«Центральний»: ребрендинг і рух у бік незаангажованості

«Головний інформаційний сімейно-розважальний канал Полтавщини» — саме так позиціонують себе представники телеканалу «Центральний» у фільмі, що вийшов у листопаді в етері мовника.

З того ж таки фільму можна дізнатися, що у вересні цього року «Центральний» отримав відзнаку як «Найкращий регіональний телеканал» на фестивалі «Буковель натхнення». Щоправда, фест проходить лише вдруге, а організовує його власник курорту «Буковель» Олександр Шевченко, який рік тому за суперечливих обставин став почесним членом Національної спілки журналістів. Екснардеп також відомий своїми політичними амбіціями та тим, що не шкодує коштів на власний піар.

Телеканал, який нині має назву «Центральний» (ТОВ «Студія Місто»), починав свою роботу в червні 2001-го. Тоді медіа мало назву Полтавська телевізійна студія «Місто». Тривалий час колектив ЗМІ працював в орендованому приміщенні, отримавши власне тільки у 2009 році. Назву «Центральний» телеканал отримав у січні 2019-го, після ребрендингу. Нині медіа мовить на Полтавщині та Київщині (маючи корпункт у столиці).

У розділі «Структура власності» на сайті телеканалу наразі містяться дані станом на кінець 2018 року, коли медіа володів ексдепутат Полтавської обласної ради та колишній помічник колишнього ж таки нардепа від Полтавщини, власника аграрного холдингу «Кернел» Андрія Веревського — Олександр Залужний. Однак у квітні 2019-го телеканал придбала актриса, ексдружина нардепа від Радикальної партії Сергія Рибалки, донька співвласника мережі магазинів «АТБ» Геннадія Буткевича — Ганна Рибалка (Буткевич).

Олександр Залужний (фото - "Полтавщина")

Ганна Рибалка (Буткевич) (фото - "Люкс ФМ")

Незважаючи на зміну власника, генеральний директор каналу залишився незмінним. З листопада 2018 року «Центральний» очолює Олег Зонтов. Він народився й тривалий час мешкав на Донеччині, був журналістом і видавцем, встиг побувати й учасником АТО, і навіть виконувачем обов’язків Слов’янського міського голови.

Олег Зонтов (фото - газета "2000")

«Для себе ми визначили пріоритет — вирішувати конкретні проблеми. Навіть якщо це – проблема однієї людини», — говорить головна редакторка «Центрального» Діана Литвиненко.

Нинішня редакційна каналу справляє суперечливе враження. Адже, поряд з об’єктивними матеріалами, яких на каналі виходить більшість, часто трапляються й ті, що мають ознаки замовності. Наприклад, подекуди в етері «Центрального» проскакують сюжети з пресконференцій політичних коментаторів, які не стають вагомим інформаційним приводом для інших ЗМІ, хоча позначок «реклама» в таких сюжетах немає.

Час від часу на «Центральному» піаряться й політики різного штибу. Зокрема, з початку 2019 року і до парламентських виборів постійним героєм матеріалів телеканалу був нардеп 8-го скликання, а згодом — кандидат у нардепи 9-го Артем Вітко (вибори-2019 Вітко програв висуванцю від «Слуги народу» Костянтину Касаю — Авт.). Про те, що Вітко був постійним гостем новинних випусків, свідчить і пошукова сторінка сайту ЗМІ.

Останнім часом, коли в Україні запахло достроковими місцевими виборами, майданчик у вигляді «Центрального» вподобав і секретар Полтавської міськради та в. о. міського голови Олександр Шамота. Про те, що двері телеканалу завжди відкриті для політика, свідчать хоча б дописи на його сторінці у Facebook.

Та й колишня телевізійна студія «Місто», що нині має назву «Центральний», не може похвалитися кришталево чистою репутацією за всі роки існування. Найбільш «гарячим» з точки зору маніпуляцій був кінець 2000-х – початок 2010-х років, коли канал неофіційно контролював тодішній Полтавський міський голова Андрій Матковський. Опосередковані зв’язки політика з медіа прояснилися вже згодом, коли він не був мером. Офіс каналу розташовувався в будівлі, яка належала Вікторії Матковській (дружині мера). А ТОВ «Полтавакапіталбуд», яке раніше володіло каналом, мало спільний номер телефона з ПП «Полтава капітал буд», яке належить Вікторії Матковській. У 2013 році, коли пан Матковський уже не був мером, ТОВ «Студія Місто» і ПП «Полтава капітал буд» мали спільного керівника – Владислава Романенка. Утім, Андрій Матковський причетність до впливу на керівництво чи власників каналу заперечував.

Андрій Матковський (фото - "Полтавщина")

На практиці очільник Полтави 2006-2010 років використовував студію «Місто» як рупор для звітування про власні «перемоги» та «знищення» конкурентів. Про це свідчить і пошуковий запит за прізвищем політика на сайті «Центрального», який одразу ж веде до відверто упереджених сюжетів, в яких вихваляли тодішнього міського голову.

Тоді як політичних опонентів Андрія Матковського в етері студії «Місто», здебільшого, згадували у негативному світлі. Втім, місцеві вибори 2010 року тодішній керманич Полтави програв: місто очолив колишній бізнесмен Олександр Мамай.

Олександр Мамай (фото - "Зміст")

Відразу ж після виборів новообраний міський голова звернув увагу і на телестудію «Місто». Щоправда, у специфічний спосіб: зажадавши у тодішнього гендиректора ЗМІ Ігоря Кужика повернути нагрудний знак, яким того раніше нагородив пан Матковський. Рішення про нагородження працівники міськвиконкому невдовзі скасували. Проте, за словами Олександра Мамая, сам нагрудний знак тодішній очільник «Міста» назад так і не повернув.

Ігор Кужик (фото - "Полтавщина")

Після програшу на місцевих виборах 2010 року Андрій Матковський продовжував з’являтися в етерах студії «Місто». Проте, як запевняє один з колишніх топ менеджерів, на колектив не тиснув. «Розміщувати “джинсу” на користь Андрія Матковського мене ніхто не змушував, — згадує колишній в. о. гендиректора ТОВ «Студія Місто» Віктор Трофименко, який керував ЗМІ у 2013 – на початку 2014 року. — Натомість, під час Революції гідності були спроби тодішнього керівництва Полтавської ОДА розмістити неправдивий ролик про Майдан. Виконати прохання я категорично відмовився».

Тоді канал, додає пан Трофименко, існував за рахунок надходжень від реклами та коштів з міського бюджету. Фінансування зі скарбниці Полтави канал має і нині завдяки договорам на висвітлення діяльності мерії та різних підрозділів виконкому.

Віктор Трофименко (фото - Save Poltava)

Черговий же пік появ Андрія Матковського на телеканалі припав на 2014 рік, коли в Україні стартувала парламентська кампанія. Ексочільник Полтави тоді вирішив балотуватися від президентського БПП. До Верховної Ради, щоправда, так і не потрапивши.

Ще одна піархвиля появ політика на «Місті» припала на другу половину 2015-го, коли в Україні пройшли місцеві вибори. Для просування інтересів кандидата у керманичі міста задіювали не лише сюжети у випусках новин. Під Матковського робили навіть окремі телепроєкти на кшталт «Часу Че», куди гості приходили лише задля вихваляння здобутків колишнього міського голови.

Нині ж Андрій Матковський, котрий очолює фракцію БПП у Полтавській міськраді, з’являється в етері «Центрального» значно рідше, ніж за часів, коли мав вплив на телеканал. Хоча й зараз постає у ролі депутата, який дбає про інтереси мешканців і всіляко розвиває Полтаву.

Чи намагається колишній міський голова або інші політики «джинсувати» в етері «Центрального» та за рахунок чого нині існує й розвивається медіа, «Детектору медіа» не вдалося дізнатися, оскільки наш інформаційний запит на «Центральному» проігнорували. Проте нині випуски новин телеканалу, здебільшого, збалансовані та неупереджені.

«ІРТ-Полтава»/«Місто +»: музику замовляє той, хто сплачує

«ІРТ-Полтава» (ТОВ «ТРК ІРТ — Полтава») — приватний телеканал, що мовить на Полтавщині вже 12 років. 1 вересня 2007 року ЗМІ з’явилося в етері як дочірня компанія ТРК «ІРТ», що мала головний офіс у Дніпропетровську.

Нині ж телеканал на 100% належить дружині Полтавського міського голови 2006-2010 років Вікторії Матковській, що відображено у розділі «Структура власності» на сайті медіа. Мовить цілодобово на обласний центр та прилеглі райони через кабельні мережі й має «інформаційно-розважальний» формат.

Вікторія Матковська (фото - Poltavske.tv)

Є в компанії і додатковий телеканал під назвою «Місто +», що з’явився в полтавському цифровому етері Т2 у 2013 році. Він має «інформаційно-просвітницький» формат.

«ІРТ — перший в Полтаві телеканал, в основу якого покладений принцип “корисного телебачення”!» — йдеться на сайті медіа. Дійсно, більшість програм, що виходять на каналі — інформаційно-рекламного спрямування.

Чого не скажеш про новинні випуски «ІРТ-Полтава»/«Місто +». Де, зазвичай, домінує той, хто й утримує телеканал. Тобто ексочільник Полтави, а нині — керівник фракції БПП у Полтавській міській раді Андрій Матковський.

Хоча, за словами директора телеканалу Ігоря Кужика (який раніше очолював вищезгадану телестудію «Місто», а за каденції Андрія Матковського був депутатом Полтавської міськради від БЮТ), чоловік власниці не вимагає від редакції розміщувати в етері матеріали, які б висвітлювали його з позитивного боку.

«Канал здебільшого не є самоокупним. На самоокупність ми виходимо тільки під час виборчих кампаній, розміщуючи політичну рекламу, — говорить Ігор Кужик. — У міжвиборчий період існуємо завдяки рекламі, фінансуванню з міського бюджету та підтримці власників».

Щоправда, цьогоріч очільники Полтави вирішили не доручати «ІРТ-Полтаві» висвітлювати діяльність міської влади, надавши перевагу місцевому «Полтавському ТБ» (мова про який піде далі).

Це й не дивно, адже «дух» депутата Полтавської міськради, лідера фракції БПП Андрія Матковського помітний у кожному випуску новин споріднених телеканалів. У них власник медіа, як і свого часу в етері Полтавської телевізійної студії «Місто», постає невтомним борцем за розвиток Полтави та благополуччя тутешніх мешканців. Якщо дивитися інформаційний продукт «ІРТ-Полтави» постійно, можна прийти до висновку, що врятувати Полтаву від занепаду не здатен ніхто, крім колишнього міського голови.

Ба більше: нинішній депутат Полтавської міськради має на «ІРТ-Полтава» навіть «іменний» проєкт «Про місто з Матковським». Де залюбки ділиться власним баченням розвитку Полтави та піарить власні в цьому успіхи.

Природно, рівень «прихильних» до власника медіа матеріалів різко зростає під час виборчих кампаній. Зокрема, у 2015 році, коли в Україні відбувалися місцеві вибори, а Андрій Матковський змагався за крісло міського голови, «ІРТ-Полтава» вийшов у сумнівні лідери за кількістю «джинси» в етері.

Для інших політиків, які бажають попіаритися в етері «ІРТ-Полтава», теж є окремий проєкт під назвою «Авторитетна думка». Нагодою розповісти про свої здобутки в ефірі програми активно користується, зокрема, нардеп восьмого скликання Сергій Каплін. Який, зважаючи на частоту появи в етері останнім часом, схоже, мало не оселився у приміщенні телеканалу.

Сергій Каплін (фото - galinfo.com.ua)

За останні роки і канал, і Андрій Матковський з Ігорем Кужиком опинилися в епіцентрі кількох скандалів. Один з них набув навіть всеукраїнського розголосу. Мова про випадок, коли донька місцевої журналістки Олени Запорожан травмувалася на дитячому майданчику, встановленому за кілька років до інциденту в рамках передвиборного піару Андрія Матковського. Коли ж мати дитини звинуватила колишнього очільника Полтави в небажанні доглядати за дитмайданчиками, встановленими за його ініціативи, до розслідування інциденту підключилися центральні ЗМІ. Проте в коментарі для них директор «ІРТ-Полтава» Ігор Кужик (який за сумісництвом є і прессекретарем Андрія Матковського) звинуватив у всьому батьків дітей. Які, мовляв, мають стежити за тим, де бавляться їхні діти. Сам Андрій Матковський ситуацію тоді не коментував.

У квітні ж поточного року на ґанок будівлі, де розміщені «ІРТ-Полтава» та «Місто +», гурт осіб приніс плакат із написом «Канал фейкових новин», двері будівлі облили нечистотами, а на сходах залишили пакети зі сміттям. Представники медіа звернулися до правоохоронців. Як виявилося, причетним до організації акції був колишній депутат Полтавської міськради та екссоратник власника каналу Матковського по фракції БПП, а нині лідер Соціалістичної партії України Сергій Чередніченко. За словами політика, йому не сподобалося висвітлення телеканалом ходу справи щодо побиття в його приймальні місцевого журналіста і блогера Ярослава Журавля. Як сам пан Чередніченко, так і його помічники заподіяння ушкоджень медійнику категорично спростовують.

Примітно, що раніше, коли нинішній лідер Соцпартії України Сергій Чередніченко йшов до Полтавської міськради від БПП та, зрештою, став членом фракції «Солідарності», він регулярно з’являвся в етері «ІРТ-Полтава» та не мав претензій до політики телеканалу.

Нині ж керівник телеканалів Ігор Кужик, розповідаючи про перспективи «ІРТ-Полтава» та «Місто +», планує опановувати додаткові джерела фінансування для розвитку медіа. «Плануємо брати участь, зокрема, у грантових програмах», — говорить директор «ІРТ-Полтава».

Poltavske.tv: «Громадське», що стало локальним

Проєкт, що раніше називався «Громадське ТБ. Полтава», як і інші медіа зі словом «громадське» у назві, виник після Революції гідності. Датою заснування саме полтавського осередку, що нині перетворився на повноцінний місцевий телеканал, є 27 липня 2014 року. У 2015 році було створено ГО «Полтавське Громадське телебачення», яке очолив місцевий підприємець Богдан Звягольський.

У квітні 2017 року полтавське «Громадське» отримало ліцензію на кабельне мовлення. Ліцензувалася не громадська організація, а новостворене ТОВ «Полтавське телебачення», єдиним власником якого є Богдан Звягольський. Канал вирішив мовити під назвою Poltavske.tv. З 1 липня 2017 року канал мовив у кабельних мережах обласного центру.

Богдан Звягольський (фото - tribuna.pl.ua)

Контент телеканалу важко запідозрити в заангажованості. ЗМІ не займається політичним «кілерством» та не помічене в маніпуляціях на користь того чи іншого замовника. Проте за час існування медіа його представники опинялися в кількох скандальних ситуаціях.

У серпні 2014-го журналістка газети «Іскра простих людей» (тодішнє партійне видання екснардепа Сергія Капліна — Авт.) Людмила Волошина, їдучи в авто в супроводі очільника «Громадського ТБ. Полтава» Богдана Звягольського, втрапила у ДТП за участю автівки Олександра Мамая, який на той час був Полтавським міським головою. За свідченнями журналістки, посадовець не тільки нецензурно висловлювався на адресу працівників ЗМІ, але й застосував до них фізичну силу.

«До суду справа так і не дійшла, — пригадує Людмила Волошина ті події. — Правоохоронці не цікавилися позицією тодішнього міського голови, викликаючи на допити тільки мене. Тож згодом я забрала заяву».

Інший гучний скандал, що розгорівся серед співробітників «Громадського ТБ. Полтава», завершився трагедією – самогубством журналіста видання Анатолія Мележика. Той вкоротив собі віку 11 травня 2016 року, попередньо звинувативши в доведенні до самогубства очільника ЗМІ Богдана Звягольського.

За словами пана Звяголоського, Анатолій Мележик незадовго до трагедії викрав у нього 20 тис. грн готівки та паспорт. Не маючи змоги домовитися без розголосу, розповідав тоді пан Звягольський, він змушений був звернутися до поліції. Винесення скандалу на розсуд громадськості, на думку прихильників загиблого журналіста, і спонукало пана Мележика вкоротити собі віку.

У 2017 році представники «Громадського ТБ. Полтава» виграли суд проти Управління ЖКГ Полтавської міськради. Позов журналістів стосувався того, що керівництво підрозділу відмовило в наданні інформації щодо використання бюджетних коштів, хоча й не мало на це права.

Переживши ребрендинг і вкорінившись у місцевих кабельних мережах, Poltavske.tv спробувало поборотися за частоти в цифровому етері Т2. Суперником телеканалу в «битві за частоту» стала вже згадувана вище телестудія «Місто» (нині — телеканал «Центральний»).

У прагненні виграти конкурс Нацради з питань телебачення і радіомовлення представники Poltavske.tv не шукали зручних засобів, у презентації розкритикувавши колег з «Міста» за заангажованість, тоді як себе позиціонуючи виробниками винятково збалансованого контенту.

Критичний підхід не лише змусив пересваритися місцеву медіаспільноту, але й не припав до душі навіть окремим членам Нацради. Зрештою, після повторного конкурсу (бо в першому жоден з претендентів необхідної кількості голосів не набрав) частота відійшла більш досвідченому претенденту — студії «Місто».

Значно цікавішою була друга битва за частоти за участю Poltavske.tv. Восени 2018 року канал програв вільні частоти Т2 у Полтавській області ТОВ «Останній бастіон». Цікаве полягає в тому, що на момент виграшу видання-переможець не мало власного телеканалу, а поодинокі відеосюжети викладало на YouTube.

«Думаю, що тепер “Останній бастіон”, який отримав право на мовлення, можна комусь продати, щоб покупець мовив у Т2», — припускав тоді власник Poltavske.tv Богдан Звягольський.

Утім, колектив медіа, очевидно, не опускає рук через невдачі. Канал продовжує розвиватися, закуповуючи нову техніку, проводячи прямі трансляції помітних місцевих подій і навіть допомагаючи розвивати місцеву дитячу телестудію «Разом», яка раніше базувалася в місцевій ОДТРК «Лтава» (нині філія НСТУ «UA:Полтава»).

Чутки раз-по-раз сватають у спонсори каналу різних місцевих підприємців. Богдан Звяголоський не відповів на запит «Детектора медіа» щодо цього.

«Останній бастіон»: канал-привид із сумнівним керівником

Найбільш суперечливим у цьому огляді сміливо можна назвати саме ТОВ «Останній бастіон», яке тривалий час існує в мережі як місцеве інтернет-видання. Колектив видання позиціонує себе як «зброю у боротьбі за Україну, аби захистити себе від переродження з українців на малоросів, хохлів, яничар і манкуртів, від забуття славної історії і великої культури нашого народу».

Де-юре власник і директор ТОВ «Останній бастіон» — Віталій Собакарь, директор аграрного ПрАТ «Полтавське». Але канал у Нацраді з питань телебачення і радіомовлення в якості інвестора представляв голова громадської спілки «Останній бастіон», місцевий підприємець Геннадій Сікалов, який називає себе головним редактором «Останнього бастіону». Постать цього полтавця овіяна скандалами. Свого часу його оголошували в розшук за підозрою в шахрайстві (сам пан Сікалов називав оголошення в розшук і підозру щодо себе фейковими та зумовленими політичним переслідуванням або зловживанням службовим становищем), звинувачували в незаконному видобутку піску з місцевого кар’єру. А в молоді роки Геннадій Сікалов, захищаючись, убив людину.

Опоненти головреда «Останнього бастіону» вдаються до злочинів проти нього: навесні цього року пану Сікалову спалили одне з авто, а за кілька місяців і котедж у передмісті.

Геннадій Сікалов (фото - bastion.tv)

Цікавою є й доля «телеканалу», що виграв обласні цифрові частоти на конкурсі Нацради восени 2018 року. Тоді, отримавши перемогу, видання не мало власного телеканалу. Проте анонсувало запуск мовлення з 1 червня 2019 року. Глядачам обіцяли «щоденні випуски новин України та світу, гострі соціальні проекти та документальні програми». Це не суперечило редакційній політиці інтернет-видання «Останній бастіон», що позиціонує себе, як розслідувальне. Бо ж розміщує на сторінках як власні матеріали, так і журналістські розслідування відомих столичних колег.

Анонсуючи запуск телеканалу, Геннадій Сікалов обіцяв «заангажованість долею України» та відзначився фразами про те, що не визнає Володимира Зеленського президентом, бо той, мовляв, «малорос».

Проте, станом на листопад 2019 року анонсований «головний телеканал Полтавщини» цілодобово показує контент київського телеканалу «ПравдаТУТ».

«Цікаво чи відчули полтавці та мешканці області появу нового потужного телеканалу, який, на думку членів Нацради, був “здатен найкраще забезпечити виконання конкурсних умов, зокрема створення і розповсюдження культурологічних, інформаційних, науково-просвітницьких, освітніх та дитячих програм”?» — написав на сторінці у Facebook Богдан Звягольський з нагоди річниці програшу Poltavske.tv «Останньому бастіону» в конкурсі Нацради.

Подаючись на конкурс, представники «Останнього бастіону» заявляли, що головною редакторкою телеканалу стане місцева журналістка, колишня членкиня команди ОДТРК «Лтава» Наталя Рясна. «Моя кар’єра у цьому ЗМІ закінчилася, так і не почавшись, — іронізує нині пані Рясна. — Мені зробили пропозицію, а я, зваживши “за” і “проти”, від неї відмовилася. Тому про долю телеканалу мені нічого не відомо».

Геннадій Сікалов не відгукнувся на наш запит. Тож, якою буде доля телеканалу «Останній бастіон» і чи стане він дійсно потужним гравцем місцевого телеринку, наразі невідомо. Відтак, залишається лише стежити за перебігом подій.

P.S. Від початку в цій статті йшлося про те, що нинішня редакційна політика телеканалу «Центральний» є доволі збалансованою. Однак пізніше в матеріал було внесено правки щодо ознак піару одного з кандидатів у народні депутати та в.о. міського голови.

Фото: Vgorode