому на слово у відповідь. Так само було і в обговоренні теми відсторонення Зеленським Ірини Венедіктової та усунення Івана Баканова. І ведучі, й гість програми — заступник керівника Офісу президента Андрій Смирнов —були солідарні. Венедіктову й Баканова до розмови запросити забули. Думки експертів про цю кадрову історію не запитали. Так само незбалансовано висвітлював цю тему й телеканал «Рада».

В ефірі ICTV та СТБ 15 травня розповідали, як ефективно уряд розв’язує паливну кризу, і звинувачували мало не в «мародерстві» продавців пального, слово з цього приводу мала лише міністерка Юлія Свириденко. Всі інші зацікавлені сторони (продавці пального, водії) слова не отримали. Як і експерти, які могли б безсторонньо оцінити ефективність дій уряду.

15 травня на «Раді» в сюжеті про скандал з оцінками українського журі польському виконавцю на «Євробаченні» цитувалися жорсткі звинувачення із соцмереж на адресу Суспільного, слова представникам НСТУ при цьому надано не було. Це при тому, що НСТУ є колегами «Ради» по телемарафону! А 20 серпня на каналі був сюжет про «ботоферми Порошенка» із жорсткими звинуваченнями на адресу Порошенка, його соратника Герасимова і всієї партії «Європейська солідарність». Само собою, слова для відповіді нікому із представників «ЄС» надано не було. І ще були незбалансовані гостьові студії — з «політтехнологом» Петровим і з «експертом» Біркадзе. Обидві — з незбалансованими звинуваченнями на адресу Порошенка.

У блоках «1+1», «Інтера» й Суспільного з’являлися однобічні (себто маніпулятивні й незбалансовані) бліцопитування з різних приводів (зростання цін на харчі, заборона обмінкам виставляти табло з курсами валют, ставлення батьків до очного навчання дітей у школах тощо).

Стандарт доступності подачі інформації порушувався часто, але я на нього довго не звертав уваги і зафіксував лише пару випадків, утім доволі типових. Як, наприклад, використання журналістами слів, які навряд чи зрозумілі більшості аудиторії: «Більш-менш успішним кейсом у російсько-українській війні для ООН стала підписана в Стамбулі "зернова угода"» («Інтер»).

Стандарт оперативності теж спеціально не відстежував, але були показові моменти, які я зафіксував. Канал «1+1» часто «грішив» штучною імітацією «надоперативності». Ну, наприклад, в «оперативних новинах» ведуча о 8:48 казала: «Ракетні удари по військовому полігону на Рівненщині сталися декілька хвилин тому». Про це повідомлялося ще в попередньому годинному блоці, тобто це сталося вже за годину до ефіру (ні про які «хвилини тому» не йдеться). Або в новині про обстріл у бік Одеси з російських кораблів о 10:09 ведуча казала: «Щойно з берега полетіло» (в бік російських кораблів). А це відбулося не «щойно», а за півтори-дві години до цього. У випуску новин о 10:10 ведуча казала: «Ракетні удари по Рівненщині сталися декілька хвилин тому». При цьому на «Укрінформі» ця ж новина з’явилася о 8:05, а на «Українській правді» ще раніше — о 7:45.

На каналі «Рада» о 14:15 ведучий казав: «Зараз ми маємо оперативну інформацію з Херсона, але до неї — трошечки згодом». Про Херсонщину ведучі згадують аж о 14:54 і навіть почалася ця згадка не з «оперативної інформації», а з узагальнених оцінок: «Напружена ситуація на Херсонщині. Від ранку в області лунають вибухи, а в самому Херсоні сирени».

17 червня о 23:15 на «Раді» подавали як новину візит Макрона, Шольца, Драгі і Йоганніса, коли сам візит проходив уже більш як за добу, напередодні вдень.

Ще один приклад. 31 липня перші повідомлення про заворушення на кордоні між Сербією та Косовом з’явилися на стрічках новин орієнтовно о 20-й годині, коли в ефірі телемарафону був блок Суспільного, і більше того — підсумковий випуск новин. Цю інформацію Суспільне почало озвучувати лише наступної доби. Це серйозне питання до організації роботи редакції. Заворушення в Косові мають дотичність і важливість до війни в Україні. Я вважаю, що, по-перше, будь-яка інформація про розвиток подій там (а цих інформацій з 20-ї вечора і до опівночі цього дня було чимало, все швидко розвивалося) мала як мінімум оперативно озвучуватися в ефірі каналу / марафону (незалежно від того, чи в момент кожної нової інформації в ефірі були новини чи гостьова студія), а по-друге, вже в тому блоці, де в Суспільного була гостьова студія (тобто з 22:50), мали бути гості на цю тему. Як мінімум, експерти. А краще, звісно, ньюзмейкери. Але нічого цього, на жаль, не було. Тема була повністю провалена редакцією.

У блоці медіагрупи «Україна» 9 травня у проміжку часу з 9:30 до 12:00 не було випуску новин, а гостьова студія не спромоглася повідомити про те, що росіяни зуміли перейти понтонною переправою річку Сіверський Донець і унеможливили евакуацію «дорогою життя». Про це більшість новинних ресурсів повідомляли близько десятої ранку. А в блоці медіагрупи «Україна» про це сказали лише наприкінці 12-годинного випуску новин. І так само не повідомили ведучі гостьової студії про ракетний удар чотирма ракетами по Одещині (наприклад, на «Укрінформі» це повідомлення з’явилося об 11:35). Про це було сказано лише в новинному випуску.

Найбільше порушень етичних норм журналістики було в ефірах каналу «1+1» — шість. Тричі етичні норми порушували в ефірних блоках каналів ICTV та СТБ, «Інтера» і «Ради».

На «1+1» у чотирьох випадках в ефір видавали найгрубішу нецензурну лайку (одну не «запікали» в синхроні, а три — не «заблурили» на картинці лого нецензурної назви телеграм-каналу). Ще в одному випадку «ілюстрували» архівними планами впізнаваних людей текст про сексуальні злочини окупантів проти українців. І був сюжет, в якому журналістка каналу видавала себе за іншу людину і займалася пранкерством.

На «Інтері» в одному із сюжетів наразили на серйозну небезпеку мешканця окупованої Херсонщини, подавши повністю ідентифікований синхрон із відвертим коментарем щодо окупантів. В одному із сюжетів про ексгумацію тіл у звільнених селах Харківщини було забагато натуралізму і крупних планів напіврозкладених мерців. Ще в одному випадку «ілюстрували» архівною картинкою впізнаваних полонених слова про засудження до катування і страти.

На «Раді» двічі крупними планами показували підозрюваних у зрадництві і диверсантстві, зокрема, затриманих у Бучанському районі чоловіків, яких згодом правоохоронці визнали ні в чому не винними. Ще в одному випадку журналістка вдавала біженку.

В ефірних блоках каналів ICTV та СТБ показували два різних відео ідентифікованих підозрюваних у зраді. В одному матеріалі показували архівне відео українських полонених, де їх можна впізнати.

Прояви політичного і бізнесового піару в ефірі телемарафону

Кілька застережень. У процесі оцінювання я не враховував як прояви піару деякі матеріали, щодо яких мав сумніви. На піврічній дистанції деякі з цих сумнівів відпали. Наприклад, у новій методиці телеканалу «Рада» різати на шматочки відеозвернення чи промову президента, а потім подавати їх протягом ефіру в якості «новини». Вперше я це побачив в ефірі за 9 вересня, про що просто написав як про факт. А зараз я додав до проявів піару ті фрагменти, в яких нема принципової новини, а є лише красномовство президента. Бо одна справа, коли канал просто показує повне відеозвернення (в якому в комплексі є й фактичні новини, й важливі оцінки президентом певних подій та обставин). Інша справа, коли фрагмент, що не містить принципової новини, багато разів ретранслюється з претензією на те, що це — новина. Насправді ж — додатковий піар президента, якого в телемарафоні з об’єктивних причин і так є найбільше за всіх ньюзмейкерів. Тож подібне штучне збільшення присутності президента в ефірі телемарафону я вирішив вважати все ж таки намаганнями редакції «Ради» додатково піарити пана президента.

У статистиці враховані всі ефірні повтори проявів піару, адже один і той же матеріал у різний час ефіру дивляться різні глядачі, тобто повтор значно розширює контакт піарного прояву з аудиторією.

У зустрічних претензіях до моніторингу журналісти, зокрема, критикували те, що недоречна до контексту розмови згадка фракційної приналежності гостей фіксується моніторингом як політичний піар. Одним із наочних аргументів для критиків може стати те, що, як бачите, на певних каналах не забувають згадувати приналежність гостей до одних фракцій/партій, але не згадують фракційну приналежність представників інших. Особливо наочно це виглядає у випадку з каналом «1+1», де обов’язковою для озвучення є приналежність до депгрупи «За майбутнє». Або коли всі появи пані Шуляк і пана Гетманцева на «Інтері» обов’язково маркувалися «Слугою народу», а всі інші депутати у блоці каналу фракційності «не мали». І навпаки, кілька подібних проявів на Суспільному явно не виглядали якоюсь системою. Бо вони були поодинокими в червні й липні, а в серпні три таких представлення припали на один ефір, далі таких представлень уже не було. До того ж, як бачимо, ці прояви на Суспільному стосувалися водночас найбільших політичних опонентів (і «Слуги народу», і «Європейської солідарності»). Гадаю, це були просто помилки, нерозуміння самого інструменту контекстуального представлення гостей конкретними редакторами ефірів. Але від того, що це помилки, а не замовлення, вони не перестають бути проявами політичного піару. Тому й відображені в цьому звіті як такі прояви.

І ще один момент. Протягом перших тижнів моніторингу я оцінював появу в ефірах «Байрактар-ньюз» як прояв політичного піару влади. З двох причин. По-перше, продукція «95-го кварталу» у частини виборців позитивно асоціюються з Володимиром Зеленським і партією «Слуга народу». По-друге, зрозуміло, жарти на тему політики в цьому «Байрактарі» є позитивними для влади і безумовно негативними для її політичних опонентів. Але в цьому підсумку я не враховуватиму ці випуски «Байрактар-ньюз» із тієї причини, що маю намір оцінювати саме прояви піару, генеровані учасниками марафону, а «Байрактар-ньюз» виходить в ефірних блоках різних каналів тоді, коли їхній ефірний блок припадає на фіксований «генералами марафону» час виходу програми: від каналів тут нічого не залежить.

Крім невиправданих контекстом розмови згадок фракційної / партійної приналежності гостей (або спікерів у сюжетах чи окремих синхронах), політичний піар в ефірі телемарафону з’являвся і в інших, давно узвичаєних формах. Насамперед це були, звісно ж, «паркетні» матеріали, в яких переважно нема принципової новини, як такої, а є певний рутинний процес. Де політик / чиновник «відвідує з візитом» щось, «веде переговори» або «проводить нараду». В такому матеріалі цей політик/чиновник обов’язково також щось «заявляє», «зазначає» чи «наголошує». Навіть у випадках взаємодії героя «паркетного» матеріалу з реальними людьми він залишається єдиним «героєм», люди тут другорядні. Про них журналісти кажуть, як про обставину, слова їм не надають. Подібні новини й формулюються так: «президент поспілкувався...», «прем’єр вручив...», «міністр нагородив...» або «провів нараду», «дав доручення» тощо. Все решта (з ким поспілкувався, кому вручив і що, кого нагородив і чим, що дала нарада і чи виконане доручення) — другорядне.

Час від часу прояви піару можуть з’являтися і всередині повноцінних репортажів про події. У вигляді появи зовсім «необов’язкового» коментатора-політика / чиновника. Або у вигляді «принагідної» згадки в бекґраунді обставини, яка не має для цієї події важливого значення, але нагадує про якісь прадавні діяння певного політика / чиновника.

Ще один спосіб — це пряма мова гостей студії, які можуть або когось / щось непропорційно обставинам вихваляти, або навпаки когось / щось лаяти або звинувачувати. Якщо в цих випадках ведучі ніяк не реагують на слова гостя, або тим більше його підтримують — це теж прояв піару. І нарешті ведучі можуть і самі піарити когось / щось, без допомоги гостей.

Протягом цих шести місяців у моніторингу склалася ось така картина:

Як видно з цієї таблиці, основним способом піару були таки «паркетні» матеріали. Причому найчастіше цією формою користувалися на телеканалі «Рада». Втім, ця форма була основною і для «Інтера», і для «України». На «1+1» і на ICTV з СТБ домінували саме згадки фракційної приналежності гостей-депутатів. Проявами в сюжетах чи БЗ користувалися найчастіше на «Україні» і на StarLightMedia. На Суспільному з «рукотворних» проявів піару, як бачимо, крім фракційності гостей, не було ніяких (ще один непрямий доказ ненавмисності тих порушень).

Загальна кількість проявів політичного («чистого» бізнесового в цьому списку лише 5 випадків) піару в ефірі телемарафону за пів року — 596. На мій погляд, це дуже багато, непристойно багато. Скрізь (і з високих трибун, і в ефірі самого марафону) декларується висока місія «об’єктивного інформування» українців, а принагідно цим українцям під виглядом інформації згодовують піар — переважно влади, але не гребують і «чорним піаром» проти її опонентів. А ще піарять окремі політсили чи інші інституції на смак і розсуд власників окремих олігархічних телеканалів. А часом навіть не цураються впихнути в ефір марафону чисто бізнесовий піар. Якщо взяти середні значення кількості піару в годину ефірного часу, то глядачі, які потрапляють на ефірні блоки «Ради», майже гарантовано отримують один прояв піару на годину перегляду, в ефірних блоках «України» отримували не набагато менше, в ефірних блоках ICTV та СТБ мали шанси отримати прояв піару раз на 3 години перегляду, в ефірному блоці «1+1» — раз на 4 години, «Інтера» — раз на 5 годин. Єдиними відносно чистими від піару були лише ефірні блоки Суспільного мовника.

Показовими можуть бути також відхилення показників різних учасників марафону від середнього значення (останній рядок у таблиці). Значно перевищували їх телеканал «Рада» і медіагрупа «Україна». На всіх інших каналах показники були нижчими за середнє значення.

Тепер подивимося на фігурантів цих піарівських проявів. Наводжу «верхню» частину списку тих, згадка про кого в піар-матеріалах була позитивною (від чотирьох згадок і більше, бо повний список занадто великий):

Як видно з цієї таблиці, ключовим «позитивним» фігурантом проявів піару в ці шість місяців був Офіс президента, оскільки в позитивному контексті в ефірах часто з’являлися його представники — від керівника до радників. Основний внесок у таку популярність ОП вніс телеканал «Рада» — 48 переважно «паркетних» матеріалів з працівниками президентської канцелярії в головній ролі. Що прикметно, парламент тут повністю «програє» виконавчій владі (ще й неконституційному її органу, яким є ОП). І навіть парламентський канал «Рада» віддав абсолютну перевагу піару співробітників Офісу (48 проявів загалом) над піаром представників парламенту (лише 34 прояви).

В «персональному заліку», зрозуміло, всіх випереджав президент Зеленський (44 прояви загалом, із них, знову-таки половина припадала на канал «Рада»). Далі з персоналій, хоч як це дивно, йде радник керівника ОП Михайло Подоляк (зусиллями двох учасників марафону — переважно «Ради», але й «Україна» доклалася). На третьому місці прем’єр Денис Шмигаль. Четверте місце пана Ріната Ахметова пояснюється лише тим, що його медіагрупа піарила свого власника (певно, «наостанок») частіше, ніж робила це до початку великої війни і відповідно телемарафону. Щораз поминала свого власника в суто піарних матеріалах, присвячених його бізнес-структурам або ж Фонду його імені. З «персональних» показників ще зверну увагу на те, що працівники ОП Андрій Єрмак, Михайло Подоляк і Кирило Тимошенко за кількістю піару, отриманого в ефірі телемарафону, набагато випередили інших політиків.

В «партійних перегонах», зрозуміло, одноосібним лідером була партія «Слуга народу». У більшості випадків це були саме згадки фракційної приналежності її депутатів, що теж зміцнює мене в думці, що не просто так на більшості каналів, спілкуючись в ефірі з депутатами від партії влади про фракційну приналежність згадують майже завжди, на відміну від інших фракцій. Це я кажу не про «1+1». Там обов’язково згадують інше — партію «За майбутнє», яка саме зусиллями «1+1» ненабагато відстала від «Слуг» і посідає в цьому списку друге місце. Трохи дивує мене третє місце «Голосу». Причому воно було забезпечено ефірами зі згадками фракційності на ICTV та СТБ. І ще таке спостереження: два учасники телемарафону — ICTV / СТБ і «Рада» — доволі часто давали трибуну пані Юлії Тимошенко, не забуваючи при цьому згадувати ВО «Батьківщина».

Тепер про негативний піар. Ось список його фігурантів в ефірі телемарафону:

Тут усе цілком передбачувано. Лідером за отриманим в телемарафоні «чорним» піаром (і без права на відповідь, звісно ж) є політичний опонент влади Петро Порошенко. Дісталося й опозиції загалом і партії Порошенка «ЄС». А ще — його найближчим соратникам Ігорю Кононенку і Артуру Герасимову. Негативний піар був в ефірах лише трьох учасників телемарафону. «Питанням» Порошенка переймалися на «Раді» і «1+1». В ефірі «Ради» якось взагалі 20 серпня влаштували мало не півгодинну «5-хвилинку ненависті» до Порошенка з «експертом», а насправді «чорним» політтехнологом Володимиром Петровим у головній ролі.

Проявів негативного піару не було на «Інтері», Суспільному й «Україні». У групи StarLightMedia теж його могло б не бути, але для цього поменше слід запрошувати на ефіри пані Тимошенко, «професійну опозиціонерку», яку хлібом не годуй, дай покритикувати владу, що вона й зробила в гостях у медіагрупи. Хоча, диво дивне, але в гостях на «Раді» пані Тимошенко владу чомусь не критикувала (моє припущення, з нею про це спеціально домовлялися, запрошуючи на ефір). Обмежилася кпинами на адресу НАК «Нафтогаз Україна» і її керівника Юрія Вітренка. Без реакції на те ведучих і без права на відповідь. Дуже зручно.

По каналах. «1+1» основну увагу приділяв піару партії «За майбутнє», натхненником і спонсором якої є власник каналу Ігор Коломойський, втім не забував і про найближчих соратників власника — два матеріали були присвячені Фонду Ігоря Палиці. У червні канал не пошкодував ресурсу й відправив знімальну групу до Відня та Будапешта, щоб висвітлити концерти «Кварталу 95».

У блоках каналів ICTV та СТБ найбільше проявів піару припали на партії «Слуга народу» і «Голос» (по 6 випадків) переважно згадками про фракційну приналежність гостей з цих політсил. Причому від «Слуги» постійною завсідницею ефірів медіагрупи була голова партії Олена Шуляк (5 разів). 6 різних матеріалів були позитивними щодо другого президента Леоніда Кучми (тестя власника медіагрупи). Тричі до ефіру залучали Юлію Тимошенко, яка вправно піарила себе і свою партію, а в одному випадку — лаяла уряд і видавала йому настанови. Президент Зеленський був представлений в піар-матеріалах скромно — лише двічі. В ефірі медіагрупи також було два конкретні прояви бізнесового піару — торговельної мережі Сomfy і фірми «Ніссан моторз Україна». Я розумію, що в мирному житті канали постійно заробляли гроші бізнесовими піар-сюжетами в новинах, але ж в ефірі спільного марафону можна було би цієї поганої звички і позбутися. Якось непорядно: гроші бере StarLightMedia, а транслюють усі учасники телемарафону.

Втім, схожа ситуація була й на «Інтері», де вийшов сюжет про переваги компанії RGC Production. Щоправда, за це каналу навряд чи платили, бо компанія належить її власнику Дмитрові Фірташу. З політиків «Інтер» віддав перевагу піару прем’єр-міністра Шмигаля (8 «паркетних» проявів), президент Зеленський безнадійно від нього відстав — мав лише 3 прояви, стільки ж, як і заступник керівника його офісу Кирило Тимошенко й голова його партії Олена Шуляк.

Телеканал «Рада», як я вже писав вище, піарив насамперед президента (22 прояви) і його підлеглих Подоляка (17), Тимошенка (13) і Єрмака (12). Паралельно з ними і Офіс як такий. Партія «Слуга народу» дістала в ефірі каналу 19 піар-проявів. Усі решта — це були керівники парламенту і народні депутати від «слуг народу», дехто з урядовців (прем’єр Шмигаль, міністр охорони здоров’я Ляшко, міністр культури Ткаченко, міністр внутрішніх справ Монастирський) тощо. З «не своїх» в ефірі «Ради» дозволили побувати лише пані Тимошенко. Причому двічі. А взагалі «чужі» там не ходили. До речі, пані Тимошенко була настільки переконливою в своїй критиці «Нафтогазу», що ведучий — колишній працівник каналу Медведчука Максим Зборовський — навіть не втримався і, замість балансувати гостю, казав: «Абсолютно логічні речі ви говорите, Юлія Володимирівна».

На Суспільному всі 6 проявів піару, як я вже писав, були недоречними згадками про фракційність гостей-депутатів (чотирьох «слуг», одного «голоса» і одного «ЄС»).

В ефірах медіагрупи «Україна» основними бенефіціарами позитивного піару були власник групи Ахметов (18 проявів) і президент Зеленський (15). На третьому місці за кількістю позитиву був Фонд Ахметова (8), на четвертому — Офіс президента (7). Останній — за рахунок «паркетів», присвячених іміджу панів Подоляка і Єрмака. Але цих панів у рейтингу «України» випереджали концерни власника каналу «Метінвест» і ДТЕК.

Наративи російської пропаганди і токсичні медійні персонажі

Кількість токсичних медіа персонажів і наративів російської пропаганди в ефірі спільного телемарафону «Єдині новини» (вибірка — 25 діб протягом березня — вересня 2022 року)

Персонажі

З цієї таблиці очевидно, що державний (!) телеканал «Рада» є найтоксичнішим каналом з усіх учасників телемарафону. По-перше, тому що ефіри тут дозволено вести учорашнім пропагандистам нині закритих проросійських телеканалів Медведчука і Деркача. На каналі їх аж четверо — Максим Зборовський, Назар Довгий, Ольга Нємцева й Тетяна Гончарова. Звісно, нині вони «патріотичні». Але, як на мене, їхня присутність в ефірі телемарафону підриває його репутацію. Адже головний ефір країни в умовах війни проти російського загарбника ведуть ті, хто багато років інформаційно працював на ворога, тим самим готуючи його напад на Україну. І я вже мовчу про етичний бік справи і про інформаційну гігієну. Оскільки на «Раді» цих колаборантів багато (майже половина з усіх чинних ведучих каналу), то кожний ефір каналу майже гарантовано веде хоча би один із них. А бувають випадки (як, наприклад, було 18 і 31 липня), коли в ефірі вони були всі четверо.

Ну і тричі в ефірі «Ради» в якості «експерта з будь-яких питань» виступав ще один токсичний медійний персонаж — «чорний» політтехнолог Володимир Петров. У серпні він ходив в ефіри «Ради» як на роботу (8, 20 і 27 серпня точно був, а це ж я дивлюсь лише одну добу на тиждень).

На телеканалі «Інтер» є одна токсична ведуча — Анастасія Даугуле. Вона й з’являлася 6 разів то як ведуча новин, то в прямих ввімкненнях чи в сюжетах. Токсичних гостей на «Інтері» не було.

В ефірах медіагрупи «Україна» в березні я одного разу бачив як ведучого Тиграна Мартиросяна, колишнього ведучого і навіть керівника медведчуківського телеканалу NewsOne, а згодом мураєвського телеканалу «Наш». Але згодом його прибрали з ефірів (принаймні тих, які я бачив).

Натомість знову в гостях у медіагрупи двічі (6 і 27 червня) була співробітниця російського радіо «Эхо Москви» Каріна Орлова, яка чомусь виступала в якості експертки з міжнародних відносин. Якщо залишити за дужками дуже сумнівну, як на мене, цінність подібної «експертизи», то залишається головне питання: навіщо журналісти медіагрупи взагалі кликали в ефір марафону представницю російського пропагандистського цеху, хай навіть і «ліберального» його крила? Характерно також, що ведучі представляли Орлову просто як «журналістку», чомусь не казали при цьому, що вона з Росії.

Не було взагалі жодного токсичного медіаперсонажа у блоках «1+1», ICTV та СТБ, Суспільного.

Наративи

Наративів російської пропаганди в ефірі телемарафону було нібито й небагато — я зафіксував лише 9 таких випадків. Але, якщо замислитися про заявлені місії телемарафону і про його призначення, то дивно, як на мене, що в його ефірі взагалі таке є можливим!

«Лідером» у справі просування в ефір загальнонаціонального марафону наративів ворога знову-таки був телеканал «Рада». Якщо одиничні випадки, зафіксовані в цьому моніторингу на інших каналах, можна вважати випадковістю, то, вибачайте, 4 випадки в ефірі «Ради» більше схожі на систему. (І це ж я переглядав лише 1/7 частину всього піврічного ефіру, а що там ще було в решті 6/7, можна лише здогадуватися.)

В одному випадку (8 серпня) токсичний ведучий Довгий стверджував з абстрактним посиланням «навіть на міжнародні видання», що українці буцімто повертаються на окуповані ворогом території, оскільки не знаходять роботи на вільних. Токсична ведуча Нємцева 20 серпня стверджувала без посилань на джерела, звісно, що окупанти нібито виводять свою військову техніку з Енергодара (дезінформація, вигідна Росії на тлі подій навколо Запорізької АЕС). Токсична ведуча Гончарова в ефірі 27 серпня намагалася відео якоїсь бійки видати за тенденцію, що українці не хочуть воювати проти Росії, а держава примусом відправляє їх на фронт. Цього ж дня ще один токсичний ведучий каналу Зборовський у розмові з токсичним гостем Петровим стверджував (звісно, без будь-яких посилань на джерела), що в окупованому Херсоні буцімто стоять великі черги для отримання російських паспортів. А токсичний Петров підтверджував це, теж без посилань на якісь джерела.

На каналі «1+1» один із випадків був схожий на те, що просто не замислилися, коли планували ефір. 28 травня показали мало не повний сюжет з російського пропагандистського каналу про замах на когось із керівників окупаційної влади. Тобто російські наративи звучали в ефірі каналу «в чистому вигляді» та емоційно. Це було для того, звісно, щоб потім над цим позбиткуватися, але кілька наративів (про «владу українських нацистів», про те, що «українці можуть знищувати своїх цивільних, у тому числі й дітей», і про «легітимну владу» на окупованих територіях) у підсумку були в ефірі телемарафону. А ще в одному випадку (ефір 22 липня) ведуча Мосейчук наводила багатослівну цитату російського режисера Кончаловського про велику кількість літніх людей при живих дітях в притулках і велику кількість безпритульних дітей в Росії. І намагалася провести аналогію (що в Україні так само). І виводила Кончаловського таким собі «хорошим росіянином».

На каналі «Україна» 22 травня російський експерт Владислав Іноземцев висловив дивну думку, що глобальної продовольчої кризи немає, від нестачі харчів потерпатимуть лише окремі бідні країни, а в їхніх проблемах винні їхні ж уряди (а не те, що Росія заблокувала український експорт аграрної продукції — останнє не говорилося, але малося на увазі). І цю думку не було дезавуйовано ведучими. А в ефірі 6 червня вже згадана Каріна Орлова обговорювала з ведучими можливості мирних переговорів України з Росією й ідею поділу України на дві частини.

У блоці каналу «Інтер» 5 липня в сюжеті щодо наслідків ракетного обстрілу ТРЦ «Амстор» у Кременчуці було узяте із соцмережі відеозвернення жінки, яка емоційно звинувачувала українську владу в тому, що буцімто біля ТРЦ був розташований склад західної зброї.

У блоках каналів ICTV та СТБ проросійських наративів формально я не фіксував. Але є зауваження. Канали постійно розміщують пропагандистські фільми проєктів «Антизомбі» та «Гражданская оборона» (одного разу такий фільм був і в ефірному блоці «Інтера»), в яких постійно використовуються фрагменти ефірів російських пропагандистських каналів. Усе це, звісно, потім «розвінчується» авторами програми, або ж слугує ілюстрацією неадекватності роспропаганди.

Я вже не раз писав, що ці фільми є явно зайвими в телемарафоні, бо вони орієнтовані на російську аудиторію, яка телемарафон не дивиться. А тим часом російські наративи, використані в них, звучать в українському ефірі.

Взагалі не було російських пропагандистських наративів в ефірних блоках Суспільного.

Події / теми, про які не повідомлялося в марафоні (принаймні день у день)

Почну з двох застережень. По-перше, телемарафон, який робили шість різних учасників медіаринку і продовжують робити п’ять, не настільки показовий за пропущеними (або замовчаними) подіями / темами, як було б в окремих добових ефірах кожного з цих учасників. У телемарафоні працює такий собі ефект «сукупного добору» тем до ефіру. Якщо на якусь тему не звернуть уваги (або свідомо проігнорують) навіть чотири з п’яти, її може озвучити п’ятий учасник. За моїми спостереженнями, були випадки, коли ймовірно табуйовану на одних каналах тему озвучували інші канали. Якщо ж тема була «небезпечною» для спокійного життя олігархічних телеканалів, її озвучувало Суспільне.

Крім того, ніхто не скасовував те, що навіть найдосвідченіші редактори можуть помилятися, не надавши якійсь темі належної уваги. Але знову-таки в умовах телемарафону важлива тема, про яку редакції «забули» сьогодні, може спливати у наступні дні «у розвитку». Тоді, хай і не оперативно, але аудиторія про неї таки довідається. Так було, наприклад 31 липня, коли в марафоні не повідомляли про зіткнення на кордоні Косова та Сербії. Але в наступні дні, звісно, тема знайшла своє місце в ефірі. Завдяки цьому ефекту «сукупного добору» й ефекту «відкладеного висвітлення», насправді в марафоні було не так уже й багато ситуацій, коли взагалі не згадувалася якась критично важлива для суспільства подія чи тема.

По-друге, слід мати також на увазі, що два різних досвідчених випускових редактора спланують до висвітлення в ефірі дві різних добірки тем. Так, ці дві добірки значною мірою збігатимуться, але ж якісь теми в них будуть різними. Тому що є і суб’єктивний фактор при оцінюванні важливості будь-якої теми. В цьому сенсі мені особисто важко бути на сто відсотків впевненим, що всі ті події / теми, які я в цьому моніторингу позначав у розділі умовно «замовчаних», були стовідсотково важливими, «обов’язковими до висвітлення». Не виключаю, що з приводу якихось із них редактори, які працюють на телемарафоні, можуть зі мною не погоджуватись.

З огляду на все це, не можу сказати, що в телемарафоні є тотальна цензура. Але з багаторічного досвіду спостережень за ефірами всіх учасників марафону і з доступної мені інсайдерської інформації знаю, що на різних каналах є сформоване ставлення до різної тематики і до різних гравців української політики. Є неписані «правила», є «білі» і «чорні» списки. Відповідно до яких надійно працює самоцензура журналістів.

Загальна кількість подій / тем, які я позначав у щотижневих моніторингах як умовно замовчані, становила за період спостережень (ця опція з’явилася в моніторингу не відразу, а з 18 квітня) 130 за 22 доби. У середньому на добу ефіру телемарафону це близько 6 тем. Це дуже багато, враховуючи згаданий вище ефект «сукупного добору», і враховуючи, що марафон усе ж є інформаційним цілодобовим каналом, де можна знайти ефірний час для всіх важливих тем, хоча би для короткого повідомлення про кожну важливу подію.

Які теми не знайшли місця в телемарафоні?

По-перше, як не дивно, в марафоні, про який ведучі різних каналів постійно кажуть, що «канали зібралися, щоб інформувати вас про події війни», доволі часто не знаходиться місця для повідомлення про дуже важливі саме в контексті висвітлення війни події. Наприклад, своєчасно (тобто того ж дня) в марафоні не повідомлялося про таке:

• Американська розвідка попереджає про стягування російських військ для наступу на Запоріжжі та Херсонщині (22 травня).
• У Білорусі заявили про «українських диверсантів» і підтягують «Іскандери» до кордону з Україною (22 травня).
• Росія завдала ракетного удару по Чорнобаївці Херсонської області, один загиблий і шестеро поранених (28 травня).
• По Кривому Рогу ворог завдав ракетних ударів, знищив завод (28 травня).
• У Запоріжжі вороги 5 ракетами зруйнували школу-інтернат (27 серпня).

Була майже повна тиша після того, як захисники «Азовсталі» опинилися в полоні. Канали рідко згадували про цю тему аж до теракту в Оленівці.

Часто в марафоні не повідомляли пов’язану з війною інформацію, яка насправді була важливою для дуже великих груп людей, наприклад:

• Сапери повністю перевірили Ірпінь (9 травня).
• Зеленський відповів відмовою на петицію про виїзд чоловіків за кордон (16 серпня).
• На Луганщині змінили час комендантської години (22 травня).
• Влада Києва назвала найбільш забруднені мінами і снарядами райони столиці (22 травня).
• На Одещині вирішили не відкривати пляжі у літній сезон (5 липня).
• У закладах освіти, які працюватимуть онлайн, розмістять вимушених переселенців — Мінінтеграції (27 серпня).

Не знаходили місця в ефірі для повідомлення про напряму дотичні до війни закордонні події, як-от 3 вересня взагалі не повідомляли про велику (70 тисяч людей) антиукраїнську акцію в Празі. Або ж були незручні для української влади теми, так 10 липня в марафоні нічого не говорили про таке:

• Конгресвумен Спартц закликала МЗС України серйозно ставитися до її заяв і перелічила претензії до Єрмака (10 липня).
• Українська діаспора в США засудила заяви Спартц про Зеленського і його команду (10 липня).
• Відповідальна за Україну в Конгресі конгресвумен Каптур закидає Спартц «необачну допомогу Путіну» (10 липня).

Були пов’язані з війною новини, хай і не обов’язкові до висвітлення (для повноти інформаційної картини дня), але, гадаю, цікаві для української аудиторії, наприклад:

• Путін нагородив званням «гвардійської» бригаду, яка відзначилася особливими звірствами в Бучі (18 квітня).
• Петиція про введення візового режиму для росіян набрала 25 тисяч підписів (2 травня).
• Українці через «Дію» зібрали понад 300 мільйонів гривень для української армії (9 травня).
• Виробник джавелінів вдвічі збільшує обсяги їх випуску через високий попит (9 травня).
• Виробник «байрактарів» заявив, що ніколи не продасть їх Росії (18 липня).
• Російська пропагандистка з Russia Today на смерть підірвалася на міні в окупованому Донецьку (16 серпня).

І були ще деякі незручні для влади замовчані теми. Наприклад:

• На сайті Кабміну зареєстровано петицію про повернення в ефір телеканалів «Прямий», 5 канал і «Еспресо» (18 квітня).
• 5 канал і Прямий просять долучити їх до участі в національному телемарафоні замість медіагрупи «Україна» (18 липня).
• Цифровий ефір «Еспресо», Прямого і 5 каналу відімкнули за рішенням РНБО (9 травня).
• Корбан просить Зеленського вирішити «непорозуміння» з його громадянством (22 липня).

16 липня в телемарафоні не повідомляли навіть таке:

• Washington Post оприлюднив нові дані щодо секретних планів Путіна перед вторгненням.
• Зеленський пояснив, чому влада не попереджала українців про майбутнє вторгнення Росії.

Можливо, тому що ця інформація була невигідною для іміджу президента?

Підсумовуючи цей розділ підсумків моніторингу за півроку, можу сказати, що зазвичай телемарафон сукупними зусиллями всіх його учасників змальовував для глядачів інформаційну картину кожного дня. Теми ж, які не були висвітлені у телемарафоні, були різними. Більшість із них — такими, замовчання яких важко було б пояснити цензурними причинами. Але були й незручні для влади теми (телеканали Порошенка, історія з конгресвумен Спартц, публікація Washington Post, заяви Корбана тощо). Не виключаю, що більшість редакцій ігнорувала ці теми через «звичну самоцензуру». Але й виключати можливість певних «порад згори» не можу. Реальних доказів того чи іншого — нема.

Скріншот відео: Суспільне