Національна рада з питань телебачення і радіомовлення на засіданні 24 червня розглянула питання щодо внесення змін у власні рішення про переоформлення ліцензії фірми «Волинь», яка 8 квітня 2009 року змінила позивні з «Радіо One» на «Радіо Алла».

За словами Андрія Мирошніченка, виконувача обов'язків голови Нацради, регуляторний орган мав два проекти рішення з цього питання. На думку Віталія Шевченка, який доповідав з цього питання, «Радіо Алла» має доплатити за переоформлення програмної концепції: адже отримуючи ліцензію на форматному конкурсі 30 березня 2006 року, фірма «Волинь» отримала 30-відсоткову знижку чи то за просвітницькі, чи то за дитячі програми (точніше Нацрада визначити не може). Але ні тих, ні тих програм у мовленні станції тепер немає. Проте цікавий нюанс: ця зміна програмної концепції відбулася 8 квітня. Її було ухвалено Нацрадою через місяць після проведення конкурсу - 4 травня 2006 року. Тобто тоді, коли в Нацраді головував саме Віталій Шевченко. Тепер він називає це помилкою і просить Нацраду виправити її. При цьому каже, що якщо Нацрада відмовиться «виправляти», він не матиме іншого шляху, як самому розібратися, як «правильно нараховувати збори поза Національною радою». В обговоренні цей аргумент прозвучав як завершальний акорд.

«Помилка» Нацради може коштувати компанії майже два мільйони гривень. Звідки саме така калькуляція ціни, пан Шевченко не пояснив. На його думку, оскільки Нацрада вирішила відкласти рішення з цього питання до отримання спеціального роз'яснення Міністерства юстиції, то не варто зараз розпалювати конфлікт.

Обговорення питання в Нацраді ТК наводить повністю з незначними редакторськими правками.

Нагадаємо лише історію питання: на засіданні 8 квітня Нацрада з питань телебачення і радіомовлення дозволила «Радіо One» змінити позивний на «Радіо Алла» та внести зміни в програмну концепцію: станція зменшила обсяг власного мовлення з 12 годин на добу до 6 годин, а частку української мови - зі 100% до «не менше 75%» (обсяги ані дитячих програм, ані просвітницьких змінено не було). Конфлікт під час голосування з цього питання став приводом до того, що у відставку подали Віталій Шевченко, голова Нацради, та його перший заступник Ігор Курус. 21 квітня Національна рада з питань телебачення і радіомовлення за наполяганням члена Нацради Ігоря Куруса призначила позапланову перевірку телерадіокомпаній, об'єднаних мовленням під логотипом «Радіо Алла».

Нацрада, 24 червня 2009 року

Віталій Шевченко: Національна рада так поспішала прийняти 8 квітня рішення про «Радіо Алла», намагаючись встигнути до ювілею Пугачової, що недодивилася, чи можна випускати у світ таке рішення. Себто ми не зважили на нормативні документи, які потрібно було враховувати, призначаючи розмір ліцензійного збору. Компанії «Фірма Волинь» було недораховано ліцензійний збір. Виникає як мінімум кілька моментів, і це, на жаль, не стільки моменти доцільності, скільки моменти правового характеру. По-перше, фірма «Волинь» отримувала ліцензію на підставі рішення від 30.03.2006 року, перемігши на конкурсі і взявши на себе певні зобов'язання щодо програмної концепції. Тому виникає перше запитання: як компанія, перемігши завдяки цим зобов'язанням, може так легко змінювати концепцію, тим більше, що все це їй зараховується без відповідного ліцензійного збору?

Другий момент: я можу нагадати, що цим рішенням, якщо ми не внесемо до нього поправки, ми даємо формальні підстави компаніям «Європа Плюс Україна», «Радіо О», «Супернова», «Довіра», «Радіо кохання», Донецька ОДТРК, «Промедіа Україна», ТРК «Ман», телекомпаніям «Віта», «Нові комунікації», «Арта плюс», «Еммануїл», «Нова хвиля», «Дивосвіт», «Онікс», ЮТАР, Національна радіокомпанія України - тут аж три конкурсанти було УР-1, УР-2 і УР-3, - і ТРК «Люкс» звернутися до суду з відповідними претензіями стосовно того, як могло статися, що Національна рада за певні зобов'язання віддала ліцензію фірмі «Волинь», а фірма «Волинь» із нею обійшлася таким чином.

Ну, і нарешті, аргумент: нам до цього часу ніби все було ясно, як нараховувати ліцензійний збір. А ще для повної ясності ми прийняли рішення №335, яке називалося «Про доповнення до рішення Національної ради про сплату за переоформлення ліцензії на мовлення або провайдера програмної послуги за зміну програмної концепції мовлення». Так от, у цьому рішенні прямо сказано: у разі, якщо телерадіоорганізація при видачі ліцензії на мовлення отримала знижку за наявність дитячих програм у програмній концепції мовлення, а при переоформленні ліцензії добові обсяги цих програм зменшено, вважати, що такі зміни впливають на розмір ліцензійного збору. Написано більш ніж чітко. Так от, усе це було в історії з фірмою «Волинь», й оціє речі - наш припис вважати, що такі речі впливають, і відповідно нараховувати, - і не було зроблено. Які це має наслідки? Це має наслідки, що до державного бюджету не перераховано, відповідно до розрахунків нашого фінансово-економічного управління, 1 мільйон 888 тисяч 356 гривень 53 копійки. Я думаю, що ми повинні це виправити, оскільки це має серйозні і правові, і, тим більше, фінансові наслідки, і прийняти поправку точно так, як ми діяли, - і застосувавши точно такі підходи, які весь час застосовувалися до всіх без винятку телерадіоорганізацій.

Владислав Лясовський: Скажіть, будь ласка, чи розділяє законодавець поняття ліцензійного збору та плати за переоформлення ліцензії, чи ви вважаєте, що це одне й те ж саме?

Шевченко: Так а до чого тут це? Я не розумію запитання. Не розумію, яка тут роль...

Лясовський: Я повторю запитання. Бо хотів би ще раз позбавити нас дискусії щодо навмисної чи ненавмисної підміни понять. Є поняття ліцензійного збору, а є поняття плати за переоформлення ліцензії. Чи ви вважаєте, що це одне й те ж саме? Чи ви вважаєте, що нарахування ліцензійного збору і плати за переоформлення ліцензії - одне й те ж саме?

Шевченко: Законодавець чітко визначив, звідки беруться розміри ліцензійних зборів, хто їх нараховує, як нараховує... Я не розумію цього запитання, я просто вказую на те, що ми відійшли від усіх своїх же рішень щодо того, як треба нараховувати ліцензійний збір.

Лясовський: Можна мені ще раз поставити це запитання?

Андрій Мирошніченко: Ще раз? Третій? Думаю, не варто. Окей, чи є ще запитання до доповідача? Тоді в мене є. У виступі ви посилалися на те, що було проведено конкурс, була відповідна концепція мовлення, а тепер вона змінюється. Скажіть, будь ласка, чи це єдина зміна концепції, чи були й раніше внесені зміни до концепції мовлення цих компаній, уже після конкурсу.

Шевченко: Я можу відповісти таким чином: якщо компанія перемогла на конкурсі з певними зобов'язаннями й отримала право мовити на якійсь частоті 10 чи 7 років - байдуже який строк, то це означає тільки одне: що протягом цього строку вона й повинна мовити на тих самих засадах, скільки б разів вона не переоформлювала ліцензію. І якби навіть так сталося, що хтось цей момент не зауважив і припустився помилки - мається на увазі Національна рада - то наступного разу цю помилку мусило б бути виправлено. Первинне рішення щодо видачі ліцензії на конкурсі всупереч багатьом іншим мовникам - там це чітко сказано - має виконуватися. І держава навіть дала знижки цій компанії за певний вид мовлення...

Мирошніченко: Дякую. В мене тоді те ж саме запитання, що й до доповідача, до нашого ліцензійного управління. Чи були зміни концепції мовлення цих телерадіокомпаній уже після проведення конкурсу й отримання ними ліцензії?

Шевченко: Я можу відповісти: були. І це була помилка, яку, на жаль, не виправили до останнього часу.

Мирошніченко: Дякую. Тоді до юридичного управління: чи були заяви інших учасників конкурсу до суду про визнання конкурсу недійсним на підставі того, що вже декілька разів було змінено концепції мовлення цих компаній.

Михайло Пушкаренко, начальник юридичного управління: Ні.

Тетяна Лебедєва: В мене до вас запитання. Чи можна за помилку Національної ради карати компанію?

Шевченко: Ну, Тетяно Яківно, я, з вашого дозволу, вас поправлю. Національна рада не карає нікого, а Національна рада користується нормативними документами. Відкрийте рішення за 2006 рік, коли ми видавали фірмі «Волинь» ліцензію за перемогу в такому масовому конкурсі. Там чітко було написано: знижки. Відкрийте після цього наше рішення №335. Якщо ми думаємо інакше, так нам його треба змінити! Там прямо сказано, що такі зміни впливають на розмір ліцензійного збору.

Лебедєва: Скажіть, будь ласка, Віталію Федоровичу. Я поки що не в маразмі і дуже добре пам'ятаю цей конкурс. Я дуже активно виборювала ліцензію для фірми «Волинь». Але в мене запитання: чи зафіксовано в рішенні про переможця конкурсу, що знижку надано саме за дитячі програми? Чи можуть бути інші підстави для знижки, крім дитячих програм? Чи зафіксовано те, що знижку було зроблено саме за дитячі програми?

Мирошніченко: Апарат може відповісти на це запитання?

(мовчання)

Мирошніченко: Тоді я відповім. Я не був членом Національної ради на той час, але передивився повну стенограму того засідання. Жодного посилання на підстави, чому було нараховано 30% знижки, під час засідання не було - ні в документах, ні в усній формі під час розгляду. Але питання все ж таки до апарату, який пам'ятає норми, що діяли на той час: на підставі чого могла надаватися 30-відсоткова знижка на той момент, коли проводився конкурс? Будь ласка.

Олена Кривша, начальник відділу контролю: За наявність просвітницьких програм і програм, спрямованих на правову освіту населення, а також дитячих програм.

Мирошніченко: Тобто були різні підстави, і фактично під час голосування не визначали, за що саме. Дякую. Чи є охочі ще висловитися? Будь ласка.

Юрій Плаксюк: Методика об'єднала дві частини однієї статті: ліцензійний збір і сплату за переоформлення ліцензії. Це методика, яку ми розробили, а Міністерство фінансів затвердило розміри. Друге: було 30% знижки. Постанова Кабміну! А що це за 30%? Там сказано, за яких умов надається 30%: науково-просвітницькі, дитячі та правова освіта населення. Все. Чи були протоколи, чи були виступи, чи були заяви - не має значення. Йдеться про бюджет держави. Тоді держава надала пільгу.

Віктор Понеділко: Я хочу ще раз наголосити. Я вже сьогодні цю тему піднімав, коли ми голосували за ліцензійну методику. Ні тоді, ні зараз ми не ухвалюємо правового рішення. Законодавець не дав нам права встановлювати розмір ліцензійного збору. Тому я підтримую Віталія Федоровича і Юрія Олександровича і не голосуватиму.

Представник компанії: Я профільний юрист, адвокат, і з цього питання маю думку, яка підтверджується як документально, так і нормативно. Стосовно питання, яке висвітлювалося шановним колегою, щодо розмежування того чи іншого поняття - як ліцензійного збору, який визначено спеціалізованим законом «Про телебачення і радіомовлення»...

Шевченко: Колегою чи членом Національної ради?

Представник: Вашим колегою. Якщо це не ваш колега, я перепрошую. Дайте мені закінчити, будь ласка. В частині першій цієї статті зазначено, що ліцензійний збір - це збір, що сплачується за отримання при отриманні чи переоформленні на новий строк. У нашому випадку йшлося не про ліцензійний збір, а про частину четверту, тобто переоформлення ліцензії у відповідних додатках щодо позивного і програмної концепції. Законодавець вже встановив, що, на відміну від ліцензійного збору, розмір за таке переоформлення - це 5 неоподатковуваних мінімумів. Якщо будуть зміни до цієї статті таким шановним органом, який називається Верховна Рада України, і він прийме цю статтю в новій редакції, тоді можна буде тлумачити це, або взагалі не тлумачити, бо це імперативна норма. Вона всупереч частині першій не відсилає до того, що Національна рада розробляє таку методику і, відповідно, профільне міністерство - Мінфін - її затверджує. Ні, цього немає. У нас є конкретна ситуація. Є визначений розмір, його визначив законодавець. Ми всі пам'ятаємо правові засади, конституційні, так от, правовий порядок ґрунтується...

Плаксюк: Я перепрошую, ми вас сюди не для того запросили. Ви не юрист Національної ради. Прошу сісти!

Представник: Послухайте...

Плаксюк: Для чого слухати? Він лекцію прийшов читати Національній раді... Читайте статтю 32, де сказано, що заборонено змінювати програмну концепцію й умови ліцензії, виданої на конкурсі.

Представник: Це інше питання. Я прошу закінчити. Якщо ви не проти, я закінчу. На сьогоднішній день відсутні будь-які питання щодо визначення розміру збору, бо це плата, яка визначається в конкретній нормі. Тому ці рішення повинні бути у відповідності до вимог закону. Така думка підприємства. Дякую.

Плаксюк: Що тут робить представник? Ми обговорюємо не питання «Радіо Алла», а питання про внесення змін до нашого рішення. Так що? Вони що, проект рішення готували?

Лебедєва: Яка різниця?

Плаксюк: Велика різниця! Якщо ми будемо приводити на кожне питання своїх адвокатів і юристів, на що ми перетворимо засідання Національної ради?

Мирошніченко: Я думаю, ми перетворимо його на нормальну процедуру...

Плаксюк: Сьогодні прийшов юрист від однієї організації, завтра прийде від іншої організації.

Тетяна Мокріді: Андрію Анатолійовичу, в мене є конструктивна пропозиція.

Мирошніченко: А?

Мокріді: Голосувати.

Мирошніченко: Хто за те, щоб взяти за основу...

Шевченко: Дозвольте! З мотивів голосування...

Мирошніченко: З мотивів голосування, будь ласка.

Шевченко: Я просто просив як доповідач. Не знаю, чи доречно про це говорити, якщо ви прийшли як представник. Мені просто хотілося б зустрічно поставити деякі запитання щодо того, як ви перемагали на конкурсі, з якими обіцянками і що з цього вийшло на сьогоднішній день. Але я про це не буду говорити. Я вислухав ваші пояснення. Вони дуже цікаві. Я думаю, що вони повинні бути дуже цікаві всім членам Національної ради. Оскільки, коли ми приймали рішення, які стосуються переліцензувань, ми якось керувалися іншими підходами, іншими закономірностями та іншим трактуванням документів. Натомість ви зараз пропонуєте інше трактування підходів, наголошуючи, що ви юрист.

Представник: Я...

Лебедєва: Помовчіть краще.

Шевченко: Я не знаю. Якщо ситуація повертається таким чином, і для Національної ради є якісь нюанси, на які вона раніше не зважала, а ви допомогли нам відкрити очі, то, очевидно, треба нам звернутися в інші інстанції та ґрунтовно проконсультуватися, чи правильно, що державний бюджет недоотримав два мільйони гривень, чи не правильно, оскільки з'явилися інші нюанси, в яких Національна рада до цього дня розібратися не могла. Я думаю, що, в принципі, таке право за собою ми теж повинні залишити, якщо тут іще щось нам неясно, як нараховувати ліцензійний збір.

Мирошніченко: Будь ласка, ще з мотивів голосування.

Понеділко: Я вважаю, що держава недоотримала не два мільйони, а, може, мільйонів двадцять. Або тридцять, не знаю. Бо це - не моя компетенція, встановлювати розмір ліцензійного збору. Це належить до компетенції Кабінету Міністрів. Тому нам треба прийняти рішення: звернутися до Кабінету Міністрів, щоби він встановив ліцензійний збір для переоформлення ліцензії цієї компанії. Оце буде абсолютно законне, абсолютно правове, абсолютно адекватне рішення.

Мирошніченко: Окей. Я підтримав би цю пропозицію.

Лясовський: У мене теж пропозиція. Шановні колеги, я думаю, що ми від окремих питань перейшли до ширшого обговорення загальних проблем, пов'язаних із піднятим питанням ліцензійного збору та плати за переоформлення ліцензії. Я пропоную зробити робочу групу, фахово, спокійно розібратися в цьому питанні. Бо є небезпека, що хтось десь недорахував, а хтось може вважати, що навпаки - переплатив. Тому треба взяти юридичну консультацію в певних установах - Мін'юсті, наприклад, який нам порадить, яким чином треба... І подивитися, що ми зробили, і рухатися далі. У мене пропозиція створити робочу групу.

Шевченко: Я як ініціатор міг би цю пропозицію підтримати, але тоді треба відкласти обидва проекти рішення до остаточного розгляду після отримання таких консультацій. Може бути.

Мирошніченко: Тепер по порядку. Є пропозиція звернутися до державних установ, які можуть нам надати роз'яснення. Це Кабінет Міністрів і Міністерство юстиції як орган, який може надавати якісь визначення щодо застосування нормативних документів. Хоча, в принципі, можна було говорити про Конституційний суд, але не будемо його чіпати поки що. Є друга пропозиція щодо створення робочої групи. І все це разом із тим, що це рішення треба відкласти до отримання відповіді від цих поважних державних установ. Давайте в порядку надходження.

Лясовський: Я не дуже добре прокоментував свою пропозицію. Я не кажу, що треба відкладати. Є питання, його треба вирішити.

Понеділко: Давайте я ще раз розтлумачу. Ми чомусь уперто змішуємо два абсолютно різних поняття. Зверніться до довідників, до юридичної енциклопедії, де написано, що таке методика розрахунку розміру і що таке розмір. За законом «Про податки і збори», в державі збори встановлює Кабінет Міністрів, і ліцензійний збір теж. Методику, як розраховувати цей збір, довірили Національній раді, оскільки ми фахівці. Якщо вже незрозуміло, тоді до Мін'юсту, нехай він розтлумачить, як застосувати статтю 32 Закону «Про телебачення і радіомовлення» і статтю 18 Закону «Про Національну раду» в даному конкретному випадку і взагалі. І тоді все буде розставлено на свої місця.

Лясовський: Пропоную за основу проголосувати. Якщо пройде - буде, а не пройде - ставимо крапку і далі в робочому порядку...

Мирошніченко: За основу? Давайте? (до Шевченка) Оскільки ви були доповідачем: у якому порядку?

Шевченко: Якщо така метода прийняття очевидних речей, я тоді мушу говорити про те, що якщо буде оте, що ви кажете як якщо, то я і сам тоді розберуся, як правильно нараховувати збори, поза Національною радою. У мене не лишиться іншого шляху. Можете сприймати мої слова як інакше, але давайте...

Мирошніченко: Зрозуміло! Отже, є взаємовиключні позиції, і я просив би, якщо ми приймемо рішення звернутися до відповідних державних структур по роз'яснення, це означає, що ми не голосуємо за жоден варіант рішення, це відкладається, і ми чекаємо відповіді... Тому є пропозиція відкласти розгляд цього питання, водночас звернувшись до Кабінету Міністрів і Міністерства юстиції з проханням роз'яснити застосування Методики сплати ліцензійного збору та сплати за переоформлення ліцензії в ситуації, яка виникла. Хто за запропонований проект рішення?

«За» голосують: Понеділко, Шевченко, Мирошніченко, Плаксюк, Лебедєва

«Проти»: Мокріді

«Утримався»: Лясовський