Підсумки моніторингу телемарафону «Єдині новини» за січень ― березень 2023 року. Друга частина

Підсумки моніторингу телемарафону «Єдині новини» за січень ― березень 2023 року. Друга частина

11 Квітня 2023
6754

Підсумки моніторингу телемарафону «Єдині новини» за січень ― березень 2023 року. Друга частина

Ігор Куляс
для «Детектора медіа»
6754
Порушення стандартів та етичних принципів, піар, токсичні ведучі, російські наративи й замовчані теми.
Підсумки моніторингу телемарафону «Єдині новини» за січень ― березень 2023 року. Друга частина
Підсумки моніторингу телемарафону «Єдині новини» за січень ― березень 2023 року. Друга частина

Першу частину підсумків січня ― березня 2023 року  (про ефірну сітку, тематику та гостьову політику) читайте тут.

Порушення стандартів в ефірі телемарафону

Протягом січня ― березня 2023 року в тих 10 добових ефірах телемарафону, які я  досліджував, була така кількість порушень стандартів інформаційної журналістики, які так чи інакше впливали на зміст інформації:

Така величезна, як на мене, кількість порушень свідчить про вкрай низьку якість єдиного телемарафону, який претендує на звання головного та найнадійнішого медіа в Україні. Якщо порівняти загальну кількість порушень нині (8233) з попереднім періодом за жовтень ― грудень минулого року (7895), тенденція погіршення якості продовжується. Середні показники грубих порушень стандартів на кожну ефірну годину мають такий вигляд:

Найбільшими порушниками стандартів у цьому кварталі, як і в попередніх, були телеканали ICTV з СТБ (53,5 порушень на годину) та «Інтер» (45,1). Їхній сумарний «внесок», як і в попередньому періоді, складав мало не половину від усіх порушень. При цьому середня кількість порушень стандартів на обох каналах порівняно з попереднім періодом ще й відчутно зросла: в ефірних блоках  ICTV з СТБ — на 13,8 порушення на годину, у блоках «Інтера» на 13,3. Істотно погіршили свої попередні показники також канали «1+1» (зростання на 14,7 порушення на годину) і «Рада» (на 10 порушень на годину).

Неістотно збільшилася середня кількість порушень на годину й на каналі «Ми — Україна» та Суспільному. Але їхній загальний «внесок» у спотворення контенту марафону зменшився за рахунок значного погіршення показників колег.

Якщо порівнювати середні показники порушень окремих стандартів із попереднім періодом, зміни були такими:

Загальна якість марафону погіршилася за майже всіма показниками (крім хіба що найменш відповідального стандарту оперативності). Як і раніше, найгіршою була ситуація з дотриманням стандарту відокремлення фактів від думок. Порушень цього стандарту найбільше загалом, найбільше на кожному каналі, кількість його порушень найбільше зросла. Інакша ситуація лише на Суспільному, де найгіршим показником виявилися порушення стандарту достовірності інформації.

Тепер погляньмо на ситуацію з кожним стандартом.

Порушення стандарту відокремлення фактів від думок

На цей стандарт, як видно з попередніх таблиць, припадає більше половини всіх порушень у телемарафоні. Різні  канали / медіагрупи порушували його так:

Тут трійка «лідерів» залишилася незмінною. Найбільшим порушником, причому поза будь-якою конкуренцією, залишається спільна редакція каналів ICTV та СТБ. Вони ще й збільшили кількість подібних порушень порівняно з останнім кварталом минулого року: було 24,9 на годину, а стало — 37,8. Майже вдвічі більше порушень цього стандарту стало в новинах медіагрупи, і в півтора раза — в матеріалах тижневика.

На другому місці — телеканал «Інтер». Тут теж середня кількість порушень стандарту відокремлення фактів від думок істотно зросла: з 18,9 до 27,9 на годину. Це зростання відбулося переважно за рахунок різкого збільшення кількості суб’єктивні думок журналістів у новинах. Третє місце — за каналом «1+1». На каналі теж відбулося дуже відчутне зростання кількості порушень стандарту: було 13,5 порушень на годину, а стало 23,7. Майже вдвічі зросла кількість порушень як у новинах, так і в гостьових студіях. На каналі «Рада» середня кількість порушень стандарту відокремлення фактів від думок збільшилася приблизно на третину, на каналі «Ми — Україна» — менш як на чверть, переважно за рахунок думок журналістів у новинах.

Єдиний з учасників телемарафону, в ефірах якого середня кількість порушень цього відповідального стандарту хай і незначно, а все ж зменшилася — це Суспільне (було 3,2 таких порушення на ефірну годину, стало — 2,7).

Суб’єктивні думки журналістів у новинах

Найпоширенішим порушенням стандарту відокремлення фактів від думок у новинах, як і раніше, були емоційні оцінки журналістів. Левова їх частина припадала на матеріали про події, пов’язані з війною в усіх її проявах.

Тут, як і раніше, більшість редакцій зловживає одними й тими ж оцінками-штампами, які не несуть інформації. Наприклад, якщо говорять про ділянки і напрямки фронту, обов’язковим буде визначення «найгарячіший», який ще іноді заміняють на «найпекельніший». Наприклад,«найпекельніша точка на мапі бойових дій».

Про бої та бойові дії журналісти зазвичай кажуть: «важкі», «жорстокі», «активні» і «найактивніші», «запеклі» і «найзапекліші». Якщо розповідають про ворожі обстріли, то звичайними оцінками є «масовані», «нещадні» і навіть подеколи «рясні», а ще «цинічні» і «підступні», «страшні» і «жахливі». Частіше за все ворог не стріляє, а «гатить». Якщо вибухи — то обов’язково «потужні», хоча інколи бувають і «надпотужні». А ще «місто здригнулось». Пожежі після вибухів обов’язково «масштабні». «Руїни» — обов’язково «суцільні». Вирви — найчастіше  «величезні», хоча бувають ще «велетенськими» або навіть «моторошними». Інколи журналісти виявляють неабияку фантазію, як-от на «1+1»: «Копилів, мабуть, найпопулярніше місце на Київщині, а все через оцю величезну вирву».

Чи не найбільша кількість емоційних оцінок припадає на «на щастя» та«на жаль». І якщо з «жалем» ще сяк-так зрозуміло, то з визначенням «на щастя» все неоднозначно. Коли на «1+1» кажуть «На щастя, на превелике щастя, тут в Копилові ніхто не постраждав» — це одне, хоча купа людей залишилася там без домівок. А от коли на «Інтері» кажуть: «На щастя, аж надто тяжких поранень діти не зазнали» — що за «щастя», коли діти поранені?! Або ж «цьому бійцю пощастило, під ворожив вогнем він уцілів», як казали на ICTV про військового, який дістав чотири осколкових поранення.

Ще одне слово-паразит — «дивом». «Дивом вижив», «дивом вціліла», «дивом обійшлося». Наприклад: «дивом постраждали лише двоє» («Ми — Україна»). Дуже цікаве «лише», особливо з точки зору цих двох поранених. Надуживання журналістами давно знецінило й оцінне слово «трагедія». Як і слова «жах» та «пекло».

Оскільки журналісти в сюжетах традиційно не дають людям самим розповідати про свою біду або, навпаки, радість (бо ж хронометраж!), часто в переказах слів героїв виникають оцінки на кшталт: «ледь стримує сльози», «із тремтінням у голосі згадує», «з болем згадує» тощо.

Бахмут у новинах майже всіх каналів давно вже перетворився на «місто-фортецю», хоча періодично отримував від журналістів й інші визначення — то  «міста-руїни», то «міста-примари». Були і ще більш промовисті визначення: «Фортеця Бахмут — пекло на землі» (ICTV) або «Бахмут — розпечене ядро російсько-української війни» («Інтер»).

Ще одна системна вада марафона — це велика кількість повідомлень, де журналісти за рахунок оцінної лексики змальовують «оптимістичну» картину війни: Сили оборони «щосили б’ють ворога», «завдають ворогу значних втрат», «дають окупантам гідну відсіч», «потужну відсіч», «нещадно нищити ворога» тощо. «Рашисти  щоразу б’ються лобом  об українські позиції». «За рік війни північні кордони неабияк зміцнили». «За ситуацією і вдень, і вночі пильно стежать оборонці». «Ворог тут не пройде». «І хоча бойового досвіду у багатьох немає, у всіх спільна мета, яка й спонукає наполегливо тренуватися, аби дати добрячого прочухана ворогам, тож ні сил, ні часу на навчання не шкодують». «Наші оборонці чинять потужний спротив, відправляючи до біса на роги дедалі більше ворожих сил».

Цей «оптимістичний» стиль більше пасує не новинам, а пропаганді. Втім у телемарафоні чимало й суто пропагандистської лексики: «русня», «лізуть як таргани», «відморозків «вагнера», «кляті рашисти», «російські нелюди», «генератори божевілля», «з ланцюга зірвались», «молоти всіляку маячню», «протистояння дикунів проти усього цивілізованого світу», «ошалілі московити», «рашистську нечисть», «російські варвари», «для армії мародерів та вбивць», «російську погань» і подібні. Телемарафон усе ж позиціонується не як пропагандистський канал, а як «інформаційний».

Нікуди не поділися звичні для журналістів «оцінки мирного часу», суто емоційні: «унікальний», «грандіозний», «приголомшливий», «проблема», «скандал», «інтрига», «увійшов в історію», «ажіотаж», «престижний», «за лічені хвилини», «не покладаючи рук», «всесвітньовідомий», «неймовірний», «обнадійливий», «небачений», «зворушливий», «ефектний», «легендарний», «сенсаційний», «мережа вибухнула», «стало справжнім шоком», «символічний», «актуальний», «отримали резонанс», «прикрий», «став справжнім проривом». Цей список нескінченний.

Трохи менше, але теж чимало, було оцінок, які насправді приховують факти. Як-от «там дуже багато людей» (це скільки?), «ціни помірні» (це які?), «тривога тривала відчутно довше» (це наскільки?), «отримали незначні тілесні ушкодження» (які саме?), «снаряди пошкодили чимало будівель» (скільки саме?), «темпи вакцинації у нас дуже впали» (на скільки?), «будинок дуже старий» (якого року?), «ціна протеза  захмарна» (яка саме?) тощо.

Траплялася і відверта «екзотика». «Король всіх холодильників — вареник», «Китайський візаві ледь не відірвав Шольцу руку», «Коли Ван Ї прощався з Дмитром Кулебою, то подивився йому услід і якось дуже голосно зітхнув» («1+1»). «Віцеспікерка Верховної Ради Олена Кондратюк, яка невтомно відкриває правду своїм іноземним колегам, наголосила...». «За десятки років містобудування обросло корупцією». «Хіба можна втомитися жити?» (ICTV). «Сучасна телепропаганда в Білорусі — це настільки погано, що навіть добре». «Міномет, хоч і французький, але стріляє точно не багетами» («Інтер»). «До речі, ось такий колючий огірок вартує 16 гривень, майже як проїзд у маршрутці. Можна ще один придбати і буде вже як поїздка на таксі» (Суспільний).

Протягом січня — березня в новинах було чимало журналістських висновків різного виду. Кілька прикладів: «А от європейці, здається, налаштовуються на дуже довгу війну, можливо тому що не зовсім знають, що робити з Росією після війни» («1+1»). «Втім реакція американських чиновників на результати “Рамштайну” може свідчити, що ситуація з наданням Україні танків не безнадійна» (ІCТV). «Що би там не думали про себе та свої режими воєнні злочинці, закон історії безперечний: справедливість наздоганяє убивць і тиранів» («Інтер»). «Наявність роботи — один з найважливіших чинників для припинення міграції» («Рада»). «Врешті 24-й саміт “Україна ЄС” продемонстрував справжню єдність, зокрема, враховуючи і загрозу нового можливого наступу Росії» («Ми — Україна»).

Журналісти час від часу робили також власні припущення з різних приводів: «Мабуть, балістична ракета сюди прилетіла, ми точно цього не знаємо» («1+1»). «Йдеться найімовірніше про штурмовик Су-25». «Вони зайшли в небо України через Чернігівщину і рухалися в бік столиці. Швидкість менше 100 кілометрів на годину. Це точно не ракети. Імовірно, “шахеди”. Можливо, якийсь інший вид дронів-камікадзе» («Інтер»). «Міністр не вказала  назву бронемашини, але, судячи з відео, це “Бергепанцер-3” німецько-нідерландського виробництва» («Рада»). «У районі міста Середина-Буда зафіксовано 8 ударів, імовірно, з міномета калібру 120 міліметрів. І з того ж таки міномета найпевніше ворог 5 разів бив і коло села Студене» (Суспільний). «Оскільки про пожежу повідомляє і міністерство оборони Росії, є вірогідність, що паливо призначалося саме для військових цілей» («Ми — Україна»).

Звідси недалеко й до «експертних» думок журналістів. Зазвичай вони таки належать справжнім експертам, але журналісти кажуть їх без позначення авторства, відтак автоматично приписують собі. Цього разу найбільше подібних випадків було в ефірах каналів ICTV з СТБ, «Інтера» і «Ми — Україна». А «корисними порадами» чи то «настановами» глядачам найбільше грішили журналісти  ICTV з СТБ. До речі, одна з цих «настанов» була знаковою: «Відтак аби протистояти російським ІПСО, слід насамперед довіряти лише офіційним джерелам. Особливо ретельно фільтрувати всю інформацію, яка надходить з анонімних джерел у соцмережах». Святі слова! Якби ж до них дослухалися в самому марафоні.

Неавторизовані суб’єктивні думки в авторських матеріалах і розмовних студіях

Абсолютним «рекордсменом» за цим різновидом порушення стандарту відокремлення фактів від думок була й залишається медіагрупа каналів ICTV та СТБ — 629 випадків за звітний період! І майже всі вони в матеріалах тижневика «Факти тижня», де тексти переважно  складаються із суб’єктивних думок журналістів. Проте випадки авторизації думок можна порахувати на пальцях однієї руки. Цікаво, що ведучі розмовних студій медіагрупи цей стандарт майже не порушують.

Набагато менше подібних порушень було в ефірах «Ради» (106) і «1+1» (94). І там, і там порушень припускалися ведучі гостьових студій. Ще менше таких порушень було в ефірах «Інтера» і «Ми — Україна», дуже мало — в гостьових студіях Суспільного.

Безпідставні узагальнення

Журналісти ICTV та СТБ в ці три місяці робили також найбільше безпідставних узагальнень  — 107 випадків. На другому місці був канал «Інтер» із 61 подібним порушенням, 41 порушення припустилися журналісти каналу «1+1».

Як і раніше, найбільше узагальнень мають «локальний» характер: журналісти з легкістю поширюють ту чи іншу думку або емоцію на всіх жителів окремого села чи міста, на певну групу людей. Звичним явищем для наших новин є ось такі міркування журналістів: «мешканці сильно перелякані»; або навпаки: «ніхто не злякався ні вибухів, ні знеструмлення». Майже на всіх каналах траплялося подібне: «А поки люди потроху оговтуються від пережитого та беруться до відновлення того, що вціліло». Є узагальнення специфічні: «гостомельчани дуже сумують за своєю “Мрією”». Або «саме так сприймають одесити новину про внесення історичного центру міста до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО». Чи взагалі ось такі: «росіяни зрозуміли, що тут їм і смерть». Дуже багато було звичних «місцеві бояться», «лікарі тішаться», «люди раді», «аграрії задоволені», «у селян є мрія» тощо. На більшості каналів журналісти час від часу роблять спроби «підтвердити» свої узагальнення одним-двома синхронами людей, а це є нічим іншим як нерепрезентативною маніпуляцією.

Схильність журналістів до узагальнень інколи виводить їх із «локального» на цілком собі «державний» рівень: «українці знають», «українці по особливому сприймають», «українці не припиняють читати», «українці рахують гроші як ніколи», «українці, попри обстріли, відключення світла та загрози нових наступів, призвичаюються до війни», «той день приголомшив всю країну» тощо. Але йдеться не лише про українців: «поляки просто шоковані», «у Фінляндії війни не бояться», «росіяни бояться витоку інформації», «та й білоруси не готові вмирати за росіян». Дехто доходить навіть до «глобального» рівня узагальнень: «світ розуміє», «це чудово бачать і в Європі, і в НАТО», «на Заході усі розуміють», «всім відома, історична світлина, яка облетіла всі світові ЗМІ».

Невідокремлення й нечіткість меж цитування

Подібних порушень стандарту відокремлення фактів від думок протягом січня ― березня в телемарафоні було лише 15, тож їх можна вважати радше винятком, ніж тенденцією.

Порушення стандарту достовірності

За порушеннями цього стандарту першу трійку склали ICTV з СТБ, «Рада» та «Інтер». Втім «1+1» і «Ми — Україна» недалеко від них відірвалися. У порівнянні з попереднім періодом  всі учасники марафону без винятку погіршили свої показники дотримання стандарту достовірності. І всі — саме тому, що збільшили кількість узагальнених псевдопосилань як на джерела фактів, так і на авторство думок.

Узагальнені розмиті псевдопосилання

Найбільше полюбляли так посилатися на каналі «Рада», друге-третє місця поділили «Інтер» та ICTV з СТБ.

Як і раніше, найчастіше медійники узагальнено посилалися  на різні структури, установи та організації. Насамперед це були посилання на Генштаб ЗСУ і на обласні військові адміністрації. Ще певну частину псевдо становили більш розмиті «посилання» на «місцеву владу», «поліцію області», «урядовців», «тамтешніх чиновників» тощо.

Дуже великою була кількість псевдопосилань на невизначено великі групи людей за фахом або за приналежністю: «рятувальники кажуть», «розповідають  військові», «правозахисники говорять», «за словами правоохоронців», «медики кажуть», «за підрахунками енергетиків», «за словами саперів».«продавці кажуть» і подібні. Або ж «посилання» на невизначені групи людей за місцем події: «кияни відзначають», «жителі Чорнобаївки розповідають», «місцеві жителі свідчать», «сусіди кажуть», «чули мешканці», «за свідченнями очевидців», «люди бачили» тощо. Було навіть ось таке «посилання»: «за словами окупантів».

Майже на всіх каналах, крім Суспільного, було чимало псевдопосилань на неназвані медіа: «пишуть одразу кілька британських видань з посиланням на джерела на Даунінг-стріт», «пишуть одразу декілька міжнародних ЗМІ», «західна преса сповіщає»,«пишуть фактично всі великі німецькі ЗМІ», «заява розлетілася ЗМІ», «ЗМІ оприлюднили фото», «західні ЗМІ назвали», «низка світових ЗМІ повідомила», «західна преса вся зранку цитує», «багато медіа повідомляли», «британське телебачення говорить» тощо. Були й посилання на російські медіа: «повідомляють пропагандистські ЗМІ». Тут «достовірність» повідомленого є «подвійною».

Ще з доволі традиційного озвучували: «із Москви почали лунати заяви», «не поточнюють і в Анкарі», «Пекін стверджує», «у самому Берліні це спростовують», «у США наголосили», «у Варшаві заявили».

Було навіть таке: «з відкритих джерел відомо».

Узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивних думок

Найбільше подібних порушень припускалися в ефірах ICTV з СТБ, трохи менше — «Інтера» і «1+1».

Як і у випадку з фактичною інформацією, тут теж було чимало «посилань» на невідомих представників структур, установ та організацій. Але, нагадаю, якщо з фактичною інформацією питання полягає лише в її точності, то жодна суб’єктивна думка не існує в природі без того суб’єкта, який її висловлює. Відтак посилання на автора будь-якої думки за визначенням не може бути узагальненим й анонімним: «в управлінні освіти заспокоюють», «у військовій адміністрації упевнені», «натякають в Офісі президента», «вважають у Білому домі»,«побоюються в Пентагоні»,«зазначають в ООН» і подібні. В Офісі президента, в Білому домі чи в ООН конкретну думку публічно озвучує конкретний посадовець. І, до речі, бувають випадки, коли ця думка не збігається з позицією самої «великої» структури, від імені якої той посадовець начебто говорив.

Найбільше подібних порушень були псевдопосиланнями на узагальнених та анонімних представників різних професійних груп людей, часто дуже великих і ніяк не визначених. Кілька простих прикладів: «за словами наших армійців», «військові відверто зізнаються», «танкісти кажуть», «сапери не втомлюються повторювати», «медики застерігають», «учасники ринку роблять довгу паузу і кажуть», «кажуть виробники», «обіцяють забудовники», «психологи кажуть», «кажуть чиновники», «волонтери просять», «енергетики стверджують», «мери нарікають», «кажуть іхтіологи», «журналісти сумніваються», «митці обіцяють», «за словами сейсмологів». «застерігають демографи», «кажуть кінологи» тощо.

Традиційно великою на більшості каналів, крім Суспільного й цього разу «Ради», була кількість псевдопосилань на абсолютно анонімних «експертів», «аналітиків», «фахівців», «спеціалістів», «науковців», «вчених» та «оглядачів». Причому подеколи їхні думки узагальнюють максимально глобально: «у цьому сходяться всі аналітики» або «всі експерти кажуть». Назвіть одну галузь, у якій всі згодні.

Великою залишається і кількість абсолютно розмитих псевдопосилань на авторство думок із серії «люди кажуть», «жителі села кажуть», «кияни вважають». Але скільки там тих «киян». От коли «американці вважають» або «китайці говорять».

Особливу нішу займають безособові «посилання» на авторство думок. У новинах це виглядає, на мій погляд, абсурдно аж до гротеску: «заявили тут», «називають», «кажуть», «про потенційну загрозу заговорили і в Україні», «так образно прозвали», «тут поки що не кажуть, але запевняють», «багато говорять», «радять» і подібне. Як і ще більш екзотичні псевдо, що були в марафоні протягом останніх трьох місяців: «дехто скаржиться», «всі говорили», «ця теза теж часто з’являється в інфопросторі», «зараз ми все більше чуємо», «вважають обізнані джерела», «були припущення» і навіть «ходили чутки»!

Інформація з інтернету без перевірки

Велика сила інтернету разом із лінощами як «двигуном прогресу» призводить до того, що в телемарафоні велика кількість інформації просто береться з мережі й подається в ефір без жодної перевірки.

З цього приводу виникає чи не найбільше дискусій і заперечень з боку журналістів. Докладні пояснення, чому це є жорстким порушенням стандарту достовірності і в чому тут ризики тощо, були в окремому тексті на «Детекторі медіа».

У першому кварталі 2023 року найбільше подібних порушень стандарту достовірності було на каналі «Рада» (118 або ж 2,9 порушень на одну ефірну годину в середньому). На інших каналах таких порушень було менше, але все одно достатньо, щоб мати великий сумнів щодо достовірності телемарафону в цілому.

Наведу таблицю тих ресурсів, якими переважно користувалися учасники телемарафону в звітному періоді:

Тут, як бачимо, поза будь-якою конкуренцією продовжує залишатися телеграм. Дуже зручний ресурс. Але редакціям слід пам’ятати про всі його проблеми та загрози.

У січні ― березні цього року найбільше інформації з телеграм-каналів тягнули в ефір на каналі «Рада». Втім, і на інших каналах таких повідомлень було чимало. Тепер дивимося, якими телеграм-каналами найбільше послуговувалися редакції в нашій вибірці за десять ефірних днів.

На першому місці (у 21 випадку) — відео з неназваних анонімних телеграм-каналів. Найбільше цього «добра» було в ефірних блоках каналів ICTV та СТБ (12). Майже всі канали, крім Суспільного, використовували інформацію з телеграм-каналу «Бєларускі Гаюн», загалом у 16 випадках. Також у 16 випадках канали, за винятком Суспільного і «Ми — Україна», брали відео та інформацію з анонімних, імовірно, українських каналів (зокрема таких як «@вый Херсон», «Реальный Киев», «Харьков 1854», «Хмельницький Live», «Бердянськ сьогодні», «Реальный Днепр» та інших), а в 12 випадках — з анонімних російських телеграм-каналів! Причому навіть на Суспільному. Крім того, канал «Інтер» тричі давав в ефір відео з телеграм-каналу міноборони Росії. Усе це, особливо російське, є потенційним джерелом дезінформації в ефірі телемарафону.

Із персоніфікованих (але від того не стовідсотково достовірних) найбільше редакції використовували телеграм-канали київського міського голови Віталія Кличка, Держприкордонслужби (по 8 разів), голови Херсонської ОВА Олександра Прокудіна (7), голови Донецької ОВА Павла Кириленка (6), заступника командувача Сухопутних військ ЗСУ Олександра Павлюка (5), голови Дніпропетровської облради Миколи Лукашука, радника міського голови Маріуполя Петра Андрющенка і пресслужби Повітряних сил ЗСУ (по 4 рази).

У підсумку — за досліджений період у марафоні було 65 випадків використання анонімних телеграм-каналів. Ще у 77 випадках при подачі інформації навіть не ідентифікувалася інтернет-платформа.

Із твітера канали брали інформацію 50 разів. Найчастіше цією соцмережею користувалися канали «Інтер» і «Рада» — по 14 разів. Найбільшою популярністю користувалися твітери міністра оборони Олексія Резнікова і радника керівника Офісу президента Михайла Подоляка — по  6 разів. По 5 разів «марафонці» використали дописи із твітерів президента Володимира Зеленського, міністерства оборони Великої Британії й посолки США в Україні Бріджит Брінк. Тричі в марафоні посилалися на твіти міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, керівника Офісу президента Андрія Єрмака і прем’єр-міністра Канади Джастіна Трюдо.

Ще було 21 посилання на сторінки у фейсбуку, з них найбільше — 5 разів — цитували Генштаб ЗСУ.  У 18 випадках посилалися на сайти, найпопулярнішим із яких був сайт уряду Великої Британії (5 посилань). Іншими платформами — інстаграмом і ютубом — послуговувався лише телеканал «Рада».

Щодо вже згаданих вище 77 неідентифікованих джерел, то псевдопосилання на них мали такий вигляд: «в мережі з’явилося відео», «тим часом у соцмережах уже поширюють», «з’явилося приголомшливе відео в мережі», «свіжі відео, які розлітаються в мережі». Або такі приклади: «місцеві пабліки повідомляють», «у пабліках з’явилися повідомлення», «як пишуть в пабліках містяни», «судячи з тих фотографій, які опубліковані в інтернеті». Були ось такі: «Є повідомлення, я в мережі зокрема бачив», «бачив на інтернет-ресурсах». Або ж відверто кумедні: «З’явилася якась інформація, вона активно ходить телеграм-каналами, вона не підтверджена». «Цілий тиждень інформаційний простір відверто бурлить імовірними відставками в уряді».

Часом канали посилюють «достовірність» у такий спосіб, як на «Раді»: «А тим часом президент України Володимир Зеленський у своєму телеграм-каналі зробив повідомлення, також про це він написав у своєму офіційному твітері...».

На «1+1» 14 січня на старті випуску новин був цілий огляд телеграм-каналів (5 повідомлень підряд), ще й «перекриктий» скриншотами. Якось це несерйозно, навіщо тоді працює ціла редакція, коли можна про все довідатися напряму в телеграмі? 30 січня ведуча «1+1» казала: «“Бредлі”, здається вже у Польщі, от гортаю стрічку, їх було помічено». Згодом вона виправилася, сказала, що такої інформації насправді немає. Але цей приклад є показовим: за стандартом достовірності, не можна оприлюднювати інформацію, попередньо не перевіривши її. Конкретно в цьому випадку слід також розуміти, що телевізійна аудиторія є дуже динамічною: виправлення хибної інформації частина аудиторії телемарафону не почула, бо вже покинула канал.

На каналі «Інтер» 12 лютого було ось таке: «… Підірвано російський літак далекого радіолокаційного виявлення та управління А-50... Цю інформацію поширили журналісти ініціативи BYPOL, посилаючись на свідчення місцевих мешканців». Це все ж просто анонімний телеграм-канал. Крім того, «свідчення місцевих мешканців» виглядали занадто «експертно» для просто «мешканців», зокрема з визначенням типу літака.  27 лютого ведучий «Інтера» повідомляв про нічну атаку дронами і зробив при цьому три повністю абстрактних «посилання», ще два «посилання» на анонімні телеграм-канали, одне посилання на телеграм-канал Єрмака і посилання на Оперативне командування «Північ» (цілком можливо, що телеграм чи фейсбук командування). «Перекривалося» все це «свято достовірності» відео з анонімних же телеграм-каналів.

30 січня ведучий каналу «Рада» казав у новинах: «У соцмережах шириться неперевірена поки що інформація про вибухи в Очакові». Стандарти точності й достовірності є важливішими за оперативність. Ведучий пообіцяв, що до «кінця ефірного блоку ми уточнимо цю інформацію». Але так і не уточнили.

Фактична інформація без посилань на джерела

Дуже багато фактичної інформації подавалося в марафоні без будь-яких посилань на джерела. Найбільше цим грішили телеканал «1+1 і канали ICTV з СТБ. Зокрема, є доволі усталене порушення, коли кореспонденти каналів у прямих ввімкненнях з обласних центрів розповідають про різні події в інших містах і селах області без посилань на джерела інформації. Звідки їм все це стає відомо?

Абстрактні псевдопосилання

Чимало було й суто абстрактних псевдопосилань, безумовним «лідером» у яких є канал «1+1». Найменше таких порушень було на Суспільному, всі інші канали тримаються середнього значення по марафону.

Найпопулярнішим із подібних «посилань» було «відомо»: траплялося у проаналізованих ефірах марафону 48 разів. Здебільшого «відомо» було редакції «1+1» (17 таких «посилань») і редакції  «Ради» (10). Інколи бувало просто «відомо», а бувало й «вже відомо», «стало відомо», «на тепер відомо», «попередньо відомо», «нині відомо», «наразі відомо» і навіть «на жаль, відомо». По 15 разів звучали абстрактні «посилання» «є інформація» (або ж «була» чи «з’явилася») і «за попередньою інформацією» (чи «даними»). Часто використовувалися: «знаємо» (10 разів), «попередньо» (8 разів), «повідомляється» (6 разів), «кажуть» чи то «пишуть» (5 разів) тощо.

Був також чималий пласт інформації з такими «достовірними посиланнями» як «повзе багато чуток» і «подейкують». Їх полюбляють редакції «1+1» і ICTV з СТБ. Недалеко відійшли псевдопосилання  на каналі «Ми — Україна»: «в неофіційних джерелах з’явилася інформація», «є неофіційні дані». Мені здається, що телемарафон навряд чи може бути ретранслятором чуток на всю країну.

Натомість час від часу канали, навпаки, імітують достовірність ось такими псевдопосиланнями: «за офіційними даними», «офіційно маємо». Будь-яка офіційна інформація має конкретний офіс, звідки вона родом. І цей офіс слід називати, як і представника цього офісу, який надав інформацію журналістам.

Були й різні інші абстрактні псевдопосилання: «маємо оновлену інформацію», «такі оновлені дані», «згідно даних з відкритих джерел», «за однією з версій», «є непідтверджене поки що повідомлення». І навпаки: «за пітдвердженою інформацією», «сьогодні курсувала інформація», «за повідомленнями  різних джерел» тощо.

Наостанок ще два приклади неприпустимих абстракцій. Було ось таке «концентроване» повідомлення на каналі «Інтер»: «Зокрема, із Запоріжжя надійшла інформація про три вибухи, але за попередньою інформацією це не була атака дронів, попередньо росіяни застосували там системи С-300. Офіційних роз’яснень наразі немає». Що дуже симптоматично. А в «Фактах тижня» 12 березня розповідали про героїчно загиблого українського бійця: «Тепер ми уже знаємо, його звати Олександр Мацієвський». Той самий надвідповідальний випадок, коли мала би бути, навпаки, надмірна, підкреслена достовірність інформації. А відбулися повністю абстрактним псевдопосиланням!

Порушення стандарту точності подачі інформації

Тут загалом ситуація погіршується. Головне — погіршується робота з картинкою. Бо телевізійники не навчені працювати з нею правильно, відтак у БЗ і сюжетах завжди первинним є текст, який «перекривають» абияк абияким зображенням. До цього додаються спроби «ілюструвати» абиякою картинкою прямі ввімкнення і тим паче розмови з гостями.

Приблизно на такому ж рівні, як і в попередні періоди, залишається кількість фактичних неточностей, які є очевидними (бо ще раз нагадаю, неможливо в рамках цього моніторингу перевіряти всі факти). В «загальному заліку» середня кількість порушень стандарту точності порівняно з останнім кварталом минулого року зросла на всіх каналах, крім Суспільного, де вона залишилася на тому ж рівні. Найбільшим зростання було на телеканалі «Рада» (було в середньому по 3,4 порушення на годину, стало по 5,4).

Невідповідність картинки й тексту в новинах

За цією позицією сталося погіршення показників на всіх каналах, крім Суспільного. Найвідчутнішими негативні зміни були на каналах «Ми — Україна» (з 2,2 порушень на годину в середньому до 3,5) і «Рада» (з 2,1 до 3,5).

Є два типових для більшості каналів порушення. Перше — коли в ефірі цитують щоденні зведення Генштабу і «перекривають» їх довільним відео якихось бойових дій. Саме «якихось», а зовсім не тих, про які в кожний момент йдеться за кадром. Таких повідомлень було дуже багато в ефірних блоках ICTV з СТБ, на «1+1» і на «Раді». Небагато було на Суспільному й «Інтері». Проблема в тому, що за подібного підходу відео в більшості випадків ніяк не відповідає тексту за кадром — ні змістовно, ні географічно, ні навіть за часом подій. За змістом: кажуть про наступ ворога — показують українських бійців, кажуть про збитий ворожий літак — показують український танк тощо. За географією невідповідність, бо навіть під відео з однієї локації за кадром встигають розповісти про кілька, причому в різних областях. Деколи можна в межах одного ефірного блоку побачити одне й те саме відео, яким «ілюструють» розповідь про бої на зовсім різних локаціях. По часу: було кілька моментів, коли розповідь про нічний бій була «перекрита» денною картинкою, і навпаки ― розповідь про події дня «перекривали» нічним відео.

Звісно, ми не можемо вимагати від каналів показувати щодня актуальні бої під зведенення Генштабу. Можливо, є якийсь інших шлях? Наприклад, додавати титр «Відео ілюстративне».

Схожа ситуація й зі звітами редакцій про наслідки ворожих обстрілів різних населених пунктів. Кажуть про дві, три, чотири різних локації, показують відео чи фото якоїсь однієї з них, причому невідомо, якої саме. Таких повідомлень було надзвичайно багато  в ефірах ІСTV з СТБ, бо в редакції давно вироблена методика в одному повідомленні згадувати багато населених пунктів. Подібного було чимало й на «Раді» та «1+1». На «Інтері» було начебто небагато таких порушень, натомість канал встановив своєрідний «рекорд», бо в одному повідомленні про ворожі обстріли згадав 15 різних міст і сіл. Навіть кількість фото, якими це «перекривали», була набагато меншою.

Були випадки, коли тим самим візуальним матеріалом «перекривали» повідомлення про ворожі обстріли інших населених пунктів. Наприклад, на «Раді» повідомлення про ворожі обстріли Краматорська, Костянтинівки, Авдіївки, Бахмута, Красногорівки, Курахівки та Гострого «перекривали» одним-єдиним знімком наслідків обстрілу Нью-Йорка, взятого того дня з допису Андрія Єрмака у твітері.

Дуже велику кількість порушень стандарту становлять новинні матеріали, які в редакціях довільно «перекривають» якимось відео з архіву. Підхід тут — «що-небудь за темою». Тож велику кількість подібних повідомлень становлять архівні картинки адмінбудівель: ЄС у Брюсселі, Конгрес і Білий дім у США, нескінченний Кремль, коли говорять будь-що про Росію. Можуть бути також красиві краєвиди якихось міст. Або «паркети», які самі по собі нічого глядачам не говорять, проте, на думку журналістів, нібито мають якесь відношення до тексту. Коли розповідають будь-що про «зернову угоду», показують то посівну, то жнива, і не важливо, що це картинка із зовсім іншої пори року. Все про газ «перекривають» архівними відео труб і вентилів. Якщо йдеться про зброю — показують будь-яку зброю, зовсім не обов’язково ту, про яку йдеться в тексті. Якщо згадують співпрацю з МВФ — обов’язково покажуть якусь готівку в лічильній машинці. І все це звісно ж без титру «архів».

Окрема категорія таких «ілюстрованих» архівом матеріалів — це великі псевдоаналітичні сюжети на різні теми. Бо тексту там багато, а справжньої картинки для нього немає. Найбільше подібних порушень — в ефірах тих каналів, де існує якась чи то редакційна вимога, чи то просто традиція будь-який текст в ефірі бодай чимось «перекривати». Просто прочитати матеріал ведучі цих каналів чомусь не можуть: «1+1», ICTV з СТБ, «Рада» і «Ми — Україна».

Якщо ж БЗ чи сюжет «перекритий» картинкою події, то текст за кадром часто не відповідає конкретним кадрам на екрані. Особливо добре це видно, коли на розповідях про якісь великі зустрічі згадують конкретних відомих медійних персонажі: говорять про Макрона — показують Шольца, кажуть про Сі Цзіньпіна — показують Байдена, кажуть про Зеленського — показують фон дер Ляєн тощо.

Фактичні помилки

Попри те, що я в цьому моніторингу фіксую лише ті фактичні помилки, які є очевидними без справжньої перевірки кожного факту, навіть цих помилок було забагато, причому на всіх каналах, крім хіба що Суспільного. Хоча й там вони інколи траплялися.

Усі канали часто ведуть відлік війни від 24 лютого минулого року, забуваючи, що вона триває з 2014 року. І одна справа, коли говорять просто про штампи: «сьогодні 356-й день війни». Але ж буває й так, як на ICTV: «Рахунки за газ, які накопичилися за час війни, не були перераховані». Автор сюжету мав на увазі лише останній рік, хоча «час війни» триває вже дев’ять років.

Чимало було й іншої термінологічної плутанини. На різних каналах переселенців називають біженцями й навпаки. На «1+1» міністерку оборони Німеччини називають «головнокомандувачкою», хоча в Німеччині головнокомандувачем є федеральний канцлер. На ICTV народних депутатів називають «чиновниками», хоча це не так. Голів обласних військових адміністрацій називають «губернаторами», але в Україні немає «губерній». На «Інтері» державні канали Білорусі називають «федеральними каналами», але Білорусь — ніяка не федерація. На «Інтері» міністра спорту і туризму Польщі титрують як «міністра молоді та спорту», тобто як в Україні. На «Україні» Євросоюз називають «блоком», хоча глядачі звикли, що «блоком» називають НАТО. На «Ми — Україна» повітряну кулю називали «дирижаблем».

Були проблеми і з географією. На «1+1» і «Ми — Україна» Лиман називають Красним Лиманом, хоча цю непотрібну совєцьку приставку прибрали вже майже 7 років тому. На ICTV Русанів називають «Русиним», а Вугледар, Авдіївку, Бахмут та вже згаданий Лиман називають Луганщиною, хоча це все Донеччина. На «Інтері» розповідають про Харківщину, а геотитр при цьому «Чернівці». На «Раді» Кривий Ріг раптом стає обласним центром, бо кажуть «голова Криворізької обласної адміністрації Олександр Вілкул». А ще там плутають Кривий Ріг із Кременчуком.

Часом фактичною помилкою стають перебільшення чи узагальнення. Коли ведуча «1+1» коментує мапу повітряних тривог і каже «сирени чутно по всій Україні», а на мапі — тривог у західних областях немає. Або ж на ICTV / СТБ ведучий каже: «Росіяни перекопали майже половину окупованого Криму, щоб зміцнити свою оборону». 13,5 тисяч квадратних кілометрів?

На каналі «Ми — Україна» двічі фактичною помилкою ставали занадто довільні округлення чисел, коли казали, що «Росія втратила майже 150 тисяч військових». Так казали в день, коли Генштаб наводив 130 590, і в день, коли було 137 780.

Часом траплялася й повна нісенітниця, як-от у ведучого «Фактів тижня», що казав про «більшу половину».

Інколи слова ведучих суперечили написам на інфографіці. Ведуча «1+1» казала: «півмільярда гривень на антидепресанти», написано ж було «500 тисяч». На Суспільному казали: «8 мільйонів 400 тисяч тонн гречки», а на інфографіці було написано «8,4 тонн». На «Інтері» журналістка за кадром казала, що «Канада придбала для України систему NASAMS». На інфографіці було написано помилково «Patriot». Коментуючи мапу з позначенням позицій країн щодо Римського статуту, ведучі «Ради» казали, що «країни, які не підписували статут, позначені червоним. До них належать серед інших США, Китай та Іран». США насправді належали до іншої категорії — тих, хто підписав Статут, але потім відкликали підпис, і позначені на карті були іншим кольором.

Чимало відвертих фактичних помилок різного виду. Так, наприклад, на ICTV / СТБ казали, що «ЗСУ збили штурмовик Су-25 поблизу Бахмута», хоча насправді його збили не ЗСУ, а Прикордонні війська, що входять до складу МВС. На «Інтері»  розповідали, що в білоруських Мачулищах було «пошкоджено російський військово-транспортний літак», хоча йшлося про радіолокаційний А-50.

Часом невідповідності між картинкою і текстом були настільки кричущими, що створювали «нову реальність». Наприклад, на Суспільному журналіст за кадром казав: «А це іранські військові завантажують зброю, ймовірно, для відправки в РФ». На відео показували іранські ракети, тож глядач міг зробити висновок, що Іран уже постачає Росії балістичні ракети. На «Раді» був синхрон батька загиблого фотографа Миколи Анацького, який розповідав про свого сина, але глядачам у цей момент показували крупний план фотографії загиблого міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського. Глядач новин міг вирішити, що це говорить батько загиблого міністра, тим більше, що на синхроні не було титра. На «Україні» ведучий повідомляв: «Потужні вибухи пролунали в Запоріжжі буквально пів години тому» і в цей момент на екран вивели титр: «Ракетний удар по житловому будинку в Запоріжжі: вже відомо про 10 загиблих». Насправді цей титр стосувався ракетного удару, який трапився на дві доби раніше. Проте глядачі цілком могли віднести його до згаданих ведучим «потужних вибухів».

Траплялася і плутанина з найвідповідальнішими фактами. Так, на Суспільному ведучий розповідав про наслідки ракетного обстрілу Хмельницького: «Три рятувальники дістали поранення і перебувають у лікарні, додав Клименко. Ще одну працівницю ДСНС лікуватимуть амбулаторно». Насправді вночі госпіталізували трьох поранених рятувальників, легко поранену жінку відправили лікуватися амбулаторно. Тобто в лікарні станом на 18-ту годину перебувало не троє, а двоє поранених. Або на «Раді» ведуча новин казала таке: «Одна людина загинула внаслідок обстрілів Курахівки, це селище неподалік тимчасово окупованого Донецька. Про обстріл і загиблих серед місцевих повідомив керівник Офісу президента Андрій Єрмак». Тут у сусідніх реченнях ішлося про одного загиблого, а поряд — уже про двох чи більше.

І ще один приклад того, як спотворюється інформація заради красивого слівця (чи просто штампу). На «Інтері» кореспондентка у прямому ввімкненні говорила: «На місці будинку, зруйнованого російською ракетою, ні на мить не припиняються роботи з ліквідації наслідків обстрілу». Уже за пів хвилини був синхрон речниці обласної ДСНС, яка казала, що під час повітряних тривог рятувальники змушені переривати роботу.

«Ілюстрування» розмов із гостями

Зрозуміло, що будь-які спроби якось «ілюструвати» розмову з будь-яким гостем — справа безнадійна. Така «ілюстрація», по-перше, не буде відповідати тому, про що кожної миті говоритиме гість, а по-друге, архівна картинка не нестиме жодної корисної інформації. І все ж це не зупиняє більшість учасників телемарафону, крім ICTV з СТБ й «Інтера», які досі уникають цієї хибної моди. У першому кварталі цього року найбільше зловживали подібними гостьовими «ілюстраціями» редакції «Ради» й Суспільного.

У кращому разі «ілюстрації» мали суто символічний характер. Говорили про бойові дії —  показували бойові дії, проте картинка була із зовсім інших локацій та часу. Інколи намагалися «ілюструвати» розмови про бойові дії динамічними мапами, але й тут усе було не до ладу: гість говорив про південь — мапа показувала північ і навпаки. Говорили про комплекси ППО «Петріот», а «ілюстрацією» були танки. Розмову з агроекспертом про перспективи майбутнього врожаю овочів «ілюстрували» картинкою з м’ясо-молочної ферми тощо.

Неточне ілюстрування прямих ввімкнень

Загалом мало би сенс під час прямого ввімкнення кореспондента показувати лише ту картинку, яку він би коментував. Але на ділі візуальні матеріали тут слугують такою ж просто «ілюстрацією», як і в розмовах із гостями.

Цей хибний підхід практикують час від часу всі учасники телемарафону, а найбільше ним зловживали в січні ― березні телеканали «1+1», «Інтер» і «Рада».

Порушення стандарту повноти інформації

 

Тут картина була такою:

 

Середня кількість порушень цього стандарту в телемарафоні зросла порівняно з попереднім періодом: було 0,7 порушень на годину, стало — 1,1. У два з половиною раза збільшилася кількість порушень на каналі «Інтер», більш як удвічі — в ефірних блоках каналу «1+1», у півтора раза  — на каналі «Рада».

Майже вдвічі зменшилася кількість порушень в ефірах каналів ICTV / СТБ. На Суспільному й «Ми — Україна» середня кількість порушень стандарту повноти інформації залишилася на попередньому рівні.

Неповне представлення гостей студії чи спікерів у синхронах

За цим різновидом порушень стандарту, якщо брати середні показники на годину, найгіршою була ситуація на «1+1» (1,3 порушення на годину) — канал більш як удвічі погіршив свій показник порівняно з попереднім періодом. На каналі «Рада» було 0,9 таких порушень на годину, на каналі «Інтер»  — 0,7. Обидва канали теж погіршили свої показники. На інших каналах середня кількість порушень за підвидом залишилася сталою.

На каналі «1+1» дуже часто (в 11 випадках) не було титрів на синхронах у сюжетах. Решта порушень — недостатнє пояснення компетентності гостей у студіях, коли медійники обмежувалися короткими представлення на кшталт «військовий (в сенсі — воєнний) експерт». Навіть коли робили велику дискусійну студію з трьома гостями, експертів Андрія Длігача і Пьотра Кульпу представили просто на ім’я та прізвище. Навряд чи їх настільки знає вся аудиторія марафону.

Так само доволі часто (у 14 випадках) не було титрів на синхронах в ефірі каналу «Інтер», інші порушення були пов’язані з неякісним представленням експертів у студіях.

На каналі «Рада» більшість порушень були пов’язані з недостатнім поясненням компетенцій гостей (27 випадків). Наприклад, Олександра Мережка і Михайла Цимбалюка представляли просто як «народних депутатів», хоча для тем розмов було важливо згадати, з яких вони парламентських комітетів. Або, навпаки, Олену Шкрум представляли як членкиню Комітету ВР з питань податкової та банківської діяльності, хоча коментувала вона питання міжпарламентських зв’язків і її справжня компетентність полягала в тому, що вона є членкинею кількох груп міжпарламентських зв’язків із різними країнами. І ще, як не дивно для парламентського каналу, дуже часто ведучі у представленні згадували слово «комітет», але не уточнювали, що це комітет Верховної Ради.

В ефірах каналу «Ми — Україна» теж було більше недостатніх представлень експертів. Суспільне та ICTV з СТБ саме в такий спосіб порушували стандарт дуже рідко, тож навряд чи ці поодинокі випадки можна вважати системними.

Не позначення архіву в бекґраундах

Найчастіше забували це робити на каналах «1+1», «Інтер» і «Україна». Щоправда, інколи на «1+1» на бекґраундне відео замість дати (яка була необхідна, бо йшлося про дуже конкретні події) вішали титр «досьє». У редакції це слово, ймовірно, вважають синонімом слова «архів».

Окрема історія із суто бекґраундними сюжетами. Наприклад, на «Інтері» в такому сюжеті, крім різноманітного бекґраундного відео, була й велика кількість синхронів політиків за різний час. Без титру дати глядачі могли сприймати сказане як нинішні думки.

Відсутність відповідей на ключові запитання новини

Найбільше таких порушень було на «Раді» й «Інтері», на решті каналів вони були поодинокими. На каналі «Рада» часто не називали авторів важливих заяв. На «Інтері» в більшості випадків не згадували місця події. Могли навіть зробити цілий сюжет, наприклад, про падіння уламків збитого дрона в селі, й не озвучити при цьому назву села. Було й таке: «Україна повернула в роботу два енергоблоки на одній із АЕС». На якій саме АЕС? Не сказали.

Відсутність інтершуму на відео

Системною вадою це було на каналі «Рада» — в 11 випадках. Тричі траплялося на Суспільному. На інших каналах ішлося про поодинокі випадки.

Відсутність бекґраундів

Таких порушень у марафоні майже не було. Поодинокі випадки не були системними.

Порушення інших стандартів та етичних норм журналістики

Порушення стандарту доступності подачі інформації

Цей стандарт порушується каналами доволі часто. Найбільше на «1+1» і Суспільному (у середньому по 0,8 порушень стандарту на годину). Трохи менше — на каналах ICTV з СТБ (0,7) і «Рада» (0,6).

За характером порушення були різними. Дуже часто журналісти використовують жаргонізми  або інші запозичення, що не є гарантовано зрозумілими для всієї аудиторії: «ґаджети», «стартапи», «кейси», «меседжі», «флешмоби», «бани», «косплеї», «хендмейди», «коворкінги» тощо. І суто професійні терміни: «оф рекордз» «слот», «прайм». Найбільше цим лихом зловживають журналісти «1+1», якось навіть «концентровано»: «праймовий слот».

Час від часу без жодних пояснень в ефірі марафону звучать складні специфічні терміни, як-от: «фіскалізація», «ad hoc», «енергетичний сторидж», «фандрейзинг», «прайскеп». Поняття й абревіатури, які без пояснень є незрозумілими аудиторії: «ISAR», «Штазі», «СЕО», «OSINT», «конвенція Монтре» тощо.

Часом журналісти з легкістю переходять на англійську, забуваючи, що не вся аудиторія її знає, наприклад: «А ви помітили, як Лавров його прийняв? Don’t be afraid. You are a my friend» («1+1»). «Давайте почнемо з пані Лесі, ladies is first, так би мовити» (Суспільний). «Шість разів він сказав такий вислів еuropean way of life» («Ми ― Україна»).

І дуже багато питань до доступності інфографіки, найбільше в ефірах ICTV з СТБ, Суспільного і «Ми — Україна». Тут і традиційні таблиці ворожих втрат, і мапи бойових дій і інші. Найпоширеніші проблеми: перенасиченість збитковою інформацією, ненаочні рішення, невідповідності порядку презентації даних на інфографіці та в тексті за кадром тощо. Ще одне доволі поширене явище — коли редакції беруть з інтернету неадаптовані мапи чи діаграми, розраховані саме на неспішний перегляд у мережі, але аж ніяк не на кілька секунд телебачення.

Порушення стандарту балансу думок

Цей стандарт у телемарафоні майже не порушували. Бо традиційно майже не висвітлювали ті теми, у яких потрібен баланс думок.

У трьох випадках на каналі «1+1» ішлося про відверто піарні сюжети, де звучали жорсткі звинувачення на адресу нардепа Данили Гетманцева й п’ятого президента Петра Порошенка без права на відповідь. Ще в одному випадку звинувачення на адресу Порошенка висловлювала в гостьовій студії народна депутатка Галина Янченко, а ведучі й редакція нічого не зробили для забезпечення балансу думок.

В ефірі «Ми — Україна» гість експерт Ігор Петренко принагідно згадував у негативному контексті народного депутата від «ЄС» Олексія Гончаренка, й баланс думок також не був забезпечений редакцією. Міністру оборони Олексію Резнікову не було надано слова, коли ведучі обговорювали тему контракту Міноборони на закупівлю харчів для армії за завищеними цінами.

В ефірі ICTV з СТБ двічі в ефірі був сюжет, у якому жителька зруйнованого російською ракетою запорізького будинку звинувачувала владу міста, що та нічим не допомагає жителям будинку. У сюжеті не було надано слова представникам влади.

Порушення стандарту оперативності

Стандарт традиційно майже не порушували в марафоні. На каналах «1+1» та «Інтер» було по одному випадку порушень, які навряд чи можна вважати тенденцією. Чотири порушення було на каналі «Рада». У трьох із них редакція виявлялася неспроможною оперативно відпрацювати подію в межах свого ефірного блоку (який, нагадаю, триває цілих 6 годин). Двічі йшлося про ворожі атаки на Хмельницький (19 і 27 лютого), ще один раз — обстріл Херсона.

Порушення етичних норм журналістики

Порушень етичних норм майже не було. На Суспільному в сюжеті показали підозрюваних в організації «п’яних вечірок» і назвали їхні імена та прізвища.

В ефірі ICTV та СТБ до порушення етичної норми призвело хибне «перекривання» тексту абиякою картинкою. Інформацію про «ухилянтів» «перекрили» крупними планами військових, добровольців у черзі і призовників у військоматі. Тобто випадкових людей, які явно не є порушниками закону, показали у вираженому негативному контексті.

Прояви політичного й бізнесового піару в ефірі телемарафону (за десять оглянутих днів)

Загальна картина тут значно покращилася. У січні ― березні цього року кількість проявів політичного піару в телемарафоні зменшилася більш ніж удвічі порівняно з жовтнем ― груднем минулого року: 0,3 проявів піару на одну ефірну годину порівняно з 0,67 у попередньому періоді. Ситуація стала кращою на всіх каналах. Найбільш відчутним був прогрес на каналі «Рада» (0,6 проявів на годину нині проти 2,22 — в останньому кварталі минулого року). Хоча й зараз, із таким показником, канал залишився «антилідером».

За способами просування піару на першому місці залишаються «паркетні» матеріали — більше ніж три чверті проявів піару були реалізовано саме в такий спосіб. «Паркетами» були більшість піарних матеріалів на каналах «Рада» і «Ми — Україна», а на ICTV з СТБ і каналі «Інтер» в контексті піару йшлося виключно про «паркети». Значно менше стало цитування дописів у соцмережах і втричі менше — невиправданих згадок партійної прииналежності. Майже вдвічі менше стало повністю піарних сюжетів: у цьому кварталі вони (з урахуванням повторів) траплялися лише на «1+1». На Суспільному протягом звітного періоду проявів політичного піару не було взагалі.

Ось список тих, кого позитивно згадували в піарних сюжетах вибірки (від двох згадок і більше, бо повний список занадто великий):

Як і раніше, на першому місці залишається Офіс президента, який автоматично позитивно згадується щоразу, коли позитивно згадують когось із його «мешканців». А от «у персональному заліку» одноосібним «лідером» став керівник цього Офісу Андрій Єрмак. Найближчі «конкуренти» — спікер парламенту Руслан Стефанчук і радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк — значно відстали. Принагідно зверну увагу на те, що пана Єрмака в цьому році найбільш активно піарив телеканал «Ми — Україна».

Немає тепер нагорі списку й президента Володимира Зеленського. Хоча він є одноосібним лідером за згадками та цитуванням у телемарафоні в цілому, в останні три місяці вони були майже завжди виправданими суспільною значимістю повідомлень. А телеканал «Рада» майже повністю перестав цитувати будь-які (тобто в тому числі не важливі) фрагменти щоденних відеозвернень пана президента в якості окремих «новин».

«Головним героєм» піарних матеріалів на парламентському телеканалі цього разу був спікер парламенту. Ще зверну увагу на досить високе п’яте місце у списку міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка. Не слід забувати, що саме це міністерство курує телемарафон.

Канал «1+1» трохи вгамувався з піаром партії «За майбутнє». Зі списку попередніх «бенефіціарів» також зникла партія «Слуга народу» (певно тому, що загалом більше уваги приділяється не партіям, а персоналіям). Зі зрозумілих причин більше немає піару пана Кирила Тимошенка. І ще телеканал «Рада» більше не піарив народного депутата Олександра Трухіна.

«Новачками» цього списку стали НАК «Нафтогаз Україна» з його керівником Олексієм Чернишовим («зусиллями» каналу «1+1») і Фонд братів Суркісів (завдяки «1+1» й «Інтеру»).

Всі прояви негативного піару були в ефірі каналу «1+1»:

 

Наративи російської пропаганди і токсичні медійні персонажі
в ефірі телемарафону

Тут загальна статистика була такою:

 

Персонажі

«Сторонніх» токсичних медіаперсонажів в ефірах марафону, які я аналізував, цього разу не було. Традиційно ефіри вели токсичні ведучі: Тетяна Гончарова, Ольга Нємцева, Максим Зборовський і Назар Довгий на «Раді», Анастасія Даугуле на «Інтері». Раніше їх закликали відсторонити від участі в марафоні, адже згадані ведучі «Ради» були співучасниками російської пропаганди на каналах Віктора Медведчука. А Анастасія Даугуле вела пропагандистські концерти на «Інтері», де розповідали про нацистів на українських вулицях.

Наративи

В ефірі телемарафону, який я аналізував, трапився один прояв російських наративів. 14 січня токсична ведуча каналу «Рада» Тетяна Гончарова під час обговорення з гостем студії ворожого ракетного удару по багатоповерхівці у Дніпрі навіщось озвучила ось таке: «Хоча всі російські пабліки кажуть, що це просто вибух газу, і заперечують свою ракету, яка влучила в цей будинок». Навіщо в українському телемарафоні згадувати, що там «розганяють» якісь «російські пабліки» з подібного приводу? У пропаганді є такий прийом — вкинути «альтернативну версію». 

Події / теми, про які не повідомлялося в марафоні в січні ― березні 2023-го

Загалом більшість важливих подій і тем у телемарафоні висвітлюється. Як мінімум, завдяки «сукупному добору» інформації різними редакціями, які працюють протягом кожної доби. Поза тим деякі, на мій погляд, важливі теми у проаналізованих ефірах все ж не звучали. І, на відміну від лінійного каналу, де новинам повсякчас не вистачає хронометражу, в умовах інформаційного каналу, яким є телемарафон, брак хронометражу виправданням слугувати не може. Далі наведу лише деякі приклади.

Перша група тем — це те, що є найголовнішим об’єктом уваги телемарафону: війна в усіх її вимірах і дотичні до війни теми. Не згадували в марафоні (принаймні день у день) про таке:

Росіяни скасували обмін полоненими, який планувався цього дня (14 січня).

До Білорусі з Росії прибуло ще два ешелони з військовими і технікою (14 січня).

Темпи транспортування українського зерна знизились удвічі через уповільнення Росією інспекції суден (14 січня).

На Донеччині загинув 24-річний льотчик-герой, відводячи підбитий літак від людських осель (30 січня).

Росіяни обстріляли Вовчанськ, загинув мирний мешканець (30 січня).

Китай постачає РФ технології, потрібні для ведення війни в Україні, — WSJ (4 лютого).

У Бердянську окупанти пострілами розігнали пенсіонерів, які добивалися виплат (12 лютого).

ГУР: Росія відтермінує другу хвилю мобілізації (12 лютого).

Окупанти в Маріуполі знищують книжки з бібліотечних фондів університету, — міськрада (19 лютого).

Мобілізований із Тернополя загинув на фронті протягом місяця, ТЦК проводить перевірку (19 лютого).

Китай поки що не постачатиме зброю Росії, — Буданов (27 лютого).

Окупанти у Криму засудили чотирьох свідків Єгови за «екстремізм» (27 лютого).

Росія пропонує Ірану допомогу в ракетній програмі в обмін на зброю, ― ЦРУ (27 лютого).

Росіяни використовують проти України нові плануючі 1,5-тонні бомби (4 березня).

Партизани підірвали залізничне полотно на окупованій Херсонщині (12 березня).

Вибухи біля окупованого Маріуполя, росіяни підняли в небо авіацію, — Андрющенко (12 березня).

Російські спецслужби намагаються отримати доступ до комп’ютерів українців, — Держспецзв’язку (19 березня).

Не знайшли в марафоні місця і для деяких важливих, як на мій погляд, міжнародних тем, пов’язаних з Україною і війною, зокрема:

Товарообіг між Грузією та Росією зріс на 50%, насамперед завдяки нафті (21 січня).

Чехія заперечила готовність віддати Україні танки «Леопард», отримані замість Т-72 (21 січня).

Франкомовний «рупор Кремля» RT France припиняє діяльність (21 січня).

США не надаватимуть Україні винищувачі F-16, — Байден (30 січня).

Посли G7 нагадали Україні про важливість схвалення антикорупційної програми (30 січня).

МОК відкинув критику Україною намірів допустити росіян до Олімпійських ігор у Парижі (30 січня).

Виробник контенту для пропагандистського російського каналу RT припинив діяльність у Німеччині (4 лютого).

Швейцарія заморозила понад 19 мільярдів доларів російських активів (12 лютого).

80% поляків підтримують політику уряду з допомоги Україні — соцопитування (19 лютого).

Швейцарці розділились у питанні, чи потрібно надавати більше допомоги Україні (19 лютого).

Російський шпигун у німецькій розвідці мав надати РФ координати українських HIMARS та IRIS-T (19 лютого).

Бельгія заморозила 58 млрд євро російських активів, найбільше в ЄС (27 лютого).

Орбан підтримав «мирний план» Китаю, угорська опозиція назвала його агентом Росії (27 лютого).

ЄС продовжив на рік санкції проти Білорусі (27 лютого).

Використання РФ хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної зброї матиме серйозні наслідки, ― заява G7 (27 лютого).

Відео з перекрученими словами Зеленського про нібито заклик посилати в Україну американських солдатів стало вірусним у США (4 березня).

Прем’єр Грузії звинуватив українських політиків у втручанні у внутрішню політику країни (12 березня).

Польща планує оприлюднити документи про корупційний вплив РФ на євродепутатів, ― прем’єр-міністр країни (12 березня).

Німецька залізниця перестала безкоштовно доставляти гумдопомогу в Україну, ― Spiegel (12 березня).

Компаніям у ЄС не вистачає вибухівки для збільшення виробництва боєзапасів для України, — Financial Times (19 березня).

Часом марафонці «не помічали» дуже практичних тем, які напряму стосувалися життя дуже великих груп людей, наприклад:

Уряд встановив суму мінімальної зарплати медиків у 2023 році (14 січня).

Митрополит Епіфаній знову проведе богослужіння в Успенському соборі Лаври (14 січня).

У Києві відновлять рух трамваїв із Троєщини (30 січня).

Ryanair почав набір персоналу в Україні для повернення після війни (30 січня).

Майже половина українців вважає, що в телеграмі завжди пишуть правду, — соцдослідження КМІС (27 лютого).

І нарешті таке. У телемарафоні чомусь не повідомляли про чимало тем внутрішньої політики. Серйозно конфліктних або дискусійних, але в будь-якому разі суспільно важливих:

Мер Харкова Терехов судитиметься з мовним омбудсменом через штраф за використання російської (14 січня).

Нардепа Столара не випустили з України (21 січня).

Напад Росії змінив ставлення до СРСР половини українців, — опитування «Демініціатив» (21 січня).

Шмигаль не знайшов підстав забрати у Бойка звання Героя України у відповідь на петицію громадян (30 січня).

Мовний омбудсмен вважає законною заборону російської в Могилянці (30 січня).

НАЗК поскаржилися послам G7 на спротив виконавчої влади затвердженню антикорупційної програми (30 січня).

Слідство встановило причетних до вбивства Кірєєва (27 лютого).

Офіс президента пропонує іще одну версію добору суддів до КСУ, яка не відповідає вимогам ЄС (27 лютого).

На кордоні з Білоруссю загинув боєць ТРО (27 лютого).

Кабмін затвердив Державну антикорупційну програму (4 березня).

На конкурсі на посаду директора НАБУ стали відомі 3 фіналіста (4 березня).

Правоохоронці почали розслідування побиття солдата командиром у навчальному центрі на Житомирщині (12 березня).

Нардеп від «Слуги народу» став учасником смертельного ДТП (19 березня).

У навчальному центрі на Чернігівщині загинуло четверо військових (19 березня).

Деякі з цих тем були «незручними» для влади. Сподіваюся, не тому про них не згадували в марафоні.

Колаж: «1+1 медіа»

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
6754
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду